У 2025 році авіаційна галузь стикається з ключовими викликами у декарбонізації, зокрема через необхідність представлення оновлених державних планів дій Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO). Серед основних ризиків – доступність та вартість сталого авіаційного палива (SAF), узгодженість політик між регіонами, ефективність схем торгівлі викидами та геополітичні фактори. Водночас зростають інвестиції в нові технології, такі як SAF, водень та електричні літаки. Успіх декарбонізації залежатиме від спільної роботи урядів, бізнесу та фінансових інститутів.
Авіаційний сектор перебуває на критичному етапі у 2025 році, оскільки оновлені державні плани дій щодо декарбонізації мають бути представлені Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO). Учасники галузі все більше прагнуть поєднувати заходи з декарбонізації з відновленням зростання після COVID-19. Проте низка викликів ускладнює прогрес у сфері сталого розвитку. Дії урядів та бізнесу цього року є вирішальними для досягнення міжнародних цілей та забезпечення того, щоб жоден регіон не залишився поза увагою під час переходу до авіації з нульовими викидами.
Ключові ризики та можливості для декарбонізації авіації у 2025 році.
Серед основних викликів – доступність та вартість сталого авіаційного палива (SAF), узгодженість політик між регіонами, ефективність схем торгівлі викидами та геополітичні фактори.
Ризики, специфічні для авіації:
1. Доступність та вартість SAF: Найбільші виклики для декарбонізації авіації у 2025 році пов’язані з доступністю та вартістю SAF. Авіакомпанії потребують довгострокових угод щодо закупівлі SAF, але механізми зменшення ризиків є необхідними через технологічні та політичні бар’єри.
2. Узгодженість політик SAF: Різні підходи до підтримки SAF у різних регіонах ускладнюють інвестування. У 2024 році Азіатсько-Тихоокеанський регіон став ключовим ринком, де Китай, Бразилія, Чилі, Оман та Саудівська Аравія впроваджують нові програми.
3. Реалізація CORSIA: Ефективне впровадження схеми компенсації та зменшення викидів ICAO (CORSIA) є важливим для стандартизації зусиль з декарбонізації.
4. Відстежуваність критеріїв сталого розвитку: Зростаюча залежність авіації від SAF вимагає покращення прозорості та досліджень у сфері сировини для виробництва палива.
5. Ефективність схем ціноутворення на вуглець: Авіакомпаніям доведеться працювати з різними регіональними схемами торгівлі викидами, що ускладнює дотримання вимог.
Широкі ризики:
1. Геополітика: Вийти з Паризької угоди США у 2025 році та зростаючий протекціонізм створюють додаткові виклики для авіації.
2. Інвестиційна привабливість: Авіація не є пріоритетним сектором для інвестицій, попри потребу у значному капіталі для декарбонізації.
3. Економічна нестабільність: Зростання витрат на працю та ланцюги постачання впливають на прибутковість галузі.
4. Зміни уряду: Вибори у багатьох країнах можуть призвести до змін у пріоритетах політики, що вплине на декарбонізацію авіації.
5. Конкуруючі пріоритети: Зростання пасажиропотоку та прибутковості може відвернути увагу від цілей декарбонізації.
Для досягнення цілей декарбонізації до 2050 року необхідні спільні зусилля урядів, бізнесу та фінансових інститутів. Покращення політичної узгодженості, інвестування в нові технології та подолання геополітичних викликів є ключовими кроками на цьому шляху.
Джерело: «НТЦ Псіхєя»
За матеріалами Ініціатива «Аеропорти майбутнього» (Airports of Tomorrow) Всесвітнього економічного форуму.
