У 2024 році глобальні капіталовкладення в енергетику сягнули 1,5 трлн доларів США, але вже наступного року очікується помітне охолодження динаміки зростання

Структура інвестицій: зростання сонячної генерації та вузькі місця в мережах

У 2024 році обсяг світових інвестицій в електроенергетичний сектор досяг нового історичного максимуму — 1,5 трлн доларів США, що стало результатом рекордного фінансування джерел низьковуглецевої генерації, а також мережевої інфраструктури та накопичувачів енергії.

• Китай (45%) та розвинені економіки (39%) залишаються лідерами за обсягами інвестицій у «зелену» енергетику.
• Активізація фінансування у країнах, що розвиваються — зокрема в Індії, Центральній Азії, Північній Африці та на Близькому Сході — відбулася завдяки здешевленню сонячних панелей та акумуляторів.
• Розподілені сонячні системи набули особливої популярності в цих регіонах, посилюючи динаміку інвестування.

У 2024 році лише Пакистан імпортував 19 ГВт китайських сонячних модулів

Однак надмірна конкуренція на ринку сонячної енергетики спричинила значні фінансові втрати для виробників, від постачальників полікремнію до збирачів модулів. На початку 2025 року обсяг виробництва сонячних елементів у Китаї сягнув рекордного рівня, що свідчить про неоднозначні результати заходів зі стримування перенасичення ринку. Компанії нижчого рівня ризикують не витримати конкуренцію, якщо наднизькі ціни збережуться у 2025 році.

Вітрова енергетика: обережний оптимізм на тлі викликів

На відміну від сонячного сегмента, офшорна вітрова енергетика постала перед труднощами:

• У США скорочується державна підтримка, що створює невизначеність для кількох чинних проєктів.
• У Великій Британії було скасовано амбітний проєкт Ørsted Hornsea 4 Offshore.
• Зростання витрат і нестабільність регуляторних режимів змусили розробників переглянути плани або реорганізувати бізнес.

Натомість оншорна вітрова генерація демонструє стійкість до цінових коливань, хоч і стикається з обмеженнями з боку мереж. Західні виробники отримали прибутки та відновили рентабельність, але конкуренція з боку дешевших китайських турбін посилюється.

Нова ядерна та геотермальна генерація — попит з боку дата-центрів

У 2024 році зросли інвестиції у нові джерела низьковуглецевої базової генерації — зокрема **малі модульні реактори (SMR)** та просунуту геотермальну енергетику, які стають привабливими для дата-центрів, що потребують стабільного енергопостачання.

• Інвестиції в традиційні великомасштабні реактори, переважно в Китаї, досягли 72 млрд доларів.
• Укладено нові угоди між технологічними компаніями та девелоперами, що сприяють розвитку геотермальної генерації.

ІТ-бум стимулює попит і на викопну генерацію

Водночас поширення штучного інтелекту стимулює будівництво дата-центрів, що, своєю чергою, підвищує попит на традиційні джерела енергії:

• Замовлення на газові турбіни зросли у 2024 році, а загальний обсяг інвестицій у генерацію на природному газі для ІТ-сектору досягне 18 млрд доларів до 2030 року.
• У Китаї та Індії знову активізується будівництво вугільних електростанцій на тлі стрімкого зростання попиту на електроенергію.

Глобальні інвестиції у вугільну та газову генерацію у 2024 році стали найвищими з 2017 року

Прогноз на 2025 рік: сповільнення на горизонті

Очікується, що у 2025 році темпи зростання інвестицій в енергетику сповільняться до 3% з низки причин:

• Зниження інфляції у 2024 році сприяло здешевленню кредитів, що покращує умови для фінансування великих ВДЕ-проєктів.
• Проте економічна невизначеність і можливе уповільнення глобального зростання можуть пригальмувати частину інвестиційних рішень.
• Мережі залишаються головним вузьким місцем: затримки з дозволами, високі витрати на обладнання та фінансування гальмують підключення нових потужностей.
• Очікувані зміни в енергетичній політиці Китаю — перехід до лібералізованого ринку та нові правила субсидування — можуть обмежити нові проєкти у ІІ півріччі.

Висновки

Світ входить у фазу переоцінки енергетичних інвестицій, де з одного боку — рекордні фінансові вливання у «зелену» генерацію, а з іншого — стримуючі фактори: від фінансових ризиків до технічної та регуляторної інфраструктури. 2025 рік стане випробуванням на стійкість поточної динаміки та виявить, чи зможе сектор адаптуватися до нових умов.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA World Energy Investment 2024

Додаткові джерела інформації:
Bloomberg Energy
Reuters Energy

Вчені Массачусетського технологічного інституту (MIT) опублікували в науковому журналі Joule роботу під назвою «Вимоги до систем накопичення енергії й витрати на розвиток відновлюваної енергії для декарбонізації енергосистеми» (Storage requirements and costs of shaping renewable energy toward grid decarbonization).

Про це пишуть ЕлектроВєсті.

Автори склали та розрахували модель енергосистем, в яких 100% електроенергії виробляють сонячна і вітрова енергетика, для чотирьох штатів США — Аризони, Айови, Массачусетсу і Техасу. Їх завданням було з’ясувати, якою повинна бути вартість систем накопичення енергії (СНЕ), щоб така система в цілому виконувала всі вимоги по надійності енергопостачання та була конкурентоспроможною за вартістю. Часовий горизонт дослідження — 20 років. Такий термін дозволяє врахувати всілякі сценарії розвитку попиту і профілів вироблення вітрової та сонячної генерації.

Автори прийшли до висновку, що вартість технологій зберігання енергії для виконання зазначених умов не повинна перевищувати 20 доларів США за кіловат-годину місткості СНЕ. Це відповідає майже 90% зниження нинішніх витрат на матеріали та виробництво накопичувачів.

Вимога такої низької вартості накопичувачів в умовах моделі пояснюється тим, що рідкісні, але іноді істотні за обсягами дефіцити вироблення сонячних і вітрових електростанцій повинні покриватися відповідними потужностями сховищ енергії. Попросту кажучи, має бути багато всього (і накопичувачів і сонячних і вітрових електростанцій), а значить, для досягнення конкурентоспроможності системи в цілому, СНЕ повинні бути настільки дешевими.

Однак якщо 5% споживання електроенергії покривається за допомогою інших технологій, ситуація змінюється кардинальним чином. Тут вже накопичувачі енергії вартістю приблизно 150 доларів США дозволяють в повній мірі виконати умову конкурентоспроможності. Така вартість виглядає цілком досяжною.

Цей момент дуже важливий, оскільки система зі 100% часткою вітрової та сонячної енергетики — це штучний, модельний варіант, який у великих економіках навряд чи коли-небудь буде реалізований. А ось система з великою часткою сонця і вітру — це цілком реальний сценарій майбутнього розвитку, і автори показують, що така система може функціонувати економічно ефективно при досить високій вартості систем зберігання енергії.

Автори не ставили перед собою завдання детально описати, як саме будуть забезпечуватися решта 5%. Може йтися про «додаткової генерації» або управління попитом. Дослідники також приходять до очевидного висновку, що розширення мережі для міжрегіональних перетоків допоможе пом’якшити коливання вироблення відновлюваної енергії.

В іншій відомій моделі енергетичної системи, створеної Марком Джейкобсоном і його колегами передбачається, що 100% глобального споживання енергії забезпечується виключно за допомогою «води, вітру і сонця». Система так і називається: WWS (water, wind, solar). Автори не розглядають опцію гідроенергетики, це не входило в їх завдання.

В ході дослідження також було зроблено спробу визначити найбільш підходящі технології зберігання енергії, які могли б відповідати вирахуваному вартісному критерію (20 доларів США за кіловат-годину). Автори не приходять до однозначного висновку. Відзначається, що ГАЕС і системи на стиснутому повітрі (CAES) мають низьку вартість місткості, але можливості їх впровадження обмежені географією, а щільність енергії значно нижча, ніж в електрохімічних системах. Електрохімічні накопичувачі, з іншого боку, мають набагато більш високу вартість місткості, яка посилюється деградацією з плином часу і необхідністю заміни пристроїв. Потенціал зниження вартості СНЕ високий, однак залишається неясним, чи досяжна в майбутньому задана вартісна мета.