Стара інфраструктура та залежність від нестабільного імпорту нафти призвели до того, що Куба забезпечує лише 50–70% власних енергетичних потреб, що спричиняє регулярні відключення електроенергії. Залучення інвестицій у $8 млрд і розвиток відновлюваної енергетики визначаються як ключові фактори стабілізації. Нафтотрейдинг у регіоні зміщується: Венесуела слабшає, тоді як Мексика та Китай посилюють роль на енергетичному ринку Карибів.

Наслідкі та перспектив

Причини енергетичної кризи

• 50–70% покриття попиту на електроенергію – регулярний дефіцит.
• Застарілі ТЕС, створені після 1959 року, працюють у середньому лише на 34% потужності.
• Чотири загальнонаціональні відключення за останні вісім місяців.
• У травні попит досяг 3,05 ГВт, тоді як пропозиція становила лише 1,9 ГВт.
• Основне паливо – низькоякісна важка нафта з високим вмістом сірки, що пришвидшує корозію.

Соціальні та економічні наслідки

• Майже щоденні відключення світла змушують населення інвестувати в вугілля, акумулятори, вентилятори.
• У березні 2025 року відключення охопило 10 млн мешканців, включаючи Гавану.
• Туристичні готелі вимушені працювати на генераторах.
• Регулярні протести проти уряду тривали у 2021, 2022 та 2024 роках.

Фінансові потреби та перспективи

• $8 млрд інвестицій необхідні для модернізації енергосистеми.
• Термін розв’язання кризи – 3–5 років.
• Без модернізації мережа не витримує підключення нових ВДЕ.

«Розв’язання енергетичної кризи Куби потребуватиме від трьох до п’яти років і до $8 млрд інвестицій», — Хорхе Піньйон, Техаський університет в Остіні.

Зміна постачальників нафти

• Венесуела – зниження експорту через санкції та брак інвестицій.
• Мексика – між 29 травня та 27 червня 2025 року відправила 39 партій нафти та нафтопродуктів на суму понад $850 млн. Це дорівнює двом попереднім рокам постачань ($1 млрд).
• Китай – розгортає 92 сонячні парки потужністю понад 2 ГВт, половина яких запрацює до початку 2026 року.

Вплив на нафтовий ринок

• Зростання залежності Куби від мексиканської нафти зміцнює позиції Мексики у регіоні.
• Китайський інтерес у розвитку ВДЕ в Карибському регіоні посилює стратегічний контроль над енергетикою.
• Втрата Кубою стабільності постачань із Венесуели створює додатковий тиск на глобальні нафтові ланцюги.
• Перехід на ВДЕ до 2030 року (24%) може поступово скорочувати залежність від імпорту сирої нафти.

Висновок: Куба залишається критично залежною від зовнішніх постачань, але перехід до відновлюваних джерел енергії за участі Китаю може трансформувати її енергетичний баланс у середньостроковій перспективі. Водночас короткостроково це означає зростання попиту на нафту з Мексики та подальший тиск на регіональний ринок.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com