Reuters повідомило, що імпорт нафти до Китаю під час війни з Іраном різко знизився: з п’ятирічного середнього рівня 11,5 млн барелів на добу до близько 8 млн барелів на добу. Це стримувало світові ціни на нафту, але подальший баланс залежить від запасів, електрифікації транспорту та політики експорту пального.

Китайський фактор тимчасово послабив тиск на нафту, але не гарантує стабілізації ринку бензинів

Reuters 17 липня 2026 року проаналізувало різке падіння імпорту нафти до Китаю під час війни з Іраном. За оцінками агентства, імпорт знизився з п’ятирічного середнього рівня 11,5 млн барелів на добу до приблизно 8 млн барелів на добу.

Таке скорочення, за матеріалом Reuters, допомогло стримати глобальні ціни на нафту і зробило частину вантажів доступною для інших покупців. Але агентство підкреслює, що майбутня траєкторія залежить від непрозорих даних щодо китайських запасів, внутрішнього попиту та політики експорту нафтопродуктів.

Reuters зазначає, що у червні 62% нових продажів автомобілів у Китаї припали на електричні та гібридні автомобілі. У матеріалі також ідеться про електрифікацію вантажних перевезень, слабшу економіку та менший попит на дизель і нафтохімічну сировину.

Водночас агентство наголошує на ролі експорту пального. Якщо зовнішні продажі поглинатимуть надлишкові обсяги пального та нафтохімії, нафтопереробним заводам може знадобитися більше імпортної нафти. Китай жорстко управляє постачанням пального через систему експортних квот.

Для європейського ринку бензинів це має значення через зв’язок між китайським попитом на нафту, глобальною ціною сировини та конкуренцією за нафтопродукти. Якщо Китай скорочує імпорт, тиск на сировину слабшає. Якщо ж НПЗ збільшують переробку під експорт, конкуренція на ринку пального може знову посилитися.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Зупинка танкерного руху через Ормузьку протоку поставила під загрозу понад третину імпорту нафти в Азії. Найбільші споживачі — Китай та Індія — змушені терміново шукати альтернативні джерела. Найшвидшою заміною виявляється російська нафта, однак її вільні обсяги обмежені, а знижки до еталонного сорту Brent уже скорочуються. Це створює передумови для подорожчання сировини та посилення конкуренції між покупцями.

Криза постачання після зупинки танкерів

Ормузька протока — вузьке місце світового нафтового ринку

Криза навколо Ормузької протоки стала серйозним стрес-тестом для глобальної системи постачання нафти.

• Супутникові дані показують, що з 1 березня 2026 року через протоку не проходив жоден танкер із нафтою чи нафтопродуктами.
• Фактична зупинка руху поставила під загрозу понад третину імпорту сирої нафти до Азії.
• Найбільший удар отримали Китай та Індія — країни, які разом споживають десятки мільйонів барелів нафти щодня.

Обидві держави залишаються структурно залежними від постачань із Перської затоки. Навіть попри розширення імпорту з інших напрямків, значна частка їхнього споживання пов’язана саме з цим регіоном.

Індія може повернутися до російської нафти

Зміна структури імпорту

Упродовж останніх місяців Індія скорочувала закупівлі російської нафти, замінюючи їх постачанням із країн Близького Сходу.

• Імпорт російської нафти впав з 1,85 млн бар./добу у листопаді 2025 року до 1,06 млн бар./добу у лютому 2026 року.
• Близько 510 тис. бар./добу з цього обсягу надходило на нафтопереробний завод у Вадинарі.
• У лютому 2026 року імпорт із Іраку, Саудівської Аравії, ОАЕ та Кувейту перевищив 2,8 млн бар./добу.
• Загальний імпорт Індії становив 5,18 млн бар./добу.

Це означало майже зростання близькосхідних постачань на 1 млн бар./добу порівняно з листопадом 2025 року.

Однак нинішня криза змушує Нью-Делі переглядати цю стратегію: значна частина вантажів фактично застрягла в акваторії Перської затоки через проблеми з проходом через Ормузьку протоку.

Китай уже наблизився до рекордних закупівель російської нафти

Рекордні поставки

Китай зіткнувся з подвійним ударом через кризу.

• У лютому 2026 року морський імпорт російської нафти досяг 1,92 млн бар./добу — рекордного рівня.
• Водночас Китай імпортував близько 1 млн бар./добу іранської нафти.
• Постачання з Кувейту, Іраку, ОАЕ та Саудівської Аравії становили приблизно 3,4 млн бар./добу.

Таким чином, ризик втрати іранських постачань та перебоїв із Перської затоки ставить під загрозу понад третину імпорту нафти Китаю.

У цій ситуації російська нафта має логістичну перевагу:

• частина постачань надходить трубопроводами суходолом;
• значні обсяги відправляються з далекосхідних портів росії.

Ці маршрути дозволяють повністю обійти Ормузьку протоку.

Логістика вже перебудовується

Танкери змінюють маршрути

Ринок уже демонструє ознаки швидкої перебудови логістики.

• Через санкційні дії США проти експорту нафти з Венесуели в Азії залишилась значна кількість простоюючих супертанкерів VLCC.
• Частина цих суден почала використовуватись для транспортування російської нафти.
• Щонайменше 8 VLCC зараз перебувають в Аравійському морі та біля Сінгапуру.
• Вони перевозять близько 12 млн барелів нафти Urals.

Це більше за попередній рекорд перевезень у 9,8 млн барелів у лютому 2023 року.

Більшість цих вантажів уже законтрактована китайськими покупцями, що обмежує доступність додаткових обсягів для Індії.

Запаси скорочуються, знижки падають

Обмежена вільна пропозиція

Дані про плавучі запаси показують, що резерви російської нафти швидко скорочуються.

• Наприкінці січня 2026 року на танкерах зберігалося близько 19,6 млн барелів.
• На початку березня залишилось лише близько 7 млн барелів.
• У плавучому зберіганні перебуває 12 танкерів.

Частина суден уже стоїть поблизу китайських портів і очікує розвантаження.

Паралельно змінюється цінова ситуація:

• знижка сорту Urals до Brent скоротилася з приблизно $10 до $5–6 за барель;
• падіння переробки на російських НПЗ може збільшити експортні обсяги.

Завантаження російських НПЗ зменшилось:

• з 5,5 млн бар./добу у грудні 2025 року
• до 5,15 млн бар./добу у лютому 2026 року.

Серед причин:

• удари безпілотників по НПЗ у Волгограді (300 тис. бар./добу потужності);
• пошкодження НПЗ в Ухті (80 тис. бар./добу);
• планові ремонти на інших підприємствах.

Конкуренція Китаю та Індії може підняти ціни

У нових умовах москва отримує вигідну позицію на ринку.

• Китай і Індія залишаються двома найбільшими покупцями російської нафти.
• Вільні обсяги на ринку обмежені.
• Попит із боку обох країн може швидко зрости через кризу в Перській затоці.

Це дає змогу російським експортерам підвищувати ціни, використовуючи конкуренцію між покупцями.

На відміну від попередніх місяців, коли надлишок нафти призводив до накопичення запасів у танкерах біля Сінгапуру, нині більшість вантажів уже продана.

Російська нафта залишається одним із небагатьох великих джерел постачання, яке може обійти кризову зону Перської затоки. Однак у нових умовах вона може стати значно дорожчою і менш доступною.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Світовий ринок нафти входить у фазу, де короткострокову динаміку цін дедалі більше визначає попит, а не пропозиція. У центрі цих змін опинився Китай — найбільший імпортер сирої нафти у світі. Водночас ОПЕК, попри зниження ролі в щоденному ціноутворенні, зберігає ключовий вплив у середньостроковій перспективі та в умовах реального дефіциту постачання.

Зміщення центру впливу на ринку нафти

За останнє десятиліття рішення ОПЕК вважалися головним сигналом для ринку. Проте у 2025 році ця ієрархія зазнала трансформації.

• Китай став головним драйвером короткострокових цінових коливань завдяки масштабам і таймінгу імпорту сирої нафти.
• Ринок дедалі більше орієнтується на маржинальний попит, а не на формальні квоти видобутку.
• Ціни реагують швидше на китайські митні дані, завантаження НПЗ та сигнали зі стратегічних резервів, ніж на заяви виробників.

Непрозорість китайської моделі як ринковий фактор

На відміну від країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), нафтовий сектор Китаю поєднує державні компанії, незалежні НПЗ та структури стратегічного резервування. Це створює додаткову невизначеність для трейдерів.

• Партії нафти можуть спрямовуватися у комерційні сховища, стратегічні резерви або плавучі сховища з обмеженою прозорістю.
• Прискорення імпорту з боку Китаю призводить до зростання цін навіть за достатньої глобальної пропозиції.
• Сповільнення закупівель, навпаки, тисне на ринок навіть попри обмеження видобутку з боку ОПЕК.

Маржа НПЗ і короткі цикли планування

Маржинальність китайських нафтопереробних заводів стала раннім індикатором цінових трендів.

• Зростання маржі, особливо у незалежних НПЗ, стимулює імпорт сирої нафти.
• Звуження маржі швидко знижує закупівлі через обмежену фінансову гнучкість таких підприємств.
• Ця волатильність не може бути повністю згладжена політикою ОПЕК.

Геополітика і альтернативні канали постачання

Геополітичні чинники додатково послаблюють зв’язок між рішеннями ОПЕК і спотовими цінами.

• Китай нарощує імпорт нафти з росії та інших країн під санкціями.
• Використовуються альтернативні цінові механізми, що знижують ефективність традиційних бенчмарків.
• Це підриває дисципліну пропозиції та ускладнює ринкові сигнали.

Чому ОПЕК усе ще тримає стратегічний контроль

Попри зсув короткострокового фокусу, ОПЕК залишається вирішальним гравцем у середньостроковій перспективі.

• Країни ОПЕК, насамперед Саудівська Аравія, контролюють основну частину світових резервних потужностей.
• У разі реального дефіциту постачання ціноутворення швидко повертається до виробників.
• Стратегічні запаси Китаю не здатні утримувати цінову стелю або підлогу під час справжнього шоку пропозиції.

«Китайські сигнали легко торгувати, але вони залишаються умовними. У моменти напруження ринку вирішальне слово все ще за тими, хто контролює резервні потужності», — Чарльз Кеннеді.

Висновки

• Ринок нафти стає дедалі більш попит-орієнтованим, із Китаєм у центрі короткострокового ціноутворення.
• Логістична та інформаційна непрозорість перетворюється на окремий фактор волатильності.
• У середньостроковій перспективі стратегічні запаси та резервні потужності ОПЕК залишаються ключовим запобіжником.
• Цінова структура дедалі більше залежить від маржі переробки та альтернативних торговельних каналів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Зростання імпорту сирої нафти Китаєм у березні-квітні пояснюється накопиченням запасів, а не зростанням попиту. На це вплинули низькі ціни та ризики постачання через санкції США.

Стратегія попередження: китайські нафтопереробники поспішають із закупівлями

• У квітні імпорт сирої нафти Китаєм зріс на 7,5% у річному вимірі і досяг 11,69 млн барелів на добу.
• У березні імпорт перевищив 12 млн барелів на добу, що стало найвищим показником з серпня 2023 року.
• Основна причина – не зростання споживання, а створення стратегічних запасів на тлі побоювань щодо обмежень постачання з боку іранських і російських постачальників.

Аналітика та оцінки обсягів накопичень

• Офіційні дані Китаю щодо імпорту, видобутку та переробки нафти дозволили аналітикам Reuters оцінити, що у березні Китай накопичував до 1,74 млн барелів щодоби.
• У квітні середній темп зростання запасів становив понад 1,1 млн барелів на добу, згідно з даними компанії Vortexa.
• Коефіцієнт заповнення резервуарів становив лише 62% у квітні, що дає можливість продовжувати поповнення запасів у майбутньому.

Чинники впливу: ціни, санкції, сезонний ремонт

• Зниження цін на нафту у попередні місяці сприяє активнішій закупівлі.
• Побоювання щодо жорсткіших санкцій з боку США змусили китайських нафтопереробників посилити бронювання постачань з моря та поповнити наземні резервуари.
• Сезонне технічне обслуговування нафтопереробних заводів також дозволяє перенаправити частину потоку на зберігання.

“Невизначеність і зниження цін на нафту стимулюють агресивне накопичення запасів з боку китайських гігантів, тоді як імпорт нафти з країн під санкціями тримається поблизу рекордних рівнів,” — написала Емма Лі, старша аналітикиня ринку Vortexa.

Джерело: НТЦ Псіхєя
За матеріалами: OilPrice, Reuters, Інших джерел