Попит на літій, кобальт, мідь, нікель та інші критичні мінерали швидко зростає разом із розвитком відновлюваної енергетики, електромобілів, акумуляторів і мережевої інфраструктури. Але саме видобуток цих ресурсів дедалі частіше створює ризик повторення старої сировинної моделі: багаті країни отримують технологічний виграш, а країни видобутку — виснаження води, токсичне забруднення, тиск на сільське господарство та соціальні втрати.

Критичні мінерали: нова основа енергетики з ризиками старої сировинної економіки

Глобальний енергетичний перехід дедалі більше залежить не лише від сонячних панелей, вітрових турбін чи електромобілів, а й від сировини, без якої ці технології неможливо виробляти. Йдеться про критичні мінерали — ресурси, які вважаються необхідними для економіки, оборони, охорони здоров’я, електроніки та сучасної енергетики.

До таких ресурсів належать:

• мідь, літій, нікель і кобальт — ключові матеріали для акумуляторів, електродвигунів та електричних мереж;
• графіт, рідкісноземельні елементи, алюміній, марганець, кремній і срібло — компоненти для сонячних панелей, напівпровідників, вітрових турбін і систем передавання електроенергії;
• паладій та алюміній — приклади мінералів, доступ до яких у частині випадків може забезпечуватися зі стабільних наземних запасів.

Головна проблема полягає в тому, що видобуток критичних мінералів зосереджений у невеликій кількості ресурсних країн. Саме тому території цих держав у найближчі десятиліття можуть різко змінитися під тиском нових шахт, кар’єрів, переробних потужностей і транспортної інфраструктури.

Попит зростає швидше, ніж здатність ринку безпечно нарощувати видобуток

Очікується, що попит на критичні мінерали може більш ніж подвоїтися до 2030 року та зрости вчетверо до 2050 року. Такий темп пояснюється розширенням виробництва відновлюваної енергетики, електромобілів, акумуляторів і технологій для передавання електроенергії.

Водночас наявні запаси окремих ресурсів не гарантують спокійного проходження цього періоду. Існуючих запасів міді, нікелю та кобальту, ймовірно, буде недостатньо для покриття майбутнього попиту. Це означає необхідність нової геологорозвідки та запуску нових видобувних проєктів.

Але гірничодобувна галузь не здатна миттєво відповісти на попит. За наведеними даними, середній строк розвитку нового видобувного проєкту — від відкриття родовища до першого виробництва — становить 15,5 року. Для енергетичного переходу це критично довгий цикл: політичні рішення й технологічний попит рухаються значно швидше, ніж реальний запуск шахт і кар’єрів.

Ризик морського дна: швидкий доступ до ресурсів без міжнародних правил

Брак легкодоступних критичних мінералів уже підштовхує уряди до більш рішучих дій. У матеріалі окремо згадується, що адміністрація президента США Дональда Трампа обговорює можливість запуску глибоководного видобутку.

Це один із найризикованіших напрямів, оскільки міжнародних правил або узгоджених інструкцій щодо того, як видобувати мінерали з морського дна «безпечно», досі немає. Односторонні дії окремих держав можуть зруйнувати міжнародний консенсус і прискорити екологічну деградацію морських екосистем.

UNU-INWEH: електромобілі знижують викиди на Заході, але витрати несуть громади Африки та Латинської Америки

Окремий блок ризиків показує звіт водного аналітичного центру ООН — United Nations University Institute for Water, Environment and Health, або UNU-INWEH. У документі йдеться, що зростання попиту на літій, кобальт і нікель, які використовуються в акумуляторах і мікрочипах, призводить до виснаження водних ресурсів, руйнування сільського господарства та впливу токсичних важких металів на місцеві громади.

Суть проблеми в тому, що переваги «чистих» технологій часто проявляються в країнах-споживачах, тоді як екологічна та соціальна ціна концентрується у країнах видобутку.

«Критичні мінерали швидко стають нафтою XXI століття. Те, що ми продаємо як рішення для сталого розвитку, активно шкодить людям в інших частинах світу. Як тоді ми можемо називати цей перехід зеленим або чистим?» — Каве Мадані, директор UNU-INWEH.

Цей висновок важливий для всієї енергетичної політики. Якщо зелена енергетика спирається на сировину, видобуту з масштабним забрудненням води, руйнуванням аграрних територій і соціальними втратами, тоді сам термін «чиста енергетика» потребує значно жорсткішої перевірки.

ДР Конго: кобальт, забруднені річки та відсутність доступу до води

Найгостріший приклад — Демократична Республіка Конго, один із головних світових виробників кобальту. У південно-східному гірничому поясі провінції Луалаба видобуток призвів до масштабного забруднення річок, які використовуються для пиття, рибальства та зрошення.

Соціальний вимір проблеми не менш серйозний:

• жінки, які працюють у секторі, повідомляли про проблеми з репродуктивним здоров’ям;
• попри зростання ролі гірничодобувного сектору в економіці, у 2024 році близько 64% населення ДР Конго все ще не мали базового доступу до води;
• видобуток кобальту створює парадокс: країна забезпечує сировину для глобальної технологічної модернізації, але значна частина її населення залишається без базової інфраструктури.

Ще один показник масштабу проблеми — виробництво рідкісноземельних елементів. У 2024 році воно створило близько 700 млн тонн відходів. Це не побічна деталь, а центральне питання для майбутньої моделі енергетичного переходу.

Території корінних народів не мають стати новою жертвою енергетичного переходу

У квітні на першій світовій конференції, присвяченій відмові від викопного палива, делегати наголосили: енергетичний перехід не можна використовувати як нове виправдання для пограбування територій корінних народів.

Лідери корінних народів підкреслили, що розгортання відновлюваної енергетики не повинно відбуватися за рахунок добре захищених природних територій. Це означає, що енергетичний перехід має оцінюватися не лише за обсягами встановлених потужностей чи кількістю електромобілів, а й за якістю регулювання, участю місцевих громад і справедливим розподілом вигод.

ООН пропонує три принципи: права людини, довкілля та справедливість

У червні 2025 року Організація Об’єднаних Націй опублікувала рекомендації щодо того, як критичні мінерали енергетичного переходу мають видобуватися та використовуватися. Мета — не зупинити розвиток чистої енергетики, а не допустити, щоб вона повторила практики сировинної експлуатації, характерні для старої нафтогазової моделі.

Документ ООН базується на трьох принципах:

• права людини мають бути центральними під час розвитку нових проєктів;
• довкілля та планетарна цілісність мають бути гарантовані, а не відкладені на другий план заради швидкого видобутку;
• справедливість і рівність мають діяти по всьому ланцюгу — від видобутку до переробки, експорту та кінцевого використання технологій.

UNCTAD: шанс для країн видобутку — не експортувати сировину, а створювати додану вартість

Агентство ООН з торгівлі та розвитку — UNCTAD — наголошує, що нові видобувні проєкти можуть стати великою можливістю для розвитку кількох країн. Але ця можливість реалізується лише тоді, коли держави не обмежуються експортом сирих мінералів.

Найважливіший напрям — перехід від продажу сировини до локальної переробки та створення доданої вартості. Приклад ДР Конго показує масштаб потенційного ефекту: місцева переробка кобальту у 2022 році майже потроїла експортну вартість — із 167 млн доларів до 6 млрд доларів.

Це означає, що країни видобутку мають боротися не лише за ренту від шахт, а й за місце у промисловому ланцюгу. Для цього урядам потрібні змістовні угоди з приватними компаніями, які передбачають значну участь держави, розвиток місцевої переробки, контроль за довкіллям і реальні вигоди для громад.

Головний висновок для енергетичного ринку

Критичні мінерали стають стратегічною сировиною нової енергетики так само, як нафта була стратегічною сировиною індустріальної економіки. Але якщо їхній видобуток розвиватиметься без жорстких правил, прозорих угод, екологічного контролю та захисту місцевих громад, «зелений» перехід ризикує отримати стару сировинну тінь.

Для урядів це означає складний баланс:

• забезпечити стабільні ланцюги постачання критичних мінералів;
• не допустити екологічної деградації у країнах видобутку;
• захистити права людини та території корінних народів;
• створити умови, за яких країни-експортери отримуватимуть не лише шкоду й відходи, а й переробку, доходи та економічний розвиток.

Енергетичний перехід не може вважатися чистим лише тому, що кінцевий продукт зменшує викиди. Він буде справді чистим лише тоді, коли весь ланцюг — від шахти до батареї, від кар’єру до електромобіля, від родовища до мережі — відповідатиме тим самим вимогам, які світ декларує для майбутньої енергетики.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: OilPrice.com.

energy, oil market, sanctions, TotalEnergies, Chevron, Russia oil, LNG, lithium, EVs, енергетика, нафта, санкції, російська нафта, ЛНГ, відновлювана енергетика, електромобілі, літій, світовий енергоринок, Європа, США, Азія

Світовий енергоринок на роздоріжжі

Листопад 2025 року демонструє парадокс: попри санкційний тиск на Rosneft і Lukoil, накопичення російської нафти в морі та масштабні інвестиційні рішення енергетичних гігантів, котирування ICE Brent тримаються в доволі вузькому коридорі $62–66 за барель, а великі банки на кшталт Goldman Sachs уже закладають у прогнози подальше зниження цін на нафту в 2026 році.

Глобальний енергетичний баланс 2025–2026 років: нафта, газ, електроенергія, літій та електромобілі

1. Листопад без різких рухів: ціна на нафту «застрягла» в коридорі

Листопад 2025 року може увійти в історію як один із найспокійніших місяців за динамікою цін на нафту. ICE Brent торгується в діапазоні $62–66 за барель, що істотно вужче за $9 за барель розрив, зафіксований у жовтні.

• Діапазон ціни Brent: $62–66/бар.
• Попередній місяць: різниця в діапазоні становила $9/бар.
• Основний драйвер очікувань зростання – санкції проти Rosneft/Lukoil.
• Фактичний результат – не стрибок цін, а накопичення російської нафти в морі.

Ключовий висновок: попри політичні та логістичні ризики, ринок нафти залишається відносно збалансованим, а санкції поки що більше впливають на географію потоків і логістику, ніж на ціну.

2. Санкції проти Rosneft/Lukoil і накопичення російської нафти в морі

Санкційний тиск на російські компанії Rosneft і Lukoil є головним «бичачим» фактором для ринку, але на практиці він призводить до затримки барелів у морі, а не до різкого скорочення експорту.

• Покупці в Індії та Китаї виявляють обережність перед дедлайном санкцій 21 листопада.
• Російський експорт нафти знизився до 3,4 млн барелів на добу.
• Біля берегів Індії простоюють 11 танкерів із російською нафтою.
• Замість обвалу постачання – тимчасове накопичення вантажів у морі.

Логічний висновок: зафіксований обсяг у 3,4 млн бар./добу і черга з 11 танкерів свідчать, що російська нафта наразі більше стикається з тимчасовими логістичними бар’єрами, ніж із реальним ембарго на фізичні потоки. Це пояснює, чому зміна санкційного режиму поки не призвела до різкої переоцінки ризиків на ринку.

3. Goldman Sachs знижує «бичачий» прогноз на 2026 рік

На тлі відносно стабільних цін у 2025 році великі фінансові інституції переглядають очікування на 2026-й.

• Goldman Sachs очікує, що в 2026 році:
  • середня ціна ICE Brent становитиме $56 за барель;
  • WTI може знизитися до $52 за барель.
• Ключові чинники прогнозу:
  • розмотування угоди OPEC+ (поступове зняття обмежень видобутку);
  • зростання видобутку поза OPEC (non-OPEC supply growth).

Висновок: поєднання додаткових обсягів поза OPEC і послаблення дисципліни OPEC+ формує сценарій надлишкової пропозиції у 2026 році, що закладається в більш низькі цінові очікування порівняно з 2025-м.

4. TotalEnergies: ставка на газову генерацію Європи замість розширення «зеленого» портфеля в Азії

Французький енергетичний гігант TotalEnergies демонструє стратегічний розворот, що може означати нову фазу в політиці європейських нафтогазових компаній.

• Компанія погодилася придбати 50% частку у портфелі електрогенераційних активів Західної Європи, що належать чеському мільярдеру Даніелю Кретинському.
• Вартість угоди – $6 млрд за активи компанії EPH.
• Структура активів:
  • переважно газові електростанції;
  • системи накопичення енергії на основі батарей;
  • географія – Італія, Франція, Нідерланди, Британія.
• Поточний портфель генерації TotalEnergies зростає до 19 ГВт.
• На фоні – повідомлення про розгляд продажу частини відновлюваних активів в Азії, включно зі спільним індійським підприємством з Adani Green Energy.

• Переміщення фокуса:
  • від високоризикових або віддалених азійських проєктів у «зеленій» енергетиці;
  • до керованих газових потужностей та зберігання енергії в Європі.
• Сигнал для інших мейджорів – можливий перехід від агресивних планів у відновлюваній енергетиці до:
  • гібридної моделі: газ + батареї + вибіркові ВДЕ;
  • повернення до «надійної» конвенційної генерації, особливо для покриття пікових навантажень.

Висновок: цей «силовий» крок TotalEnergies може стати еталонним кейсом розвороту стратегії європейських нафтогазових компаній – від чистих «зелено-орієнтованих» моделей до більш прагматичного міксу з акцентом на газову генерацію та накопичення енергії.

5. Chevron: енергетична відповідь на бум дата-центрів у США

На тлі цифровізації економіки та стрімкого розвитку дата-центрів у США зростає попит на гарантовану потужність.

• Chevron оголосила про плани будівництва газофіцированої електростанції потужністю 5 ГВт у Західному Техасі.
• Очікуваний строк введення в експлуатацію – кінець 2027 року.
• Ціль – задоволення потужного попиту з боку дата-центрів.

Висновок: газові проєкти в електроенергетиці (TotalEnergies у Європі, Chevron у США) формують глобальний тренд на використання газу як «перехідного палива» для стабілізації системи в умовах цифровізації та зростання електроспоживання.

6. Угоди, відкриття та юридичні ризики

Ряд ключових корпоративних подій відображають перерозподіл активів та ризиків у світовій енергетиці й сировинних ринках.

• Chevron розглядає можливість придбання частини міжнародних активів Lukoil, приєднуючись до Carlyle та інших інвесторів, які претендують на частку в портфелі вартістю $22 млрд.
• ConocoPhillips оголосила про відкриття газового родовища свердловиною Essington-1 на шельфі Австралії:
  • досягнута загальна ефективна товщина пласта (net pay) – 90 метрів;

  <liціль – перспективні ресурси на рівні 260 млрд куб. футів (BCf).

• Tokyo Gas продала свій апстрім-бізнес у Луїзіані компанії Grayrock Energy за $255 млн, пояснюючи це оптимізацією портфеля.
• BHP визнана відповідальною за катастрофу дамби Mariana 2015 року у Бразилії:
  • Високий суд Лондона зобов’язав компанію виплатити $48 млрд компенсацій;
  • Одержувачі – десятки тисяч громадян Бразилії та місцеві органи влади.
• ExxonMobil у партнерстві з QatarEnergy просуває проєкт Golden Pass LNG потужністю 18 млн тонн на рік (mtpa):
  • перший танкер з LNG очікується у лютому;
  • Golden Pass стане дев’ятим діючим заводом зі зрідження газу в США.

7. Газ, вугілля, ЛНГ, літій і ланцюги постачання

7.1. Суринам: формування газового хабу до 2030 року

Національна нафтогазова компанія Staatsolie підтвердила комерційну доцільність газового перспективу Sloanea.

• Оператор проєкту – Petronas із часткою 80% у офшорному Блоці 52.
• FID (остаточне інвестиційне рішення) планується на 2026 рік.
• Перший газ очікується до 2030 року.

Висновок: Суринам вибудовує довгостроковий газовий проєкт із горизонтом реалізації 5–10 років, що вкладається у глобальний тренд зміщення частини енергобалансу з нафти на газ.

7.2. Індонезія: можливий розворот від вугільного згортання

План Індонезії закрити 6,7 ГВт вугільних електростанцій опинився під питанням.

• Ключова причина – затримка виділення коштів від донорських країн.
• Партнерство Just Energy Transition не змогло зібрати $20 млрд, закладених для Індонезії.

Висновок: без фактичної фінансової підтримки навіть формально узгоджені програми «справедливого енергетичного переходу» ризикують перетворитися на відкладені або скасовані ініціативи, що зберігає роль вугілля у генерації в Азії.

7.3. Літій: китайські ф’ючерси реагують на очікування буму

На тлі прогнозів зростання попиту на літій Китай демонструє ціновий сплеск на ф’ючерсному ринку.

• Найбільш ліквідні ф’ючерси на літій у Гуанчжоу зросли:
  • +9% за один день (понеділок);
  • котирування досягли ¥95 200 за метричну тонну (≈ $13 400/т).
• Голова компанії Ganfeng Lithium прогнозує:
  • зростання попиту на літій на 30–40% наступного року.

Висновок: ринок літію, критично важливого для акумуляторів і електромобілів, входить у фазу нового очікуваного попиту, що вже конвертується у цінову волатильність на китайських біржах.

7.4. Саудівська Аравія – Сирія: перші постачання з початку війни

Саудівська Аравія вперше з початку громадянської війни в Сирії розпочала постачання нафти для сирійських НПЗ.

• До порту Баніяс прибула танкер Petalidi під ліберійським прапором.
• Танкер повністю завантажений конденсатом Khuff, що виробляється компанією Saudi Aramco.
• Це перше постачання сирійським НПЗ з боку Саудівської Аравії з початку громадянської війни.

Висновок: навіть точкові відновлення маршрутів постачання, як у випадку Saudi Aramco – Сирія, можуть сигналізувати поступове переформатування політичних та енергетичних зв’язків у регіоні.

7.5. Бразилія: нові відкриття в Кампоському басейні

Національна компанія Petrobras продовжує серію відкриттів у шельфових родовищах Бразилії.

• Зроблено нове нафтове відкриття в блоці Sudoeste de Tartaruga Verde.
• Район – офшорний Кампоський басейн.
• Відкриття є частиною 13-скважинної бурової кампанії, що демонструє високий рівень успішності.

Висновок: Бразилія підтверджує статус одного з ключових драйверів зростання офшорного нафтовидобутку, що вписується в сценарій збільшення non-OPEC пропозиції, на який посилається Goldman Sachs у своєму прогнозі.

7.6. Новоросійськ: швидке відновлення експорту після ударів дронами

Основний чорноморський експортний термінал росії – Новоросійськ – відновив відвантаження після короткої перерви.

• Постачання сирої нафти та нафтопродуктів було припинено на два дні через удари українських безпілотників.
• 17 листопада з порту вийшли дев’ять танкерів.

Висновок: подія демонструє, що інфраструктурні ризики в регіоні залишаються високими, але швидке відновлення завантажень вказує на стійкість експортної логістики і прагнення зберегти доходи від експорту.

7.7. Іран: затримання танкера Talara

Іранська Ісламська революційна гвардія заявила про захоплення танкера Talara у водах Перської затоки.

• Причина, озвучена Іраном – перевезення «неавторизованого» вантажу нафтопродуктів.
• Обсяг вантажу – 30 000 метричних тонн петрохімічної продукції, виробленої в Ірані.
• Офіційна позиція – вантаж потребує повної перевірки.

Висновок: інцидент із танкером Talara підкреслює підвищені геополітичні ризики для морської логістики в Перській затоці, що потенційно впливає на страхові премії та альтернативні маршрути.

7.8. Китай: бум експорту нафтопродуктів на фоні рекордних марж

Китай нарощує експорт нафтопродуктів завдяки вигідній кон’юнктурі.

• Експорт нафтопродуктів зріс на 14% рік до року, до 4,52 млн метричних тонн.
• Структура експорту:
  • 38% обсягу припадає на <strongавіаційне паливо (jet fuel);
  • бензин – близько 750 000 тонн;
  • дизель – також 750 000 тонн.

Висновок: рекордні маржі стимулюють Китай агресивно нарощувати експорт продуктів переробки, що впливає на регіональні маржі НПЗ у сусідніх країнах і посилює конкуренцію на ринку нафтопродуктів.

7.9. Індія: перший великий контракт на імпорт LPG із США

Індія диверсифікує джерела постачання зрідженого нафтового газу (LPG), закріплюючи новий вектор співпраці зі США.

• Державні компанії Індії підписали річний контракт на імпорт 2,2 млн метричних тонн LPG у 2026 році.
• Для порівняння: у поточному році імпорт із США становив 1,4 млн тонн.
• Мета – диверсифікація джерел постачання під тиском президента США Дональда Трампа.

Висновок: збільшення обсягу з 1,4 до 2,2 млн тонн означає майже 60% зростання імпорту LPG із США, що посилює роль американських виробників у забезпеченні енергетичної безпеки Індії.

8. США: падіння продажів електромобілів і наслідки для нафти

Скасування субсидій на електромобілі в США вже має відчутні наслідки для ринку.

• За даними сервісної компанії Cox Automotive:
  • продажі електромобілів у жовтні впали на 30% рік до року;
  • середня ціна транзакції зросла на 2% порівняно з вереснем.
• Ключовий фактор – повне скасування федерального податкового кредиту в розмірі $7 500.

Висновок: пряма залежність між державною підтримкою та динамікою продажів електромобілів означає, що без субсидій перехід на електротранспорт може сповільнитися. Це, у свою чергу, підтримує попит на традиційні нафтопродукти у транспортному секторі США.

9. Європейська нафтохімія: продовження відтоку потужностей

Європейська нафтохімічна промисловість стикається з високими витратами і <strongрегуляторним тиском, що призводить до закриття потужностей.

• ExxonMobil оголосила про намір закрити етиленовий завод Fife у Шотландії в лютому 2026 року.
• Причини:
  • висока собівартість виробництва;
  • несприятлива політика уряду Великої Британії.

Висновок: закриття етиленового заводу Fife – ще один епізод «виходу мейджорів» із європейської нафтохімії, що може посилити залежність регіону від імпорту хімічної продукції та змістити інвестиційні потоки в інші регіони з більш сприятливими умовами.

10. Сукупна картина: як окремі рішення формують глобальну енергокарту

Зіставлення усіх наведених вище сюжетів дозволяє побачити цілісну інтелектуальну карту глобального енергоринку у 2025–2026 роках.

• Ціни на нафту:
  • поточний діапазон Brent $62–66/бар. при очікуваному зниженні до $56/бар. у 2026 році (Brent) і $52/бар. (WTI);
  • санкції проти російських компаній наразі більше створюють логістичні збої, ніж структурний дефіцит.
• Газ і електрогенерація:
  • TotalEnergies і Chevron роблять ставку на газові електростанції і системи зберігання енергії як основу надійності мереж;
  • нові LNG-проєкти (Golden Pass) і газові відкриття (Essington-1, Sloanea) зміцнюють глобальну газову інфраструктуру.
• Вугілля та енергетичний перехід:
  • Індонезія ілюструє, що без реального фінансування плани вугільного phase-out залишаються у підвішеному стані.
• Критична сировина й електромобілі:
  • літій реагує ціновим стрибком на очікування 30–40% зростання попиту;
  • одночасно падіння продажів електромобілів у США на 30% р/р демонструє, що без субсидій «зелений» перехід сповільнюється.
• Геополітичні та юридичні ризики:
  • катастрофа Mariana і рішення на $48 млрд, інцидент із танкером Talara, удари дронами по Новоросійську – все це підкреслює зростання вартості ризику в енергетиці;
  • судові та політичні фактори дедалі більше впливають на інвестиційні рішення і вартість капіталу.

Навіть за відносно спокійних поточних котирувань нафти структура світового енергоринку стрімко змінюється під впливом санкцій, енергетичного переходу, цифровізації, геополітики та перерозподілу інвестицій. Листопад 2025 року показує, що майбутня волатильність може бути закладена в уже ухвалених сьогодні рішеннях – від розвороту TotalEnergies, будівництва газових потужностей Chevron і запуску Golden Pass LNG до юридичних прецедентів на кшталт штрафу BHP і політичного тиску на енергетичні угоди Індії та США.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Попри зростання попиту на літій, мідь і кобальт, падіння цін та концентрація виробництва знижують глобальні інвестиції у галузь

Ціновий тиск та інвестиційні виклики

У 2024 році попит на критичні мінерали продовжував зростати, що зберігає їхню ключову роль у глобальному енергетичному переході. Водночас надлишок постачання, зумовлений активністю Китаю, Індонезії та окремих африканських країн, призвів до зниження цін, особливо на мінерали для акумуляторів.

• Попит на літій зріс майже на 30% у 2024 році, попри уповільнення розгортання електромобілів у деяких країнах.
• Нікель, кобальт, графіт і рідкоземельні елементи продемонстрували зростання попиту на 6–8%.
• Ціни на літій знизилися на 40% за рік, а графіт і кобальт — приблизно на 20%.
• Зростання цін на мідь склало 3%, перевищивши темпи попередніх двох років.

Такі тенденції вплинули на інвестиційну активність. Згідно з аналізом 25 провідних гірничодобувних компаній:

• Загальні інвестиції у видобуток критичних мінералів зросли лише на 5% (проти 14% у 2023 році).
• У реальному вираженні (з урахуванням інфляції витрат) зростання склало всього 2%.
• Великі диверсифіковані гравці збільшили капітальні витрати на 15%, а спеціалізовані — скоротили на 15%.
• Інвестиції компаній, орієнтованих на літій, зросли на 27%, але це значно менше ніж +60% у 2023 році.

Ризики для диверсифікації та геополітичні наслідки

Уповільнення інвестицій ставить під загрозу зусилля зі забезпечення географічної диверсифікації постачання. З 2020 до 2024 року:

• Частка трьох провідних виробників нікелю зросла з 60% до 80%.
• Частка трьох провідних виробників кобальту — з 80% до 90%.

Таке концентрування постачання створює загрози безпеці критичної сировини, оскільки будь-яке порушення ланцюга постачання може вплинути на ціни технологій, інфляцію, конкурентоспроможність виробництва та економіку загалом.

Ці побоювання посилюються низкою експортних обмежень:

• Грудень 2024: китайські обмеження на експорт галію, германію й сурми до США.
• Лютий 2025: оголошення контролю на вольфрам, телур, вісмут, індій і молібден.
• Квітень 2025: обмеження на сім груп середніх і важких рідкоземельних матеріалів.

Перспективи розвідки

Обсяги фінансування геологорозвідки у 2024 році залишилися на рівні 2023 року, що припинило тенденцію зростання, яка тривала з 2020 року. Найбільше інвестицій було спрямовано у:

• літій, мідь та уран (розвідка урану зросла на 30%).

Водночас розвідка нікелю знизилася більш ніж на 30%, що пов’язано з низькими цінами та переглядом складу акумуляторів.

Зниження цін на ринку критичних мінералів різко обмежує фінансові можливості гравців, що гальмує розширення виробництва та загрожує глобальним зусиллям щодо зниження залежності від обмеженого кола постачальників.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA Critical Minerals Market Review 2024

Додаткові джерела інформації:

Bloomberg: Lithium market slump threatens supply,

Reuters: China tightens rare earths exports

Аналитики прогнозировали, что количество электромобилей в ближайшие годы возрастет в разы, особенно в Китае. Однако пока что бума на рынке не происходит. Даже наоборот, наблюдается сокращение спроса на новые электромобили.

Об этом пишут ЭлектроВести.

А вот добыча лития растет. Так, только в Австралии с 2017 года появилось шесть новых рудников. А Китай недавно заявил о снижении себестоимости производства лития, что однозначно окажет большее давление на бизнес по добыче лития.

Поэтому вполне ожидаемо, что в скором времени мы увидим снижение уровня производства аккумуляторов, которое, в свою очередь, замедлит расширение рынка электромобилей.

О конкретных цифрах говорить пока что рано. Однако точно понятно, что многие автопроизводители попытаются найти баланс между предложением и спросом.

Читайте в «Терминале», британская компания Lotus Cars после 11 лет простоя представила абсолютно новую модель автомобиля, который получил электромотор с пиковой мощностью в 2000 л. с. Это сделало данный электромобиль самым мощным серийным авто в мире.

Премьер-министр Владимир Гройсман обратился к Генеральной прокуратуре Украины (ГПУ) и Специальной антикоррупционной прокуратуре с просьбой проверить достоверность обнародованной в СМИ информации о выдаче Государственной службой геологии и недр Украины (Госгеонадра) лицензий на разработку месторождений лития приближенным к власти лицам без конкурсов и конкурентных принципов.

Об этом передает Энергореформа.

«Я сегодня утром подписал письмо Генеральной прокуратуре и Антикоррупционной прокуратуре с просьбой провести тщательную проверку, действительно ли факты, изложенные в СМИ, имели место. Если имели, должна быть жесткая ответственность», — сказал он во время заседания правительства в среду.

Как сообщалось, ООО «Петро-Консалтинг» (Киев) в начале этого года получило специальное разрешение Госгеонедр на добычу литиевых руд на Шевченковском месторождении (Великоновоселовский р-н Донецкой обл.) с запасами 14 млн тонн.

Ранее в СМИ была обнародована информация о якобы связи «Петро-Консалтинг» с народным депутатом Игорем Кононенко, замглавы СНБО Олегом Гладковским, бизнесемном Василием Хмельницким.

Директор ООО «Петро-Консалтинг» опровергал эту информацию.

Кроме того, 10 апреля 2018 года в СМИ появилась публикация, что вместе с ООО «Петро-Консалтинг» специальное разрешение и без аукциона получило также ООО «Укрлитийвидобування» (Кировоградская обл.).

Госгеонадра 10 апреля сделало заявление, что распространенная информация является безосновательной и недостоверной, и что указанное заявление в СМИ не соответствует фактическим обстоятельствам ввиду того, что Государственная служба геологии и недр Украины осуществляет свою деятельность согласно действующему законодательству.

«Компании, которые указаны в СМИ, а именно: ООО «Укрлитийвидобування» и ООО «Петро-Консалтинг» получили специальные разрешения согласно Порядку предоставления специальных разрешений на пользование недрами, утвержденному постановлением Кабинета министров №615 от 30 мая 2011 года», — указанно на веб-сайте госслужбы.

Госгеонадра уточняет, что указанный порядок, в том числе, предполагает возможность предоставления специальных разрешений на пользование недрами без проведения аукциона, если заявитель за свой счет осуществил геологическое изучение участка недр и подсчет запасов полезных ископаемых.

«Порядок получения спецразрешения путем апробации не является «схемой», а четко определен нормативно. Согласно порядку любой субъект хозяйствования может получит044C специальное разрешение. Похожий механизм, позволяющий изучать недра без привлечения средств государства, а за счет инвестора, работает и в других странах мира», — отмечает госслужба.

Украина имеет перспективы выхода на мировой рынок оксида лития, который является сырьем для производства литий-ионных аккумуляторов электромобилей, поскольку наша страна имеет крупнейшие в Европе запасы литий-содержащей руды — 5 млн тонн. 

Такое мнение во время круглого стола высказал ведущий эксперт энергетических программ Центра Разумкова Виктор Логацкий, сообщает УНИАН.

«Украина имеет перспективы вхождения на мировой рынок не только литий-содержащей руды, но и продукта ее переработки – оксида лития. Запасы руды мы имеем на уровне 500 миллионов тонн, а получаемого из нее оксида – 5 миллионов тонн», — сказал он.

Также эксперт добавил, что месторождения лития расположены в Днепропетровской, Кировоградской, Запорожской и Донецкой областях. По его словам, Украина также располагает запасами никелевой руды, месторождения которой расположены в Житомирской, Днепропетровской и Кировоградской областях.

«По запасам лития мы занимаем первое место в Европе», — отметил Логацкий.

Как сообщалось, в 2011 году была принята Программа разработки минерально-сырьевой базы Украины до 2030 года. Согласно этому документу, руды Донецкого бассейна содержат 0,2-0,6% оксида лития.