У першій половині 2025 року в Австралії продано понад 72 тис. електромобілів і plug-in гібридів — близько 12% усіх нових авто, що на ≈25% більше проти того самого періоду 2024-го. Попри прискорення, країна суттєво відстає від лідерів (Норвегія 98,3%, Непал 76%, Китай 51%).

Автор матеріалу обґрунтовує: без заборони продажів ДВЗ із 2035 досягти цілей зі скорочення викидів на транспорті (–62%…–70% до 2035) не вдасться; транспорт уже становить 22% національних викидів і є найшвидше зростальною категорією.

2035 як точка неповернення для автотранспорту Австралії

• Проблема
  • Транспорт = 22% загальних викидів; швидке зростання.
  • Електромобілі в автопарку: лише ≈2% із 21,7 млн авто (нинішній автопарк).
  • Поточні продажі EV: 12% нових авто (1H2025) — замало для цілей 2035.
• Ціль
  • EV-частка нових продажів: щонайменше 50% у наступне десятиріччя.
  • Сумісність із торговими партнерами: ЄС-підхід до 2035, мандати Великої Британії.
• Політичний інструмент
  • Заборона нових бензинових/дизельних авто з 2035.
  • Проміжні орієнтири: індикатори прогресу, перегляди, захист від лазівок.
  • Підкріплення: стандарти ефективності, стимули, інфраструктура заряджання, справедливе тарифоутворення доріг.
• Міжнародний досвід
  • ЄС: усі авто після 2035 мають бути нульових викидів, із вузьким винятком для е-палив.
  • Велика Британія: до 2030 — 80% нових авто та 70% фургонів — нульових викидів; 100% — до 2035.
• Соціально-економічні умови
  • Спротив: автовиробники ДВЗ, дилери, політичні ризики в регіонах.
  • Підтримка: виробники EV, оператори зарядок; суспільне схвалення зростає.
  • Необхідні запобіжники: підтримка низькодохідних/сільських домогосподарств, трейд-ін, збереження доступного вторинного ринку.
• Наслідки для ринків нафти та нафтопродуктів
  • Скорочення попиту на бензин/дизель у нових продажах з 2035 → поступове зниження споживання в міру оновлення автопарку.
  • Тиск на маржі НПЗ, що працюють на моторні палива для австралійського ринку, та на імпортні потоки нафтопродуктів.
  • Зміна структури попиту: перерозподіл капіталу з нафтопродуктів у електромережі та зарядну інфраструктуру.

Чому потрібна поетапна заборона

• Без посилення політики та чіткої дати припинення продажів ДВЗ виконати нову ціль скорочення викидів на –62%…–70% до 2035 неможливо.
• Нині EV — лише ≈2% з 21,7 млн авто на дорогах; навіть за темпу продажів 12% оновлення автопарку буде надто повільним.

Як працює міжнародний прецедент і «запобіжники»

• ЄС ухвалив один із найжорсткіших підходів: усі авто/фургони з 2035 — нульових викидів, із вузьким винятком для е-палив (CO₂ + водень). Політична боротьба (позиція Німеччини) призвела до компромісу й ризику лазівок.
• Урок для Австралії: встановлювати проміжні цілі, механізми перегляду, захист від обходу правил, підтримку інфраструктури та справедливості.
• Велика Британія вже закріпила траєкторію: 80% нових авто та 70% фургонів — до 2030, 100% — до 2035.

Політика та опір

• Запровадження стандартів ефективності вже викликало сильний спротив, попри відсутність прямих квот/заборон.
• Міністр Кріс Боуен наголошує на ставці на стандарти, стимули й інфраструктуру — без заборон.
  

  «Ми не можемо просто побажаннями позбутися викопного пального», — Кріс Боуен.

• Політичні ризики найвищі у залежних від авто регіонах; водночас зростання продажів EV свідчить про підтримку спільнот, хоча залишаються питання ціни, моделей і надійності зарядок.

Як вибудувати заборону, щоб вона працювала

• Нормативне закріплення (закон або регуляція), а не декларації.
• Проміжні KPI з відстеженням і регулярними переглядами.
• Супутні політики: поступове посилення стандартів пального, стимули, справедливе дорожнє ціноутворення, реформи реєстрації.
• Агресивне масштабування зарядної мережі з фокусом на сільські/віддалені регіони.
• Справедливість: адресні дотації для низьких доходів, трейд-ін, підтримка вторинного ринку доступних EV.
• Індустріальний перехід: перекваліфікація кадрів, стимули для локального виробництва компонентів/EV.
• Фінансовий баланс: скасування пільг для ДВЗ і можливий «feebate» (Bonus-Malus, Clean Car Discount) для нейтралізації різниці в цінах.

Висновки та вплив на ринки нафти й нафтопродуктів

• Заборона з 2035 припиняє попит на нові бензинові/дизельні авто → через 5–10 років оновлення автопарку це трансформується в помітне падіння споживання бензину й дизелю в дорожньому транспорті Австралії.
• З огляду на те, що нині транспорт — найшвидше зростальна категорія викидів, зміна палива (до електрики) прямо зменшує ринковий попит на моторні нафтопродукти.
• Фінансові наслідки: тиск на переробні маржі і завантаження НПЗ, корекція імпортних потоків бензину/дизелю до Австралії, переорієнтація капіталу в електромережі та зарядки.
• Цінова динаміка на внутрішніх ринках нафтопродуктів у середньостроковій перспективі може пом’якшуватися (менший попит), проте інфраструктурні інвестиції й тарифи на електроенергію стають визначальними у витратах мобільності.

Порівняльні показники, що задають орієнтир Австралії

• Поточна частка EV у продажах Австралії: 12% (1H2025) проти 50%+ цілі у наступне десятиріччя.
• Лідери: Норвегія 98,3%, Непал 76%, Китай 51% нових авто — EV.
• Велика Британія: 80% авто та 70% фургонів до 2030; 100% — до 2035.

Позиції сторін

• Позиція Електромобільної ради: припинити продаж нових бензинових і дизельних авто до 2035 для прискорення переходу.
• Позиція уряду (Кріс Боуен): акцент на стандарти ефективності, стимули, інфраструктуру, а не на заборони.
  

  «Ми не можемо просто побажаннями позбутися викопного пального», — Кріс Боуен.

Джерело: Terminal

За матеріалами: theguardian.com

Уряд Німеччини планує впровадити один із найжорсткіших штрафів у Європі — €17 000 за кожну тонну нестачі синтетичного авіаційного палива (e‑SAF) відповідно до вимог ReFuelEU Aviation. Цей крок підкреслює серйозність намірів країни у сфері декарбонізації авіації.

Норми та зобов’язання

• Обов’язкове домішування e‑SAF запроваджується з 2030 року: щонайменше 0,7 % щороку та 1,2 % у середньому у 2030–31 роках.
• Поступове зростання частки: 2 % у 2032 році, 5 % — у 2035-му, та 35 % — до 2050 року.
• Розмір штрафу має бути не меншим за подвійну різницю вартості між e‑SAF та звичайним авіаційним пальним.
• Європейське агентство з безпеки польотів (EASA) розрахувало мінімальний штраф у €13 922/т. Німецька ініціатива встановлює планку вище — €17 000/т.

Розвиток e‑SAF

• e‑SAF можна виробляти з відновлюваного водню або низьковуглецевого, зокрема отриманого за допомогою електролізу з використанням ядерної енергії.
• Пряме використання водню в авіації допускається, хоча це вважається довгостроковою перспективою.
• Німеччина раніше пропонувала національні квоти e‑SAF, але відмовилась від них після ухвалення єдиних правил ЄС.

Регуляторні виклики

• Більшість проєктів з виробництва e‑SAF у Європі залишаються на початковій стадії розвитку.
• Інвестори очікують більшої ясності щодо механізмів штрафів та підтримки проєктів, щоб приймати фінальні інвестиційні рішення.

Висновки

• Штраф у €17 000/т — один з найвищих у ЄС — має стати стимулом для прискорення інвестицій у виробництво e‑SAF.
• Однак ринок потребує додаткових стимулів, аби зробити e‑SAF доступним і конкурентоспроможним у найближчі десятиліття.

Джерело: Terminal

За матеріалами:

• Argus Media
• BioEnergy Times

Додаткові джерела інформації:

• H₂ View – draft law & RFNBO targets
• Transport & Environment – ReFuelEU penalties briefing

Замовити тижневий звіт по ринку

Регламент ReFuelEU Aviation зобов’язує паливних постачальників забезпечити щонайменше 1,2 % e‑SAF у складі авіапального у 2030–2031 роках, з поступовим зростанням до 35 % до 2050 року.

Порогові санкції встановлені на рівні щонайменше подвійної різниці між ціною e‑SAF з відновлюваного водню та традиційного авіапального. За оцінками Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA), це приблизно €13 922/т. Німецький рівень у €17 000/т суттєво перевищує мінімальний штраф і передбачає можливість перегляду в майбутньому.

Можливий вплив на ринок

• Стимул до інвестицій: жорсткі санкції можуть пришвидшити ухвалення остаточних інвестиційних рішень у проєкти виробництва e‑SAF.
• Фінансовий тиск: високий розмір штрафу може збільшити ризики для постачальників у разі технологічних чи логістичних збоїв.
• Довгостроковий сигнал: країни ЄС отримують сигнал до посилення політик декарбонізації авіації через обов’язкове запровадження SAF-компонентів.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Argus, SAF Investor

Замовити тижневий звіт по ринку