Ми повинні бути задоволені умовами нового контракту на транзит російського газу. Але які уроки з невдач «Газпрому» ми повинні винести?

Про це для LB.ua написав академик НАН України економіст Богдан Данилишин.

По-перше, ми повинні вже зараз найсерйознішим чином думати про те, чим замістити доходи, які зникнуть після завершення контракту на транзит російського газу. Щезнуть вони не стільки тому, що будуть введені нові транспортні потужності, які оминають Україну, скільки тому, що Європа продовжить скорочувати покупку трубопровідного російського газу.

По-друге, ми маємо можливість ще раз переконатися в тому, що ставка на старі технології (трубопровідний спосіб транспортування газу) може призвести до сильного технологічного відставання і втрат ринку. За великим рахунком, ми в аналогічній ситуації — наявність в Україні нехай і великих, але морально і матеріально застарілих промислових підприємств другого технологічного укладу не повинно заспокоювати. В умовах третьої і четвертої промислових революцій продукція цих українських підприємств буде витіснятися з ринків. Причому не тільки з міжнародних, але і з нашого внутрішнього ринку.

По-третє, складно передбачити реакцію російського керівництва на ті невдачі, які терпить їх «національне надбання». Не можна виключати, що внаслідок скорочення доходів від експорту газу, які вносять істотний внесок в наповнення бюджету Росії, там почнеться невдоволення з боку населення, адже його доходи можуть істотно скоротитися. При невмінні і небажанні вирішувати внутрішні проблеми, традиційний для імперіалістичної держави вихід — зовнішня агресія. Не факт, що знову проти України — судячи по наполегливому небажанню президента Білорусі О.Лукашенка оформляти аншлюс очолюваної ним країни на користь Росії, жертвою агресії РФ може стати Білорусь.

Але і ми в жодному разі не можемо вдаватися до самозаспокоєння. Ворог на наших кордонах як і раніше небезпечний. Вражений ворог небезпечний подвійно. Що робити? Тут нам важливий приклад Ізраїлю, який з моменту свого утворення в 1948 році, також знаходився в складній ситуації, схожій на нашу, але послідовно подолав усі перешкоди і став однією з найрозвиненіших технологічних країн світу, головним чином, завдяки своїй військово-технологічній програмі. Прискорений перехід економіки України на інноваційно-технологічну модель розвитку дозволить нам істотно посилити свою обороноздатність. При цьому синергія і взаємне проникнення — трансферт проривних технологій зі сфери національного ВПК в цивільний сектор економіки і трансферт цивільних технологій у військово-технологічний сектор — стануть запорукою успіху України в економіці і військово-політичній сфері.

В якості головної причини можливого зниження цін на енергоносії чи не в декілька раз окремі фахівці вказують на розвиток різноманітних альтернативних видів енергетики та зниження собівартості енергії, виробленої за їх допомоги. Мовляв, це призведе до того, що енергія з нетрадиційних джерел буде гостро конкурувати із вуглеводневими енергоносіями, а це, в свою чергу, призведе до потужного зниження цін енергоносіїв. Такі гіпотези заслуговують на увагу. Проте я вважаю, що все відбудеться не так швидко, як дехто вважає.

Про це в коментарі журналу «Термінал» сказав голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин.

Щоб пояснити власну точку зору, пропоную задатися питанням — чи знаходимося ми в технологічній «точці перелому» розвитку енергетичної галузі, якщо висловитися словами великого інженера Енді Гроува, колишнього керівника компанії Intel? Вважаю, що і так і ні. Періоди технологічних змін носять досить тривалий характер. Так нафті, щоб обійти вугілля і стати енергоресурсом номер один, знадобилося майже 100 років. Темпи технологічного прогресу — не єдиний фактор, що впливає на швидкість змін. Не менш значущим є закон великого періоду розробки.

Будь-яка енергетична система країни є громіздкою, в неї вкладено значні капітальні кошти. Темпи її оновлення не можна порівняти з темпами оновлення, наприклад, галузі виробництва стільникових телефонів. Термін служби електростанції становить, приблизно, від 60 років й більше. На великому родовищі нафти від розвідки до початку видобутку проходить не менше 10 років. Навіть автомобільний парк оновлюється не так швидко — приблизно на 8% в рік.

Вірогідно, в найближчі 10 років глобальне споживання енергоносіїв може бути більшим, ніж зараз, проте структура джерел енергії швидше за все не буде так вже суттєво відрізнятися від нині існуючої. Вуглеводневі енергоносії, як і раніше, будуть давати світовій економіці близько 75% енергії. Закон великого періоду розробки працює й буде працювати. На серйозні зміни в структурі світового енергоринку можна розраховувати років за 15-20, коли в повній мірі проявиться накопичений кумулятивний ефект інновацій і технологічних змін в альтернативній енергетиці.

Періоди ситуативного падіння цін на енергоносії були, є та будуть. Зокрема, лише за останні півтора місяці нафта втратила в ціні понад 25%. Періоди низьких цін на енергоносії можуть тривати відносно довго – останній подібний період тривав два роки, з 2014 по 2016рр. Потім нафта суттєво подорожчала. Коливання цін є нормальної ситуацією для світового енергоринку. До речі, зараз є середньострокові прогнози стосовно зниження вартості нафти — МВФ прогнозує зниження цін на нафту к 2023 р. до 60 доларів за барель.

Що ж стосується радикального зниження, зауважу — розраховувати на стале суттєве зниження цін енергоносіїв скоріше доцільно, але в довгостроковій перспективі.

Читайте також в «Терміналі», у короткостроковій перспективі внутрішній паливний ринок активно відреагує на світові тренди зниженням гуртових цін.

Украина импортировала газ по европейскому направлению в июле в среднем по цене 309,1 долл., а в июне — 267,4 долл. за 1 тыс. кубометров.

Об этом сообщил на своих странице в Facebook глава Совета Национального банка Украины Богдан Данилишин, передает УНН.

По его данным, средняя цена импортированного газа составляла в этом году: в январе — 279,4 долл., феврале — 261,1 долл., март -278,7 долл., апреле — 310,8 долл., мае — 263, 5 долл., июне — 267,4 долл., июле — 309,1 долл., в июне — 267,4 долл. за тыс. куб газа.

Кроме того, как сообщил Данилишин, с начала года средние цены энергетического угля снизились с 77 до 68 долларов за тонну.