С начала работы новой Государственной налоговой службы прошло более полугода. За это время ГНС отчиталась о позитивных результатах работы. Самый главный из них – выполнение своей части поступлений в государственный бюджет по итогам прошлого года.

В интервью РБК-Украина руководитель налоговой Сергей Верланов рассказал о результатах работы, ближайших планах и вызовах, которые стоят перед налоговой службой под его руководством.

Первые полгода на посту председателя ГНС в Ваш адрес звучало относительно мало критики, однако в последнее время ситуация изменилась. В частности, вас обвиняют в «крышевании» конвертационных центров, обвиняют в невыполнении бюджета в январе, звучат и другие обвинения. Что можете сказать по этому поводу? Кто стоит за медийными нападками на Вас и Вашу команду?

Примерно с ноября прошлого года правительством Украины была начата системная работа по теневым рынкам. В частности, это – рынки горючего (нелегальные заправки), алкоголя (как банальные «наливайки», подпольные производства, так и продажи легальной продукции с поддельными акцизными марками и т.д.) и табака (рынок контрафакта). Также была проведена большая работа с ГП «Укрспирт» и крупными отечественными производителями табачных изделий.

Традиционно отдельной проблемой является борьба с мошенничеством при возмещении НДС, с регистрацией налоговых накладных. Как известно, постановление Кабмина №117, которое регулирует процесс мониторинга и блокирования налоговых накладных, – это фактически тот механизм, который обеспечивает автоматическое возмещение НДС, и существование этого механизма в Украине является критически важным для обеспечения равных правил игры для всего отечественного бизнеса. Читатели, которые следят за этой темой, знают, что были очень серьезные попытки «сбить» эту систему, как в публичном поле, так и в суде. Отныне действует новое постановление №1165, которое сделало еще лучше, еще эффективнее мониторинг этих рисков.

И вот, в какой-то момент, теневики всех упомянутых сегментов поняли, что правительство не только говорит, собирает совещания и рисует презентации, но и делает, причем не для картинки, а «всерьез и надолго».

Эти все вещи, которые, по сути, санируют украинскую экономику и вводят цивилизованные правила игры, и привели к, скажем так, активной критики со стороны всех заинтересованных. Признаю, трудно вести борьбу на всех фронтах, но в Украине с тех или иных причин эти проблемы не решались на протяжении всего периода независимости. И, видимо, – просто пришло время наконец-то очистить эти Авгиевы конюшни.

Как бы Вы прокомментировали информацию о недовыполнении бюджета в январе? Почему не удалось выполнить план по поступлениям и какова перспектива на этот год?

Январь – традиционно сложный период для доходной части бюджета, поскольку треть месяца это выходные, и это происходит из года в год, поэтому уровень деловой активности, конечно, не является таким, как в другие месяцы. Вместе с тем, в этом году добавился ряд других внешних факторов, в частности – высокий обменный курс гривны, низкая цена на газ, теплая зима. Последнее из перечисленного, в свою очередь, сказалось на том, что мы получили гораздо меньше рентных платежей, чем ожидали. Правда, учитывая эти факторы украинцы меньше потратили средств на отопление своих жилищ, и это плюс.

В любом случае, мы имеем потрясающие результаты по чистому сальдо налога на добавленную стоимость (это – начисление минус возмещение): почти 7 млрд грн в январе этого года против +3 млрд грн в январе 2019 года. Это при том, что мы возместили 18 миллиардов, о чем одобрительно говорил рынок, в частности, сельскохозяйственный и металлургический секторы.

Есть еще один важный момент, а именно – специфика отечественной налоговой системы. В Украине наименьшим циклом налогообложения является квартал, поскольку налог на прибыль уплачивается ежеквартально.

В конце прошлого года президент Владимир Зеленский поставил перед правительством задачу вывести спиртовую отрасль из «тени». Насколько успешно налоговая справляется со своей частью задачи?

Я был на этом совещании по спиртовой отрасли в Тернополе. Поэтому хорошо помню, насколько неожиданными для участников рынка стали предложения и требования президента, начиная от руководства государственной компании «Укрспирт» и заканчивая рядовыми сотрудниками спиртзаводов, которые начали переживать за возможность потерять работу. Впрочем, время показало, что действия и мероприятия, которые мы начали воплощать после этого совещания, привели к реальному прогрессу в этой области. Поэтому мы наблюдаем рост прибыли и объемов реализации спирта по ГП «Укрспирт».

Чем закончилось дело с обысками, которые проводила СБУ в центральном офисе налоговой на Львовской площади в Киеве? Ведь правоохранители выдвинули обоснованные подозрения относительно вмешательств в информационную систему некоторыми руководителями департаментов и их подчиненными.

Прежде всего, как и было указано на сайте СБУ, это была совместная операция СБУ и ГНС за эпизодами 2018 – начала 2019 годов. Некоторые из фигурантов этих информационных сообщений вообще никогда не работали в налоговой. Также относительно некоторых фактов я инициировал дополнительные проверки. Соответственно, сегодня мы улучшаем и качество обслуживания плательщиков, и, собственно, степень защищенности налоговой информации, с которой мы работаем, чтобы подобных ситуаций не возникало в будущем. Налоговая с правоохранительными органами проводит и другие совместные мероприятия, в частности, мы находимся практически в ежедневном контакте по рисковым плательщикам.

Подытоживая вышесказанное, ГНС выполняет свою функцию, как часы: согласно закону, вся информация по таким случаям передается в правоохранительные органы и они, соответственно, реализуют ее под конкретные мероприятия.

И напоследок, на каком этапе находится процесс очистки налоговых органов, что стартовал после коррупционного скандала в Одессе, где фигурировала фамилия бывшего и.о председателя ГНС в Одесской области?

По Одессе проверка длилась три недели. Также на сегодняшний день специальная комиссия завершает проверять работу центрального аппарата. Кроме того, что от исполнения обязанностей были отстранены руководители одесской налоговой, в ближайшее время мы будем принимать уже финальные кадровые решения на основании акта о результатах проверки.

Что касается всей системы ГНС, то на выполнение поручения премьер-министра Алексея Гончарука нами было инициировано антикоррупционную проверку, которая должна вскоре начаться. Она будет включать, в частности, тестирование на знание антикоррупционного законодательства. Также будут направляться запросы в правоохранительные органы относительно наличия у них информации, которая могла бы свидетельствовать о недобросовестности того или иного сотрудника налоговой. В ближайшие месяцы мы начнем антикоррупционную проверку руководителей подразделений как центрального аппарата, так и руководства территориальных аппаратов ГНС. А уже после этого стартует тотальная проверка, которая коснется всех работников Государственной налоговой службы.

Перший заступник міністра енергетики і вугільної промисловості (до 25 квітня 2018 р.) Галина Карп ділиться із Читачем Часопису TerminaL своїм баченням поточного стану реформування галузі.

– Українська енергетика реформується. У минулому році була прийнята Енергетична стратегія до 2035 року. Які ще події 2017 р. Ви вважаєте важливими як у позитивному, так і негативному сенсі?

– Безперечно, прийняття Енергетичної стратегії України на період до 2035 р. є ключовою подією минулого року. Водночас не менш важливим є здійснення одного з найважливіших кроків з реформування та лібералізації ринку електричної енергії – прийняття Закону України «Про ринок електричної енергії». У результаті розпочато процес впровадження нової моделі ринку електричної енергії України та об’єднання енергосистем України і Європи. Реа­лізація цих процесів дозволить створити умови для конкуренції на ринку електроенергії, залучити інвестиції в галузь та реалізувати права споживачів на отримання найбільш привабливих умов постачання електроенергії.

Серед досягнень 2017 р. – продовження реформування ринку природного газу шляхом реалізації Закону України «Про ринок природного газу», зокрема в частині відокремлення функцій оператора від функцій видобувників та постачальників природного газу; започаткування реалізації проектів «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз» та будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, пілотних проектів з метою заміщення дефіцитного антрацитового вугілля.

– Що Ви вважаєте основним досягненням під час роботи в міністерстві?

– Спільним досягненням є формування нормативно-правової бази відповідно до вимог Третього енергетичного пакету ЄС та здійснення кроків щодо формування ринкових відносин в енергетичному секторі. Базове законодавство прийняте – це Закон про ринок природного газу, Закон про ринок електричної енергії та Закон про Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Прийнято низку галузевих концепцій та програм. Важливим здобутком є також зміц­нення ресурсної бази та збалансування енергетичної системи України. Нам вдалося накопичити необхідну кількість газу та вугілля до опалювального сезону і забезпечити споживачів електроенергією та теплом. Ще одним важливим кроком, про який я вже згадувала, є початок будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, що дасть можливість нам не лише відмовитися від послуг РФ щодо зберігання відпрацьованого ядерного палива українських АЕС, а й суттєво зміцнити енергетичну безпеку та заощадити близько $200 млн щорічно на його зберіганні. Також протягом року здійснено чимало заходів щодо диверсифікації постачання енергоресурсів, що сприяє підвищенню рівня захищеності та енергетичної і національної безпеки України.

Про досягнення свідчать і цифри за 2017 р. у порівнянні з 2016-м:

• обсяг виробництва електроенергії зріс майже на 700 млн кВт.год, або на 0,5%;
• видобуток природного газу зріс більш ніж на 800 млн куб. м, або на 4%;
• обсяг транзиту газу збільшився більш ніж на 11 млрд куб. м, або на 13%;
• експорт електроенергії зріс більш ніж на 1,2 млрд кВт.год, або на 34%;
• обсяг закачування газу в підземні сховища став більше майже на 2,8 млрд куб. м, або на 43%.

Головне – не зменшувати темпу і рухатися вперед.

– Які, на Вашу думку, основні проблеми української енергетики? Назвіть їх, будь ласка.

– Першою варто назвати залежність української економіки від імпорту енергоносіїв. Для нас ключовим завданням є досягнення енергонезалежності країни, що в свою чергу є запорукою національної безпеки. Важливість цього завдання чудово ілюструє остання газова криза, що мала місце на початку березня цього року внаслідок дій «Газпрому». Цілком реальним є досягнення у 2020 р. енергонезалежності за рахунок зростання власного видобутку природного газу. У 2017 р. видобуток природного газу в Україні відчутно зріс.

Другою важливою проблемою є енергоефективність. Українська економіка лишається дуже енергоємною. На виробниц­тво одиниці товарної продукції в Україні витрачається у 2,5-3 рази більше енергії, ніж у більшості країн. Дуже великими є втрати енергії в комунальному господарстві через низьку енергетичну ефективність будівель. Великими є витрати енергії на виробництвах. Зокрема у виробництві і транспортуванні електричної та теплової енергії. У напрямі енергоефективності в Україні робиться немало, і це дає певні результати. Але проблема є масштабною та комплексною. Її вирішення вимагає часу та інвестицій.

– За якими показниками слід оцінювати ефективність і результативність роботи міністерства?

– Показників результативності може бути багато: це і розроблення та імплементація нового законодавства, і стабільність роботи паливно-енергетичного комплексу України, і створення сприятливого інвестиційного клімату, і впровадження сучасних стандартів державного управління, і забезпечення прозорості та відкритості у роботі Міненерговугілля, і запобігання корупційним ризикам. За всіма напрямами Міненерговугілля забезпечує системну роботу.

– Чи змінилась і як саме робота міністерства після появи в ньому нових Директоратів? Чого ще не вистачає?

– Сьогодні дещо зарано говорити про суттєві зміни в роботі нашого міністерства внаслідок появи нових Директоратів. Директорати ще не сформовані до штатної чисельності персоналу. Конкурси з набору фахівців досі тривають. Ймовірно, цей процес буде завершено протягом ще одного-двох місяців. Але фахівці вже виконують покладений на них обсяг завдань у сфері галузевої політики.

 . . .

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  НТЦ «Псіхєя»

Те, що найближче транспортне майбутнє – за електротягою, не викликає сумніву. Питання лише у швидкості перетворення ринку, який завжди йде за економічною вигодою, якістю та зручністю. Наскільки ми готові пересісти на електромобілі і що для цього потрібно, говоримо з Володимиром Омеляном, міністром інфраструктури України.

– У світі швидко зростає кількість електромобілів. В Україні їх теж більшає. Що потрібно зробити, аби інфраструктура відповідала потребі? Стимулювання, преференції або обмеження для традиційного палива? Чи Ви очікуєте, що ці питання ринок вирішить сам?

– Уже в січні 2018 р. кількість зареєстрованих електрокарів перейшла рубіж у 5 тис. Ми за динамікою зростання займаємо передові місця в Європі та світі. Відповідними темпами розвивається інфраструктура зарядних станцій, і цю ношу поки що тягне на собі бізнес.

Мінінфраструктури має план здійснити інтервенцію на ринок інфраструктури зарядних станцій для тестування декількох пілотних бізнес-моделей. Я глибоко переконаний, що держава самостійно не може ефективно керувати бізнесом, тому всі пілотні проекти будуть реалізовуватися з провідними міжнародними компаніями.

Разом з тим, ми здійснюємо конкретні кроки для обмеження використання традиційного палива на транспорті. Завдяки Мінінфраструктури наша країна приєдналась до Глобальної ініціативи з економії палива, в рамках якої здійснюється аналіз викидів з автомобільного транспорту та напрацювання відповідної політики заощадження палива.

– Більше електромобілів – менше реалізація палива, менше акцизних надходжень. Та й на ввезення авто є пільги. Як буде перекриватися дефіцит від зменшення податкових надходжень? Зараз це копійки, але за п’ять років електромобілів стане значно більше.

– Ми свідомо йдемо назустріч зменшенню оподаткування електричного транспорту, щоб зробити його доступнішим для населення та запустити абсолютно новий ринок. Більш того, це стимулюватиме оновлення автомобільного парку країни, який наразі за антирейтингом зношеності є другим у світі після Куби.

Щодо наповнення Дорожнього фонду, який ми створили минулого року, – це живий механізм фінансування дорожнього господарства, який буде оновлюватися відповідно до потреб країни та бюджетних викликів.

– Було б доцільно ширше використовувати електротранспорт у комунальному господарстві. Які кроки планується здійснити в цьому напрямку? Чи може стати закупівля електромобілів для потреб комунальних підприємств трендом? Екологічна доцільність тут очевидна. А чи проводився розрахунок економічної складової?

– Робоча група при Міністерстві інфраструктури України підготувала законопроекти про стимулювання ринку електричного транспорту, які ми передали на подальше опрацювання до Комітету податкової та митної політики Верховної Ради України. Для стимулювання попиту запропоновано розповсюдження механізму податкової знижки на придбання, в тому числі у кредит, електромобілів, що поверне покупцям до 18% вартості авто, а також обнулить реєстраційний збір на електромобілі, який зараз становить 3-5%.

Прийняття цих законопроектів дозволить нам «проторити стежинку», якою ми скористаємося для розвитку електричного комунального транспорту. Відповідні напрацювання вже розроблені робочою групою при Мінінфраструктури України. Ми переконані, що перехід на електричний комунальний транспорт має бути поетапним, і до 2030 р. ми маємо вийти на оновлення парку лише за рахунок електричного транспорту.

– Що потрібно зробити для підвищення інвестиційної привабливості України в напрямі виробництва електромобілів («Мерседес» оголосив про плани будівниц­тва шести заводів найближчим часом. України як місця розгортання потужностей немає навіть у довгострокових планах концерну). Наскільки зараз реально говорити про виробництво електротранспорту в нашій країні?

– Законопроекти, підготовлені робочою групою при Мінінфраструктури, передбачають низку стимулів для розгортання у нас виробництва електротранспорту.

Так, строком на 15 років передбачено нульову ставку оподаткування на прибуток підприємств, що займатимуться виробництвом електромобілів, електробусів та електровантажівок. Також строком на 10 років планується встановлення нульового мита та звільнення від податку на додану вартість першої поставки (імпорту) комплектуючих для виробництва електромобілів, електробусів та електровантажівок.

– В Україні є багаті родовища літію. Було б логічно планувати виробництво акумуляторних батарей у нас, аби створювати додану вартість тут. Що для цього потрібно?

– Серед запропонованих новацій у законопроектах, про які ми говоримо, строком на 15 років передбачено нульову ставку оподаткування на прибуток підприємств, що займатимуться виробництвом літій-іонних та літій-полімерних батарей для автомобільної галузі, а також від реалізації літію власного виробництва.

Як відомо, в нашій країні налічується  декілька родовищ літію та рідкоземельних металів (найбільші три – це Полохівське, Шевченківське родовища та Станкуватська ділянка), але нам бракує власних технологій обробки літієвих руд. Саме тому надважливим завданням для нас є залучення до українського літієвого ринку стратегічного інвестора зі світовим ім’ям, який має власні технології.

– Одним із невирішених питань лишається утилізація накопичувачів електроенергії. Яке Ваше бачення вирішення цієї проблеми в Україні? Чи розглядається виділення фінансування на розробки в цьому напрямі?

– Утилізація накопичувачів енергії – потенційно величезний ринок, на якому можуть розквітнути як компанії, що займатимуться ресайклінгом батарей, а ще краще – повторним використанням у пристроях на кшталт Tesla Powerwall. Не бачу необхідності на даному етапі урегульовувати ринок, який лише зароджується. Те саме стосується фінансування – це рентабельний бізнес, якому не потрібне втручання держави.

. . . 

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Лише застосування на практиці певних документів з тих, над якими зараз працює Проектний офіс, може дати однозначну відповідь, наскільки спроможними є ті чи інші нормативно-правові акти, правила, кодекси. Є потреба гармонізувати документи, врахувати думки експертів і консультантів, координувати роботу органів влади і регулятора, поетапно вивіряючи, чи у правильному напрямку рухаємось, і визначати напрямок подальших кроків… Про роботу Проектного офісу реформ енергоринку нам розповів керівник, радник віце-прем’єр-міністра Володимир Євдокімов.

– Минуло 100 днів від початку Вашої роботи як голови Проектного офісу з імплементації Закону України про ринок електричної енергії. Що Ви можете сказати про перші підсумки Вашої роботи, що встигли зробити?

– Нами були вирішені всі організаційні питання з упровадження Проектного офісу. Сама організація проводилась досить важко, тому що деякі учасники не підтримували його створення. Але рішення все-таки було прийняте і підтримане Координаційним центром із забезпечення запровадження нового ринку електричної енергії, і ми розпочали свою роботу.

Ми разом із Комісією [НКРЕКП – ред.] відпрацювали детальний Зведений план-графік упровадження нового ринку у відповідності до вимог, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії». Були створені умови для прозорого обговорення проектів вторинних правових актів. Мультисервісна система PsycheaEXPERTUS дала можливість започаткувати відкрите фахове обговорення нормативно-правових актів.

Ми обрали консультантів за відповідними напрямами роботи з питань оптового та роздрібного ринку; з питань фінансів; запровадження програмного забезпечення оператора ринку [ДП «Енергоринок» – ред.] та оператора системи передачі [ДП НЕК «Укренерго» – ред.]. Планували п’ять консультантів, обрали чотирьох. Триває процедура відбору п’ятого консультанта з юридичних питань. Вже обрані консультанти – це наші колеги з Чехії та Словаччини, експерти енергетичної галузі, які брали безпосередню участь у реформуванні ринку в європейських державах.

Започаткували філософію роботи над обговоренням і прийняттям рішень по проектах нормативно-правових актів вторинного законодавства та інших заходах, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії». У зв’язку з тим, що кількість нормативно-правових актів дуже велика, а часу обмаль, ми пішли шляхом визначення концептуально важливих питань, до яких ми будемо повертатися після опрацювання тестових розрахунків нового ринку електричної енергії. Далі удосконалюватимуться правила, кодекси і всі інші нормативно-правові акти, які мають бути імплементовані у процес переходу до нової моделі ринку. А початок цього процесу повинен відбутися 1 липня 2019 р.

Основні документи, а саме правила та кодекси, які були затверджені Комісією, сьогодні не є ідеальними. Хоча треба сказати, що якість цих документів ми відчуємо не миттєво, а лише тоді, коли перейдемо до тестових розрахунків, тобто наприкінці поточного року. Під час реалізації тестових роз­рахунків ми будемо відслідковувати ті проблеми, які можуть виникнути в роботі всієї системи взаємодії та розрахунків, і, відповідно, побачимо, куди рухатись далі. Визначимося з тим, які зміни до нормативно-правових актів треба буде внести.

До прикладу, наші сусіди з Польщі тричі на рік кардинально міняли правила ринку. Тому наші затверджені правила мають сенс, і з боку учасників ринку треба вживати у стосунку до них відповідні заходи та приймати рішення.

– Чого Ви очікуєте від залучених іноземних консультантів?

– Я наразі очікую, що вони почнуть працювати більш активно, оскільки з початку роботи (з 01.02.2018 р.) їм було дуже важко сприйняти наші реалії; деякі консультанти володіють нашою мовою, а деяким потрібен перекладач. Тепер я чекаю від них більш продуктивної роботи з виконання плану їх робіт та пропозицій до проектів нормативно-правових актів вторинного законодавства.

– Що заважає впровадженню нової моделі енергоринку?

– Нам заважає – «час». Ми маємо чіткий план дій, розуміємо, куди ми рухаємось, розуміємо всі заходи і також усвідомлюємо, що часу для їх реалізації дуже мало. Ми хочемо розробити оптимальніший варіант того, яким чином встигати виконувати всі необхідні заходи та ухвалювати відповідні рішення. Ті заходи, які можливо запаралелити – запаралелимо, а що можливо виконати лише після прийняття та виконання рішень – ми прагнемо вирішувати в першу чергу. Це робиться для того, щоб запустити роботу по всіх напрямах запровадження нового ринку електричної енергії України. Комісія [НКРЕКП – ред.] затвердила нормативно-правові акти (правила, кодекси), з приводу яких учасники ринку просили дати їм більше часу на доопрацювання, але прийняте рішення Комісією, на мій погляд, є правильним: воно дозволить запустити інші процеси та заходи із забезпечення ефективного реформування галузі.

Ще однією з перешкод є проведення ротації членів Комісії, що зі свого боку може призвести до відсутності кворуму на проведення відкритого засідання. Також прийдуть нові люди [члени Комісії – ред.], і їм знадобиться додатковий час, аби увійти в курс справи, розглянути ті напрацювання, які вже були зроблені.

– Якими будуть подальші кроки з імплементації Закону України «Про ринок електроенергії»?

– Зараз ми пройшли перший етап розробки і затвердження нормативно-правових актів вторинного законодавства. Далі ми повинні працювати в рамках інших етапів. Перший – це закупівля і впровадження програмно-технічного забезпечення оператором ринку та оператором системи передачі, що потрібно для започаткування необхідних тестових розрахунків нової моделі ринку електричної енергії у встановлені законодавством терміни. Другий – це питання, пов’язані з інфраструктурними змінами. Маю на увазі розділення енергопостачальних компаній, так званий анбандлінг; це питання корпоратизації ДП НЕК «Укренерго» та створення оператора системи передачі з відповідним відокремленням його незалежності; це питання реструктуризації ДП «Енергоринок» та створення на його базі гарантованого покупця «зеленої енергії» та оператора ринку.

Це ті інфраструктурні зміни, де ще багато роботи і з боку уряду, і з боку самих учасників ринку. Ця робота триватиме близько двох-трьох місяців.

– Скільки коштів планують витратити на закупівлю програмного забезпечення, як буде відбуватися закупівля?

– На програмне забезпечення оператора системи передачі буде витрачено найбільші кошти. Фінансування здійснюватиметься за рахунок Світового банку.

Програмне забезпечення для ДП «Енергоринок» планується закуповувати коштом «Енергоринку». Ми маємо наміри використовувати послуги аутсорсінгу стосовно придбання готового програмного забезпечення, яке діє в європейських державах. На координаційному центрі було прийнято рішення не розробляти власний програмний продукт, а придбати готовий і адаптувати його з урахуванням специфіки нашої енергетичної галузі.

– Проектний офіс був створений для організації спільної роботи НКРЕКУ, Мін­енерговугілля та інших профільних органів з імплементації Закону України «Про ринок електричної енергії». Наскільки вдало, за Вашою оцінкою, реалізується цей напрям спільної роботи?

– Основна мета створення Координаційного центру – забезпечити узгодження дій всіх центральних органів виконавчої влади і Комісії [НКРЕКП – ред.]. Проектний офіс готує проекти пропозицій Координаційного центру до документів, які визначені Зведеним планом-графіком впровадження положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Мушу сказати, що не всі заходи відбуваються у встановлені Зведеним планом-графіком терміни, але вони не є критичними. Вважаю, що за два-три місяці ми надолужимо час.

– Як просувається робота з документами з точки зору врахування пропозицій експертів до них та гармонізації документів між собою?

– У нас є іноземні консультанти, основне завдання яких – відпрацьовування документів, їх гармонізація і надання пропозицій. З напрацьованих потягом місяця спільно з учасниками ринку пропозицій Комісія врахувала не всі, які вносили консультанти.

Разом з тим, Проектний офіс та консультанти визначили та обговорили з учасниками ринку перелік концептуальних питань до затверджених Комісією нормативно-правових актів, які необхідно додатково відпрацювати з Комісією та знайти відповідні рішення по них. Цей перелік був озвучений на засіданні Координаційного центру 16 березня поточного року. До речі, з ними можна ознайомитися на сайті Координаційного центру. Цей перелік був підтриманий учасниками засідання і буде направлений офіційно до Комісії. Були визначені важливі питання щодо правил та кодексів, а також інших заходів, передбачених Зведеним планом-графіком. У першу чергу це стосується: порядку надання підтримки вразливим верствам населення; започаткування організації роботи постачальників універсальних послуг, які надаватимуть електричну енергію побутовим споживачам; роботи постачальників «останньої надії» та інших важливих моментів роботи нової моделі ринку електричної енергії України, за якими ми працюватимемо з Комісією. Сподіваюся, ми знайдемо оптимальні рішення. Ми будемо і далі напрацьовувати конкретні пропозиції до нормативно-правових актів.

– В Україні ще з радянських часів склалася система роботи експертів в робочих групах. Як керівник Проектного офісу, що Ви змінили?

– Хочу дуже подякувати НТЦ «Псіхєя» за велику допомогу. Надана аналітична система PsycheaEXPERTUS виявилась одним з діючих елементів та інструментів прозорості й відкритості. Організація роботи, процес розгляду і надання пропозицій через систему Psychea дозволила учасникам ринку оперативно готувати пропозиції. В умовах браку часу це вкрай важливо. До того ж, у нас мало експертів: один-два експерти проводять майже всі документи, надають пропозиції. А система дозволила цим фахівцям надавати пропозиції в оперативному, «домашньому» режимі. Тому я як керівник Проектного офісу вважаю, що PsycheaEXPERTUS – цікава і ефективна система роботи експертів, і я сподіваюсь, що ми будемо посилювати цю систему і залучати більше експертів.

В цілому, досвід використання системи Psychea дуже вдалий, і треба й надалі її розповсюджувати. Більш того, я проситиму НТЦ «Псіхєя» залучатися до процесу роботи над наступним пакетом документів, аби ми за її допомогою могли опрацьовувати з експертами новий перелік нормативно-правових актів вторинного законодавства.

– Як система PsycheaEXPERTUS вплинула на швидкість та якість роботи над документами?

– Маю визнати, що система – нова для експертів, вона трохи стримує їх психологічно, але разом з тим це дає можливість враховувати думки різних учасників. Це дуже важливо, оскільки йде активний обмін думками, аналітичними даними, звітами, що дозволяє більш ефективно і якісно, не марнуючи час, готувати пропозиції. Ефективність і якість завжди мають сенс.

До того ж ми бачимо, які експерти надають пропозиції, хто безпосередньо є учасником обговорення, і тому можемо напряму працювати з тими, хто бере активну участь в обговоренні через цю систему.

 . . .

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  Олеся Натха

Про головне в роботі антимонопольного відомства, розробку «Національної стратегії розвитку конкуренції» та інші питання захисту конкуренції на внутрішньому ринку розповів голова Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв.

– АМКУ відведена роль потужного інструменту захисту економічної конкуренції. Наскільки ця роль відповідає реаліям? Які основні складнощі маємо на цьому напрямі, зокрема в енергетиці?

– Існування Антимонопольного комітету України (далі – Комітет) передбачено Конституцією України. Є Закон «Про захист економічної конкуренції», в якому йдеться саме про це. Ми не замінюємо органів державної влади, завданням яких є розробка програм економічного розвитку, зростання конкурентного середовища у відповідних галузях, постійний моніторинг цієї проблематики. Ми повинні займатися переважно правозастосуванням. На превеликий жаль, у порівнянні з конкурентними відомствами інших країн, які існують у сталому розвиненому інформаційному середовищі, де належна статистична інформація з діяльності ринку є наявною i достовірною, де ринки зрілі і менш схильні до різких коливань, наша діяльність є складнішою. Адже ми змушені самостійно напрацьовувати всю інформаційну базу щодо стану ринків і конкуренції на них. Все для того, щоб розуміти і робити пріоритетними найважливіші проблеми та найефективніше реагувати на них. Якщо говорити про різні ринки та їх проблематику, то серед них є такі, які мають найбільшу питому вагу і значення. Досить давно в діяльності Антимонопольного комітету пріоритетне місце вже традиційно займають енергетичні ринки.

Якщо проаналізувати діяльність Комітету протягом тривалого періоду, то можна визнати, що ми у своєму правозастосуванні іноді заходили на територію інших відомств (захист прав споживачів, регулятор). Статистика надходження заяв про порушення щорічно складає майже 6,5 тисяч, кількість прийнятих нами рішень – близько 2,5 тисяч. Утім, така статистика не є оптимальною, оскільки, з одного боку, вона свідчить про довіру до Антимонопольного комітету як до відомства, здатного вирішувати певні проблеми конкретних суб’єктів господарювання чи фізичних осіб, а з іншого, якщо порівнювати АМКУ з іноземними відомствами, то вони приймають щороку не більше ста рішень. Така велика кількість прийнятих нами рішень фактично свідчить про те, що у своїй роботі Комітет, як інструмент конкурентного правозастосування, дуже часто покликаний вирішувати проблеми, які знаходяться в компетенції інших державних органів. Якщо у скаргах людей, що звертаються до АМКУ, ми бачимо порушення в діяльності підприємств-монополістів (особливо в регіонах), то розпочинаємо відповідні справи. Для більш ефективного реагування на подібні порушення ми відпрацьовуємо інструменти чіткішого розмежування повноважень з відповідними державними органами (НКРЕКП, ДСПП) через підписання меморандумів.

Інший напрям – це комунікація з населенням, суб’єктами господарювання щодо того, з якими саме проблемами необхідно звертатися до Антимонопольного комітету, а які вирішувати з залученням інших державних органів.

– Тобто проблема – у відсутності чіткого розмежування компетенцій?

– Розмежування є. Але історично склалося так, що коли, наприклад, підприємство-монополіст вчинило певні дії, які фізична особа або суб’єкт господарювання вважає порушенням, вони скаржаться до Антимонопольного комітету. Відповідно до закону і загальних принципів реагування на звернення громадян, коли територіальне управління або центральний апарат вбачає у зазначених діях зловживання монопольним становищем, то порушують справу, проводять розслідування, виносять рішення. На це йде час. Але аналізуючи статистику по таких рішеннях, ми бачимо, що суттєва частина з них знаходиться на межі з повноваженнями інших державних органів.

Некоректно говорити, що АМКУ не повинен займатися справами на регульованих ринках. Ми дивимося на діяльність і обл­енерго, і газорозподільчих компаній, але розглядаємо їх не з точки зору проблем конкретного споживача, а більш системно.

Можна вважати, що якщо скарги направляють до АМКУ, а не до НКРЕКП, ДСПП – то це завдяки тому, що Антимонопольному комітету довіряють. Але органи державної влади мають працювати в межах своєї компетенції, і вони повинні діяти ефективно як система. І ще ефективніше та оперативніше було б, щоб питання, які знаходяться на межі компетенції з ДСПП чи НКРЕКП, вирішували саме вони. Адже розслідування Комітету триває щонайменше шість місяців. За цей період порушені права суб’єкта господарювання можна було б відновити дієвішим способом.

– Чи не позначається негативно така кількість справ на якості результатів розгляду?

– Серед порушень найбільш питому вагу мають зловживання монопольним становищем (795 рішень минулого року), антиконкурентні дії органів влади (610 рішень). Дуже часто антиконкурентні дії органів влади пов’язані з іншими порушеннями, коли суб’єкт зловживає монопольним становищем через певні дії органів державної влади, які створюють передумови такого порушення.

– Іноді рішення АМКУ роками оскаржують у судах, і оштрафована компанія встигає передати власність іншим юридичним особам, оголосивши себе банкрутом. Як уникнути такої практики?

– Це велика проблема, пов’язана з неефективним процесом стягнення штрафів, у тому вигляді, в якому це зараз передбачено чинним законодавством. Наразі суб’єкт має два місяці на оскарження рішення Антимонопольного комітету в судах трьох інстанцій. Якщо суб’єкт програє, то Комітет повинен звертатися до суду щодо стягнення штрафу і судитися знову, аби стягнути штраф. Ця система є надзвичайно неефективною, і в Законопроекті №6723, який зараз розглядається в парламенті, передбачено надання рішенню Антимонопольного комітету статусу виконавчого документу. Тобто якщо суб’єкт оскаржив рішення АМКУ, він має на це право, але якщо рішення Комітету судом не скасовано, то ми не повинні знову судитися, аби суб’єкт не зловживав своїми процесуальними правами, перешкоджаючи Комітету стягнути штраф. Рішення АМКУ, якому нададуть статус виконавчого документу, буде прямувати до виконавчої служби. Це має скоротити терміни виконання рішення Комітету принаймні вдвічі.

Також у перспективі є запровадження додаткової відповідальності для засновників та керівників у разі доведення підконтрольних компаній-відповідачів, на яких органами АМКУ було накладено штрафи, до банкрутства (неплатоспроможності) з метою уникнення сплати накладених штрафів. Класичним прикладом такої ситуації є зміна однієї літери в назві юридичної особи однієї з відомих мереж АЗС, що вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вдавшись до антиконкурентних узгоджених дій.

Ще однією цікавою новацією Законопроекту №6723 є норма, яка передбачає таке: якщо винесено рішення і визначено штраф, то суб’єкт має можливість протягом двох місяців самостійно його сплатити і при цьому матиме право на зменшення його розміру на 50%. Для нас головне – не насичувати бюджет штрафами, а робити так, аби суб’єкти припиняли протиправну економічну діяльність і відновлювали порушену ситуацію на відповідних ринках.

Зараз ми приділяємо велику увагу тому, аби формувалась якісна прецедентна база рішень Антимонопольного комітету як колегіального органу та база судових ухвал з оскарження наших рішень.

Сподіваюся, що ця наша робота призведе до того, що судова практика буде сталою, зрозумілою і передбачуваною, а суб’єкти матимуть більше мотивації, якщо знатимуть позицію судів з визнання правомірності рішень АМКУ у відповідних випадках. Не треба гратися з Комітетом у кількарічні оскарження, а краще сплатити певний обмежений розмір штрафу, відновити порушену ситуацію на ринках і працювати далі у нормальному режимі.

– Причина небажання суб’єктів господарювання сплачувати штраф не може полягати у завеликому розмірі штрафу?

– Якщо порівнювати розмір штрафів, передбачених нашим законом з країнами Європейського Союзу, то можна дійти висновку, що в нас діє одна й та сама норма. Розмір штрафу може складати до 10% товарообігу за минулий рік. Якщо ознайомитись з практикою правозастосування, то по таких рішеннях, як зловживання монопольним становищем, середній розмір штрафу коливається в діапазоні від 0,2 до 1,5% річного товарообігу. У своєму правозастосуванні ми прагнемо в першу чергу чітко наслідувати європейську практику, оскільки це є не лише нашим бажанням щодо якості рішень, а також і вимогою до Угоди про асоціацію, в якій є розділ, присвячений конкуренції. Там зокрема передбачено, що сторони (ЄС і Україна) визнають необхідність захисту конкуренції. Україна гарантує існування незалежного органу, який відповідає за захист конкуренції. У своєму правозастосуванні ми будемо наближатися до практики Європейського Союзу, тому в діях і у своїй вторинній нормативній базі ми безумовно беремо до уваги і прецеденти, і вторинне законодавство, розроблене в ЄС.

– Вторинне антимонопольне законодавство України потребує суттєвого доопрацювання, чи воно вже є оптимальним?

– Зараз ми впроваджуємо низку нормативних актів, аби дати більшу ясність суб’єктам щодо дозволеної і недозволеної поведінки. Найбільшу увагу ми приділяємо розробці вторинної нормативної бази стосовно контролю за концентраціями. Ця функція АМКУ є класичною, заради якої конкурентні відомства в усьому світі і створювались. У різних країнах діють різні режими щодо дозволу на концентрацію – коли дозвіл не потрібен, або як в Україні, коли отримання дозволу на концентрацію необхідне. Тому саме в цій сфері йде розробка основного масиву нормативної бази. Але ця нормативна база реально стосується не лише питань контролю за концентраціями – вона стосується визначення ринків, домінуючого становища, штрафів, вертикальних та горизонтальних відносин, тобто вона може потім застосовуватись і до розслідувань конкретних порушень.

– Чи можна прискорити розвиток економічної конкуренції в Україні і як?

– Класичні економісти казали про те, що є ефективні ринки, є природна рівновага, яка складається на певних ринках. В Україні є багато ринків, де ми не відстаємо, принаймні коли мова йде про споживчі товари – і за ціновими ознаками, і за наявністю товару. Але є й інший стан речей. Конкуренція може бути обмежена кількома факторами. У конкурентному праві ми говоримо про бар’єри доступу до відповідних ринків, коли ринок є закритим – конкуренція зазвичай є обмеженою. Говорячи про адвокатування конкуренції, треба враховувати, що мова йде передусім про зниження й ліквідацію бар’єрів доступу на ринок.

Наприклад, закон може передбачати, що лише державні підприємства можуть займатися певною діяльністю. Приклад законодавчого обмеження – «Укрзалізниця»: у законі йдеться про те, що рухомий склад (вагони) можуть бути приватними, а тягловий склад (локомотиви) – лише від «Укрзалізниці». Угодою про асоціацію передбачено, що локомотиви також можуть бути приватними. Ці законодавчі обмеження повинні бути скасовані, щоб дозволити новим суб’єктам увійти на цей ринок.

Бар’єром для доступу може бути необхідність придбати ліцензію, яка може коштувати 1 млн або 10 млн грн. Таким бар’єром є також необхідність інвестувати в інфраструктуру. Тобто розвивати конкуренцію можна через зняття бар’єрів. Примусово пришвидшити конкуренцію неможливо.

Питання зростання економічної конкуренції має вирішуватися системно не тільки Антимонопольним комітетом, оскільки ми маємо досить обмежені можливості. Ми можемо ідентифікувати, які бар’єри існують; у разі, якщо вони створені штучно, наприклад, через антиконкурентні дії або зловживання монопольним становищем, ми можемо змусити знищити ці бар’єри. Але якщо вони існують внаслідок певних законодавчих вимог чи регуляторного режиму, то ми маємо право лише надавати рекомендації органам державної влади, робити пропозиції Кабінету Міністрів. Таку роботу ми здійснюємо.

З іншого боку, відомий прецедент нашої діяльності з адвокатування конкуренції – це комплексне дослідження енергетики. Системно проаналізувавши проблематику, яка була на енергоринках, Комітет надав рекомендації основним гравцям – це регулятор, Міністерство енергетики і вугільної промисловості України, ДП «Енергоринок» – для системного виправлення ситуації.

Перспективи розвитку добросовісної конкуренції є великими. Наразі ми розробляємо разом із Світовим банком документ, який умовно називається «Національною стратегією розвитку конкуренції», направлений на те, щоб оптимізувати роботу з залученням всіх органів державної влади та системно відпрацьовувати бар’єри доступу на ринки і проблеми, які існують на них. Наша мета полягає в тому, аби добросовісна конкуренція – як на загальнонаціональних, так і на регіональних ринках – пришвидшувалась.

. . . 

Повну версію інтерв’ю читайте у часописі TerminaL.

З питань передплати або придбання номеру (електронна, друкована форма) звертайтесь за телефоном (+38 044) 263-68-39 або по email: terminal.psychea@gmail.com

Інтерв’ю  Олеся Натха

Про енергетичну незалежність, ринкові та правові підстави, перешкоди говоримо із заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-нергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Ольгою Бєльковою

 – «Позитивні санкції» Конгресу США щодо України передбачають створення нами Плану досягнення енергетичної незалежності України. Кому доручено його розробку?

– Унікальність цієї cитуації в історії американської дипломатії полягає в тому, що зазвичай санкції носять виключно негативний характер. У нашому випадку вони несуть позитив, отже, це не лише санкції проти ворога, але й бажання допомогти самій Україні стати сильнішою. Є бажання американського політикуму, наших колег з Сенату і Конгресу, які схвалили цей документ, виділити певні кошти – $30 млн – на підготовку плану енергетичної незалежності України.

Якщо уважно прочитати всі пункти цього плану, то можна дійти висновку, що такий план повинна скласти кожна країна сама для себе. Виникає питання, чому він з’явився саме в цьому законі. Гадаю, це тому, що наші колеги зі Сполучених Штатів розуміють: такий план вимагає величезних зусиль з боку кількох держав і цілих регіонів (а саме – Європейського Союзу) з метою формування реалістичного плану і потім усіляких змін, які будуть підтримуватися цими сторонами.
Так, наприклад, аби Україні імпортувати газ не з Росії, не досить бажання лише самої України. Для цього потрібно, щоб діяли інтерконнектори, щоб ми мали можливість
купувати газ на європейських хабах, щоб були ті, хто готовий продавати його Україні за ринковою ціною і без жодних політичних вимог – тобто потрібна відповідна підтримка широкого кола учасників.
Це вже вдалося зробити щодо газу. Ми купуємо його в Європі, а не в Росії, уникнувши таким чином шантажу в стосунку до нас як до країни.

  – Ми купуємо той самий російський газ, але вже за участі посередників?

– Не має значення, де він був видобутий. Звичайно, нам з вами як споживачам вигідніше за все купувати український. Навіть незалежно від того, за якою ціною він продається. Тому що українська компанія, яка видобуває газ тут (і державна, і приватна), залишає величезну частину податків в Україні. Сьогодні безпосередньо від діяльності видобувних компаній у бюджет закладено приблизно 35 млрд грн. Загалом ця індустрія є одним з найбільших платників податків. Тому ми зацікавлені в тому, щоб мати власний газ. Але зараз його не вистачає, і ми мусимо купувати назовні.

Нагадаю, що угоди з Росією завжди мали політичний компонент. Знижка на газ за можливість залишити в Севастополі Чорноморський флот – приклад політизації питання енергетики. Сьогодні, коли ми купуємо газ в Європі, ніхто від «Нафтогазу України» не вимагає розміщення в Україні баз НАТО. Газ має бути звичайним товаром, а не політичною зброєю. У плані про енергетичну незалежність України передбачено опрацювання всіх можливих напрямів для покращення ситуації самої України.

  – Покращення на яких напрямах?

– У нас складна ситуація з електроенергією. Сьогодні ринок електроенергії залежний від Росії. Технологічно він був побудований як частина колишнього Радянського
Союзу. Бувають ситуації, коли в нас є надлишок згенерованої енергії, а ми не можемо її продати; не вистачає електроенергії в пікові години – могли би взяти з Європи, але нема технічної можливості.

Часто кажуть, що не можна порівнювати ціну в Європі і в Україні. Але ціну в межах Європи теж не можна порівнювати – єдиної середньої не існує. Вона різна залежно від сезону, часу постачання і т.ін. Ми могли б дуже багато виграти, якби сьогодні були приєднані до ЕNTSO-E. Тому я б дуже хотіла, аби ця частина плану стала можливістю для України використати потужний геополітичний інтерес до нашої ситуації, щоб перезапустити ті процеси, про які ми багато і довго говорили. Наприклад, розмови про приєднання України до ринку електроенергії Європи велись упродовж 10-15 років: планували імпортувати, експортувати електроенергію, проводили великі презентації…
а віз і нині там. Багато чого не зроблено з того, що можна було б зробити. Багато опонентів, включаючи наших місцевих виробників, можуть зловживати своїм монопольним становищем.

Але з поняттям монополії треба теж розібратися. В енергетиці не буває багато маленьких компаній – вірніше, вони є, але за принципом Парето: 80% компаній будуть виробляти 20% енергії. За що я люблю альтернативну генерацію? Бо там є можливості для виробників різного масштабу. Не обов’язково мати мільярдні інвестиції – можна починати на базі менших можливостей. У Німеччині, наприклад, дуже успішний досвід кооперативів, які виробляють сонячну енергію в якомусь маленькому селищі. І це дуже важливо. На рівні атомної енергетики, безумовно, будуть фактичні монополісті. Сьогодні ДП «Енергоатом» виробляє всю атомну енергію країни. І, напевне, так воно і залишиться. Разом з цим навколо «Енергоатому» вже діють приватні компанії, які перебирають на себе певну частину процесу з доставки електроенергії до споживача (постачальники, трансмісія і т.п.).

Тому на ринку енергетичних продуктів монополії є даністю, але важливо, щоб вони не зловживали таким становищем.

– Як цього досягти?

– Для цього потрібно, щоб український споживач був приєднаний до всіх можливих варіантів. Найбільше гарних пропозицій сьогодні – саме на європейських ринках. А в Росії для українського споживача є лише політичні обтяження. І найближчим часом це не зміниться. Тому мені б хотілося, щоб уряд взявся до активної роботи на цьому

напрямі, визначив відповідальних – це має бути міністр або віце-прем’єр.

  – Що найголовніше в цьому плані?

– Декілька основних компонентів. Перший – наша синхронізація з Європою по всіх видах генерації, всіх видах ресурсів. І в частині електроенергії, і в частині газу. Так
само і у виробництві атомної генерації. Цикл виробництва палива і всього, що пов’язано з атомною енергією, є настільки складним, що нам треба якомога більше півпрацювати, диверсифікувати постачальників джерел і послуг на всіх етапах, як це робиться в тих країнах, які підтримують атомну енергетику.

Сьогодні ми є залежними від РФ щодо постачання палива. Ситуація зміниться в 2019 р. Нам потрібно активізувати роботу з пошуку альтернатив.

  – Можливо, варто було б поєднати зусилля з розробки цього плану та Дорожньої карти з Національною енергостратегією до 2035 року? Як скоординувати роботу над двома документами?

– Енергостратегія – це ніби як політична мрія. Визначилися з тим, куди рухаємося. Вітаю з тим, що вона з’явилася. Але до Енергостратегії включені речі найвищого
порядку. Наприклад, хочемо видобувати газу стільки, скільки потрібно Україні, навіть з можливістю експорту в Європу. А далі? Як це зробити? З одного боку, важливо, щоб частина про санкції і Дорожня карта не суперечили одне одному. Але з іншого – в частині міжнародної роботи – має бути фахове підтвердження, як кожен пункт зробити реальністю. Дорожня карта і конкретні плани з реалізації тих чи інших заходів.

  – Фахове підтвердження – це технічні рекомендації?

Саме так, але не лише це. І технічні, і фіскальні. До прикладу, в частині видобутку газу сьогодні існує три основні проблеми. Перша – з комплексом заходів щодо видачі
ліцензій і відслідковування їх використання в Україні. Де взяти ліцензії компаніям, які прийдуть в Україну видобувати газ? З чого фактично вони можуть почати свою
роботу? Друга – фіскальні умові видобутку. Верховна Рада працює над ідеями, як їх змінити, щоб зробити Україну інвестиційно привабливою. Моя ідея – так звана стимулююча рента 12% для нових свердловин. Їх мета – залучити інвесторів саме до нового буріння, а вже згодом перейти до єдиної ставки ренти або до спеціального податку на прибуток від видобувної діяльності замість ренти. Третя – це впорядкування питань надання різних дозволів та доступу до земельних ресурсів. І тут я подала законопроект, який поки що дуже складно просувається – 3096-д.

  – Можете коротко перерахувати основні підстави або узагальнити причини того, що до нас не йде інвестор?

Одна із найбільших проблем – це нестабільність умов ведення бізнесу та втручання органів влади у діяльність компаній. Безумовно, у кожній сфері є своя проблематика,
але енергетичний бізнес – це дуже довгострокові горизонти планування. Інвестори у будь-який сегмент просять саме стабільності правил, бо вони складають бізнес-пла-
ни на 5-15 років наперед.

Яким чином регуляторно виправити ситуацію? У компаній, які отримали ліцензії, піде від 24 до 36 місяців, щоб почати повний цикл видобутку. Деякі країни витрачають близько місяця, середній показник по світу – півроку, а в нас на це йде три роки.

Як ми можемо мріяти про енергетичну незалежність, якщо сьогодні Україна – третя країна Європи за розміром підтверджених запасів, і при цьому ми купуємо газ назовні? Це не вкладється в жодну логіку. Ми не вміємо розпоряджатися внутрішніми ресурсами. Ми ж могли б видобувати більше.

 – Як сприяти збільшенню видобутку газу в Україні?

Видобувати більше – реально, але для цього треба відкрити можливість більшому числу компаній заходити на ринок і швидко видобувати газ. Бо якщо за рік-два вони не зможуть почати операційну діяльність – інвестору стає нецікаво, бо це дуже дорогий бізнес.

Повернімося до альтернативної енергетики в Енергостратегії. По кожному з пунктів Енергостратегії має бути більше конкретики. Якщо це альтернативна енергія – буде це підтримка шляхом «зелених» тарифів чи аукціонів, про що я особисто весь час адвокатую: це створює більш ринкові умови. Український споживач хоче бачити дешевшу енергію, яка генерується з альтернативних джерел. А не

зафіксувати умови, які надають переваги компаніям, що прийшли раніше, пояснюючи, буцімто нема інтересу до цього ринку. А український споживач буде змушений платити доволі високу ціну. В Європі є країни, де ціни на альтернативну енергію нижчі, ніж на традиційну. Україна поки що не може підійти до цього.

 – Не може через лобіювання інтересів певних осіб?

– У тому числі. Але не тільки, а й тому, що в Україні є ризик війни; у нас низька привабливість для інвесторів по всіх напрямах; у нас державна політика з підтримки не є
зваженою і продуманою до кінця.

Альтернативні джерела є новим видом вироблення енергії не лише для нас, а й для всієї Європи. Вони також робили багато помилок. Але ми маємо привілей: можемо вивчити і врахувати їх помилки та вже сьогодні рухатись вперед.

Багато є не тільки технологічних, але й соціальних питань. Наприклад, у питанні шахтарів. Я сподіваюся, що комплекс заходів з вирішення подібних моментів з’явиться завдячуючи співпраці з колегами зі Сполучених Штатів, з Європи, де ми спільно повинні виробити єдину Дорожню карту. Бо якщо ми сплануємо щось, чого взагалі нема
у світовій практиці, це знову стане черговим предметом для дорікань.

  – Які основні складові енергетичної безпеки України, на Вашу думку, потребують особливої уваги та законодавчих змін?

– Найголовніше – це входження України в ринки Європи. На цьому напрямі ми вже виконали свої зобов’язання, прийняли три основні закони: про ринок газу, ринок електроенергії та енергорегулятор. Це складає базу. Решта – додаткове, але не менш важливе – енергозбереження, енергоефективність, фонд та інші заходи. Верховна Рада виконала основну частину, тепер потрібна імплементація. А з цим є проблеми по всіх трьох законах.

Збільшення видобутку газу – це окремий напрям, де мені б хотілося бачити більше ініціатив саме від уряду. Майже всі закони є депутатські, що не зовсім правильно.
Потрібна відкритість на всіх ринках. Це і публікація про бенефіціарів, і публікація основних моментів угод. Тому що коли немає прозорості, виникають претензії з боку

споживача. Чи формула «Роттердам +» правильна, чи не правильна – класичній кейс незгоди суспільства з рішенням регулятора. Важливо відкривати інформацію, аби споживач і експерти могли зрозуміти, наскільки те чи інше питання обґрунтоване.

Усе решта в певній мірі сьогодні врегульовано. Безумовно, будуть якісь технічні зміни. Але законодавча основа вже є – треба її виконувати.

 … 

Повну версію інтерв’ю читайте в TerminaL #3 (849)

З приводу оформлення передплати або придбання примірника Часопису TerminaL звертайтесь:

Тел./Tel.: (+38 044) 234-68-39, (+38 067) 401-31-51, email: dsv@ukroil.com.ua

Директор энергетических проектов НТЦ «Психея» Геннадий Рябцев считает, что любые заявления первых лиц государства привлекают особое внимание, тем более, если речь идет о рынке инфраструктурном, которым является рынок нефтепродуктов. Безусловно, у таможни, у налоговой есть возможности для контроля.

Другое дело, что у них нет таких прав, они не определены законодательством. Единственное, что может таможня и что делает налоговая администрация, это контроль правильности оформления документов на таможне в первом ведомстве и правильности, и полноты уплаты налогов и сборов во втором ведомстве. Первую часть интервью смотрите в видео: