Європейський бензин помітно подешевшав, імпортний паритет пішов униз, а українські АЗС продовжили утримувати високі ціни. Результат — різке розширення спредів у преміальних мережах і дискаунтерів. Простір для зниження А-95 вже сформувався, хоча внутрішній гурт і зовнішні ризики стримують швидку реакцію стел.

Нафтовий стрибок не став стійким трендом

Останній тиждень показав, наскільки нестабільним залишається світовий ринок. 29 липня Brent підскочила на 7,91% — до $90,74 за барель — після нового загострення на Близькому Сході.

Однак закріпитися на цьому рівні нафта не змогла. До 3 серпня Brent відступила до $83,76, а 4 серпня поточні котирування на час написання пулікації знизилися до  $80,72 за барель.

Отже, геополітичний стрибок поки не переріс у стійкий рух угору. Проте новий денний відскок підтвердив: ризик швидкого повернення нафтової премії залишається високим.

Для вартості імпортного бензину важливішим є безпосередній європейський індикатор. За сім днів котирування А-95 знизилися на $93,25 за тонну. Розрахунковий імпортний паритет в Україні скоротився на 3,82 грн/л — до 66,13 грн/л.

Зовнішня ціна знизилася, роздріб — ні

Українські АЗС не повторили рух європейського ринку. Навпаки, за тиждень середня ціна А-95 у преміальному сегменті зросла на 0,38 грн/л, а серед дискаунтерів — на 0,81 грн/л.

Через це спред між роздрібною ціною та імпортним паритетом різко розширився. У преміальних мережах він досяг 18,54 грн/л, у дискаунтерів — 14,72 грн/л.

Преміальний сегмент зберігає більший абсолютний ціновий запас. Водночас саме у дискаунтерів спред зростав швидше, як реакція на зростання гуртових цін: за сім днів він збільшився на 4,63 грн/л проти 4,20 грн/л у преміальних мереж.

Чому стели ще не пішли вниз

Відповідь частково дає саме внутрішній гуртовий ринок. Станом на 3 серпня середня гуртова ціна А-95 становила 81,78 грн/л, а середня роздрібна ціна у відповідному загальноукраїнському ряді — 81,27 грн/л.

Тобто внутрішній роздрібно-гуртовий спред залишався від’ємним. Це свідчить, що український гурт іще не повністю відіграв зниження зовнішньої вартості ресурсу.

Тут немає суперечності. Внутрішній гурт відображає поточну кон’юнктуру, вартість партій, які могли закуповуватися під час попереднього подорожчання, ризики логістики й подальшого здорожчання закупівлі у Європі. Імпортний паритет показує ціну заміщення ресурсу за новішими європейськими котируваннями.

Саме тому реакція роздробу не є миттєвою. Проте в міру оновлення запасів й зменшення геополітичних ризиків дешевша імпортна альтернатива посилюватиме тиск і на гурт, і на стели.

Ризик нового зовнішнього шоку залишається проте є й позитивні новини

Понижувальний сигнал зараз сильний, але ринок не став безпечним.

Ескалація на Близькому Сході вже показала, що нафтові котирування здатні різко повернутися вгору протягом однієї торгової сесії. Окремим ризиком залишаються можливі проблеми із судноплавством у районі Ормузької протоки.

Європейський ринок одночасно стикається з логістичними обмеженнями. Низький рівень Рейну ускладнив баржове постачання нафтопродуктів із хаба Амстердам — Роттердам — Антверпен до внутрішніх регіонів Німеччини та вже спричинив локальні цінові розриви.

В Україні до ринкових факторів додається фізичний ризик: російські атаки продовжують пошкоджувати паливну інфраструктуру. Це може створювати локальні перебої, хоча жодних підтверджень загальнонаціонального дефіциту бензину немає.

Простір для зниження є — тепер ринок має його реалізувати

Європейські котирування та імпортний паритет уже дали чіткий сигнал до зниження А-95. Український роздріб поки його не відіграв, тому спреди преміальних мереж і дискаунтерів залишаються значно вищими за середні рівні останнього місяця.

Найбільший абсолютний запас для корекції має преміальний сегмент. У дискаунтерів він менший, але також достатній для зміни цінової політики після послаблення тиску внутрішнього гурту. Проте, аналіз поведінки компаній на ринку свідчить, що саме дискаунтери першими реагують на позитивні зміни зовнішньої кон’юнктури

Базовий сценарій для бензину А-95 — завершення фази зростання, стабілізація та перехід до поступового зниження цін. Простір для цього вже існує. Він збережеться лише за умови, що відскок зовнішніх котирувань не переросте у стійкий розворот нафтового та європейського ринків угору.

На кінець липня український ринок дизельного пального опинився в незвичній ситуації: середній гуртовий індикатор перевищив середню ціну на АЗС. Це свідчить про різке цінове напруження, але не доводить фізичної нестачі ресурсу на ринку.

Гуртова ціна перевищила роздрібну, а Brent уже знижувався

Станом на 31 липня середній гуртовий індикатор дизпалива сягнув 96,43 грн/л, тоді як середня роздрібна ціна на АЗС становила 91,72 грн/л. Різниця між ними знизилася до мінус 4,72 грн/л.

Водночас розрахунковий імпортний паритет — орієнтовна вартість ввезеного пального з урахуванням європейських котирувань, валютного курсу, податків і нормативної логістики — становив 84,51 грн/л. Отже, внутрішній гурт перевищував цей орієнтир на 11,92 грн/л.

Висока ціна і фізична відсутність пального — різні явища. Українське законодавство не використовує окремого нормативного терміна «паливна криза». Найближче юридичне поняття — «кризова ситуація на ринку нафти та нафтопродуктів», визначене Законом України від 21 листопада 2023 року №3484-IX «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів». У матеріалі наголошується: загальнонаціонального дефіциту дизпалива в Україні наразі не підтверджено.

Гурт зростав більш ніж удвічі швидше за роздріб

У липні середня роздрібна ціна дизпалива зросла з 75,64 до 91,72 грн/л — на 16,08 грн/л, або на 21,26%. Гурт за той самий період піднявся з 64,49 до 96,43 грн/л — на 31,94 грн/л, або на 49,53%.

Розрив між стелою АЗС і гуртом змінився з плюс 11,15 грн/л 1 липня до мінус 4,72 грн/л 31 липня. Лише за останню добу місяця гурт подорожчав на 2,99 грн/л, або на 3,2%, тоді як середня роздрібна ціна зросла на 1,31 грн/л, або на 1,45%.

Це не означає, що кожна АЗС 31 липня купувала пальне по 96,43 грн/л і продавала його зі збитком. Роздрібні мережі могли реалізовувати ресурс, придбаний раніше, або працювати за довгостроковими контрактами. Водночас незалежні оператори без достатнього запасу, які змушені терміново купувати невеликі партії, опинилися в складнішому становищі.

На 31 липня дизель у дискаунтерів коштував у середньому 90,30 грн/л, у преміальних мереж — 93,04 грн/л. Обидва показники були нижчими за середній гурт у 96,43 грн/л. Найбільша різниця — 6,13 грн/л — виникла саме у дискаунтерів.

Україна купує дизель, а не барелі Brent

Ключова помилка в поясненні цін полягає у прямій прив’язці дизпалива до котирувань сирої нафти. Україна імпортує переважно готовий продукт, ціна якого залежить не лише від Brent, а й від завантаження НПЗ, запасів дизпалива, попиту на європейських хабах, комерційних премій, фрахту, страхування, доступності партій і стану логістики.

З 24 до 31 липня Brent знизилася з $97,48 до $90,12 за барель — на $7,36, або на 7,55%. Проте середній український гурт дизпалива за той самий період зріс із 91,78 до 96,43 грн/л — на 4,66 грн/л, або на 5,08%.

Таке розходження не означає, що нафта перестала впливати на дизель. Воно показує, що в короткостроковому періоді сильнішими стали інші чинники: обмежені можливості перероблення на НПЗ, сезонний попит, нестача доступного готового продукту, високі європейські котирування, логістичні витрати та премії за термінове постачання.

Зовнішній ринок і логістика підсилювали тиск

Наприкінці липня проблема полягала не лише у вартості сирої нафти, а й у скороченні світового перероблення. У другому кварталі його обсяг оцінювався приблизно у 78 млн барелів на добу — на 5 млн барелів менше, ніж роком раніше.

Країни Перської затоки у червні експортували близько 4 млн барелів на добу сирої нафти, але лише близько 1 млн барелів на добу готових нафтопродуктів. Маржа НПЗ у Північно-Західній Європі наближалася до сезонного рекорду у $30 за барель, а європейська маржа дизпалива — до $65 за барель.

Додатковим чинником стало скорочення російського експорту готового дизпалива. У червні морські постачання російського ДП і газойлю зменшилися на 39% порівняно з травнем — приблизно до 1,8 млн тонн, а в річному вимірі — на 46%. Із 1 до 8 липня експорт становив 214 тис. барелів на добу проти 793 тис. барелів на добу в середньому за липень 2025 року.

Логістика також дорожчала. На Рейні в районі Кауба баржі протягом тижня до 17 липня могли використовувати лише п’яту частину звичайної вантажомісткості. У Червоному морі п’ять танкерів змінили маршрути через ризики для судноплавства; обхід міг додати близько 10 тис. морських миль і 34 дні плавання.

Диверсифікація захищає від дефіциту, але не від високої ціни

У першому півріччі 2026 року Україна збільшила імпорт дизпалива на 12% — до понад 3 млн тонн. Із Польщі надійшло 1,3 млн тонн, із Румунії — 518 тис. тонн, із Греції — 473 тис. тонн, із Литви — 336 тис. тонн, з Азербайджану через Кулеві — 58 тис. тонн.

Розширення географії постачання є ознакою фізичної стійкості ринку. Однак диверсифікація не гарантує низької ціни: альтернативна партія може йти довшим маршрутом, мати інший базис відвантаження, дорожче страхування або вищу комерційну премію.

Удари по АЗС, нафтобазах і бензовозах можуть спричиняти локальні перебої, збільшувати транспортне плече, витрати на захист, відновлення і страхування. Але локальна проблема доступу до пального в окремій громаді не є доказом загальнонаціонального дефіциту ресурсу.

Що може стати ознакою стабілізації

Для стабілізації одного зниження Brent недостатньо. Спочатку мають стійко знизитися європейські котирування готового дизпалива, а вже потім це повинно позначитися на вартості нових партій, українському гуртовому індикаторі та цінах на АЗС.

Першою ознакою стабілізації стане припинення зростання гурту та скорочення його розриву з імпортним паритетом. Підставою говорити про здешевлення буде не окремий день падіння Brent, а одночасне й стійке зниження європейських котирувань дизпалива, фрахтових і страхових витрат, імпортного паритету та внутрішнього гурту.

Станом на 31 липня український гуртовий ринок поки не підтверджував такого сценарію: середня ціна залишалася на максимумі 96,43 грн/л. Ринок дорогий, напружений і вразливий до зовнішніх подій, але він продовжує працювати.

Джерело: Terminal. За матеріалами: НТЦ Псіхєя

Український ринок дизпалива підійшов до моменту, коли дешевша нафта вже не означає автоматичного здешевлення пального на АЗС. І це головний висновок, який зараз мають почути і бізнес, і споживачі.

Станом на 10 липня середня роздрібна ціна дизпалива становила 75,45 грн/л, гуртова — 69,23 грн/л, а розрахунковий імпортний паритет — 69,12 грн/л. Внутрішній гурт та імпортна альтернатива фактично зрівнялися: різниця між ними становить лише 11 копійок на літрі.

Простору для подальшого зниження цін майже не залишилося.

Ще 19 червня ситуація була іншою. Роздрібна ціна становила 78,92 грн/л, гуртова — 64,13 грн/л, а імпортний паритет — 64,25 грн/л. Розрив між ціною на АЗС і гуртом сягав 14,79 грн/л. До 10 липня він скоротився до 6,22 грн/л.

Причому за тиждень роздріб подешевшав на 6 копійок, тоді як гурт зріс одразу на 4,66 грн/л. Роздріб ще за інерцією догравав попередній цикл зниження, але закупівельна база вже різко розвернулася вгору.

Саме тому очікувати, що АЗС і надалі знижуватимуть ціни, було б самообманом. Запас цінової міцності  операторів скоротився більш ніж удвічі.

Brent дешевшає, а дизпаливо дорожчає

Найбільша помилка зараз — оцінювати перспективи українського ринку лише за ціною Brent.

Із 19 червня до 10 липня нафта подешевшала з 79,46 до 76,90 дол. за барель. Проте європейські котирування дизпалива за цей самий період зросли з 922,75 до 1048,25 дол. за тонну. Нафта дешевшала, а готовий продукт дорожчав.

Парадоксу тут немає: між Brent та українською стелою є нафтопереробка, баланс готового продукту, європейські котирування, фрахт, страхування, внутрішній гурт і лише потім — роздрібна ціна.

Саме готового дизпалива зараз бракує більше, ніж сирої нафти. Потоки сировини почали відновлюватися швидше, ніж робота нафтопереробних заводів.  Нафти на ринку може ставати більше, але переробити її у потрібні обсяги низькосірчистого дизпалива — питанн часу .

Російський експорт обвалився — і це відчув європейський ринок

Окремий і дуже сильний чинник — різке скорочення російського експорту. У червні морські відвантаження дизпалива і газойлю з Росії впали на 39% порівняно з травнем і на 46% у річному вимірі — до 1,8 млн тонн. Постачання через Приморськ скоротилися на 53%, до 623 тис. тонн.

Із 1 до 8 липня російський експорт становив лише 214 тис. барелів на добу. Для порівняння: у липні 2025 року середній показник сягав 793 тис. барелів на добу. Після запровадження заборони на експорт дизпалива для виробників європейська маржа переробки зросла до 60,17 дол. за барель.

Це вже не локальна проблема Росії. Менше російського пального означає дефіцит в Атлантичному басейні, жорсткішу конкуренцію за альтернативні вантажі, вищі європейські котирування і, зрештою, вищу закупівельну вартість для України.

Більше того, Росія не лише скорочує експорт, а й збільшує власний імпорт нафтопродуктів. Колишній великий постачальник дедалі більше перетворюється на конкурента за той самий ресурс. Це додатково нервує ринок і підштовхує ціни вгору.

Китай та Індія поки що лише дають надію

Китай теоретично може частково пом’якшити дефіцит. У липні його експорт дизпалива може зрости до 600–700 тис. тонн проти приблизно 200 тис. тонн у попередньому плані.

Індія також створила передумови для збільшення постачання, знизивши експортне мито на дизпаливо з 14 до 8,5 рупії за літр.

Але тут не варто видавати наміри за результат. Китайські обсяги поки залишаються планом, а не підтвердженим експортом. Частина вантажів може залишитися в Азії, доставка до Європи потребує часу, а фрахт залишається дорогим. Індійський чинник також ще не підтверджений фактичним збільшенням відвантажень.

Дорогий фрахт не дає ринку заспокоїтися

Часткове відновлення судноплавства через Ормузьку протоку не повернуло логістику до нормального стану. Завантажені нафтові потоки залишалися приблизно удвічі нижчими за довоєнний рівень. При цьому здешевлення перевезення сирої нафти великими танкерами не означає здешевлення доставки готового пального. Ставки для менших паливних танкерів на маршруті з Нігерії до Нідерландів зросли приблизно з 63 тис. до понад 112 тис. дол. на добу.

Для України це принципово. Ми імпортуємо не нафту, а готовий продукт, який необхідно знайти, купити, застрахувати і доставити.

Дискаунтери першими можуть підняти ціни

Найвразливішими зараз виглядають дискаунтери. За середньої ціни 71,71 грн/л їхній спред до імпортного паритету становить лише 2,58 грн/л, або 3,73%. У середньому сегменті цей запас дорівнює 5,40 грн/л, у преміальному — 9,88 грн/л. Тому у разі нового подорожчання гурту саме дискаунтери можуть першими підняти ціни. Преміальні мережі мають більший буфер і можуть довше утримувати стели без змін.

Загальне здешевлення, найімовірніше, завершилося. Основний потенціал попереднього зниження вже реалізовано. Найбільш імовірний сценарій — стабілізація роздрібних цін із ризиком помірного зростання в окремих мережах.

Нове зниження стане можливим лише тоді, коли ринок побачить не прогнози постачання, а реальні додаткові обсяги дизпалива: підтверджені китайські та індійські відвантаження, дешевший фрахт, нормалізацію судноплавства через Ормузьку протоку і зниження європейських котирувань.

І навіть після цього ефект не з’явиться на стелах миттєво. Спочатку мають подешевшати зовнішні котирування, далі український гурт — і лише після цього виникне новий простір для роздрібного зниження.

Тому ринку зараз не варто заспокоювати себе дешевшою Brent. Вирішальне питання — чи буде у Європі достатньо фізичного дизпалива за прийнятною ціною. Поки переконливої позитивної відповіді немає.

Джерело: Terminal. За матеріалами: НТЦ «Псіхєя».

Автогаз повертає перевагу: LPG дешевшає швидше за бензин і залишається вигіднішим за дизель

Після квітневої цінової паніки світовий ринок скрапленого газу перейшов до різкої корекції. Липневі контрактні ціни на пропан і бутан знизилися на десятки відсотків, а український роздріб уже відреагував на цей зовнішній фон.

LPG знову має помітну перевагу у вартості 100 км пробігу.

Станом на 3 липня середня ціна автогазу в Україні становила 40,02 грн/л. Бензин А-95 коштував 74,47 грн/л, дизельне пальне — 75,51 грн/л. Тобто літр LPG був дешевшим за бензин на 34,45 грн, а за дизель — на 35,48 грн.

У відносному вимірі автогаз коштував лише 53,7% від ціни А-95 і 53,0% від ціни дизпального. Це вже не косметична різниця, а повноцінний ціновий розрив, який повертає LPG роль головної економічної альтернативи для частини автопарку.

Світовий ринок охолов після квітневого стрибка

Головний зовнішній сигнал прийшов із липневих контрактних цін. Saudi Aramco знизила ціну пропану з 760 до 580 дол./т, тобто на 180 дол./т, або на 23,7%. Бутан подешевшав із 820 до 600 дол./т — на 220 дол./т, або на 26,8%.

Для Середземномор’я та Чорноморського регіону важливішим є індикатор Sonatrach. У профільному новинному зрізі липнева ціна пропану була зафіксована на рівні 440 дол./т, бутану — 480 дол./т. Це означає падіння пропану на 135 дол./т, або на 23,5%, а бутану — на 130 дол./т, або на 21,3%.

Тобто світовий ринок LPG не просто заспокоївся після квітневого перегріву — він швидко відкотив значну частину кризової премії. У квітні пропан доходив до 850 дол./т, бутан — до 900 дол./т. Порівняно з цими піками липневі рівні Sonatrach нижчі приблизно на 410 дол./т по пропану і на 420 дол./т по бутану. Це майже половина квітневої ціни.

Але ринок не став безризиковим

Попри різке падіння контрактних орієнтирів, поточна картина не є однозначно “ведмежою”. На азійському ринку пропан CFR North Asia піднявся до 590,50 дол./т, додавши 2 дол./т за сесію. Бутан там, навпаки, знизився на 3 дол./т — до 595,50 дол./т.

У США запаси пропану та пропілену зросли п’ятий тиждень поспіль і досягли 91,3 млн барелів. За тиждень приріст становив 1,259 млн барелів. Водночас експорт пропану та пропілену знизився на 5,9% — до 1,907 млн барелів на добу. Це створює додатковий тиск на ціни з боку пропозиції.

Проте логістика залишається слабким місцем. Фрахт великих газовозів за маршрутом Перська затока — Японія зріс із 211 до 250 дол./т, тобто на 39 дол./т, або на 18,5%. Такий стрибок не скасовує загального зниження цін на LPG, але може частково “з’їдати” перевагу дешевшого ресурсу на окремих напрямках постачання.

Український роздріб уже відреагував

В Україні автогаз за місяць подешевшав із 46,11 до 40,02 грн/л. Зниження становить 6,09 грн/л, або 13,2%.

Для порівняння: бензин А-95 за той самий період знизився лише на 1,8%, до 74,47 грн/л. Дизельне пальне просіло сильніше — на 11,36%, до 75,51 грн/л. Але навіть після цього дизель залишається майже вдвічі дорожчим за LPG у літровому вимірі.

Перевага автогазу зараз тримається не тільки на слабкій реакції бензинового роздробу. Вона зберігається навіть на тлі суттєвого здешевлення дизельного пального.

Скільки коштує 100 км на LPG, бензині й дизелі

Для автовласника важливіше, скільки коштує пробіг.

Для розрахунку взято умовний типовий легковий автомобіль одного класу. Модельна витрата: 8,0 л/100 км на бензині А-95, 9,6 л/100 км на LPG і 6,5 л/100 км на дизельному пальному. Це не паспорт конкретної моделі, а порівняльний сценарій, який дозволяє оцінити порядок економії.

За таких умов 100 км на автогазі коштують 384 грн. На бензині А-95 — 596 грн. На дизелі — 491 грн.

Отже, порівняно з бензином LPG економить близько 212 грн на кожні 100 км. Це мінус 35,5% до вартості пробігу. Порівняно з дизелем економія менша, але також відчутна — близько 107 грн на 100 км, або 21,7%.

Що це означає для автовласника

Для автомобіля з уже встановленим газобалонним обладнанням нинішні ціни створюють очевидну перевагу. За кожну тисячу кілометрів пробігу LPG дає приблизно 2,1 тис. грн економії проти бензину А-95 і близько 1,1 тис. грн проти дизельного пального.

Для тих, хто лише розглядає встановлення ГБО, картина складніша. Потрібно рахувати не лише різницю на 100 км, а й вартість обладнання, середній місячний пробіг, фактичну витрату конкретного автомобіля, режим руху та частку поїздок на газі. Але базовий ціновий сигнал зараз сильний: LPG коштує майже половину ціни бензину й дизеля.

Ризики залишаються

Поточна перевага LPG не означає, що автогаз гарантовано дешевшатиме й далі. Ринок уже пройшов глибоку корекцію, а частина спотових індикаторів рухається змішано. Крім того, логістика в сегменті LPG залишається чутливою до ситуації в Перській затоці, вартості фрахту та попиту з боку Азії.

Для України важливо й те, що зовнішнє здешевлення не завжди миттєво передається в роздріб. На ціну АЗС впливають залишки в мережах, гуртові партії, логістика, курс валют, конкуренція в регіонах і комерційна політика операторів.

Але на поточному зрізі висновок достатньо чіткий: LPG після квітневої паніки повернув собі сильну економічну позицію. Світові ціни на пропан і бутан різко знизилися, український автогаз за місяць подешевшав на 13,2%, а його вартість на 100 км пробігу залишається нижчою, ніж у бензину й дизеля.

Для автовласника це означає просту річ: якщо рахувати не емоції, а гривні на кілометр, LPG знову виглядає найвигіднішим пальним серед основних альтернатив.

Джерело: Науково-технічний центр «Псіхєя»

Український ринок бензину А-95 перебуває між двома протилежними сигналами: зовнішній ринок підштовхує ціни вгору, а внутрішня маржа в частині мереж поки стримує різкий рух. Найближчі 1–2 тижні базовим сценарієм є не стрибок, а повільне підтягування цін у дискаунт-сегменті й утримання преміального сегмента біля поточних рівнів.

А-95: зовнішній тиск зростає, але роздріб реагує нерівномірно

На 12 травня середня роздрібна ціна бензину А-95 у вибірці АЗС становила 75,12 грн/л. За 7 днів вона зросла на 1,55 грн/л, а за 30 днів — на 0,76 грн/л. Це означає, що ринок уже частково відіграв зовнішній ціновий тиск, але зробив це нерівномірно: преміальні мережі піднімали ціни, тоді як дискаунтери частково залишалися нижче розрахункового імпортного рівня.

Світовий ринок

Для українського А-95 головний зовнішній сигнал зараз іде не від внутрішнього попиту, а від поєднання нафти, європейського бензинового ринку та логістичних ризиків.

• Європейські котирування бензину залишаються ключовим орієнтиром для імпортного паритету. 12 травня індикатор бензину для розрахунків становив 1224,3 дол./т, що на 169,8 дол./т вище, ніж місяцем раніше. Це прямо підвищує розрахункову собівартість імпортованого ресурсу.
• Нафта Brent — фактор підвищеного ризику через напруження навколо Ірану та Ормузької протоки. Нафта є базою для виробництва бензину, але її вплив на ціну А-95 в Україні проходить через переробку, європейські котирування, курс валют і логістику.
• Ормузька протока — вузький морський шлях для експорту нафти з Перської затоки. Різке скорочення судноплавства та втрати постачання, що підтримує геополітичну премію в ціні нафти й нафтопродуктів.
• Європейський ринок бензину не дає сигналу на швидке здешевлення: нестача доступних танкерних партій бензину на початку місяця та стабільне споживання пального в Європі попри високі ціни.
• російський фактор для України не є прямим каналом постачання, але дефіцит А-95 у рф через проблеми на НПЗ і сезонне споживання посилює загальну напругу в регіональному ринку нафтопродуктів.

Бензин А-95 у роздробі

Імпортний паритет — розрахункова ціна імпортованого бензину з урахуванням європейських котирувань, курсу валют, податків і логістики. На 12 травня він становив 73,25 грн/л. Маржа, тобто різниця між роздрібною ціною і цим паритетом, дорівнювала лише 1,87 грн/л, або 2,55%.

• Загальний роздріб: ціна зросла за 7 днів, але прогнозний тиск для всього ринку оцінюється як нейтральний із низькою впевненістю.
• Преміальний сегмент (мережі з вищим рівнем сервісу та ціни): ціна становила 78,52 грн/л, маржа — 5,27 грн/л. Це дає простір не поспішати з новим підвищенням, навіть попри дорожчі зовнішні індикатори.
• Дискаунтери (мережі з нижчою ціною): ціна становила 70,60 грн/л, а маржа була від’ємною — -2,65 грн/л. Саме тут ризик підтягування цін найбільший, бо продаж нижче імпортного паритету довго зберігатися не може.

Спред між преміальним і дискаунт-сегментом зріс до 7,92 грн/л. За 7 днів він розширився на 2,97 грн/л. Це означає, що ринок став менш однорідним: преміальні мережі вже заклали частину зовнішнього тиску, а дискаунтери ще утримують нижчу ціну, імовірно, за рахунок маржі.

Продаж бензину А-95 автомобільними нормами

Окремий зріз ринку — продаж бензину А-95 автомобільними нормами. Це не тотожно середній ціні на стелі АЗС, а показує гуртовий канал реалізації пального.

• Ціна А-95 автомобільними нормами на 13 травня становила 68,50 грн/л.
• За день вона знизилася на 0,34%, за місяць — на 0,58%, але за два місяці залишалася вищою на 6,48%.
• Різниця між середньою ціною АЗС і автомобільними нормами становила 4,95 грн/л. За день вона зросла на 5,73%.

Для ринку це означає, що автомобільні норми поки не підтверджують різкого нового зростання, але розрив із середньою ціною АЗС збільшується. Така ситуація часто передує або вирівнюванню цін, або перегляду умов у менш маржинальних АЗС.

Чому роздріб і прогнозний тиск не збігаються

На перший погляд є суперечність: роздрібна ціна А-95 за 7 днів уже зросла, тоді як короткостроковий прогноз для всього ринку нейтральний. Пояснення — у лагах, тобто часовій затримці між зміною імпортного паритету й реакцією АЗС.

Статистичний індикатор показує, що для всього ринку найменший лаг реакції на паритет становить близько 1 дня, для преміального сегмента — до 11 днів, для дискаунтерів — близько 7 днів. Водночас кореляція слабка, тому це не доказ прямої причинності, а лише орієнтир: ціни на АЗС можуть реагувати із затримкою й нерівномірно.

Рейтинг факторів ціноутворення А-95

• 1. Європейські котирування бензину. Найсильніший прямий фактор, бо саме вони входять у розрахунок імпортного паритету. Їхнє місячне зростання вже погіршило маржу дискаунтерів.
• 2. Нафта Brent і ризик Ормузької протоки. Вплив опосередкований, але важливий: геополітична напруга навколо Ірану підтримує нафтову премію й підвищує ризик дорожчого бензину в Європі.
• 3. Курс гривні до долара та євро. Долар на 12 травня становив 43,9584 грн, євро — 51,7237 грн. За 7 днів долар майже не змінився, а євро трохи зріс, тому валютний фактор зараз не головний, але він підсилює імпортну складову.
• 4. Сезонність споживання. Європейський попит на пальне залишається близьким до п’ятирічного сезонного середнього, а сезонне збільшення споживання бензину підтримує ціни, особливо за обмеженої доступності партій.

Очікування на 1–2 тижні

Базовий сценарій для бензину А-95 — помірне підвищення або утримання цін у вузькому діапазоні. Найбільший потенціал зростання має дискаунт-сегмент. Преміальні мережі мають більший запас маржі, тому їхні ціни можуть рухатися повільніше. Імовірність сценарію — середня. Водночас зовнішній фон — дорожчі європейські котирування, ризики навколо Ормузької протоки та стабільний попит у Європі — не дає підстав очікувати швидкого здешевлення А-95.

Джерело: Terminal

За матеріалами: НТЦ «Псіхєя».

Міжнародне енергетичне агентство, або IEA, прямо вказує на один із найшвидших способів зниження споживання нафти: скорочення ділових авіаперельотів там, де їх можуть замінити онлайн-зустрічі. Для ринку пального це важливий сигнал, тому що йдеться не про довгий інфраструктурний проєкт, а про поведінкову зміну, яка вже довела свою ефективність під час пандемії Covid. Короткостроковий ефект, за оцінкою IEA, може сягати 260 тис. барелів на добу зекономленої нафти.

Онлайн-формат стає інструментом швидкого зниження нафтового тиску на паливний ринок

Логіка IEA проста: коли частину офлайн-зустрічей замінюють віртуальною взаємодією, ринок отримує не лише організаційну зміну, а й цілком вимірюваний паливний результат. У фокусі агентства — передусім ділова мобільність, яка до пандемії займала помітну частку пасажирських авіаподорожей у розвинених економіках. Саме цей сегмент виявився одним із найчутливіших до переходу в онлайн.

Для паливного ринку це означає важливу річ: частину попиту можна зменшувати не лише через дорожче пальне, податки чи адміністративні обмеження, а через іншу модель ділової взаємодії. Ідеться не про відмову від особистої присутності як такої, а про перенесення значної частини робочих контактів у цифрове середовище там, де це не шкодить результату. Саме тому акцент на заміщенні офлайн-зустрічей онлайн-форматом має прикладне значення і для паливного ринку України.

Чому цей підхід виглядає реалістичним

IEA спирається не на гіпотезу, а на практику останніх років. Під час Covid віртуальні ділові контакти стали значно поширенішими, а багато компаній вклали значні кошти в покращення якості дистанційної комунікації. У результаті онлайн-зустрічі стали більш ефективною, прийнятною і життєздатною альтернативою діловим перельотам та прямій фізичній взаємодії. Важливо, що бізнес у цих умовах не лише продовжив роботу, а в окремих випадках навіть покращив результати.

• Серед компаній, які вже оголосили цілі зі скорочення викидів від ділових поїздок, IEA називає HSBC, Zurich Insurance, Bain & Company і S&P Global.
• Оголошені орієнтири скорочення викидів від ділових подорожей сягають 70%.
• Такий підхід IEA прямо пов’язує з виконанням ESG-цілей, тобто екологічних, соціальних та управлінських орієнтирів компаній, а також зі зменшенням корпоративного вуглецевого сліду.

Для ринку пального цей аргумент важливий подвійно. По-перше, менший обсяг ділових поїздок означає менший попит на нафтопродукти. По-друге, коли компанії закладають цифровий формат комунікації в корпоративну політику, це вже не разова антикризова реакція, а структурна зміна поведінки. Саме такі зміни зазвичай мають найбільший і найтриваліший вплив на ринок.

Що це означає для ціноутворення і ринкової поведінки

IEA окремо звертає увагу, що високі ціни на нафту самі по собі можуть відбивати у перевізників бажання підтримувати маршрути з низьким завантаженням, особливо якщо діловий попит слабшає.

У підсумку головний висновок IEA виглядає прагматично: коли офлайн-взаємодію замінюють онлайн-форматом там, де це можливо, ринок отримує швидке і вимірюване зниження нафтового навантаження. Для паливного сектору це не другорядна тема, а один із небагатьох інструментів, який може дати короткостроковий результат без капіталомістких рішень і без втрати ділової активності. Саме тому онлайн-зустрічі вже варто розглядати не лише як комунікаційний формат, а і як фактор енергетичної стійкості.

Джерело: Terminal

За матеріалами:  IEA

Зображення: png.klev.club

Світовий енергоринок, за оцінками учасників ефіру «Говорить Київ. Економіка», опинився під тиском через ризики для Ормузької протоки — ключового маршруту експорту нафти й зрідженого природного газу з країн Перської затоки. У розмові з директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком йшлося про те, що через протоку в нормальних умовах проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, або майже п’ята частина світового споживання. Для України головний наслідок, за логікою співрозмовників, полягає не лише у подорожчанні імпортного ресурсу, а й у внутрішніх ризиках ринку — маржі мереж, слабкій конкуренції та затримці між зовнішнім шоком і фактичним надходженням дорогого пального на АЗС.

Що показала розмова про глобальну нафтову кризу і український ринок пального

Чому Ормузька протока має настільки велике значення

• Ормузька протока — це вузький вихід із Перської затоки, через який проходять основні морські потоки нафти й частина торгівлі зрідженим природним газом.
• За словами Володимира Омельченка, її ширина становить приблизно 20–25 кілометрів, а в нормальних умовах через неї проходить близько 60 танкерів на добу.
• Експерт наголошує, що через цей маршрут рухається близько 20% світової нафти. Якщо світ споживає 103–104 млн барелів на добу, то втрата до 18–20 млн барелів є критичною для глобальної економіки.
• Окремо підкреслюється значення постачання зрідженого природного газу, насамперед із Катару, одного з найбільших виробників цього ресурсу у світі.

«Через протоку проходить близько 20 мільйонів барелів на добу… це для економіки критично, світової економіки», — Володимир Омельченко.

Чи є альтернатива Ормузькій протоці

• Повноцінної заміни, за оцінкою співрозмовників, немає.
• Частковою альтернативою названо нафтопровід East-West Pipeline у Саудівській Аравії, який може транспортувати нафту до порту Янбу на Червоному морі.
• Озвучена потужність цього маршруту — до 7 млн барелів на добу, тобто він здатен перекрити лише частину потенційних втрат.
• Далі ресурс можна спрямовувати через Суецький канал, однак це лише часткове рішення і не для всіх країн затоки.
• Ідею будівництва окремого каналу в обхід Ормузької протоки учасники розмови вважають економічно сумнівною: попередні оцінки сягали до 100 млрд доларів, а реалізація була б складною через гірську місцевість і тривалі строки.

Чому інші виробники не здатні швидко замістити дефіцит

• На думку експерта, США не можуть швидко замістити навіть пів мільйона барелів на добу, не кажучи вже про втрату в десятки мільйонів барелів.
• Саудівська Аравія названа єдиною країною, яка теоретично могла б оперативно додати 3–4 млн барелів на добу, але й вона залежить від логістики регіону.
• Венесуела, попри великі запаси, не може швидко наростити видобуток через санкції, технологічні обмеження, специфіку надважкої нафти й потребу в дорогих інвестиціях.
• Гаяна, Бразилія, країни Африки та інші виробники, за оцінкою співрозмовника, також не здатні за кілька місяців радикально змінити баланс ринку.
• Норвегія, як прозвучало в ефірі, працює майже на межі своїх можливостей і може додати лише близько 200–300 тис. барелів на добу.
• Щодо росії, в інтерв’ю прозвучала оцінка, що її видобуток перебуває біля межі — приблизно 9,5–10 млн барелів на добу, а більшість родовищ є виснаженими.

Як війна і спекуляції штовхають нафту вгору

• Учасники розмови пояснюють, що на біржах лише близько 5% операцій стосуються фізичної нафти, тоді як близько 95% — це деривативи, тобто фінансові інструменти, прив’язані до очікуваної ціни ресурсу.
• Це означає, що на ринку працює не лише фізичний дефіцит, а й спекулятивний чинник: трейдери реагують на новини, посилюючи рух котирувань угору.
• У розмові прозвучала орієнтирна ціна 105 доларів за барель з припущенням, що за ескалації вона може піднятися вище. Водночас сам експерт наголосив, що точне прогнозування нафтових цін є вкрай невдячною справою.
• Додатково зазначено, що в часи кризи інвестори традиційно переходять у долар як у більш стабільний актив, а зростання нафтових цін підтримує попит на американську валюту.

Що це означає для України вже зараз

• За словами учасників ефіру, після початку загострення українські АЗС вже наступного робочого дня підняли ціни на 3–4 грн за літр.
• Володимир Омельченко поставив під сумнів настільки швидку реакцію саме з боку фізичного імпорту, оскільки новий дорогий ресурс за один день не може бути законтрактований, доставлений з Європи і розвезений по всій країні.
• Звідси робиться висновок, що на українському ринку одночасно діють два чинники:
  • зовнішній — дорожчає нафта й нафтопродукти на світовому ринку;
  • внутрішній — мережі АЗС і трейдери закладають у роздрібну ціну майбутні ризики та додаткову маржу.
• Експерт вказує, що лаг між геополітичною подією і появою на українських АЗС партій, законтрактованих уже за новими цінами, становить приблизно 21–27 діб.

«Ціни злітають вверх, а падають як черепаха», — так Володимир Омельченко описав реакцію паливного ринку на кризу.

Чому в Україні підозрюють антиконкурентну поведінку

• У розмові прямо згадується розслідування Антимонопольного комітету щодо імпортерів і мереж автозаправних станцій.
• Експерт називає український ринок недосконалим і говорить про ознаки олігополії — ситуації, коли кілька великих гравців фактично визначають правила для всіх інших.
• Як аргумент наводиться висока кореляція зміни цін між основними мережами — на рівні 0,9 і більше, тобто майже синхронне підвищення й зниження.
• Це подається як ознака можливої антиконкурентної поведінки, коли ринок реагує не лише на об’єктивну собівартість, а й на узгоджені або дуже схожі комерційні практики.

Звідки Україна бере пальне і чому залежність від імпорту лишається критичною

• У розмові названо основних партнерів України з постачання нафтопродуктів: Греція, Румунія, Литва, Польща, а також, імовірно, Болгарія і частково Угорщина.
• Проблема полягає в тому, що Україна значною мірою втратила власні потужності з переробки, оскільки рф зруйнувала нафтопереробні заводи та частину нафтобаз.
• Через це країна змушена покладатися на імпорт готового продукту, а це підвищує чутливість до світових шоків, логістичних ризиків і коливань цін у Європі.

Який вихід для України бачить експерт

• Володимир Омельченко вважає, що Україні потрібно не лише чекати завершення війни, а й уже зараз думати про відновлення та розвиток власної переробки.
• Окремий акцент зроблено на міні-НПЗ — невеликих нафтопереробних заводах, які можна швидше запускати або будувати, ніж великі комплекси.
• У розмові прозвучала думка, що на час війни допустимим могло б бути тимчасове пом’якшення екологічних стандартів пального — наприклад, перехід від Євро-5 до нижчих стандартів для військових і частини кризового споживання.
• Аргумент простий: це дозволило б зберігати додану вартість в Україні, не вивозити сировину на переробку за кордон, зменшити логістичні ризики й швидше забезпечувати внутрішній ринок.

Що прозвучало про український видобуток нафти

• За словами експерта, у 1991–2002 роках Україна видобувала близько 5 млн тонн нафти, а нині — близько 1,5 млн тонн.
• В інтерв’ю пролунала оцінка, що за наявності своєчасних інвестицій та нормальних умов Україна могла б покривати власною нафтою і переробкою до 40–50% внутрішніх потреб.
• Серед ключових регіонів видобутку названо Полтавську, Сумську, Чернігівську області та Дніпровсько-Донецьку западину.
• Щодо Львівщини, експерт зауважив, що це переважно старі, значною мірою виснажені родовища.

Що з цього випливає для України під час широкомасштабної війни

• Диверсифікація джерел постачання залишається критично важливою, оскільки залежність від кількох зовнішніх маршрутів робить Україну особливо вразливою до глобальних шоків.
• Логістична стійкість набуває не меншого значення, ніж сама ціна ресурсу: затримки, ризики атак, зруйновані бази й потреба у довгому плечі доставки збільшують кінцеву вартість пального.
• Захист критичної інфраструктури прямо пов’язаний з енергетичною безпекою, адже знищення НПЗ, резервуарів і баз зберігання штовхає країну в бік ще більшої імпортної залежності.
• Регуляторні рішення під час війни, за логікою інтерв’ю, мають бути гнучкішими: від стимулів для запуску міні-НПЗ до швидших рішень щодо розосередження потужностей.
• Ціноутворення на українському ринку залежить не лише від світових котирувань, а й від структури внутрішньої конкуренції, маржі мереж та швидкості реакції держави на можливі антиконкурентні практики.

Джерело: Terminal
За матеріалами: «Говорить Київ. Економіка»

Заплановане з 1 січня 2026 року підвищення акцизу на моторне паливо формально створює умови для зростання роздрібних цін. Водночас наявні ринкові та цінові показники свідчать, що реальний тиск на споживачів значною мірою зумовлений не податками як такими, а поєднанням податкової політики та слабкого антимонопольного регулювання. За відсутності системних змін навіть помірні податкові рішення надалі трансформуватимуться у прискорене подорожчання пального.

Акциз 2026: номінальний вплив на ціни

За збереження поточних економічних і регуляторних умов підвищення акцизу з 1 січня 2026 року потенційно вплине на роздрібні ціни таким чином:

• бензин А-95 — близько +1,7 грн/л;
• дизельне пальне — близько +2,3 грн/л;
• LPG (автогаз) — близько +1,5 грн/л.

Це вже третє підвищення акцизу з 2024 року. У сукупності за 2024–2026 роки акцизне навантаження зросло:

• на LPG — майже у чотири рази;
• на дизельне пальне — на 83%;
• на бензин А-95 — на 40%.

Ціни на пальне під час війни: розрив між факторами та реальністю

З початку повномасштабної агресії роздрібні ціни на пальне в Україні зросли значно швидше, ніж цього вимагала сукупність базових економічних чинників:

• А-95: з 34 до 58 грн/л (+70%);
• дизельне пальне: з 32 до 58 грн/л (+81%);
• LPG: з 19 до 38 грн/л (+100%).

Водночас ключові зовнішні фактори діяли у протилежному напрямку:

• середня ціна Brent знизилася з 97 до 61 дол./барель (–37%);
• європейські котирування бензину Євро-5 (CIF Med) зменшилися на 31%;
• котирування дизпального — на 24%;
• курс долара до гривні зріс на 41%, євро — на 48%.

Розрахунки показують, що за сукупним впливом цих чинників ціни мали зрости значно менше:

• дизельне пальне — близько +16% проти фактичних +70%;
• А-95 — близько +42% проти +71%;
• LPG — близько +76% проти майже +99%.

Податки, маржа і концентрація: структура ціни у 2026 році

У січні 2026 року податкове навантаження у структурі ціни пального становитиме:

• дизельне пальне — близько 42%;
• бензин — близько 44%;
• LPG — близько 47%.

За ціни 63 грн/л на преміальний А-95 споживач сплатить державі майже 28 грн/л податків. Окремо враховується роздрібна маржа, яка у преміальних мережах у 2025 році становила в середньому 10–12 грн/л і була завищена щонайменше на 5 грн/л через посилення ринкової влади.

Додатковим фактором концентрації стали авансові платежі, які витісняють малий і середній бізнес із роздрібного сегмента, зменшуючи конкуренцію та підсилюючи ціновий тиск.

Соціальні ризики євроінтеграційної податкової моделі

Підвищення акцизів обґрунтовується вимогами євроінтеграції. Водночас за умов, коли доходи українців у рази нижчі за європейські, механічне перенесення європейської податкової моделі створює соціальні ризики. Саме податкове навантаження на пальне та висока ринкова концентрація стали одним із драйверів подорожчання продуктів харчування, промислових товарів і послуг.

Що може змінити ситуацію на ринку пального

• Перезавантаження антимонопольної політики через ex ante-контроль — превентивний нагляд за маржею, концентрацією та ціновою поведінкою операторів до виникнення цінових сплесків.
• Зниження регуляторних бар’єрів для малого й середнього бізнесу, зокрема скасування авансових платежів.
• Прозорість ціноутворення шляхом публічного моніторингу структури роздрібної ціни.
• Корекція податкової політики з урахуванням платоспроможності населення та воєнних умов.
• Підтримка конкуренції через рівні умови доступу до імпорту, логістики та інфраструктури.

Висновки

Поточна модель ринку пального демонструє, що податки, слабка конкуренція та висока маржа взаємно підсилюють одна одну. За відсутності системних змін будь-яке подальше підвищення акцизів автоматично трансформуватиметься у додатковий ціновий тиск на громадян. Захист прав споживачів полягає не в адміністративному стримуванні цін, а у відновленні балансу між податковою політикою, конкуренцією та ринковою поведінкою операторів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: В.Омельченко