Іспанська енергетична компанія Repsol суттєво наростила мережу автозаправних станцій з продажу 100-відсоткового відновлюваного дизельного пального Nexa Diesel в Іспанії та Португалії. Компанія вже реалізувала понад 210 млн літрів такого пального з початку року, підтверджуючи, що декарбонізація транспорту можлива без відмови від двигунів внутрішнього згоряння.

Розширення мережі Nexa Diesel на Іберійському півострові

• Понад 1 500 автозаправних станцій Repsol в Іспанії та Португалії вже продають Nexa Diesel.
• Понад 40 відсотків всієї мережі станцій компанії пропонують відновлюване пальне.
• З початку року продано більше ніж 210 млн літрів 100-відсоткового відновлюваного пального.

У Repsol підкреслюють, що ці показники закріплюють позицію компанії як найбільшої мережі 100-відсоткового відновлюваного пального в Європі.

Чому відновлюване дизельне пальне важливе

• Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння становлять 97 відсотків автопарку Іспанії та Європи.
• У 2025 році вони забезпечили 87 відсотків продажів нових авто в Іспанії.
• Використання 100-відсоткового відновлюваного дизеля дозволяє без технічних змін зменшувати викиди CO2.

Компанія зазначає, що досягнення кліматичних цілей Іспанії та ЄС неможливе без визнання ролі таких видів пального у скороченні викидів від наявного автопарку.

Технологічні характеристики Nexa Diesel

• Зменшення вуглецевого сліду до 90 відсотків порівняно з традиційним дизелем.
• Виробляється з сировини відновлюваного органічного походження.
• Підвищує ефективність роботи двигуна та подовжує його ресурс.
• Придатний для всіх дизельних двигунів без модифікацій.

Індустріальні потужності та нові проєкти

• Комплекс у Картахені є першим на Іберійському півострові промисловим об’єктом, що виробляє лише відновлюване пальне.
• Потужність проєкту з переробки відходів у пальне становить 250 тис. тонн на рік.
• У Таррагоні розпочато промислове виробництво 100-відсоткового відновлюваного бензину.

Використання такого бензину скорочує чисті викиди CO2 більш ніж на 70 відсотків у порівнянні зі звичайним бензином.

Розвиток роздрібного продажу бензину Nexa 95

• Наразі пальне доступне на 20 станціях у регіонах Мадрида та Каталонії.
• До кінця року Repsol планує розширити мережу до 30 станцій.
• Нові локації включають Більбао, Таррагону, Валенсію та Сарагосу.

Контракти з транспортом та авіацією

• Підписані угоди з компаніями важкого автотранспорту в Іспанії та Португалії.
• Партнерства з пасажирськими перевізниками та морськими операторами.
• Контракти на постачання сталого авіаційного пального для комерційних авіаліній.

Висновки для України в умовах широкомасштабної війни росії проти України

Ринок нафти й нафтопродуктів

• Досвід Repsol демонструє можливість диверсифікації джерел постачання через розвиток відновлюваних палив.
• Локальне виробництво підвищує логістичну стійкість у разі атак або блокад.

Захист критичної інфраструктури

• Промислові комплекси з переробки відходів у пальне зменшують залежність від імпорту.
• Інвестиції в такі об’єкти можуть розглядатися як елемент економічної безпеки.

Ціноутворення та конкуренція

• Відновлюване пальне впливає на структуру ціни за рахунок нижчої вуглецевої складової.
• Розвиток конкуренції між традиційними та відновлюваними видами пального може стримувати зростання маржі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Rigzone

У 2025 році е-метанол уперше вийшов за межі пілотних проєктів і малих установок: одразу дві комерційні установки в Данії та Китаї запустили сумарну потужність 92 тис. т е-метанолу на рік, а глобальний портфель проєктів може сягнути 7–14 млн т на рік до 2030-го. Попит стрімко зростає в судноплавстві та хімічній промисловості, водночас висока собівартість і невизначеність інвестиційного середовища лишаються головними стримуючими чинниками.

Е-метанол у глобальній енергетичній трансформації: карта секторів, технологій і ризиків

1. Контекст: кліматична політика та «важкі» для декарбонізації сектори

З початком COP30 у Белені (Бразилія) глобальний кліматичний порядок денний виглядає суперечливо:

• великі нафтові компанії скорочують або пом’якшують кліматичні цілі;
• у США скасовано мільярди доларів грантів на чисту енергетику;
• Білл Ґейтс закликав до нового підходу до боротьби зі зміною клімату.

Попри скептичні заголовки, у низці секторів триває послідовний рух до скорочення викидів – насамперед там, де електрифікація є складною або економічно невигідною. Е-метанол стає одним із ключових інструментів саме для цих «важких» сегментів.

«Проте ці заголовки не відображають невпинного прогресу, який досягається в різних секторах чистої енергетики, навіть якщо темпи зростання в деяких сферах можуть сповільнюватися» — Джош Оуенс, Oilprice.com

2. Що таке е-метанол і чому він важливий

Е-метанол — це різновид відновлюваного або «зеленого» метанолу, низьковуглецевий замінник традиційного метанолу, який застосовується як сировина та як паливо.

• Сировина для е-метанолу:
  • уловлений або біогенний CO₂;
  • зелений водень, вироблений електролізом на відновлюваній електроенергії.
• Вуглецевий ефект:
  • досягнення нульових або навіть від’ємних викидів CO₂ упродовж життєвого циклу;
  • відмежування від викопних джерел сировини.
• Фізичні та логістичні переваги:
  • рідина за нормальної температури;
  • сумісність із наявною інфраструктурою зберігання та транспортування;
  • спрощене впровадження в уже існуючі ланцюги постачання палива й хімсировини.

Е-метанол близький до біометанолу, але відрізняється тим, що водень для нього походить не з біомаси, а з електролізу, живленого відновлюваною генерацією.

3. Сектори попиту: хто «тягне» е-метанол уперед

3.1. Судноплавство: перший великий майданчик для е-метанолу

Морські перевезення стали найдинамічнішим майданчиком для проникнення зеленого метанолу:

• понад 60 суден, здатних працювати на метанолі, вже в експлуатації;
• приблизно 300 додаткових суден замовлено для будівництва;
• метанольний бункеринг доступний приблизно в 20 портах світу.

Ключовим тригером став нормативний тиск у морському секторі:

• впровадження обмеження сірки в судновому паливі (IMO 2020) стимулювало пошук альтернативних палив;
• посилення карбонових вимог ІМО у 2023 році та перегляд цілей щодо досягнення «нетто-нуль» пришвидшили перехід до низьковуглецевих палив, зокрема зеленого метанолу.

Одним із символів зсуву стала поява першого у світі контейнеровоза, здатного працювати на метанолі, і подальше замовлення Maersk ще шести середньотоннажних двопаливних метанольних суден.

3.2. Хімічна промисловість: найбільший споживач і головний драйвер

Хімічна та нафтохімічна промисловість формує приблизно 70% глобального споживання метанолу, і саме тут закладається довгостроковий ринок для зеленого метанолу:

• у 2024 році близько 35% зеленого метанолу було спожито хімічною та нафтохімічною галузями;
• понад 70 із 100 найбільших хімічних компаній світу декларують досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року;
• серед уже відомих покупців зеленого метанолу — LEGO, Novo Nordisk, SABIC.

Логічний висновок: поєднання кліматичних зобов’язань великих хімічних корпорацій і регуляторного тиску в ЄС робить зелений метанол одним із ключових майбутніх «зелених» фідстоків.

3.3. Авіація: майбутній ринок через «methanol-to-jet»

В авіації синтетичний метанол може виступати попередником для сталого авіаційного палива (SAF) за маршрутом «methanol-to-jet»:

• над технологією працюють великі гравці, зокрема ExxonMobil;
• ринок SAF наразі домінований біопаливами, але метанол, у разі масштабування, може відкрити новий сегмент збуту для е-метанолу.

Отже, хоча авіація поки не є основним клієнтом, потенціал цього сегмента посилюватиметься зі зростанням обсягів виробництва е-метанолу.

4. Політика та фінанси: як регулятори «вмикають» масштабування

4.1. Фінансовий сигнал від Maersk і IMO 2020

Один із перших потужних сигналів на користь е-метанолу надійшов у листопаді 2021 року, коли Maersk розмістив 10-річні «зелені» облігації на 500 млн євро для фінансування суден, здатних використовувати метанол.

• Це рішення було прийнято невдовзі після того, як набули чинності вимоги IMO 2020 щодо вмісту сірки у судновому паливі;
• Таким чином, регуляторний тиск перетворився на фінансовий попит, спрямований конкретно на метанольні судна й відповідну інфраструктуру.

4.2. США, ЄС та міжнародні регулятори: «каркас» для зростання

• США: у 2022 році ухвалено Inflation Reduction Act з податковими стимулами:
  • кредити на виробництво зеленого водню;
  • кредити на уловлювання вуглецю.
• Міжнародна морська організація (ІМО):
  • у 2023 році посилено регуляції інтенсивності викидів вуглецю для морських перевезень;
  • переглянуто цільові орієнтири щодо досягнення «нетто-нуль», що пришвидшує перехід до низьковуглецевих палив.
• Європейський Союз:
  • глибока реформа Системи торгівлі викидами (ETS) у межах пакета Fit for 55;
  • посилення тиску на хімічну промисловість до переходу на «зелені» фідстоки, включно із зеленим метанолом;
  • у 2024–2025 роках – додаткове посилення правил для суден, що заходять до європейських портів, та жорсткіші правила карбонового ціноутворення.

Висновок: поєднання фінансових інструментів (як-от 500 млн євро «зелених» облігацій) і регуляторних вимог (IMO 2020, ETS, Fit for 55) створює довгостроковий сигнал для інвесторів у е-метанол, навіть попри окремі відкатні рухи у кліматичній політиці окремих країн.

5. 2025 рік: перший комерційний «стрибок» е-метанолу

5.1. Перша у світі комерційна установка в Данії

13 травня 2025 року у Кассе (Данія) запрацював перший у світі комерційний майданчик е-метанолу:

• річна потужність — 42 000 т е-метанолу;
• ключові офтейкери:
  • Maersk (судноплавство);
  • LEGO (споживчі товари);
  • Novo Nordisk (фармацевтика).
• енерго- та вуглецевий баланс:
  • електроліз живиться від сусіднього сонячного парку;
  • біогенний CO₂ постачається з локального біогазового заводу.

Цей проєкт демонструє повністю інтегровану модель: від відновлюваної генерації та біогазу до готового зеленого палива для глобальних брендів.

5.2. Китай: масштабніший крок із перспективою збільшення потужності в п’ять разів

Через два місяці, у липні 2025 року, на майданчику Таоань (провінція Цзілінь, Китай) стартував другий комерційний проєкт е-метанолу, збудований Shanghai Electric:

• перша черга:
  • річна потужність — 50 000 т е-метанолу;
  • виробництво базується на вітровій генерації для електролізу і переробці біомаси.
• друга черга (план):
  • розширення потужності до 250 000 т на рік;
  • збільшення обсягів у 5 разів порівняно з першою фазою.

У сумі лише два перші комерційні проєкти (Данія + Китай) створюють 92 000 т річної потужності з потенціалом розширення до 292 000 т після другої фази китайського об’єкта.

6. Глобальний портфель проєктів до 2030 року

6.1. Загальна картина: від пілотів до мільйонів тонн

За оцінкою Methanol Institute, до 2030 року загальна потужність відновлюваного метанолу (включно з е-метанолом) може зрости до 7–14 млн т на рік.

• станом на зараз відстежуються десятки ініціатив, з яких:
  • 23 е-метанольні проєкти вже пройшли етап техніко-економічного обґрунтування і перебувають:
    • або на стадії інжинірингу;
    • або вже в процесі будівництва.
• географічний розподіл цих 23 проєктів:
  • 5 — в Америках;
  • 8 — у Європі;
  • 1 — у Саудівській Аравії;
  • 9 — в Азії.

Таким чином, е-метанол виходить далеко за межі окремих демонстраційних проєктів і формується як глобальний кластер виробничих хабів у кількох регіонах.

6.2. Ключові проєкти до 2030 року: три «маяки» ринку

6.2.1. Ляоюань Тян’їн (Китай) — найбільший зелений метанольний завод

• місце: Ляоюань, Китай;
• статус: у будівництві, запуск очікується у 2026 році;
• планова річна потужність — 170 000 т зеленого метанолу;
• девелопер — CNTY спільно з CRI (Ісландія) як технологічним партнером;
• енергетична схема:
  • поєднання вітрової та сонячної генерації для електролізу;
  • біогенний CO₂ — із прямого спалювання біомаси.

Логічний висновок: проєкт у Ляоюані демонструє подальше нарощування масштабу — він у понад 4 рази потужніший за перший данський об’єкт (170 тис. т проти 42 тис. т на рік).

6.2.2. La Robla Green (Іспанія) — найбільший е-метанольний проєкт Європи

• місце: Ла-Робла, Іспанія;
• запуск: 2028 рік;
• потужність — 140 000 т е-метанолу на рік;
• позиціонування: найбільша е-метанольна установка Європи;
• особливість — інтегрований дизайн:
  • біомасова електростанція на майданчику;
  • вузол виробництва зеленого водню;
  • єдиний технологічний комплекс е-метанолу.
• оператори та технологічні партнери:
  • біомасова станція — Tresca Ingeniería з технологією DP Cleantech;
  • зелений водень — Siemens Energy;
  • технологія е-метанолу — Johnson Matthey.

Біомасова установка в Ла-Робла позиціонується як перша у світі зелена біомасова станція з від’ємним вуглецевим слідом, що підсилює кліматичний ефект усього комплексу.

6.2.3. Varennes / StormFisher (Канада) — перша великомасштабна е-метанольна установка Північної Америки

• місце: Варенн, Канада;
• девелопер: StormFisher, який придбав майданчик Varennes Carbon Recycling;
• статус: у будівництві;
• плановий запуск — 2028 рік;
• річна потужність — 72 000 т е-метанолу;
• сировинна та енергетична база:
  • CO₂ уловлюється від локальних джерел викидів;
  • водень виробляється з гідроенергетики.

Поворот від проблемного проєкту з переробки відходів у біопаливо до виробництва е-метанолу є сильним сигналом довіри до ринку з боку інвесторів і технологічних партнерів у Північній Америці.

7. Економіка та бар’єри: чому е-метанол ще не в мейнстримі

7.1. Вартісний розрив із викопним метанолом

Попри технічний прорив, е-метанол усе ще залишається значно дорожчим за викопний аналог:

• станом на 2024 рік е-метанол коштував у 2–3 рази дорожче за метанол із викопної сировини;
• очікується, що зі збільшенням масштабу виробництва ціни на е-метанол знижуватимуться;
• регулювання на кшталт ETS та інших карбонових інструментів ЄС поступово робить спалювання нафтопродуктів дедалі дорожчим, що вирівнює конкурентне поле.

Висновок: сьогоднішній вартісний розрив — головний бар’єр для масового переходу, але суміщення масштабування виробництва та карбонового регулювання поступово зміщує економічний баланс на користь зеленого метанолу.

7.2. Інвестиційні ризики та приклад FlagshipONE

Загальне середовище для інвестицій у чисту енергетику зазнає тиску: великі енергетичні компанії переглядають свої плани, а деякі флагманські ініціативи зупиняються. Показовий приклад:

• у 2024 році Ørsted скасував проєкт FlagshipONE через повільніше, ніж очікувалось, зростання попиту;
• партнер Ørsted у проєкті згодом:
  • відновив FlagshipONE у новому форматі;
  • паралельно рухається з проєктом FlagshipTWO;
  • нещодавно анонсував комерціалізацію FlagshipTHREE.

Отже, навіть негативні новини (закриття FlagshipONE) швидко змінюються новими проєктами, що підкреслює довіру ринку до довгострокових перспектив е-метанолу.

8. Причинно-наслідкові зв’язки

• Глобальний кліматичний тиск
  • посилення регуляцій (IMO 2020, ETS, Fit for 55, нові цілі ІМО);
  • кліматичні цілі хімічних гігантів (70 із топ-100 до 2050 року).
• Регуляторні та фінансові стимули
  • податкові кредити IRA для водню та CCS;
  • 500 млн євро «зелених» облігацій Maersk на 10 років.
• Технологічні переваги е-метанолу
  • можливість досягнення нульових або від’ємних викидів CO₂;
  • сумісність із наявною інфраструктурою зберігання й транспортування;
  • застосовність у «важких» секторах: судноплавство, хімія, потенційно авіація.
• Формування ринку попиту
  • 60+ суден на метанолі, 300 у замовленні, 20 портів із бункерингом;
  • хімічний сектор: 70% глобального споживання метанолу та 35% споживання зеленого метанолу у 2024 році.
• Масштабування виробництва
  • перші комерційні установки: 42 тис. т (Данія) + 50 тис. т (Китай) з перспективою 250 тис. т;
  • портфель: 23 активні проєкти, до 7–14 млн т відновлюваного метанолу до 2030 року.
• Економічні та інвестиційні ризики
  • ціна е-метанолу в 2–3 рази вища за викопний аналог (2024 рік);
  • змішаний інвестиційний фон: від скасування FlagshipONE до запуску FlagshipTHREE.
• Стратегічний висновок
  • попри високу вартість і турбулентність у кліматичній політиці, е-метанол переходить із нішевого рішення до глобальної індустрії;
  • комбінація регуляторного тиску, корпоративних цілей і перших промислових проєктів робить подальше зростання сектора е-метанолу найбільш імовірним сценарієм.

9. Висновки

2025 рік став переломним для е-метанолу: від пілотних установок і концептів ринок перейшов до реальних комерційних потужностей у десятки тисяч тонн. На горизонті 2030 року — мільйони тонн відновлюваного метанолу, які можуть суттєво змінити баланс у морському транспорті, хімії та, потенційно, авіації.

Для енергетичних компаній та інфраструктурних операторів це сигнал до дії: хто раніше інтегрує е-метанол у свої стратегії, той зможе скористатися перевагою першопрохідця в сегменті, що швидко формується — на стику чистої енергетики, хімії та транспорту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Експорт біоетанолу зі США досягає рекордних обсягів, демонструючи дедалі більший інтерес світу до екологічно чистої енергії. Окрім використання у транспорті, етанол відкриває перспективи для сталого авіаційного й морського пального, побутової енергетики та хімічної промисловості.

Світові ринки збільшують частку етанолу

• 1.746 млрд галонів (6.609 млрд літрів) етанолу було експортовано зі США у 2023/2024 маркетинговому році на суму $4.1 млрд — без урахування експорту до Японії.
• Основні ринки: Канада, Велика Британія, Індія, ЄС.
• Нові ринки: Коста-Рика, Гватемала, Панама — планують впровадження E10; Колумбія, Перу — розглядають підвищення частки етанолу в паливі.
• Японія — перехід на E20 до 2040-го.
• Філіппіни зберігають E10, добровільно допускають E20.

Мотивація для розширення використання

• Економічна ефективність: етанол — доступне рішення з використанням наявної інфраструктури.
• Екологія: покращення якості повітря за рахунок зменшення викидів.
• Охорона здоров’я: менше забруднюючих речовин — менше проблем із диханням.

Нові горизонти: SAF, SMF, побут і хімія

• США просувають етанол як компонент сталого авіаційного пального (SAF) через шлях alcohol-to-jet.
• Розвивається напрям сталого пального для використання окрім авіації (SMF).
• Використання у хімічній промисловості, побутовій енергетиці та інших сегментах зростає.

«Етанол — це ефективний інструмент декарбонізації, доступний уже сьогодні. Обмеження на його використання лише збільшують вартість чистої енергії для споживача» — зазначає Стефані Ларсон.

Політика й енергетичний перехід

• Ключовий виклик — нормативні обмеження, які ускладнюють використання етанолу як сировини.
• Рекомендація: створювати політики, що підтримують всі форми використання етанолу.

Підтримка американських фермерів та сільських громад

• Виробництво етанолу стимулює сільську економіку США.
• USGC продовжує просвітницькі програми, демонструючи ефективність етанолу у різних країнах.
• Етанол — джерело енергії внутрішнього виробництва з високим октановим числом.

Джерело: Terminal

За матеріалами: ethanolproducer.com

Замовити  звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

У США діють державні та регіональні програми, що стимулюють використання високих сумішей біопального — E85 для бензинових авто з гнучким паливом (FFV) та B20 для дизельного транспорту. Такі ініціативи спрямовані на скорочення залежності від нафти та зменшення викидів парникових газів.

Особливості сумішей та цілі програм

• E85 містить до 85% етанолу і використовується у багатопаливних автомобілях (FFV)
• B20 містить до 20% біодизелю та підходить для багатьох сучасних дизельних двигунів без значних модифікацій

Програми США мають на меті:

• зменшення імпорту нафти
• скорочення викидів CO₂ і токсичних забруднювачів
• підтримку національного аграрного сектору через виробництво етанолу з кукурудзи та біодизелю з сої

Фінансова та інфраструктурна підтримка

Урядові ініціативи включають:

• податкові кредити для виробників біопального
• гранти на встановлення або модернізацію заправок для E85 та B20
• державні закупівлі пального з високим вмістом біопального для автопарків

«Ці програми допомагають зробити транспорт більш чистим та енергетично незалежним, попри виклики цінової конкуренції та інфраструктурних обмежень.»

Виклики та перспективи

Водночас розвиток E85 і B20 стикається з викликами:

• необхідність збільшення кількості заправних станцій, здатних реалізовувати такі суміші
• коливання цін на кукурудзу та сою
• конкуренція з іншими видами альтернативного пального

Перспективи розвитку залежать від стратегії декарбонізації транспорту, законодавчих стимулів та інвестицій в інфраструктуру.

Замовити тижневий звіт по ринку

Джерело: Terminal

За матеріалами: Alternative Fuels Data Center (DOE), AFDC Biodiesel Blends

Додаткові джерела інформації: EPA Renewable Fuel Standard

Бразилія з 1 серпня підвищить мінімальний вміст етанолу у бензині до 30%, а біодизелю у дизельному пальному — до 15%. Це рішення має скоротити імпорт бензину, знизити викиди та ціни на пальне, а також стимулювати інвестиції у сектор.

Деталі рішення

Рішення ухвалене Національною радою з енергетичної політики (CNPE) при Міністерстві гірничої справи та енергетики Бразилії. Серед основних цілей:

• скорочення імпорту бензину
• зменшення викидів парникових газів
• зниження цін на пальне
• підтримка національних виробників біопального

Очікується, що нова політика дозволить сформувати експортний надлишок близько 700 мільйонів літрів бензину щороку. Перехід на E30 має стимулювати понад 10 мільярдів реалів (приблизно 1.8 мільярда доларів США) інвестицій та створити понад 50 тисяч робочих місць.

Вплив переходу на B15

Перехід на B15 стимулюватиме інвестиції понад 5 мільярдів реалів у нові соєві млини та установки з переробки, створюючи понад 4 тисячі робочих місць.

Технічна готовність та законодавчі зміни

Міністерство гірничої справи та енергетики у березні повідомило, що тести, проведені Інститутом технології Мауá, підтвердили безпечність і технічну придатність нових сумішей. Це дозволяє негайно впровадити підвищені стандарти без негативного впливу на транспорт чи споживачів.

Тести E30 стали частиною реалізації закону Fuel of the Future, ухваленого у 2024 році, що встановлює рамки для декарбонізації та модернізації енергетичного балансу Бразилії. Закон дозволяє збільшувати вміст етанолу у бензині до 35% за умови підтвердженої технічної можливості.

Замовити тижневий звіт по ринку

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters, Argus Media

Додаткові джерела інформації: Bloomberg

Бразилія схвалила збільшення обов’язкових часток біопалива у бензині та дизелі з серпня цього року. Рішення спрямоване на зменшення імпорту бензину, зміцнення енергетичної безпеки та декарбонізацію транспорту.

Кроки до самозабезпечення та зниження залежності від нафти

З 1 серпня рівень етанолу у бензині підвищується з 27% до 30%, а біодизелю у дизелі — з 14% до 15%. Міністр гірничої справи та енергетики Александр Сілвейра заявив, що це зробить Бразилію бензиново самозабезпеченою вперше за 15 років.

• Підвищення етанолу зменшить попит на бензин на 1,33 млн кубометрів.
• Зовнішній дефіцит бензину у 2024 році складав 872 тис. кубометрів.
• 70% бразильського біодизелю виробляють із сої, а етанол — із цукрової тростини та кукурудзи.

Водночас, національна рада з енергетичної політики (CNPE) раніше цього року відкладала зростання частки біодизелю через побоювання впливу на ціни на продукти харчування та рейтинги уряду, що заперечували галузеві об’єднання.

Важливість рішення для декарбонізації

За словами представників галузі, збільшення обов’язкових сумішей сприяє скороченню викидів парникових газів та зменшує залежність від нафтопродуктів.

«Ми бачимо, як Бразилія дедалі більше стає глобальним лідером процесу декарбонізації», — зазначив Даніел Амарал, директор з економіки та регулювання асоціації соєвої промисловості Abiove.

Асоціація виробників біопалива Aprobio назвала рішення фундаментальним для зменшення залежності від нафтопродуктів. Консалтингова компанія Argus додала, що уряд покладається на зростаючі потужності виробництва кукурудзяного етанолу.

Геополітична безпека

Виробник біопалива Grupo Potencial наголосив на стратегічності розвитку біодизелю для енергетичної безпеки країни попри геополітичну нестабільність, зокрема конфлікти в Україні та на Близькому Сході.

Замовити тижневий звіт по ринку

Джерело: Terminal.
За матеріалами: Reuters.
Додаткові джерела інформації:

• International Energy Agency – Biofuels
• Argus Biofuels Market Coverage

Уряд Франції презентував ініціативу «France-Mer 2030» — національну стратегію декарбонізації морської енергетики, яка передбачає інвестиції в обсязі 300 мільйонів євро для зниження викидів у судноплавному секторі.

Цілі та інструменти реалізації

• Державне фінансування спрямовується на розвиток інфраструктури для використання екологічно чистого пального та модернізацію портів.
• План охоплює підтримку наукових досліджень та інновацій у галузі відновлюваної енергії.
• Очікується залучення приватних інвесторів через публічно-приватні партнерства.

Стратегічний контекст

• «France-Mer 2030» позиціонується як елемент ширшої кліматичної політики Франції, спрямованої на виконання зобов’язань ЄС до 2030 року.
• Проєкт дає Франції змогу зберегти лідерство у сфері зеленої логістики в Європі.

«Ми хочемо, щоб Франція була піонером морської декарбонізації. Це наш внесок у стале майбутнє», — Ерве Бервіль, держсекретар з питань моря.

Очікувані результати

• Зменшення викидів CO₂ морським сектором на 40% до 2035 року.
• Створення нових робочих місць у сфері зеленої енергетики та морського транспорту.
• Підвищення конкурентоспроможності французьких портів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reccessary

Замовити щотижневий звіт по ринку у форматі PDF

Попри динамічне зростання фінансування, розвиток низьковуглецевих технологій все ще вразливий до змін регуляторної політики. У 2025 році глобальні інвестиції в низьковуглецеві види палива, як очікується, знову сягнуть рекордного рівня. Зокрема, зросте фінансування біоенергетики, водневих проєктів і виробництва електролізерів. Водночас реалізація багатьох ініціатив залишається критично залежною від державної підтримки, субсидій та довгострокової політики декарбонізації.

Біоенергетика: стабільне зростання, нові закони та перспективи

• У 2025 році інвестиції в біоенергетику зростуть на 13% порівняно з попереднім роком та перевищать 16 млрд доларів, попри незначне уповільнення запуску нових потужностей з виробництва рідкого біопалива.
• Близько половини інвестицій у сектор спрямовується на біодизель та етанол, переважно у США та Бразилії.
• Інвестиції в Бразилії залишаються на рівні 3 млрд доларів, але можуть зрости завдяки новому закону “Fuels of the Future”, який може залучити до 4 млрд доларів щорічно упродовж наступного десятиліття.
• Компанія Raízen (спільне підприємство Shell і Cosan) вже виділила 2 млрд доларів на будівництво дев’яти заводів з виробництва біоетанолу другого покоління до 2035 року.
• Міжнародна морська організація (IMO) у 2024 році затвердила вуглецевий податок та стандарти на паливо для судноплавства, що покращує перспективи застосування біопалива в глобальному морському транспорті.

Європейський лідер в біогазі: політика дає результат

• На частку Європи припадає 60% глобальних інвестицій у біогаз і біометан.
• У 2024 році в регіоні було вироблено 25 млрд кубометрів цих газів, а мета REPowerEU — 35 млрд кубометрів щорічно.
• Зростання інвестицій підтримується як національними, так і європейськими політиками.

Водень: водночас прогрес і виклики

• Попри скасування великих проєктів, як-от 50-тисячний проєкт з метанолу у Швеції, інвестиції у 2024 році зросли на 60%.
• Щоб реалізувати всі вже затверджені проєкти (з ухваленим FID), у 2025 році знадобиться збільшити інвестиції ще на 70% — до майже 8 млрд доларів.
• Це дозволить наростити світову потужність виробництва низьковуглецевого водню до 7,5 млн тонн до 2035 року, що в 15 разів більше за поточний рівень.
• Стимули включають нові податкові пільги в Австралії та фонд ЄС у розмірі 200 млн доларів.

Електролізери: ривок у масштабах

• Інвестиції у виробництво електролізерів у 2024 році зросли на 90% до 2,5 млрд доларів.
• У 2025 році очікується зростання ще на 150%.
• Значний внесок дає Індія: у місті Какінада почато будівництво заводу з виробництва 1 млн тонн низьковуглецевого аміаку на рік з орієнтацією на експорт до Європи.

CCUS і водень: ризики та відкладені проєкти

• Понад третину інвестицій у виробництво водню з технологією вловлювання вуглецю (CCUS) припадає на Північну Америку.
• Втім, у 2025 році скасовано кілька проєктів, зокрема Air Products вийшла з проєкту електролізера на 13 тис. тонн і призупинила будівництво великого комплексу на 600 тис. тонн у Луїзіані через відсутність довгострокових контрактів на постачання, попри вже ухвалене FID у 2023 році.

Висновки на майбутнє

• Інвестиційна активність зростає у більшості напрямів низьковуглецевої енергетики, але її реалізація критично залежить від стабільної політики, субсидій та ринку збуту.
• Без відповідної державної підтримки навіть великі проєкти з FID можуть бути відкладені або скасовані.
• Європа та США залишаються центрами розвитку, але стрімко нарощують темпи та нові гравці — зокрема Індія та Бразилія.

«Без гарантованих контрактів або ринків збуту компанії змушені переглядати або заморожувати масштабні проєкти, попри наявні дозволи та підтримку», йдеться у звіті IEA.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA — World Energy Investment 2025
Додаткові джерела інформації: REPowerEU Plan, Shell & Cosan on Brazilian biofuels, Air Products — Hydrogen Projects Update

Індійська нафтова корпорація (Indian Oil) уклала контракт із компанією Larsen & Toubro (L&T) на будівництво найбільшого в країні заводу з виробництва зеленого водню потужністю 10 000 тонн на рік, що розміститься на нафтопереробному комплексі у місті Паніпат.

Ключовий крок у декарбонізації нафтопереробки

• L&T Energy Green Tech, підрозділ чистої енергетики інфраструктурного гіганта L&T, запропонувала вигідну ціну — 397 рупій/кг (близько $4,67/кг) з урахуванням 18% ПДВ.
• Це більше ніж удвічі перевищує собівартість виробництва водню з природного газу на Паніпатському НПЗ, але все ще нижче очікуваного рівня цін на зелений водень за попередніми оцінками.
• Ще в лютому галузеві аналітики очікували, що вартість зеленого водню в Індії не опуститься нижче $5,00–5,50/кг, порівняно з $6/кг на глобальному ринку.

Реалізація цього проєкту допоможе Індії досягнути цілей декарбонізації в енергетичному секторі та скоротити викиди парникових газів шляхом поступового переходу на відновлювані джерела енергії в нафтопереробній промисловості.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Energy Intelligence Group
Додаткові джерела інформації по темі:

• Офіційний сайт L&T
• Індійська нафтова корпорація (Indian Oil)
• Міністерство нової та відновлюваної енергії Індії

Індія підвищує цільовий рівень вмісту етанолу у бензині до 30%, а Бразилія залучає трильйони доларів інвестицій у чисту енергетику, роблячи ставку на біопаливо, електротранспорт та стале авіаційне пальне. Обидві країни прагнуть зменшити залежність від викопного палива й відігравати провідну роль у глобальній декарбонізації.

Глобальні зрушення в енергетичному балансі: приклади Індії та Бразилії

• Індія оголосила про нову мету — підвищити вміст етанолу у бензині до 30%, попри вже дострокове досягнення цілі в 20%, запланованої на 2025 рік. Такий крок має знизити імпорт нафти та шкідливі викиди.
• Сировинною основою для етанолу залишається цукрова тростина, однак її виробництво неухильно знижується з 2022 року, що створює виклики для забезпечення стабільних постачань.
• Ціна етанолу в Індії наразі становить близько 85,16 рупій за долар, що впливає на собівартість суміші з бензином.

• Бразилія має найчистіше вироблення електроенергії серед країн G20, зі значною часткою вітрової та сонячної генерації, а також розвитком систем накопичення енергії.
• Електромобілі набирають популярності — продажі досягли шестизначних показників, і китайські виробники планують будівництво заводів у країні.
• Бразильська індустрія біопалива має потенціал у сфері постачань стійкого авіаційного пального (SAF), що вже покриває 45% глобального попиту на авіаційне пальне.
• Інвестиційна привабливість Бразилії у період переходу до нульових викидів становить $6 трлн до 2050 року, включно з розвитком водневої та зеленої сталеливарної промисловості.
• Очікується завершення роботи над національною таксономією сталого розвитку наприкінці 2025 року, що посилить систему сталого фінансування в країні.

«Ставка на етанол і біопаливо є стратегічною для країн, які не мають значних запасів нафти. Це дозволяє зміцнити енергетичну незалежність і активізувати місцеву переробку агропродуктів, що дуже актуально для України з точки зору 100% залежності від імпорту нафопродуктів», — зазначив директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

Джерело: Terminal
За матеріалами: The Hindu, BloombergNEF

Додаткові джерела інформації по темі:

Reuters: India’s ethanol ambitions to boost energy security
IEA: Renewables 2025 – Global Outlook