Трафік через Ормузьку протоку на початку квітня піднявся до найвищого рівня за кілька тижнів, однак це ще не означає повернення ринку до норми. Через протоку за вихідні пройшло 21 судно, з них 13 вийшли в Аравійське море, тоді як до війни щодня стабільно проходило близько 135 суден. Отже, йдеться не про відновлення звичного руху, а про точкове відкриття проходу для окремих країн, які домовляються з Іраном про безпечний транзит. Це посилює контроль Тегерана над ключовою артерією світового нафтового й газового постачання і водночас переводить ринок у режим, де ресурсне забезпечення дедалі більше залежить від політичних домовленостей, а не від прозорих ринкових правил.

Ресурс проходить, але ринок залишається непрозорим і вразливим

Ормузька протока, вузький морський коридор між Перською затокою і відкритими світовими маршрутами, у шостий тиждень війни остаточно перетворилася не лише на логістичний, а й на політичний фільтр доступу до нафти, скрапленого газу і супутніх вантажів. Підвищення трафіку саме по собі виглядає позитивним сигналом, але фактичний зміст цього руху інший: суден стало більше не тому, що ринок відновився, а тому, що дедалі більше держав виборюють або погоджують для себе окремі умови проходу.

Що саме змінилося в судноплавстві

• За вихідні через Ормузьку протоку пройшло 21 судно.
• 13 суден із цієї кількості вийшли в Аравійське море.
• Це став найвищий дводенний показник із перших днів березня, коли трафік уже почав згортатися.
• Попри це, нинішній рух залишається лише часткою довоєнного рівня, адже раніше протокою регулярно проходило близько 135 суден на добу.

Отже, ринок отримав не нормалізацію, а обмежене розширення доступу. Це принципово інша ситуація. Формально рух є, але системно він лишається керованим у ручному режимі. Для нафтового ринку це означає, що постачання не відновило звичної ритмічності, а ризик зриву маршруту все ще закладений у саму архітектуру торгівлі.

Хто проходить через протоку і на яких умовах

• Іранські судна і далі домінують у трафіку.
• У неділю через протоку пройшов танкер з іракською сирою нафтою після того, як Іран погодив виняток для «братнього Іраку».
• Індія, яка домовлялася про вихід частини суден, уже провела через протоку вісім LPG-танкерів. LPG — це скраплений вуглеводневий газ.
• Минулого тижня прохід із другої спроби здійснили два контейнеровози, пов’язані з Китаєм.
• Також протоку пройшли два судна, пов’язані з Японією.
• Окремо згадуються судна, пов’язані з Китаєм, Туреччиною, Грецією та Таїландом.

Ці цифри й приклади показують: доступ до маршруту розширюється, але нерівномірно. Хтось отримує виняток, хтось окрему домовленість, хтось проходить із другої спроби. Для ринку пального це означає, що фізична наявність ресурсу дедалі тісніше пов’язана не лише з ціною, а й зі статусом країни або компанії у переговорах щодо безпечного проходу.

Баланс прозорості ринку й ресурсного забезпечення у період кризи

Найслабше місце нинішньої моделі — непрозорість. Тегеран веде переговори з дружніми країнами, але умови цих домовленостей залишаються непрозорими навіть тоді, коли факт угоди публічно визнається. Це стосується і домовленості з Іраком, і випадків, коли не до кінця зрозуміло, хто саме забезпечив безпечний прохід для суден, пов’язаних із Францією чи Японією.

• Іран одночасно посилює контроль над протокою і відповідає на запити партнерів.
• Країна просуває закон, який регулюватиме контроль над протокою і збори за прохід.
• За словами судновласників, це фактично оформлює платіжну систему, яка вже кілька тижнів працює в нестандартному режимі.
• Оман, який також контролює частину вод цієї зони, підтвердив, що в неділю провів переговори для згладжування руху.

Для ринку пального це має дві паралельні наслідкові лінії. Перша — ресурсне забезпечення потроху відновлюється, бо держави знаходять способи витягувати з Перської затоки судна, вантажі й екіпажі. Друга — прозорість ринку погіршується, бо дедалі більша частина доступу до стратегічного маршруту залежить від закритих домовленостей, винятків, спеціальних слотів і окремих погоджень.

Саме тут проходить головна межа поточної кризи: ринок ще функціонує, але вже не за однаковими для всіх правилами. Для споживачів це означає ризик того, що ціна дедалі менше відображатиме лише баланс попиту й пропозиції, а дедалі більше — премію за доступ, політичний ризик і можливість фізично провести ресурс через вузьке місце глобального постачання.

Які антикризові механізми вже видно

• Пакистану минулого тижня запропонували 20 слотів для виведення суден із затоки — це більше, ніж у країни фактично застрягло за Ормузькою протокою.
• Пакистан розглядав варіанти взяти під ці слоти інші танкери і навіть перереєструвати їх під іншим прапором, щоб забезпечити постачання добрив, нафти та інших товарів.
• Більшість суден, які отримали дозвіл, рухалися маршрутом, який, схоже, був вказаний Тегераном, уздовж іранського узбережжя.
• Водночас частина суден уже почала використовувати маршрут уздовж протилежного берега.

Це важливий сигнал для ринку. У кризовий період ключовим стає не лише обсяг доступного ресурсу, а й гнучкість механізмів його виведення. Слоти, винятки, зміна прапора, погодження маршруту, координація із сусідніми державами — усе це вже фактично стало інструментами забезпечення постачання. Але чим більша роль таких ручних рішень, тим вищою стає вартість невизначеності для всього ланцюга — від трейдера до кінцевого споживача пального.

Чому ризик для ринку залишається високим

Ситуація залишається нестабільною навіть попри зростання трафіку. Президент США Дональд Трамп пригрозив ударами по цивільній інфраструктурі та пообіцяв Ірану «пекло», якщо прохід не буде відновлено. Тегеран, зі свого боку, заявив, що відкриття маршруту можливе лише після того, як платежі, які стягуються із суден за транзит, покриють воєнні збитки. Тобто сама модель проходу вже прямо прив’язується до війни як до фінансового аргументу.

Іран відповідає на запити своїх партнерів, одночасно посилюючи контроль над Ормузькою протокою. Прохід і далі залежить від волі Ірану, а ситуація може змінитися будь-якої миті, якщо конфлікт загостриться. — Муюй Сюй, старший аналітик ринку сирої нафти Kpler Ltd.

Ця оцінка точно підсумовує нинішній стан ринку. Формально рух через протоку пожвавився. Фактично ж доступ до неї залишається умовним, вибірковим і політично керованим. Для ринку пального це означає, що ризик нових перебоїв не зник, а просто перейшов із фази повного блокування у фазу контрольованого допуску.

Що це означає для ринку пального найближчим часом

• Постачання ресурсу може частково поліпшуватися, але нерівномірно й лише для тих учасників, які мають доступ до домовленостей або спеціальних умов проходу.
• Прозорість ринку погіршується, оскільки умови таких домовленостей здебільшого не розкриваються.
• Цінова волатильність зберігатиметься, бо навіть за зростання трафіку ринок далекий від довоєнних обсягів.
• Логістичний ризик лишається системним, оскільки ситуація може змінитися в будь-який момент у разі ескалації конфлікту.
• Ресурсне забезпечення у період кризи дедалі більше залежить від поєднання дипломатії, маршрутної координації та гнучких адміністративних рішень.

Головний висновок зараз простий: навіть коли суден у протоці стає більше, це ще не означає, що ринок став вільнішим. Навпаки, він стає ще більш керованим зовнішніми рішеннями. А отже, справжнім показником стабілізації буде не разове зростання трафіку, а повернення до зрозумілих, публічних і однакових для всіх правил проходу та постачання ресурсу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Світові ціни на нафту різко зросли на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході та жорстких заяв президента США Дональда Трампа щодо Ірану. Інвестори побоюються подальшої ескалації, яка може призвести до перебоїв у глобальному «постачанні» енергоносіїв і нового витка енергетичної кризи.

Ескалація конфлікту як драйвер нафтового ринку

Ціни та ринкова динаміка

• Brent crude піднялася до $116,89 за барель, наблизившись до пікового рівня $119,50 — максимуму з червня 2022 року.
• Зростання становило близько 2% за день, попри подальшу корекцію до $112.
• У березні ціни зросли на 54% — це рекорд, що перевищив попередній максимум 46% у 1990 році.
• Газ у Європі також подорожчав: +1% до €54,70 за МВт·год.

Геополітичні фактори

• Президент США Дональд Трамп заявив про готовність знищити нафтову та енергетичну інфраструктуру Ірану, включно з експортним хабом Kharg Island.
• США розглядають сценарій встановлення контролю над іранськими нафтовими ресурсами.
• Іран фактично заблокував Ормузьку протоку, через яку проходить близько 20% світового «постачання» нафти й газу.
• До конфлікту долучилися хусити в Ємені, що розширює географію війни.
• У регіон додатково направлено 3 500 американських військових.

«Немає ознак швидкого завершення конфлікту, і інвестори побоюються подальшої ескалації» — аналітики Deutsche Bank

Реакція фінансових ринків

• Європейські ринки демонструють стримане зростання:
  • Stoxx 600: +0,9%
  • FTSE 100: +1,6%
• США: незначне зростання індексів S&P 500 та Dow Jones, Nasdaq — без змін.
• Азія: різке падіння через залежність від імпорту енергоносіїв:
  • Nikkei: −2,8%
  • Kospi: −3%
  • Hang Seng: −0,8%

Вплив на споживчі ціни та ризики дефіциту

Ціни на пальне

• У Великій Британії:
  • Бензин: 152 пенси/літр — максимум за 28 місяців
  • Дизель: 181,2 пенси/літр — найвищий рівень з грудня 2022 року
• Попередження галузі: можливі тимчасові дефіцити на АЗС.

Прогнози ринку

• Аналітики допускають зростання до:
  • $150 за барель
  • у крайньому сценарії — $200 за барель
• Водночас при рівнях $120–130 зростає ризик глобальної рецесії, що може обмежити попит.

«Якщо ціни перевищать $120–130, ризик рецесії почне стримувати подальше зростання» — Іпек Озкардеская, Swissquote

Дії урядів та енергетичних компаній

Антикризові заходи

• Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер проводить переговори з:
  • Shell
  • BP
  • Equinor
• Обговорюються:
  • екстрені заходи у разі блокади Ормузької протоки
  • стабілізація «постачання»
  • страхування ризиків у логістиці
• Країни G7 планують прискорити перехід до чистої енергії для зменшення залежності від нафтових шоків.

Висновки та системні наслідки

Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

• Ризик довготривалого дефіциту через блокаду ключових маршрутів.
• Посилення потреби у диверсифікації джерел «постачання».
• Зростання значення стратегічних запасів у країнах-імпортерах.
• Підвищення ролі альтернативних логістичних маршрутів.

Захист критичної інфраструктури

• Енергетична інфраструктура стає прямою військовою ціллю.
• Зростає потреба в:
  • інвестиціях у захист об’єктів
  • страхуванні воєнних ризиків
  • розосередженні інфраструктури

Зміни у ціноутворенні

• Геополітична премія стає ключовим фактором у ціні нафти.
• Зростає волатильність і спекулятивна складова.
• Високі ціни швидко транслюються у:
  • роздрібні ціни на пальне
  • інфляційний тиск

Джерело: Terminal
За матеріалами: The Guardian

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Глобальний енергетичний ринок переживає один із найбільших шоків в історії: перекриття Ормузької протоки спричинило різке зростання цін на нафту понад 100 дол./барель і водночас прискорює перехід до відновлюваних джерел енергії. Попри масштаб кризи, її економічні наслідки можуть бути менш руйнівними, ніж у ХХ столітті, завдяки диверсифікації енергобалансу.

Глобальний нафтовий шок: масштаби та наслідки

Блокада Ормузької протоки, через яку у 2025 році проходило понад третину світової торгівлі сирою нафтою, стала безпрецедентною подією для енергетичного ринку.

Ключові параметри кризи

• Ціни на нафту перевищили 100 дол./барель на тлі різкого скорочення постачання
• Найбільший збій постачання в історії — більш ніж удвічі перевищує кризу Суецького каналу 1956 року
• Глобальний економічний ефект — значний, але потенційно слабший, ніж у минулому

Причина меншого впливу — зміна структури енергоспоживання: якщо раніше нафта забезпечувала майже половину світової енергії, то нині її частка суттєво нижча.

«Є мало ознак того, що війна з Іраном спричинить економічний біль, подібний до того, що був пів століття тому» — The New York Times

Енергетична диверсифікація як фактор стійкості

Сучасна енергосистема є значно більш диверсифікованою, що підвищує її стійкість до шоків постачання.

• Відновлювані джерела енергії (сонце, вітер) стали дешевшими та доступнішими
• Акумуляторні системи дозволяють накопичувати енергію та зменшують залежність від викопного палива
• Зниження ролі нафти у глобальному енергобалансі пом’якшує кризові наслідки

Водночас різке подорожчання нафти може стати каталізатором ще швидшого переходу до «зеленої» енергетики.

«Коли технологія стає конкурентною за ціною, настає переломний момент її впровадження» — Антуан Ванер-Жонс, BloombergNEF

Прискорення енергетичного переходу

Попередні прогнози передбачали стабільні темпи розвитку сонячної енергетики у 2026 році. Однак затяжний конфлікт може радикально змінити ситуацію.

• Зростання попиту на сонячні панелі та батареї через високу вартість нафти
• Історичний прецедент: енергетичні кризи раніше вже стимулювали перехід до ВДЕ
• Європа після санкцій проти росії наростила власні потужності ВДЕ
• Країни, що розвиваються, зокрема Пакистан, демонструють найшвидше зростання сонячної генерації

Китай як ключовий бенефіціар

Глобальний енергетичний перехід має й геополітичний вимір — він посилює позиції Китаю.

• Китайські сонячні панелі стали основою світового буму ВДЕ
• Залежність від китайського виробництва зростає, особливо у бідніших країнах
• Стратегічна підготовка до нафтових шоків включає:
  • накопичення значних запасів нафти
  • посилення торгівлі з росією
  • перехід на електромобілі

«Їхня стратегія дала їм величезний буфер» — Міхал Мейдан, Оксфордський інститут енергетичних досліджень

У разі глобального переходу до електроенергії Китай може закріпити статус першої «електродержави» світу.

Довгострокові перспективи: нафта ще не здає позиції

Попри потужний імпульс для розвитку ВДЕ, повна відмова від нафти — питання віддаленого майбутнього.

• Енергетичний перехід триває, але знаходиться лише на середній стадії
• Нафта залишається критично важливою для світової економіки
• Трансформація енергосистеми потребує часу

«Світ після нафти залишається далеким майбутнім» — Девід Сандалоу, Колумбійський університет

Висновки для України в умовах війни

Ринок нафти та нафтопродуктів

• Зростання цін понад 100 дол./барель означає посилення цінового тиску на імпортні нафтопродукти
• Необхідність диверсифікації джерел постачання стає критичною через глобальні ризики блокад
• Формування стратегічних запасів набуває особливого значення в умовах можливих перебоїв при умовы захисту від ворожіх ударів.

Енергетична безпека та інфраструктура

• Розвиток децентралізованої генерації (сонце, вітер  + накопичувачі) підвищує стійкість до атак
• Інвестиції у ВДЕ можуть зменшити залежність від імпорту викопного палива
• Розосередження енергетичних потужностей знижує ризики масованих ударів

Ціноутворення та ринок

• Подорожчання нафти змінює структуру ціни пального, вимагає збереження конкуренціії на ринку для недопущення цінових спекуляцій
• Зростає роль альтернативної енергетики як конкурентного фактору
• Маржинальність традиційних видів палива стає більш волатильною

Ключовий висновок: глобальна криза підсилює тренд на енергетичну незалежність, що для України означає необхідність пришвидшення розвитку власної відновлюваної генерації та підвищення стійкості енергосистеми.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice, ЗМІ