OPEC+ цього тижня у Відні вирішує одне з найскладніших питань — як вимірювати максимальні виробничі потужності країн. Результат визначить базові рівні видобутку на 2027 рік і перерозподілить право «качати більше». На тлі скоротної й концентрованої в Саудівській Аравії, ОАЕ та Кувейті резервної потужності і символічного підвищення на 137 тис. б/д цього місяця, ринки бачать розрив між «паперовими» і фізичними барелями. Попри це, звіт ОПЕК за вересень зберіг прогноз зростання попиту у 2025 р. на рівні 1,3 млн б/д, тоді як зростання пропозиції поза OPEC+ сповільнюється, а експорту з росії загрожують санкції. Довший горизонт указує на дефіцит: IEA фіксує середні терміни від відкриття до першої нафти понад 15 років, відкриття звичайних покладів падають з 1970-х, сланцевий видобуток у США плато, а запасів резервної потужності дедалі менше.

OPEC+ 2027: рішення і наслідкі

Верхній вузол: «Як рахувати максимальну потужність?»

• Що ухвалюють: методику вимірювання максимальної спроможності, яка сформує базові лінії на 2027 рік.
• Чому це важливо: від базису залежить квота кожної країни та частка на ринку.

Геополітика та внутрішня конкуренція

• ОАЕ інвестували мільярди для підвищення спроможності й вимагають вищих квот.
• Африканські країни втратили виробничий потенціал і бояться втратити частку.
• Ангола вийшла з групи у 2024 році через суперечку щодо квот — сигнал масштабу конфлікту.

Резервна потужність і «паперові» барелі

• Резервна потужність скорочується і зосереджена у Саудівській Аравії, ОАЕ, Кувейті.
• Підвищення на 137 тис. б/д цього місяця — радше сигнал, а не реальний приріст.
• Ринки ігнорують ризик надлишку, бо частина членів нижче квот, а Ірак і Казахстан ще компенсують надвидобуток у минулому.

Попит, пропозиція і регіональні драйвери

• Попит 2025: ОПЕК залишила зростання на рівні +1,3 млн б/д; Азія й Близький Схід «тягнуть» зростання.
• Пропозиція поза OPEC+ сповільнюється (лідери: США, Бразилія, Канада), експорт росії під санкційним ризиком.

Довгий горизонт — структурні обмеження

• Зміщення до довгих офшорних проєктів, що потребують десятиліть для запуску.
• IEA: середній період «від відкриття до першої нафти» >15 років.
• Відкриття звичайних родовищ падають з 1970-х.
• Сланець у США на плато; запас резервної потужності майже вичерпано.

Висновки

• Перерозподіл часток у 2027: країни з реальним приростом спроможності (насамперед ОАЕ) отримають часткову перевагу у квотах; країни зі спадом ризикують відносним зменшенням видобутку.
• Конкуренція всередині картелю загострюється: прецедент Анголи (2024) демонструє, що квотний конфлікт може призвести до виходів і втрати колективної дисципліни.
• «Тонша» подушка безпеки: скорочення резервної потужності й «паперовість» частини барелів підвищують цінову чутливість ринку до збоїв.
• Середньо- й довгостроковий дефіцитний ухил: поєднання >15 років до першої нафти, падіння відкриттів і плато сланцю створює вужче «вікно» для швидкого нарощення.
• Політика квот як інструмент частки ринку: «математика потужностей» стає битвою за частку у світі, де фізична пропозиція зростає повільніше, ніж передбачають «історії про надлишок».

Очікування для ринків нафти

• Короткостроково: навіть невеликі (порядку 0,14 млн б/д) сигнали про зміну видобутку можуть мати обмежений ефект, якщо країни експортують нижче квот або компенсують минулі перевищення.
• Середньостроково: закріплення базових ліній 2027 переформатує розподіл приросту всередині OPEC+.
• Довгостроково: зсув у бік довгих офшорних проєктів і вичерпання резервів швидкого запуску видобутку посилюють структурний ризик дефіциту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Уряд Анголи оголосив про підвищення тарифів на громадський транспорт у Луанді після збільшення ціни на дизельне пальне на третину. Такий крок має зменшити навантаження на бюджет за рахунок скорочення субсидій.

Подорожчання дизелю та зростання вартості проїзду

Національне агентство наземного транспорту повідомило про зміни тарифів:

• вартість поїздки у спільних мікроавтобусах підніметься з 200 до 300 кванз (приблизно $0.32), що на 50% більше;
• міські автобусні тарифи зростуть на 33%, до 200 кванз.

Ці коригування визнані «необхідними» після підняття урядом цін на дизельне пальне.

Фінансовий ефект від підвищення цін

За словами економіста з Луанди Карлоса Росадо де Карвальо, 100-кванзове підвищення ціни за літр дизелю може дозволити уряду заощадити близько 350 мільярдів кванз на рік на субсидіях. Він зазначив, що минулого року державна нафтова компанія Sonangol реалізувала 3.5 мільярда літрів дизелю.

«Ймовірно, саме більша економія змусила уряд зосередитися на дизелі, а не на бензині», — сказав Росадо.

Водночас підвищення вартості дизелю вплине на ключові сектори економіки — сільське господарство, рибальство та транспорт — які сильно залежать від цього пального.

План згортання субсидій

Минулого року витрати Анголи на паливні субсидії сягнули приблизно $3 мільярдів — стільки ж, скільки держава витрачає на охорону здоров’я та освіту. Уряд планує поступово згортати такі субсидії, щоб покращити сталість державних фінансів.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Bloomberg

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Страны ОПЕК к 2023 году увеличат добычу нефти на 750 тыс. барр/сут, не-ОПЕК — на 5,2 млн барр/сут.

Об этом говорится в ежегодном прогнозе Международного энергетического агентства (МЭА) на следующие пять лет, передает Энергореформа.

Объем рынка сжиженного природного газа (СПГ) год от года растет: к 2022 году появится почти 200 миллиардов кубометров мощностей по сжижению.

Как передает Прайм, говорится в докладе Международного энергетического агентства (МЭА) «Мировая газовая безопасность 2017».

Как сообщается, драйверами роста выступят Австралия и Соединенные Штаты. При этом количество стран-импортеров увеличится с 38 в 2016 году до 47 в 2022 году.

США, как один из основных игроков мировой торговли СПГ, начинает оказывать значительное влияние как на объем имеющегося на рынке сжиженного газа, так и на гибкость условий, при которых СПГ поступает на рынок, отмечается в докладе. Однако пока сдвиг на рынке происходит постепенно, одной из основных проблем является неиспользование существующих мощностей сжижения, уточняют эксперты агентства.

Общая доступность мощностей с учетом планового технического обслуживания в прошлом году осталась на уровне 2015 года — 81%, это ниже показателя 2012 года в 86%. Мощности не используются по ряду причин: самая главная — нехватка газа (66% случаев), на втором месте — технические проблемы (20%), на третьем — соображения безопасности (14%).

Немаловажную роль в доступности мощностей по сжижению играет регион. Так, например, в 2016 году в Африке были доступны лишь 63% мощностей из-за отсутствия поставок газа из Египта и технических перебоев в Анголе. СПГ из Йемена был недоступен из-за гражданской войны. В Азии 30% индонезийских мощностей было отключено по большей части из-за проблем с подачей газа.

В прошлом году Алжир, Ангола, Египет и Йемен продемонстрировали самые низкие коэффициенты нагрузки. В список также вошла Австралия, которая пострадала из-за задержки с запуском завода по производству СПГ с месторождения Горгон, что привело к сокращению производства. Довольно низкий показатель был и в американском штате Аляска — всего 61%.

В то же время доступность мощностей в Катаре, который поставляет до 30% мирового СПГ, составила 95% в 2016 году. Россия и Норвегия добились почти такого же результата (более 90%), хотя в обеих странах работает всего лишь один завод по сжижению газа.

Несмотря на постоянные трудности с доступом к мощностям, СПГ займет важное место в структуре газового рынка, сумев к 2022 году предложить покупателям намного более гибкие условия поставок, что приведет, по мнению экспертов МЭА, к заключению на рынке большого количества долгосрочных контрактов.

Даже несмотря на то что с 2010 года доля объемов СПГ, законтрактованных без пункта назначения, практически не изменилась, составив 34% в 2016 году, по оценке МЭА, она возрастет до 53% к 2022 году, причем, основным поставщиком станет Северная Америка во главе с США.

Как ранее сообщал Терминал, причиной закрытия угольных электростанций США был дешевый газ, а не политика Обамы.

Организация стран-экспортеров нефти смогла убедить своих инвесторов в выполнении соглашения по сокращению добычи «черного золота».

Об этом сообщает Bloomberg со ссылкой на менеджеров управляющих компаний и инвесторов.

Согласно данным издания, инвестиционные менеджеры ожидают роста цены на нефть West Texas Intermediate (WTI), обрабатывая информацию о сокращении добычи нефти такими странами соглашения ОПЕК как Саудовская Аравия, которая сократила добычу на 80% от обещанного количества.

«Все признаки указывают на существенное сокращение добычи ОПЕК. До этой недели мы получали данные только от производителей, тогда как сейчас движение танкеров поддерживает эту точку зрения», — приводит издание слова Майка Виттнера (Mike Wittner), руководителя отдела исследований сырьевых товаров в Societe Generale SA в Нью-Йорке. Также о снижении экспорта нефти членами ОПЕК сообщила компания Petro-Logistics, отслеживающая передвижения танкеров.

Среди стран ОПЕК больше всех сократила добычу нефти Саудовская Аравия на не менее чем 486 тыс. баррелей в сутки с октября 2016 года. Вместе с тем, Ирак и Ангола продолжают наращивать нефтедобычу, а Ливия рассчитывает к августу 2017 года увеличение добычи до отметки 1,2 миллиона баррелей в сутки, что может поставить под угрозу выполнения планов по сокращению.

Как сообщал «Терминал«, ОПЕК не выполняет договор о сокращении добычи нефти на 20%

Ирак, Ангола и Ливия увеличили добычу нефти, в то время как ОПЕК суммарно сократила добычу нефти на 221 тысячу баррелей в день по сравнению с ноябрем — до 33,08 миллиона б/с.

Об этом сообщает «Прайм» со ссылкой на январский доклад организации и данные вторичных источников.

«Добыча нефти увеличилась в Ираке, Анголе и Ливии, в то время как добыча в Саудовской Аравии, Нигерии и Венесуэле продемонстрировала самое сильное снижение», — говорится в докладе.

Добыча Анголы выросла на 35,6 тысячи баррелей — до 1,724 миллиона баррелей в день, Ирака — на 42,6 тысячи баррелей, до 4,632 миллиона баррелей в день, Ливии — на 31,3 тысячи баррелей, до 608 тысяч баррелей в день.

Напомним, ОПЕК улучшила прогноз по мировому спросу на нефть в 2017 году на 0,04 миллиона баррелей в сутки по сравнению с декабрьским прогнозом — до 95,6 миллиона баррелей в день.

Как сообщал «Терминал«, Ливия увеличила производство нефти более чем в три раза за последние шесть месяцев, что может стать помехой для роста цен на нефть, которого рассчитывают добиться нефтедобывающие страны, сокращая производство.

По прогнозам ОПЕК спрос на нефть организации в ближайшие годы будет падать.

Об этом говорится в конфиденциальном внутреннем докладе организации, передает «Рейтер».

В докладе прогнозируется небольшое снижение добычи картеля до 2019 года, а среднегодовая цена корзины нефти, добываемой в странах ОПЕК, по расчетам организации, составит $55 за баррель в этом году, но начнет расти на $5 в год до $80 в 2020 году.

Добавим, хотя ОПЕК и установила ограничение на добычу в 30 млн баррелей в сутки, однако реальное производство превышает этот объем.

Обсуждение политики организации в области добычи будет обсуждаться на совещании, которое запланировано на 4 декабря.

Также отметим, что в докладе предсказывается рост рыночной доли и добычи ОПЕК после 2020 года за счет сокращения производства сланцевой нефти и газоконденсатных жидкостей.

При этом, в отдаленной перспективе, по мнению организации, цена нефти вырастет до $162, или $95 в долларах 2014 года.

В приложении к докладу опубликованы комментарии Ирана и Анголы, которые предлагают картелю вернуться к политике регулирования мировых цен путем изменения объемов добычи.

Так, Иран предложил «договориться о справедливой и разумной цене нефти на 6-12 месяцев» и устанавливать ограничения на добычу на полгода или год.