Китай у лютому 2026 року може встановити історичний рекорд імпорту нафти з росії — понад 2 млн барелів на добу. Це відбувається на тлі згортання спотових закупівель Індією під тиском США та суттєвого розширення цінових знижок на російські сорти. Найбільшу активність демонструють незалежні китайські нафтопереробники, які скуповують сировину зі знижкою до 11 доларів за барель відносно еталонного Brent.

Рекордні обсяги і цінові знижки: як змінився баланс на азійському ринку

Новий максимум постачання до Китаю

За даними аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на які посилається Reuters, у лютому Китай імпортує 2,07–2,08 млн барелів на добу російської нафти. Для порівняння:

• у січні 2026 року обсяг становив близько 1,7 млн барелів на добу;
• очікуваний показник лютого перевищує січневий приблизно на 370–380 тис. барелів щодня;
• це стане найвищим місячним рівнем за всю історію постачання.

Фактично йдеться про різке переформатування потоків російської нафти в Азії: те, що раніше значною мірою йшло до Індії, тепер концентрується в Китаї.

Санкції США та цінова перевага для Китаю

Суттєвим чинником зростання стали нові санкції США проти російських виробників, зокрема «Роснефти» та «Лукойлу», а також політичний тиск Вашингтона на Індію з вимогою скоротити або повністю зупинити імпорт російської нафти.

Унаслідок цього:

• знижки на російські сорти досягли найширшого рівня за останні роки;
• флагманський сорт Urals для поставок у січні–лютому до Китаю торгується зі знижкою 9–11 доларів за барель до еталонного індексу ICE Brent;
• після торговельної угоди між США та Індією знижки ще більше розширилися.

ICE Brent — це біржовий орієнтир світових цін на нафту, від якого зазвичай відштовхуються при формуванні контрактної вартості інших сортів. Знижка в 9–11 доларів означає суттєву економію для переробників.

Індія відступає, китайські «teapots» наступають

Індія, прагнучи зберегти сприятливі торговельні умови зі США, скорочує спотові закупівлі російської нафти, а державні нафтопереробні компанії призупиняють активність щодо російських барелів.

Натомість китайські переробники активно заповнюють нішу. Особливо це стосується незалежних НПЗ у провінції Шаньдун — так званих «teapots» (у перекладі — «чайники»):

• вони традиційно працюють із дисконтом і гнучкими контрактами;
• не уникають санкційних постачань, зокрема з Ірану, росії чи Венесуели;
• максимально використовують різницю між ціною закупівлі та ціною реалізації нафтопродуктів.

Водночас продажі венесуельської нафти нині контролюються США та здійснюються через міжнародних трейдерів Vitol і Trafigura, що звузило знижки на венесуельські сорти відносно Brent. На цьому тлі російська нафта стала більш привабливою за ціною.

Що це означає для глобального ринку

• Перерозподіл потоків: Індія зменшує частку російської нафти, Китай її нарощує.
• Поглиблення дисконту: російська нафта дедалі більше продається зі значною знижкою, що впливає на глобальну систему ціноутворення.
• Посилення ролі незалежних НПЗ Китаю: саме вони стають ключовими бенефіціарами санкційного перекроювання ринку.

Таким чином, санкційна політика США фактично призвела не до зникнення російської нафти з ринку, а до її концентрації в окремих юрисдикціях із високою толерантністю до ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Флагманська марка російської нафти Urals на Чорному морі наприкінці минулого тижня опустилася до 36,61 долара США за барель, що стало найнижчим рівнем майже за три роки. Нові санкції США проти Rosneft і Lukoil різко розширили знижку Urals до еталонної нафти Brent до середніх 23,52 долара за барель і вже призвели до падіння бюджетних нафтових доходів росії у жовтні на 27 відсотків у річному вимірі.

Падіння цін на російську нафту Urals

1. Від піку до трирічного дна

• 36,61 долара США за барель — ціна Urals, завантаженої в порту Новоросійськ на Чорному морі наприкінці минулого тижня, що стало найнижчим рівнем з березня 2023 року.
• Короткочасне відновлення відбулося наступного дня, однак базовий сигнал ринку залишився негативним для російського експорту.
• Одночасно Urals з балтійських портів теж зазнала різкого здешевлення після оголошення санкцій США наприкінці жовтня.

Таким чином, на «ціновій гілці» інтелектуальної карти фіксується різкий перехід Urals від умовно комфортного для російського бюджету рівня до трирічного мінімуму, що вже саме по собі створює тиск на доходи від експорту вуглеводнів.

2. США, Rosneft і Lukoil як ключові тригери

• Нові санкції США спрямовані проти двох найбільших російських виробників і експортерів нафти — Rosneft і Lukoil.
• Ці обмеження мають набрати чинності з п’ятниці після публікації матеріалу, формуючи очікування посилення тиску на експорт Urals.
• Сам факт оголошення санкцій вже спричинив запобіжну реакцію трейдерів і покупців, що відобразилося різким розширенням знижки Urals до Brent.

Санкційний контур на інтелектуальній карті є центральним вузлом: саме рішення США щодо Rosneft і Lukoil запускає ланцюгову реакцію від переорієнтації покупців до падіння доходів російського бюджету.

3. Китай і Індія шукають альтернативи

• Китай та Індія, що залишаються ключовими покупцями російської нафти, почали шукати альтернативні джерела постачання після оголошення санкцій США.
• Причина — ризик вторинних санкцій: покупці побоюються порушити вимоги американських обмежень і опинитися під покараннями.
• У результаті попит на Urals з боку основних клієнтів послабився ще до формального набрання чинності санкцій.

На «попитовій» гілці карти видно, що реальна сила санкцій полягає не лише у формальних заборонах, а й у превентивній поведінці покупців. Прагнення уникнути вторинних санкцій стимулює переналаштування торгових потоків на користь інших постачальників, що тисне на ціну Urals.

4. Знижка до Brent: другий за рік стрибок та історичний контекст

• Знижка Urals відносно міжнародного еталона Brent на чорноморських і балтійських терміналах розширилася до середніх 23,52 долара США за барель наприкінці минулого тижня.
• Це другий випадок у 2025 році, коли знижка Urals до Brent перевищує 15 доларів за барель після санкцій адміністрації Байдена, запроваджених на початку січня.
• Історичний максимум знижки був досягнутий у 2022 році та на початку 2023 року, коли Urals торгувалася більш ніж на 30 доларів за барель нижче Brent на тлі повномасштабного вторгнення росії в україну та запровадження ембарго ЄС на імпорт російської нафти з 2023 року.

На «історичній» гілці інтелектуальної карти видно, що нинішнє розширення знижки повертає ринок до логіки санкційного дисконту 2022–початку 2023 років. Чим ширша знижка, тим більше барелів треба експортувати для збереження того ж бюджетного ефекту, що ускладнює для росії фінансування війни проти україни.

5. 27% падіння нафтових доходів росії

• Нафтові доходи російського бюджету, що є найбільшим джерелом наповнення та фінансування війни проти україни, у жовтні впали на 27% у річному вимірі.
• На це вплинули три фактори:
  • зниження міжнародних цін на нафту загалом;
  • посилення санкцій проти росії з боку США та інших партнерів;
  • зміцнення російського рубля, що зменшує рублевий еквівалент доларових надходжень.
• Водночас подальше розширення знижки Urals до Brent створює додатковий негативний тиск на бюджетні показники.

На цій гілці інтелектуальної карти видно, як ринкова ціна, санкційний тиск і валютний курс взаємодіють, формуючи кумулятивний удар по дохідній базі бюджету росії.

• Санкції США проти Rosneft і Lukoil стали первинним тригером, що:
  • змусив Китай та Індію шукати альтернативні постачання для уникнення вторинних санкцій;
  • послабив попит на Urals та підштовхнув обвал ціни до 36,61 долара за барель на Чорному морі;
  • розширив знижку до Brent до 23,52 долара за барель, що поглибило санкційний дисконт.
• Падіння ціни й розширення дисконту безпосередньо транслюються у 27% падіння доходів бюджету від нафти в жовтні.
• Історичний досвід 2022–початку 2023 року, коли знижка перевищувала 30 доларів за барель, показує, що тривале збереження значного дисконту під впливом санкцій може суттєво обмежувати фінансові можливості кремля.

У сукупності карта демонструє, що санкційний тиск, зміщення попиту провідних покупців та цінові тренди ведуть до системного послаблення нафтової ренти росії, яка є ключовим ресурсом для продовження війни проти україни.

6. Часові орієнтири

• Публікація даних датована 17 листопада 2025 року, 10:00 CST, що фіксує момент ринкової реакції на санкційні рішення США.
• Березень 2023 року позначений як попередній мінімум Urals на тлі запровадження ембарго ЄС на російську нафту.
• Ключову роль у формуванні цінових орієнтирів відіграють:
  • США як ініціатор посилення санкцій;
  • ЄС через ембарго на російську нафту з 2023 року;
  • Китай та Індія як головні покупці, які фактично визначають долю російського експорту після згортання постачань до Європи.

7. Висновок

Узгоджена дія санкційних рішень США та ембарго ЄС у поєднанні з обережністю Китаю й Індії щодо вторинних санкцій посилює структурний тиск на Urals, що відображено на кожній гілці інтелектуальної карти – від цін до бюджетних наслідків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Від березня Китай додає близько 1 млн барелів на добу до запасів, маючи заповнення сховищ близько 60% та план розширення потужностей у 2026 році; новий Енергетичний закон зобов’язує приватні компанії збільшувати комерційні запаси. Це підтримало ціни в діапазоні $60–70/бар., але з ознаками «плато», тож імпорт надалі більше корелюватиме з реальною переробкою, а не зі «складською грою».

Китайське накопичення нафти — як це впливає на ринки

Державна компанія Saudi Aramco закликала азійських покупців збільшити обсяги постачання на жовтень після різкого зниження цін: премія для Arab Light встановлена на рівні $2,20/бар. до Dubai/Oman, що на $1/бар. нижче за вересень і значно більше за очікування аналітиків ($0,40–$0,70/бар.). Інші сорти здешевшали на $0,90–$1/бар. Попри вересневе підвищення до $3,20/бар. (п’ятимісячний максимум), нинішній крок, синхронний із анонсом OPEC+ про використання скорочень на 1,65 млн бар./добу, імовірно спрямований на повернення частки ринку в Азії.

Вплив рішень Aramco на азійський ринок нафти

Хронологія

• 11 вересня 2025 року (за повідомленням Reuters): Aramco пропонує більші знижки та заохочує додаткові закупівлі для жовтневих відвантажень.
• Вересень: премія для Arab Light підвищена до $3,20/бар. над Oman/Dubai — 5-місячний максимум.
• Жовтень: премія знижена до $2,20/бар., тобто мінус $1/бар. до вересня.
• Інші саудівські сорти: коригування на −$0,90–−$1/бар. на жовтень.

Цінові параметри

• Фактичні зміни: Arab Light: $3,20 → $2,20/бар. (−$1,00/бар.) проти очікуваних −$0,40–−$0,70/бар.
• Діапазон для інших сортів: −$0,90–−$1,00/бар. у жовтні.
• Порівняння з очікуваннями: реальне зниження на 43%–150% глибше, ніж прогнозований коридор (в абсолютному вимірі −$1 проти −$0,40/−$0,70).

Попит та пропозиція

• Риторика попиту: минулого місяця Aramco оцінювала 2П 2025 як сильніший за 1П 2025 на понад 2 млн бар./добу.
• Пропозиція та політика OPEC+: анонсовано використання «останнього шару» скорочень на 1,65 млн бар./добу.
• Операційні ознаки: на APPEC у Сінгапурі обговорювалися більші саудівські постачання до Азії в наступному місяці; через це, за двома джерелами Reuters, виділення обсягів на жовтень відкладено до наступного тижня.

Висновки

• Висновок 1: боротьба за частку ринку в Азії.
  • Обґрунтування: глибина зниження премії (−$1/бар.) перевищує консенсусні очікування (−$0,40–−$0,70), що відповідає стратегії агресивнішого ціноутворення для стимулювання закупівель.
  • Наслідок для конкуренції: посилення цінового тиску на постачальників, орієнтованих на азійський ринок (Близький Схід, Західна Африка тощо), та потенційна переконфігурація спредів проти Oman/Dubai.
• Висновок 2: розрив між деклараціями про попит і реальною ціновою дією.
  • Обґрунтування: попри озвучений Aramco приріст попиту у 2П 2025 на >2 млн бар./добу, компанія зменшує премії, що сигналізує про прагнення зафіксувати обсяги зараз, а не покладатися лише на інерцію попиту.
  • Наслідок для ринку: можливе вирівнювання структури спредів у бік більш конкурентних пропозицій для азійських НПЗ.
• Висновок 3: взаємодія з політикою OPEC+.
  • Обґрунтування: зниження премій відбулося після оголошення щодо «останнього шару» скорочень на 1,65 млн бар./добу; це може бути тактикою компенсації обмежень видобутку через ціноутворення та стимулювання постачань у пріоритетний регіон.
  • Наслідок: перерозподіл торгових потоків на користь Перської затоки в Азії у жовтні.
• Висновок 4: короткострокова волатильність у виділенні обсягів.
  • Обґрунтування: затримка із жовтневими алокаціями до «наступного тижня» узгоджується з переговорами на APPEC та пошуком оптимального балансу ціни/обсягу.
  • Наслідок: операційна невизначеність для закупівельників у короткому вікні планування, можливі коригування графіків постачання.

«Фундаментальні фактори ринку залишаються сильними, і ми очікуємо, що попит на нафту у другій половині 2025 року буде більш ніж на два мільйони барелів на добу вищим, ніж у першій половині», — президент і CEO Saudi Aramco Амін Нассер.

Що це означає для азійських НПЗ

• Короткостроково: привабливіші диференціали до бенчмарку Oman/Dubai, можливість збільшити закупівлі жовтневих партій на фоні зниженої премії.
• Середньостроково: якщо стратегія Aramco спрямована на відновлення частки, конкуренти можуть відповісти контрзнижками, що посилить цінову конкуренцію у 4 кв. 2025.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Повернення Дональда Трампа до Білого дому ознаменувалося безпрецедентним посиленням санкцій проти іранських трейдерів, посередників і інфраструктури, що змінило логістику постачання іранської нафти та стратегічні рішення Китаю на ринку енергоресурсів.

Геополітична карта подій

Санкційна ескалація та вплив на Іран

• Понад 400 танкерів внесено до «чорного списку» США, а також 50 осіб та 20 компаній, пов’язаних з Іраном.
• Обсяги іранської нафти у плавучому зберіганні зросли з 9 млн барелів у середині січня до 33,4 млн барелів на початку серпня 2025 року – максимум з 2020 року.
• Основна частина цих танкерів перебуває у територіальних водах Сінгапуру та Малайзії – ключових хабах операцій ship-to-ship (STS).

Китайський імпорт іранської нафти: зростання ризиків

• У січні–березні 2025 року імпорт Ірану до Китаю становив у середньому 1,5 млн барелів на добу, з піком у березні 2,0 млн барелів/добу.
• У червні імпорт знизився до 1,5 млн барелів/добу, а в липні – до 1,1 млн барелів/добу, попри рекордні обсяги нафти у плавучому зберіганні поблизу Малайзії.
• Причина – побоювання щодо посилення контролю США, а не проблеми з пропозицією.

Санкціоновані нафтопереробники Китаю

Логістичні та геополітичні аспекти

• Розміщення плавучого зберігання у Південно-Східній Азії скорочує маршрут до китайських портів до 7–8 днів проти 20 днів з острова Харк.
• Малайзія змушена балансувати між економічними інтересами з Китаєм і тиском США, попри проведення затримань танкерів у 2023–2024 роках.

Зміна стратегії Китаю

• У липні імпорт російської нафти ESPO до Китаю зріс до понад 900 000 барелів/добу, що на 30% більше, ніж у березні.
• Іранська нафта продовжує дешевшати: знижка на Iranian Light зросла з 0,80 дол./барель до 3,50–4,00 дол./барель з березня по липень 2025 року.
• Сильні знижки можуть знову заохотити дрібні китайські НПЗ до купівлі, попри санкційні ризики.

Ризики та перспективи

• 27 серпня 2025 року запроваджується 25% тариф на імпорт російської нафти для індійських НПЗ.
• Переговори США та Китаю про «перемир’я» у сфері торгівлі мають завершитися 12 серпня 2025 року, однак ризик розширення санкцій на Китай зберігається.
• Водночас поєднання санкційного тиску та привабливих знижок створює дилему для Китаю між економічною вигодою та політичними ризиками.

Висновок: Іранська нафта, попри репутаційні ризики, може стати більш привабливою для китайських покупців у разі подальшої ескалації санкційного тиску та загострення ситуації на ринку російської нафти.

Джерело: Terminal 
За матеріалами: Oilprice.com (адаптовано)