Новий енергетичний курс уряду Канади під керівництвом прем’єр-міністра Марка Карні поєднує кліматичні цілі з економічним прагматизмом. Скасування споживчого вуглецевого податку, прискорення інфраструктурних проєктів та фінансова підтримка енергетичного сектору створюють нові умови для розвитку нафти, газу та пропану, водночас змінюючи баланс між декарбонізацією та конкурентоспроможністю.

Баланс між кліматом та економікою: нова енергетична модель Канади

Податковий розворот і його наслідки для споживачів

• 1 квітня 2025 року уряд Канади скасував федеральну споживчу ціну на вуглець (fuel charge) для бензину, дизеля, природного газу та пропану.
• Для домогосподарств у сільській місцевості, фермерів, малого бізнесу та логістичних компаній це означало негайне зниження платіжок.
• Пропан, який широко використовується поза газифікованими територіями, отримав пряму фінансову перевагу порівняно з іншими видами пального.

«Ми не відмовляємося від кліматичних цілей. Ми переналаштовуємо інструменти, щоб підтримати канадські родини та бізнес у складний економічний момент», — Марк Карні

Подальше законодавче закріплення цього рішення через остаточне скасування відповідних норм Закону про ціноутворення забруднення парниковими газами створило передбачуване регуляторне середовище для інвесторів і дистриб’юторів.

Інфраструктура та СПГ: непрямий імпульс для пропану

• Запуск Major Projects Office скоротив строки погодження великих енергетичних проєктів.
• Серед пріоритетів — LNG Canada Phase 2, який має подвоїти експортні потужності СПГ з Кітімата (Британська Колумбія).
• Зростання видобутку природного газу означає більше газових рідин (NGL), включно з пропаном, для внутрішнього ринку та експорту.

Хоча пропан не є СПГ, він є побічним продуктом газопереробки, тому розширення газової інфраструктури прямо впливає на його доступність і цінову стабільність.

Технологічний підхід до скорочення викидів

• Проєкт Pathways Plus CCUS спрямований на зниження викидів у нафтових пісках без скорочення видобутку.
• Акцент зроблено на технологіях, а не заборонах: уловлювання вуглецю, підвищення ефективності, скорочення витоків метану.
• Пропан, як паливо з нижчим вуглецевим слідом, отримує довший перехідний період у структурі енергобалансу.

Фінансова стійкість і торгова безпека

• Створено Strategic Response Fund обсягом 5 млрд доларів для підтримки компаній у разі торговельних чи логістичних шоків.
• Розширено Large Enterprise Tariff Loan Facility для забезпечення ліквідності енергетичних виробників.
• Запроваджено політику Buy Canadian, яка стимулює внутрішнє виробництво резервуарів, обладнання зберігання та транспортування пропану.

Єдиний ринок і регуляторне спрощення

• Закон One Canadian Economy (Bill C-5) зменшує міжпровінційні бар’єри та спрощує мобільність робочої сили.
• Політика «один проєкт — одна експертиза» скорочує дублювання екологічних оцінок.
• Це особливо важливо для невеликих енергетичних об’єктів: сховищ, залізничних терміналів, перевантажувальних баз.

Обмеження та конкуренція альтернативних палив

• Уряд зберігає рамки обмеження викидів нафтогазового сектору, але без примусових скорочень видобутку.
• Водночас виділено 370 млн доларів на розвиток біопалив, зокрема відновлюваного дизеля та біодизеля.
• Це сигналізує про диверсифікацію паливного кошика, що в перспективі впливатиме на конкуренцію.

Висновки для України в умовах повномасштабної війни росії проти України

• Ринок і постачання: канадський досвід демонструє важливість диверсифікації джерел нафти й нафтопродуктів, розвитку альтернативних маршрутів та збільшення стратегічних запасів на випадок блокад чи масованих ударів.
• Критична інфраструктура: прискорені процедури для енергетичних проєктів і державні фонди підтримки можуть бути моделлю для інвестицій, страхування ризиків та розосередження об’єктів в Україні.
• Ціноутворення: тимчасовий перегляд податкового навантаження на пальне може пом’якшувати цінові шоки, зберігаючи доступність пального для населення й бізнесу в умовах війни.

Енергетична політика Марка Карні показує, що навіть за декларованих кліматичних цілей держава може діяти прагматично, посилюючи економічну та енергетичну стійкість. Для країн, що перебувають під безпековим тиском, цей підхід набуває особливої ваги.

Джерело: Terminal

За матеріалами: LPGas Magazine

У 2025 році авіаційна галузь стикається з ключовими викликами у декарбонізації, зокрема через необхідність представлення оновлених державних планів дій Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO). Серед основних ризиків – доступність та вартість сталого авіаційного палива (SAF), узгодженість політик між регіонами, ефективність схем торгівлі викидами та геополітичні фактори. Водночас зростають інвестиції в нові технології, такі як SAF, водень та електричні літаки. Успіх декарбонізації залежатиме від спільної роботи урядів, бізнесу та фінансових інститутів.

Авіаційний сектор перебуває на критичному етапі у 2025 році, оскільки оновлені державні плани дій щодо декарбонізації мають бути представлені Міжнародній організації цивільної авіації (ICAO). Учасники галузі все більше прагнуть поєднувати заходи з декарбонізації з відновленням зростання після COVID-19. Проте низка викликів ускладнює прогрес у сфері сталого розвитку. Дії урядів та бізнесу цього року є вирішальними для досягнення міжнародних цілей та забезпечення того, щоб жоден регіон не залишився поза увагою під час переходу до авіації з нульовими викидами.

Ключові ризики та можливості для декарбонізації авіації у 2025 році.

Серед основних викликів – доступність та вартість сталого авіаційного палива (SAF), узгодженість політик між регіонами, ефективність схем торгівлі викидами та геополітичні фактори.

Ризики, специфічні для авіації:
1. Доступність та вартість SAF: Найбільші виклики для декарбонізації авіації у 2025 році пов’язані з доступністю та вартістю SAF. Авіакомпанії потребують довгострокових угод щодо закупівлі SAF, але механізми зменшення ризиків є необхідними через технологічні та політичні бар’єри.
2. Узгодженість політик SAF: Різні підходи до підтримки SAF у різних регіонах ускладнюють інвестування. У 2024 році Азіатсько-Тихоокеанський регіон став ключовим ринком, де Китай, Бразилія, Чилі, Оман та Саудівська Аравія впроваджують нові програми.
3. Реалізація CORSIA: Ефективне впровадження схеми компенсації та зменшення викидів ICAO (CORSIA) є важливим для стандартизації зусиль з декарбонізації.
4. Відстежуваність критеріїв сталого розвитку: Зростаюча залежність авіації від SAF вимагає покращення прозорості та досліджень у сфері сировини для виробництва палива.
5. Ефективність схем ціноутворення на вуглець: Авіакомпаніям доведеться працювати з різними регіональними схемами торгівлі викидами, що ускладнює дотримання вимог.

Широкі ризики:
1. Геополітика: Вийти з Паризької угоди США у 2025 році та зростаючий протекціонізм створюють додаткові виклики для авіації.
2. Інвестиційна привабливість: Авіація не є пріоритетним сектором для інвестицій, попри потребу у значному капіталі для декарбонізації.
3. Економічна нестабільність: Зростання витрат на працю та ланцюги постачання впливають на прибутковість галузі.
4. Зміни уряду: Вибори у багатьох країнах можуть призвести до змін у пріоритетах політики, що вплине на декарбонізацію авіації.
5. Конкуруючі пріоритети: Зростання пасажиропотоку та прибутковості може відвернути увагу від цілей декарбонізації.
Для досягнення цілей декарбонізації до 2050 року необхідні спільні зусилля урядів, бізнесу та фінансових інститутів. Покращення політичної узгодженості, інвестування в нові технології та подолання геополітичних викликів є ключовими кроками на цьому шляху.

Джерело: «НТЦ Псіхєя»

За матеріалами Ініціатива «Аеропорти майбутнього» (Airports of Tomorrow) Всесвітнього економічного форуму.