Equinor, норвезька енергетична компанія, оголосила про скорочення цілей у сфері відновлюваної енергетики до 2030 року, посилаючись на виклики у галузі. Натомість компанія планує зосередитися на збільшенні видобутку нафти та газу, з метою зростання обсягів виробництва на 10% у період з 2024 по 2027 рік.

Це рішення прийнято на тлі турбулентності на енергетичному ринку Норвегії, спричиненої зростанням експорту енергії до Німеччини та політичною нестабільністю.

Зміни у стратегії Equinor
Equinor стала однією з останніх енергетичних компаній, яка переглянула свої «зелені» плани. У середу компанія оголосила про зниження цілей щодо встановленої потужності відновлюваних джерел енергії на 20-33%: замість 12-16 ГВт до 2030 року новий цільовий діапазон становить 10-12 ГВт. Вищий показник був встановлений ще у 2021 році.

Нові цілі включають 10% частку компанії в Orsted, найбільшому розробнику офшорних вітрових електростанцій у світі, та 16,2% у норвезькій сонячній компанії Scatec.

У 2023 році Equinor ввела в експлуатацію наземні електростанції в Бразилії та Польщі, а також запустила сонячні проєкти Mendubim у 2024 році. Це сприяло зростанню виробництва електроенергії з відновлюваних джерел на 19% у четвертому кварталі та на 51% за весь 2024 рік порівняно з аналогічними періодами минулого року.

Однак компанія відмовилася від попередньої мети виділяти 50% капітальних витрат на відновлювану енергетику до 2030 року.

Виклики у сфері офшорної вітроенергетики

Як повідомляє Reuters, галузь офшорної вітроенергетики стикається з низкою проблем, включаючи зростання процентних ставок, інфляцію витрат, ланцюги постачання, зміни регуляторних режимів та низьку рентабельність.

У своєму пресрелізі щодо результатів за четвертий квартал та 2024 рік Equinor також заявила, що планує збільшити видобуток нафти та газу на 10% у період з 2024 по 2027 рік. Компанія очікує, що вільний грошовий потік у 2025-2027 роках складе 23 мільярди доларів США завдяки скороченню капітальних витрат та їхньої оптимізації.

Норвегія, яка є найбільшим виробником та експортером нафти у Західній Європі, забезпечує близько 2% світового видобутку нафти. Equinor, як найбільша нафтогазова компанія країни, відповідає за 70% загального видобутку, що становить приблизно 2 мільйони барелів нафтового еквівалента на день.

Подібні кроки інших компаній

Рішення Equinor узгоджується з діями інших великих гравців, таких як BP та Shell, які також скоротили плани розширення у сфері відновлюваної енергетики, зокрема офшорної вітроенергетики.

У січні BP оголосила про скорочення 5% робочої сили (4 700 співробітників та 3 000 підрядників) у рамках плану зі зниження витрат. Компанія також відмовилася від кількох проєктів у сфері відновлюваної енергетики та скасувала попередню мету зменшити видобуток нафти та газу на 40% до 2030 року.

Shell, своєю чергою, заявила, що припиняє розробку нових офшорних вітрових проєктів.

Вплив на європейські енергетичні ринки

Країни Європейського Союзу значно збільшили свої потужності у сфері відновлюваної енергетики, щоб зменшити залежність від російської енергії та досягти кліматичних цілей. Однак швидке зростання цих ринків призвело до проблем у стабільності енергосистем.

Наприклад, Німеччина, яка закрила останні три атомні електростанції у квітні 2023 року, тепер сильно залежить від імпорту енергії з сусідніх країн, особливо в періоди, коли відсутні сонячне світло та вітер. Це, своєю чергою, вплинуло на енергетичні ринки Норвегії, де ціни на енергію зростають через збільшення експорту до Німеччини.

Місцеві жителі Норвегії, яка має дешеву та доступну енергію завдяки великим гідроенергетичним ресурсам, виражають невдоволення через зростання тарифів.

Політичні наслідки

Ця ситуація призвела до серйозних політичних наслідків у Норвегії. Коаліційний уряд країни, яка не є членом ЄС, розпався через суперечки щодо відповіді на енергетичні заходи ЄС. Партія Centre, яка виступає проти інтеграції з ЄС, вийшла з коаліції, залишивши прем’єр-міністра Йонаса Гара Стере керувати з меншістю.

Як пише Хав’єр Блас для Bloomberg, «північні країни все більше відчувають, що платять ціну за невдалу енергетичну політику Німеччини — політику, в якій вони не брали участі».

Ця ситуація підкреслює складність балансу між екологічними цілями та енергетичною стабільністю, а також вплив політичних рішень на міжнародні ринки.

За матеріалами: oilprice.com