Верховна Рада ухвалила закон про розвиток установок збереження енергії (законопроєкт №5436-д щодо внесення змін до законодавства щодо систем накопичення енергії).

На пленарному засіданні 15 лютого за закон авторства низки депутатів проголосували 312 народних депутатів. Напередодні законопроєкт був доопрацьований та рекомендований для ухвалення загалом.

Закон встановлює правову базу для розвитку систем накопичення енергії, які тепер будуть називатися установками збереження енергії.

Згідно з ухваленим законопроєктом, установка збереження енергії – це електроустановка, де відбувається збереження енергії, а її оператор є учасником ринку.

Оператором установки зі свого боку може бути фізична або юридична особа, за винятком гідроакумулюючих станцій, що провадить діяльність зі збереження енергії з метою її продажу та/або надання допоміжних послуг та послуг балансування.

Важливі деталі:

• Законопроєкт про розвиток систем накопичення енергії був прийнятий у першому читанні 16 листопада 2021 року, він передбачає внесення відповідних змін до законів «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (НКРЕКП).
• Однією з ключових цілей законопроєкту є врегулювання можливості використання СНЕ споживачами, виробниками е/е, включаючи ВДЕ-генерацію, операторами системи передачі та систем розподілу е/е.

Верховна Рада 242 голосами ухвалила у першому читанні проєкт закону №5436-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку систем накопичення енергії».

Про це повідомляється на сайті парламенту.

Метою законопроєкту в пояснювальній записці зазначено необхідність законодавчого врегулювання діяльності з накопичення енергії та визначення статусу систем накопичення енергії та оператора системи накопичення енергії.

Документ пропонує внести зміни до законів «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо поширення повноважень регулятора на діяльність з накопичення енергії.

Зокрема, доопрацьованим законопроєктом:

• запроваджуються нові терміни: система накопичення енергії; оператор системи накопичення енергії та повністю інтегровані елементи мережі;
• створюється новий учасник ринку електроенергії – оператор системи накопичення енергії та визначаються його права та обов’язки;
• регулюється питання ліцензування діяльності щодо накопичення енергії;
• регулюється питання щодо можливості використання системи накопичення енергії споживачами, а також виробниками е/е, зокрема, виробниками е/е за «зеленим тарифом»;
• встановлюється загальна заборона для оператора системи передачі та операторів систем розподілу здійснювати діяльність із накопичення енергії.

Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг схвалив Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку систем накопичення енергії.

Про це написав голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус у «Телеграмм-каналі». Номер відповідного законопроекту 5436-д.

Відповідний законопроект дає визначення системам накопичення енергії (це такі крупні промислові «батарейки» або акумулятори) описує правила роботи відповідного ринку та врегульовує діяльність СНЕ при приєднанні до мереж НЕК «Укренерго» та розподільчих мереж обленерго.

«У законопроекті не передбачено, ніяких спеціальних «зелених» тарифів або інших державних дотацій чи субсидій. Робота СНЕ буде відбуватися на ринкових засадах, відповідно до правил 4-го Енергетичного Пакету, зокрема на ринку допоміжних послуг.  Будівництво та розвиток СНЕ допоможе зробити українську енергосистему більш гнучкою, більш стійкою та надійною», — написав він.

«Термінал» писав, в Європі встановлено одну з найбільших систем накопичення енергії.

У Великобританії підключено до мережі електроакумулюючу систему потужністю 100 МВт і ємністю 100 МВт*год.

Про це пише Управління комунікації та зв’язків з громадськістю Держенергоефективності.

Стимулом для запуску проєкту було великомасштабне відключення електроенергії близько двох років тому. Щоб запобігти інциденту, у пріоритеті стали великі системи накопичення енергії.

Проєкт реалізовано китайською компанією «Sungrow» — світовим виробником інверторів для відновлюваної енергетики. Система зберігання енергії буде надавати послуги з регулювання частоти мережі, а також максимізувати використання відновлюваних джерел енергії.

Нагадаємо, що перша в країні промислова СНЕ потужністю 1 МВт і ємністю 2.25 МВт⋅год зведена компанією «ДТЕК» в Енергодарі на майданчику біля Запорізької ТЕС.

Ще один проєкт – тестування компанією «KNESS» у Вінниці першої промислової системи накопичення енергії, яка  повністю розроблена, спроєктована та виготовлена в Україні.

Читайте в «Терміналі», в.о. Голови Держенергоефективності Костянтин Гура та Голова правління Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку Юлія Усенко уклали Меморандум про співпрацю у сферах енергоефективності, енергозбереження, розвитку відновлюваної енергетики та використання альтернативних видів палива.

Вчені Массачусетського технологічного інституту (MIT) опублікували в науковому журналі Joule роботу під назвою «Вимоги до систем накопичення енергії й витрати на розвиток відновлюваної енергії для декарбонізації енергосистеми» (Storage requirements and costs of shaping renewable energy toward grid decarbonization).

Про це пишуть ЕлектроВєсті.

Автори склали та розрахували модель енергосистем, в яких 100% електроенергії виробляють сонячна і вітрова енергетика, для чотирьох штатів США — Аризони, Айови, Массачусетсу і Техасу. Їх завданням було з’ясувати, якою повинна бути вартість систем накопичення енергії (СНЕ), щоб така система в цілому виконувала всі вимоги по надійності енергопостачання та була конкурентоспроможною за вартістю. Часовий горизонт дослідження — 20 років. Такий термін дозволяє врахувати всілякі сценарії розвитку попиту і профілів вироблення вітрової та сонячної генерації.

Автори прийшли до висновку, що вартість технологій зберігання енергії для виконання зазначених умов не повинна перевищувати 20 доларів США за кіловат-годину місткості СНЕ. Це відповідає майже 90% зниження нинішніх витрат на матеріали та виробництво накопичувачів.

Вимога такої низької вартості накопичувачів в умовах моделі пояснюється тим, що рідкісні, але іноді істотні за обсягами дефіцити вироблення сонячних і вітрових електростанцій повинні покриватися відповідними потужностями сховищ енергії. Попросту кажучи, має бути багато всього (і накопичувачів і сонячних і вітрових електростанцій), а значить, для досягнення конкурентоспроможності системи в цілому, СНЕ повинні бути настільки дешевими.

Однак якщо 5% споживання електроенергії покривається за допомогою інших технологій, ситуація змінюється кардинальним чином. Тут вже накопичувачі енергії вартістю приблизно 150 доларів США дозволяють в повній мірі виконати умову конкурентоспроможності. Така вартість виглядає цілком досяжною.

Цей момент дуже важливий, оскільки система зі 100% часткою вітрової та сонячної енергетики — це штучний, модельний варіант, який у великих економіках навряд чи коли-небудь буде реалізований. А ось система з великою часткою сонця і вітру — це цілком реальний сценарій майбутнього розвитку, і автори показують, що така система може функціонувати економічно ефективно при досить високій вартості систем зберігання енергії.

Автори не ставили перед собою завдання детально описати, як саме будуть забезпечуватися решта 5%. Може йтися про «додаткової генерації» або управління попитом. Дослідники також приходять до очевидного висновку, що розширення мережі для міжрегіональних перетоків допоможе пом’якшити коливання вироблення відновлюваної енергії.

В іншій відомій моделі енергетичної системи, створеної Марком Джейкобсоном і його колегами передбачається, що 100% глобального споживання енергії забезпечується виключно за допомогою «води, вітру і сонця». Система так і називається: WWS (water, wind, solar). Автори не розглядають опцію гідроенергетики, це не входило в їх завдання.

В ході дослідження також було зроблено спробу визначити найбільш підходящі технології зберігання енергії, які могли б відповідати вирахуваному вартісному критерію (20 доларів США за кіловат-годину). Автори не приходять до однозначного висновку. Відзначається, що ГАЕС і системи на стиснутому повітрі (CAES) мають низьку вартість місткості, але можливості їх впровадження обмежені географією, а щільність енергії значно нижча, ніж в електрохімічних системах. Електрохімічні накопичувачі, з іншого боку, мають набагато більш високу вартість місткості, яка посилюється деградацією з плином часу і необхідністю заміни пристроїв. Потенціал зниження вартості СНЕ високий, однак залишається неясним, чи досяжна в майбутньому задана вартісна мета.