OPEC+ цього тижня у Відні вирішує одне з найскладніших питань — як вимірювати максимальні виробничі потужності країн. Результат визначить базові рівні видобутку на 2027 рік і перерозподілить право «качати більше». На тлі скоротної й концентрованої в Саудівській Аравії, ОАЕ та Кувейті резервної потужності і символічного підвищення на 137 тис. б/д цього місяця, ринки бачать розрив між «паперовими» і фізичними барелями. Попри це, звіт ОПЕК за вересень зберіг прогноз зростання попиту у 2025 р. на рівні 1,3 млн б/д, тоді як зростання пропозиції поза OPEC+ сповільнюється, а експорту з росії загрожують санкції. Довший горизонт указує на дефіцит: IEA фіксує середні терміни від відкриття до першої нафти понад 15 років, відкриття звичайних покладів падають з 1970-х, сланцевий видобуток у США плато, а запасів резервної потужності дедалі менше.

OPEC+ 2027: рішення і наслідкі

Верхній вузол: «Як рахувати максимальну потужність?»

• Що ухвалюють: методику вимірювання максимальної спроможності, яка сформує базові лінії на 2027 рік.
• Чому це важливо: від базису залежить квота кожної країни та частка на ринку.

Геополітика та внутрішня конкуренція

• ОАЕ інвестували мільярди для підвищення спроможності й вимагають вищих квот.
• Африканські країни втратили виробничий потенціал і бояться втратити частку.
• Ангола вийшла з групи у 2024 році через суперечку щодо квот — сигнал масштабу конфлікту.

Резервна потужність і «паперові» барелі

• Резервна потужність скорочується і зосереджена у Саудівській Аравії, ОАЕ, Кувейті.
• Підвищення на 137 тис. б/д цього місяця — радше сигнал, а не реальний приріст.
• Ринки ігнорують ризик надлишку, бо частина членів нижче квот, а Ірак і Казахстан ще компенсують надвидобуток у минулому.

Попит, пропозиція і регіональні драйвери

• Попит 2025: ОПЕК залишила зростання на рівні +1,3 млн б/д; Азія й Близький Схід «тягнуть» зростання.
• Пропозиція поза OPEC+ сповільнюється (лідери: США, Бразилія, Канада), експорт росії під санкційним ризиком.

Довгий горизонт — структурні обмеження

• Зміщення до довгих офшорних проєктів, що потребують десятиліть для запуску.
• IEA: середній період «від відкриття до першої нафти» >15 років.
• Відкриття звичайних родовищ падають з 1970-х.
• Сланець у США на плато; запас резервної потужності майже вичерпано.

Висновки

• Перерозподіл часток у 2027: країни з реальним приростом спроможності (насамперед ОАЕ) отримають часткову перевагу у квотах; країни зі спадом ризикують відносним зменшенням видобутку.
• Конкуренція всередині картелю загострюється: прецедент Анголи (2024) демонструє, що квотний конфлікт може призвести до виходів і втрати колективної дисципліни.
• «Тонша» подушка безпеки: скорочення резервної потужності й «паперовість» частини барелів підвищують цінову чутливість ринку до збоїв.
• Середньо- й довгостроковий дефіцитний ухил: поєднання >15 років до першої нафти, падіння відкриттів і плато сланцю створює вужче «вікно» для швидкого нарощення.
• Політика квот як інструмент частки ринку: «математика потужностей» стає битвою за частку у світі, де фізична пропозиція зростає повільніше, ніж передбачають «історії про надлишок».

Очікування для ринків нафти

• Короткостроково: навіть невеликі (порядку 0,14 млн б/д) сигнали про зміну видобутку можуть мати обмежений ефект, якщо країни експортують нижче квот або компенсують минулі перевищення.
• Середньостроково: закріплення базових ліній 2027 переформатує розподіл приросту всередині OPEC+.
• Довгостроково: зсув у бік довгих офшорних проєктів і вичерпання резервів швидкого запуску видобутку посилюють структурний ризик дефіциту.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

У четвертому кварталі 2025 року Близький Схід очікує значне скорочення виробництва бензину через масштабні ремонтні кампанії на НПЗ Саудівської Аравії, Кувейту та зниження експортних обсягів Індії. Це посилює залежність регіону від імпорту, вже рекордного у липні–серпні, і стимулює зростання цінових премій на міжнародних ринках.

Ремонтні зупинки та імпорт як ключові фактори дефіциту

Зупинки нафтопереробних заводів

• Саудівська Аравія:
  • Satorp у Джубайлі (460 тис. бар./добу) – повна зупинка на 60 днів (листопад–грудень).
  • Ремонт НПЗ у Ер-Ріяді запланований на IV квартал (деталі не підтверджені).
  • Jizan (400 тис. бар./добу): установка риформінгу відключена з липня, запуск очікується цього місяця.
    

    «Близько чотирьох–п’яти партій бензину з Jizan направлено до Азійсько-Тихоокеанського регіону через обмеження специфікацій», — повідомили трейдери.

  • Yasref у Янбу (400 тис. бар./добу, спільне підприємство з Sinopec) працює зі зниженими потужностями риформінгу.
• Кувейт: Mina Abdullah (490 тис. бар./добу) — зупинка кількох установок на 30 днів з 1 жовтня.
• Індія: завершення сезону мусонів підвищує внутрішній попит, скорочуючи експортні обсяги.

Фінансові індикатори

• Argus MEBOB crack spread: $11,84/бар. (27 серпня) проти $11,72/бар. (26 серпня).
• Премії на партії бензину:
  • липень – $5,91/бар.
  • червень – $5,71/бар.
  • травень – $4,17/бар.
  • квітень – $3,50/бар.
• Пакистанська PSO у липні–вересні отримувала пропозиції з преміями $7–12/бар. (раніше – $5–6/бар.).

Санкції та логістика

• Санкції ЄС проти Nayara Energy (Індія) порушили регулярні постачання Aramco — щонайменше один вантаж щомісяця.
• Nayara скоротила переробку на НПЗ Vadinar (400 тис. бар./добу) і перенаправила експорт на Оман (Сохар).

Імпорт як головний компенсатор

• З Європи до Саудівської Аравії у липні: 291 тис. т (≈78 тис. бар./добу) — максимум із грудня 2024 року.
• Загальний імпорт у регіоні в липні: 1,03 млн т (+35% до червня), найвищий показник із січня 2025.
• Саудівська Аравія: 478 тис. т у липні проти 144 тис. т у червні.
• ОАЕ: 864 тис. т у серпні проти 648 тис. т у липні.

Альтернативні джерела

• Нігерія: НПЗ Dangote (650 тис. бар./добу) має виробничі проблеми до початку вересня.
  У червні–липні він відправив два великі вантажі у регіон.
• Подальші постачання можливі після відновлення роботи установки RFCC.

Висновки

• Дефіцит у IV кварталі є неминучим через сукупність ремонтних зупинок у Саудівській Аравії та Кувейті й скорочення експорту з Індії.
• Зростання премій і крек-спредів прямо підтверджує дефіцитні тенденції на ринку.
• Санкції ЄС посилили логістичний тиск, обмеживши постачання з Індії.
• Європа та Азія стають ключовими компенсаторами нестачі: імпорт досяг рекордних рівнів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Argus

У четвертому кварталі 2025 року ринок бензину в регіоні Близького Сходу очікує серйозне скорочення постачання через масштабні зупинки нафтопереробних заводів, що змушує основних гравців нарощувати імпорт. Ситуація поглиблюється через зростання попиту в Азії, перебої з індійськими постачаннями та санкції ЄС.

Вплив ремонтів НПЗ на ринок бензину

Масові ремонти нафтопереробних заводів

• Саудівська Аравія: зупинено два НПЗ; у листопаді-грудні планується 60-денний ремонт 460 тис. б/д НПЗ Satorp у Джубайлі; заплановане обслуговування Ер-Ріядського НПЗ.
• Додатково: на 400 тис. б/д НПЗ у Джизані з липня простоював риформінг, планується запуск цього місяця. Звідси вирушає 4–5 партій бензину на Азійсько-Тихоокеанський ринок.
• Янбу: спільний з Sinopec НПЗ Yasref (400 тис. б/д) працює на знижених обертах.
• Кувейт: KNPC планує зупинити кілька установок на НПЗ Міна Абдалла (490 тис. б/д) з 1 жовтня на 30 днів.
• Індія: після завершення сезону мусонів очікується зростання внутрішнього попиту, що обмежить експортні обсяги.

Зростання цінових показників

• MEBOB crack spread: піднявся з $11,72/барель (26 серпня) до $11,84/барель (27 серпня).
• Премії: пропозиції для PSO (Пакистан) зросли до $7–12/барель проти $5–6/барель на початку року.
• Середні премії: $5,91/барель (липень), $5,71/барель (червень), $4,17/барель (травень), $3,50/барель (квітень).

Санкційний фактор

• Санкції ЄС проти індійської Nayara Energy тимчасово зупинили щомісячні постачання для Aramco.
• Компанія відновила експорт, але партії відправляються до Оману (Сохар), а на 400 тис. б/д НПЗ у Вадінарі скорочено виробництво.

Альтернативні джерела постачання

• Європа: імпорт бензину з північно-західної Європи до Саудівської Аравії у липні зріс до 291 тис. т (78 тис. б/д) — максимум з грудня 2024 року.
• Загальний імпорт регіону: 1,03 млн т у липні, що на 35% більше, ніж у червні (найвищий рівень з січня 2025 року).
• Саудівська Аравія: імпортувала 478 тис. т бензину у липні проти 144 тис. т у червні.
• ОАЕ: у серпні отримали 864 тис. т, перевищивши липневий показник у 648 тис. т.

Африканський чинник

• У Нігерії на 650 тис. б/д НПЗ Dangote зберігаються технічні проблеми до початку вересня.
• У червні-липні завод постачав два великі танкери (LR) до Близького Сходу.
• Потенційне відновлення експорту залежить від вирішення проблем з RFCC.

Висновки

• Попит випереджає пропозицію: обмеження роботи НПЗ у Саудівській Аравії, Кувейті та Індії формують дефіцит на регіональному ринку.
• Зростання цін: підвищення crack spread і премій свідчить про зростаючий дефіцит та очікування учасників ринку.
• Санкції та перебої: санкції ЄС проти Nayara Energy та проблеми з НПЗ Dangote посилюють глобальну конкуренцію за ресурси.
• Регіональний тренд: збільшення імпорту з Європи та Азії компенсує внутрішні втрати, але формує залежність від зовнішніх постачань.

Джерело: Terminal
За матеріалами: argusmedia.com

Потужності видобутку нафти серед країн OPEC+ зростуть на 2 млн барелів на добу до 2030 року, причому понад 60% цього приросту припадає на конденсати та NGLs, зокрема з нетрадиційного газового родовища Джафура в Саудівській Аравії. Саудівська Аравія, ОАЕ та Ірак лідирують у збільшенні потужностей, тоді як Мексика зазнає найбільших втрат. Також розглянуто перспективи розширення видобутку природного газу, зменшення споживання нафти в енергетиці та стратегічні інвестиції Aramco та ADNOC.

Основні рушії видобутку нафти

Потужності видобутку нафти серед країн OPEC+, включаючи конденсати та NGLs, прогнозовано зростуть на чисті 2 млн барелів на добу у 2024–2030 роках. Основними рушіями стануть Саудівська Аравія, ОАЕ та Ірак. Понад 60% чистого приросту забезпечать конденсати та NGLs, які не підпадають під квоти, зокрема завдяки початковим фазам розробки нетрадиційного газового родовища Джафура в Саудівській Аравії. Це відповідає стратегії країни зі зниження використання сирої нафти для генерації електроенергії, розвитку нафтохімії та експорту NGLs.

Чиста потужність видобутку сирої нафти OPEC+ зросте більш ніж на 810 тис. барелів/добу. Казахстан очолює приріст завдяки запуску проєкту Тенгіз у січні 2025 року (+260 тис. б/д). Об’єднані ОАЕ та Ірак збільшать свої потужності на 1,3 млн б/д. Водночас Мексика зазнає найбільших глобальних втрат – до 630 тис. б/д, залишившись з 1,3 млн б/д до 2030 року.

У 2024 році загальний видобуток нафти країнами OPEC+ зменшився на 800 тис. б/д до 49,9 млн б/д. Саудівська Аравія скоротила видобуток на 480 тис. б/д, Кувейт – на 110 тис. б/д. Перебої у видобутку зафіксовані в росії (-260 тис. б/д), Мексиці (-130 тис. б/д) та Лівії (-90 тис. б/д). Водночас Іран та Венесуела (які не підпадають під квоти) збільшили видобуток на 530 тис. б/д – до найвищих показників з 2019 року. Виробництво NGLs зросло до 8,2 млн б/д, з яких Близький Схід забезпечив 6,8 млн б/д. Саудівська Аравія додасть 970 тис. б/д до 2030 року.

Група з восьми країн OPEC+, які погодили скорочення на 2,2 млн б/д у листопаді 2023 року, знизила свою частку на світовому ринку з 39% у 2022 до 36% у 2024. Саудівська Аравія несла основне навантаження, накопичивши резервні потужності до 3 млн б/д. Росія, ОАЕ, Ірак та Казахстан перевищували ліміти у 2024 році загалом на 1,2 млн б/д.

Зростання обсягів виробництва OPEC+

З травня по липень 2025 року оголошено поступове зростання цільових обсягів виробництва на 1,4 млн б/д. Проте лише Саудівська Аравія має змогу додати 180 тис. б/д щомісяця. Всі інші країни будуть обмежені у зростанні через брак резервів або перевиробництво. Саудівська Аравія планує приріст майже 1,2 млн б/д потужностей до 2030 року.

У 2024 році Саудівська Аравія скоротила видобуток на 500 тис. б/д до 10,9 млн б/д. Aramco знизила свою ціль з 13 до 12 млн б/д та переорієнтувалась на розвиток газу та відновлюваних джерел. Очікується зростання газових потужностей на 4 млрд куб. футів/день, що дозволить зменшити спалювання 1 млн б/д нафти у генерації, зокрема 500 тис. б/д сирої нафти. Перші дві фази Джафура дадуть половину приросту газу, а також 270 тис. б/д етану і 630 тис. б/д NGLs.

Попри стабільність потужностей сирої нафти, Aramco інвестує в підтримку продуктивності. Між 2025 і 2026 роками мають запрацювати проєкти на 1,2 млн б/д. Водозапуск Dammam (фаза 1 – 25 тис. б/д у 2025, фаза 2 – ще 50 тис. б/д у 2027), морські родовища Berri і Marjan (разом 550 тис. б/д), а також переробка NGLs на газовому заводі Танаджиб. Крім того, 600 тис. б/д важкої нафти очікується з централізованого вузла Zuluf з 2026 року.

ОАЕ планують лідерство у прирості потужностей видобутку сирої нафти – понад 720 тис. б/д до 2030 року. Також на 260 тис. б/д зросте виробництво NGLs. У 2024 році видобуток нафти, включаючи конденсати, залишався на рівні 4,2 млн б/д. План на 5 млн б/д отримав новий імпульс після угод з ExxonMobil та INPEX/JODCO щодо розширення Upper Zakum до 1,2 млн б/д.

ADNOC інвестує в офшорні потужності: Upper Zakum зріс з 500 тис. до 1 млн б/д. У 2023 запущено Belbazem (45 тис. б/д). Нові контракти включають 20 тис. б/д для стабілізації Lower Zakum (450 тис. б/д) та розширення на 50 тис. б/д до 2027 року. Umm Shaif зросте до 390 тис. б/д завдяки трьом фазам по 115 тис. б/д.

Внутрішні проєкти включають Bu Hasa (+100 тис. б/д) та Bab (+90 тис. б/д). ADNOC активно вивчає нетрадиційні ресурси. До кінця 2025 року буде пробурено 140 свердловин у межах СП Turnwell із SLB та Patterson-UTI. У травні 2025 року EOG Resources отримала ліцензії на блок 3 (Al Dhafra). Успіх може зміцнити амбіції країни у газовому секторі.

ОАЕ прагнуть газової самодостатності до 2030 року. ADNOC Gas розширює переробку газу, зокрема в рамках проєкту MERAM, який у 2025 дозволить видобувати 120 тис. б/д етану для Borouge. Також не включено в оцінки майбутні проєкти – Rich Gas Development (1,5 млрд куб. футів/день) та Bab Gas Cap (1,8 млрд куб. футів/день).

Ірак, Кувейт та Оман нарощують нафтогазову інфраструктуру попри виклики

Ірак планує збільшити видобувні потужності до 5,4 млн барелів на добу до 2030 року, Кувейт — до 3,1 млн, а Оман інвестує в офшорні родовища та LNG. Зусилля супроводжуються технічними й логістичними проблемами, але країни регіону готують стратегічне підґрунтя для майбутнього зростання.

Ірак, як очікується, збільшить свої потужності на 560 тис. барелів на добу до 5,4 млн барелів на добу до 2030 року, не досягнувши цілі у 6 млн барелів. Розширення стримується через нестачу інфраструктури для закачування води, складнощі транспортування та обмежені можливості експорту з південних родовищ. Основне зростання забезпечують іноземні компанії, які працюють на півдні, тоді як Ірак оптимізує порт Басра та створює альтернативні маршрути експорту. Повернення BP до родовища Кіркук після виходу у 2019 році та можливе відновлення роботи Іраксько-Турецького трубопроводу (ITP) відкривають довгострокові перспективи. Загальний видобуток Іраку у 2024 році зріс на 40 тис. барелів у річному вимірі до 4,5 млн барелів на добу.

Брак потужностей із закачування води у багатьох іракських родовищах обмежує можливість зростання видобутку. TotalEnergies розбудовує інфраструктуру для морського проєкту обробленої води на 5 млн барелів на добу для родовищ Зубайр і Західна Курна. Також компанія планує збільшити видобуток на родовищі Ратауі з 85 тис. до 210 тис. барелів на добу.

Ірак досяг прогресу в усуненні вузьких місць у порту Басра. У квітні компанія Basra Oil підписала контракт з італійською Micoperi та турецькою ESTA на будівництво третього підводного експортного трубопроводу потужністю 2,4 млн барелів/день та плавучої точки завантаження. Наприкінці 2024 року уряд Іраку схвалив будівництво трубопроводу Басра-Хадіта довжиною 685 км і потужністю 2,25 млн барелів/день, який проходитиме паралельно з нині застарілим Стратегічним трубопроводом.

У регіоні понад 1,2 млн барелів/день додаткових потужностей перебувають у різних фазах реалізації. Зокрема, PetroChina працює над розширенням Західної Курни-1 (з 550 до 800 тис. барелів/день), а Lukoil та уряд Іраку продовжили контракт на Західну Курну-2 до 2045 року, плануючи нарощення до 800 тис. барелів. Eni продовжує розширення Зубайру на 250 тис. барелів, а Basra Oil працює над збільшенням потужності Маджнуна з 130 до 450 тис. барелів/день.

На півночі, у разі відновлення транспортування 450 тис. барелів/день через ITP до Джейхана, можуть пожвавитися родовища Кіркуку та території під контролем Курдської регіональної адміністрації. Потік зупинено з березня 2023 року, однак 300 тис. барелів, за даними, продаються локально чи вивозяться автотранспортом. Повернення BP до Кіркуку може забезпечити зростання видобутку у наступному десятилітті.

Кувейт планує збільшити потужності на 150 тис. барелів до 3,1 млн барелів/день до 2030 року, з амбіцією досягти 3,5 млн до 2035-го. У 2024 році середній видобуток становив 2,55 млн барелів, зменшившись на 110 тис. Кувейт втратив 220 тис. барелів потужностей з 2018 року.

Компанія Kuwait Oil Company зосередила увагу на родовищі Бурган. У 2023 році введено північний газовий проєкт Jurassic, що додав 50 тис. барелів легкої нафти. Розробка важкої нафти на Раткі з технічною підтримкою Shell додала ще 20 тис. барелів/день. Нові відкриття на шельфі можуть сприяти досягненню цілей до 2035 року.

У Нейтральній зоні, яку Кувейт ділить із Саудівською Аравією, очікується стабільний рівень потужностей у 260 тис. барелів/день на кожну сторону до 2030 року, хоча потенційне зростання можливе.

У Омані видобуток нафти та конденсатів у 2024 році склав приблизно 1,1 млн барелів/день. Прогнозується зростання потужностей на 40 тис. барелів за рахунок інвестицій у важку нафту та офшорні проєкти, включаючи Yumna. Угода з Occidental Petroleum на $30 млрд продовжує розробку родовища Мухайзна. Орієнтація Омана на газову інфраструктуру, зокрема запуск LNG-заводу Marsa у 2028 році, підтримає обсяги конденсату та NGL.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку