Річна інфляція в Канаді у січні знизилася до 2,3%, що нижче як грудневого показника 2,4%, так і очікувань аналітиків. Головний фактор — різке падіння цін на бензин на 16,7% у річному вимірі. Водночас продукти харчування та одяг дорожчають, а базова інфляція поступово стабілізується. Це дає підстави центральному банку утримувати паузу в зміні облікової ставки на рівні 2,25%.

Що відбувається з інфляцією та паливними цінами в Канаді

Загальна динаміка інфляції

За даними Statistics Canada, оприлюдненими в Reuters, індекс споживчих цін (CPI) у січні зріс на 2,3% у річному вимірі. Це:

• менше за грудневі 2,4%;
• нижче прогнозу аналітиків, які очікували 2,4%;
• на місячній основі — без змін.

Індекс споживчих цін (CPI) — це ключовий показник інфляції, який відображає зміну вартості кошика товарів і послуг для домогосподарств.

Бензин як ключовий фактор

Найбільший внесок у сповільнення інфляції зробило пальне:

• ціни на бензин знизилися на 16,7% у січні;
• у грудні падіння становило 13,8%;
• саме бензиновий індекс став головним чинником гальмування загальної інфляції.

Однак без урахування бензину інфляція була б значно вищою — 3% у річному вимірі, що відповідає грудневому показнику.

Продукти, алкоголь і одяг: протилежний тренд

Попри дешевше пальне, інші категорії демонструють суттєве зростання:

• Продукти харчування подорожчали на 7,3%, насамперед через зростання цін у ресторанах;
• Категорія алкогольних напоїв зросла на 4,8%;
• Ціни на одяг також зросли через ефект порівняльної бази.

Статистики пояснюють це так званим базовим ефектом: торік у цей період діяли податкові пільги на продаж, які тимчасово знижували ціни. Тепер порівняння з «дешевою» базою створює видимість більшого зростання.

Базова інфляція та позиція центрального банку

Економісти традиційно орієнтуються на базову інфляцію — показник без урахування продуктів харчування та енергії, оскільки ці категорії є найбільш волатильними.

• Без урахування їжі та енергії CPI зріс на 2,4% (у грудні — 2,5%);
• Індекс CPI-median знизився з 2,6% до 2,5%;
• CPI-trim — з 2,7% до 2,4%.

Витрати на житло, які мають найбільшу вагу в інфляційному кошику, зросли на 1,7%, що також свідчить про поступове сповільнення тиску.

Bank of Canada вважає, що інфляція стабілізувалася поблизу середини цільового діапазону. Це дозволило регулятору зберегти паузу в зміні ставки на рівні 2,25%.

Зараз очевидно, що Керівна рада має повністю зосередитися на підтримці економіки — Ройс Мендес, керівний директор та голова макростратегії Desjardins Group.

Після публікації даних канадський долар знизився на 0,2% до 1,3668 канадського долара за долар США. Дохідність дворічних держоблігацій впала на 3,9 базисного пункту до 2,439%.

Очікування ринку

• Грошові ринки закладають ймовірність зниження ставки вже до липня;
• Частина економістів прогнозує відсутність зниження ставки цього року через стабільність інфляції в межах цілі.

Що це означає для енергетичного сектору

Падіння цін на бензин на 16,7% стало вирішальним чинником сповільнення інфляції. Це демонструє, що енергетичний компонент залишається ключовим драйвером макроекономічної динаміки.

• Ціни на пальне безпосередньо впливають на транспортні витрати та логістику;
• Зниження вартості бензину стримує загальний інфляційний тиск;
• Енергоринок залишається одним із головних стабілізаторів економіки.

Висновок

Канадська економіка входить у фазу контрольованої стабілізації. Попри зростання цін на продукти та алкоголь, саме енергетичний сектор забезпечив уповільнення інфляції до 2,3%. Подальша динаміка паливного ринку визначатиме монетарні рішення та інвестиційні очікування.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Новий енергетичний курс уряду Канади під керівництвом прем’єр-міністра Марка Карні поєднує кліматичні цілі з економічним прагматизмом. Скасування споживчого вуглецевого податку, прискорення інфраструктурних проєктів та фінансова підтримка енергетичного сектору створюють нові умови для розвитку нафти, газу та пропану, водночас змінюючи баланс між декарбонізацією та конкурентоспроможністю.

Баланс між кліматом та економікою: нова енергетична модель Канади

Податковий розворот і його наслідки для споживачів

• 1 квітня 2025 року уряд Канади скасував федеральну споживчу ціну на вуглець (fuel charge) для бензину, дизеля, природного газу та пропану.
• Для домогосподарств у сільській місцевості, фермерів, малого бізнесу та логістичних компаній це означало негайне зниження платіжок.
• Пропан, який широко використовується поза газифікованими територіями, отримав пряму фінансову перевагу порівняно з іншими видами пального.

«Ми не відмовляємося від кліматичних цілей. Ми переналаштовуємо інструменти, щоб підтримати канадські родини та бізнес у складний економічний момент», — Марк Карні

Подальше законодавче закріплення цього рішення через остаточне скасування відповідних норм Закону про ціноутворення забруднення парниковими газами створило передбачуване регуляторне середовище для інвесторів і дистриб’юторів.

Інфраструктура та СПГ: непрямий імпульс для пропану

• Запуск Major Projects Office скоротив строки погодження великих енергетичних проєктів.
• Серед пріоритетів — LNG Canada Phase 2, який має подвоїти експортні потужності СПГ з Кітімата (Британська Колумбія).
• Зростання видобутку природного газу означає більше газових рідин (NGL), включно з пропаном, для внутрішнього ринку та експорту.

Хоча пропан не є СПГ, він є побічним продуктом газопереробки, тому розширення газової інфраструктури прямо впливає на його доступність і цінову стабільність.

Технологічний підхід до скорочення викидів

• Проєкт Pathways Plus CCUS спрямований на зниження викидів у нафтових пісках без скорочення видобутку.
• Акцент зроблено на технологіях, а не заборонах: уловлювання вуглецю, підвищення ефективності, скорочення витоків метану.
• Пропан, як паливо з нижчим вуглецевим слідом, отримує довший перехідний період у структурі енергобалансу.

Фінансова стійкість і торгова безпека

• Створено Strategic Response Fund обсягом 5 млрд доларів для підтримки компаній у разі торговельних чи логістичних шоків.
• Розширено Large Enterprise Tariff Loan Facility для забезпечення ліквідності енергетичних виробників.
• Запроваджено політику Buy Canadian, яка стимулює внутрішнє виробництво резервуарів, обладнання зберігання та транспортування пропану.

Єдиний ринок і регуляторне спрощення

• Закон One Canadian Economy (Bill C-5) зменшує міжпровінційні бар’єри та спрощує мобільність робочої сили.
• Політика «один проєкт — одна експертиза» скорочує дублювання екологічних оцінок.
• Це особливо важливо для невеликих енергетичних об’єктів: сховищ, залізничних терміналів, перевантажувальних баз.

Обмеження та конкуренція альтернативних палив

• Уряд зберігає рамки обмеження викидів нафтогазового сектору, але без примусових скорочень видобутку.
• Водночас виділено 370 млн доларів на розвиток біопалив, зокрема відновлюваного дизеля та біодизеля.
• Це сигналізує про диверсифікацію паливного кошика, що в перспективі впливатиме на конкуренцію.

Висновки для України в умовах повномасштабної війни росії проти України

• Ринок і постачання: канадський досвід демонструє важливість диверсифікації джерел нафти й нафтопродуктів, розвитку альтернативних маршрутів та збільшення стратегічних запасів на випадок блокад чи масованих ударів.
• Критична інфраструктура: прискорені процедури для енергетичних проєктів і державні фонди підтримки можуть бути моделлю для інвестицій, страхування ризиків та розосередження об’єктів в Україні.
• Ціноутворення: тимчасовий перегляд податкового навантаження на пальне може пом’якшувати цінові шоки, зберігаючи доступність пального для населення й бізнесу в умовах війни.

Енергетична політика Марка Карні показує, що навіть за декларованих кліматичних цілей держава може діяти прагматично, посилюючи економічну та енергетичну стійкість. Для країн, що перебувають під безпековим тиском, цей підхід набуває особливої ваги.

Джерело: Terminal

За матеріалами: LPGas Magazine

Канадський енергетичний сектор розглядає можливість виходу на ринок експорту етану, використовуючи послаблення позицій США після їхніх обмежень на постачання до Китаю.

Попри високий потенціал експорту етану, головні бар’єри залишаються у сфері інфраструктури, що потребує значних інвестицій та часу для реалізації.

Перспективи Канади

• Виробники етилену в Азійсько-Тихоокеанському регіоні звернули увагу на Канаду після паузи в постачанні етану зі США до Китаю у червні.
• США залишаються основним експортером: у 2024 році вони відвантажили 492 тис. барелів на добу (10,1 млн т), з яких 227 тис. барелів/день припадало на Китай.
• Рішення Міністерства торгівлі США у травні 2025 року тимчасово зупинило ці постачання, що підірвало довіру клієнтів.

«Репутація експортерів США отримала чорне око», — заявив співдиректор Energy Transfer Маккі МакКріа.

Роль AltaGas

• Компанія AltaGas, яка володіє двома (і будує третій) терміналами LPG на Тихоокеанському узбережжі, розглядається як головний претендент на запуск експорту етану.
• За словами керівника Верна Ю, азійські споживачі вже звернулися з пропозиціями щодо диверсифікації довгострокових джерел постачання.

Інфраструктурні бар’єри

• Канада має значні запаси природного газу й NGL, але обсяги етану суттєво менші за американські: 237,4 тис. барелів/день у 2024 році проти 2,8 млн барелів/день у США.
• До 2034 року прогнозується зростання виробництва до 305,7 тис. барелів/день (6,3 млн т/рік).
• Внутрішнє споживання — 270,7 тис. барелів/день, частково покривається імпортом з басейну Баккен через газопровід Vantage (40 тис. барелів/день).
• У разі відкладення проєкту Dow у провінції Альберта (113 тис. барелів/день) надлишок може сягнути 200 тис. барелів/день до 2034 року.

Транспортні виклики

• В Альберті немає етанових трубопроводів до узбережжя Британської Колумбії.
• Вартість будівництва трубопроводу залишається обмежувальним чинником. Генеральний директор Pembina Скотт Барроуз заявив: «Економіка цього проєкту ще не виправдана».
• Єдиним реальним варіантом наразі залишається залізничне перевезення, але воно ускладнене: один вагон може перевозити лише 10,5 т етану проти 32,9 т LPG. Для завантаження одного Handysized-судна потрібно близько 1000 вагонів.

Регуляторні та політичні аспекти

• Трубопровід Trans Mountain (590 тис. барелів/день) запущено лише у травні 2024 року після 11 років затримок через екологічні й регуляторні бар’єри.
• Канада ухвалила One Canadian Economy Act, що має спростити торгівлю всередині країни та сприяти інвестиціям у нову інфраструктуру.

Аналітичні висновки

• США наразі домінують на ринку етану, але довгостроково Канада може скласти конкуренцію, якщо подолає інфраструктурні бар’єри.
• Залізнична логістика робить експорт економічно складним, отже вирішальним буде розвиток трубопровідної мережі.
• Надлишкові обсяги етану до 2034 року можуть створити основу для експорту, але без нових інвестицій у транспорт і зберігання вони залишаться нереалізованими.

Джерела

Джерело: Terminal
За матеріалами: argusmedia

Іmperial Oil, афілійована компанія ExxonMobil у Канаді, завершила будівництво установки з виробництва відновлюваного дизельного пального на НПЗ Страткона (провінція Альберта). Підприємство має проєктну потужність до 20 тис. барелів на добу, що зробить його найбільшим виробником у країні. Пальне призначене для постачання клієнтам західної Канади та забезпечення власних операцій компанії у північній Альберті.

Imperial Oil — новий етап у декарбонізації важкого транспорту

Джерело: Terminal

За матеріалами (07.08.2025): Rigzone

Попри зниження світових цін на нафту, видобуток із нафтових пісків Канади сягне рекордного рівня — 3,5 млн барелів на добу у 2025 році, з подальшим зростанням до 3,9 млн барелів на добу до 2030-го. Прогноз базується на оптимізації, ефективності активів і привабливих економічних показниках.

Стійке зростання нафтових пісків

• Прогноз на 2025 рік: за даними S&P Global Commodity Insights, середньорічний обсяг видобутку з нафтових пісків Канади досягне 3,5 млн барелів на добу, що на 5% більше порівняно з 2024 роком.
• Довгострокова перспектива: до 2030 року обсяг виробництва перевищить 3,9 млн барелів на добу, що на 500 тис. барелів більше за рівень 2024 року та на 100 тис. більше за попередній десятирічний прогноз.
• Причини зростання: ефективність, оптимізація та сприятливі економічні умови забезпечують поступове нарощування потужностей.
• Економіка нафтових пісків: після великих капіталовкладень на початку, собівартість видобутку стає низькою, що дозволяє витримувати цінову волатильність.
• Можливі ризики: нижчі ціни на нафту у 2025 році та обмеження експорту через трубопроводи залишаються факторами невизначеності.

«Попри нижчий ціновий тренд у 2025 році та можливі обмеження експорту через трубопроводи, нафтові піски довели, що здатні витримувати екстремальні коливання цін»

— Селіна Хван, директорка ринку сирої нафти, S&P Global Commodity Insights

Канадський видобуток демонструє стабільність

• Стійкість до ринкових шоків: канадські енергетичні компанії не скорочували інвестицій та планів видобутку у 2025 році, на відміну від деяких американських виробників.
• Якість ресурсної бази: Західний канадський басейн (WCSB) забезпечує довготривалі й стабільні запаси нафти.
• Конкурентна перевага: канадські компанії показали кращу адаптивність у порівнянні з аналогами у США.

Висновки

У 2025 році Канада зміцнить свої позиції серед провідних нафтовидобувних країн завдяки стабільному зростанню виробництва з нафтових пісків. Попри ризики у вигляді падіння цін та логістичних обмежень, енергетичний сектор Канади демонструє високу адаптивність, що робить його одним із ключових гравців на глобальному ринку.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice: Canada’s Oil Sands Production Set for Record High in 2025

Додаткові джерела інформації

• S&P Global Commodity Insights — пресреліз
• Rystad Energy — аналітика щодо WCSB

Замовити тижневий звіт по ринку

Канада збільшує видобуток сировини для виробництва бітуму та NGL, покладаючись на модернізацію та нову транспортну інфраструктуру. Очікується, що обсяг рідких вуглеводнів досягне 6,8 млн барелів на добу до 2030 року.

Протягом прогнозного періоду видобуток нафти в Канаді продовжить зростати завдяки збільшенню обсягів бітуму та зріджених вуглеводнів (NGL). Західноканадський осадовий басейн (WCSB) стане головним джерелом цього зростання, доводячи загальний обсяг рідких вуглеводнів до 6,8 млн барелів на добу (мб/д) до кінця десятиліття. З 680 тис. барелів/д добового приросту — 270 тис. припадатиме на бітум і 300 тис. на NGL.

Прогноз видобутку бітуму та NGL

Обсяги видобутку бітуму зростуть до 2,4 мб/д у 2030 році, головно завдяки оптимізації та усуненню вузьких місць у поточних проєктах нафтових пісків. При цьому нові інвестиційні проєкти будуть обмежені за масштабами. Зростання NGL забезпечить супутній видобуток у рамках розвитку LTO та сланцевого газу в регіонах Montney, Duvernay і Cardium. Загальний обсяг NGL, включаючи пентан плюс, перевищить 1,4 мб/д до 2030 року. Водночас обсяг LTO зросте на 80 тис. барелів на добу — до 460 тис.

Видобуток на шельфі та перспективи

Нафтогазовий видобуток Канади на шельфі завершить десятиліття на рівні 240 тис. б/д — на 30 тис. вище за рівень початку періоду. У 2027 році очікується пік у 300 тис. б/д завдяки запуску проєкту West White Rose компанії Cenovus (50 тис. б/д). Зацікавленість у розвідці залишається низькою: навіть компанія Equinor, яка нещодавно пробурила успішну розвідувальну свердловину, відклала розробку родовищ.

Інфраструктура та ціни

Пропускна здатність вивезення нафти із WCSB зросла на 590 тис. б/д після введення в експлуатацію трубопроводу Trans Mountain Expansion (TMX) у другому кварталі 2024 року. Це дало змогу зменшити локальні цінові диференціали щодо WTI. Згідно з даними Argus Media, канадська нафта WCS Hardisty у середньому торгувалася з дисконтом у 12,60 дол./бар. протягом 12 місяців після запуску TMX, що значно менше порівняно з 17,20 дол./бар. рік перед цим.

Попри затримки та зростання вартості будівництва, LNG-проєкти забезпечать рекордне розширення постачання у 2026–2028 роках

Нова хвиля інвестицій у СПГ: глобальна картина

Світова індустрія СПГ (зрідженого природного газу, LNG) переживає період надзвичайно високої інвестиційної активності. За останнє десятиліття в інфраструктуру СПГ інвестовано понад 250 млрд дол. США у проєкти скраплення газу і ще 115 млрд дол. США у термінали регазифікації.

• Очікується, що до 2030 року запрацює близько 270 млрд куб. м нових потужностей з виробництва СПГ на рік, що становить понад 50% зростання від поточного світового обсягу.
• Найпотужніше розширення відбудеться у 2026–2028 роках, попри те що чимало проєктів у 2023–2025 роках зіткнулися з затримками.

Роль США: глобальний лідер і приклад впевненості інвесторів

США залишаються найбільшим експортером СПГ у світі з чинними потужностями на рівні 130 млрд куб. м на рік. У будівництві перебувають ще 120 млрд куб. м нових потужностей.

• У квітні 2025 року компанія Woodside затвердила інвестиції у 17,5 млрд дол. США у проєкт Louisiana LNG — перший FID у США з середини 2023 року.
• Ціни на сталь та алюміній, що складають близько 25% капітальних витрат, ускладнюють EPC-контракти для нових проєктів.
• Невизначеність тарифів та ринку впливає на десятки інших проєктів, які очікують остаточного інвестиційного рішення (FID).

Канада, Катар, Близький Схід: зростаюча конкуренція за частку ринку

Канада активно розвиває свою LNG-інфраструктуру:

• У 2024 році затверджено проєкт Cedar LNG вартістю 4 млрд дол. США.
• У 2025 році запрацює LNG Canada із загальним бюджетом 30 млрд дол..
• Проєкт Woodfibre LNG, що був погоджений у 2022 році, планується до запуску в 2027 році.

Катар зберігає провідні позиції у світі:

• Із 2021 року країна схвалила два масштабні проєкти з додатковими 65 млрд куб. м на рік до наявних 105 млрд куб. м.
• Інвестиції в ці розширення складають приблизно 37 млрд дол. США.
• У розробці — ще один проєкт: North Field West.

Країни Перської затоки не відстають:

• ОАЕ затвердили проєкт Ruwais вартістю 5,5 млрд дол. США.
• Оман реалізує проєкт Marsa за 1,6 млрд дол.

Затримки та ризики: санкції, форс-мажори, зміна правил гри

• Французька компанія TotalEnergies розглядає перезапуск у середині 2025 року проєкту Mozambique LNG на 20 млрд дол. США, що перебував у режимі форс-мажору.
• Арктик СПГ-2 у рф (вартість 21 млрд дол. США) залишається під санкціями, його запуск — під питанням.

Що означає нова хвиля інвестицій у LNG

Різке зростання інвестицій у LNG вважається індикатором віри в довготривале зростання попиту на газ, особливо в країнах, що розвиваються. Попри чутливість до ціни, аналітики очікують, що нові обсяги, які вийдуть на ринок у 2026–2030 роках, знайдуть свого споживача.

• Час між інвестицією та запуском СПГ-проєкту становить 4–6 років, тому рішення FID 2024–2025 років визначатимуть ситуацію у 2029–2030 роках.
• Фінансування нових проєктів часто забезпечується великими гравцями LNG-ринку, які використовують власні баланси замість довготривалих зобов’язань покупців.

Нові проєкти LNG стають можливими лише тоді, коли хтось готовий взяти на себе ризики попиту й геополітичної нестабільності

Джерело: Terminal
За матеріалами:

• IEA Gas Market Report Q2 2025
• Woodside Energy
• TotalEnergies

Додаткові джерела інформації:

• LNG World News
• Reuters Energy

У найближчі роки світовий газовий ринок очікує масштабне зростання потужностей зрідженого природного газу (LNG), що може змінити баланс сил у сфері енергетичних постачань.

Глобальний поштовх до інфраструктури LNG

• Інвестиції в нові LNG-об’єкти зростають на фоні підготовки масштабних проєктів у США, Катарі, Канаді та інших країнах.
• Попри окремі затримки та перевищення бюджету в поточному будівництві, період з 2026 до 2028 року стане одним із найдинамічніших за темпами запуску нових LNG-потужностей.
• У США вже будується 130 млрд кубометрів нової експортної потужності на рік, що дозволить майже подвоїти обсяг експорту LNG цієї країни.
• Гнучкість у виборі напрямків постачання, яку забезпечують нові американські потужності, сприятиме підвищенню стійкості та диверсифікації світових газових ринків.

«Період між 2026 і 2028 роками, ймовірно, стане одним із найпотужніших за темпами щорічного зростання потужностей LNG за всю історію», – йдеться в матеріалі.

Джерело: Terminal
За матеріалами:

• Reuters
• S&P Global

Додаткові джерела інформації:

• US Energy Information Administration (EIA)
• Qatargas

У 2024 році понад 40% канадського експорту пропану припало на азійські ринки. Зростання стало можливим завдяки новим морським терміналам, які спростили логістику. Попри стабільні постачання до США, Азія залишається пріоритетним напрямком через високу потребу у сировині для нафтохімії.

Експорт пропану з Канади до Азії зростає, становлячи понад 40% постачання у 2024 році

Дані свідчать, що експорт пропану з Канади до Азії значно зріс за останнє десятиліття, досягнувши рекордних показників у 2024 році. Це стало можливим завдяки новим морським терміналам, які оптимізували логістику з заходу країни до азійських ринків. Водночас постачання до США залишаються стабільними з 2019 року.

Ключові моменти:

• Ціни на пропан в Едмонтоні (Альберта) зазвичай нижчі, ніж у Східній Азії та Конвеї (Канзас), що робить канадський пропан привабливим для цих ринків.
• В Азії пропан використовується переважно як сировина для нафтохімії, тоді як у США — для опалення.
• Два морські термінали у Британській Колумбії (RIPET та Prince Rupert Terminal) забезпечують прямі постачання до Азії.
• Пропан до США переважно транспортується залізницею (81% у 2023 році), менша частка — трубопроводами (8% у 2024 році).

AltaGas та Vopak планують будівництво нового термінала REEF потужністю 55 000 барелів на добу, який має запрацювати до кінця 2026 року. Це дозволить збільшити експорт до Азії, а також до Південної Америки та Мексики.

Зростання експорту відбувається на тлі збільшення світового попиту на пропан, особливо з боку азійських нафтохімічних виробників. Якщо до 2018 року весь канадський пропан йшов до США, то у 2024 році частка Штатів скоротилася до 58%.

Джерело: «НТЦ Псіхєя».

Стаття Володимира Омельченко,  директора енергетичних програм Центру Разумкова, аналізує зміни у міжнародній політиці США після приходу адміністрації Д.Трампа, зокрема її зближення з Росією та відхід від традиційних союзницьких відносин із Європою та Україною. Автор пропонує версію, що ці дії є частиною продуманого плану з формування нового світового порядку, де США прагнуть посилити свої позиції у боротьбі з Китаєм шляхом партнерства з Росією.

Спробуємо розглянути лише факти, щоб зрозуміти логіку дій нинішньої адміністрації США. Випадковості у політиці Вашингтона майже неможливі – кожен крок є частиною продуманого плану, сформованого провідними think tanks та економічними елітами.

Факти зближення США та Росії:

1. Таємні переговори: Невдовзі після інавгурації Д.Трампа розпочалися неформальні консультації між представниками США та Росії. Зокрема, 25 грудня 2024 року до Вашингтона приземлився російський літак із вищими політичними керівниками. Також відбулося щонайменше 6 зустрічей у Швейцарії, які трималися в таємниці від союзників США.
2. Промова Д.Венса: На Мюнхенській конференції віцепрезидент США звинуватив ЄС у нехтуванні демократичними цінностями, заявивши, що європейські країни мають розраховувати лише на себе у питаннях безпеки.
3. Переговори в Саудівській Аравії: 18 лютого 2024 року відбулися американо-російські переговори, де було досягнуто домовленостей про відновлення посольств та спільні інвестиційні проєкти.
4. Пропозиції Росії: Путін запропонував США інвестиції в арктичні ресурси та розробку рідкісноземельних матеріалів у Сибіру.
5. Тиск на Україну: Адміністрація Д.Трампа намагається змусити Україну визнати міфічні борги у $350 млрд та укласти угоду про рідкісноземельні метали без гарантій безпеки.

Енергетичний аспект:

• Атаки на українську енергетику: Під час діалогу між Вашингтоном та Москвою Росія посилила атаки на українську газову інфраструктуру, що призвело до втрати 40% видобутку газу.
• Відновлення газопроводів: США ведуть переговори з Росією про відновлення роботи газопроводів «Північний потік-1» та «Північний потік-2», що суперечить інтересам американських експортерів СПГ до Європи.

Адміністрація Д.Трампа відмовилася від принципів міжнародної безпеки, які панували в Європі останні 80 років, на користь «права сильного». США прагнуть відновити партнерство з Росією, щоб протистояти Китаю, який став основним конкурентом у глобальній економіці. Це включає розділення сфер впливу в Європі та перетягування російського економічного потенціалу на свій бік.
Таким чином, Україна опиняється в центрі цієї геополітичної гри. Незламність України у боротьбі з російською агресією є однією з головних перешкод для реалізації планів США. Тому адміністрація Д.Трампа чинить тиск на Київ, щоб примусити його до поступок.

Проте, Україні не слід впадати в антиамериканізм, але її відносини з США мають будуватися на прагматизмі та реалістичних планах. Лише так можна зберегти суверенітет і захистити національні інтереси.

Джерело: НТЦ Псіхєя

У повному обсязі стаття за посиланням.