Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua

Orlen розпочала продаж SAF у польських аеропортах

Польська енергетична компанія Orlen почала реалізацію сталого авіаційного пального (SAF) у Варшаві, Кракові та Катовіце, що допоможе LOT виконати вимоги ЄС щодо скорочення викидів.

Деталі запуску продажів SAF у Польщі

Orlen оголосила про початок продажу SAF у трьох найбільших аеропортах Польщі 8 липня, більш ніж через пів року після набрання чинності вимог ЄС щодо обов’язкового змішування авіаційного пального. Це рішення стало полегшенням для національного перевізника LOT Polish Airlines.

«Запровадження SAF на польському ринку є важливим кроком для нас у процесі адаптації до регуляторних вимог, що випливають із регламенту ReFuelEU Aviation», — заявила операційна директорка LOT Дорота Дмуховска. — «Попри обмежений доступ до SAF, його наявність у вибраних аеропортах країни суттєво полегшить реалізацію нашої Стратегії сталого розвитку та декарбонізації. Використання таких видів пального вимагає точного логістичного планування, тому ми цінуємо ініціативу Orlen, яка безумовно підтримає нас у досягненні цілей ЄС».

• Три аеропорти з SAF: Варшава, Краків, Катовіце
• Причина запуску: виконання норм ЄС (ReFuelEU Aviation)
• Важливість для LOT: сприяння стратегії сталого розвитку

Джерело: Terminal

За матеріалами: Energy Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Польська нафтова компанія ORLEN успішно розмістила зелені єврооблігації на 600 млн євро для фінансування енергетичного переходу. Залучені кошти підуть на розвиток відновлюваних джерел енергії, нульових викидів у транспорті (електричні та водневі авто) та підвищення енергоефективності.

Стратегія переходу та фінансування

ORLEN повідомила про успішне розміщення семирічних зелених облігацій з фіксованою ставкою 3.625% річних, з погашенням 2 липня 2032 року. За даними компанії, розміщення було перепідписане у 2.5 раза.

«Енергетичний перехід та створення вартості Групи ORLEN до 2035 року вимагають інвестицій понад 30 млрд злотих на рік. Тому важливо забезпечити стабільне фінансування цього розвитку», – заявив Іренеуш Фонфара, президент правління ORLEN.

• Кошти підуть на: розвиток ВДЕ
• створення нульових викидів у транспорті для електричних і водневих автомобілів
• інвестиції в підвищення енергоефективності

Відмова від вугілля

Компанія підтвердила плани припинити виробництво електроенергії на вугіллі до 2030 року та відмовитися від використання вугілля у системах опалення до 2035 року. Їхню роль мають замінити газові установки, відновлювані джерела енергії, водень і малі модульні реактори.

Водночас у червні ORLEN оголосила про отримання 1.7 млрд злотих від польського уряду в межах Національного плану відновлення для реалізації водневих проєктів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Quantum Commodity Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Нафтогазовий концерн ORLEN оновив оптові ціни на основні види пального та паливних олив. Зміни вартісних показників відображають поточні тенденції на ринку та валютні коливання.

 Актуальні оптові ціни на нафтопродукти ORLEN (станом на 8 травня 2025 року)

*Курс валют станом на 8 травня 2025 року: 1 PLN = 0,2327 EUR, 1 PLN = 0,2632 USD.(Wise)

Аналіз та перспективи

Поточні ціни на нафтопродукти відображають стабільність ринку та вплив валютних курсів. Зміцнення польського злотого сприяє утриманню цін на пальне на конкурентному рівні. Водночас, глобальні тенденції, такі як коливання цін на нафту та зміни в попиті, можуть вплинути на подальші цінові коригування.

З огляду на поточні макроекономічні умови та стратегію ORLEN, очікується, що компанія продовжить адаптувати свої ціни відповідно до ринкових змін, забезпечуючи стабільне постачання нафтопродуктів споживачам.

Джерело: НТЦ Псіхєя» mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  ORLEN

ORLEN оновив гуртові ціни на пальне з 1 травня 2025 року: бензин Pb95 — 4461 злотий/м³, дизель — 4506 злотих/м³

Польська енергетична компанія ORLEN оприлюднила нові гуртові ціни на пальне, що діють з 1 травня 2025 року.

Ціни на бензин Pb95 та дизельне пальне встановлено на рівні 4461 та 4506 злотих за м³ відповідно.

Джерело: Джерело: НТЦ Псіхєя oil@ukroil.com.ua
За матеріалами: orlen.pl

Польський енергетичний концерн Orlen та саудівська нафтова компанія Saudi Aramco підписали договір на постачання нафти.

Про це повідомив голова Orlen Даніель Обайтек, репрезентуючи стратегічні плани розвитку компанії, пише АНГІ.

Він зазначив, що договір підписано на постачання до 400 тисяч барелів нафти на день. «Об’єднаний концерн (Orlen — ред.) переробляє понад 40 мільйонів тонн нафти (на рік — ред.). Чехії», — сказав Обайтек. Крім того, польська компанія продає 30% Гданського нафтопереробного заводу саудівської державної нафтової компанії.

Читайте в «Терміналі», польський Orlen підписав дворічний контракт з «Роснефтью» на постачання 3,6 млн тонн нафти на рік.

Зараз НПЗ Orlen забезпечуються нафтою за довгостроковими контрактами з постачальниками з Саудівської Аравії і Росії, а також за спотовими контрактами з постачальниками з Анголи, Нігерії. З «Роснефтью» у PKN Orlen з 2019 року діяв дворічний контракт на постачання нафти по нафтопроводу «Дружба» в напрямі Польщі. У тому ж 2019 році PKN Orlen пролонгував з «Роснефтью» ще на три роки контракт на постачання нафти на НПЗ в Чехії. На початку березня PKN Orlen вперше у своїй історії закупив нафту за ф’ючерсним контрактом з американською ExxonMobil. Контракт передбачає постачання близько 1 млн тонн нафти протягом року для НПЗ Orlen Group в Польщі, Чехії та Литві.

«Термінал» писав, Польща скорочує імпорт нафти з Росії, вважаючи за краще закуповувати «чорне золото» у Саудівській Аравії.

Польша начала процесс объединения топливного концерна Orlen и нефтегазового концерна PGNIG и планирует завершить его через несколько месяцев.

Об этом заявил министр государственных активов Польши Яцек Сасин, пишет АНГИ.

«Вчера я и глава Orlen подписали договор о намерениях по вопросу начала интеграции компании с PGNIG, — сказал Сасин. — Решение принято. Государство, как крупнейший участник в PGNIG, приняло решение о том, что хочет добиться интеграции своих активов».

По словам министра, процесс объединения будет продолжаться несколько месяцев.

«Этот процесс будет требовать подготовки, анализа, согласия антимонопольных органов, но я не вижу здесь никакой угрозы, чтобы этот процесс не мог окончиться позитивно. Он будет продолжаться несколько месяцев», — сказал он.

Сасин пояснил, что новый концерн будет выступать под брендом Orlen.

«Под названием Orlen. Мы решили, что ведущей фирмой будет Orlen», — цитирует его АНГИ.

Министр отметил, что объединение энергетических концернов необходимо для того, «чтобы мы могли создать субъект хозяйствования, который сможет успешно конкурировать с соответствующими европейскими компаниями, работающими также на польском рынке».

«Мы также хотим создать фирму, которая сможет конкурировать не только в Польше, но и на рынках Европы», — добавил он.

Ранее «Терминал» писал, Польша сокращает импорт нефти из России, предпочитая закупать «черное золото» у Саудовской Аравии.

Польша сокращает импорт нефти из России, предпочитая закупать «черное золото» у Саудовской Аравии.

Об этом сообщает «Польское радио».

Почти половина сырой нефти, импортируемой в Польшу компанией PKN Orlen, поступает не из России.
Отмечается, что это является следствием диверсификации поставок сырья. «В частности, расширяется сотрудничество с Saudi Aramco Oil Company. Заключены новые контракты на поставки саудовской нефти на нефтеперерабатывающие заводы PKN Orlen, а также покупка тяжелого мазута, произведенного Orlen Lietuva, саудовским партнером», — говорится в сообщении.

Торговые отношения с саудовским концерном PKN Orlen установил в 2016 году путем подписания первого контракта на поставку сырой нефти по долгосрочному контракту.

В апреле 2018 года в рамках политики диверсификации поставок, компании подписали приложение к соглашению, согласно которому объем поставок саудовской нефти увеличился до 300 тысяч тонн сырья в месяц. «Благодаря проводимой PKN Orlen политике диверсификации направлений поставок, в настоящее время 30% сырой нефти, перерабатываемой на всех НПЗ компании в Польше, Литве и Чехии поступает не из России», — подчеркивает издание.

В то же время почти 50 процентов сырой нефти, импортируемой в Польшу, поставляется не из России. В настоящее время сырая нефть из Норвегии, Анголы, Нигерии и Саудовской Аравии импортируется на нефтеперерабатывающий завод PKN Orlen в Плоцке в дополнение к российской сырой нефти.

Читайте в «Терминале», польский концерн Orlen сократил закупки нефти из России до уровня в 50% от общего объема покупок этого сырья.

Польский концерн Orlen сократил закупки нефти из России до уровня в 50% от общего объема покупок этого сырья.

Об этом говорится на сайте предприятия.

«Почти половина нефти, импортируемой в Польшу концерном Orlen, поступает уже из-за пределов России. Это эффект диверсификации поставок сырья и систематического расширения делового сотрудничества с компаниями за пределами Европы, в частности с Saudi Aramco Oil Company», — говорится в сообщении. Компания не уточняет, какая ранее была доля у РФ.

По данным Orlen, ежемесячно на Плоцкий нефтеперерабатывающий завод поступает около 1,4 миллиона тонн нефти, «из которых в среднем около 700 тысяч тонн — с альтернативных направлений, в том числе из Саудовской Аравии». Кроме России и Саудовской Аравии, на Плоцкий завод поступает нефть из Норвегии, Анголы и Нигерии.

В течение 2018 года Orlen импортировал из Саудовской Аравии более 3,5 миллиона тонн нефтяного сырья. Недавно концерн подписал с саудовской стороной дополнительное соглашение, в соответствии с которым, объем импортируемой саудовской нефти будет увеличен до, примерно, 400 тысяч тонн в месяц.

Польская компания также сообщила, что в настоящее время 30% перерабатываемой всеми нефтеперерабатывающими заводами Orlen (Польша, Литва, Чехия) нефти поступает не из России.

Читайте в «Терминале», польская нефтяная компания Orlen достигла договоренности с Saudi Aramco Products Trading Company о покупке 800 тысяч тонн нефти с поставками в течение шести месяцев.