Eurostat 1 вересня оприлюднив попередню оцінку інфляції в єврозоні: у серпні 2026 року вона зросла до 3,3% проти 2,9% у липні. Найвищий річний темп зростання серед основних компонентів зафіксовано в енергоносіях — 14,3% проти 10,3% місяцем раніше.

Енергетичний компонент став головним джерелом тиску на споживчі ціни в єврозоні.

Попередня оцінка Eurostat не є окремою статистикою бензинів, але вона прямо показує, що саме енергоносії залишалися найдинамічнішою складовою інфляції в єврозоні. У серпні річний темп зростання цін на енергоносії сягнув 14,3%, тоді як у липні становив 10,3%.

Інші компоненти індексу зростали значно повільніше. Послуги, за даними Eurostat, у серпні подорожчали на 3,0% проти 3,3% у липні. Промислові товари без урахування енергії зросли на 1,2% проти 0,9% місяцем раніше. Продукти харчування, алкоголь і тютюн додали 1,2%, як і в липні.

Для ринку бензинів цей реліз важливий як офіційний макроекономічний сигнал про роль енергетичних цін у споживчій інфляції. Якщо енергоносії прискорюють загальний індекс цін, уряди й регулятори отримують додатковий аргумент для моніторингу роздрібних цін, податкових рішень і заходів захисту споживачів. Водночас Eurostat у цьому релізі не розкриває окрему динаміку бензину або дизельного пального, тому ці дані не слід трактувати як пряму статистику саме автомобільного пального.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Eurostat.

Федеральне статистичне відомство Німеччини підтвердило прискорення інфляції у липні до 2,8% у річному вимірі. Одним із головних компонентів цінового тиску стало пальне: моторні палива подорожчали на 23% порівняно з липнем 2025 року, а загальний індекс цін на енергоносії зріс на 8,3%.

Ціни на моторне пальне зростали значно швидше за загальну споживчу інфляцію

Федеральне статистичне відомство Німеччини Destatis оприлюднило остаточні дані за липень 12 серпня 2026 року. Індекс споживчих цін зріс на 2,8% порівняно з липнем 2025 року. У червні річна інфляція становила 2,3%.

Енергетичні товари у липні були на 8,3% дорожчими, ніж роком раніше. Значно сильнішим було зростання безпосередньо у транспортному сегменті: ціни на моторне пальне підвищилися на 23,0% у річному вимірі. Destatis окремо зазначає помітне зростання вартості моторного пального і порівняно з попереднім місяцем.

Масштаб впливу енергетичної складової видно з базових показників інфляції. Якщо виключити енергоносії, інфляція у липні становила 2,2%. Якщо виключити опалювальну нафту та моторне пальне, показник становив 1,9%. Отже, різниця між загальним індексом споживчих цін і показниками без паливної складової була суттєвою.

Для ринку моторних палив ці дані фіксують роздрібний результат попереднього підвищення витрат у паливному ланцюгу: у липні річне зростання цін на моторне пальне у найбільшій економіці Європи більш ніж у вісім разів перевищувало загальний показник інфляції у 2,8%.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Federal Statistical Office of Germany (Destatis).

Світовий ринок нафти дедалі більше концентрується не навколо самої сирої нафти, а навколо дефіциту й подорожчання готових нафтопродуктів. Найгостріше це проявляється на ринку дизельного пального, яке після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану стало одним із головних джерел інфляційного та логістичного тиску для економік-імпортерів. У багатьох торговельних хабах ціни на дизель зросли значно швидше, ніж котирування сирої нафти, а окремі країни вже були змушені скорочувати імпорт через різке подорожчання ресурсу. Водночас глобальна економіка залишається критично залежною від дизеля, який фактично не має повноцінної заміни в транспорті, агросекторі, промисловості й енергетиці.

Дизель став головною точкою тиску на світову економіку

Після початку війни навколо Ірану найбільшу увагу ринку привертало стрімке зростання цін на нафту. Однак реальний удар по економіках припав саме на ринок нафтопродуктів, передусім дизельного пального. Причина полягає в тому, що економіки працюють не на сирій нафті, а на продуктах її переробки — дизелі, бензині, авіапальному, мазуті й нафті для хімічної промисловості.

Саме дизель виявився найбільш критичним елементом цієї системи. Він використовується у вантажних перевезеннях, залізничному транспорті, сільському господарстві, гірничодобувній галузі, будівництві та резервній генерації електроенергії.

• Ціни на дизель у багатьох регіонах світу зросли більш ніж на 50% після початку конфлікту навколо Ірану.
• У більшості ключових торговельних хабів дизель дорожчав швидше, ніж сира нафта.
• Паралельно різко зросли ціни на авіапальне, бензин, нафту, мазут і газойль.
• Основною причиною ринку стало скорочення судноплавства через Ормузьку протоку, яка є одним із головних маршрутів світового енергетичного постачання.

Ринок фактично зіткнувся з ситуацією, коли дефіцит перероблених продуктів став небезпечнішим за нестачу самої нафти. Для багатьох країн це створює подвійний удар: дорожчає як сировина, так і готове паливо, без якого неможливо підтримувати роботу економіки.

Найвразливішими стали країни без власної переробки

Найсильніше від дизельного шоку страждають країни, які мають недостатню власну нафтопереробку й залежать від імпорту готових нафтопродуктів.

Reuters прямо вказує, що держави-імпортери опинилися фактично в пастці: навіть за високих цін вони змушені купувати дизель, оскільки повноцінної альтернативи йому зараз немає.

• Австралія уже четвертий рік поспіль залишається найбільшим імпортером дизеля у світі.
• У 2025 році країна імпортувала близько 25 млн тонн дизеля.
• Середній місячний імпорт становив приблизно 2,10 млн тонн.
• У 2026 році імпорт зріс до 2,19 млн тонн на місяць.
• У березні 2026 року Австралія збільшила закупівлі до 2,52 млн тонн — максимального рівня за останні 18 місяців.
• Причиною став панічний попит після загострення ситуації навколо Ірану.

Особливість Австралії полягає в тому, що країна закрила частину застарілих нафтопереробних заводів і стала критично залежною від імпорту. Водночас її економіка є надзвичайно дизелеємною через великі обсяги аграрного виробництва, видобутку корисних копалин, вантажних перевезень і резервної генерації.

Це означає, що навіть різке подорожчання дизеля не дозволяє країні швидко скоротити споживання.

Туреччина скорочує імпорт, але не може відмовитися від дизеля

Другою найбільшою країною-імпортером дизеля є Туреччина. Однак на відміну від Австралії вона вже почала знижувати закупівлі через різке подорожчання пального.

• У 2026 році Туреччина скоротила імпорт дизеля приблизно на 24% порівняно з попереднім роком.
• Попри це країна продовжує відчувати сильний інфляційний тиск.
• S&P Global прогнозує середню інфляцію в Туреччині на рівні майже 29% у 2026 році.
• Головною причиною називається висока залежність економіки від імпорту енергетичних продуктів.

Водночас скорочення імпорту створює іншу проблему — зниження запасів пального. Для Туреччини це особливо ризиковано, оскільки основою логістичної системи країни є саме автомобільні перевезення, які працюють на дизелі. Тому навіть за високих цін Туреччина буде змушена продовжувати імпорт, підтримуючи світовий попит і утримуючи міжнародні котирування дизеля на високому рівні.

Світові імпортери вже почали економити паливо

Дані компанії Kpler свідчать, що високі ціни вже змушують найбільших покупців знижувати обсяги закупівель.

• 10 із 15 найбільших імпортерів дизеля у світі скоротили закупівлі у 2026 році.
• Бразилія, Франція, Єгипет, Велика Британія та ПАР також знизили імпорт порівняно з 2025 роком.
• Сумарний імпорт цих п’яти країн у січні-квітні 2026 року становив 17,3 млн тонн.
• За аналогічний період 2025 року показник перевищував 21 млн тонн.
• Скорочення становило близько 3,6 млн тонн.

Саме це тимчасове зниження попиту допомогло стримати ще сильніше зростання цін у період найбільшого дефіциту.

Однак Reuters наголошує: така економія навряд чи буде довгостроковою. Дизель залишається базовим енергетичним ресурсом для реального сектору економіки, тому після стабілізації цін країни можуть швидко повернутися до активних закупівель.

Ормузька протока стала головним фактором нестабільності

Ключовою причиною глобального дизельного шоку ринок називає порушення логістики через Ормузьку протоку.

• Через цей маршрут проходить значна частина світового експорту нафти й нафтопродуктів.
• Скорочення судноплавства після початку конфлікту навколо Ірану обмежило постачання готового пального.
• Найсильніше постраждав ринок авіапального й дизеля.
• Ціни на дизель у головних торговельних хабах досягли багаторічних максимумів.

Ринок фактично переходить у режим, коли вартість логістики й фізична доступність продукту стають важливішими за саму нафту. Це означає, що навіть у разі стабілізації котирувань Brent дефіцит дизеля може зберігатися значно довше.

Фактично ринок переходить у фазу, де головним індикатором стабільності стає не Brent, а здатність країн забезпечувати безперебійне постачання дизеля. Саме тому найбільші імпортери залишаються найуразливішими: вони не можуть швидко замінити ресурс, але змушені оплачувати його подорожчання, щоб уникнути сповільнення економіки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters