Латинська Америка вже сьогодні отримує близько 70% електроенергії з відновлюваних джерел, володіє критично важливими мінералами та має відносно низьку залежність від викопного палива. Водночас регіон застряг у стагнації енергетичного переходу: за даними Світового економічного форуму, за останнє десятиліття готовність до переходу майже не зросла через недофінансовану інфраструктуру, розриви в інноваціях та інвестиціях, слабкі політики й зростаючу зовнішню залежність, насамперед від Китаю, а також через вибухове зростання ринку дата-центрів, що додатково тисне на старі мережі.

Енергетичний перехід Латинської Америки між потенціалом та ризиками до 2030 року

1. Стартові умови: чому Латинська Америка — природний кандидат на роль «чистого енергетичного хабу»

За оцінками Світового економічного форуму у «Energy Transition Readiness: Latin America and the Caribbean», регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі для чистого енергетичного переходу:

• Відновлювані ресурси (гідроенергетика, сонце, вітер) — результатом є те, що близько 70% електроенергії вже генерується з відновлюваних джерел.
• Критичні мінерали, необхідні для енергетичного переходу (зокрема для виробництва обладнання ВДЕ та електрифікації).
• Відносно низька залежність від викопного палива у структурі енергосистем.

Попри такий набір переваг, готовність до переходу за останні 10 років фактично застигла на місці. Інші регіони, що розвиваються, демонструють значно швидший прогрес, тоді як Латинська Америка та Карибський регіон, за висновками доповіді, «стагнують» за ключовими показниками готовності.

«Хоча регіон має одні з найсприятливіших структурних умов у світі – абундантні відновлювані ресурси, багатство критичними мінералами та відносно низьку залежність від викопного палива – прогрес у готовності до переходу не встигає за цими можливостями», — зазначається у білому папері Світового економічного форуму.

2. Інфраструктурні «вузькі місця»: старі мережі, високі втрати і обмежена інтеграція ВДЕ

Ключовий гальмівний фактор — хронічне недоінвестування в інфраструктуру, насамперед в електромережі.

• Електромережі регіону «недостатні та не відповідають» зростаючим і швидко змінюваним потребам у енергії.
• Втрати енергії при передачі та розподілі перевищують світовий середній рівень:
  • Латинська Америка: 13,5%;
  • глобальний середній показник: 10,2%.
• Старіння мереж та обмежені міждержавні інтерконектори стримують інтеграцію додаткових обсягів відновлюваної генерації.

Висновок: навіть за наявності потужного портфеля ВДЕ, без модернізації мереж регіон не зможе ані збільшити частку відновлюваної енергії, ані забезпечити надійність постачання в умовах зростаючого попиту.

«Старіючі мережі та обмежені міжз’єднання обмежують інтеграцію відновлюваних джерел», — констатує Світовий економічний форум.

3. Фінансово-інноваційний вакуум

Ще одна ланка у ланцюгу проблем — недостатні інвестиції в інновації й людський капітал.

• Усі 33 країни регіону разом забезпечили лише 4% світового капіталу енергетичного переходу у 2025 році.
• У грошовому вимірі це становить 70 млрд доларів США.
• За оцінками, до 2030 року регіону потрібно інвестувати щонайменше 150 млрд доларів США щороку, щоб досягти належного рівня готовності до переходу.

Таким чином, щорічний інвестиційний розрив сягає приблизно 80 млрд доларів США (150–70 млрд). Цей дефіцит капіталу безпосередньо

• гальмує розвиток досліджень і розробок у сфері чистої енергетики;
• обмежує формування кваліфікованої робочої сили для енергетичного переходу;
• знижує конкурентоздатність регіону на глобальному ринку технологій ВДЕ.

«Структурні виклики – від інфраструктурних вузьких місць до фрагментованих політик, обмежених інновацій та слабкого фінансування – окреслюють критичні напрямки, де цілеспрямовані реформи й інвестиції здатні розкрити повний потенціал регіону», — підкреслюється у доповіді Світового економічного форуму.

4. Зовнішні впливи: домінування Китаю в технологіях та торгівлі

Паралельно з внутрішніми структурними проблемами, регіон стикається зі зростаючою зовнішньою залежністю, насамперед від Китаю.

• Близько 90% усіх встановлених у Латинській Америці вітрових і сонячних технологій виробляються китайськими компаніями.
• Китай уклав двосторонні торговельні угоди з:
  • Чилі,
  • Коста-Рикою,
  • Еквадором,
  • Нікарагуа,
  • Перу.
• Ініціатива Belt and Road (Один пояс, один шлях) профінансувала інфраструктурні проєкти в 21 країні Латинської Америки починаючи з 2013 року.

Такі тенденції мають подвійний ефект:

• Позитив: прискорення розвитку інфраструктурних проєктів та розгортання ВДЕ завдяки доступу до капіталу й технологій.
• Ризики:
  • економічна вразливість через концентрацію постачання обладнання й фінансів у руках одного зовнішнього партнера;
  • геополітичні ризики, оскільки зростає залежність від політики і пріоритетів однієї країни.

Додатковий системний виклик — «подвійна енергетична залежність» багатьох країн регіону: вони одночасно експортують і імпортують викопне паливо, що

• підсилює їхню чутливість до цінової волатильності як на стороні експорту, так і імпорту;
• ускладнює планування довгострокової політики енергетичної безпеки.

5. Бум дата-центрів: цифрова економіка як новий споживач енергії та джерело ризиків

На тлі глобального буму штучного інтелекту Латинська Америка швидко перетворюється на вузловий регіон для будівництва дата-центрів іноземними компаніями.

• Ринок дата-центрів у Латинській Америці, за прогнозами, подвоїть свою вартість до кінця десятиліття.
• Лідери зростання:
  • Бразилія,
  • Мексика,
  • Чилі.
• Нові центри тяжіння для інвестицій:
  • Колумбія,
  • Перу,
  • Коста-Рика,
  • Панама.

Цей тренд створює асиметричну вигоду для США та їхніх союзників:

• вони можуть створювати власні ланцюги постачання, наближаючи цифрову інфраструктуру до своїх ринків;
• водночас переносять найбільш ресурсомісткі, енерговитратні чи екологічно чутливі процеси за межі своєї території, а з ними й навантаження на мережі та суспільне невдоволення, пов’язані з будівництвом і експлуатацією дата-центрів.

Для Латинської Америки це означає, що:

• навантаження на й без того ослаблені електромережі зростатиме,
• ризики аварійних відключень та масштабних перебоїв у постачанні електроенергії посилюються,
• з’являється новий вимір енергетичної безпеки, пов’язаний із безперервною роботою критичної цифрової інфраструктури.

Таким чином, цифрова трансформація без паралельного зміцнення мереж і прискорення енергетичного переходу може стати джерелом системних криз — від віялових відключень до посилення залежності від імпортованих енергоносіїв.

6. Чотири напрямки дій за версією Світового економічного форуму

Щоб уникнути сценарію «високий потенціал — низька готовність — зростаючі ризики», Світовий економічний форум пропонує комплексний підхід, заснований на чотирьох ключових стовпах дій:

• Посилення політичних рамок
  • узгодження й стабілізація політик у сфері енергетики та клімату,
  • створення передбачуваного середовища для довгострокових інвестицій.
• Поглиблення регіональної інтеграції
  • розвиток міждержавних інтерконекторів,
  • посилення координації між країнами у питаннях торгівлі енергією та інфраструктурних проєктів.
• Масштабування фінансових партнерств
  • залучення додаткових джерел капіталу для скорочення інвестиційного розриву між нинішніми 70 млрд доларів США і необхідними 150 млрд доларів США на рік до 2030 року,
  • диверсифікація фінансування, щоб зменшити надмірну залежність від одного зовнішнього партнера.
• Інвестиції в інновації та навички
  • розвиток локальних НДДКР-центрів у сфері чистої енергетики,
  • формування кваліфікованої робочої сили для проєктів ВДЕ, модернізації мереж та цифрової енергетичної інфраструктури.

Саме поєднання цих чотирьох стовпів із наявним природним і ресурсним потенціалом, за логікою Світового економічного форуму, може перетворити Латинську Америку з «регіону можливостей» на реальний глобальний центр чистої енергетики, здатний забезпечити стійку, справедливу й безпечну енергетичну систему.

У підсумку, Латинська Америка опинилася в точці, де поєднання високих можливостей і високих ризиків вимагає від урядів, бізнесу та міжнародних інституцій прискореного та скоординованого посилення чотирьох стовпів дій, окреслених Світовим економічним форумом. Без цього регіон ризикує залишитися «фактично зеленим за генерацією, але вразливим за інфраструктурою, фінансами й геополітикою» в умовах глобального зсуву до чистої енергетики та цифрової економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Норвегія активно розвиває енергетичний сектор, зосереджуючись на атомній енергетиці, відновлюваних джерелах та інноваційних проєктах. Уряд обмежує впровадження правил ЄС та відмовляється від нових силових кабелів до 2029 року для захисту національного ринку. Компанії, такі як AFRY, Statkraft, Horisont Energi та Equinor, реалізують масштабні проєкти у сферах гідроенергетики, вітрової енергетики, виробництва чистого аміаку та видобутку вуглеводнів. Equinor, попри падіння прибутків, продовжує інвестувати у морську вітрову енергетику в Польщі та США, а також у розвідувальне буріння в Норвезькому морі. Норвезькі компанії також активно інвестують в Україну, використовуючи нові схеми підтримки бізнесу.

1. Атомна енергетика: Норвегія розглядає можливість збільшення генерації електроенергії внаслідок нових проєктів у сфері атомної енергетики. Це може стати важливим кроком у диверсифікації енергетичного балансу країни.
2. Енергетична політика: Уряд Норвегії оголосив про відмову від будівництва нових силових кабелів до 2029 року та обмеження впровадження енергетичних правил ЄС. Це рішення спрямоване на захист національного ринку та підтримку власних енергетичних інтересів.
3. Співпраця AFRY та Statkraft: Компанія AFRY підписала рамкову угоду з Statkraft, найбільшим європейським виробником відновлюваної енергії, на надання технічних консультаційних послуг у Норвегії. Угода охоплює гідроенергетику та електроенергетику та розрахована на три роки з можливістю продовження.
4. Проєкт Barents Blue: Норвезька компанія Horisont Energi підписала перший контракт на постачання газу для свого проєкту Barents Blue, який передбачає будівництво заводу з виробництва чистого аміаку в Маркоппнесі.
5. Інновації у вітровій енергетиці: Enova SF виділила 1,2 мільярда норвезьких крон (близько 107 мільйонів доларів США) на фінансування проєкт Wind Catching Demonstrator, який передбачає створення першої у світі плавучої платформи з кількома вітровими роторами.
6. Розширення електромережі: Норвегія планує збільшити потужність своєї електромережі на 25%. Це передбачає значні інвестиції в інфраструктуру, технологічний прогрес та інтеграцію відновлюваних джерел енергії.
7. Інвестиції в Україну: Норвезькі компанії отримали 40 мільйонів крон для інвестицій в Україну. Серед них – Emergy, Tschudi Logistics Group та Fenix Repower, які стали першими учасниками нової схеми підтримки бізнесу.
8. Морська вітрова енергетика в Польщі: Equinor розпочала роботу над базою експлуатації та технічного обслуговування морських вітрових електростанцій Bałtyk 2 & 3 у Польщі. Проєкт потужністю 1,5 ГВт забезпечить енергією понад 2 мільйони домогосподарств до 2028 року.
9. Компенсації за розлив нафти: Equinor створила портал для виплати компенсацій після розливу на нафтовому родовищі Ньйорд А.
10. Стратегічні зміни в Equinor: Компанія скорочує інвестиції у відновлювані джерела енергії, зосередившись на збільшенні доходів акціонерів та адаптації до нових енергетичних реалій.
11. Нове відкриття вуглеводнів: Equinor виявила нове родовище вуглеводнів у свердловині Mistral у Норвезькому морі. Запаси оцінюються в 19–44 мільйони барелів. Ліцензійна група, до якої входять Equinor, Pandion Energy, OKEA та DNO Norge, зараз вивчає можливості розвитку проєкт.
12. Проект Empire Wind 1 у США: Equinor продовжує розвивати проєкт Empire Wind 1 потужністю 816 МВт, попри економічні та політичні виклики. Компанія отримала дозвіл на будівництво та експлуатацію електропередач для цього проєкту.
13. Розвідувальне буріння: Equinor отримала дозвіл на буріння розвідувальної свердловини в зоні, де розташоване гігантське нафтове родовище Йохан Кастберг.
14. Фінансові результати Equinor: Чистий прибуток Equinor у минулому кварталі впав на 25%, до $2мільярдів,\; через\; низькіціни\; на\; нафту\; та\; зниження\; видобутку.$

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: vladyslavonufrei

Ісландія: нові кроки в енергетиці та декарбонізації

1. Водневе паливо для риболовецького флоту
   Уряд Ісландії спільно з місцевою компанією H2 Iceland успішно завершили випробування водневого палива на невеликому риболовецькому судні. Цей проєкт є частиною стратегії декарбонізації рибної промисловості, яка досі залежить від дизельного палива. Планується, що масштабування технології відбудеться в 2026–2027 роках.
2. Глобальне партнерство для розвитку геотермальної енергетики
   Компанії Elemental Energies та Iceland Drilling Company оголосили про створення глобального партнерства, спрямованого на розвиток проєктів у сфері геотермальної енергетики. Ця ініціатива підкреслює важливість відновлюваних джерел енергії для майбутнього Ісландії та світу.
3. Алюмінієва промисловість та енергетика
   У 2024 році алюмінієві заводи (Alcoa Fjarðaál, Century Aluminum Norðurál, Rio Tinto ÍSAL) споживали близько 75% електроенергії Ісландії, що становить приблизно 15 ТВт·год. Компанія Century Aluminum оголосила про плани розширення виробництва на заводі Norðurál у Grundartangi. Це може призвести до збільшення споживання електроенергії на 5-10% (додатково 0,75-1,5 ТВт·год), що ще раз підкреслює залежність ісландської енергетики від алюмінієвої промисловості. Енергія для розширення буде забезпечуватися з існуючих гідро- та геотермальних джерел.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: vladyslavonufrei

Головний виконавчий директор Saudi Aramco Амін Нассер закликав до того, що він назвав перезавантаженням планів перехідного періоду для країн, що розвиваються, посилаючись на значне прогнозоване зростання попиту на нафту на Глобальному Півдні.

Економіки країн, що розвиваються, зростають, а рівень життя підвищується, заявив Насер сьогодні на Міжнародному енергетичному тижні в Сінгапурі, цитує Reuters. Він додав, що це зростання призводить до збільшення попиту на нафту, зазначивши, що це зростання попиту триватиме протягом тривалого часу. Навіть коли зростання сповільниться і врешті-решт зупиниться, додав Нассер, попит на нафту залишатиметься на плато ще протягом тривалого періоду.

«Якщо це так, то до 2050 року реально буде потрібно понад 100 мільйонів барелів на день», — сказав виконавчий директор Aramco, додавши, що »це різкий контраст з тими, хто прогнозує, що нафта впаде або повинна впасти до 25 мільйонів барелів на день до того часу. Нестача 75 мільйонів барелів щодня була б руйнівною для енергетичної безпеки та доступності енергоносіїв».

З огляду на все це, країни, що розвиваються, повинні прийняти рішення про найкращий для себе енергетичний мікс, а також про темпи переходу, які їм підходять. «Ми повинні зосередитися на важелях, які є в нашому розпорядженні зараз», — сказав він.

Коментарі Насера з’явилися після того, як агентство BloombergNEF опублікувало нову оцінку вартості переходу для Азійсько-Тихоокеанського регіону, згідно з якою минулого тижня регіон має потроїти витрати на перехід до 2,3 трильйона доларів до 2030 року, щоб не відставати від курсу на досягнення цілей Паризької угоди.

За словами Насера, Азії та іншим країнам, що розвиваються, можуть знадобитися інвестиції в розмірі до 6 трильйонів доларів США щорічно для просування цього переходу. Тим часом Азія задовольняє 84% свого енергетичного попиту шляхом вуглеводнів, зазначив Насер у своєму сьогоднішньому коментарі. Він зазначив, що нові джерела енергії покривають новий попит, а не витісняють традиційні джерела енергії.

Translated with DeepL.com (free version)

Укргідроенерго планує почати будівництво Канівської гідроакумулювальної станції у Черкаській області.

Роботи почнуть вже у 2025 році, повідомив генеральний директор компанії Ігор Сирота в інтерв’ю Forbes.  «Над проєктом Канівської ГАЕС працюємо з інвесторами та з урядом Канади, співпрацюємо з ЄБРР і Світовим банком. Але через війну ми дещо змінюємо проєктне рішення. Раніше ми будували станції красиві, зі склом, з великими вітражами. Зараз розглядаємо приклад Південної Кореї, де такі станції розташовані під бетоном і недосяжні для ракетних ударів», – сказав він. Проєктна потужність станції 1000 МВт.

Вартість може становити $1,5 – 2 млрд. «Точної суми поки що немає, але вартісні показники приблизно однакові у світі: якщо в Європі будівництво одного кіловата гідроакумулювальної станції коштує $2000, то 1000 мегаватів – це в діапазоні $1,5–2 млрд. Ціна може коливатися залежно від умов розташування та технічних рішень.

Якщо будівництво буде за участі уряду Канади, він братиме участь і в адмініструванні процесу», – сказав Сирота. Він зазначив, що будівництво планується розпочати наступного року. Заплановано, що Канівська ГАЕС буде обладнана чотирма гідроагрегатами потужністю 250 МВт кожен.

Підготовка до будівництва та розробка проєктної документації розпочалися у 1984 році. У 1987 році був затверджений проєкт будівництва Канівської ГАЕС потужністю 3600 МВт. Але після здобуття Україною незалежності його відклали, а у 2006-2007 роках потужність зменшили до 1000 МВт.

Джерело: kosatka.media

Гідроенергетика України стоїть перед серйозними викликами напередодні осінньо-зимового періоду, особливо зважаючи на те, що близько 45% потужностей було знищено російськими військами. Проте, фахівці активно працюють над підготовкою до зими, виконуючи різноманітні заходи для забезпечення стабільного постачання електроенергії в холодну пору року. Про це повідомляє пресслужба компанії.

Загалом з початку повномасштабного вторгнення по станціях Укргідроенерго завдано 118 ракетних ударів. Наразі у короткострокових планах компанії – інтенсивне відновлення 1000 МВт потужностей для нормального проходження осінньо-зимового періоду.

У довгострокових планах – будівництво 2500 МВт нових потужностей (добудова Дністровської ГАЕС та будівництво Канівської ГАЕС). Окрім того, ключовим проєктом є відбудова Каховської ГЕС.

Компанія активізує співпрацю з міжнародними партнерами задля якнайшвидшого відновлення енергетичної інфраструктури.

Укргідроенерго накопичує водні ресурси для того, щоб у важкі для енергосистеми місяці допомогти їй.

Фахівці компанії здійснюють постійний аналіз поточної ситуації в енергосистемі з метою прийняття обґрунтованих рішень щодо подальших дій.

Попри складні умови, українська гідроенергетика робить все можливе для забезпечення стабільного енергопостачання взимку. Завдяки комплексним заходам та підтримці міжнародної спільноти, Україна зможе впоратися з енергетичними викликами, що стоять перед нею.

«Зараз у критичному стані ДніпроГЕС. Не йдеться вже навіть про вироблення електроенергії, станом на зараз перекрито повністю рух із лівого берега на правий, тож наші жителі обмежені в трафіку. Як об’їзд використовуються два мости, на яких налагоджена логістика в обидва боки», — розповів Федоров в ефірі телемарафону.

Стосовно відновлення трафіку на ДніпроГЕС, зазначив він, то зробити це за лічені години, як планувалося раніше, не вдалося.

 Український уряд та ООН оприлюднили звіт щодо розмірів збитків, завданих руйнуванням рф греблі Каховської ГЕС, відповідно до якого пряма шкода, завдана інфраструктурі та активам України, склала 2,79 мільярда доларів США, а розмір збитків перевищує 11 мільярдів доларів США.

“Прорив греблі Каховської ГЕС завдав величезної шкоди, затопивши 620 квадратних кілометрів території в чотирьох областях – Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій, що безпосередньо вплинуло на 100 000 мешканців. Було завдано значної шкоди житлу, інфраструктурі, навколишньому середовищу та культурним об’єктам, таким як історичні будівлі, музеї та культові споруди”, – додають в ООН.

Крім того, було порушено енергопостачання, постачання питної води, зрошення сільськогосподарських угідь та роботу річкового транспорту на півдні України.

Найбільшою проблемою, спричиненою підривом Каховської ГЕС, є саме тривалий вплив на довкілля. Прямі пошкодження інфраструктури та активів були найбільшими в енергетичному та житловому секторах.

Оцінка потреб після катастрофи буде уточнена в рамках наступного раунду Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA), що проводиться Урядом України, Організацією Об’єднаних Націй, Світовим банком та Європейським Союзом.

Джерело: Міненерго України

На ГЕС та ГАЕС Укргідроенерго триває масштабна ремонтна кампанія в рамках підготовки до осінньо-зимового періоду. Окрім капітальних та поточних ремонтів в компанії активно працюють над реалізацією проєктів зі зміцнення фізичної захищеності гідроелектростанцій.

На одній зі станцій компанії після капітального ремонту було введено блок гідроагрегату. Загалом в роботі перебуває 73 гідроагрегати зі встановленою потужністю близько 4000 МВт.

Як повідомляє Укргідроенерго, ГЕС та ГАЕС компанії продовжують забезпечувати покриття пікових навантажень, регулювання частоти та потужності, а також мобільний аварійний резерв в Об’єднаній енергосистемі України.

Середній рівень нижнього бʼєфу біля греблі Дніпровської ГЕС на позначці 13,08 м БС. Гідроагрегати станції продовжують працювати в режимі заданому диспетчерським графіком.

Джерело: Міненерго України

Компанія «Укргідроенерго» просить суд стягнути з оператора системи передачі «Укренерго» 7,169 млрд грн заборгованості за балансуючу електроенергію за жовтень 2022-червень 2023. .

Так, «Укргідроенерго» просить суд стягнути з оператора системи передачі «Укренерго» 7,169 млрд грн заборгованості за балансуючу електроенергію, за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року.

Також «Укргідроенерго» вимагає стягнути 5,57 млрд грн боргу за продану балансуючу електричну енергію, 1,35 млрд грн інфляційних втрат, а також 243,69 млн грн 3% річних.

Зазначається, що станом на кінець серпня розмір заборгованості учасників ринку перед «Укренерго» на балансуючому ринку 28 139 992 835,14 грн, а заборгованість «Укренерго» — 16 522 693 263,30 грн.

Суд відкрив провадження у справі.

Джерело: УНН