Дворівнева реакція енергетичного ринку на перемир’я вже очевидна. З одного боку, фінансові майданчики миттєво відреагували полегшенням: Brent подешевшала приблизно на 13% — до близько 95 доларів за барель, а японський індекс Nikkei зріс на 5% до максимуму за місяць. З іншого боку, фізичний ринок нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу залишається в режимі невизначеності: у регіоні все ще заблоковані десятки мільйонів барелів сировини й продуктів, пошкоджена інфраструктура, а судновласники не мають достатньої впевненості, що коротке перемир’я справді відновить нормальні постачання.

Ринок пального отримав перепочинок, але не розв’язання кризи

Перемир’я, на яке погодилися США та Іран, справді зменшує гостроту енергетичної кризи, але не усуває її причини. Йдеться не лише про ціну на нафту, а про здатність ринку фізично переміщати ресурс, відновлювати видобуток і повертати довіру до морських маршрутів.

Що саме змінило перемир’я

• Президент США Дональд Трамп погодився на двотижневе перемир’я за умови, що Іран припинить блокаду постачання нафти й газу через Ормузьку протоку.
• Ормузька протока — це вузький морський коридор, через який зазвичай проходить близько однієї п’ятої світової торгівлі нафтою.
• Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран припинить контратаки й гарантує безпечний прохід суден через протоку.
• Фінансові ринки сприйняли цю новину як сигнал до короткострокового зниження ризику дефіциту: Brent впала приблизно на 13% — до близько 95 дол./бар., а Nikkei додав 5%.

Але для ринку пального цього недостатньо. Ціна миттєво реагує на політичний сигнал, тоді як фізичні постачання реагують на зовсім інші речі: реальну безпеку маршруту, наявність танкерів, стан терміналів, готовність трейдерів брати на себе ризик і швидкість повернення видобутку.

Чому ринок не вірить у швидке повернення до норми

• Після оголошення про перемир’я Іран здійснив нові атаки по Ізраїлю та країнах Перської затоки, що одразу показало крихкість домовленості.
• Війна триває вже шостий тиждень, забрала понад 5 000 життів майже в десятку країн і суттєво пошкодила регіональну енергетичну інфраструктуру, включно з нафтовими й газовими об’єктами.
• Для ринку це означає, що навіть формальне припинення бойових дій ще не є доказом відновлення стабільних постачань.

Саме тут і виникає головна проблема балансу між прозорістю ринку та ресурсним забезпеченням у кризовий період. Щоб ринок працював спокійно, йому потрібні не лише заяви про перемир’я, а зрозумілі й перевірювані умови проходження суден, ясність щодо тривалості домовленостей і розуміння, які обсяги реально можуть вийти на ринок. Без цього ціна може тимчасово знижуватися, але фізичне постачання не відновлюватиметься належними темпами.

Скільки ресурсу зависло в регіоні

• У Перській затоці зараз перебувають близько 130 млн барелів сирої нафти і 46 млн барелів нафтопродуктів, що розміщені приблизно на 200 танкерах.
• Окремо на суднах затримано ще 1,3 млн тонн скрапленого природного газу.
• Тобто навіть короткострокове відкриття маршруту може дати ринку швидкий ресурсний ефект, бо частина вже виробленого й оплаченого товару просто не може вийти з регіону.

Цей обсяг є своєрідним аварійним клапаном для ринку. Якщо судна почнуть проходити безпечно, частина найгострішого дефіциту може бути знята доволі швидко. Але в цьому й полягає межа оптимізму: звільнити накопичений ресурс — це не те саме, що повністю відновити регулярні постачання.

Чому найбільший удар припав на Азію

• Азія залежить від Близького Сходу приблизно на 60% в імпорті нафти і на 80% в імпорті газу.
• Через різке скорочення постачання низка країн була змушена обмежувати промислове виробництво і нормувати пальне.
• Тому навіть часткове вивільнення заблокованих обсягів дає для азійських економік не просто ціновий, а системний ефект.

Це важливий сигнал і для всього світового ринку пального. Коли великі імпортери починають обмежувати споживання та перерозподіляти попит, змінюється не лише ціна. Перебудовується вся логіка торгівлі, логістики й закупівельних пріоритетів.

Де проходить межа між відкриттям протоки й реальним відновленням постачання

• Проблема вже не зводиться лише до виходу танкерів із затоки. Не менш важливо, чи погодяться судновласники й фрахтувальники знову заводити судна назад у регіон.
• Блокада Ормузької протоки різко зменшила доступність танкерів і підняла фрахтові ставки до рекордних рівнів.
• Судновласники мають підстави для обережності: якщо бойові дії відновляться, судна й екіпажі можуть знову опинитися в пастці.

Тому прозорість ринку в кризу — це не абстрактна категорія. Це передусім довіра до правил гри. Поки учасники ринку не розуміють, наскільки стійким є перемир’я, вони не повертають тоннаж у зону ризику. А без тоннажу не працює навіть той ресурс, який уже є у наявності.

Що сталося з видобутком і експортом

• Експорт нафти з Близького Сходу через Ормузьку протоку в березні впав приблизно на 13 млн барелів на добу.
• Це еквівалентно близько 13% світового споживання.
• Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати змогли частково переорієнтувати окремі потоки альтернативними маршрутами.
• Попри це, регіональні виробники були змушені зупинити близько 7,5 млн барелів на добу видобутку в березні.
• З цього обсягу на Ірак припало близько 2,8 млн барелів на добу, а на Саудівську Аравію — близько 1,9 млн барелів на добу.

Ці цифри показують головне: навіть якщо на ринок одномоментно вийдуть накопичені в танкерах барелі, це ще не означає автоматичного повернення довоєнного обсягу пропозиції. Частина ресурсу просто не видобувається, а відновлення видобутку — це довший і технічно складніший процес.

Чому ресурсне забезпечення не відновиться швидко

• Запуск нафтових родовищ, особливо на Близькому Сході, є складним і тривалим процесом, який навіть у кращому разі займає тижні.
• Національні нафтові компанії, зокрема Saudi Aramco і Adnoc, навряд чи поспішатимуть із повним відновленням видобутку без більшої ясності щодо стійкості перемир’я.
• Пошкоджені ракетними та дроновими ударами родовища, нафтопереробні заводи й експортні термінали потребуватимуть місяців, а подекуди й років на ремонт.
• Ситуацію додатково ускладнює дефіцит спеціалізованого обладнання і кваліфікованої робочої сили.
• Без упевненості в тому, що на ринку буде достатньо танкерів для вивезення сирої нафти, дизеля й авіаційного пального, виробники не захочуть ризикувати запуском потужностей.

Саме тому баланс між прозорістю ринку й ресурсним забезпеченням у кризу виглядає так: ринку потрібен не лише фізичний ресурс, а й видимість майбутнього руху цього ресурсу. Якщо виробник не впевнений, що продукцію можна буде вивезти, він не відновлює видобуток. Якщо перевізник не впевнений, що судно вийде безпечно, він не повертає танкер. Якщо трейдер не розуміє, чи протримається перемир’я довше двох тижнів, він не закладає нормальний комерційний цикл.

Що залишиться після навіть оптимістичного сценарію

• Навіть якщо Вашингтон і Тегеран домовляться про стале припинення бойових дій і повне відкриття Ормузької протоки, ринок усе одно не повернеться до довоєнної моделі миттєво.
• За оцінкою керівника енергетичних досліджень MST Marquee Сола Кавоніка, у середньостроковій перспективі нафтовий ринок може залишатися на 3–5 млн барелів на добу більш напруженим, ніж очікувалося до війни.
• Причина — пошкодження експортної інфраструктури та необхідність відновлювати виснажені запаси.

І це, мабуть, головний висновок для ринку пального. Перемир’я прибирає частину негайної паніки, але не стирає накопичених втрат. Воно дає ціновий перепочинок, однак не повертає стару пропозицію, стару логістику і стару передбачуваність. Тому ринок входить не у фазу нормалізації, а у фазу обережного відновлення під постійним контролем ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Європейський ринок нафтопродуктів увійшов у фазу прискореної логістичної перебудови напередодні набуття чинності нового пакета санкцій ЄС проти росії. Прагнення трейдерів і нафтопереробників встигнути з постачанням до дедлайну призвело до рекордного зростання премії за прохід танкерів LR2 через Суецький канал, що відображає структурні зрушення у маршрутах, ціноутворенні та управлінні ризиками.

Рекорд логістичних витрат

Премія за прохід танкерів класу Long Range 2 через Суецький канал порівняно з маршрутом навколо мису Доброї Надії досягла близько $500 тис., що стало історичним максимумом.

• Ще три тижні тому різниця становила близько $300 тис.
• До жовтня 2025 року прохід через Суецький канал був дешевшим за довший маршрут.
• Останні угоди на маршруті Перська затока – континентальна Європа:
  • $4,4 млн — через Суецький канал
  • $3,9 млн — навколо мису Доброї Надії, попри подовження рейсу до двох тижнів

Санкційний чинник та часовий тиск

Ключовим каталізатором стала підготовка ЄС до впровадження 18-го пакета санкцій, які набудуть чинності 21 січня.

• Санкції передбачають відстеження походження молекул нафтопродуктів.
• Забороняється імпорт продуктів, вироблених із російської нафти, навіть якщо переробка здійснювалася у третіх країнах.
• Регулювання впроваджується майже через чотири роки після початку війни.

«Кількість вантажів на цих маршрутах значно зросла за останні два тижні», — джерело серед власників танкерів для світлих нафтопродуктів.

Прискорене постачання та накопичення запасів

Постачальники з Перської затоки та Індії намагаються мінімізувати майбутні адміністративні бар’єри.

• Активізовано постачання дизельного пального та авіагасу до Європи.
• Частина вантажів спрямовується у сховища Роттердама.
• До 21 січня резервуари газойлю в Європі можуть бути заповнені з урахуванням сезонного послаблення зимового попиту.

Маршрути, ризики та страхування

Попри покращення безпекової ситуації в регіоні, готовність судновласників використовувати коротший маршрут залишається обмеженою.

• Лише обмежене коло власників суден (переважно з Греції, Китаю та Перської затоки) погоджується на транзит через Баб-ель-Мандебську протоку.
• Деякі страхові контракти:
  • або виключають покриття для цього маршруту,
  • або передбачають додаткові страхові премії.
• Страхові компанії регулярно видають рекомендації уникати регіону.

Ціноутворення

Ринкова кон’юнктура на користь швидкого продажу нафтопродуктів.

• Окремі ринки перебувають у стані беквардації.
• Це стимулює трейдерів продавати вантажі негайно, отримуючи вищу маржу.
• Внаслідок цього чартери готові сплачувати підвищену фрахтову премію.

«Через це фрахтувальники не заперечують проти сплати премії за перевезення», — джерело серед власників танкерів для світлих нафтопродуктів.

Висновки для ринку

Ринок нафти й нафтопродуктів

• Санкції прискорюють диверсифікацію джерел постачання до Європи.
• Зростає значення швидкості логістики порівняно з її вартістю.
• Накопичення запасів стає інструментом адаптації до регуляторних змін.

Критична інфраструктура

• Безпекові ризики морських маршрутів безпосередньо транслюються у фрахтові ставки.
• Страхування перетворюється на ключовий економічний чинник доступу до коротких маршрутів.

Ціноутворення

• Логістична складова дедалі більше впливає на кінцеву ціну нафтопродуктів.
• Премії за ризик і швидкість зменшують чисту маржу, але підвищують оборотність капіталу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: S&P Global Commodity Insights (Platts)