Побоювання щодо можливої рецесії в єврозоні є «реальними й обґрунтованими», заявив керівник Банку Греції та член Ради керівників Європейського центрального банку Янніс Стурнарас. Ключовим ризиком він назвав нове порушення з боку пропозиції через конфлікт на Близькому Сході, яке вже впливає на ціни енергоносіїв, невизначеність, інфляцію та економічне зростання.

Головний сигнал для ринку

• 3 травня 2026 року Янніс Стурнарас заявив, що ризик рецесії в єврозоні не є гіпотетичним.
• Причина — конфлікт на Близькому Сході, який створює новий негативний шок для пропозиції.
• Для нафтового й паливного ринку це означає: політична нестабільність у регіоні може швидко перейти у ціновий тиск на енергоносії.

Побоювання щодо можливості рецесії в єврозоні є реальними й обґрунтованими з огляду на нове негативне порушення з боку пропозиції, спричинене конфліктом на Близькому Сході. — Янніс Стурнарас, керівник Банку Греції та член Ради керівників ЄЦБ

Ризики

• Зростання цін на енергоносії прямо впливає на інфляцію та темпи економічного зростання в єврозоні.
• Єврозона має високу енергетичну залежність, тому зміни на ринку енергоносіїв швидко передаються економіці.
• Для споживачів пального ризик полягає в тому, що подорожчання енергоносіїв може посилити тиск на транспортні витрати, логістику та кінцеві ціни.

Чим ситуація відрізняється від 2022 року

• Стурнарас наголосив: нинішнє зростання інфляції відбувається в слабшому економічному середовищі.
• Серед обмежень він назвав слабше зростання, жорсткіші фінансові умови та менший фіскальний простір.
• Це робить економіки єврозони вразливішими, бо можливостей для швидкої підтримки стає менше.

Інфляція

• Поки що, за словами Стурнараса, суттєвого вторинного впливу вищих цін на енергоносії на інфляцію не було.
• Водночас пошкодження енергетичної інфраструктури може створити інфляційний тиск у середньостроковій перспективі.
• Невизначеність може вдарити по інвестиціях і зростанню.

Можлива реакція ЄЦБ

• Якщо шок буде тимчасовим і без значних вторинних ефектів, коригування монетарної політики не знадобиться.
• Якщо перевищення цілі ЄЦБ буде великим, але тимчасовим, може знадобитися помірне коригування.
• Якщо інфляція суттєво й надовго відхилиться від цілі, відповідь має бути рішучою.

Висновок

• Ринок нафти й нафтопродуктів знову стає одним із головних каналів економічного ризику для Європи.
• Конфлікт на Близькому Сході важливий для ЄЦБ не лише як геополітична подія, а як фактор, що може вплинути на ціни енергоносіїв, інфляцію, інвестиції та зростання.
• Для споживачів пального головний ризик — не лише сама ціна енергоносіїв, а й те, що вона зростає в умовах слабшої економіки та обмеженішої політики підтримки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Азійський банк розвитку (ADB ) знизив прогноз зростання для країн Азії та Тихоокеанського регіону до 4,7% у 2026 році та 4,8% у 2027 році, тоді як раніше очікував 5,1% в обидва роки. Головна причина — тривалі перебої у світових енергетичних і торговельних мережах, зростання цін на нафту та посилення інфляційного тиску.

Енергетичний шок став макроекономічним ризиком

• Конфлікт на Близькому Сході посилив ризики для видобутку енергоносіїв і транспортних маршрутів.
• ADB прямо пов’язує погіршення прогнозу з підвищенням цін на енергію, жорсткішими фінансовими умовами та тиском на економічну активність.
• Найбільше вразливі економіки, які залежать від імпортного пального, переказів, туризму або зовнішнього фінансування.

«Ми стикаємося із системними, довготривалими порушеннями глобальних енергетичних і торговельних мереж, а не лише з тимчасовою волатильністю», — Масато Канда, президент ADB.

Нафта: ключовий канал тиску на ціни

• ADB очікує, що середня ціна нафти у 2026 році становитиме близько 96 доларів за барель.
• Це суттєво вище за доконфліктний середній рівень 69 доларів за барель у січні та лютому.
• У 2027 році ціна, за прогнозом, може знизитися приблизно до 80 доларів за барель, але залишиться важливим чинником інфляції.

Інфляція прискорюється через енергоносії

• Інфляція в регіоні, за новим прогнозом, зросте до 5,2% у 2026 році проти 3,0% торік.
• У 2027 році ADB очікує сповільнення інфляції до 4,1%.
• Вища вартість нафти й пального означає тиск на транспорт, виробництво та споживчі ціни.

Гірший сценарій: дорожча нафта і слабше зростання

• У разі нового загострення конфлікту ціни на нафту можуть різко зрости вже у травні 2026 року та залишатися ще вищими.
• За такого сценарію економічне зростання регіону може сповільнитися до 4,2% у 2026 році та 4,0% у 2027 році.
• Інфляція у 2026 році може досягти 7,4%.

Що це означає для споживачів пального

• ADB не радить повністю придушувати цінові сигнали, адже часткове перенесення вищих енергетичних цін може стимулювати економію енергії, зміну пального та інвестиції в альтернативні джерела.
• Загальні субсидії та широкі цінові обмеження можуть викривлювати стимули, затримувати адаптацію та призводити до неефективного розподілу ресурсів.
• Підтримка має бути цільовою і тимчасовою: насамперед для вразливих домогосподарств і найбільш постраждалих галузей.

Реакція урядів і центробанків

• Урядам пропонується знижувати попит на енергію там, де це можливо: через обмеження кондиціювання, скорочення несуттєвого освітлення, кампанії економії у пікові години та гнучкі графіки роботи.
• Для транспортного пального ADB окремо згадує стимули до користування громадським транспортом і дні без автомобілів у містах під час державних свят.
• Центробанки мають стримувати надмірну волатильність ринку, але не посилювати політику надто агресивно, щоб не поглибити тиск на економічне зростання.

Висновок

• Ринок нафти став головним передавачем геополітичного ризику для економік Азії та Тихоокеанського регіону.
• Підвищення прогнозної ціни нафти з 69 до 96 доларів за барель у 2026 році пояснює, чому ADB одночасно знижує прогноз зростання та підвищує прогноз інфляції.
• Для споживачів пального це означає ризик тривалішого періоду високих витрат, а для урядів — потребу підтримувати найвразливіших без руйнування ринкових сигналів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Asian Development Bank

Фінансові виклики та заходи підтримки

• Франція: державний борг становить майже 120% ВВП, що робить країну вразливою до додаткових витрат на підтримку населення.
• Британія: борг близько 100% ВВП; уряд розглядає питання скасування податку на надприбутки енергетичних компаній, але строки невизначені.
• Іспанія: досліджує можливі заходи підтримки для споживачів та бізнесу, поки що без конкретних рішень.
• Італія: готова підвищити податки на компанії, що отримують надмірний прибуток від зростання цін на енергоносії.
• Німеччина: вирішила утриматися від зниження податків на бензин, що свідчить про обмежений вплив на споживачів.

Механізм впливу та ризики

• Ціни на нафту зросли менше ніж на газ, тому тимчасові пільги на нафту матимуть обмежений ефект.
• Більш масштабні програми підтримки промисловості та загальні заходи замість адресних обійдуться дорожче, особливо для країн із слабкою фінансовою позицією.
• Найбільший ризик – вплив росту цін на енергоносії на інфляцію та економічне зростання.

• «Будь-які заходи, що приймаються на фіскальному рівні, мають вартість. Якщо вони дуже тимчасові, витрати не надто значні, особливо для великих економік» – Федеріко Барріга-Салазар, Fitch Ratings

За матеріалами: Reuters

Джерело: Terminal

Новий звіт Єврокомісії про тижневі ціни на нафтопродукти без податків станом на 19 січня 2026 року показує значні коливання вартості палива у країнах ЄС. Дані дозволяють простежити, як російська агресія проти України та подальші геополітичні потрясіння впливають на енергетичну стабільність континенту.

Європейський паливний ландшафт: де найдорожче заправлятися

За даними Weekly Oil Bulletin, середня ціна на Euro-super 95 в Європі (за 1000 літрів) становить близько 690–706 євро. Проте, країни показують значну розбіжність:

• Найвищі ціни зафіксовано у Данії (797 євро) та Нідерландах (833 євро).
• Найнижчі — у Словенії (533 євро) та Мальті (586 євро).
• Середньозважена ціна по країнах єврозони (Euro Area 20) перевищує середню по всьому ЄС (EUR27_2020).

Ситуація з дизельним паливом (Automotive gas oil) ще більш диференційована:

• Понад 1000 євро за 1000 літрів доводиться платити у Фінляндії.
• У той же час, на Мальті воно коштує лише 553 євро.
• Середньозважена вартість — 757 євро (ЄС) та 771 євро (зона євро).

Вплив на Україну: уроки для енергетичної стійкості

Аналіз європейських даних у часи кризи дозволяє сформулювати ключові висновки для України, яка перебуває в умовах широкомасштабної війни з росією.

Можливі зміни на ринку нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел є абсолютним імперативом. Розкид цін між країнами ЄС (наприклад, різниця у вартості дизпалива між Фінляндією та Мальтою сягає майже 450 євро) наочно демонструє залежність від логістичних маршрутів, тарифів та конкретних постачальників. Україні необхідно розбудовувати мультивекторну систему постачання.
• Логістична стійкість та стратегічні запаси стають елементами національної безпеки. Дані звіту показують, що країни з власною нафтопереробкою або стабільними альтернативними маршрутами мають більш передбачувану цінову ситуацію. Для України це означає необхідність інвестувати у власні переробні потужності, сховища та альтернативні транспортні коридори, що мають бути захищені від масованих ударів або блокади.

Захист критичної інфраструктури

• Військова складова захисту НПЗ, терміналів, магістральних трубопроводів та основних складів є життєво необхідною, що підтверджується практикою війни. Інвестиції в інфраструктуру повинні включати не лише відновлення, а й розосередження об’єктів для ускладнення їх знищення ворогом.
• Економічні механізми, такі як державне страхування ризиків або регуляторні стимули для приватних інвестицій у розподілену енергетичну інфраструктуру, можуть сприяти підвищенню загальної стійкості.

Зміни у ціноутворенні

• Структура ціни в умовах війни кардинально змінюється. Питома вага логістичної складової та премії за ризик значно зростає. Податкова політика повинна бути гнучкою, щоб, з одного боку, не обтяжувати кінцевого споживача, а з іншого — забезпечувати ресурс для відновлення зруйнованої інфраструктури.
• Конкуренція на ринку, навіть в умовах війни, має підтримуватися державою для запобігання спекуляціям та формуванню справедливих цін.

Джерело даних: Європейська комісія, Weekly Oil Bulletin

У першій половині квітня ціни на електроенергію в Україні перевищили показники Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини, а також стали на 34% вищими, ніж у Німеччині, та в 3,5 рази вищими, ніж у Швеції. Це пов’язано з масштабними руйнуваннями енергоінфраструктури внаслідок російських атак, що призвело до втрати близько 10 ГВт генеруючих потужностей у 2024 році. Водночас Україна зрощує залежність від імпорту електроенергії, який у березні 2025 року зріс на 11% місяць-до-місяця, але скоротився на 40% у річному розрізі.

У першій половині квітня ціни на електроенергію в Україні вже перевищили показники сусідніх країн, таких як Польща, Румунія, Угорщина та Словаччина. Вони на 34% вищі, ніж у Німеччині, та в 3,5 рази вищі, ніж у Швеції.

Цю ситуацію з енергоносіями в Україні пояснюють значними пошкодженнями енергетичної інфраструктури внаслідок російських атак. За даними Міненерго, лише у 2024 році втрати склали близько 10 ГВт генеруючих потужностей, із яких відновили лише половину. Це призвело до суттєвої залежності від імпортованої електроенергії. Наразі саме ціна імпортної енергії визначає внутрішні тарифи в Україні.

За даними Оператора ринку, середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на РДН у першій декаді квітня склала 4 834,17 грн/МВт·год (€104,6/МВт·год за середнім курсом євро до гривні за цей період).

Порівняно з першою декадою березня, обсяг торгів на РДН 1–10 квітня скоротився на 12,1%.

У першій половині квітня більшість великих європейських ринків зафіксували середньотижневі ціни нижче €75/МВт·год, за винятком окремих випадків. Це спричинено, зокрема, значним падінням цін на газові ф’ючерси та викиди вуглецю, а також нижчим попитом.

У березні 2025 року Україна імпортувала 272 тис. МВт·год, що на 11% більше, ніж у попередньому місяці. Водночас у річному розрізі ці обсяги скоротилися майже на 40%. Основними джерелами імпорту в цей період були Угорщина (42%), Словаччина (19%), Польща (18%) та Румунія (16%). У першій половині квітня переважну частку імпорту забезпечила Угорщина.

У 2024 році імпорт електроенергії до України зріс у 5,5 рази у річному порівнянні та досяг 4,4 млн МВт·год. Більшість цих постачань надійшли з Угорщини (39%), Словаччини (23%), Румунії (18%) та Польщі (14%).

Європейські металурги вбачають у високих цінах на енергоносії один із ключових викликів, оскільки це впливає не лише на виробництво сталі, а й на весь європейський промисловий ланцюг доданої вартості.

За оцінками GMK Center, 93% сталі ЄС виробляється в країнах, де ціни на електроенергію нижчі, ніж в Україні, що суттєво впливає на конкурентоспроможність вітчизняних компаній порівняно з металургами з інших регіонів. Особливо це відчувають виробники залізорудного концентрату, оскільки 60% їхніх витрат на виробництво пов’язані з електроенергією.

У березні 2025 року середньомісячні спотові ціни в Європі суттєво знизилися на більшості ринків. Це сталося через падіння попиту, зростання виробництва енергії з ВДЕ, здешевлення газу та зниження цін на квоти CO₂. Проте в січні–березні 2025 року середньоквартальна ціна на електроенергію на більшості великих європейських ринків перевищувала €85/МВт·год.

«Конкурентоспроможність та перспективи відновлення української економіки, промисловості та металургії залежать від доступності електроенергії та її вартості. Єврокомісія та багато урядів країн ЄС вже усвідомили це та впроваджують програми підтримки. Українська промисловість не зможе забезпечити економічне відновлення без доступних і стабільних цін на електроенергію», — зазначив Станіслав Зінченко, CEO GMK Center.

Джерело: НТЦ Псіхєя.
За матеріалами: gmk.center

Середня ціна російської нафти Urals у березні 2025 року знизилася до $58,99 за барель, вперше з червня 2023 року опустившись нижче бюджетного мінімуму у $60. Це створює значний ризик для виконання державного бюджету рф, з огляду на те, що закладена в розрахунках вартість — $69,7 за барель. Падіння цін, зростання знижки на Urals та зміцнення рубля загострюють ситуацію на тлі глобального зниження цін і геополітичної напруженості.

Ціна російської нафти Urals у березні 2025 року впала до $58,99 за барель — це найнижчий показник з червня 2023 року і перше за той час зниження нижче критичного рівня у $60. Про це повідомили у Міністерстві фінансів рф. Саме $60 вважається пороговою ціною, необхідною для виконання російського бюджету без залучення резервів. Якщо ж цей рівень не досягається, уряд змушений компенсувати дефіцит коштом накопичених резервів.

Для порівняння, у січні середня ціна Urals становила $67,66, а в лютому — $61,69. З початку року методику розрахунку середньої вартості нафти було змінено: до обліку додали дорожчий сорт ESPO, який експортується з Далекого Сходу, що мало б, згідно з очікуваннями, збільшити бюджетні надходження.

Проте в березні, за оцінкою Reuters, ціна Urals у рублевому еквіваленті виявилася майже на 25% нижчою за закладений у бюджеті рівень. На падіння вплинули одразу кілька чинників: зниження світових котирувань, розширення знижки на російську нафту та зміцнення рубля.

Бюджет рф на 2025 рік базується на розрахунковій ціні Urals $69,7 за барель і курсі 96,5 рубля за долар. Це означає, що ціна бареля має становити близько 6726 рублів для балансування бюджету. Водночас при актуальному курсі 85,5 руб./$ і ринковій ціні Urals у ~$51, бюджет отримує лише 4360 рублів за барель, що на 35% менше необхідного.

Загалом, ситуація погіршується і на тлі глобального зниження цін. Так, червневі ф’ючерси на Brent у п’ятницю опускались до $64,35 за барель — мінімуму з серпня 2021 року. За два торгових дні Brent подешевшала на 13,59%. Причинами стали оголошення США про запровадження широкомасштабних імпортних мит і контрдії з боку Китаю. Додатковим чинником стала заява ОПЕК+ про плани збільшити видобуток у травні на 411 тис. барелів на добу, попри початкові плани скромнішого зростання лише на 135 тис.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: dialog.ua

Уряд не запроваджуватиме спеціальних регульованих цін на енергоносії для енергогенеруючих компаній на Луганщині.

Про це йшлося під час спеціальної урядової наради, яку ініціював Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман після обговорення ситуації на урядовому засіданні 14 серпня.
«Кабінет Міністрів ініціює ухвалення рішення про забезпечення суб’єктів генерації Луганщини енергоносіями без застосування регульованої спеціальної ціни та прискорення робіт з будівництва альтернативних ліній енергопостачання в регіон», — ідеться в повідомленні.

Зазначається, що участь у нараді взяли, зокрема, керівництво Міністерства енергетики та вугільної промисловості і представник Президента в уряді Андрій Герус.

«Під час наради прийнято рішення про забезпечення суб’єктів генерації енергоносіями без застосування регульованої спеціальної ціни. Відповідне рішення буде ухвалено на черговому засіданні уряду. Одночасно НЕК «Укренерго» доручено прискорити реалізацію проєкту будівництва альтернативної лінії енергозабезпечення», — сказано у повідомленні.

«Термінал» писав, на засіданні Кабінет Міністрів України вирішив зобов’язати НАК «Нафтогаз України» постачати газ на Луганську ТЕС, яка входить до холдингу ДТЕК, за ціною 2,895 тис. грн за тис. куб. м. Це майже на 40% дешевше за поточну ціну газу за ПСО. Про це повідомила пресслужба Нафтогазу.