Глобальний нафтовий ринок під тиском геополітики

Енергетичний шок і роль Ормузької протоки

Розширення конфлікту навколо Ірану спричинило один із найпотужніших енергетичних шоків за останні десятиліття:

• Ціни на нафту зберігаються на високому рівні (поточні коитрувння нафтии Brent перевищують $95 за барель), що відображає страхи тривалих перебоїв у постачанні;
• Ключовим фактором стала Ормузька протока — вузьке місце, через яке проходить близько 20% світового постачання нафти;
• Обмеження судноплавства спричинило ефект доміно: зростання цін на пальне, інфляцію та ризики економічного сповільнення.

Реакція США: стратегічні резерви та санкції

Вашингтон застосував екстрені інструменти для стабілізації ринку:

• Вивільнено 172 млн барелів зі Стратегічного нафтового резерву (SPR) — державного запасу нафти США;
• Загальний обсяг координації з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) сягнув 400 млн барелів;
• Запаси США скоротилися до 243 млн барелів — найнижчий рівень із початку 1980-х років.

Паралельно США частково пом’якшили санкційну політику:

• Збережено обмеження щодо компаній Lukoil та Rosneft;
• Введено 30-денні винятки для затриманих партій нафти з рф та Ірану;
• Пом’якшено підходи до постачання, пов’язаного з Кубою.

Водночас ці заходи мають тимчасовий характер:

• Стратегічні резерви є обмеженими;
• Санкційні послаблення несуть геополітичні ризики;
• Головна проблема — дефіцит глобальної пропозиції — залишається невирішеною.

Лівія як стратегічна альтернатива

На тлі кризи Лівія розглядається як потенційне джерело стабілізації:

• Країна має понад 48 млрд барелів доведених запасів — найбільше в Африці;
• До 2011 року видобуток становив близько 1,6 млн барелів на добу;
• За умов стабільності виробництво може перевищити 2 млн барелів на добу.

Йдеться про легку малосірчисту нафту, яка є найбільш затребуваною європейськими НПЗ.

Політичний фактор як головне обмеження

Після повалення режиму Муаммара Каддафі у 2011 році внаслідок операції NATO країна залишається нестабільною:

• Конкуруючі уряди та збройні угруповання контролюють інфраструктуру;
• Регулярні перебої у видобутку;
• Низький рівень інвестицій через високі ризики.

Проблема полягає не в ресурсах, а в управлінні.

Геополітичні та безпекові аспекти

Стабілізація Лівії має ширший ефект:

• Послаблення діяльності екстремістських угруповань, зокрема ISIS та al-Qaeda;
• Зміцнення співпраці США та Європи у сфері безпеки;
• Протидія зростаючому впливу Китаю та росії в енергетиці Африки.

Вплив на ринок та ціноутворення

Навіть очікування збільшення видобутку в Лівії можуть вплинути на ринок:

• Зниження волатильності цін;
• Відновлення довіри інвесторів;
• Тиск на зниження глобальних цін на енергоносії.

Енергетичні ринки реагують не лише на фактичні обсяги, а й на очікування.

Висновки для ринку нафти та інфраструктури

• Диверсифікація джерел: Лівія може стати альтернативою постачанню з Близького Сходу;
• Логістична стійкість: середземноморський маршрут менш вразливий, ніж Ормузька протока;
• Стратегічні запаси: їх використання має межі та не замінює стабільного видобутку;
• Ціноутворення: очікуване збільшення пропозиції здатне знизити премії за ризик у ціні нафти.

Стабілізація Лівії може стати довгостроковим рішенням, на відміну від короткострокових заходів, таких як використання резервів чи послаблення санкцій.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Лівія скорочує імпорт російських нафтопродуктів та відкриває ринок для великих західних компаній. Нові тендери на «постачання» бензину й дизелю отримали Vitol, Trafigura та TotalEnergies. Одночасно країна змінює механізм експорту сирої нафти й планує збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу. Частка російського палива впала більш ніж у 10 разів порівняно з 2024–2025 роками.

Переформатування паливної політики Лівії

Нові тендери — нові правила гри

Лівія, яка виробляє близько 1,4 млн барелів сирої нафти на добу, але має обмежені потужності з переробки, роками залишалася залежною від імпорту бензину та дизелю. Тепер держава змінює підхід.

• Вперше за 20 років оголошено ліцензійні раунди в апстрімі (видобувному сегменті).
• Мета — збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу.
• Замість бартерної моделі «нафта в обмін на паливо» країна перейшла до системи відкритих тендерів.

У межах останніх тендерів право на «постачання» пального отримали:

• Vitol — 5–10 танкерних партій бензину щомісяця та додаткові обсяги дизелю;
• Trafigura — обсяги не розкриті;
• TotalEnergies — обсяги не розкриті;
• OMV;
• BGN;
• італійський нафтопереробний завод Iplom.

Контракти ще остаточно не погоджені, а точні обсяги поки не оприлюднені.

Російський імпорт різко скорочується

Головний ефект нової політики — суттєве зменшення присутності російського пального на лівійському ринку.

• У 2024–2025 роках росія була домінуючим постачальником із показником 56 000 барелів пального на добу.
• У 2026 році імпорт скоротився до близько 5 000 барелів на добу.
• Загальний імпорт пального до Лівії з усіх джерел із початку 2024 року становить у середньому 186 000 барелів на добу.

Натомість Італія стала найбільшим постачальником — 59 000 барелів на добу, переважно з НПЗ ISAB і Sarroch, якими керують Trafigura та Vitol.

Скорочення обсягів із рф відбувається на тлі санкцій Заходу через війну проти України. Після обмежень на експорт нафтопродуктів до Європи москва активніше орієнтувалася на Африку, Азію та Південну Америку. Водночас експорт до Індії та Туреччини знизився під тиском США, що змусило росію спрямовувати більше потоків до Китаю.

Перерозподіл доступу до експорту сирої нафти

Зміни торкнуться і експорту сирої нафти.

• BGN, раніше ключовий експортер, може суттєво скоротити обсяги відвантаження.
• Західні компанії отримають ширший доступ до експортних потоків.
• Швейцарська Transmed Trading вже отримала кілька партій сирої нафти у січні та продовжить відвантаження найближчими місяцями.

Крім того, у січні Лівія підписала 25-річну угоду з TotalEnergies та ConocoPhillips щодо розвитку родовищ із залученням понад 20 млрд доларів іноземних інвестицій.

Що означає трансформація для регіонального ринку

Фактично Лівія:

• переходить від ситуативної торгівлі до системного залучення глобальних трейдерів;
• диверсифікує джерела «постачання»;
• посилює інтеграцію із середземноморською переробною інфраструктурою;
• зменшує залежність від російських нафтопродуктів більш ніж у 11 разів порівняно з піковими обсягами.

Ці кроки свідчать про прагнення стабілізувати внутрішній паливний ринок і водночас зміцнити позиції на глобальному нафтовому ринку. Для міжнародних трейдерів це відкриває доступ не лише до тендерів на «постачання», а й до експортних потоків сирої нафти однієї з найбільших нафтовидобувних країн Африки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

На тлі падіння видобутку країни Африки змінюють фіскальні умови, щоб привабити новий капітал. Найактивніші — Нігерія, Лівія та Алжир. Очікується, що країни Африки — члени ОПЕК+ — до 2030 року знизять свою сукупну потужність з видобутку нафти на 260 тис. барелів на добу, до 4,2 млн барелів/добу. Основною причиною є труднощі з залученням інвестицій, необхідних для компенсації падіння видобутку на наявних родовищах і нарощування нового.

Проте останні зміни умов контрактів у ряді країн можуть все ж таки стимулювати приплив іноземного капіталу ближче до кінця десятиліття.

Нігерія

У Нігерії в 2024–2025 роках були впроваджені масштабні реформи в нафтогазовому секторі, зокрема нові податкові пільги для глибоководної розвідки і видобутку, а також перші з 1991 року зміни до фіскального режиму. В Алжирі в рамках минулорічного тендеру умови контрактів було змінено, зменшивши частку держави приблизно на третину. У Лівії під час першого за 18 років раунду розвідки було введено нову угоду про розподіл продукції, за якою прибутковість для іноземних компаній може зрости з 2,5% до 35,8%.

Загальний обсяг нафтовидобутку Нігерії помітно зріс наприкінці 2024 року — до 1,6 млн барелів/добу, включаючи 1,4 млн барелів сирої нафти і 210 тис. барелів конденсатів. Це стало можливим завдяки посиленню боротьби з крадіжками та саботажами, а також запуску родовища Utapate (+40 тис. барелів/добу). За прогнозом на 2024–2030 роки, потужність з видобутку сирої нафти в Нігерії в найближчі роки становитиме в середньому 1,6 млн барелів/добу. До кінця десятиліття вона знизиться до рівня трохи нижче 1,4 млн барелів/добу.

Президент Бола Ахмед Тінубу, обраний у травні 2023 року на платформі енергетичних реформ, реалізував низку важливих політичних, регуляторних та фіскальних змін, щоб пожвавити інвестиції в нафтогазовий сектор. Уряд зосередився на офшорному видобутку, запропонувавши більш вигідні фіскальні та контрактні умови для інвесторів. Нові правила щодо контрактів на розподіл продукції (PSC) і спільної діяльності (JOA) мають на меті усунути бюрократичні бар’єри, пришвидшити процес ліцензування, покращити умови для глибоководного видобутку, а також стимулювати видобуток природного газу і конденсатів. У квітні президент Тінубу розпустив правління Національної нафтової компанії Нігерії та призначив нове керівництво для підвищення ефективності й прибутковості.

Потужності з видобутку

Уряд поставив амбітні цілі: збільшити видобуток нафти до 2 млн барелів/добу у 2027 році та до 3 млн барелів/добу до 2030 року.

Зміни потужностей з видобутку сирої нафти в країнах ОПЕК+ Африки, 2024–2030 (р/р):

Прогноз на 2024–2030: незначне зростання в 2024–2026 рр., далі — спад. Найбільше скорочення — в інших країнах ОПЕК+ Африки, менш виражене — в Алжирі, Лівії та Нігерії.

Попри вихід з нігерійських наземних активів більшості великих іноземних компаній (зокрема, ExxonMobil продав Mobil Producing Nigeria Unlimited компанії Seplat Energy, а Shell передала свої активи компанії Renaissance), реформи уряду викликали обережний оптимізм інвесторів. У травні ExxonMobil оголосила про плани інвестувати 1,5 млрд доларів США у відновлення видобутку на родовищі Usan на глибоководді. Рішення про інвестиції очікується наприкінці ІІІ кварталу 2025 року.

Це сталося після того, як у кінці 2024 року консорціум на чолі з Shell затвердив проект Bonga North (потужність — 110 тис. барелів/добу), щоб підтримати роботу плавучого комплексу FPSO. Видобуток очікується ближче до кінця десятиліття. Shell також розглядає інвестиції в Bonga Southwest (150 тис. барелів/добу), рішення очікується у 2027 році. Водночас у травні TotalEnergies домовилася з Shell про продаж своєї частки у Bonga North і Bonga Southwest. Компанії адаптують свої портфелі відповідно до нових стратегій. Попри нові стимули, іноземні компанії зайняли вичікувальну позицію, спостерігаючи за тим, як реформи реалізуються на практиці.

У 2024 році загальний видобуток нафти в Лівії знизився на 90 тис. барелів/добу, до 1,1 млн барелів/добу, через шеститижневе припинення робіт під час банківської кризи в серпні-вересні. Роботи з відновлення свердловин дозволили наростити видобуток до 1,2 млн барелів/добу до кінця року. З огляду на те, що понад 90% доходів країни припадає на нафту й газ, об’єкти інфраструктури залишаються об’єктами політичних атак.

У березні 2025 року Лівія вперше з 2007 року оголосила про покращення умов розподілу продукції для іноземних компаній і відкрила ліцензійний раунд на 22 ділянки для розвідки. Станом на червень зацікавленість виявили понад 40 заявників. Розгляд контрактів запланований на 22–30 листопада 2025 року. Проте реалізація цих проектів виходить за межі поточного прогнозного періоду.

Потужність Лівії зросте цього року до 1,25 млн барелів/добу, але знизиться нижче 1,2 млн до 2030 року. Зокрема, очікується відновлення родовища Mabruk (+25 тис. барелів/добу), яке було законсервоване з 2015 року. Подальше зростання можливе завдяки спільному підприємству Akakus (NOC, Repsol, TotalEnergies, OMV, Equinor), яке реалізує план збільшення видобутку на родовищах Шарара (NC-186 і NC-115) з 300 до 350 тис. барелів/добу до кінця 2025 року.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку