ПАТ «Центренерго» нарощує борги через збут електроенергії нижче собівартості. Цьому сприяє бездіяльність регулятора ринку — НКРЕКП.

Про це у коментарі УНН розповів ексміністр палива та енергетики Іван Плачков.

«Борги «Центренерго» можуть формуватися наступним чином: «Центренерго» знаходить хорошого клієнта і продає йому електроенергію по низькій ціні. У підсумку генеруюча компанія отримує мало грошей, бо продала електроенергію нижче собівартості, а клієнти компанії — мають прибутки. І потім виявляється, що у «Центренерго» борги, і компанії нічим розрахуватися із шахтарям. Таке собі шахрайство за рахунок державних шахт, за сприяння «Центренерго», і через бездіяльність НКРЕКП», — розповів він.

Плачков нагадав, що 1 липня стартувала нова модель ринку електроенергії.

«Алгоритм ринку — хороший, сучасний і справедливий, але там стільки адміністративних втручань, що сама парадигма ринку зводиться нанівець. На додаток — НКРЕКП, яка бездіє і закриває очі на спекуляції тих, хто заробляє, поки українські шахтарі лишаються без грошей», — додав Плачков.

Покласти край схемам «Центренерго» може тільки НКРЕКП, додав фахівець.

«Ні для кого не секрет, що «Центренерго» працює в інтересах окремих фінансових груп, а хто може його зупинити? Фонд держмайна? Ні! Міністерство – ні, бо «Центренерго» йому не підпорядковане, Прем’єр? Ні, бо він не може всім займатися. Нема кому впливати на «Центренерго», тому він робить, що хоче. Я давно казав, що нам потрібен віце-прем’єр по паливно-енергетичному комплексу. У протилежному випадку всі учасники ринку будуть і далі працювати як партизанські табори», — каже Плачков.

Читайте в «Терміналі» також, ПАТ «Центренерго» продовжує шукати можливості для зниження собівартості одиниці електроенергії.

Комітет з питань податкової та фінансової політики ВРУ «підтримав скасування пільги, якою звільнявся від сплати ПДВ імпорт енергетичного обладнання для сонячних та вітроелектростанцій» і що нібито «програвав український державний бюджет, який через цю пільгу не надійшло біля 10 млрд грн у 2019 році».

Про це у Фейсбук написав заступник начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України» Олексій Хабатюк.

За його словами,  метою названо – вирівняти конкурентні умови, підтримати національного виробника та наповнити бюджет.

«Мета благородна — підтримувати власних виробників потрібно, але після аналізу є багато АЛЕ.

По-перше, підтримка національного виробника вже є в законі Про альтернативні джерела енергії через «надбавку до «зеленого» тарифу, аукціонної ціни за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва». Тобто кожна вироблена на СЕС/ВЕС із так званою «місцевою складовою» кіловат-година продавалась на 5-10% дорожче. Це і є механізм підтримки національного виробника. Саме так це просувалося при розробці законопроекту. Тепер же про це чомусь вже на згадують. Але ця підтримка діє лише для ПРОМИСЛОВИХ СЕС/ВЕС. Це важливий момент – запам’ятаємо.

По-друге, переважна частина імпорту обладнання, які попали під цю пільгову норму – фотоелектричні панелі, вітрогенератори, інвертори та трансформатори були використані для будівництва знову ж таки ПРОМИСЛОВИХ СЕС/ВЕС. Вони будуються зазвичай спеціально створеними ТОВками, які і були імпортерами цього обладнання. Припустимо, що пільги з ПДВ немає. Тоді ці ТОВки ставлять сплачений ПДВ в податковий кредит і повертають його (або зменшують свої податкові зобов’язання) на абсолютно законних підставах. На круг виходить скільки сплатив ПДВ при імпорті стільки й повернув. Різниця в двох моментах – розрив в часі між сплатою ПДВ при імпорті (перед оформленням митної декларації) та його поверненням (або зменшеннями податкового зобов’язання), а також адміністративній процедурі, пов’язаній із таким поверненням. І тут для одних можливості, а для інших витрати – 1) корупціоноємність адміністративної процедури поверненням ПДВ та/або 2) фінансові витрати на наповнення обігових коштів для заповнення розриву між сплатою ПДВ та його поверненням (або зменшеннями податкового зобов’язання). То звідки ж втрати бюджету в 10 млрд грн у 2019? А немає ніяких втрат «на круг». Але знову ж таки це все справедливо лише для ПРОМИСЛОВИХ СЕС/ВЕС.

По -третє, на ПРОМИСЛОВИХ СЕС/ВЕС світ клином не зійшовся! Ще є перспективний та динамічний сектор домашніх СЕС, які будують громадяни в себе на подвір’ї. А от в них ніякого податкового кредиту немає і сплатити ПДВ за панелі та інвертори прийдеться відразу, а за вироблену електроенергію їм сплачують БЕЗ ПДВ (на відміну від великих ПРОМИСЛОВИХ СЕС).

То проти кого ці ініціативі під солодким соусом турботи про бюджет та національного виробника? Великі ПРОМИСЛОВІ СЕС/ВЕС не сильно постраждають, бо ПДВ повернуть. У податкової виникнуть нові (корупційноризиковані) можливості при адмініструванні ПДВ. Національних виробників вже підтримали через «місцеву складову», — написав чиновник.

«Залишається, що для домашніх СЕС обладнання подорожчає на 20%?! То проти кого бореться Рада?! Чи це лише ініціативи окремого депутата в запалі “священного походу”? — питання від заступника начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України» Олексія Хабатюка.

На сайті уряду РФ з’явилося офіційне повідомлення щодо ввезення російських нафтопродуктів (передусім, дизельного палива та скрапленого нафтового газу), а також вугілля лише з дозволу Мінекономрозвитку.

Деякі тези до проблеми у Фейсбук опублікував Директор НТЦ «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

1. В переліку обмежень дизпаливо — сильна залежність від Росії, скраплений газ — сильна залежність. Що стосується бензинів — слабка залежність, але сильна від Білорусі, яка виробляє бензини з російської нафти. Таким чином по усій паливний групі — сильна залежність.
2. Загроза системна, оскільки до цього часу не було одночасно обмежень від Росії по всій паливний групі.
3. Вибіркові обмеження, які раніше вже вводила Росія стосовно України, дозволили  мати чітке уявлення про гнучкість українського паливного ринку. Ці дані використовуються при моделюванні і дозволяють їм мати кількісні оцінки впливу обмежень. Для чого, запитайте в РНБО.
4. В Україні таких ринкових моделей в органах державної влади немає. Я неодноразово пропонував різним відомствам. Останній раз тиждень тому. Інтересу немає. Може зараз прокинуться.
5. В Україні не створені мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів.
6. В Україні не створений стабілізаційний резерв нафтопродуктів.
7. Керівництво Росії розраховує, що зараз на паливному ринку почнуться дестабілізаційні процеси: ажіотажний попит споживача, притримання ресурсу продавцями в очікуванні росту цін, гра операторів на ріст цін тощо.

Незалежні експерти неодноразово попереджали про велику залежність економіки України від імпорту російських енергоносіїв, насамперед нафтопродуктів та енергетичного вугілля.

Так прокоментував журналу «Термінал» директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхєя» Геннадій Рябцев новину про можливість експорту вугілля та нафтопродуктів з Росії до України тільки за дозволами Мінекономрозвитку РФ.

У минулому році в структурі споживання на постачання з РФ припадало 40 % дизельного палива (2,6 млн т) і 29 % скрапленого нафтового газу (0,5 млн т). Із 5,7 млн т увезеного енергетичного вугілля з РФ надійшло 87 % (4,9 млн т).

Дещо заспокоює:
1) дата запровадження можливого ембарго — з 1 червня;
2) відсутність питання про запровадження ембарго у порядку денному засідання Уряду РФ;
3) розмитість заяви п. Мєдвєдєва («в том числе уголь и те же самые нефть и нефтепродукты») і наявність у ній уточнення «можно будет вывозить на Украину только на основании отдельных разрешений».

Пізніше у Фейсбук Г. Рябцев написав, на сайті уряду РФ з’явилося офіційне повідомлення щодо ввезення російських нафтопродуктів (передусім, дизельного палива та скрапленого нафтового газу), а також вугілля лише з дозволу Мінекономрозвитку.

Таке формулювання дещо зменшило ступінь хвилювання. Думаю, Роснєфть зможе отримати дозвіл на експорт.

Однак це не означає, що вже нічого не варто робити, адже сама загроза не зникла.

Питання використання природного газу для України є болючим. Навіть, якщо не чіпати геополітичні складові, бачу таке.

Про це в коментарі журналу «Термінал» зауважив директор Науково-технічного центру «Псіхєя» Сергій Сапєгін.

По-перше, Україна може забезпечити свої потреби за рахунок власного видобутку. Більш того, ми були експортерами природного газу. Раніше  на родовищах Прикарпаття і Дніпровсько-Донецької  западини видобувалось близько 70 млрд куб м газу. Нажаль, з 1976 року обсяги видобутку почали скорочуватись. Тому головне завдання для української газовидобувної галузі – нарощувати власний видобуток.

По друге, кам’яне вугілля екологічно гірший вид палива у порівнянні з природним газом, але сучасні системи фільтрації дозволяють очистити очистки повітря від твердих частинок на рівні 99.9%. Викиди оксидів азоту можна зменшити на етапі спалювання вугілля шляхом модернізації котлоагрегатів і т.і. Крім того, є проекти підвищення екологічності  за рахунок технологій спільного факельного спалювання вугілля та біомаси.  До речі, біомаса краще за природний газ підтримує горіння вугілля і цим покращує динамічні характеристики енергоблоків. Такі проекти розповсюджені в США, Великій Британії, Фінляндії та Данії.

Зрозуміло, що це вимагає інвестицій від власників на рівні сотень мільйонів доларів  в системи очищення але не думаю, що Україні в умовах економічної кризи і війни на сході треба легко відмовлятись від працюючих технологій і наявних в надрах країні енергоносіїв.

По-третє. Зрозуміло, що майбутнє за електротягою але сьогодні викиди шкідливих речовин на генерацію 1 кіловат години електроенергії  вугільною генерацією ставлять під сумнів екологічність такого транспорту. Використання природного газу для генерації більш затратне. Тому, з однієї сторони, нам треба нарощувати екологічну генерацію атомних електростанцій, а з другої —  інвестувати в засоби балансування енергетичної системи.

В четвертих. Якщо зазирнути у більш віддалене майбутнє, то можна побачити електричний транспорт, що в якості джерела енергії буде використовувати водневі паливні елементи. Але виробництво водню економічно вигідніше саме з природного газу, а не електролізом. Тому у перспективі  бачу розвиток цього напрямку в енергетиці, а наше століття без перебільшення зможемо назвати «Золотим століттям газу».

Читайте також в «Терміналі», природний газ скоро випередить вугілля і стане другим за популярністю джерелом енергії після нафти до 2030 року.