Попри обмежене зростання попиту на нафтопродукти у світі, нові НПЗ продовжують з’являтись. Але хто з гравців першим піде на скорочення?

У світі спостерігається обмежене зростання попиту на нафтопродукти на фоні постійного збільшення нафтопереробних потужностей. Це викликає запитання — хто першим візьме на себе ризик закриття частини потужностей?

Надприбутки закінчилися?

У період рекордних прибутків у галузі, що тривав останні роки, обґрунтувати зупинку або скорочення обсягів переробки було надзвичайно складно. Але якщо маржа почне суттєво знижуватись, учасники ринку можуть знову побачити сенс у згортанні діяльності. Варто зазначити, що поточна аналітика МЕА включає лише вже оголошені проєкти з виведення з експлуатації, тож реальний масштаб майбутньої раціоналізації, ймовірно, є суттєво більшим.

Планове технічне обслуговування є дорогим. Якщо при цьому середовище маржі є нестабільним або падає регіональний попит, що змушує операторів орієнтуватись на експорт, власники можуть розглядати варіанти продажу чи повного закриття активу. Особливо це актуально, якщо під час модернізації потрібно вкладати додатковий капітал для відповідності новим екологічним нормам, покращення енергоефективності чи переходу до виробництва низьковуглецевого пального — усі ці інвестиції можуть мати негативну окупність.

На черзі відкладання модернізації

У такому випадку раціональним рішенням може бути відкладання модернізації, продаж активу або повне згортання виробництва. Хоча продаж діючого НПЗ лишається бажаним для багатьох власників, знайти покупців стає дедалі складніше.

Окрім стратегічних покупок часток у великих азійських НПЗ з боку національних нафтокомпаній Близького Сходу — які зазвичай пов’язані з довгостроковими контрактами на постачання сирої нафти — інші іноземні компанії дедалі менше зацікавлені у таких активах. У розвинених країнах незалежні гравці поступово «викачують» залишкову вартість активів, не інвестуючи в них довгостроково. У цьому контексті саме торговельні доми залишаються найбільш імовірними покупцями.

Крім того, у регіонах на кшталт Каліфорнії законодавство, яке зобов’язує колишніх і теперішніх власників відповідати за майбутню рекультивацію територій, також стає чинником, який може схилити до рішення про закриття потужностей, а не їх продаж.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA 

Замовити тижневий звіт по ринку

Світовий попит на перероблені нафтопродукти сягне піку у 2027 році, після чого зниження споживання бензину та дизелю переважить приріст авіаційного пального. Азія нарощує переробні потужності швидше, ніж скорочуються заводи в ЄС і США, що створює глобальний надлишок. Близький Схід консолідує роль експортного центру, тоді як Атлантичний басейн стикається з ростом профіциту нафти.

Нафтопереробна галузь

Нафтопереробна галузь стикається з дедалі більшими викликами, адже зростання попиту обумовлюється переважно розвитком нафтохімії, яка все частіше базується на продуктах, що не проходять традиційну переробку, зокрема NGL (природні газові рідини). Очікується, що світовий попит на перероблені продукти досягне піку у 2027 році на рівні 86,3 млн барелів на добу — лише на 710 тис. барелів більше, ніж у 2024 році. Після цього падіння споживання бензину та дизпального перевищуватиме приріст попиту на нафту та авіаційне паливо.

Попит

Попит на нафтопродукти досягне піку у 2027 році, тоді як нові потужності в Азії перевищать потреби ринку, змушуючи дорогі заводи в США та Європі скорочувати виробництво.

Попри стримані прогнози зростання попиту, до 2030 року у світі очікується введення в експлуатацію 4,2 млн барелів/добу нових нафтопереробних потужностей, тоді як 1,6 млн барелів/добу потужностей буде виведено з експлуатації. Водночас чисте зростання потужностей значно перевищить попит на перероблені продукти, особливо в Азії — зокрема у Китаї та Індії — де розширення переважає закриття заводів у Європі та США. Це свідчить про необхідність подальшого закриття надлишкових потужностей, насамперед дорогих підприємств у Європі та на західному узбережжі США.

Баланс нафти

Із послабленням активності нафтопереробки в Європі та США до кінця десятиліття й одночасним зростанням нафтовидобутку в Америці, профіцит нафти в Атлантичному басейні збільшиться приблизно на 870 тис. барелів на добу — до 7,1 млн барелів/добу до 2030 року. Експорт нафтопродуктів з регіону зросте на 320 тис. барелів/добу — до 3,5 млн барелів/добу, оскільки місцевий попит скорочується швидше. Водночас активність нафтопереробки на Схід від Суеца не встигає за зростанням попиту, що дещо збільшить дефіцит пропозиції продуктів. Попри це, Близький Схід наростить постачання на 860 тис. барелів/добу до 2030 року, посилюючи свою роль як провідного експортно-орієнтованого нафтопереробного центру.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити щотижневий звіт по ринку

Глобальний інвестиційний тренд: менше нафти, більше альтернатив

Світові інвестиції у сектор постачання викопного палива у 2025 році очікуються на рівні **1 трлн доларів США**, що на **2% менше** за показники 2024 року. Це перше скорочення з 2020 року, що пов’язане з:

• різким падінням цін на нафту
• зростанням витрат через тарифи та інфляцію
• ризиками перенасичення ринку

Інвестиції в нафтову галузь (upstream) мають зменшитися на **близько 4%** – до рівня **менше ніж 570 млрд дол.**, а інвестиції в розвідку та видобуток нафти – орієнтовно на **6%**, переважно через зниження прибутковості у США.

Тиск витрат і зміни на ринку переробки

• Виробничі витрати зростають – на 3% для традиційних виробників, що знижує активність за наявних бюджетів.
• Маржа сервісних компаній скорочується, що може вдарити по якості та швидкості реалізації бурових і інфраструктурних робіт.
• Інвестиції в нафтопереробку у 2025 році досягнуть історичного мінімуму – близько 1 млн барелів на добу нових потужностей компенсуються аналогічними закриттями, тобто **загальний обсяг не зміниться**.
• Понад **90% таких інвестицій припадає на країни, що розвиваються**, у порівнянні з 66% у 2015 році.

Ставка на альтернативу: біопаливо, водень і CCUS

• У 2025 році інвестиції у **біопаливо, біогази та низьковуглецевий водень** зростуть на **30%** – майже до **25 млрд дол.**, після зростання на 20% у 2024 році.
• Рушіями залишаються **політики підтримки** – квоти, мандати, податкові стимули (особливо в США, Бразилії та ЄС).
• Попри скасування або затримки деяких проєктів, **інвестиції в «зелені» водневі проєкти** сягнуть **8 млрд дол.** (+70% за рік).

Зниження кліматичних амбіцій на тлі підвищених витрат

У 2024 році нафтові й газові компанії інвестували лише **22 млрд дол.** у низьковуглецеві технології – на **25% менше**, ніж у 2023-му. У 2025 році очікується подальше падіння на **10%**, попри активність нових гравців: **великих незалежних і національних компаній**.

CCUS: багато планів, мало фінансування

• У 2024 році у вловлювання та зберігання CO₂ (CCUS) інвестовано **4 млрд дол.**, діє понад **50 млн тонн** щорічної потужності.
• Для реалізації всіх затверджених проєктів до 2030 року потужність має зрости у **10 разів** – до **430 млн тонн**, а інвестиції відповідно мають зрости у рази.

Існує стійкий інвестиційний портфель проєктів CCUS, що вже мають затверджене фінансування, але потребують масштабного збільшення інвестицій у найближчі три роки.

Висновок для України

Глобальне зниження інвестицій у видобуток і переробку викопного палива відкриває нові вікна можливостей для України у сфері:

• розвитку біопалива (особливо з урахуванням агропотенціалу країни)
• інтеграції у європейські водневі ініціативи
• участі в проєктах із вловлювання вуглецю на базі ТЕС та нафтопереробних підприємств

Водночас зменшення інвестицій у нафтопереробку означає ризики для регіональних ринків пального, зокрема щодо **стабільності постачання дизельного пального та бензину**. Україні варто стратегічно переосмислити довгострокові пріоритети у формуванні енергетичного балансу.

—

Джерело: Terminal
За матеріалами:

* IEA World Energy Investment 2025
Додаткові джерела інформації:
* IEA Investment Topics
* IRENA Global Renewables Investment Data