Початок 2026 року для країн Центральної та Східної Європи означає одночасний тиск кількох чинників: необхідність зміцнення енергетичної безпеки, стримування цін для домогосподарств і промисловості та рух до кліматичних цілей Європейського Союзу. Нафта й газ залишаються критично важливими у короткостроковій перспективі, Водночас ключовим вузьким місцем стають електромережі, а регуляторні рішення ЄС можуть істотно змінити ринки вже у першій половині року.

Ключові виклики та напрями

• Суперечливі пріоритети: енергетична безпека, доступність цін і декарбонізація потребують обережного регулювання, оскільки як надто швидкий, так і надто повільний перехід може мати довгострокові негативні наслідки.
• Зростання ролі електроенергії: розширення транскордонної торгівлі та зміна енергобалансу вимагають значних інвестицій у національні електромережі.

Ринок нафти: стабільність цін на тлі профіциту

Нафта й газ залишаються основою короткострокової енергетичної безпеки. За опитуванням 34 галузевих аналітиків, проведеним Reuters, глобальне постачання нафти у 2026 році перевищуватиме попит. Середня ціна Brent прогнозується на рівні 61,27 долара за барель.

Утримання видобутку на стабільному рівні у першому кварталі 2026 року обмежує короткострокову волатильність і певною мірою підтримує ціни, але не змінює фундаментального профіциту постачання, – Бріджит Пейн, керівниця з енергетичного прогнозування Oxford Economics.

Міжнародне енергетичне агентство (IEA) зазначає, що попит на нафту в Європі досяг піку у 2022 році й надалі знижуватиметься через падіння споживання бензину та дизпалива.

• Дизпаливо: скорочення з 6,5 млн барелів на добу у 2024 році до 6,0 у 2028 році (середній темп падіння –2,0).
• Бензин: стагнація на рівні 2,6 млн барелів на добу з 2025 року.
• Загальний попит: зниження з 14,9 до 14,5 млн барелів на добу у 2024–2028 роках.

IEA також прогнозує, що до 2030 року частина європейських НПЗ буде закрита або трансформована, а збереження роботи вимагатиме переходу до біопереробки та низьковуглецевих палив.

Газ: волатильність із тенденцією до зниження

Попит на природний газ у Європі загалом скорочується, хоча окремі країни демонструють відхилення. Наприклад, в Угорщині внутрішнє споживання газу у 2025 році зросло майже на 9 відсотків у річному вимірі.

• Прогноз середньої ціни у 2026 році – 9,81 долара за MMBtu.
• Ціни залишатимуться волатильними, але нижчими за попередні піки завдяки потужним LNG-можливостям Європи.

Електромережі як вузьке місце трансформації

IEA наголошує, що декарбонізація ЄС залежить від стабільності електроенергетичної системи. Ключовими чинниками є:

• Модернізація електромереж як головний інфраструктурний виклик.
• Розвиток систем зберігання енергії та реформування ринку.
• Координація механізмів потужності на регіональному рівні для збереження доступних цін.

Зменшення залежності від викопного палива знижує вплив цінових шоків, Водночас зростання частки погодозалежних ВДЕ створює нову мінливість. Проте аналіз IEA за 30 років показує, що погодні фактори мають менший вплив на ціни, ніж коливання вартості викопного палива.

Відновлювана енергетика: прискорення у регіоні

Сонячна та вітрова генерація стрімко зростає. Балтійські країни активніше інтегрують ВДЕ для заміщення дорогого імпорту викопного палива. Ember зазначає, що Центральна Європа у 2025 році розвивала сонячну генерацію швидше, ніж багато традиційних лідерів ЄС.

• Угорщина: понад 40 відсотків електроенергії з сонця у червні 2025 року.
• Польща та Чехія: рекордні місячні обсяги сонячної генерації.

Атомна енергетика та водень

Атомна енергетика зберігає вплив на енергобаланс. Країни регіону проявляють інтерес до малих модульних реакторів, а Польща підтвердила намір будувати велику АЕС. Водень у 2026 році залишатиметься нішевим через економічні та технічні бар’єри.

Регуляторні рішення ЄС у 2026 році

• 1 березня: подання національних планів диверсифікації від російських джерел.
• 15 березня: фінальний перегляд стратегій виходу з російського газу.
• 15 квітня: завершення аукціону Європейського водневого банку.
• Кінець квітня: запуск фінансування REPowerEU для транскордонних мереж.
• Червень: перегляд системи ETS2, що безпосередньо впливає на витрати домогосподарств на опалення.

Висновки

• Ринок нафти й нафтопродуктів: очікуваний профіцит на глобальному ринку та відносна стабільність цін створюють можливості для диверсифікації джерел постачання, Водночас логістична стійкість і сценарії на випадок блокади залишаються критичними.
• Критична інфраструктура: досвід ЄС із модернізації електромереж і регіональної координації підкреслює необхідність інвестицій, страхування ризиків і розосередження об’єктів енергетики.
• Ціноутворення: зниження ролі викопного палива в Європі та волатильність газових цін можуть впливати на структуру цін, маржу й податкову політику в Україні через інтеграцію з європейськими ринками.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters, International Energy Agency, Bruegel, Ember

Китай продовжує масштабне фінансування відновлюваних джерел енергії, досягнувши цілей на 2030 рік уже у 2024-му, однак паралельно активізує інвестиції у вугільну генерацію через виклики енергетичної безпеки.

Пріоритет — надійність: інвестиційна дуальність Китаю

• Інвестиції у чисту енергію Китаю у 2024 році перевищили 625 млрд доларів США, що майже вдвічі більше, ніж у 2015-му. Це дозволило країні досягти цілі з розвитку потужностей сонячної та вітрової енергетики на 2030 рік — на шість років раніше від плану.
• Проте у 2025 році темпи зростання інвестицій у відновлювану енергетику сповільняться, а в сегменті сонячної енергетики очікується навіть часткове скорочення вкладень.
• Нове цінове регулювання та перегляд макроекономічних пріоритетів вплинуть на обсяги інвестицій. Китай стикається з проблемами: слабке внутрішнє споживання, ризики дефляції, глибока криза у сфері нерухомості.

Два головні напрями: мережі та вугілля

• Перший вектор — розвиток електромереж, систем зберігання та «розумної» інфраструктури. Швидке впровадження ВДЕ створило дисбаланс між потужностями та здатністю мереж їх приймати, що спричинило зростання показників обмеження генерації.
• Державна корпорація State Grid — яка обслуговує до 90% споживання електроенергії в країні — оголосила про рекордні інвестиції: 600 млрд юанів (83 млрд доларів) у 2024 році і ще 650 млрд юанів (89 млрд доларів) у 2025-му.
• Загалом Китай вже витрачає понад 88 млрд доларів щороку на розвиток електромереж, а до 2035 року ця цифра може зрости до 262 млрд доларів США.

• Другий вектор — активізація інвестицій у вугільну генерацію. У 2025 році очікується, що вкладення у цей сектор перевищать 54 млрд доларів.
• Попри декларовану підтримку «зеленого» курсу, Китай розглядає вугільну генерацію як опору енергосистеми у перехідний період та резерв для покриття пікового попиту.

Швидке зростання ВДЕ потребує синхронізації з розвитком мережевої інфраструктури, а гарантування енергетичної безпеки вимагає збереження вугільних потужностей для балансування енергосистеми, — зазначив директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA, Reuters
Додаткові джерела інформації:

* S\&P Global
* Bloomberg Energy
* China Dialogue

Світовий енергетичний ринок переживає зсув: попри здешевлення ВДЕ, інвестиції у мережі та стабільність постачання електроенергії залишаються критичними

Інвестиції у ВДЕ: прогрес і бар’єри

• Зниження вартості сонячних, вітрових технологій та акумуляторів протягом останнього десятиліття стало рушієм для масштабних інвестицій.
• Прогрес у реалізації цілі потроєння світових потужностей ВДЕ до 2030 року, ухваленої на COP28, прямо залежить від середовища для інвестицій.
• Зростаюча потреба в інтеграції ВДЕ у енергосистеми вимагає ефективних рішень для підключення та керування навантаженням.

Нові драйвери попиту: епоха електрики

• Попит на електроенергію зростає — через розвиток центрів обробки даних, ШІ, електротранспорту та промислової електрифікації.
• Інтерес до ядерної енергетики та малих модульних реакторів (SMR) зріс, але реалізація таких проєктів вимагає часу.
• Зростання попиту вже призвело до нової хвилі замовлень газотурбін у США.

Безпека електропостачання: виклик для політики

• Блекаут на Іберійському півострові у квітні 2025 року став тривожним сигналом для політиків.
• Зростає схвалення маневрових генеруючих потужностей — паралельно з розширенням ВДЕ.
• Китай досяг рекордного рівня нових інвестицій у вугільну генерацію — найвищого з 2015 року.

Інфраструктурні вузькі місця

• Забезпечення сучасних та гнучких електромереж є критичним для стабільного постачання.
• Надмірна кількість проєктів очікує підключення до мережі — створюється затор у розвитку генерації.
• Зростання цін на кабелі та трансформатори та довші терміни постачання гальмують інвестиції.
• Виробникам потрібна прозора інформація про майбутній попит для обґрунтування розширення виробництва.

Виклики для ринків, що розвиваються

• Африка та Індія встановили рекордні обсяги комунальної ВДЕ у 2024 році.
• Водночас, частка інвестицій у країни, що розвиваються (EMDE), без Китаю — продовжує падати.
• Головний бар’єр — висока вартість фінансування та необхідність покращення інвестиційного клімату.

Пакистан: уроки дешевої сонячної енергії

• Понад 2 млрд доларів — обсяг імпорту китайських сонячних панелей до Пакистану у 2024 році (0,5% ВВП країни).
• Країна продемонструвала, як мала генерація може швидко масштабуватися до рівня комунальних об’єктів.
• Втім, децентралізовані рішення потребують нових бізнес-моделей та регуляторних підходів, щоб не конфліктувати з традиційною мережею.

Світ входить в епоху електрики, де попит на електроенергію зростає у всіх секторах. Це відкриває значні можливості, але вимагає нових підходів до інвестицій, управління та політики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA – World Energy Investment 2025
Додаткові джерела інформації: IEA on Grid Modernisation, U.S. DOE Solar Office

В Україні близько 50% електромереж потребують капремонту, реконструкції та повної заміни через їх значну зношеність та хронічне недофінансування робіт з оновлення електричних мереж. Зношеність окремого обладнання енергетичної інфраструктури деяких ОСР досягає 70%.

Про це пише пресслужба міністерства.

При цьому обсяги щорічних ремонтів електроенергетичної інфраструктури в рази менші від потреби оновлення мереж.

Україна сьогодні посідає одне з останніх місць серед європейських країн за рівнем інвестицій у розрахунок на 1 км мережі, поступаючись Румунії, Португалії, Польщі, Литві, Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії та лідеру за розміром інвестицій в електромережі — Франції.

Така ситуація негативно впливає на якість та безпеку електропостачання. Збільшується аварійність в електромережах, а показник SAIDI (середня тривалість перерв в електропостачанні) є найгірший серед усіх країн Європи (у 10-30 разів вищий ніж у країнах Західної Європи, у 6 разів – ніж в країн Балтії, у 3 рази – Польщі, у 2 рази – Румунії).

Якщо не змінити існуючу систему тарифоутворення та не створити достатні стимули для залучення інвестицій у розвиток мереж – їх зношеність наближатиметься до критичної рівня.

Оптимальним механізмом залучення інвестицій для модернізації електромереж є впровадження ефективного RAB — регулювання. Такий механізм запроваджений у Європі 10 років тому, завдяки чому місцеві оператори мереж розподілу електроенергії забезпечені інвестиційним ресурсом.

Використання такого механізму дозволило, наприклад, Польші за 8 років знизити рівень показника SAIDI ( відключення енергопостачання) з 504 хв до 260 хв, а Румунії — з 1025 до 474 хвилин. Тобто, майже вдвічі скоротити час, коли споживачі вимушено позбавляються енергопостачання. В Україні ж зазначений показник наразі наближається до 700 хв.

Відповідно до прогнозних розрахунків експертних організацій, зокрема ДП «Укрпромзовнішекспертиза», які було презентовано в рамках засідання експертної ради Міненерго, потреба в інвестиціях у модернізацію розподільчих електромереж в Україні до 2030 року оцінюється щонайменше у 12,5 млрд дол. США. Проте, залучати з цією метою кредитні кошти не виправдано через високу їх вартість — 19% на рік.

З метою вирішення накопичених роками в системі розподілу Міненерго підтримує позицію Національної ради реформ щодо необхідності впровадження ефективної методології стимулюючого тарифоутворення, яка б дозволила залучити інвестиції в будівництво та модернізацію електричних мереж, зменшити вартість приєднання та забезпечити при цьому баланс інтересів як споживачів електричної енергії, так і операторів систем розподілу.