Японська програма субсидій для розвитку виробництва та використання низьковуглецевого палива — водню, аміаку та e-метану — викликала значний інтерес серед девелоперів проєктів. Попри обмежений бюджет, кількість заявок перевищила очікування.

Сильна конкуренція за державні стимули

Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії (Meti) повідомило про високий рівень попиту на державну підтримку для низьковуглецевих проєктів. Директор департаменту водню та аміаку Meti Дайсуке Хірота заявив, що програма субсидій була перевищена за кількістю заявок:

Інтерес значно перевищив бюджет у 3 трлн ієн (20 мільярдів доларів). Це справді конкурентний процес. Ми зараз оцінюємо та перевіряємо ці проєкти.

• Було подано 27 заявок на участь у програмі.
• Процес прийому заявок завершився наприкінці березня.
• Оцінювання проєктів триває.

Контекст та наслідки

Японія прагне пришвидшити декарбонізацію енергетичного сектору, стимулюючи розвиток технологій виробництва та використання низьковуглецевого палива. Такий інтерес до програми демонструє зростання уваги інвесторів до сталих рішень.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Energy Intelligence.

Додаткові джерела інформації:

• Meti Press Releases
• Japan Energy Summit

Замовити тижневий звіт по ринку

Французька компанія HDF Energy уклала тристоронню угоду з індонезійськими державними підприємствами PLN та PT SMI на загальну суму 2,3 мільярда євро (2,6 мільярда доларів) для розвитку проєктів у сфері відновлюваної енергетики.

Деталі угоди

• Мета партнерства — розробка виробничих потужностей з виробництва зеленого водню та аміаку для енергетичних потреб Південно-Східної Азії.
• Фінансування здійснюватиметься шляхом державного та приватного капіталу, включаючи інституційних інвесторів.
• HDF Energy забезпечить технологічну експертизу та інтеграцію рішень для зберігання енергії.

Геоенергетичне значення

• Цей проєкт є частиною ширшої стратегії Франції з просування зелених технологій на ринках, що розвиваються.
• Індонезія, як один із найбільших ринків регіону, отримує значний імпульс для розвитку власної водневої економіки.
• Проєкт відповідає енергетичній стратегії Індонезії до 2060 року з нульовими викидами.

Цитата

«Ця угода закладає основу для сталого партнерства у сфері водневої енергетики, яка має потенціал змінити майбутнє енергетичного балансу регіону», — заявив представник HDF Energy.

Джерело: Terminal

За матеріалами: HDF Energy

Замовити щотижневий звіт по ринку у форматі PDF

Законопроєкт, нещодавно ухвалений Палатою представників США, передбачає скасування ключових податкових пільг для виробництва чистого водню, що може серйозно вплинути на енергетичну галузь країни.

Майбутнє водневої енергетики під питанням

Новий законопроєкт, відомий як «One Big Beautiful Bill», передбачає скасування податкових кредитів, зокрема 45V, які стимулювали розвиток проєктів з виробництва чистого водню та аміаку. Ці пільги були ключовими для економічної доцільності таких проєктів.

• Скасування 45V може призвести до зупинки або перегляду понад 40 проєктів у Луїзіані, включаючи інвестиції компаній Air Products, Clean Hydrogen Works та Bia Energy.
• Компанія Plug Power попереджає, що обмеження 45V може негативно вплинути на її поточні проєкти з виробництва водню.
• Паралельно, податкові кредити 45Q для проєктів з уловлювання та зберігання вуглецю залишаються в силі, що підтримує інвестиції у цю сферу.

«Скасування податкових пільг для виробництва чистого водню може серйозно вплинути на енергетичну незалежність США та їхню роль у глобальному переході до чистої енергії,» — зазначив директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Financial Times, AP News, Reuters

Додаткові джерела інформації по темі:

* Politico: Tesla критикує плани скасування податкових пільг для чистої енергії
* Reuters: Законопроєкт Трампа ставить під загрозу плани з виробництва чистої енергії
* Sidley: Палата представників США прискорює скасування податкових пільг для відновлюваної енергії

Запровадження глобального механізму ціноутворення на викиди парникових газів від Міжнародної морської організації (IMO) не забезпечує належної підтримки для широкого впровадження зеленого метанолу та аміаку — попри наявність штрафів за викиди та торгівельних кредитів для низьковуглецевого пального.

Механізм IMO: штрафи замість стимулів

У 2028 році IMO планує впровадити дворівневу систему штрафів для судноплавних операторів:

• $100/т CO₂e — за викиди в межах від базового рівня до ліміту прямої інтенсивності викидів
• $380/т CO₂e — за перевищення базового рівня
• Щорічне поступове посилення лімітів до 2035 року
• Торгівельні кредити — надаються за викиди, що нижчі за встановлений ліміт

Водночас навіть за цінами квот у $72/т CO₂e (на рівні квітня 2025 р. в системі торгівлі ЄС), компенсація для зелених видів пального залишається недостатньою.

Економіка зеленого пального: цифри без ілюзій

• Зелений аміак у 2028 р. отримає лише $215/т у вигляді торгівельних кредитів, проти його квітневої ціни в $2 830/т VLSFOe
• Біометанол — $175/т кредитів проти $2 318/т фактичної ціни
• Безсубсидійний біо-LNG — на рівні $1 185/т у квітні 2025 р., що дешевше за B100, зелений аміак і біометанол

Щоб зрівнятись у вартості з біо-LNG, ціна зеленого аміаку має знизитися на 57%, а біометанолу — на 49% до 2028 року.

«Без суттєвого зниження цін на зелене паливо або зростання вартості викопного, структура IMO не забезпечує достатнього економічного стимулу для масового впровадження зеленого аміаку та біометанолу».

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: argusmedia.com

У 2025 році ЄС вперше запровадив вимоги щодо використання сталого авіапалива (SAF) та декарбонізації морського транспорту. Постачання біогенного SAF поки що відповідає початковим цілям, але в майбутньому можуть виникнути труднощі, особливо з синтетичним паливом (eSAF). Виробництво eSAF стикається з високими витратами, через що деякі проєкти призупинено.

У 2025 році Європейський Союз вперше запровадив вимоги щодо використання сталого авіапалива (SAF) та декарбонізації морського транспорту. Постачання біогенного SAF поки що відповідає початковим цілям, проте в майбутньому можуть виникнути труднощі, особливо з синтетичним паливом (eSAF).

Постачання SAF: поточний стан та перспективи

SAF, вироблене за технологією гідрообробки естерів та жирних кислот (HEFA), вже має стабільне виробництво, хоча й на низькому рівні. За даними S&P Global Commodity Insights, у 2025 році споживання SAF в ЄС сягне 20 670 барелів на день, що відповідає цілі 2%.

«На глобальному рівні достатньо SAF для задоволення вимог ReFuelEU з 2025 по 2029 рік, а також біо-SAF для досягнення 6% цілі на 2030 рік», — заявив представник Neste, європейського виробника біопалива.

Виробничі потужності Neste у 2025 році очікуються на рівні 1,5 млн тонн, що покриває потреби ЄС та Великої Британії (близько 1,1 млн тонн на рік).

Проте до 2030 року вимоги ЄС зростуть до 6%, а до 2050 року — до 70%. За прогнозами, до 2050 року ЄС може стикнутися з дефіцитом у 15 млн тонн SAF через обмежені потужності та недостатню кількість сировини.

Синтетичне паливо (eSAF): виклики та перспективи

З 2030 року в ЄС почне діяти підмандат на eSAF: спочатку 1,2%, а до 2050 року — 35%. Відсутність відповідності цим вимогам може призвести до значних штрафів.

Наразі жоден із 30 великих проєктів eSAF у Європі не досяг остаточного рішення щодо інвестицій. BP зазначає, що для розвитку цього напряму необхідна підтримка перших складних та капіталомістких проєктів.

Довгостроково вартість виробництва e-палива може знизитися на 60%, але без додаткової підтримки воно залишатиметься менш конкурентоспроможним порівняно з HEFA та традиційним авіапаливом.

Морський транспорт: декарбонізація за правилами FuelEU

З початку 2025 року діють правила FuelEU Maritime, які сприяють використанню відновлюваних та низьковуглецевих палив у судноплавстві.

На відміну від авіації, морський сектор має доступ до низки альтернативних палив, таких як аміак, водень та ядерна енергія. Проте біопаливо залишається одним із найбільш доступних варіантів у найближчі роки.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: spglobal.com

 У 2024 році воднева галузь Європи стикнулася із затримками у впровадженні проєктів, що підкреслює ключові виклики, зокрема забезпечення фінансування капіталомістких ініціатив та отримання довгострокових зобов’язань від офтейкерів. Для стабільного розвитку галузі необхідно забезпечити довгострокову видимість фінансової підтримки, сприяти укладанню довгострокових контрактів на постачання електроенергії та розширювати можливості публічно-приватного фінансування через співпрацю між ЄС та інвесторами.

У 2024 році воднева галузь Європи зіткнулася із затримками у впровадженні проєктів, що відображає загальні виклики в індустрії. Серед ключових перешкод – забезпечення фінансування для капіталомістких проєктів та отримання довгострокових зобов’язань від офтейкерів.

Для створення стабільного інвестиційного середовища необхідно встановити довгострокову видимість щодо обсягів фінансової підтримки, принаймні на найближчі роки до 2030 року. Ця видимість має включати очікувані рівні фінансування та стратегічні пріоритети для розподілу субсидій. Інвестори та розробники проєктів потребують чіткого розуміння як обсягів фінансування, так і частоти конкурсних процедур для забезпечення сталого розвитку водневої галузі.

Для забезпечення стабільності постачання електроенергії для виробництва водню необхідно розвивати та сприяти укладанню довгострокових контрактних структур, таких як угоди про купівлю електроенергії (Power Purchase Agreements, PPA) та механізми Contracts for Difference (CfD). Ці контракти забезпечують стабільність цін, передбачуваність та надійність джерел енергії, що є критичним для планування та інвестування у водневі проєкти. Подібно до ініціатив BPI France щодо окремих проєктів, надання гарантій для PPA через європейські структури може стати ключовим фактором у зниженні ризиків для розробників проєктів та інвесторів.

Співпраця між ЄС та інвесторами має вирішальне значення для розширення можливостей фінансування водневих проєктів. Завдяки зміцненню партнерства між публічним та приватним секторами можна залучити ширший спектр фінансових ресурсів та експертизи. Необхідно сприяти спільним фінансовим ініціативам, схемам спільного інвестування та публічно-приватним партнерствам (PPP), щоб залучити більше довгострокового капіталу до водневої галузі.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025

Норвегія активно розвиває енергетичний сектор, зосереджуючись на атомній енергетиці, відновлюваних джерелах та інноваційних проєктах. Уряд обмежує впровадження правил ЄС та відмовляється від нових силових кабелів до 2029 року для захисту національного ринку. Компанії, такі як AFRY, Statkraft, Horisont Energi та Equinor, реалізують масштабні проєкти у сферах гідроенергетики, вітрової енергетики, виробництва чистого аміаку та видобутку вуглеводнів. Equinor, попри падіння прибутків, продовжує інвестувати у морську вітрову енергетику в Польщі та США, а також у розвідувальне буріння в Норвезькому морі. Норвезькі компанії також активно інвестують в Україну, використовуючи нові схеми підтримки бізнесу.

1. Атомна енергетика: Норвегія розглядає можливість збільшення генерації електроенергії внаслідок нових проєктів у сфері атомної енергетики. Це може стати важливим кроком у диверсифікації енергетичного балансу країни.
2. Енергетична політика: Уряд Норвегії оголосив про відмову від будівництва нових силових кабелів до 2029 року та обмеження впровадження енергетичних правил ЄС. Це рішення спрямоване на захист національного ринку та підтримку власних енергетичних інтересів.
3. Співпраця AFRY та Statkraft: Компанія AFRY підписала рамкову угоду з Statkraft, найбільшим європейським виробником відновлюваної енергії, на надання технічних консультаційних послуг у Норвегії. Угода охоплює гідроенергетику та електроенергетику та розрахована на три роки з можливістю продовження.
4. Проєкт Barents Blue: Норвезька компанія Horisont Energi підписала перший контракт на постачання газу для свого проєкту Barents Blue, який передбачає будівництво заводу з виробництва чистого аміаку в Маркоппнесі.
5. Інновації у вітровій енергетиці: Enova SF виділила 1,2 мільярда норвезьких крон (близько 107 мільйонів доларів США) на фінансування проєкт Wind Catching Demonstrator, який передбачає створення першої у світі плавучої платформи з кількома вітровими роторами.
6. Розширення електромережі: Норвегія планує збільшити потужність своєї електромережі на 25%. Це передбачає значні інвестиції в інфраструктуру, технологічний прогрес та інтеграцію відновлюваних джерел енергії.
7. Інвестиції в Україну: Норвезькі компанії отримали 40 мільйонів крон для інвестицій в Україну. Серед них – Emergy, Tschudi Logistics Group та Fenix Repower, які стали першими учасниками нової схеми підтримки бізнесу.
8. Морська вітрова енергетика в Польщі: Equinor розпочала роботу над базою експлуатації та технічного обслуговування морських вітрових електростанцій Bałtyk 2 & 3 у Польщі. Проєкт потужністю 1,5 ГВт забезпечить енергією понад 2 мільйони домогосподарств до 2028 року.
9. Компенсації за розлив нафти: Equinor створила портал для виплати компенсацій після розливу на нафтовому родовищі Ньйорд А.
10. Стратегічні зміни в Equinor: Компанія скорочує інвестиції у відновлювані джерела енергії, зосередившись на збільшенні доходів акціонерів та адаптації до нових енергетичних реалій.
11. Нове відкриття вуглеводнів: Equinor виявила нове родовище вуглеводнів у свердловині Mistral у Норвезькому морі. Запаси оцінюються в 19–44 мільйони барелів. Ліцензійна група, до якої входять Equinor, Pandion Energy, OKEA та DNO Norge, зараз вивчає можливості розвитку проєкт.
12. Проект Empire Wind 1 у США: Equinor продовжує розвивати проєкт Empire Wind 1 потужністю 816 МВт, попри економічні та політичні виклики. Компанія отримала дозвіл на будівництво та експлуатацію електропередач для цього проєкту.
13. Розвідувальне буріння: Equinor отримала дозвіл на буріння розвідувальної свердловини в зоні, де розташоване гігантське нафтове родовище Йохан Кастберг.
14. Фінансові результати Equinor: Чистий прибуток Equinor у минулому кварталі впав на 25%, до $2мільярдів,\; через\; низькіціни\; на\; нафту\; та\; зниження\; видобутку.$

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: vladyslavonufrei

BP скасувала своє зобов’язання скоротити видобуток нафти та газу на 40% до 2030 року. Енергетичний перехід залишається складним завданням через економічні реалії, що спонукає BP та інші великі нафтові компанії скорочувати плани переходу. Поворот BP, поряд з аналогічними кроками інших нафтових компаній, підкреслює подальшу залежність галузі від вуглеводнів.

У лютому 2020 року тодішній новий генеральний директор Бернард Луні заявив світові, що одна з найстаріших і найбільших нафтових компаній у світі збирається стати компанією з нульовим балансом до 2050 року. Щоб досягти цього, вона скоротить видобуток нафти та газу на 40% до 2030 року.

Через чотири роки й одну велику кризу BP відмовляється не лише від початкової мети скорочення видобутку на 40%, але й від переглянутої, нижчої мети на 25%. Іншими словами, BP повертається до свого коріння. І інвестори в сировинні товари, які не звертають на це уваги, повинні звернути на це увагу — так само як і інвестори перехідного періоду.

«Це, безумовно, буде викликом, але також і величезною можливістю. Для мене і для наших стейкхолдерів очевидно, що для того, щоб ВР могла відігравати свою роль і служити нашій меті, ми повинні змінитися. І ми хочемо змінюватися — це правильно для світу і для BP», — сказав Бернард Луні ще у 2020 році, коли оголосив про новий курс компанії.

Ця заява викликала великий ажіотаж у середовищі кліматичних активістів. Активісти не були задоволені, але визнали, що це був крок у правильному напрямку. Інвестори сприйняли цю новину по-різному — акції BP різко впали одразу після оголошення нового курсу, але згодом відновилися.

Потім прийшла пандемія, яка знизила попит на енергоносії та призвела до падіння цін, від якого, на думку BP, галузь не зможе оговтатися, оскільки, як зазначалося в одному з останніх видань світового енергетичного прогнозу, світовий попит на нафту досяг свого піка ще у 2019 році й ніколи не повернеться до тих рівнів. BP все ще вірила, що перебуває на правильному шляху зі своїми планами щодо нульового балансу та скорочення видобутку нафти й газу на 40% до 2030 року. А потім настав 2022 рік.

Попит на нафту почав відновлюватися відтоді, як почали поступово скасовувати локдауни. Коли Китай приєднався до партії, що виступає за скасування локдаунів, попит на нафту по-справжньому злетів. Війна в Україні підхопила цей імпульс і додала до нього побоювання щодо безпеки постачання, що призвело до небаченого за багато років зростання цін.

Результатом цього зростання стали енергетичні компанії, які стали найкращими показниками на фондовому ринку, обігнавши великі технології, та рекордні прибутки, що, своєю чергою, призвело до більших дивідендних виплат та масового викупу акцій. Це також призвело до перегляду деяких перехідних планів великих нафтових компаній. У випадку з BP, останнє суворе нагадування про те, що світ все ще працює на вуглеводнях, змусило вище керівництво компанії відмовитися від планів скоротити видобуток нафти та газу навіть на 25% до 2030 року.

Всі ці події також змусили інвесторів знову замислитися — про енергетичний перехід і безпеку енергопостачання. Це змусило інвесторів замислитися настільки, що видання, які підтримують перехідний період, б’ють на сполох, що нафтові компанії несерйозно ставляться до переходу і, що ще гірше, нечітко визначають напрямок свого бізнесу, що повинно змусити інвесторів бути обережними.

«Декарбонізація економіки загрожує основній бізнес-моделі видобувної промисловості, і сектор, схоже, не пропонує цілісного і послідовного плану для навігації в цьому мінливому світі», — йдеться в нещодавньому звіті Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу. У звіті наголошується на останніх новинах BP про розворот у питанні скорочення видобутку нафти та газу, що свідчить про те, що BP фактично не має уявлення про те, що вона хоче робити зі своїм майбутнім, і це повинно змусити інвесторів нервувати щодо всієї нафтогазової галузі.

Ця критика, безумовно, має підстави в контексті ділового світу, який твердо стоїть на шляху до екологічно чистої енергетики, оскільки економіка такого майбутнього має сенс. Однак реальний діловий світ, в якому працює BP та всі інші компанії, відрізняється від цього бачення.

У ньому економіка енергетичного переходу, як її бачать прихильники та захисники, не завжди має сенс — саме тому BP та інші компанії відмовляються від своїх початкових амбітних цілей, поставлених, можна сказати, зопалу, після багаторічного тиску активістів, який гаряче підтримували політики, що займають керівні посади.

Однак, як тільки ці компанії зрозуміли, що їхні зусилля з переходу не окупаються, вони змінили курс. Хтось може назвати це відсутністю «цілісного та послідовного плану». З іншого боку, можна назвати це гнучкістю перед обличчям реальності, яка виявилася відмінною від очікуваної. На додаток до новин про те, що BP відмовилася від своєї мети скорочення видобутку до 2030 року, компанія також повідомила, що розглядає можливість зменшення своєї залежності від морського вітру в той час, коли інший супермажор Shell також зменшує свої амбіції щодо переходу на нові технології, а інший супермажор TotalEnergies щойно оголосив про розробку нафтогазового родовища в Суринамі вартістю 10,5 мільярдів доларів.

Таким чином, енергетична галузь, схоже, має досить чітке уявлення про майбутнє. Вуглеводні залишаються найпоширенішим джерелом енергії на планеті. Їхні альтернативи, схоже, не виправдовують сподівань. Тому велика нафта зменшує свої перехідні амбіції на користь бізнесу, який вже довів свою прибутковість — як для компаній, так і для їхніх інвесторів.

За матеріалами: oilprice.com

Переклад: DeepL.com

За даними Bloomberg, фінансові менеджери дійшли висновку, що багато «зелених» інвестицій не принесуть прибутків так швидко або так високо, як вони сподівалися. У ключовому секторі сонячної енергетики у третьому кварталі чисті шорти перевищили чисті лонги у 77% компаній.
Минулого тижня ми повідомляли, що ведмежі настрої на ринках нафти впали до рівня, який востаннє спостерігався під час світової фінансової кризи 2008 року. На думку сировинних аналітиків Standard Chartered, основними темами, які наразі домінують на нафтових ринках, є очікування жорсткої макроекономічної ситуації, надзвичайна слабкість попиту на нафту та постійні побоювання щодо надлишку пропозиції на нафтових ринках у 2025 році.

Однак нещодавній аналіз Bloomberg виявив більш несподіваний висновок: «розумні гроші» роблять значні ставки на чисту енергетику, а не на викопне паливо. Індустрія хедж-фондів з капіталом у 5 трильйонів доларів має чисті довгі позиції в нафті, газі та вугіллі, але чисті короткі — в акумуляторах, сонячній енергії, електромобілях та водні. За даними Bloomberg, керуючі фондами дійшли висновку, що багато «зелених» інвестицій не принесуть прибутку так швидко або так високо, як вони сподівалися.

Ставки хедж-фондів спричинили хвилю імпульсу проти відновлюваної енергетики, в результаті чого S&P Global Clean Energy Index втратив майже 60% своєї вартості з моменту досягнення піку в 2021 році, тоді як S&P Global Oil Index, а також індекс широкого ринку S&P 500 злетіли більш ніж на 50%.

У ключовому секторі сонячної енергетики в третьому кварталі чисті шорти перевищили чисті лонги у 77% компаній, що є значним збільшенням порівняно з 33% у першому кварталі 2021 року. Хедж-фонди в основному стурбовані тим, що абсолютне домінування Китаю ускладнює західним конкурентам набрати обертів. Найбільші виробники сонячних панелей — Tongwei, GCL Technology Holdings (OTCPK:GCPEF), Xinte Energy, Longi Green Energy Technology, Trina Solar, JA Solar Technology та Jinko Solar (NYSE:JKS) — є китайськими. Щоб проілюструвати їхнє домінування, уявімо, що вони спільно виробляють достатньо панелей, щоб виробляти 5 ексаджоулів електроенергії щороку. Для порівняння, сім нафтових гігантів, включаючи Exxon Mobil Corp. (NYSE:XOM), Chevron Corp. (NYSE:CVX), Shell Plc (NYSE:SHEL), TotalEnergies (NYSE:TTE), BP Plc (NYSE:BP), ConocoPhillips (NYSE:COP) та Eni S.p.A. (NYSE:E), видобувають з надр близько 40 ексаджоулів нафтової енергії на рік, або трохи менш як 18 мільйонів барелів на день. Однак, Велика Сонячна енергія перемагає Велику Нафту, якщо взяти до уваги кілька факторів, зокрема той факт, що лише чверть енергії, яка видобувається зі свердловин нафтових компаній, перетворюється на корисну енергію, а переважна більшість втрачається у вигляді тепла. Електродвигуни перетворюють понад 85 відсотків електричної енергії в механічну порівняно з менш ніж 40 відсотками для двигуна внутрішнього згоряння газу.

Американська компанія First Solar Inc. (NASDAQ:FSLR), акції якої котируються на біржі, вирізняється з-поміж інших: з початку року її індекс FSLR зріс на 17,2%. На відміну від багатьох конкурентів, First Solar розробила ланцюжок створення вартості, орієнтований на США, і не покладається на технологію кристалічного кремнію, в якій домінують китайські виробники.

Ведмежі настрої, що пронизують сектор, мають кілька негативних наслідків: За даними Mercom Capital Group, у першій половині 2024 року сонячні компанії зафіксували найвищий обсяг боргового фінансування за останнє десятиліття. За цей період сонячні компанії залучили $12,2 млрд у рамках 50 угод з боргового фінансування, що на 53% більше порівняно з $8 млрд, залученими в рамках 33 угод за перші шість місяців 2023 року. За словами Раджа Прабху, генерального директора Mercom, сонячні компанії все частіше змушені позичати кошти для фінансування зростання, в той час, як інвестори утримуються від участі через низку галузевих перешкод, включаючи високі процентні ставки, нові тарифи на китайський імпорт і майбутні президентські вибори в США.

«Фінансова активність у сонячному секторі залишається стриманою, попри попутні вітри від Закону про зниження інфляції та сприятливу глобальну політику», — сказав Радж Прабху.

Тим часом уповільнення зростання продажів змусило інвестиційних менеджерів охолонути до колись перспективного сектору електромобілів: 55% компаній в ETF KraneShares Electric Vehicles & Future Mobility Index продали короткі позиції порівняно з 35% на початку 2021 року. Чисті шорти проти виробників акумуляторів для електромобілів і пов’язаних з ними постачальників злетіли до 57% компаній у Global X Lithium & Battery Tech ETF порівняно з 29% на початку 2021 року.

«Я не кажу, що електромобілі померли назавжди, я просто кажу, що темпи зростання знизилися, а галузь переінвестувала», — сказав агентству Bloomberg Пер Лекандер, засновник лондонського хедж-фонду Clean Energy Transition LLP з капіталом 2,7 мільярда доларів. Лекандер має короткі позиції в Tesla Inc. (NASDAQ:TSLA), акції якої з початку року впали на 12,9%.

Багатостраждальний водневий сектор все ще намагається злетіти. За даними Bloomberg New Energy Finance (BNEF), лише 12% водневих заводів мають клієнтів, з якими укладено угоди про закупівлю електроенергії. Навіть серед проєктів, які підписали угоди про давальницьку сировину, більшість мають розпливчасті, необов’язкові домовленості, від яких можна спокійно відмовитися, якщо потенційні покупці відмовляться від них. Велика проблема полягає в тому, що багато галузей промисловості, які потенційно можуть працювати на водні, потребують дорогого переоснащення, щоб зробити це реальністю, а це стрибок, на який більшість не бажає йти. До того ж зелений водень, отриманий шляхом електролізу води з використанням відновлюваних джерел енергії, коштує майже в чотири рази дорожче, ніж сірий водень, створений з природного газу, або метану, за допомогою реформації парового метану, але без уловлювання парникових газів, що виділяються в процесі. Цілком природно, що важко будувати водневу інфраструктуру, коли попит може не з’явитися роками.

«Жоден розсудливий розробник проєкту не почне виробляти водень, не маючи на нього покупця, і жоден розсудливий банкір не позичить гроші розробнику проєкту без обґрунтованої впевненості в тому, що хтось купить водень, — зазначає аналітик BNEF Мартін Тенглер.

«Це нічим не відрізняється від будь-якого іншого масштабного розвитку енергетики. Газопроводи не будувалися без клієнтів», — каже Лаура Люс, генеральний директор Hy Stor Energy. Компанія Лаури отримала ексклюзивний лист про наміри постачати водень на металургійний завод, який шведська компанія SSAB SA планує побудувати в Міссісіпі.

Минулого місяця Shell Plc (NYSE:SHEL) відмовилася від планів будівництва заводу з виробництва низьковуглецевого водню на західному узбережжі Норвегії через відсутність попиту.

«Ми не побачили, що ринок блакитного водню матеріалізується, і вирішили не продовжувати проєкт», — заявив представник Shell в інтерв’ю агентству Reuters.

Заява Shell з’явилася по гарячих слідах аналогічного кроку нафтогазового гіганта Equinor ASA (NYSE:EQNR). Норвезька державна багатонаціональна енергетична компанія оголосила за кілька тижнів до цього, що не буде продовжувати реалізацію планів будівництва трубопроводу для транспортування водню з Норвегії до Німеччини з партнером RWE (OTCPK:RWEOY), посилаючись на брак клієнтів, а також неадекватну нормативно-правову базу. Equinor мала побудувати водневі заводи, які дозволили б Норвегії відправляти до 10 гігаватів на рік блакитного водню до Німеччини.

«Ми вирішили припинити цей проєкт на ранній стадії. Водневий трубопровід не довів свою життєздатність. Це також означає, що плани з виробництва водню також відкладаються», — заявив представник Equinor в інтерв’ю Reuters.

За матеріалами: https://oilprice.com

Переклад: DeepL.com