Президент України 17 липня оголосив про призначення Сергія Федоренка новим головою «Нафтогазу» після переходу Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра. Зміна керівництва відбувається під час підготовки до зими та повторних ударів росії по газовидобувних об’єктах. Новий керівник має забезпечити безперервність накопичення ресурсу, відновлення пошкоджених потужностей і постачання газу.

Кадрова зміна не повинна перервати зимову підготовку

Сергій Федоренко, який працював комерційним директором «Нафтогазу», очолив компанію 17 липня. Він замінив Сергія Корецького, призначеного прем’єр-міністром України. Тривалість контракту нового керівника під час оголошення не уточнювалася.

Президент Володимир Зеленський наголосив на необхідності зберегти темп підготовки до опалювального сезону в умовах атак на енергетичну інфраструктуру. Газовидобувні об’єкти компанії, зокрема в Харківській області, неодноразово зазнавали ударів.

Операційний захист газопостачання охоплює не лише фізичну охорону об’єктів. До нього належать резервування обладнання, ремонт пошкоджених установок, збереження видобутку, накопичення газу в підземних сховищах, імпортний ресурс і фінансування закупівель.

Корецький переходить від управління компанією до координації енергосистеми

Новий уряд на чолі із Сергієм Корецьким отримав завдання підготувати країну до зимової кампанії російських ударів по електроенергетичних і газових об’єктах. Його досвід у «Укрнафті», «Укртатнафті» та «Нафтогазі» пов’язує урядову координацію з практичним управлінням паливною інфраструктурою.

За період керівництва Корецького «Нафтогаз» відновив запаси газу до понад 13 млрд куб. м і залучив майже $1 млрд. Ці показники характеризують створений ресурсний буфер, але не гарантують проходження зими за повторних масштабних пошкоджень видобутку, сховищ, компресорних станцій або електромереж.

Кадрові рішення визначили розподіл відповідальності: уряд має координувати захист усієї енергосистеми, а нове керівництво «Нафтогазу» — підтримувати безперервність газового сектору. Водночас окремого нового плану фізичного захисту, бюджету або переліку інженерних заходів під час призначення не оприлюднили.

Запаси залишаються лише одним елементом стійкості

За базовим сценарієм на початок опалювального сезону 2026/27 Україна планувала накопичити 14,6 млрд куб. м газу. З урахуванням воєнних ризиків мінімальним орієнтиром залишався рівень 13,2 млрд куб. м. Поточний газовий баланс України показує поступове зростання запасів, але зимова стійкість залежить також від збереження інфраструктури відбору й транспортування.

Газовий сектор не може розглядатися окремо від електроенергетики: компресорні станції, видобувні установки та системи управління потребують стабільного живлення. Стан генерації й ремонт пошкоджених потужностей відображає баланс електроенергетики України.

Джерела: Reuters: призначення керівника «Нафтогазу», Associated Press: завдання нового уряду та підготовка енергосистеми.

7 липня Reuters повідомило, що ціни на нафту зросли більш ніж на 2% після повідомлень про атаки на судна біля Ормузької протоки. Для ринку електроенергії ключовим є не лише рух нафти, а й ризик для LNG-логістики: за даними джерел Reuters, були пошкоджені катарський LNG-танкер і саудівський нафтовий танкер.

Станом на 11:34 за східним часом США Brent зріс на $1,86, або 2,58%, до $73,85/бар., а WTI — на $1,73, або 2,52%, до $70,28/бар. Аналітик Saxo Bank Оле Гансен заявив Reuters, що головною темою ранку стало повідомлення про судно, по якому стріляли в Ормузькій протоці, і саме це повернуло геополітичну ризикову премію в ціни.

У матеріалі зазначено, що Qatar поклав на Тегеран повну юридичну відповідальність за атаку та її наслідки. Ормузький фактор важливий для газового ринку, оскільки будь-яка загроза LNG-постачанню може впливати на очікування щодо TTF і вартості газової генерації в Європі.

Що це означає для ринку

Для електроенергетики ризик Ормузу проявляється через паливний канал: LNG — TTF — газова генерація — вечірні ціни на електроенергію. Якщо газова генерація є маржинальною, зростання паливної премії може швидко перейти у короткострокові та форвардні ціни на електроенергію.

Ризики

Ключовий ризик — швидка переоцінка газової та електроенергетичної премії без зміни фізичного попиту. Для українських учасників ринку це фактор, який може впливати на спреди з Угорщиною, Румунією, Словаччиною та Польщею через загальноєвропейську вартість маржинальної генерації.

«Головна тема цього ранку — судно, по якому стріляли в Ормузькій протоці. Це повертає геополітичну ризикову премію в ціну», — заявив аналітик Saxo Bank Оле Гансен.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

7 липня Reuters повідомило, що Shell підвищила прогноз видобутку у сегменті integrated gas за другий квартал і очікує суттєво сильніший результат газового трейдингу порівняно з попереднім кварталом. Для ринку електроенергії цей сигнал важливий через вартість газу як палива для маржинальної генерації в Європі.

Shell очікує видобуток integrated gas на рівні 610–650 тис. барелів нафтового еквівалента на добу проти попереднього прогнозу 580–640 тис. барелів. Прогноз обсягів зрідження LNG підвищено до 7,4–7,8 млн т проти попередніх 6,8–7,4 млн т. У першому кварталі Shell виробила 7,9 млн т LNG.

Reuters також навів ціновий фон: у другому кварталі Brent у середньому коштував близько $97/бар., тоді як нідерландський газовий контракт TTF front-month у середньому становив близько €46/МВт·год. Це вище за приблизно €40/МВт·год у попередньому кварталі та €36/МВт·год роком раніше.

Що це означає для ринку

Для електроенергетичного арбітражу важлива не корпоративна звітність Shell сама по собі, а підтверджений ціновий фон на газовому ринку. Вищий TTF збільшує чутливість європейських цін на електроенергію до газової генерації, особливо у вечірні години, коли сонячна генерація знижується, а система потребує гнучких потужностей.

Ризики

Основний ризик — волатильність газу через геополітичні події та перебої з LNG. Для українського імпортно-експортного арбітражу це означає, що спреди з країнами Центральної Європи можуть швидко змінюватися навіть без локальної зміни попиту в Україні.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Німеччина готує реформу, яка має зробити інвестиції у газові електростанції привабливішими. За даними Reuters від 6 липня, урядова коаліція погодила зміни до законодавства, які передбачають підвищення максимально допустимої ставки в тендерах із €173 тис. до €244 тис. за МВт.

Рішення пов’язане з планами провести у 2026 році тендери на 12 ГВт потужностей, переважно газових, для підтримки поступового виходу Німеччини з вугільної генерації. Одна третина тендерного обсягу має бути розміщена на півночі Німеччини, дві третини — на півдні. Галузева асоціація BDEW підтримала реформу, тоді як партія «зелених» розкритикувала її через ризик зростання витрат на газові електростанції.

Для європейського ринку це сигнал про збереження ролі газової генерації як ресурсу гнучкості у системі з високою часткою ВДЕ.

Для українських учасників ринку важливо, що Німеччина залишається однією з ключових цінових зон Європи: зміна вартості резервної та гнучкої потужності може впливати на майбутні цінові піки, маржинальну генерацію та загальну волатильність європейських спотових ринків.

Ризики

Головний ризик — зростання вартості системної гнучкості. Якщо підтримка газових станцій дорожчає, це може посилити дискусію про ціну резерву, балансування та кінцеву вартість надійності електропостачання. Для арбітражу це не створює негайного торгового сигналу на РДН, але є важливим регуляторним сигналом для оцінки майбутньої вартості вечірніх піків і дефіцитних годин.

Керівна директорка BDEW Керстін Андреае заявила, що зміни «забезпечують економічну життєздатність інвестицій у сучасні газові електростанції» на тлі зростання витрат.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Шнабель також зазначила, що маржа переробки нафтопродуктів удвічі перевищує довоєнний рівень, тиск у ланцюгах постачання залишається підвищеним, а спека в Європі та Super El Niño можуть додавати нові інфляційні ризики. Для електроенергетики цей сигнал важливий через роль газу у встановленні ціни в дефіцитні години, особливо коли попит на охолодження зростає, а ВДЕ або гідрологічні умови не дають достатньої гнучкості.

Що це означає для ринку

Газовий фактор залишається одним із ключових індикаторів для оцінки вечірніх піків у європейських ринкових зонах. Для українського арбітражу це означає, що спред Україна — ЄС не можна оцінювати лише через поточну середньодобову ціну електроенергії: у дефіцитні години ціну може формувати дорожча теплова або газова генерація.

Ризики

Ризик полягає у швидкому перенесенні газового шоку в ціну електроенергії під час пікових годин. Якщо спека, низький вітер або обмеження генерації збігаються з високою ціною газу, погодинний спред може різко змінюватися, а розрахункова арбітражна маржа — скорочуватися.

«Чи означає зниження нафтових цін, що ми повернулися до довоєнної ситуації? Я так не думаю», — заявила Ізабель Шнабель.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Другий матеріал із серії про декарбонізацію нафтогазової промисловості. У першій статті йшлося про те, чому електрифікація має стати пріоритетом кліматичної та енергетичної політики України. Цей матеріал пояснює, як саме електрифікація змінює економіку й ефективність виробничих процесів.

Електрифікація нафтогазової промисловості є не лише кліматичним інструментом. Її практичне значення полягає у зміні технологічної основи роботи нафтогазових об’єктів: замість обладнання, що працює на викопному паливі, застосовуються електричні приводи, електричні нагрівачі, електричні котли, підключення до електромереж, відновлювані джерела енергії та системи накопичення енергії.

Саме тому електрифікація одночасно впливає на кілька ключових параметрів роботи підприємств: витрати на паливо, експлуатаційні витрати, технічне обслуговування, простої, безпеку процесів, цифровий контроль, енергоефективність і викиди парникових газів.

Що передбачає електрифікація нафтогазових операцій

Електрифікація нафтогазових операцій має два основні напрями.

По-перше, це перехід від механічного та термічного технологічного обладнання на електричне. Прикладами є заміна турбінного компресора на електричний двигун або газового нагрівача на електричний нагрівач чи котел.

По-друге, це інтеграція нафтогазових об’єктів з відновлюваними джерелами енергії поряд із системами накопичення енергії Battery Energy Storage System, або BESS. Також ідеться про гібридні енергосистеми, що поєднують відновлювані джерела енергії та традиційні джерела, або про підключення нафтогазових об’єктів до електромереж. Такий підхід заміщує використання дизельних чи газових генераторів.

Діапазон заміни основного обладнання технологічних процесів на електричне залежить від наявних джерел викидів парникових газів та можливостей їх усунення шляхом електрифікації. Необхідна потужність відновлюваних джерел енергії з BESS визначається рівнем попиту на електроенергію з боку оновленого декарбонізованого устаткування нафтогазових об’єктів та іншими чинниками.

Менше витрат на паливо і більше зекономлених ресурсів

Електрифікація нафтогазової промисловості мінімізує або виключає витрати на закупівлю дизельного палива. Це важливо в умовах, коли ціна дизельного палива стрімко зростала, а саме паливо є дефіцитним внаслідок ескалації конфлікту на Близькому Сході.

Окрім прямого зниження витрат на паливо, електрифікація сприяє продажу додаткових обсягів зекономлених нафти та газу. Для підприємства це означає, що ресурс, який раніше використовувався для забезпечення власних виробничих процесів, може бути збережений і монетизований.

Таким чином, електрифікація змінює економіку нафтогазового об’єкта не лише через скорочення витрат, а й через появу додаткового джерела доходу від зекономлених обсягів вуглеводнів.

Скорочення викидів і менші екологічні платежі

Електрифікація суттєво зменшує викиди CO₂ та забруднювальних речовин NOx і SOx в атмосферне повітря або дозволяє їх уникнути. Це має прямий фінансовий ефект: підприємство мінімізує витрати на екологічні податки та штрафні санкції або запобігає їм.

Кліматичний ефект тут поєднується з економічним. Для нафтогазового підприємства скорочення викидів означає не лише виконання екологічних зобов’язань, а й зниження витрат, які виникають через використання паливного обладнання та пов’язані з ним викиди.

Електрифікація також наближає функціонування підприємств до глобальних цілей сталого розвитку і, як наслідок, до вимог Таксономічного регламенту ЄС 2020/852 від 18.06.2020 щодо створення рамок для сприяння сталим інвестиціям. Проєкти електрифікації стають пріоритетом для інвестування, пільгового кредитування ЄС та закупівельних рішень.

Вища ефективність обладнання

Електрифіковане обладнання технологічних процесів має вищу загальну ефективність порівняно з обладнанням, яке працює на викопному паливі.

Ефективність електричних котлів та нагрівачів становить майже 100%, оскільки вся вхідна електроенергія перетворюється на теплову енергію. Ефективність сучасних електродвигунів може досягати 95%, тоді як ефективність газових турбін становить 25–30%.

Ця різниця є принциповою для нафтогазових операцій. Там, де виробничі процеси спираються на постійне споживання палива, нижча ефективність обладнання означає вищі витрати, більші втрати енергії та вищі викиди. Перехід на електричне обладнання дає змогу зменшити ці втрати на рівні самого технологічного процесу.

Менше простоїв і нижчі витрати на обслуговування

Електрифіковане обладнання виключає потребу в частих заправках паливом та мінімізує час простою. Це знижує як експлуатаційні витрати, так і видатки на технічне обслуговування.

Для нафтогазових об’єктів це має практичне значення: кожна операція з постачання, зберігання, транспортування або ручної обробки палива створює додаткові витрати, організаційні ризики та залежність від логістики. Електрифікація скорочує ці операції і робить виробничий процес стабільнішим.

Електричне обладнання також є компактнішим, заощаджує простір і вагу, полегшує транспортування, легко встановлюється та замінюється. Час запуску та зупинки може становити декілька хвилин.

Цифровий контроль і smart-технології

Електрифіковане обладнання сприяє інтеграції цифрових платформ з інтелектуалізованими smart-технологіями.

Такі технології дозволяють дистанційно контролювати обладнання та вносити корективи, здійснювати моніторинг у реальному часі, оптимально налаштовувати операції, забезпечувати ефективне управління енергоспоживанням, своєчасно виявляти та вирішувати проблеми у функціонуванні.

Для підприємств це означає перехід від реактивного управління обладнанням до постійного контролю параметрів роботи. У результаті зростає керованість процесів, зменшуються ризики аварійних відхилень і підвищується операційна ефективність.

Безпека процесів і кращі умови для персоналу

Електрифікація покращує безпеку процесів порівняно зі спалювальними установками. Вона запобігає таким ризикам, як займання в технологічних зонах, а також витоки та розливи, пов’язані з традиційним зберіганням і транспортуванням палива.

Електрифіковане обладнання поліпшує умови охорони здоров’я, безпеки та довкілля для персоналу. Воно має нижчий рівень шуму та вібрації, ніж обладнання, що працює на паливі, знижує вплив на оператора гарячих поверхонь та систем високого тиску оливи.

Також скорочуються обсяги транспортування та обробки, включаючи ручну, палива та інших хімічних речовин, зокрема хімікатів для очищення газових турбін. Отже, електрифікація знижує не лише енергетичні, а й виробничі та безпекові ризики.

ВДЕ та BESS як частина технологічної моделі

Підключення нафтогазових об’єктів до відновлюваних джерел енергії стає дедалі поширенішою практикою, особливо там, де розширення мережі є складним або надто дорогим.

У поєднанні з BESS або гібридними системами відновлювані джерела енергії забезпечують безперебійне надійне енергопостачання і зменшують залежність від дизельних та газових генераторів.

Такі рішення дозволяють створювати з меншими витратами спільну інфраструктуру чистої електроенергії для безперебійного живлення розгалуженої мережі великих споживачів та значних виробничих потужностей. Це відкриває можливість формування кластерів або островів розподіленої генерації за співпраці операторів нафтогазових об’єктів та різних стейкхолдерів.

Додатковою перевагою є можливість продажу надлишку відновлюваної електроенергії в мережу.

Висновок

Електрифікація знижує витрати нафтогазових підприємств через мінімізацію або виключення закупівлі дизельного палива, скорочення простоїв, зменшення експлуатаційних витрат і видатків на технічне обслуговування. Вона також дає змогу зберігати додаткові обсяги нафти та газу для подальшого продажу.

Її технологічний ефект полягає у вищій ефективності обладнання: майже 100% для електричних котлів і нагрівачів, до 95% для сучасних електродвигунів проти 25–30% для газових турбін. Додатково електрифікація покращує цифровий контроль, безпеку процесів, умови праці персоналу та інтеграцію нафтогазових об’єктів із ВДЕ і BESS.

Отже, електрифікація є не окремим екологічним заходом, а технологічною моделлю модернізації нафтогазової промисловості. У наступному матеріалі серії йтиметься про прикладний напрям для України — компресорні станції та газотранспортну інфраструктуру як головний резерв електрифікації.

Читати більше: Електрифікація нафтогазової промисловості має стати пріоритетом кліматичної та енергетичної політики України

Джерело: Термінал 

Споживання газу в Україні перебуває на сезонному мінімумі. Імпорт газу в червні майже відсутній. Поточні обсяги видобутку дають змогу покривати внутрішнє споживання та закачувати газ у ПСГ. Обсяги закачування незначно перевищують середній показник відповідного місяця за останні 3 роки.

Запаси природного газу в українських ПСГ поступово збільшуються і зараз на 54% вищі, ніж торік. За базовим сценарієм Міненерго, на початок опалювального сезону 2026/27 у ПСГ планується накопичити 14,6 млрд м³ газу. З урахуванням воєнних ризиків орієнтиром залишається досвід попередніх опалювальних сезонів: не менше 13,2 млрд м³ газу на початок сезону.

Запаси газу в європейських ПСГ зросли до 50,7 млрд м³. Рівень наповнення становить 47%, що на 23% нижче середнього показника за останні 5 років і на 17%, або 10,3 млрд м³, нижче торішнього рівня.

Джерело: Facebook

Ціни на оптовому ринку електроенергії в ОЕС України за останній тиждень у робочі дні помірно зросли на 1%. Індекс базового навантаження за цей період становив 6 746 грн/МВт·год. У березні середнє значення РДН становило 7 076 грн/МВт·год, у квітні — 5 391 грн/МВт·год, у травні — 5 069 грн/МВт·год. За поточні дні червня показник становить 5 497 грн/МВт·год.

Ситуація по країнах

Ціни на електроенергію на західному кордоні України цього тижня у будні дні в середньому зросли на 42% порівняно з минулим тижнем. Основним чинником стало підвищення температури та відповідне зростання споживання.

Найбільше зростання зафіксовано в Румунії, де середня ціна становила 165 євро/МВт·год, що на 49% вище тижневого показника. В інших країнах ціни на базове навантаження у робочі дні коливалися від 149 євро/МВт·год у Польщі до 167 євро/МВт·год в Угорщині. Форвардна ціна на липень для базового навантаження в Угорщині становить 120 євро/МВт·год.

Ціна вугілля на європейському ринку станом на 25 червня зросла до 119,5 долара за тонну, або 5 362 грн/т. Запаси вугілля на складах терміналів Амстердам — Роттердам — Антверпен становлять 3,89 млн тонн.

Котирування TTF коливаються на рівні 40–41 євро/МВт·год залежно від переоцінки ринкової премії за геополітичні та фундаментальні ризики.

За оцінкою ICIS, станом на 26 червня 2026 року середньомісячна ціна UAVTP MA у червні на липень 2026 року становить 21,3 тис. грн без ПДВ за тис. м³, або 39,0 євро/МВт·год. Це в середньому на 14% нижче TTF MA. У поточному місяці спред UAVTP/TTF коливається в діапазоні від мінус 21% до мінус 6%.

Джерело: Facebook

Автор статті: Оксана Мороз, кандидат наук,  експерт з інвестиційного менеджменту, авторка понад 40 наукових та аналітичних публікацій з актуальних питань практичного значення щодо імплементації Паризької угоди, енергобезпеки та фінансування міжнародного розвитку.

Перший матеріал із серії про декарбонізацію нафтогазової промисловості, електрифікацію виробничих процесів, роль відновлюваних джерел енергії, BESS та модернізацію газотранспортної інфраструктури України.

Другим національно визначеним внеском України до Паризької угоди, який Уряд схвалив розпорядженням № 1172 від 29.10.2025, передбачено скорочення загальних викидів парникових газів до 2030 року на 65% порівняно з рівнем 1990 року.

Ця ціль виводить декарбонізацію нафтогазової промисловості з площини окремих екологічних заходів у площину державної енергетичної політики, інвестиційного планування та технологічної модернізації галузі. Для України електрифікація нафтогазових операцій має стати одним із практичних інструментів виконання міжнародних кліматичних зобов’язань, підвищення енергоефективності та зменшення залежності від зовнішніх джерел постачання вуглеводнів і світових цін на них.

Нафтогазовий сектор у кліматичній політиці

Попри те, що частка внеску нафтогазового сектору у загальний обсяг викидів України окремо не розглядалася, для попередніх оціночних міркувань можна взяти показник 15%. За висновками Міжнародного енергетичного агентства у звіті за 2024 рік “Нафтова і газова промисловість у період переходу до нульових викидів”, антропогенні викиди парникових газів від видобутку, транспортування та переробки нафти й газу становлять близько 15% світового обсягу.

Отже, нафтогазова промисловість не може залишатися другорядним напрямом кліматичної політики. Вона є одним із секторів, де скорочення викидів потребує не декларацій, а конкретних технологічних рішень: заміни обладнання, перегляду інвестиційних програм, розвитку електрифікованих процесів, інтеграції відновлюваних джерел енергії та систем накопичення енергії.

Чому метанової складової недостатньо

У частині декарбонізації Національний план з енергетики та клімату України до 2030 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2024 № 562-р, визначає чітку пріоритетність усунення нафтогазовою промисловістю витоків метану.

Цей напрям є важливим, але він не охоплює всієї проблеми. Інші види парникових газів, за світовою статистикою, становлять половину загальних викидів галузі. Тому кліматична політика щодо нафтогазової промисловості не повинна обмежуватися лише метаном. Вона має включати механізми скорочення викидів, пов’язаних із використанням викопного палива у виробничих процесах, роботі обладнання, теплових операціях, генерації електроенергії та транспортуванні вуглеводнів.

Саме тут електрифікація стає центральним елементом декарбонізації. Вона змінює не лише джерело енергії, а й технологічну основу роботи нафтогазових об’єктів.

Електрифікація як основа промислової декарбонізації

У Керівництві Європейської ради з питань енергоефективної економіки від 10.07.2025 “Електрифікація та енергоефективність: основи декарбонізації промисловості” стверджується, що центральну роль у скороченні прямих викидів парникових газів відіграє електрифікація шляхом заміни процесів на основі викопного палива електричною енергією. Водночас електрифікація підсилює заходи з енергоефективності.

Звіт Міжнародного енергетичного агентства за 2024 рік констатує, що повна електрифікація нафтогазових об’єктів призведе до значнішого підвищення ефективності, ніж заміна старого обладнання на більш енергозберігаюче, яке так само працює на викопному паливі. Навіть заміна газової турбіни відкритого циклу на комбіновану дозволяє заощадити близько 30% необхідної енергії, але не змінює паливної природи процесу.

Аналітичний звіт за 2024 рік Rystad Energy наводить показник скорочення викидів CO2 більш ніж на 80% при електрифікації нафтових і газових об’єктів видобутку.

Ці оцінки формують чіткий висновок: електрифікація є не допоміжним, а системним напрямом декарбонізації нафтогазової промисловості. Вона має бути закріплена у кліматичній та енергетичній політиці України як окремий пріоритет.

Що передбачає електрифікація нафтогазових операцій

Електрифікація нафтогазових операцій передбачає, по-перше, перехід від механічного та термічного технологічного обладнання на електричне. Прикладами є заміна турбінного компресора на електричний двигун або газового нагрівача на електричний нагрівач чи котел.

По-друге, вона передбачає інтеграцію нафтогазових об’єктів з відновлюваними джерелами енергії поряд із системами накопичення енергії Battery Energy Storage System, або BESS. Також йдеться про гібридні енергосистеми, що поєднують відновлювані джерела енергії та традиційні джерела енергії, або про підключення нафтогазових об’єктів до електромереж, що заміщуватиме використання дизельних чи газових генераторів.

Діапазон заміни основного обладнання технологічних процесів на електричне залежить від наявних джерел викидів парникових газів та можливостей їх усунення шляхом електрифікації. Необхідна потужність відновлюваних джерел енергії з BESS визначається рівнем попиту на електроенергію з боку оновленого декарбонізованого устаткування нафтогазових об’єктів.

Економічний і регуляторний сенс для України

Електрифікація нафтогазової промисловості мінімізує або виключає витрати на закупівлю дизельного палива, ціна на яке стрімко зростає і яке є дефіцитним внаслідок ескалації конфлікту на Близькому Сході. Вона також сприяє продажу додаткових обсягів зекономлених нафти та газу.

Крім того, електрифікація суттєво зменшує викиди CO2 та забруднювальних речовин NOx і SOx в атмосферне повітря або дозволяє їх уникнути. У підсумку це мінімізує витрати на екологічні податки та штрафні санкції або запобігає їм.

Електрифікація наближає функціонування підприємств до глобальних цілей сталого розвитку і, як наслідок, до вимог Таксономічного регламенту ЄС 2020/852 від 18.06.2020 щодо створення рамок для сприяння сталим інвестиціям. Проєкти електрифікації стають пріоритетом для інвестування, пільгового кредитування ЄС та закупівельних рішень.

Отже, електрифікація має значення не лише для скорочення викидів. Вона напряму пов’язана з конкурентоспроможністю підприємств, доступністю цін для споживачів, інвестиційною привабливістю галузі та її відповідністю європейським правилам сталого фінансування.

Що має бути закріплено в енергетичній політиці

Низьковуглецева електрифікація нафтогазової промисловості, яка є одним із лідерів за енергоємністю та другим у світі сектором за обсягом викидів парникових газів, має фінансово-економічні вигоди, оптимізує операційну ефективність, підвищує продуктивність і конкурентоспроможність, сприяє дотриманню міжнародних екологічних цілей, відповідає глобальним цілям сталого розвитку та є пріоритетом фінансування ЄС.

У контексті виконання міжнародних зобов’язань за Паризькою угодою, зменшення залежності від зовнішніх джерел постачання вуглеводнів та світових цін на них, підвищення конкурентоспроможності та доступності цін для споживачів до пріоритетів державної політики потрібно віднести електрифікацію нафтогазової промисловості.

При оновленні Енергетичної стратегії України, яке започатковане Міненерго разом зі Світовим банком на початку року, електрифікацію нафтогазової промисловості необхідно включити до пріоритетів із конкретизацією напрямів.

Підприємствам вітчизняного нафтогазового сектору потрібно переглянути програми декарбонізації та плани інвестиційних проєктів із модернізації, передбачивши повномасштабну електрифікацію.

До пріоритетів державної політики також необхідно віднести стимулювання імпортування та впровадження технологій електрифікації шляхом надання податкових пільг і скорочення митних зборів, а також сприяння залученню пільгових кредитів та грантових коштів міжнародних партнерів для впровадження проєктів електрифікації.

Банкам разом зі страховими компаніями вітчизняного сектору потрібно переглянути проєктні портфелі першочергового фінансування з наданням переваги проєктам електрифікації нафтогазової промисловості як комерційно привабливим.

Висновок

Електрифікація нафтогазової промисловості має бути включена до кліматичної та енергетичної політики України як один із системних напрямів декарбонізації, енергоефективності та технологічної модернізації галузі.

Україна вже має кліматичні зобов’язання, які вимагають скорочення викидів парникових газів порівняно з рівнем 1990 року. Оновлений національно визначений внесок України 2021 року встановив ціль скорочення викидів на 65% до 2030 року, а другий національно визначений внесок, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.10.2025, визначає новий горизонт — скорочення викидів у 2035 році більш ніж на 65% від рівня 1990 року.

Для нафтогазової промисловості це означає, що декарбонізація не може обмежуватися лише усуненням витоків метану. Скорочення метану залишається першочерговим напрямом, але поряд із ним потрібні рішення, які зменшують викиди від використання викопного палива у виробничих процесах, роботі обладнання, теплових операціях, генерації електроенергії, переробці та транспортуванні вуглеводнів.

Електрифікація є таким рішенням. Вона передбачає заміну механічного та термічного обладнання, що працює на викопному паливі, електричними приводами, електричними нагрівачами і котлами, а також інтеграцію нафтогазових об’єктів з електромережами, відновлюваними джерелами енергії та системами накопичення енергії BESS.

Стратегічне значення електрифікації полягає в тому, що вона одночасно скорочує викиди, підвищує енергоефективність, зменшує витрати на викопне паливо, посилює інвестиційну привабливість підприємств і наближає галузь до вимог європейської політики сталого фінансування.

Тому при оновленні Енергетичної стратегії України електрифікацію нафтогазової промисловості доцільно визначити окремим напрямом державної політики із конкретизацією пріоритетних об’єктів, технологій, джерел фінансування та механізмів стимулювання. На рівні компаній це потребує перегляду програм декарбонізації та інвестиційних планів модернізації.

Перший крок — закріплення електрифікації у стратегічних документах і державних пріоритетах. Наступний — перехід до практичного технологічного рівня: електричних приводів, нагрівачів, котлів, цифрових платформ, відновлюваних джерел енергії та BESS. Саме цим рішенням буте присвячено наступний матеріал.

Джерело: Термінал 

Європейська комісія 24 червня повідомила про запуск ініціативи Electrify Now під час London Climate Action Week. Платформа має прискорити електрифікацію транспорту, промисловості та будівель — секторів, які, за повідомленням Комісії, досі значною мірою залежать від викопного пального.

ЄС розглядає електрифікацію як інструмент зниження залежності від волатильних ринків викопного пального та посилення енергетичної стійкості.

Ціль 35% до 2035 року

За повідомленням Directorate-General for Energy від 24 червня 2026 року, Electrify Now має просувати глобальну ціль головування COP31 — підняти частку електрифікації до 35% кінцевого енергетичного попиту до 2035 року. Ініціатива зосереджена на електрифікації ключових секторів, модернізації мереж і систем зберігання енергії, а також на стійких ланцюгах постачання чистої електроенергії.

Серед учасників і прихильників ініціативи Європейська комісія назвала ЄС, головування COP30 Бразилії, майбутнє головування COP31, Ефіопію як вхідне головування COP32, Канаду, Філіппіни, Республіку Корея, Велику Британію, IEA, IRENA, бізнес і фінансові інституції.

Метан і цінова волатильність

Комісія також повідомила, що ЄС і Канада підтримали заклик генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша до дій щодо метану. Global Methane Pledge передбачає скорочення викидів метану щонайменше на 30% від рівня 2020 року до 2030 року. До ініціативи приєдналися 159 країн і ЄС.

За даними IEA, наведеними Європейською комісією, у 2024 році понад 350 млрд куб. м газу було втрачено у світі через факельне спалювання, вентилювання та витоки. Комісія зазначає, що скорочення витоків метану й припинення регулярного вентилювання та факельного спалювання може безпосередньо збільшити газове постачання, зменшити цінову волатильність і зробити енергосистеми стійкішими.

Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики та житла: «Чиста електрифікація — один із найпотужніших інструментів для побудови стійкого майбутнього».

Джерело: Terminal. За матеріалами: European Commission.