Попри амбітні національні стратегії, розвиток ринку водню залишається фрагментованим і обмеженим окремими секторами. Висока собівартість, відсутність довгострокового попиту та регуляторна невизначеність стримують інвестиції.

Секторна трансформація замість загальної водневої революції

• На Всесвітньому енергетичному конгресі в Абу-Дабі відбулося обговорення проблем впровадження низьковуглецевого водню. Очікуваний розвиток торгівлі між Європою та регіоном MENA (Близький Схід і Північна Африка) поки що залишається під загрозою.
• Головні бар’єри: висока вартість виробництва, нестача гарантованого попиту, і невизначеність політик — стримують запуск навіть флагманських проєктів.
• Навіть NEOM Green Hydrogen у Саудівській Аравії, що має бути найбільшим у світі, забезпечив лише третину довгострокових контрактів на майбутній обсяг виробництва.

Європейський підхід: натиск і підтримка

• ЄС через RED III визначає чіткі цілі для морського та авіаційного секторів, зобов’язуючи використовувати синтетичні палива, створені з водню (e-метанол, e-керосин).
• Програми типу H2Global у Німеччині стимулюють різницю між довгостроковими цінами виробників і короткостроковими контрактами покупців. Але масштаб поки недостатній.
• Ініціативи CORSIA для авіації та IMO для судноплавства — перші глобальні кроки до вуглецевого ціноутворення для транспорту.

Проблема водневого ринку: відсутність попиту без ринку, і ринку без попиту

“Ми намагаємося створити ринок буквально з нічого, ми на самому початку,” — зазначив Фредерік Беліц з Aurora Energy Research.

“Ніхто не хоче підписувати 10-річний контракт, ніхто не може нести цей ризик,” — зазначив Ян Гайцманн, CEO Zero Emissions Traders Alliance.

• Виробники водню шукають довгострокові контракти, а промислові споживачі та енергокомпанії очікують зниження цін у майбутньому.
• Водночас зростання ВДЕ викликає низькі або від’ємні ціни на електроенергію в Європі — це відкриває можливості для водню як засобу сезонного зберігання та балансування.

Внутрішній попит замість експорту: виклик для країн MENA

• Країни MENA інвестували мільярди в електролізери (зокрема в NEOM), але не мають забезпеченого експорту.
• Саудівська Аравія та ОАЕ вимушені формувати внутрішній попит, щоб уникнути втрат і незатребуваних активів.
• Рішення: впровадження жорстких правил, квот і фінансових стимулів для внутрішнього споживання зеленого та блакитного водню.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com, Reuters Sustainable Business, H2Global

Додаткові джерела інформації по темі:

* S\&P Global: Policy Barriers in MENA
* Transport & Environment: Водень у транспорті
* IEA Global Hydrogen Review 2024