Глобальний нафтовий ринок під тиском геополітики

Енергетичний шок і роль Ормузької протоки

Розширення конфлікту навколо Ірану спричинило один із найпотужніших енергетичних шоків за останні десятиліття:

• Ціни на нафту зберігаються на високому рівні (поточні коитрувння нафтии Brent перевищують $95 за барель), що відображає страхи тривалих перебоїв у постачанні;
• Ключовим фактором стала Ормузька протока — вузьке місце, через яке проходить близько 20% світового постачання нафти;
• Обмеження судноплавства спричинило ефект доміно: зростання цін на пальне, інфляцію та ризики економічного сповільнення.

Реакція США: стратегічні резерви та санкції

Вашингтон застосував екстрені інструменти для стабілізації ринку:

• Вивільнено 172 млн барелів зі Стратегічного нафтового резерву (SPR) — державного запасу нафти США;
• Загальний обсяг координації з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) сягнув 400 млн барелів;
• Запаси США скоротилися до 243 млн барелів — найнижчий рівень із початку 1980-х років.

Паралельно США частково пом’якшили санкційну політику:

• Збережено обмеження щодо компаній Lukoil та Rosneft;
• Введено 30-денні винятки для затриманих партій нафти з рф та Ірану;
• Пом’якшено підходи до постачання, пов’язаного з Кубою.

Водночас ці заходи мають тимчасовий характер:

• Стратегічні резерви є обмеженими;
• Санкційні послаблення несуть геополітичні ризики;
• Головна проблема — дефіцит глобальної пропозиції — залишається невирішеною.

Лівія як стратегічна альтернатива

На тлі кризи Лівія розглядається як потенційне джерело стабілізації:

• Країна має понад 48 млрд барелів доведених запасів — найбільше в Африці;
• До 2011 року видобуток становив близько 1,6 млн барелів на добу;
• За умов стабільності виробництво може перевищити 2 млн барелів на добу.

Йдеться про легку малосірчисту нафту, яка є найбільш затребуваною європейськими НПЗ.

Політичний фактор як головне обмеження

Після повалення режиму Муаммара Каддафі у 2011 році внаслідок операції NATO країна залишається нестабільною:

• Конкуруючі уряди та збройні угруповання контролюють інфраструктуру;
• Регулярні перебої у видобутку;
• Низький рівень інвестицій через високі ризики.

Проблема полягає не в ресурсах, а в управлінні.

Геополітичні та безпекові аспекти

Стабілізація Лівії має ширший ефект:

• Послаблення діяльності екстремістських угруповань, зокрема ISIS та al-Qaeda;
• Зміцнення співпраці США та Європи у сфері безпеки;
• Протидія зростаючому впливу Китаю та росії в енергетиці Африки.

Вплив на ринок та ціноутворення

Навіть очікування збільшення видобутку в Лівії можуть вплинути на ринок:

• Зниження волатильності цін;
• Відновлення довіри інвесторів;
• Тиск на зниження глобальних цін на енергоносії.

Енергетичні ринки реагують не лише на фактичні обсяги, а й на очікування.

Висновки для ринку нафти та інфраструктури

• Диверсифікація джерел: Лівія може стати альтернативою постачанню з Близького Сходу;
• Логістична стійкість: середземноморський маршрут менш вразливий, ніж Ормузька протока;
• Стратегічні запаси: їх використання має межі та не замінює стабільного видобутку;
• Ціноутворення: очікуване збільшення пропозиції здатне знизити премії за ризик у ціні нафти.

Стабілізація Лівії може стати довгостроковим рішенням, на відміну від короткострокових заходів, таких як використання резервів чи послаблення санкцій.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Лівія скорочує імпорт російських нафтопродуктів та відкриває ринок для великих західних компаній. Нові тендери на «постачання» бензину й дизелю отримали Vitol, Trafigura та TotalEnergies. Одночасно країна змінює механізм експорту сирої нафти й планує збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу. Частка російського палива впала більш ніж у 10 разів порівняно з 2024–2025 роками.

Переформатування паливної політики Лівії

Нові тендери — нові правила гри

Лівія, яка виробляє близько 1,4 млн барелів сирої нафти на добу, але має обмежені потужності з переробки, роками залишалася залежною від імпорту бензину та дизелю. Тепер держава змінює підхід.

• Вперше за 20 років оголошено ліцензійні раунди в апстрімі (видобувному сегменті).
• Мета — збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу.
• Замість бартерної моделі «нафта в обмін на паливо» країна перейшла до системи відкритих тендерів.

У межах останніх тендерів право на «постачання» пального отримали:

• Vitol — 5–10 танкерних партій бензину щомісяця та додаткові обсяги дизелю;
• Trafigura — обсяги не розкриті;
• TotalEnergies — обсяги не розкриті;
• OMV;
• BGN;
• італійський нафтопереробний завод Iplom.

Контракти ще остаточно не погоджені, а точні обсяги поки не оприлюднені.

Російський імпорт різко скорочується

Головний ефект нової політики — суттєве зменшення присутності російського пального на лівійському ринку.

• У 2024–2025 роках росія була домінуючим постачальником із показником 56 000 барелів пального на добу.
• У 2026 році імпорт скоротився до близько 5 000 барелів на добу.
• Загальний імпорт пального до Лівії з усіх джерел із початку 2024 року становить у середньому 186 000 барелів на добу.

Натомість Італія стала найбільшим постачальником — 59 000 барелів на добу, переважно з НПЗ ISAB і Sarroch, якими керують Trafigura та Vitol.

Скорочення обсягів із рф відбувається на тлі санкцій Заходу через війну проти України. Після обмежень на експорт нафтопродуктів до Європи москва активніше орієнтувалася на Африку, Азію та Південну Америку. Водночас експорт до Індії та Туреччини знизився під тиском США, що змусило росію спрямовувати більше потоків до Китаю.

Перерозподіл доступу до експорту сирої нафти

Зміни торкнуться і експорту сирої нафти.

• BGN, раніше ключовий експортер, може суттєво скоротити обсяги відвантаження.
• Західні компанії отримають ширший доступ до експортних потоків.
• Швейцарська Transmed Trading вже отримала кілька партій сирої нафти у січні та продовжить відвантаження найближчими місяцями.

Крім того, у січні Лівія підписала 25-річну угоду з TotalEnergies та ConocoPhillips щодо розвитку родовищ із залученням понад 20 млрд доларів іноземних інвестицій.

Що означає трансформація для регіонального ринку

Фактично Лівія:

• переходить від ситуативної торгівлі до системного залучення глобальних трейдерів;
• диверсифікує джерела «постачання»;
• посилює інтеграцію із середземноморською переробною інфраструктурою;
• зменшує залежність від російських нафтопродуктів більш ніж у 11 разів порівняно з піковими обсягами.

Ці кроки свідчать про прагнення стабілізувати внутрішній паливний ринок і водночас зміцнити позиції на глобальному нафтовому ринку. Для міжнародних трейдерів це відкриває доступ не лише до тендерів на «постачання», а й до експортних потоків сирої нафти однієї з найбільших нафтовидобувних країн Африки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

За даними Reuters, альянс OPEC+ може погодити збільшення видобутку нафти у травні. Хоча формальне рішення передбачає додаткові 135 тисяч барелів на добу, реальний вплив на ринок може бути обмеженим через хронічне перевищення квот окремими членами групи, зокрема Казахстаном, Росією та Іраком.

За інформацією джерел Reuters, OPEC+ готується схвалити план збільшення видобутку нафти у травні. До групи входять 12 країн-членів OPEC (Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, Венесуела, Габон, Алжир, Екваторіальна Гвінея, Лівія, ОАЕ, Конго та Нігерія) та 11 нечленів, включаючи Росію, Бразилію та Мексику. Разом вони виробляють понад 45 мільйонів барелів нафти щодня – 59% світового видобутку.

Восьмеро учасників OPEC+ мають збільшити видобуток на 135 тисяч барелів на добу, проте це рішення може більше стосуватися дотримання угод, ніж реального нарощування обсягів. Наприклад, Казахстан роками перевищував свої квоти, досягнувши рекордного рівня у березні, попри обіцянки покращити дисципліну. Росія, одна з ключових країн угруповання, стверджує, що повністю дотримувалася обмежень у січні та лютому, але аналітики регулярно фіксують її перевиробництво.

Ірак також неодноразово порушував угоди, але погодився на компенсаційні скорочення протягом наступного року.

На зустрічі міністрів OPEC+ у грудні альянс переніс початок послаблення обмежень на 2,2 мільйона барелів на добу на квітень 2025 року. Водночас повне припинення обмежень розтягнуто до вересня 2026 року.

3 квітня OPEC+ проведе віртуальне засідання, де очікується схвалення збільшення видобутку. Ця новина надійшла на тлі ціни на Brent на рівні $на$16 нижче, ніж торік.

Джерело: НТЦ Псіхєя.

За матеріалами: oilprice.com.