Банки Швейцарії більше не фінансують торгівлю сировиною, але трейдинг російськими газом і нафтою просто переміщується з Женеви до Дубая і Сінгапуру.

Марк Піт, авторитетний швейцарський експерт у галузі правових засад протидії корупції та відмиванню грошей, каже, що банки Швейцарії більше не фінансують торгівлю російською сировиною, але торгівля російськими газом і нафтою просто переміщується з Женеви до Дубаю і Сінгапуру.

Ми запитали його, крім того, чому санкції, введені проти Росії після її агресії проти України, по суті, перетворилися на порожню моралізаторську формулу.

SWI swissinfo.ch. Санкції, введені щодо Росії після початку її агресії проти України, стійким успіхом явно не увінчалися. Ви оцінюєте цей факт як ознаку повного політичного провалу Заходу. Чому?

Марк Піт. Насправді в історії є всього кілька випадків успішних санкцій. Одним із таких прикладів є санкції щодо режиму Саддама Хусейна. Але і тут Заходу довелося робити виняток і міняти нафту на продовольство, тому що ми не хотіли змушувати страждати населення Іраку. Така країна, як Росія, має незрівнянно більше можливостей для обходу санкцій, але при цьому і Захід робив помилки. Він недооцінив, наскільки він сам залежний від російських нафти і газу. Німеччина змогла злізти з цієї голки, а ось Угорщина та Австрія — ні. Захід думав, що зможе поставити російську економіку на коліна. Були люди, які стверджували, що так і буде, якщо масштаби російської економіки можна порівняти з італійськими. Але на Росію працює торгівля сировинними товарами — і наша залежність від них.

SWI swissinfo.ch. Наразі співпрацювати з Росією продовжує досить багато країн, включно з Індією та Китаєм. Чи не означає це, що санкційна політика Заходу від початку мала обмежений характер?

Марк Піт. Дійсно, важко чогось досягти без глобальної єдності. Індія купує у Росії нафту через її дешевизну. Китайці діють з політичного розрахунку. Проблемою залишаються і регіони, що профілюються як важливі торгові майданчики. Тепер, коли Женева перестала бути зовсім вже безпечною (для торгівлі російською сировиною), на її місце прийшов Дубай, який отримує для себе гігантську вигоду. Багато швейцарських сировинних трейдерів мають там свої філії, тож торгівля російською нафтою триває там так, наче нічого й не відбувалося. Дубай для такого бізнесу став ідеальною локацією: ти можеш розраховувати на «терпимість» тамтешнього уряду, тим паче що він давно вже намагається відвоювати у Женеви лідерство на світовому ринку торгівлі сировинними товарами.

SWI swissinfo.ch. Але ж можна поглянути на ситуацію позитивно, і сказати, що така реструктуризація є насправді компліментом на адресу швейцарської влади.

Марк Піт. Я думаю, що вирішальну роль тут відіграє не влада, а банки. Фінансування угод із сировинними товарами, тобто кредитний бізнес у цій царині, завжди посідали центральне місце в рамках світової фінансової індустрії. Але той факт, що тепер швейцарські банки більше не беруть участі в цьому бізнесі, пояснюється не тиском з боку політичного керівництва Швейцарії, а страхом перед санкціями з боку США. Торгівля нафтою і газом у Женеві, так, стала менш привабливою, але при цьому інших типів сировинних товарів це ніяк не торкнулося.

SWI swissinfo.ch. Як працює сировинний бізнес у Дубаї?

Марк Піт. Трейдери там ті самі, що й у Женеві. Але там держава відіграє зовсім іншу роль. Регулювання та підтримка торгівлі сировинними товарами зосереджені в одному місці, в Дубайському багатопрофільному товарно-сировинному центрі (Dubai Multi Commodities Centre DMCC), в імпозантній башті, в стінах якої також базується багато торговців сировинними товарами.

SWI swissinfo.ch. Звідки беруться гроші на фінансування угод із сировинними товарами в Дубаї?

Марк Піт. Великим кредитором у цій сфері в нашій країні завжди був банк BNP Paribas. Колись саме він разом зі (знаменитим економічним біженцем зі США і засновником компанії, яка сьогодні називається «Гленкор», прим. ред. рос.) Марком Річем (Marc Rich, 1934-2013Вишнє посилання) почав розвивати Женеву в якості глобального сировинного торгового майданчика. У Швейцарії цим бізнесом займалися, втім, і інші кредитно-фінансові інститути, наприклад Banque Cantonale Vaudoise або Кантональний банк кантону Во. У Дубаї цим банкам довелося шукати заміну, нехай навіть банк BNP Paribas і міг би продовжувати начебто працювати за межами Швейцарії, якщо тільки Франція ставитиметься до цього факту терпимо.

Але я думаю, що в Дубаї залучені ще й американські банки. Влада США становить помітну загрозу для швейцарських банків, але я не думаю, що великим американським банкам є чого боятися в цьому сенсі і в цій ситуації. Але це всього лише моє припущення. У Дубаї також присутні банки з арабського світу, наприклад йорданський Arab Bank. Але я все одно не можу сказати, чи достатньо вони фінансово сильні для такого бізнесу.

SWI swissinfo.ch: Як Захід міг би зробити санкції проти Росії більш дієвими?

Марк Піт. Сама система санкцій не дуже добре була продумана від самого початку. У кожному списку санкцій є своя логіка, одні від санкцій захищені, інші ні. Наведу приклад: у Швейцарії працює голландський нафтотрейдер. Він перебуває в санкційному списку Великої Британії, але не в списку ЄС. А оскільки ми застосовуємо санкції Євросоюзу, а Велика Британія більше не входить до нього, то тут він у нас під повним захистом.

SWI swissinfo.ch. Тобто ви б порадили вдосконалити механізми координації різних санкційних списків?

Марк Піт. Так. Виходом була б така координація за допомогою Цільової робочої групи G7 REPO. Саме тому Швейцарії й варто було б приєднатися до цієї групи. З правового погляду ніщо не заважає зробити це. Наше законодавство жодним чином не обмежує нас у цій сфері і не наказує нам переймати, скажімо, тільки санкції ЄС. У ньому йдеться про «необхідність врахування вимог ООН, ОБСЄ і всіх важливих торговельних партнерів», але ж, крім ЄС, до числа таких наших партнерів також входять США і Великобританія.

Випадок зі згаданим мною голландським нафтотрейдером показує, що ми все ще залишаємося «суворими до інших і справедливими до себе». А має бути так: якщо на тебе накладено санкції, то участь у торгівлі російською нафтою має стати для тебе неможливою в принципі, навіть якщо ти сидиш у Швейцарії. На мій погляд, рішення Берна не брати участі в роботі REPO було помилкою. Нещодавно газета NZZ влучно охарактеризувала таку політику зворотним дієсловом sich durchwursteln або «прагненням прошмигнути між цівками». Я не розумію Швейцарію: це була б легка моральна перемога, а так ми як країна залишаємося під підозрою.

Аналітична компанія Windward, що спеціалізується на судноплавстві, у травні 2024 року оцінила чисельність російського «тіньового торгового флоту» в 1 400 суден.

SWI swissinfo.ch. У Швейцарії зареєстровано цілу низку судноплавних компаній і сировинних трейдерів, що володіють власним торговим флотом. Яку роль вони відіграють у сфері російської сировинної логістики, особливо що стосується транспортування російської нафти?

Марк Піт. Швейцарія все ще бере активну участь у цьому бізнесі завдяки введеній стелі цін на нафту, тобто тому факту, що російська нафта може легально торгуватися, нехай і за зниженими цінами. У Швейцарії зареєстровано набагато більше судновласників, ніж навіть ми всі можемо собі уявити. У Женеві є, скажімо, судновласник, у якого під рукою близько трьох десятків танкерів, що курсують до Росії.

Це дуже хитрий бізнес, тому що насправді від усіх запроваджених цінових обмежень можна досить легко ухилятися. Ці судна ходять без страховки, складаючи так званий «тіньовий флот» (див. інфобокс нижче). І якщо щось трапиться, то будь-який інцидент швидко може перерости в значну проблему. Є також один женевський судновласник, який перевозить пшеницю, вкрадену росіянами в Україні.

Наскільки я знаю, Федеральна прокуратура Швейцарії веде розгляд з приводу військових злочинів, скоєних у цій країні росіянами. Зі свого боку SECO [Державний Секретаріат з економічних питань, автономний підрозділ Мінекономіки, що займається санкціями, прим. ред. рос.] уже почав передавати такі серйозні справи до Федеральної прокуратури Швейцарії, я маю на увазі насамперед випадки воєнних злочинів і відмивання грошей.

SWI swissinfo.ch. Чи достатньо добре сьогодні оснащена і поінформована влада Швейцарії, щоб вміти розпізнавати факти порушення санкцій? Чи є для цього у них достатня політична воля?

Марк Піт. Потрібно віддати належне SECO: спочатку вони там були просто захоплені зненацька, у них було дуже мало людей, яких можна було б відрядити на фронт реалізації санкцій. Ті ж, хто міг би тоді допомогти, наприклад кантон Цуг, а також загалом кантональні торговельно-комерційні реєстри та земельні кадастри, просто не стали співпрацювати. Тому SECO знадобився якийсь час, щоб зібратися з силами. Звичайно, міністр економіки Гі Пармелен, який курирує, і керівництво SECO могли б швидко якось перерозподілити кадрові ресурси. Але тут у гру вступив політичний аспект: Пармелен не зможе заперечувати, що він і його Швейцарська народна партія (SVP) близькі до людей, які зовсім навіть не зацікавлені в тому, щоб Швейцарія дотримувалася антиросійських санкцій.

SWI swissinfo.ch. Яка ситуація сьогодні з SECO?

Марк Піт. Зараз SECO перебуває в цілком прийнятному становищі. Але якщо санкції режим санкцій продовжиться, і якщо під санкції потрапить і Швейцарія як глобальний торгово-сировинний майданчик, то тоді знову можуть виникнути труднощі.

SWI swissinfo.ch. То, може, тоді взагалі не варто робити таких кроків, якщо на виході у нас виходить не дуже багато осмислених результатів? Тим паче що, як ви самі кажете, торговельно-сировинний сектор дуже рухливий, сьогодні він тут, а завтра вже там і переводить свою діяльність на Близький Схід і в Азію.

Марк Піт. Великі сировинні компанії мають свої офіси всюди. Наприклад, швейцарська компанія Trafigura має штаб-квартиру в Сінгапурі, але при цьому у неї є ще й великий офіс у Женеві. Як і Дубай, Сінгапур ось-ось обжене Женеву у сфері торгівлі нафтою і газом. Торгівля кавою і какао поки, щоправда, залишаються у Швейцарії. У Сінгапурі ти можеш особливо ясно бачити і відчувати, що і як відбувається. Масштаби того, що відбувається там, навряд чи вже не перевершують Дубай, якщо там, крім усього іншого, є ще й багато вільної робочої сили.

SWI swissinfo.ch. Усе це схоже на те, що вже відбувалося зі швейцарськими банками?

Марк Піт. У фінансовому секторі взагалі сталося щось цікаве. Сінгапур швидко запровадив у себе норми і правила, що регулюють протидію відмиванню грошей, причому в дуже жорсткій формі. Один із прикладів: справа фонду 1MBD, одна з найбільших корупційних справ у світі. Сінгапур одразу ж заморозив усі підозрілі кошти і позакривав низку банків, і це на тлі всіх цих жалюгідних спроб ухилитися і сховатися, які робив FINMA, швейцарський орган контролю і нагляду за фінансовими ринками.

Марк Піт. Цілком можливо, що Сінгапур введе якусь систему контролю. Адже держава завжди хоче знати, що відбувається. У Швейцарії ж девізом у сфері торгівлі сировинними товарами, як і раніше, залишається принцип láissez-fáire*, а регулювання здійснюється лише побічно, через банки. Сьогодні питання в тому, які види бізнесу звідки ведуться. Можливо, ринок стане ще більш диверсифікованим.

Грубо кажучи, зараз у Дубаї існує дуалізм нагляду і стимулювання. Сінгапур хоче, щоб ти розвивав бізнес, але й інформації він у певний момент теж від тебе вимагатиме, у Гонконзі ж тебе просто ставлять на прослуховування. Швейцарія на цьому тлі більш-менш дозволяє тобі робити (справи так, як тобі хочеться).

SWI swissinfo.ch. З огляду на мінімальний ефект від антиросійських санкцій, чи не перетворилися вони сьогодні просто на якусь моральну декларацію?

Марк Піт. Я не схильний стверджувати, що санкції взагалі не працюють. Їхній ефект і справді обмежений, а можливості для їхнього обходу значні. Усе це якраз і є одна з причин, чому російська економіка досі не впала. Але обхід санкцій обходиться їй дуже дорого. І в довгостроковій перспективі такий режим дуже шкідливий для Росії. У найближчі десять років там це буде відчуватися, наприклад, у системі охорони здоров’я та освіти. Постане питання і про те, чи є ще у держави кошти на те, щоб, як і раніше, виплачувати людям пенсії.

Джерело: swissinfo.ch

Переклад: deepl.com