Американські НПЗ отримали додатковий економічний стимул спрямовувати частину виходу дистилятів в авіапальне замість дизпального. Argus пов’язує це з рекордною вартістю виконання вимог Renewable Fuel Standard для дорожніх палив. Водночас експорт американського авіапального в липні зріс на 62% рік до року до 308 тис. барелів на добу.

Подорожчання виконання біопаливних нормативів змінює економіку виробництва окремих нафтопродуктів на американських НПЗ

За даними Argus від 7 серпня, виробництво авіаційного пального у США за тиждень до 31 липня становило 2,068 млн барелів на добу. Попри зниження від пікових рівнів кінця червня, показник залишався на 4,3% вищим, ніж роком раніше.

Додатковим стимулом стала дорожча відповідність федеральному Renewable Fuel Standard. Після затвердження Агентством з охорони довкілля США нормативів змішування біопалива на 2026 і 2027 роки ціни сертифікатів RIN та розрахункова вартість виконання Renewable Volume Obligation піднялися до рекордних рівнів.

Показник RVO досяг 7 липня 39,28 цента за американський галон проти приблизно 22 центів на початку березня. Нафтове авіапальне, на відміну від дизельного пального, не належить до продуктів, на які поширюється зобов’язання RFS. Тому НПЗ, здатні змінювати структуру виходу дистилятів, можуть віддавати перевагу авіапальному.

Паралельно зріс експорт. За даними Kpler, у липні США експортували в середньому 308 тис. барелів авіапального на добу — на 62% більше, ніж роком раніше. За тижневою статистикою EIA, останній показник сягнув 445 тис. барелів на добу, більш ніж утричі перевищивши торішній рівень. Argus також зазначає наявність відкритого арбітражу для постачання американського авіапального до Європи.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Argus Media

Європейська комісія 31 березня закликала країни ЄС координувати дії для гарантування безпеки «постачання» нафти й нафтопродуктів на тлі волатильності ринку через конфлікт на Близькому Сході та закриття Ормузької протоки. Для українського ринку це важливий сигнал: Європа вже переходить від спостереження до режиму превентивного реагування, де поряд із запасами, роботою НПЗ і контролем попиту окремо названо розширення використання біопалива як інструмент прямого зниження тиску на викопне паливо.

Європейська відповідь на нафтовий ризик уже формується як практична модель для ринку пального України

Ключовий зміст рішення Єврокомісії полягає в тому, що ризик для ринку вже не розглядають як короткий епізод. У Брюсселі прямо говорять про потребу готуватися до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому країнам ЄС запропоновано діяти завчасно й синхронно: координувати рішення, відстежувати зміни в комерційних запасах, оперативно обмінюватися інформацією, не створювати штучних бар’єрів для вільного руху нафтопродуктів і не демотивувати роботу європейських НПЗ.

«Безпека постачання в Європейському Союзі залишається гарантованою. Але ми маємо бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної енергетичної торгівлі. Саме тому діяти потрібно вже зараз. І діяти разом, як справжній Союз». — Дан Йоргенсен, єврокомісар з питань енергетики та житла.

Що саме Єврокомісія вважає базовими антикризовими заходами

• Збереження обов’язкових нафтових запасів і готовність до дій за заздалегідь підготовленими планами реагування.
• Моніторинг комерційних запасів, швидкий обмін інформацією та постійна координація з Єврокомісією.
• Відтермінування неаварійного ремонту НПЗ, щоб не послаблювати доступність нафтопродуктів на ринку ЄС.
• Відмова від рішень, які підвищують споживання пального, обмежують вільний рух нафтопродуктів або послаблюють випуск європейської переробки.
• Добровільні заходи економії пального, передусім у транспорті, відповідно до плану IEA щодо скорочення споживання нафти.
• Розширення використання біопалива для заміщення викопних нафтопродуктів і зниження тиску на ринок.

У цьому переліку особливо важливо, що біопаливо згадане не як довгострокова кліматична опція, а як інструмент кризової стабілізації ринку. Це принципово змінює акцент: у заходах йдеться не лише про декарбонізацію, а про практичне заміщення частини попиту на викопне паливо там, де це технічно можливо.

Чому ЄС діє настільки жорстко

IEA, тобто Міжнародне енергетичне агентство, оцінює поточну ситуацію як найбільший збій у постачанні в історії глобального нафтового ринку. Через порушення руху через Ормузьку протоку, якою зазвичай проходить близько 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів на добу, або приблизно 20% світового споживання нафти, ринок уже отримав потужний ціновий шок. Агентство прямо вказує, що ціни на нафту піднялися вище 100 дол./бар., а по нафтопродуктах, зокрема по дизелю, реакція була ще жорсткішою.

У відповідь 11 березня 2026 року 32 країни-члени IEA одностайно погодили найбільше в історії агентства вивільнення запасів — 400 млн барелів нафти з аварійних резервів. Це вже шосте колективне втручання IEA з 1974 року, коли агентство було створене після нафтової кризи, а самі країни-члени мають зобов’язання тримати запаси, еквівалентні щонайменше 90 дням чистого імпорту нафти.

«Проблеми нафтового ринку, з якими ми стикаємося, є безпрецедентними за масштабом, тому я дуже радий, що країни-члени IEA відповіли надзвичайними колективними діями безпрецедентного розміру». — Фатіх Біроль, виконавчий директор IEA.

Що означає для України сама логіка рішень ЄС та IEA

Для українського ринку пального тут важливі не лише цифри запасів, а сама архітектура відповіді на кризу. ЄС і IEA одночасно працюють по трьох напрямах: підтримують пропозицію через резерви, не допускають зайвого скорочення переробки через відкладення неаварійних ремонтів і тиснуть на попит через економію пального та пошук замінників. Саме в цій третій площині біопаливо переходить із допоміжної теми у практичний інструмент ринкової стійкості.

Для України це означає насамперед одне: якщо Єврокомісія вже прямо називає збільшення частки біопалива способом заміщення викопних нафтопродуктів і зниження ринкового тиску, то український ринок також отримує зрозумілий орієнтир. Біопаливо в такій логіці — це не абстрактний «зелений» напрям, а один із небагатьох інструментів, який здатен хоча б частково розвантажити попит на традиційні бензин і дизель у період зовнішнього шоку. Водночас наданий матеріал не містить кількісної оцінки українських потужностей, тому мова йде саме про ринковий вектор, а не про конкретні обсяги заміщення.

Чому акцент на біопаливі зараз особливо показовий

IEA у своєму плані скорочення споживання нафти пояснює, що швидкі дії з боку урядів, бізнесу та домогосподарств можуть зменшити попит на нафту в розвинених економіках на 2,7 млн барелів на добу вже впродовж наступних чотирьох місяців. Базова ідея агентства полягає в тому, що під час гострої кризи ринок треба стабілізувати не тільки додатковими барелями із запасів, а й швидким зниженням попиту. Єврокомісія фактично інтегрує цю логіку у власну антикризову політику і додає до неї ще один ринковий запобіжник — ширше використання біопалива.

• Попитове реагування знижує тиск на ціни тоді, коли сама фізична пропозиція не може швидко відновитися.
• Біопаливо в цій схемі працює як інструмент часткового заміщення нафтопродуктів, а не лише як елемент кліматичної політики.
• Транспортний сектор є критичним, тому що саме на нього, за оцінкою IEA, припадає близько 45% глобального попиту на нафту.

Для України це особливо актуально ще й тому, що транспорт є головним споживачем моторного пального. Отже, будь-який інструмент, який знижує тиск на викопне паливо саме в транспорті, автоматично набуває макроекономічного значення: для цін, для логістики, для стійкості «постачання» і для внутрішньої ринкової рівноваги. Ця логіка прямо випливає з матеріалів Єврокомісії та IEA, навіть якщо вони не подають окремого українського балансу.

Підсумок для ринку пального України

Європейський сигнал зараз гранично чіткий: криза на нафтовому ринку може бути довшою, ніж очікувалося, тому класичної відповіді лише запасами вже недостатньо. Потрібні одночасно координація держав, контроль за ринком, дисципліна в роботі переробки, стримування зайвого споживання і розширення частки біопалива. Саме тому тема біопалива перестає бути периферійною: вона входить у центр антикризової політики. Для України це означає, що заміщення частини викопного палива біокомпонентами та біопаливом слід розглядати вже не як відкладену реформу, а як елемент ринкової безпеки в умовах зовнішнього нафтового шоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: European Commission — Commission calls on EU countries to coordinate measures to ensure oil security of supply amid Middle East energy disruption; IEA — largest ever oil stock release; IEA — options to ease oil price pressures on consumers; IEA — A 10-Point Plan to Cut Oil Use

Європейська комісія фактично запропонувала базову антикризову рамку для ринку нафтопродуктів на випадок тривалих збоїв у міжнародній торгівлі енергоносіями. Головна логіка цих рекомендацій полягає не в точковому гасінні цінових сплесків, а в утриманні системної стійкості ринку: не розганяти споживання пального, не створювати бар’єрів для руху нафтопродуктів, не послаблювати роботу нафтопереробки, посилювати координацію дій і заздалегідь готуватися до довгого періоду логістичної та цінової напруги.

Загальні напрями діяльності для подолання затяжної кризи із забезпечення нафтопродуктами

Якщо оцінювати сигнал Європейської комісії по суті, то йдеться про перехід від короткострокового реагування до моделі довгого кризового управління. Причина проста: Брюссель прямо попереджає про ризик потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями. На цьому тлі головним завданням стає не лише ціна ресурсу, а фізична доступність пального, безперервність його постачання і керованість ринку в цілому.

«Безпека постачання в Європейському Союзі зберігається. Але ми повинні бути готовими до потенційно тривалого порушення міжнародної торгівлі енергоносіями», — Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики та житла

Базова антикризова рамка

• Стримування зайвого споживання пального. Європейська комісія прямо застерігає держави від кроків, які можуть підштовхнути попит угору. У затяжній кризі це принципово, бо будь-яке додаткове споживання швидше виснажує доступний ресурс.
• Збереження вільного руху нафтопродуктів. Ринок має працювати без рішень, які обмежують внутрішній обіг пального. Інакше навіть за наявності ресурсу в системі окремі регіони можуть зіткнутися з локальним дефіцитом.
• Підтримка стабільної роботи нафтопереробки. ЄС наголошує, що не можна підривати випуск нафтопереробних заводів, бо саме переробка є одним із ключових елементів фізичної стійкості ринку.
• Відтермінування неаварійних ремонтів на НПЗ. Це практичний крок для збереження максимально можливого виробництва нафтопродуктів у період зовнішнього шоку.
• Ширше використання біопалива. Просування біопаливних компонентів розглядається як спосіб зменшити тиск на викопне паливо і дати ринку додатковий запас стійкості.
• Посилений моніторинг і швидкий обмін інформацією. Єврокомісія наголошує на потребі оперативного спостереження за ринком, своєчасного інформування і координації через профільні механізми ЄС.
• Попереднє узгодження рішень між державами. Країнам рекомендовано консультуватися між собою і з Європейською комісією до запровадження заходів, які можуть вплинути на спільний ринок.

По суті, це план збереження ринкової керованості в умовах довгого зовнішнього шоку. Його логіка полягає в тому, щоб одночасно працювати у трьох площинах: стримувати непродуктивний попит, не ламати логістику і не скорочувати фізичну пропозицію пального. Саме так можна пройти тривалий кризовий період без різкого руйнування балансу між споживанням, переробкою і постачанням.

Окремо важливо, що ці рекомендації з’явилися на тлі реального погіршення глобальної ситуації. Напруженість навколо Ормузької протоки вже порушує енергетичні потоки, а через цей маршрут щодня проходить близько 20 млн барелів нафти. Отже, ЄС виходить із того, що ринок має готуватися не до короткого цінового сплеску, а до затяжної фази високих ризиків для постачання, логістики, страхування і кінцевої вартості нафтопродуктів.

Для енергетичного ринку це означає одну базову річ: у тривалій кризі перемагає не той, хто намагається реагувати ситуативно, а той, хто заздалегідь вибудовує дисципліну споживання, стабільність переробки, прозорий обмін інформацією і координацію всіх рішень, здатних вплинути на наявність пального на ринку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Anadolu Agency

Етанольний бум в Індії зіткнувся з обмеженням у 20% змішування бензину з біопаливом. Через надлишкові виробничі потужності галузь просить уряд підвищити норматив до 27%. У 2025/26 маркетинговому році виробники запропонували 17,7 млрд літрів етанолу за попиту трохи більше 10 млрд літрів з боку державних нафтотрейдерів.

Ринок біоетанолу Індії: надлишкова пропозиція проти 20% бар’єра

Індійська етанольна галузь, яка протягом останніх років демонструвала стрімке зростання, фактично вперлася у так звану “стелю 20% змішування”. Йдеться про державну норму, яка передбачає додавання до бензину до 20% етанолу. Подальше зростання виробництва без перегляду цього нормативу створює дисбаланс на ринку.

Кількісна картина ринку

• 17,7 млрд літрів етанолу запропонувала галузь на 2025/26 рік змішування.
• Попит з боку державних нафтових маркетингових компаній (oil marketing companies) становить трохи більше 10 млрд літрів.
• Різниця між пропозицією та попитом перевищує 7 млрд літрів.
• Чинний норматив змішування — 20%.

Таким чином, понад третина потенційного виробництва ризикує залишитися незатребуваною. Це означає недозавантаження заводів, зростання фінансового навантаження та зниження ефективності інвестицій у нові потужності.

Позиція виробників

За даними Financial Express, виробники етанолу з зернової сировини вже звернулися до уряду з проханням переглянути норматив і підвищити його до 27%. До цієї ініціативи приєдналася й цукрова промисловість, яка активно диверсифікувала бізнес у бік біоетанолу.

Аргументація галузі базується на простій економіці:

• потужності значно зросли завдяки державним програмам підтримки;
• вкладені інвестиції потребують повернення;
• без підвищення частки змішування частина виробництв працюватиме з неповним завантаженням;
• надлишок пропозиції тиснутиме на внутрішні ціни.

Що означає 27% змішування

Підвищення нормативу до 27% дозволило б частково поглинути надлишкову пропозицію. За умов збереження поточного попиту на бензин це означало б збільшення закупівель етанолу на мільярди літрів щороку.

Фактично йдеться про зміну балансу між:

• державною політикою енергетичної безпеки;
• аграрною підтримкою цукрової та зернової галузей;
• економікою нафтопереробного сектору;
• ціновими параметрами пального для споживачів.

Індія протягом останніх років активно просувала програму біопалив як інструмент скорочення імпорту нафти та підтримки фермерів. Проте нинішня ситуація демонструє, що швидкість нарощування виробництва перевищила темпи розширення нормативної бази.

Стратегічний контекст

Ситуація в Індії показує типову для енергетичних трансформацій проблему: державні стимули запускають хвилю інвестицій, але регуляторні межі стають вузьким місцем. У цьому випадку 20% бар’єр фактично перетворився на структурне обмеження для подальшого розвитку галузі.

Подальші рішення уряду визначатимуть:

• фінансову стабільність етанольних заводів;
• обсяги імпорту традиційних нафтопродуктів;
• динаміку внутрішнього аграрного ринку;
• цінові сигнали для інвесторів у біопаливний сектор.

Джерело: Terminal

За матеріалами: biofuelsdigest.com

2026 рік стає переломним для глобальних сировинних ринків. Геополітика, кліматична політика та технологічні зрушення одночасно змінюють ціни, логістику й ризики. Європа посилює вуглецеві обмеження, ринок біопалива зростає, нафта входить у фазу профіциту, а газ і СПГ стають ключовими для енергетичної стійкості взимку. Водночас дефіцити окремих ресурсів і надлишки інших формують нову, більш волатильну реальність.

Ключові сигнали для енергетичних і сировинних ринків у 2026 році

Вуглецеві викиди і CBAM: нова ціна для імпорту

• ЄС посилює боротьбу з вуглецевими викидами через механізм CBAM – вуглецевий прикордонний коригувальний механізм.
• Імпорт сталі, добрив та інших товарів може подорожчати через включення вуглецевої складової у ціну.
• Невизначеність щодо практичної імплементації CBAM може суттєво вплинути на обсяги імпорту у першій половині 2026 року.
• Очікується зниження маржі для неєвропейських виробників, які конкурують з товарами ЄС, уже обкладеними вуглецевим податком.

Біопаливо: прискорення енергетичного переходу в Європі

• Директива RED III щодо відновлюваної енергії формально мала запрацювати з 1 січня, однак низка країн ЄС, зокрема Німеччина та Нідерланди, завершували законодавчі процедури наприкінці 2025 року.
• Попри нерівномірне впровадження, очікується зростання попиту на біопаливо в дорожньому транспорті на 8% у 2026 році.
• Основний драйвер – гідрооброблена рослинна олія (HVO), що поступово витісняє традиційні види пального.

Нафта: профіцит і дилема OPEC+

• Очікуваний профіцит нафти у 2026 році – близько 1,5 млн барелів на добу.
• OPEC+ має вирішити, чи відновлювати видобуток після скорочень на 1,65 млн барелів на добу.
• Група вже призупинила щомісячне нарощування видобутку в першому кварталі.
• Якщо ціни не впадуть до середини діапазону 50 дол за барель, можливе відновлення зростання видобутку з другого кварталу 2026 року.

Газ і СПГ: вразлива зимова рівновага Європи

• Закриття двох підземних газосховищ у Німеччині може скоротити європейський буфер постачання майже на 60 СПГ-вантажів на рік.
• Після 2022 року імпорт СПГ до Європи зріс майже на дві третини – до близько 120 млн тонн на рік.
• Зменшення різниці між літніми та зимовими цінами робить зберігання газу менш рентабельним.
• Це підвищує ризик цінових сплесків наприкінці зими та конкуренції з Азією за обсяги СПГ.

Вугілля: між декарбонізацією та попитом AI

• Можливе послаблення санкцій проти росії здатне вивести на ринок дешеве російське вугілля.
• Це створює тиск на експортерів з Австралії та Індонезії.
• Попит з боку дата-центрів штучного інтелекту підтримує виробництво.
• У 2024 році світова торгівля вугіллям досягла 1,1 млрд тонн, а видобуток – 7,8 млрд тонн, і ці рівні можуть зберегтися.

LPG: надлишок пропозиції та погодний фактор

• Світове постачання LPG зростає швидше за попит, зокрема через нові експортні потужності США.
• Пропан і бутан торгуватимуться зі значними знижками до нафти, що вигідно для нафтохімії.
• Обмеження попиту пов’язані з:
  • надлишком пропілену;
  • низьким завантаженням крекінг-установок;
  • структурною перебудовою галузі.
• Холодніша зима у Північній півкулі може спричинити короткострокові цінові шоки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Argus Media

Іспанський постачальник суднового пального Vilma Oil Med, що належить компанії TFG Marine, розширив фізичні операції з бункерування в порту Сеута. Розширення охоплює як традиційні види суднового пального, так і біопаливні суміші, а також суттєве нарощування потужностей зі зберігання, що зміцнює логістичну роль Гібралтарської протоки як одного з ключових енергетичних вузлів Середземномор’я.

Розширення бункерних операцій у Сеуті

• Асортимент постачання: компанія здійснюватиме фізичне постачання HSFO, VLSFO та MGO, що охоплює основні типи суднового пального для різних сегментів флоту.
• Збільшення зберігальних потужностей: обсяг зберігання в порту Сеута зріс приблизно до 120 000 куб. м, що дає змогу здійснювати ex-pipe постачання — безпосередню подачу пального зі стаціонарної інфраструктури.
• Нове судно: Vilma Oil Med отримала танкер-хімовоз типу IMO Type II, який дозволяє здійснювати постачання біопаливних сумішей аж до B100, тобто 100% біопалива.

Логістична географія постачання

• Порт Мадрида: компанія вже виконує ex-pipe постачання в районі порту Мадрида.
• Західне Середземномор’я: для традиційних видів пального та біопаливних сумішей до B30 застосовується баржеве постачання по всьому регіону.
• Гібралтарська протока: TFG Marine називає регіон стратегічно важливим хабом, через який проходять ключові світові судноплавні маршрути.

Значення для енергетичного ринку

• Диверсифікація постачання: розширення фізичної інфраструктури зменшує залежність судноплавства від окремих портів і маршрутів.
• Стійкість логістики: збільшення обсягів зберігання до 120 000 куб. м підвищує здатність ринку реагувати на перебої постачання.
• Енергетичний перехід: можливість постачання B100 свідчить про зростання ролі біопалива у судноплавстві.

Джерело: Terminal

За матеріалами першоджерела: Bunkerworld

Новий закон Каліфорії, який дозволяє продаж бензину з 15% етанолу (E15), навряд чи суттєво знизить ціни на пальне, але вписується у ширший глобальний тренд використання біопалив для енергетичної безпеки, створення робочих місць і зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів.

Структура матеріалу

• Політичний контекст і зміст закону Каліфорії
• Технічні та ринкові обмеження для E15
• Економіка етанолу: ціна, енергоємність та попит
• Ринок праці: як етанол створює робочі місця
• Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід
• Цінова волатильність та макроекономічні наслідки
• Уроки для імпортозалежних країн (зокрема європейських)

Каліфорія дозволяє E15: що саме ухвалено

2 жовтня 2025 року губернатор Каліфорії Ґевін Ньюсом підписав закон, який дозволяє продаж паливних сумішей із вмістом етанолу від 10,5% до 15% за об’ємом. Нині майже все авто пальне у США — це E10 із 10% етанолу та 90% бензину.

• Політична обіцянка: прихильники закону заявляли, що ширше використання E15 може знизити ціни на пальне до 20 центів за галон і зекономити водіям штату до $2,7 млрд на рік.
• Технічний коридор: новий закон діє до завершення оцінки Каліфорнійською радою з повітряних ресурсів (CARB). Якщо E15 буде визнано сумісним із нормами якості повітря, будуть затверджені його специфікації; якщо ні — продаж припинять.

Дослідження науковців UC Riverside показало, що збільшення частки етанолу до 15% не погіршує якість повітря, тож із суто екологічної точки зору E15, найімовірніше, пройде регуляторну перевірку.

Два регуляторні сценарії для E15 у Каліфорії

• Варіант 1: оновлення стандарту CaRFG.
  • CARB могла б переписати стандарт каліфорійського бензину (CaRFG), включивши до нього E15.
  • У цьому випадку E15 подавався б із звичайних колонок, а водії часто навіть не помічали б переходу, окрім етикетки EPA на колонці.
  • Потрібна була б координація нафтопереробників для переналаштування виробництва, щоб суміш відповідала технічним та екологічним нормам.
• Варіант 2: E15 як альтернативне пальне.
  • CARB створює окрему специфікацію для E15 у переліку альтернативних палив (разом із воднем, природним газом, E85 тощо).
  • АЗС мали б інвестувати в нову інфраструктуру: додаткові резервуари та паливороздавальні колонки.
  • Саме цей підхід, за словами регулятора, є більш імовірним.

Ключовий наслідок: якщо E15 стане альтернативним пальним, його фізична присутність на ринку, найімовірніше, залишиться обмеженою, як це вже відбувається в інших регіонах США.

Чому E15 не став масовим у США: бар’єри попиту та інфраструктури

• E15 нині продається приблизно на 3 000 із 145 000 АЗС США, переважно в «кукурудзяному поясі».
• Навіть там, де E15 дозволений, середній рівень змішування етанолу у бензині залишається близьким до 10% — фактично ринок «застряг» на E10.
• EPA дозволяє E15 лише для авто моделі 2001 року й новіших, але забороняє його використання в мотоциклах, човнах, газонокосарках, снігоходах та ін.
• Виробники авто не завжди одностайно схвалюють E15, частина з них досі рекомендує уникати цього пального.
• Колонки з E15 мають містити попереджувальні етикетки, що додатково насторожує водіїв.

У результаті споживачі мало довіряють E15, а оператори АЗС не поспішають вкладатися в розширення інфраструктури для продукту з невизначеним попитом.

Економіка E15: енергоємність, вартість і реальна ціна для водіїв

На перший погляд, етанол часто виглядає дешевшим за бензин у закупівельній ціні. Але є ключовий нюанс — енергоємність:

• бензин містить більше енергії на галон, ніж етанол;
• паливо E15 має близько 1,7% менше енергії, ніж E10;
• у дорожніх випробуваннях авто на E15 показують на 1–2% більшу витрату пального, ніж на E10.

Якщо скоригувати ціни з урахуванням енергоємності, етанол протягом більшої частини останніх 15 років був дорожчим за бензин, що пояснює небажання ринку добровільно збільшувати частку етанолу понад 10%.

Чому тоді E15 у деяких штатах дешевший на колонці?

Дослідження, яке аналізує 20-річний масив даних, показує: у середньому ціни E15 на ≈25 центів за галон (≈8,2%) нижчі за E10, і саме цю цифру активно використовують лобісти етанолу для політичної аргументації.

• Якби додаткові 5% етанолу у складі E15 були безкоштовними у виробництві, це дало б максимум ≈13 центів економії на галон.
• Насправді ж етанол не є безкоштовним і, з урахуванням енергоємності, зазвичай дорожчий за бензин.
• Пільги політики:
  • під федеральним стандартом відновлюваного пального (RFS) E15 приносить ≈5,7 цента чистої додаткової вигоди на галон порівняно з E10;
  • у Каліфорії E15 уникає приблизно 1,3 цента витрат у системі cap-and-invest і отримує трохи більше, ніж E10, кредитів за низьковуглецевий стандарт пального.

Сумарно це — кілька центів, а не 20–25 центів. Отже, різниця у 25 центів за галон пояснюється не структурною дешевизною E15, а тим, що трейдери демпінгують ціну через слабкий попит, фактично продаючи пальне зі заниженою маржею, аби привабити покупців.

Якщо б E15 став масовим і «звичним» пальним, ціни з великою ймовірністю наблизилися б до рівня E10, оскільки простір для стійкої знижки обмежений.

Ринок праці: як етанол генерує робочі місця

Хоча конкретно каліфорійський закон E15 не гарантує різкого стрибка попиту, глобальний досвід етанольної галузі показує значний ефект на зайнятість — особливо важливий для країн, що імпортують нафтопродукти і шукають нові драйвери економічного зростання.

• У 2024 році етанольна промисловість США забезпечила внесок приблизно $53–55 млрд у ВВП та підтримала понад 310 000–395 000 робочих місць (прямі, непрямі та індуковані)
• За окремими оцінками, виробництво близько 13,3 млрд галонів етанолу напряму дало роботу понад 87 000 працівників, а з урахуванням пов’язаних секторів — понад 380 000 робочих місць
• На рівні окремих штатів США типова етанольна установка створює в середньому ≈75 постійних робочих місць, причому значна частина таких заводів розташована у невеликих містах із населенням менше 1 900 осіб.

Структурно ці робочі місця зосереджені в:

• аграрному секторі (вирощування сировини — кукурудза, цукрова тростина, інші культури);
• переробці (будівництво й експлуатація етанольних заводів);
• логістиці й зберіганні (елеватори, термінали, транспорт);
• супутніх послугах (інжиніринг, ремонт, страхування, фінанси).

Для країн, що імпортують нафтопродукти, розвиток етанольної галузі може стати подвійним бонусом: зменшення імпортозалежності та створення високої частки робочих місць у сільських регіонах із традиційно вищим рівнем безробіття.

Енергетична безпека та самозабезпечення: міжнародний досвід для імпортозалежних країн

За оцінками IEA Bioenergy, у багатьох країнах Європи та Азії імпортозалежність у викопних видах палива є дуже високою, тоді як для біоенергетики (включно з біопаливом для транспорту) чистий рівень імпортозалежності становить 0–20%, оскільки основна сировина — локальна.

Сучасні дослідження з енергетичної безпеки підкреслюють, що біопаливо:

• знижує залежність від імпорту нафти з економічно та політично нестабільних регіонів
• диверсифікує енергетичний баланс, додаючи до нього керовану, відновлювану й здебільшого локальну ланку;
• підтримує внутрішнє сільське господарство і промисловість, перетворюючи аграрну сировину на кінцевий енергетичний продукт.

Приклади для імпортозалежних ринків

• Бразилія.
  • У 2025 році країна підвищує частку етанолу у бензині з 27% до 30%.
  • За оцінками уряду, це дозволить вперше за 15 років досягти самозабезпечення бензином, скоротивши зовнішню потребу приблизно на 1,33 млн кубометрів.
  • Таким чином, додаткові кілька відсотків у бленді можуть закрити дефіцит імпорту навіть на великому ринку.
• Індонезія.
  • Країна готується до запровадження обов’язкового 10% етанольного бленду (E10) до 2027 року.
  • Мета — зменшити імпорт пального та посилити енергетичну незалежність; весь необхідний обсяг біоетанолу планують виробляти на внутрішніх потужностях.

Для європейських країн, які переважно імпортують нафтопродукти, аналогічна логіка може бути використана для:

• диверсифікації джерел постачання (частина попиту покривається локальним етанолом);
• підвищення логістичної стійкості (географічно розосереджені етанольні заводи знизують ризики від блокад морських шляхів чи масованих ударів по імпортній інфраструктурі);
• нарощування стратегічних запасів не лише бензину, а й етанолу/біопалива як додаткового буфера у кризових сценаріях.

Однак ефект сильно залежить від того, чи розвивається внутрішнє виробництво етанолу, чи країна просто заміщує імпорт сирої нафти імпортом етанолу.

Цінова волатильність і макроекономічні наслідки

На макрорівні збільшення частки біопалив у транспорті розглядається як один із способів зменшити вплив нафтяних шоків. У роботах із моделювання ринку рідкого пального показано, що додаткова «біопаливна» ланка може частково пом’якшувати наслідки різких перебоїв постачання нафти.

Водночас, коли йдеться саме про етанольні мандати (обов’язкові частки E10–E15), результати досліджень більш стримані:

• Окремі наукові роботи вказують, що збільшення частки етанолу в бленді може призвести до підвищення кінцевої ціни для споживача, оскільки виробництво етанолу часто дорожче за виробництво бензину, і ця різниця частково перекладається на користувача.
• Інші моделі показують, що для поширених блендів (E10) ефект збільшення мандатів на ціну близький до нуля, тоді як суттєві зміни можуть виникати для високих блендів на кшталт E85.
• Раніші оцінки для США свідчать, що саме зростання виробництва етанолу у 1995–2008 роках допомогло утримати гуртові ціни на бензин приблизно на 0,14 долара/галон нижче, але цей ефект був значною мірою пов’язаний із масштабним приростом пропозиції та специфікою того періоду.

Для економік, які імпортують нафтопродукти, це означає:

• етанол може зменшити експозицію до зовнішніх шоків за рахунок часткового заміщення імпорту нафтопродуктів;
• але не гарантує системного падіння цін на АЗС, особливо якщо локальне виробництво етанолу дороге або залежить від волатильних аграрних ринків;
• макроекономічні вигоди більше проявляються через:
  • нові робочі місця та додану вартість у внутрішній економіці;
  • податкові надходження від розширеної промислової бази;
  • посилену стійкість до геополітичних криз на нафтових ринках.

Уроки для імпортозалежних країн

Хоча кейс Каліфорії зосереджений на внутрішньому ринку США, він дає низку важливих сигналів для країн, що імпортують більшість нафти й нафтопродуктів:

• 1. Біопаливо — не «чарівна пігулка» для цін.
  • Як показує досвід E15, сам факт дозволу вищого бленду не гарантує істотного зниження цін для кінцевого споживача.
  • Вплив на ціни залежить від енергоємності, структури собівартості, субсидій, податків і конкуренції на ринку пального.
• 2. Значення має власне виробництво.
  • Країни на кшталт Бразилії та Індонезії роблять ставку на домашню сировинну базу і переробку, перетворюючи імпортно-орієнтовану модель на більш збалансовану.
  • Для європейських імпортозалежних економік ключове питання — чи вистачить локальних ресурсів (зерно, цукрові культури, відходи біомаси) для нарощування етанольного сегмента без загострення конкуренції за продовольство та землю.
• 3. Логістична стійкість і критична інфраструктура.
  • Наявність мережі розосереджених етанольних заводів і змішаних нафтобаз зменшує ризики у сценаріях блокади портів або масованих ударів по нафтотерміналах.
  • З воєнно-економічного погляду це означає потребу в:
    • інвестиціях у інфраструктуру (резервуари, термінали, логістика для біопалив);
    • страхуванні ризиків для нових об’єктів енергетичної інфраструктури;
    • регуляторних стимулах до розосередження потужностей (податкові пільги, пріоритетне підключення до мереж тощо).
• 4. Ціноутворення на хабах і конкуренція.
  • Навіть якщо структура ціни пального на європейських хабах істотно не зміниться, наявність альтернативного локального компонента (етанолу) може посилити конкуренцію в частині маржі та контрактних умов.
  • Прямі ефекти на кінцеву ціну залежать від того, хто «забере» виграш від субсидій та податкових пільг — держава, виробник чи роздрібний продавець.

Підсумкові висновки

• Каліфорійський закон про E15:
  • дає політичний сигнал підтримки біопаливам;
  • але навряд чи забезпечить обіцяне зниження цін на пальне на 20 центів за галон чи економію в $2,7 млрд на рік для водіїв;
  • за умови класифікації E15 як альтернативного пального його ринкова частка, ймовірно, залишиться низькою.
• Для імпортозалежних країн:
  • етанол може стати інструментом енергетичної безпеки та джерелом створення робочих місць і доданої вартості;
  • але його внесок у зниження кінцевих цін на пальне, згідно з наявними дослідженнями, обмежений і не є автоматичним;
  • стратегія має будуватися на власному виробництві, розумному регулюванні, оцінці аграрних ресурсів і ризиків для продовольчої безпеки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: energyathaas

Дослідження Університету Каліфорнії в Ріверсайді (UC Riverside) показало, що збільшення частки етанолу в автомобільному бензині Каліфорнії з 10% до 15% не лише скорочує шкідливі викиди, а й потенційно здешевлює пальне до 20 центів за галон, створюючи новий баланс між екологічною політикою, енергетичною безпекою та підтримкою американських фермерів.

Вплив переходу на бензин E15 у Каліфорнії

• Екологічний ефект
  • Скорочення викидів чадного газу, загальних вуглеводнів та неметанових вуглеводнів.
  • Відчутне зниження викидів твердих частинок та ультрадрібних частинок, які становлять найбільші ризики для здоров’я.
  • Незначна зміна викидів оксидів азоту (NOx), ключового компонента смогу.
• Економіка та споживач
  • Потенційне зниження ціни бензину E15 до 20 центів за галон.
  • Заміщення частини дорожчого пального з сирої нафти дешевшим етанолом з вітчизняної сировини.
• Регулювання та політика
  • Дослідження UC Riverside стало однією з підстав для рішення губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома дозволити реалізацію E15.
  • Сформовано наукову базу для перегляду так званої «етанолової стінки» у штаті (поточного обмеження на рівні 10%).
• Енергетична безпека та агросектор
  • Етанол здебільшого виробляється з кукурудзи та сої, вирощених у США.
  • Очікуване зростання попиту на біопаливо від каліфорнійського ринку стимулюватиме американських фермерів.
  • Посилення енергетичної безпеки за рахунок зменшення залежності від імпортної нафти.
• Кліматичний вимір
  • Етанол має нижчий вуглецевий слід порівняно зі звичайним бензином.
  • Викиди CO₂ при його спалюванні переважно рециклюють вуглець, поглинений рослинами під час росту.
• Майбутнє транспорту
  • Вищі етанолові суміші розглядаються як частина комплексу низьковуглецевих рішень для транспорту.
  • E15 має співіснувати з електромобілями та іншими чистими технологіями.

Як перевіряли бензин E15

Ключові висновки щодо впливу етанолу на викиди в Каліфорнії отримані в межах дослідження, яке у 2023 році провела команда Центру екологічних досліджень і технологій у транспорті (College of Engineering Center for Environmental Research and Technology, CE-CERT) Університету Каліфорнії в Ріверсайді.

• Керівник дослідження — професор хімічної та екологічної інженерії Георгіос Каравалакіс.
• Випробування проводилися на флоті з 20 легкових автомобілів та легких вантажівок, які репрезентують сучасний автопарк Каліфорнії.
• Автомобілі відбиралися за:
  • обсягами продажів у штаті,
  • різними екологічними стандартами,
  • пробігом та технічними параметрами.
• Паливо для тестів формували з бензину, зібраного:
  • з трьох нафтопереробних заводів Південної Каліфорнії та
  • одного НПЗ у затоці Сан-Франциско,
  • після чого змішували в рівних пропорціях для отримання «середнього» каліфорнійського бензину.
• Тести виконувалися на шасі-диномометрі за федерально затвердженими процедурами.

Такий підхід дозволив максимально наблизити лабораторні умови до реальної експлуатації транспорту на дорогах штату.

Як E15 впливає на викиди

Дослідники порівнювали викиди стандартного бензину з 10% етанолу (E10) з бензином, у якому частка етанолу становила 15% (E15).

• Оксиди азоту (NOx)
  • Зміни викидів NOx виявилися несуттєвими, тобто збільшення частки етанолу не погіршило ситуацію з утворенням приземного озону.
• Чадний газ (CO), загальні та неметанові вуглеводні
  • За використання E15 відбулося зниження викидів CO.
  • Також зафіксовано зменшення загальних вуглеводнів і неметанових вуглеводнів.
• Тверді частинки
  • Найбільш помітний ефект — значне скорочення викидів твердих частинок.
  • Йдеться як про частинки, що формують завислі аерозолі, так і про ультрадрібні частинки, які становлять серйозну загрозу для здоров’я людини.

«Етанол забезпечує набагато чистіше згоряння пального, оскільки містить кисень. Саме тому ми спостерігаємо зменшення викидів твердих частинок та ультрадрібних частинок, тобто дуже малих частинок, які легко вдихаються і можуть проникати дуже глибоко в дихальну систему», — пояснює Георгіос Каравалакіс.

Наукова логіка тут проста: додатковий кисень у складі пального сприяє повнішому згорянню палива, зменшуючи кількість незгорілих фрагментів, що перетворюються на тверді частинки та токсичні вуглеводні.

Як дослідження може змінити правила гри

Протягом тривалого часу Каліфорнія дотримувалася так званої «етанолової стінки» — регуляторного обмеження, яке не дозволяло перевищувати 10% етанолу в бензині.

• Причиною обережності були:
  • хронічні проблеми з забрудненням повітря у Південно-Каліфорнійському повітряному басейні,
  • перевищення федеральних стандартів за смогом і твердими частинками у долині Сан-Хоакін та інших регіонах.
• Дані UC Riverside створюють наукове підґрунтя для перегляду цієї політики.

Саме результати дослідження, завершеного у 2023 році, стали одним з ключових аргументів для схвалення губернатором Гевіном Ньюсомом законодавства, яке дозволяє заправним станціям Каліфорнії реалізовувати суміш бензину з 15% етанолу під час подальших перевірок її відповідності нормам чистого повітря штату.

«Вищі етанолові суміші, як і інші низьковуглецеві та безвуглецеві біопалива, мають бути частиною загального набору рішень для сталого та чистого транспортного сектору, який співіснуватиме з іншими перевіреними чистими технологіями, такими як акумуляторні електромобілі», — наголошує Георгіос Каравалакіс.

Таким чином, дослідження не лише оцінює наслідки конкретної паливної суміші, а й вписує E15 у ширшу стратегію декарбонізації транспорту.

Фінансовий ефект: до 20 центів економії на галоні

Окреме дослідження, проведене фахівцями Університету Каліфорнії в Берклі та Військово-морської академії США, показало: перехід на бензин E15 може знизити роздрібну ціну на галон до 20 центів.

• Економіка використання палвної суміші:
  • етанол, вироблений переважно з кукурудзи та сої, вирощених у США,
  • є дешевшим за бензин, отриманий із сирої нафти,
  • збільшення частки етанолу зменшує частку дорожчого нафтового компоненту в кожному галоні пального.

Отже, споживачі отримують подвійний дивіденд: з одного боку — чистіше повітря, з іншого — потенційно нижчу ціну на паливо.

«Йдеться не лише про споживача, а й про промисловість. Ми говоримо про біопаливо, яке виробляється всередині країни американськими фермерами, і тепер їм доведеться виробляти більше, аби задовольнити потреби Каліфорнії. Така практика також сприятиме енергетичній безпеці», — підкреслює Георгіос Каравалакіс.

Підтримка американських фермерів та енергетична безпека

Оскільки етанол є відновлюваним паливом, яке здебільшого виробляється з внутрішніх аграрних ресурсів, розширення його використання має низку додаткових ефектів:

• Підтримка агросектору США
  • зростання попиту на етанол стимулює виробництво кукурудзи та целюлозної біомаси всередині країни;
  • виникають додаткові можливості для фермерів та переробної промисловості.
• Посилення енергетичної безпеки
  • заміщення частини імпортної нафти вітчизняним біопаливом зменшує вразливість до коливань світових цін на нафту;
  • створюється стабільніша та більш диверсифікована паливна база.

Кліматичні переваги етанолу

Окремий вимір — вуглецевий баланс. Етанол має нижчий вуглецевий слід порівняно з традиційним бензином, оскільки:

• зазвичай виробляється з кукурудзи або целюлозної біомаси;
• під час росту рослини поглинають CO₂ з атмосфери;
• при спалюванні етанолу в двигуні цей CO₂ повертається в атмосферу, але не додає нового викопного вуглецю;
• таким чином відбувається рециклінг вуглецю, а не його постійне накопичення в атмосфері.

Це робить E15 важливим елементом у стратегії поступового скорочення викидів парникових газів у транспорті, особливо в перехідний період, коли автопарк ще значною мірою складається з машин з двигунами внутрішнього згоряння.

Де вже працює E15

Хоча Каліфорнія досі обмежувалася 10% вмістом етанолу в бензині, на федеральному рівні ситуація інша.

• Агентство з охорони довкілля США (EPA) дозволяє використовувати E15:
  • у всіх автомобілях 2001 року випуску та новіших.
• Суміш E15 вже:
  • продається у 31 штаті США,
  • доступна на понад 3 000 автозаправних станцій.

Отже, Каліфорнія фактично наздоганяє загальнонаціональний тренд, але робить це з особливим акцентом на відповідність жорстким стандартам якості повітря.

Команда UC Riverside наголошує, що їхнє дослідження може забезпечити регуляторів необхідними даними для ширшого впровадження E15 у штаті, де до екологічних показників висувають особливо суворі вимоги.

Наукове оформлення результатів

Результати роботи опубліковані в науковому журналі Fuel у статті під назвою «Expanding the ethanol blend wall in California: Emissions comparison» («Розширення етанолової стінки в Каліфорнії: порівняння викидів»).

«Ми спостерігаємо зростання інтересу до розширення використання низьковуглецевих палив у Каліфорнії. Це дослідження показує, що такі кроки можуть принести реальні переваги з точки зору викидів — не лише в теорії, а й безпосередньо на дорозі», — резюмує Георгіос Каравалакіс.

Таким чином, результати UC Riverside виконують подвійну функцію: вони підтверджують екологічні та економічні переваги E15 і водночас надають аргументи для оновлення регуляторної бази в одному з найамбітніших з погляду кліматичної політики регіонів світу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: University of California

Переорієнтація Petrobras на кукурудзяний етанол

Petrobras розглядає стратегію повернення на ринок етанолу з акцентом на кукурудзяний сегмент. Економічні та аграрні зрушення в Бразилії створюють можливість для диверсифікації сировини, зменшення витрат і розширення доступності біопалива. На тлі стагнації галузі цукрової тростини та фінансових труднощів Raizen, компанія бачить перспективу саме у партнерстві з виробниками кукурудзяного етанолу.

Petrobras формує нову главу в бразильському біопаливному секторі, де провідна роль переходить від цукрової тростини до кукурудзи. Компанія прагне уникнути надмірних ризиків, залишаючись при цьому ключовим драйвером змін у галузі. Майбутній успіх залежатиме від здатності укладати стратегічні альянси та ефективно інвестувати в інфраструктуру.

Стратегічний вибір Petrobras

• Зростання виробництва кукурудзи у північних регіонах Бразилії створює можливості для розвитку етанольної інфраструктури, яка традиційно відставала від попиту.
• Зниження собівартості виробництва кукурудзяного етанолу завдяки підвищенню врожайності та новим технологіям контрастує зі стагнацією етанолу з цукрової тростини.
• Гнучкий підхід – Petrobras планує інвестувати у міноритарні пакети акцій компаній, уникаючи повних ризиків власності та «зелених» проєктів.

Позиції цукрової тростини та Raizen

• Raizen, головний виробник етанолу з цукрової тростини (спільне підприємство Cosan і Shell), опинився під тиском збитків у першому кварталі та зростаючих боргів.
• Попри чутки про можливу участь Petrobras у Raizen, компанія офіційно спростувала такі плани.
• Фінансова вразливість Raizen посилює тенденцію відходу Petrobras від цукрової тростини до кукурудзи.

Наслідки для біопаливної галузі Бразилії

• Диверсифікація сировини зменшує залежність від цукрової тростини, ресурси якої обмежені конкуруючим виробництвом цукру.
• Зростання ролі кукурудзяного етанолу відповідає глобальним трендам на стійкі та економічно вигідні біопалива.
• Інвестиції Petrobras здатні стимулювати розвиток інфраструктури, знижувати витрати та посилювати доступність етанолу в слаборозвинених регіонах.

Перспективи

Petrobras рухається обережно, зосереджуючись на партнерській моделі співпраці з виробниками кукурудзи. Це може перетворити північні регіони Бразилії на нові центри виробництва етанолу, підкріпити економічне зростання та посилити роль країни у світовій біопаливній політиці. Повернення Petrobras до етанолу також демонструє урядову підтримку біопалив як ключової складової енергетичної стратегії.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Zacks

Індія, прагнучи збільшити виробництво етанолу та досягти 20% домішки біопалива у бензині, активно використовує кукурудзу та рис. Це призводить до зростання виробництва побічного продукту — DDGS, який витісняє олійні шроти з ринку кормів, знижує ціни на олійні культури та змушує фермерів відмовлятися від вирощування сої та арахісу на користь зернових. У результаті країна ризикує ще більше збільшити імпорт рослинних олій, який уже перевищує 16 млн тонн на рік.

Індія планує підняти рівень змішування етанолу з бензином до 20%

Вплив етанольної програми на аграрний сектор

• Рекордні врожаї кукурудзи та рису дозволили Індії розширити виробництво етанолу, піднявши рівень змішування з бензином до 20% у 2025 році (проти 12% два роки тому).
• Виробництво DDGS зросло у 13 разів за два роки, досягнувши 5,5 млн тонн у 2025 році.
• DDGS замінює традиційні олійні шроти в кормах завдяки нижчій ціні, що знижує попит на соєві та арахісові шроти.
• Посівні площі під олійними культурами скоротилися на 4% станом на 8 серпня 2025 року, тоді як площі під кукурудзою зросли на 10,5%, до рекордного рівня.

Реакція фермерів

• Фермери, зокрема в штаті Махараштра, переходять з сої на кукурудзу через вищі ціни та додаткові переваги — використання стебел кукурудзи як корму для худоби.

• «Ціни на сою були надто низькі, і я не міг покрити витрати останні два роки. Минулого року кукурудза показала кращі результати, тож я вирішив збільшити її посіви», — фермер Мадхукара Лондхе.

Ризики для продовольчої безпеки та імпорту

• Індія витратила понад $17 млрд на імпорт рослинних олій у 2024 році, закупивши 16 млн тонн (проти 4,4 млн тонн 20 років тому).
• Споживання олій зростає на 3–4% щорічно через попит на смажені продукти та солодощі.
• План уряду — підвищити внутрішнє виробництво олій до 25,45 млн тонн до 2030–31 років, щоб покривати 72% попиту, — опиняється під загрозою через DDGS.
• Прогноз: імпорт може перевищити 20 млн тонн за 6–7 років, що створить додатковий тиск на світові ціни.

Міжнародний контекст і торгівля

• Індія експортує надлишок олійних шротів до Південної Кореї, В’єтнаму, Таїланду, Бангладешу, але конкуренція зростає через переорієнтацію імпортерів на США.
• Експорт DDGS у 2024 році зріс до 354 110 тонн проти лише 16 556 тонн у 2022 році. Основні напрямки — Бангладеш та В’єтнам.
• Переробники та винокурні просять уряд надати стимули для експорту шротів і DDGS.

Висновки

• Перекіс у бік виробництва етанолу з кукурудзи та рису знижує конкурентоздатність олійних культур в Індії.
• Надлишок DDGS тисне на ринок кормів, витісняючи олійні шроти та знижуючи рентабельність вирощування сої й арахісу.
• Ризик зростання імпорту рослинних олій може посилити залежність країни від зовнішніх постачань і підштовхнути світові ціни вгору.
• Без вирішення проблеми збуту надлишків DDGS збільшення внутрішнього виробництва олійних культур буде складним.

Джерело: Terminal (адаптовано)

За матеріалами: Reuters