У листопаді російський експорт нафтопродуктів впав до найнижчих за роки показників — на 21% нижче середнього рівня 2016–2024 років. Санкції США та Великої Британії, а також успішні удари українських морських дронів по експортних терміналах і танкерах суттєво підвищили ризики, витрати та логістичні обмеження для російської нафтогалузі.

Крапка тиску

Можливі наслідки

1. Потенційні зміни на європейському ринку нафти та нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел: зростання ризиків для російських постачань робить альтернативні маршрути (Близький Схід, США, Африка) стратегічно значущими для ЄС.
• Логістична стійкість: пошкодження російських терміналів демонструє вразливість односпрямованих потоків, що актуалізує необхідність розбудови багатовекторних маршрутів.
• Стратегічні запаси: волатильність спредів і падіння ліквідности на європейських хабах підсилюють роль резервів як стабілізатора цін.
• Сценарії на випадок ескалації: масовані удари по інфраструктурі або блокада морських перевезень на Чорному морі можуть спричинити новий виток логістичної кризи.

2. Захист критичної інфраструктури

• Військова складова: успіхи українських морських дронів демонструють ефективність точкових ударів по логістично значущих об’єктах.
• Економічний аспект: ринок реагує зростанням страхової премії, що може підштовхувати до , менш вразливу до ударів.
• Страхування ризиків: подорожчання страхових полісів для флоту в зоні підвищеної небезпеки змінює структуру витрат постачальників і трейдерів.
• Регуляторні стимули: європейські уряди можуть заохочувати розвиток альтернативних логістичних вузлів для зменшення залежности від одному напрямку.

3. Зміни у ціноутворенні на європейських хабах

• Структура ціни дедалі більше залежить від ризикової премії на тлі воєнних подій та страхових витрат.
• Маржа трейдерів скорочується через волатильність, що зменшує ліквідність та підсилює амплітуду цінових коливань.
• Податкова політика: у відповідь на волатильність деякі країни можуть коригувати податкові механізми для стабілізації внутрішнього ринку.
• Конкуренція: зниження російського експорту створює вікно можливостей для виробників Близького Сходу та США.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Financial Times

Вночі 1 грудня 2025 року на території росії стався вибух на ділянці нафтопроводу «Дружба», який забезпечує постачання нафти до кількох європейських країн. За даними української військової розвідки, йдеться про цілеспрямований дистанційний підрив із застосуванням вибухівки та запальних сумішей, що вдарив по інфраструктурі, яка підсилює фінансові та військові можливості москва.

Наслідки підриву «Дружби» для енергетичної безпеки Європи та ресурсів рф

1. Ключові факти події

• Час і дата: вибух стався вночі 1 грудня, а інформація про нього стала відомою 3 грудня 2025 року з посиланням на джерела у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
• Локація: пошкоджена ділянка нафтопроводу розташована поблизу села Казинські Висілки на відрізку Таганрог – Липецьк.
• Об’єкт атаки: магістральний нафтопровід «Дружба», через який росія здійснює постачання нафти до низки європейських країн.
• Функція нафтопроводу: маршрут використовується москва для підсилення своїх фінансових та військових можливостей за рахунок експорту нафти.

2. Стратегічне значення нафтопроводу «Дружба»

• Маршрут до Європи: «Дружба» є одним із ключових каналів постачання російської нафти до кількох країн Європи, що робить його важливим елементом регіональної енергетичної інфраструктури.
• Фінансовий ресурс рф: доходи від експорту нафти через такі магістралі підживлюють бюджет росії, який, своєю чергою, забезпечує фінансування військових спроможностей агресора.
• Військова складова: підтримання стабільних потоків нафти через цей маршрут прямо пов’язане з можливістю рф і надалі інвестувати у свою військову машину.

3. Характер атаки та тактичні висновки

• Дистанційний підрив: за інформацією ГУР, нафтопровід було підірвано дистанційно із застосуванням вибухових пристроїв, що дозволило атакувати глибоко в тилу російської території.
• Поєднання вибухівки та запальних сумішей: використано вибухові заряди з дистанційним підривом у поєднанні з додатковими запальними сумішами, що посилило ефект горіння пошкодженої ділянки.
• Орієнтація на максимальне пошкодження: такий спосіб дії свідчить про прагнення не лише зупинити транзит нафти, а й завдати максимальних теплових та структурних ушкоджень інфраструктурі.

Головне управління розвідки України повідомило, що для ураження ділянки нафтопроводу було застосовано вибухові пристрої з дистанційним підривом та додаткові запальні суміші, аби досягти більш інтенсивного горіння — Головне управління розвідки Міноборони України

4. Висновки для енергетичної безпеки та інфраструктурної стійкості

4.1. Удар по маршруту постачання до Європи

• Транзитний ризик: оскільки «Дружба» забезпечує постачання нафти до кількох європейських країн, пошкодження її ділянки автоматично створює ризики перебоїв у цьому каналі.
• Енергетична безпека Європи: інцидент демонструє, що критичні транзитні маршрути нафти можуть стати мішенню у контексті російсько-української війни, що посилює актуальність диверсифікації джерел та маршрутів постачання.
• Залежність і вразливість: навіть якщо обсяги постачання через цю гілку не деталізовані, сам факт використання маршруту для фінансового та військового підсилення рф підкреслює, що будь-який збій на ньому має значення як для Європи, так і для агресора.

4.2. Вплив на ресурсну базу рф

• Фінансовий тиск: враження інфраструктури, яку москва використовує для нарощування своїх фінансових можливостей, створює додатковий економічний тиск на рф.
• Військові наслідки: якщо маршрути постачання нафти, які допомагають підтримувати військові спроможності, зриваються, це обмежує можливості тривалого ведення війни.

4.3. Сигнал для системи захисту критичної інфраструктури

• Глибина ураження: атака на ділянку Таганрог – Липецьк показує, що об’єктом ураження може стати будь-який сегмент нафтопровідної мережі в глибині території рф.
• Необхідність посилення охорони: інцидент підкреслює потребу в інтегрованих системах безпеки для таких магістралей, включно з моніторингом, протидиверсійними заходами та розосередженням критичних вузлів.

5. Можливі тенденції для європейського ринку нафти

• Поштовх до перегляду маршрутів: навіть короткочасне порушення стабільності роботи «Дружби» може стати аргументом на користь прискорення диверсифікації постачання для тих європейських країн, які ще зберігають залежність від російської нафти через цей нафтопровід.
• Логістична стійкість: цілеспрямований удар по магістралі, що забезпечує підсилення фінансових та військових можливостей росії, посилює увагу європейських споживачів до альтернативних маршрутів і постачальників.

Джерело: Terminal
За матеріалами: NV

Індія, що вже посідає друге місце у світі за споживанням LPG після Китаю, демонструє послідовне зростання імпорту з червня 2025 року та готується закріпити позиції ключового ринку для постачальників зі США та Близького Сходу завдяки продовженню субсидій на циліндри, розширенню програми PMUY та запуску нових об’єктів зберігання і трубопровідної інфраструктури.

Індійський ринок LPG 2025–2026

1. Вихідна ситуація

Індія посилює роль у глобальній торгівлі LPG, оскільки попит у житловому секторі зберігається завдяки підтримці держави та зростанню підключених домогосподарств.

• Статус ринку: Індія – другий у світі споживач LPG, «поза Китаєм».
• Динаміка імпорту: з червня 2025 року фіксуються послідовні сезонні максимуми імпорту LPG.
• Структура імпорту: близько 92% імпорту LPG надходить з Близького Сходу, що створює концентрацію ризику для Індії та можливість для диверсифікації.

2. Тендер на постачання LPG у 2026 році

30 жовтня завершується термін подання пропозицій за тендером на 2026 рік, який оголосили три національні нафтогазові компанії Індії – Indian Oil Corporation, Hindustan Petroleum Corporation та Bharat Petroleum Corporation.

• Предмет тендера: до трьох VLGC на місяць (very large gas carrier) із рівномірно розподіленими партіями LPG зі США.
• Еквівалент: до 54 тис. бар./добу (приблизно) за рахунок трьох VLGC на місяць, що не є проблемою з точки зору наявності ресурсу в США завдяки зростанню експортних можливостей.
• Термін публікації результатів: до середини листопада 2025 року учасники ринку мають дізнатися результати.
• Логічний висновок: тендер фактично є «тестом на готовність» Індії зменшити залежність від Близького Сходу та одночасно посилити конкуренцію між США та постачальниками з Перської затоки.

Обґрунтування. Нарощування експорту LPG зі США та вже наявне «цінове протистояння» США і Близького Сходу на азійському напрямку робить індійський ринок «полем битви» за частку попиту саме у 2026 році.

3. Попит: поточні темпи зростання

За даними PPAC, Індія вийшла на рекордний темп приросту попиту на LPG – 6,4% рік до року у 2024/раніше зазначеному році, а за період січень–вересень 2025 року попит зростає на 4,6% рік до року, що є другим показником за десятиріччя.

• Цільове споживання: житловий сегмент, особливо малозабезпечені домогосподарства.
• Керуючий фактор: субсидовані газові циліндри та розширення покриття програми PMUY.
• Ризик для довгострокового зростання: сповільнення демографічного приросту (0,97% у 2020 році проти 0,89% у 2023 році за даними ООН) зменшує «природну» базу для розширення ринку.

4. Роль субсидій і бюджетних рішень

Субсидії за програмою Pradhan Mantri Ujjwala Yojana (PMUY) залишаються критично важливими для попиту в сільських і бідніших регіонах.

• Запуск PMUY: 2016 рік, ініціатива уряду під керівництвом прем’єр-міністра Нарендри Моді для забезпечення жінок у домогосподарствах нижче межі бідності LPG-з’єднаннями.
• Періоди згортання субсидій: 2020–2021 роки – через жорсткі фіскальні обмеження субсидії було припинено для частини населення.
• Політичний цикл: субсидії періодично відновлювалися перед ключовими виборами, що свідчить про їхній політичний характер.
• Після виборів 2024 року: субсидії на циліндри планували залишити «на паузі», однак у серпні 2025 року уряд оголосив про їхнє відновлення на поточний фінансовий рік до березня 2026 року.
• Водночас норму поповнень було зменшено з 12 до 9 циліндрів на рік, що є ознакою контрольованої підтримки попиту і спробою стримати фіскальні витрати.
• Додаткова підтримка компаній: уряд у серпні 2025 року затвердив компенсацію близько 300 млрд рупій (приблизно 3,4 млрд дол. США) для нафтогазових компаній, які зазнали збитків від продажу субсидованого LPG.
• Наступний політичний рубіж: квітень 2026 року – тоді субсидії знову стануть предметом бюджетної дискусії, а наступні загальні вибори заплановані на квітень 2029 року.
• Логічний висновок: попит на LPG в Індії безпосередньо залежить від політичної волі підтримувати PMUY і від передвиборчих циклів; отже, ринок має циклічну, але висхідну траєкторію.

«Стійкий попит на LPG в Індії зумовлений тим, що використання балонів у домогосподарствах підтримується субсидіями та розбудовою інфраструктури», – за матеріалами Саманти Гартке.

5. Інфраструктурний прорив

Фізична інфраструктура – другий стовп зростання після субсидій. 2025 рік демонструє низку проєктів, спрямованих на те, щоб LPG дійшов до внутрішніх ринків без завищеної логістичної складової.

• Жовтень 2025 року: до програми PMUY додано 2,5 млн нових домогосподарств, загальне покриття зросло до 105,8 млн з 103,3 млн. Це майже 2,4% приросту за місяць у межах великої державної програми.
• Вересень 2025 року: HPCL відкрила найбільше в країні підземне сховище LPG на 80 тис. т у Мангалорі (штат Карнатака – восьмий за чисельністю населення в Індії). Це посилює буфер безпеки для пікових періодів споживання.
• Липень 2025 року: оператор портів Adani Ports and Special Economic Zone звернувся за урядовим погодженням на новий трубопровід LPG, який має з’єднатися з 2800-кілометровим трубопроводом Кандла – Горакпур.
• Трубопровід Кандла – Горакпур:
  • довжина: 2800 км – після запуску його називатимуть найдовшим у світі LPG-трубопроводом;
  • термін запуску: 1 квартал 2026 року – проєкт затримується через технічні проблеми;
  • потужність: близько 8,25 млн т/рік (близько 262 тис. бар./добу), що становить приблизно 25% загального попиту Індії на LPG;
  • охоплення: забезпечення близько 340 млн споживачів у штатах Гуджарат, Мадхья-Прадеш і Уттар-Прадеш;
  • ціль: перенести логістику з автотранспорту на трубопровід, оптимізувавши постачання від західного узбережжя вглиб країни.

Висновок. Поєднання субсидій (попит) і модернізації інфраструктури (пропозиція й логістика) створює для Індії структурну можливість підтримувати зростання імпорту навіть за сповільнення приросту населення. Це робить ринок привабливим для «гнучких» постачальників і прискорює конкуренцію США та Близького Сходу.

6. Міжнародний вимір: США проти Близького Сходу

За рахунок розширення експортних потужностей LPG у США постачання до трьох VLGC на місяць в Індію не створить дефіциту для американських експортерів. На азійському напрямку вже формується цінова конкуренція США і постачальників із Близького Сходу, а Індія стає її головною ареною у 2026 році.

• Поточна залежність Індії: ~92% імпорту з Близького Сходу – простір для диверсифікації дуже великий.
• Після тендера: ринок отримає індикатор реального апетиту Індії до американського LPG.
• Водночас Близький Схід навряд чи віддаватиме свою частку безціново, тож ціновий тиск на азійський ринок LPG може посилитися.

7. Структурні обмеження і ризики

• Демографія: уповільнення приросту населення знижує «автоматичне» розширення бази споживачів.
• Фіскальний ресурс: при відновленні субсидій у серпні 2025 року уряд одночасно зменшив кількість дозволених за рік поповнень, що свідчить про обережність фінансового блоку уряду.
• Політична циклічність: після березня 2026 року питання субсидій знову відкрите.
• Технічні затримки: ключовий трубопровід Кандла – Горакпур ще не запущено, що означає: частина внутрішніх ринків і далі залежить від дорожчого транспортування.

Загальний висновок

Індія з високою ймовірністю збереже рекордні або близькі до рекордних темпи зростання попиту на LPG у середньостроковій перспективі (2025–2026 роки), оскільки:

• уряд відновив субсидії за PMUY і компенсував втрати компаніям;
• інфраструктура суттєво розширюється – нові домогосподарства, нове сховище, підготовка до запуску найдовшого трубопроводу;
• тендер на 2026 рік відкриває Індію для більших обсягів зі США і створює конкурентний тиск на ціни з боку Близького Сходу;
• навіть за уповільнення демографії штучна підтримка попиту через субсидії зберігається.

Джерело: Terminal

За матеріалами: vortexa.com

Російські удари по українській енергетичній інфраструктурі перейшли від тактики «знищити об’єкт» до тактики «створити регіональний дисбаланс» між генерацією на заході та споживанням/дефіцитом на сході й у центрі. Вразливість посилює обмежена пропускна здатність міжрегіональних ЛЕП, залежність від великих трансформаторів і ризик каскадних аварій. Україна може пом’якшити цю тактику поєднанням швидких (мобільні генератори, гнучке керування попитом), середньострокових (FACTS, розміщення сховищ у вузлах, міждержавні інтерконектори) та довгострокових (HVDC, кільцеві мережі, розосереджена генерація на сході) рішень, синхронізованих із протиповітряною обороною та кіберзахистом.

Особливості енергетичних ударів

1. Суть нової тактики ворога

• Ціль: не одноразове виведення зі строю електростанцій, а довготривале регіональне розбалансування.
• Головний прийом: бити по лівобережних регіонах, де зосереджені ТЕС і ГЕС, і таким чином створювати дефіцит у східній та центральній частині країни.
• Паралельно: на заході країни виникає надлишок генерації за рахунок роботи АЕС, який не може бути оперативно перекинутий у зону дефіциту.
• Ключовий інструмент ворога: використання обмеженої пропускної здатності міжрегіональних ліній, що перетворює локальний дефіцит на тривалі відключення.

2. Чому ця тактика працює

• Висока концентрація генерації в окремих географічних кластерах призводить до того, що втрата одного кластера впливає на великий регіон.
• Обмежена пропускна здатність міжрегіональних мереж не дає змоги вирівняти баланс між заходом (надлишок) і сходом/центром (дефіцит).
• Залежність від великих елементів інфраструктури (трансформатори, важливі підстанції) — їх довго замінювати, тому кожен влучний удар ворога створює довгий «вузький» сегмент в енергосистемі.
• Ризик каскадних аварій змушує операторів застосовувати аварійні відключення для захисту всієї системи.

3. Чому справа не тільки в лініях

• Сучасна енергосистема — це поєднання мереж, електроніки, акумуляції, програмного керування та логістики.
• Навіть без нових довгих ЛЕП можна тимчасово підвищити стійкість через технології керування потоками, акумуляцію та мобільну генерацію.
• Будівництво нових ліній триває роками, отже потрібні рішення «сьогодні — завтра», що компенсують вразливість.

4. Технологічні рішення, які вже відомі та можуть бути застосовні

4.1. Лінії постійного струму великої напруги

• Призначення: передача великих обсягів енергії на далекі відстані з меншими втратами.
• Перевага: потік легше контролювати, ніж в AC-мережі.
• Додатковий плюс: можливість прокладання під землею або під водою, що робить лінії менш уразливими для ударів.

4.2. Системи гнучкого керування потужністю

• Завдання: підвищити пропускну здатність уже існуючих ліній без їх повної перебудови.
• Ефект: оперативний контроль над потоками, що особливо важливо при асиметрії між заходом та сходом.
• Це середньостроковий клас рішень (місяці — до 1–2 років), який дає відчутне нарощування резерву для міжрегіональних передач.

4.3. Батарейні енергосховища

• Функція: накопичити надлишок (передусім у західних регіонах) і миттєво віддати його в зонах дефіциту.
• Додаткова роль: гасіння коливань частоти, що зменшує ймовірність каскадних аварій.
• Перевага: можна розміщувати в ключових вузлах мережі — це скорочує шляхи передачі й знижує потребу в негайному будівництві ліній.

4.4. Мобільні генератори та мобільні газові турбіни

• Призначення: швидко розгорнутися у регіоні дефіциту.
• Статус: це тимчасова компенсація до відновлення ліній/підстанцій.
• Застосування: особливо важливо на лівобережжі, яке стає ціллю для ударів.

4.5. Гнучке керування великим попитом

• Інструмент: домовленості з великими споживачами щодо тимчасового зниження навантаження в пікові або критичні години.
• Результат: менша потреба у довгих передачах через країну, отже менша вразливість для ударів.

4.6. Гнучке керування малим й середнім попитом

• Інструмент: стимулювання використання накопичувачів споживачів, щодо стварення розумних мереж, зокрема, зменшення споживання в пікові або критичні години та віддавання енергії при її дефіциті у мержу, а також накопичення енергії при її профіциті.
• Результат: збалансована енергосистема країни.

5. Захист ключових вузлів: багатовимірний підхід

Захист енергосистеми не зводиться до ППО. Він має чотири компоненти: інженерний, оборонний, організаційний і кібернетичний.

5.1. Інженерні заходи

• Посилене укриття та бронювання трансформаторів і підстанцій — щоб збільшити живучість обладнання.
• Кільцева (резервна) топологія мережі — дає змогу перекидати потоки в обхід пошкоджених ділянок.
• Модульне обладнання та стандартизація — щоб швидко замінювати пошкоджені елементи.
• Локальні акумулятори та резервні генератори біля підстанцій — для миттєвої компенсації втрат.

5.2. Оборонні заходи

• Координація енергетиків з ППО та силами реагування для пріоритетного захисту найважливіших об’єктів.
• Виявлення і знешкодження БпЛА, які атакують низько і несподівано.
• Географічне рознесення критичних елементів, щоб один удар не виводив із ладу весь вузол.

5.3. Кіберзахист і автоматизація

• Кіберзахист диспетчерських систем — обов’язковий, із застосуванням резервних каналів зв’язку та сегментації мережі.
• Автоматизовані системи управління мають:
  • перенаправляти потоки;
  • підключати акумулятори;
  • обмежувати непершочергове навантаження.
• Баланс «автоматика — людина» критичний: автоматика — для миттєвих локальних реакцій, людина — для запобігання каскадним відключенням.

6. Плани дій у часі

6.1. Негайні кроки (тижні — місяці)

• Розгортання мобільних батарей і генераторів у найбільш уразливих регіонах.
• Активація механізмів гнучкого навантаження для великих споживачів.

6.2. Середньострокові кроки (місяці — 1–2 роки)

• Встановлення пристроїв для підвищення пропускної здатності існуючих ліній.
• Розгортання накопичувачів у ключових вузлах — щоб мати швидкі джерела енергії в місцях можливих розривів.
• Угоди з сусідніми операторами щодо збільшення імпорту й оперативних інтерконекторів.

6.3. Довгострокові кроки (роки)

• Нарощування міжрегіональних коридорів передавання.
• Будівництво HVDC-ліній (висковольтні постійного струму) там, де це економічно та безпеково виправдано.
• Створення кільцевої структури мережі для підвищення живучості.
• Збільшення локальної генерації у східних регіонах, щоб зменшити залежність від далеких передач.

6.4. Постійні дії

• Координація енергетиків, оборони та кіберфахівців на постійній основі.
• Підтримання запасів критичних комплектуючих у регіонах для швидкого ремонту.

7. Висновок

Тактика ворога — «розбалансувати береги» — спирається на географічну асиметрію української генерації та обмежену пропускну здатність мереж. Але поєднання:

• швидких технічних рішень (акумуляція, мобільні генератори, гнучке керування);
• середньострокових інвестицій у керовані магістралі;
• довгострокових змін архітектури мережі (HVDC, кільцева топологія, розосереджена генерація);
• тісної координації з обороною і кіберзахистом;

дає Україні можливість зменшити тривалість і масштаб відключень, а згодом — підвищити стійкість енергосистеми до системних ударів.

Чому це питання національної безпеки

Енергетика сьогодні — це частина національної безпеки. Захищати мережу — означає:

• захищати життя людей (освітлення, теплопостачання, медичні заклади);
• зберігати роботу підприємств і, відповідно, економічну стійкість;
• підтримувати стабільність держави під час війни.

Джерело: Terminal

За матеріалами коментарів В.Боровика (Голова Правління Альянсу «Нова Енергія України»)

Канадський енергетичний сектор розглядає можливість виходу на ринок експорту етану, використовуючи послаблення позицій США після їхніх обмежень на постачання до Китаю.

Попри високий потенціал експорту етану, головні бар’єри залишаються у сфері інфраструктури, що потребує значних інвестицій та часу для реалізації.

Перспективи Канади

• Виробники етилену в Азійсько-Тихоокеанському регіоні звернули увагу на Канаду після паузи в постачанні етану зі США до Китаю у червні.
• США залишаються основним експортером: у 2024 році вони відвантажили 492 тис. барелів на добу (10,1 млн т), з яких 227 тис. барелів/день припадало на Китай.
• Рішення Міністерства торгівлі США у травні 2025 року тимчасово зупинило ці постачання, що підірвало довіру клієнтів.

«Репутація експортерів США отримала чорне око», — заявив співдиректор Energy Transfer Маккі МакКріа.

Роль AltaGas

• Компанія AltaGas, яка володіє двома (і будує третій) терміналами LPG на Тихоокеанському узбережжі, розглядається як головний претендент на запуск експорту етану.
• За словами керівника Верна Ю, азійські споживачі вже звернулися з пропозиціями щодо диверсифікації довгострокових джерел постачання.

Інфраструктурні бар’єри

• Канада має значні запаси природного газу й NGL, але обсяги етану суттєво менші за американські: 237,4 тис. барелів/день у 2024 році проти 2,8 млн барелів/день у США.
• До 2034 року прогнозується зростання виробництва до 305,7 тис. барелів/день (6,3 млн т/рік).
• Внутрішнє споживання — 270,7 тис. барелів/день, частково покривається імпортом з басейну Баккен через газопровід Vantage (40 тис. барелів/день).
• У разі відкладення проєкту Dow у провінції Альберта (113 тис. барелів/день) надлишок може сягнути 200 тис. барелів/день до 2034 року.

Транспортні виклики

• В Альберті немає етанових трубопроводів до узбережжя Британської Колумбії.
• Вартість будівництва трубопроводу залишається обмежувальним чинником. Генеральний директор Pembina Скотт Барроуз заявив: «Економіка цього проєкту ще не виправдана».
• Єдиним реальним варіантом наразі залишається залізничне перевезення, але воно ускладнене: один вагон може перевозити лише 10,5 т етану проти 32,9 т LPG. Для завантаження одного Handysized-судна потрібно близько 1000 вагонів.

Регуляторні та політичні аспекти

• Трубопровід Trans Mountain (590 тис. барелів/день) запущено лише у травні 2024 року після 11 років затримок через екологічні й регуляторні бар’єри.
• Канада ухвалила One Canadian Economy Act, що має спростити торгівлю всередині країни та сприяти інвестиціям у нову інфраструктуру.

Аналітичні висновки

• США наразі домінують на ринку етану, але довгостроково Канада може скласти конкуренцію, якщо подолає інфраструктурні бар’єри.
• Залізнична логістика робить експорт економічно складним, отже вирішальним буде розвиток трубопровідної мережі.
• Надлишкові обсяги етану до 2034 року можуть створити основу для експорту, але без нових інвестицій у транспорт і зберігання вони залишаться нереалізованими.

Джерела

Джерело: Terminal
За матеріалами: argusmedia

Китай переосмислює свою нафтопереробну стратегію, відмовляючись від парадигми «чим більше, тим краще» на користь збалансованої, технологічно просунутої та стійкої моделі, що враховує нові глобальні виклики безпеки.