Публічна заява Павла Кириленко, Голови АМКУ,  з трибуни ВР УКраїни про те, що станом на 8 квітня 2026 року Антимонопольний комітет України ще не побачив остаточних доказів змови на ринку пального, не може вважатися завершеним висновком по суті.

Із самого тексту випливає інше: розслідування триває, а наявні ринкові індикатори — мінімальний лаг до зовнішніх котирувань, майже тотожні ціни в провідних мережах, — не доводять картель автоматично, але вказують на серйозні скринінгові ознаки, які потребують значно глибшої перевірки.

Ринок нафти й нафтопродуктів потребує не заспокійливих сигналів, а повноцінного аналізу мікроданих

Уся логіка виступу зводиться до одного ключового висновку: промова Павла Кириленка у Верховній Раді України побудована як публічний захист проміжної позиції, а не як нейтральне викладення результатів розслідування. Формально в ній є коректна процесуальна частина. АМКУ, тобто Антимонопольний комітет України, справді повідомляв, що 9 березня 2026 року розпочав розгляд справи щодо підвищення цін на пальне, а 8 квітня 2026 року заявив, що на наявному на той момент масиві даних остаточних доказів змови не вбачає. Але в самому ж тексті наголошено: розслідування триває. Отже, йдеться не про виправдувальний фінал, а лише про поточну стадію процедури.

«Станом на сьогодні доказів змови не зафіксовано» — із публічного виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Проблема полягає в тому, що така формула в публічному просторі звучить значно сильніше, ніж дозволяє її реальний юридичний зміст. Коли проміжний процесуальний стан подають як майже завершений висновок, це створює враження, що картельна версія вже фактично спростована. І саме це — головна слабкість публічної аргументації.

Чому проміжна відсутність доказів ще не є спростуванням змови

• Поточна відсутність остаточних доказів означає лише те, що на цьому етапі АМКУ не завершив доказування, а не те, що координації не було.
• У виступі прямо підкреслено: розслідування ще не завершене, тому публічний сигнал про те, що «змови нема», є передчасним.
• За українським правом схожа поведінка конкурентів може бути кваліфікована як антиконкурентні узгоджені дії, якщо аналіз ринку не підтверджує наявність об’єктивних причин для такої поведінки.
• Закон охоплює не лише пряме встановлення цін, а й схожі дії або бездіяльність за відсутності об’єктивного виправдання.

Інакше кажучи, сам по собі паралельний рух цін ще не є доказом порушення, але й не є підставою для автоматичного заспокоєння. Він переводить розслідування на інший рівень, де потрібні мікродані, форензіка і перевірка внутрішньої логіки ціноутворення.

Які індикатори вже виглядають ризиковими

Є три особливо чутливі індикатори. Саме вони роблять ситуацію на ринку нафтопродуктів не просто емоційною, а аналітично підозрілою.

• Мінімальний лаг до зовнішніх котирувань. Це означає, що внутрішні ціни реагують на зовнішній ринок майже без затримки.
• Майже тотожні роздрібні ціни у провідних мережах, де різниця вимірюється буквально копійками.
• Висока кореляція цін, близька до 1. У прикладному аналізі це означає майже повний збіг напрямку й темпу зміни цін у різних операторів.

Саме тут у виступі з’являється важливе посилання на OECD — Організацію економічного співробітництва та розвитку. OECD прямо застерігає, що паралельні рухи цін, цінові цикли та явище rocket and feather pricing є типовими маркерами проблеми, але самі по собі не становлять повного доказу. Під цим терміном мається на увазі ситуація, коли ціни на пальне швидко зростають слідом за оптовим або зовнішнім ринком, але знижуються повільніше. Для паливного сектору це один із найважливіших тестів на якість конкуренції.

Тобто наведені індикатори не доводять картель автоматично, але вони вже достатні, щоб вважати ринок ризиковим з точки зору координації. Із цього випливає потреба не в риторичних поясненнях, а в повноцінному аналізі закупівельних контрактів, часових рядів оптових і роздрібних цін, залишків у резервуарах, транспортних витрат, алгоритмів ціноутворення, рекомендованих цін від постачальників, а також внутрішніх і міжфірмових комунікацій.

Чому аргументи про відсутність монополії та вільне ціноутворення не спрацьовують

• Теза про те, що частки учасників нібито виключають монополізацію, не розв’язує головного питання.
• Для картельних або інших антиконкурентних узгоджених дій за статтею 6 Закону не потрібно доводити ні класичну монополію, ні одноосібне домінування.
• Українське право окремо оперує також категорією колективного домінування, коли визначальний ринковий вплив може виникати не в одного, а в кількох гравців.
• Твердження про вільне ціноутворення є формально правильним, але не має виправдувальної сили. Саме на ринках із вільним ціноутворенням антимонопольне право і перевіряє, чи не відбувається координація при встановленні цін.

Отже, коли аргументація зміщується від питання координації до питання монополії, це виглядає як відволікання від суті. Для ринку нафтопродуктів це критично, бо координація може виникати не лише там, де є один домінант, а й там, де кілька великих операторів рухаються надто синхронно в прозорому середовищі.

Чому «об’єктивні фактори» не закривають справу

У промові майже вся публічна дискусія зводиться до переліку об’єктивних факторів: імпорт із Європейського Союзу, однакові трейдери, валютний курс, логістика, митні платежі. Дійсно, ці чинники можуть пояснювати частину паралелізму. Але не весь паралелізм і не будь-яку його форму.

• Однакові витратні фактори можуть пояснювати загальний напрямок цінового руху, але не обов’язково пояснюють надмірну синхронність.
• Висока прозорість паливного ринку, про яку застерігає OECD, може не лише відображати ринок, а й полегшувати мовчазну координацію.
• Посилання на те, що самі оператори кажуть про падіння продажів і рентабельності, є лише позицією сторін, які перевіряються, а не нейтральним доказом.

У цьому питанні доречно навести порівняння з британською практикою. Британський CMA, тобто Управління з конкуренції та ринків, у своєму моніторингу паливного ринку прямо зазначав, що зростання операційних витрат не пояснює історично високі маржі, а конкуренція на ринку лишається слабкою. Звідси головний висновок: одного лише посилання на витратний тиск недостатньо, коли ринок демонструє підозріло узгоджену поведінку.

Європейська практика 2026 року була значно жорсткішою, ніж це подано в промові

Найслабшим місцем промови є спроба послатися на європейський досвід так, ніби в країнах ЄС антимонопольні органи в умовах кризи майже не втручалися. Цьому є протилежні приклади.

• У Британії CMA 12 березня 2026 року прискорив збір даних щодо бензину й дизеля та прямо заявив, що перевірятиме швидкість передавання оптових змін у роздрібні ціни й наявність rocket and feather pricing.
• Окремо 11 березня 2026 року британський регулятор розпочав перевірку скарг на heating oil, тобто на ринок пічного або опалювального пального.
• У Німеччині Bundeskartellamt повідомляв, що станом на 19 березня 2026 року зростання оптових цін на дизель було приблизно на 25 євроцентів за літр вищим за зростання цін на нафту.
• Ще в березні 2025 року у Німеччині було розпочато провадження за §32f GWB щодо суттєвого й тривалого порушення конкуренції на паливному ринку, а законодавчий пакет від 26 березня 2026 року ці інструменти додатково посилив.
• В Італії у березні 2026 року запровадили спеціальний Decreto carburanti, який зобов’язав компанії щоденно публікувати і передавати рекомендовані ціни до AGCM та органу цінового моніторингу.
• У Чехії антимонопольний орган офіційно заявляє, що довгостроково моніторить ринок пального і регулярно отримує звернення щодо однакових цін у певних локаціях.
• Європейська комісія в березні 2026 року підтверджувала, що в ЄС немає негайного дефіциту постачання, запаси нафти високі, а координація ведеться через Oil Coordination Group, тобто Групу координації нафтового ринку.

Ця фактура змінює акценти. Європа не діяла за принципом «це просто криза, тому все пояснюється автоматично». Навпаки, регулятори одночасно контролювали безпеку постачання, маржі, асиметрію передавання цін і поведінку самих учасників ринку. Тому апеляція до європейського досвіду в промові виглядає вибірковою.

Що це означає для українського ринку нафти й нафтопродуктів

• Ринок перебуває в ситуації, коли паралельна поведінка цін вже не може пояснюватися лише загальними словами про кризу, курс чи логістику.
• Наявність мінімального лагу до зовнішніх котирувань, цінової тотожності до копійок і високої кореляції формує достатній масив ознак для поглибленого скринінгу.
• Відсутність прямих доказів на ранній стадії не означає, що версія узгодженої поведінки знята.
• Політичні посилання на втручання Президента чи уряду можуть мати суспільне значення, але не мають самостійної доказової сили для відповіді на питання, чи була координація цінової поведінки.

Для паливного ринку це означає просту, але принципову річ: суспільство чує не те, чи завершено розслідування, а те, який сигнал подає регулятор. І коли такий сигнал лунає у формулі «доказів змови не зафіксовано», а поруч відсутнє пояснення, що йдеться лише про проміжну стадію, ринок отримує радше заспокійливий політичний меседж, ніж виважену конкурентну оцінку.

Підсумок

Із виступу Голови відомства випливає, що АМКУ юридично не спростовує картельну версію. Вона лише фіксує, що на ранньому етапі розслідування Комітет ще не мав достатніх доказів для остаточного висновку. Але аргументи, якими це супроводжується, — відсутність монополії, вільне ціноутворення, однакові витратні фактори і заяви самих операторів — не є достатніми для зняття підозр. Навпаки, з огляду на цінові індикатори ринок нафтопродуктів України потребує не публічної презумпції спокою, а повноцінного доведення або спростування версії узгодженої поведінки на базі мікроданих, часових рядів і форензічного аналізу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Світовий попит на нафту у 2025 році зросте на 1,3 млн барелів на добу (мб/д) у річному вимірі, що відповідає попередній оцінці. Незважаючи на зниження фактичних показників у 1 кварталі 2025 року в країнах OECD Азії та Тихоокеанського регіону та у групі не-OECD, ці зміни були компенсовані кращими, ніж очікувалося, результатами у OECD Америки та OECD Європи. Прогноз на 2026 рік підвищено до 1,4 мб/д, що пов’язано з очікуваним поліпшенням економічної динаміки у низці регіонів.

Прогнози на 2025 рік свідчать про відносну стабільність світового попиту на нафту, з балансуванням слабших і сильніших регіональних результатів. Очікуване зростання у 2026 році сигналізує про відновлення економічної активності та розширення енергоспоживання у ключових регіонах світу.

Прогноз світового попиту на нафту

• 2025 рік: зростання на 1,3 мб/д у річному вимірі, без змін відносно минулого місяця.
• Слабші результати у OECD Азія–Тихоокеанський регіон та не-OECD частково компенсувалися кращими показниками в OECD Америка та OECD Європа.
• Незначне зниження прогнозу для 2 кварталу 2025 року у OECD Азія–Тихоокеанський регіон, Китаї та Індії компенсувалося підвищенням оцінок для OECD Європа та Близького Сходу.

Регіональні тенденції у 2025 році

• У OECD попит зросте на 0,1 мб/д у річному вимірі, головним чином завдяки OECD Америка.
• OECD Європа покаже незначне зростання, а OECD Азія–Тихоокеанський регіон — невелике скорочення.
• У групі не-OECD попит зросте на 1,2 мб/д, переважно завдяки Іншій Азії, Китаю та Індії.

Прогноз на 2026 рік

• Очікуване зростання світового попиту на 1,4 мб/д, що на 0,1 мб/д більше за попередні оцінки.
• В OECD прогнозується приріст на 0,2 мб/д, головним драйвером якого стане OECD Америка.
• У не-OECD зростання залишиться на рівні 1,2 мб/д, ведучу роль збережуть Інша Азія, Індія та Китай.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OPEC

ОПЕК+ оголосила про найбільше за три роки збільшення видобутку — на 2,5 млн барелів на добу (б/д) з березня по вересень 2025 року, але реалізовано лише близько 540 тис. б/д. Інфраструктурні обмеження, компенсуючі скорочення та потужні літні хвилі попиту швидко поглинули додаткові обсяги. Дефіцит пропозиції підтримує ціни, а ринок залишається у стані беквардації (коли ближчі ф’ючерсні контракти дорожчі за віддалені) — перший контракт Brent у серпні коштував на $2,74 дорожче за шестимісячний.

Структурні причини напруженості на ринку

• Оголошене збільшення видобутку — 2,5 млн б/д, але фактично реалізовано лише 540 тис. б/д.
• Причини: інфраструктурні обмеження, компенсуючі скорочення Іраку та росії, виробничий максимум у Казахстані.
• Понад 70% приросту забезпечила Саудівська Аравія, піднявши експорт на 631 тис. б/д у березні–червні, але значну частину обсягу відправлено у запаси.

Попит поглинає додаткові обсяги

• Сплеск літнього енергоспоживання на Близькому Сході збільшив внутрішній попит.
• Китай у II кварталі поповнив стратегічні запаси на 82 млн барелів (майже 900 тис. б/д), водночас збільшуючи споживання.
• Зростання переробки на НПЗ і регіональних енергетичних потреб утримує ринок у стані дефіциту та беквардації.

Низькі запаси підтримують ціни

• Запаси нафти в країнах OECD залишаються на низькому рівні.
• США: у червні комерційні запаси становили 419 млн барелів — нижче середнього за 5 років.
• Європа: у травні запаси були на 9% нижчими за середній рівень, становивши 394 млн барелів.

Експортні дані: реальний вимір

• За даними Vortexa, у березні–червні експорт ОПЕК+ зріс лише на 460 тис. б/д, тоді як світовий попит додав близько 1 млн б/д.
• Саудівська Аравія — єдине джерело чистого приросту експорту; Ірак, росія, Кувейт, Казахстан та Оман скоротили постачання.

Вісімка ОПЕК+ та перспективи

• Квоти зараз коригують вісім країн: Саудівська Аравія, росія, Ірак, ОАЕ, Казахстан, Кувейт, Оман, Алжир.
• План: підняти видобуток до 32,36 млн б/д до вересня, але структурні обмеження унеможливлюють повну реалізацію.
• Частина країн домагається вищих квот для гнучкості у майбутніх переговорах, а не для негайного нарощування.

Висновки

• Збільшення видобутку на папері не компенсує дефіциту постачання на ринку.
• Літній попит, стратегічне накопичення запасів і обмежені експортні потужності зберігають напружений баланс.
• За відсутності значного зростання експорту ціни залишатимуться підтриманими.

Джерело: Terminal

За матеріалами: fastbull.com (адаптовано)

Попри стрімке зростання потужностей у Китаї, Індії та на Близькому Сході, нафтопереробна галузь в країнах ОЕСР стикається з жорсткими економічними, екологічними та технологічними викликами. Майбутнє НПЗ визначатиметься здатністю адаптуватися до нових реалій попиту, витрат і регуляторних вимог.

Довгострокові рушії зростання змінюються.

З 2006 року глобальні потужності атмосферної перегонки нафти (CDU) зросли на 13,5 млн барелів на добу (мб/д), головним чином за рахунок Китаю (+8,4 мб/д), Близького Сходу (+4,6 мб/д) та Індії (+2,7 мб/д). У той час як у країнах ОЕСР відбулося скорочення на 5,4 мб/д. Така регіональна різниця демонструє поділ між країнами ОЕСР та рештою світу, де ринки, маржі й макроекономічні стимули суттєво відрізняються. Ці диспропорції лише посиляться до 2030 року: в ОЕСР очікується скорочення потужностей на 730 тис. барелів/день, тоді як у світі — зростання на 3,3 мб/д, зокрема у Китаї (+870 тис. б/д) та Індії (+960 тис. б/д).

Проте попит на бензин (без урахування біопального) досягає піку вже цього року. В ОЕСР він почав знижуватись ще в попередньому десятилітті — передусім через падіння споживання в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та Америці з 2016–2017 років. У Європі ОЕСР попит стабілізується до 2027 року, а потім почне знижуватися. У Китаї попит на бензин після пікових значень у постковідний період також іде вниз. Аналогічна ситуація і з дизелем: споживання в усіх трьох регіонах ОЕСР та в Китаї, які разом формують понад 50% світового попиту, скорочується. Натомість попит на авіапальне продовжить зростати до кінця десятиліття.

Ключові фактори для нафтопереробки

В умовах змін попиту ключовими факторами для нафтопереробки стануть: витрати на енергію, доступність сировини, посилення екологічних стандартів, регуляторні вимоги, поширення альтернативної мобільності та енергетичний мікс у транспорті й генерації електроенергії.

У короткостроковій перспективі, щоб витримати конкуренцію в умовах надлишкових потужностей, НПЗ мають постійно переглядати інвестиційні стратегії для збереження прибутковості. Хоча існує багато способів адаптації, не всі з них економічно виправдані — усе залежить від регіону та ринку.

Одним з важливих елементів середньострокової стратегії є планові ремонти та зупинки (TAR), які відбуваються кожні 4–6 років. Вони необхідні для продовження терміну експлуатації НПЗ і плануються заздалегідь. Під час TAR керівництво фокусується на критичних напрямках: ремонт, адаптація під нові специфікації пального, модернізація та оновлення блоків.

Для роботи НПЗ потрібен дозвіл держави, тому частина інвестицій спрямовується на екологічну безпеку та зменшення викидів. Зокрема, в ЄС заводи мають відповідати Директиві Севезо-3 (щодо високоризикованих промислових об’єктів) та іншому екологічному законодавству. Один TAR обходиться мінімум у 50 млн доларів США, але частіше сягає кількох сотень мільйонів. Визначити, чи вдасться повернути ці інвестиції до наступної зупинки — справжній виклик для бюджетування.

Джерело: Terminal
За матеріалами: IEA 

Замовити тижневий звіт по ринку