Reuters 10 вересня повідомило, що напруження з постачанням суднового пального у ключових бункерних хабах зменшилося, хоча війна з Іраном обмежує експорт через Ормузьку протоку. Водночас ціни на VLSFO у Сінгапурі залишаються більш ніж на 60% вищими за довоєнний рівень.

Морська логістика адаптувалася до тривалого збою в Ормузі, але ціна перевезень залишається фактором ризику

Reuters повідомило, що ринок суднового пального частково пристосувався до перебоїв, спричинених тривалою напругою навколо Ормузької протоки. За словами учасників галузевої конференції APPEC, гострого дефіциту бункерного пального в основних хабах наразі немає, на відміну від ситуації у березні та квітні.

Бункерне пальне — це паливо для суден. Для торгівлі LPG воно важливе тому, що витрати на суднове пальне впливають на морський фрахт і вартість доставки вантажів. Reuters прямо зазначило, що витрати на заправлення суден зросли.

Станом на поточний тиждень ціни на основний вид суднового пального з дуже низьким вмістом сірки — VLSFO — у Сінгапурі, найбільшому бункерному хабі світу, були більш ніж на 60% вищими за довоєнний рівень. Reuters посилається на дані ринкових джерел. Ціни різко зросли після атак США та Ізраїлю на Іран наприкінці лютого, залишалися волатильними протягом шести місяців, але вже знизилися від березневих рекордів.

Учасники ринку вказали не лише на наявність пального, а й на невизначеність щодо компонентів для змішування. Max Tay, керівник азійського напряму важких продуктів Repsol, заявив, що проблемою є невизначеність із забезпеченням компонентів, потрібних для виробництва суднового пального відповідно до специфікацій окремих покупців і ринків.

За оцінкою Tay, активність у порту Фуджейра в ОАЕ, ще одному великому центрі бункерування, відновилася приблизно до 40% довоєнного рівня. У Сінгапурі бункерування залишалося стабільним від початку війни.

«Ми не бачимо жодних проблем із пошуком бункерного пального та його завантаженням на судно станом на сьогодні», — сказав Rishi Nyati, керівний директор судноплавної компанії Emarat Maritime.

«Дефіциту мазуту зараз немає, але є невизначеність щодо того, чи можуть виникати невеликі шоки постачання», — заявив Max Tay, керівник азійського напряму важких продуктів Repsol.

«Теоретично постачання є. Але чи вийде воно на ринок за таких цін? Можливо, ні», — сказав Sheen Mao Choong, операційний директор бункерного постачальника Equatorial Marine Fuel Management Services.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Попри повне відновлення авіаперевезень після пандемії, технологічні удосконалення та економія пального обмежують зростання споживання реактивного пального. Очікується, що обсяги попиту повернуться до рівня 2019 року лише у 2027-му.

Відновлення авіаперевезення

На тлі рекордної кількості авіапасажирів та прибутків комерційна авіація завершила своє відновлення після пандемії — найгіршої кризи в її історії. У глобальному вимірі авіаперевезення вже досягли рівня 2019 року ще у 2023-му, якщо оцінювати за кількістю рейсів, пасажирів та прольотів. Спершу відновилися внутрішні перевезення, а міжнародні — на початку 2024 року. Винятком лишається Азійсько-Тихоокеанський регіон, де показник пасажирокілометрів (RPK) у 2024 році був на 8,7% нижчий від рівня 2019 року, за даними IATA. Повільне зняття обмежень на подорожі затримало відновлення зв’язків у регіоні. Однак очікується, що Азія також досягне доковідного рівня у 2025 році.

Загальне зростання споживання реактивного пального/керосину на 130 тис. барелів на добу у 2025 році трохи поступається середньому темпу 2010-х років, що свідчить про завершення буму постковідного відновлення. Проте навіть у 2025 році споживання залишатиметься на 2% нижчим, ніж до пандемії, через підвищену ефективність, яка нівелює базове зростання авіаперевезень.

Роль економії пального

Окрім підвищення завантаження літаків, інтенсивності їх використання та щільності посадкових місць, головну роль у стримуванні попиту відіграє економія пального. Технології, зокрема вдосконалена аеродинаміка, легкі матеріали та покращені двигуни, суттєво зменшують опір і споживання пального. Під час пандемії авіакомпанії масово списували старі літаки й замінювали їх новими моделями, як-от Airbus A320neo (2016 р.) та Boeing 737 MAX (2017 р.), що приблизно на 20% ефективніші за попередників.

Прогноз

Хоча технологічний прогрес уповільнюватиметься, він не зупинить зростання попиту на реактивне пальне. За нашими прогнозами, щорічний приріст ефективності поступово сповільниться до 1% до 2030 року, але сильний попит на авіаперевезення сприятиме помірному зростанню. Обсяги споживання досягнуть рівня 2019 року лише у 2027-му. Очікується, що у 2024–2030 рр. попит зросте сумарно на 1 млн барелів на добу, або на 2,1% на рік у середньому. У порівнянні з паливом для автотранспорту і морськими перевезеннями, реактивне пальне демонструє оптимістичні перспективи. Однак економічна ситуація залишатиметься ключовим фактором, адже реактивне пальне найбільше залежить від макроекономічних умов серед усіх нафтопродуктів. Теперішнє уповільнення глобального зростання та невизначеність у торгівельній політиці можуть стримувати попит.

Азійсько-Тихоокеанський регіон стане головним рушієм зростання. IATA прогнозує щорічне зростання пасажиропотоку на 5,1% — це удвічі більше, ніж у Північній Америці (3,1%) та Європі (2,5%). До цього сприяє як географічна фрагментованість, що сприяє авіаподорожам, так і стабільне зростання населення та розширення міського середнього класу з більшими доходами. Це створює надійну базу споживачів, яка стимулює інвестиції в інфраструктуру аеропортів та авіапарки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку