Європа стикається з різким зростанням цін на електроенергію через перебої у глобальних постачаннях нафти й газу, спричинені геополітичним конфліктом навколо Ірану. Найбільш вразливими виявилися країни з високою залежністю від викопного палива, тоді як держави з розвиненою відновлюваною енергетикою демонструють більшу стабільність. Ситуація посилює роль «зеленої» енергетики як фактору цінової стійкості та енергетичної безпеки.

Енергетична криза в Європі: ціновий шок і нова роль відновлюваних джерел

Причини зростання цін: вплив газу як ключового цінового індикатора

• Європейський ринок електроенергії зазнає різкого підвищення цін через перебої у глобальних постачаннях нафти й газу.
• Основний фактор — геополітична напруженість навколо Ірану, яка обмежує доступність енергоресурсів.
• Газ визначає ціну електроенергії у багатьох країнах Європи, тому будь-яке подорожчання газу автоматично підвищує вартість електрики.
• Це пояснюється тим, що газові електростанції часто є «граничними» — тобто саме вони визначають кінцеву ринкову ціну.

Різниця між країнами: залежність від викопного палива проти ВДЕ

• Країни з високою часткою викопного палива стикаються з найбільш різким зростанням оптових цін.
• Натомість держави з розвиненою відновлюваною енергетикою демонструють вищу цінову стабільність.
• Зокрема, регіони з потужною гідроенергетикою змогли утримати відносно стабільні оптові ціни.
• Гідро-, вітрова та сонячна генерація не залежать від імпортованого палива, що знижує ризики цінових коливань.

Структурні проблеми енергосистеми Європи

• Попри розвиток ВДЕ, багато країн все ще використовують газ як балансуюче джерело енергії.
• Це означає, що навіть при значній частці «зеленої» генерації ціни залишаються залежними від газу.
• Країни з диверсифікованим енергобалансом (ВДЕ + атомна енергетика) демонструють більш помірне зростання цін.

Вплив на споживачів і бізнес

• Зростання тарифів на електроенергію поступово відчувають як домогосподарства, так і підприємства.
• Рівень впливу суттєво різниться залежно від:
  • структури енергобалансу країни;
  • державної політики;
  • ступеня залежності від імпортного палива.

Висновки: стратегічні зміни на ринку енергії

• Прискорення переходу до ВДЕ стає ключовим напрямом енергетичної політики Європи.
• Диверсифікація джерел енергії доводить свою ефективність у зниженні цінових ризиків.
• Зменшення залежності від імпортних викопних ресурсів розглядається як фактор економічної стабільності.
• Криза стимулює розвиток:
  • систем зберігання енергії;
  • локальних джерел генерації;
  • стійкої енергетичної інфраструктури.
• Ціноутворення дедалі більше залежить від структури генерації: чим більша частка ВДЕ, тим нижча волатильність цін.

Джерело: Terminal

За матеріалами: The Economic Times Energy

До кінця 2026 року Узбекистан має намір запустити 6770 МВт нових генеруючих потужностей, зокрема сонячні, теплові, вітрові електростанції та системи накопичення енергії. Загальний інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу країни налічує 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Виробництво електроенергії планується довести до 90 млрд кВт·год — це на 40% більше, ніж у 2020 році.

Енергетична стратегія Узбекистану: цифри, завдання, темпи

Поточний стан і амбіції

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв провів нараду щодо реалізації великих енергетичних проєктів, підвищення стійкості енергосистеми та енергоефективності. Обговорення відбулося у форматі критичного аналізу — з акцентом на затягування процедур і необхідність пришвидшення рішень.

• Сумарна встановлена генеруюча потужність країни — 25,8 тис. МВт.
• Із них 8000 МВт (31%) забезпечують сонячні, вітрові та гідроелектростанції.
• У 2026 році виробництво електроенергії планують довести до 90 млрд кВт·год.
• Це на 40% більше, ніж у 2020 році.

КВт·год (кіловат-година) — це одиниця вимірювання обсягу виробленої або спожитої електроенергії. Для розуміння масштабів: 90 млрд кВт·год — це рівень, що відповідає потребам економіки з високими темпами індустріального розвитку.

На тлі економічного зростання та розширення промисловості у 2026 році очікується додаткове зростання споживання електроенергії ще на 1 млрд кВт·год.

Нові потужності: структура генерації

До кінця року планується введення 6770 МВт нових потужностей, зокрема:

• 2800 МВт — сонячна генерація;
• 2500 МВт — теплова генерація;
• 470 МВт — вітрова генерація;
• 68 МВт — гідроенергетика;
• 884 МВт — системи накопичення енергії.

Системи накопичення енергії — це технології, які дозволяють зберігати електроенергію (зокрема від сонячних і вітрових станцій) та використовувати її у пікові години споживання, підвищуючи стабільність енергосистеми.

Інвестиції: масштаб і пріоритети

Інвестиційний портфель паливно-енергетичного комплексу включає 133 проєкти на 51,4 млрд доларів. Водночас окремо виділено 73 стратегічні проєкти загальною вартістю 43 млрд доларів, для яких необхідно виробити системний підхід реалізації.

Міністр енергетики Журабек Мірзамахмудов повідомив, що у 2026 році планується залучити понад 10 млрд доларів іноземних інвестицій.

«Поруч із цим доручено забезпечувати використання якісної та ефективної вітчизняної продукції, розширювати її виробництво та налагодити роботу з новим агентством у цьому напрямку. Також у поточному році поставлено завдання забезпечити використання в енергетичних проєктах місцевої продукції щонайменше на суму, еквівалентну 1 млрд доларів», — зазначив міністр енергетики.

• У 2025 році обсяг місцевої складової в інвестиційних проєктах становив 737 млн доларів.
• У 2026 році поставлено завдання перевищити 1 млрд доларів.

Регіональні проєкти

У 2026 році в Самаркандській області реалізують два великі енергетичні проєкти:

• Будівництво вітрової електростанції потужністю 500 МВт у Булунгурському районі.
• Зведення сонячної електростанції загальною потужністю 1000 МВт (дві черги по 500 МВт) у масиві Сазаган Нурабадського району.

У Бухарській області найближчими роками планують реалізувати ще шість великих проєктів на основі сонячної та вітрової енергетики загальною потужністю понад 3000 МВт на рік.

Проблемні питання

Під час наради було розкритиковано випадки затягування погоджень та процедур виділення земельних ділянок, що призводить до відтермінування запуску нових і розширення чинних проєктів.

• Дано доручення прискорити питання надання земель.
• Окрему увагу приділено зміні категорій земель для енергетичних об’єктів.
• Наголошено на координації між Міністерством енергетики та регіональними органами влади.

Що означає ця стратегія

Енергетична політика Узбекистану демонструє кілька системних акцентів:

• Диверсифікація генерації — поєднання сонячної, вітрової, теплової енергетики та накопичувачів.
• Зростання частки ВДЕ (відновлюваних джерел енергії) — вже 31% встановленої потужності.
• Акцент на локалізацію виробництва — понад 1 млрд доларів місцевої складової у 2026 році.
• Активне залучення іноземного капіталу — понад 10 млрд доларів протягом року.

Таким чином, країна намагається одночасно нарощувати обсяги генерації, підвищувати стійкість енергосистеми та розвивати внутрішній промисловий потенціал.

Джерело: Terminal

За матеріалами: gazeta.uz

Відсутність США на флагманському кліматичному саміті COP30 в Бразилії підкреслила відхід Вашингтона від лідерства у декарбонізації, тоді як Китай, нарощуючи масове та дешеве виробництво сонячних і вітрових технологій, закріплює свою домінуючу роль у глобальних ланцюгах постачання чистої енергетики. Завдяки падінню вартості «зелених» технологій саме країни Глобального Півдня — від Бразилії до Пакистану й Кенії — сьогодні демонструють найшвидші темпи переходу до сонячної генерації, часто випереджаючи Сполучені Штати за часткою сонця в енергобалансі.

Китай та чиста енергетика Глобального Півдня

• COP30 у Белені (Бразилія)
  • Відсутність високопоставлених представників США → символічний крок назад від кліматичного лідерства
  • Політичний сигнал: світ продовжує декарбонізацію без опори на Вашингтон
• Вакуум лідерства заповнює Китай
  • Масштабне виробництво сонячних панелей і вітрових турбін
  • +300 ГВт доданої вітро- та сонячної потужності від початку року
  • Потужність майже у 5 разів більша за всю відновлювану генерацію Великої Британії
• Глобальний Південь як новий драйвер «зеленої» хвилі
  • Швидке зростання в Південній Америці, Африці, Азії та на Близькому Сході
  • Бразилія, Чилі, Ель-Сальвадор, Марокко, Кенія, Намібія, Пакистан — серед лідерів
  • ≈63% ринків, що формуються в Африці, Азії та Латинській Америці, отримують із сонця більшу частку електроенергії, ніж США
• Економіка дешевого сонця
  • Обвал цін на вітрові та сонячні технології
  • Стимул до стрибкоподібного переходу — за роки, а не десятиліття
  • Китайські обсяги виробництва роблять перехід фінансово досяжним
• Геополітичні наслідки
  • Китай отримує майже повну домінацію в ланцюгах постачання чистої енергетики
  • Посилення впливу Пекіна на енергетичну політику країн, що розвиваються
  • Зірвані обіцянки кліматичного фінансування з боку інших країн залишають Китай ключовим «енергетичним рятівником» для багатьох економік

COP30 без США: символічний розрив із кліматичним лідерством

Щорічна кліматична конференція ООН розпочалася в Белені (Бразилія) з історичного прецеденту: Сполучені Штати не направили жодного високопоставленого представника на флагманський саміт COP30. Цей дипломатичний жест логічно продовжує політичну лінію адміністрації Дональда Трампа, яка раніше вивела країну з Паризької кліматичної угоди.

• США — найбільша економіка світу — фактично відійшли від активного просування чистої енергетики.
• Попри це, решта світу рухається «на повній швидкості» у напрямку декарбонізації та електрифікації.
• Відсутність Вашингтона створює політичний та технологічний вакуум у глобальному кліматичному управлінні.

Китайський лідер Сі Цзіньпін також не прибув на COP30, але це не зменшує присутності Пекіна. Його вплив виражається не в протокольних виступах, а в реальних технологіях та інвестиціях, які вже змінюють енергетику Латинської Америки та інших регіонів.

«Хоча лідер Китаю також не бере участі, COP продемонструє, яких успіхів досягла індустрія чистих технологій Пекіна в Латинській Америці… Бразилія обрала китайські електромобілі для перевезення учасників, що є сигналом: світ рухається далі, навіть без політичного та технологічного лідерства США»
— експерт у коментарі для Semafor

Китайський ривок: 300 ГВт за один рік і п’ятиразова перевага над Британією

На тлі американської паузи Китай перетворився на фактичного центру масового виробництва сонячних та вітрових технологій, що зміщує баланс сил у глобальній енергетиці.

• Від початку року Китай додав 300 ГВт сонячних і вітрових потужностей.
• Це майже у п’ять разів більше за всю сукупну відновлювану генерацію Великої Британії.
• Масштаби й дешевизна китайських панелей і турбін роблять Пекін головним постачальником чистої енергетики у світі.

Цей приріст вписується у ширший тренд: уперше в історії відновлювана генерація обігнала вугілля як найбільше джерело електроенергії у світі. Китай, завдяки своїм інвестиціям та виробничим лініям, став ключовим драйвером цього переломного моменту.

Глобальний Південь випереджає США за темпами «сонячного» переходу

Водночас історія нової «зеленої хвилі» — це не лише про Китай, Європу чи інші економічно потужні держави. У центрі сюжету опиняються країни, що розвиваються, для яких падіння цін на сонячну енергетику відкрило вікно можливостей для швидкого енергетичного стрибка.

• Південна Америка, Африка, Південно-Східна Азія та Близький Схід демонструють одні з найшвидших темпів зростання чистої енергетики у світі.
• Бразилія, Чилі, Ель-Сальвадор, Марокко, Кенія та Намібія випередили США за траєкторіями розвитку чистої енергетики.
• За даними Yale Environment 360, близько 63% ринків, що формуються в Африці, Азії та Латинській Америці, отримують із сонця більшу частку електроенергії, ніж Сполучені Штати.

Такий розподіл ролей змінює загальноприйняте уявлення, де саме мають відбуватися «найпросунутіші» енергетичні переходи. Традиційна картина, в якій основні інновації закріплені за Північною Америкою та Західною Європою, більше не відображає реальність.

«Деякі країни здійснюють приголомшливо швидкі енергетичні переходи, додаючи сонячні потужності такими темпами, що вони стають основним джерелом електроенергії протягом років, а не десятиліть» — CNN

Одним із яскравих прикладів такого стрибка називають Пакистан, який «практично за одну мить» став одним із найбільших нових споживачів сонячної енергетики у світі.

Революція масштабу: коли сонце зростає за роки, а не десятиліття

Феномен надшвидкого переходу до сонця та вітру базується на поєднанні двох факторів: різкого здешевлення технологій та китайського масового виробництва.

«Масштаби розгортання сонячної енергетики за такий короткий період, як зараз, ще ніколи й ніде раніше не спостерігалися»
— Ян Розенау, керівник енергетичної програми Інституту зміни довкілля Оксфордського університету

Ключова логіка, яку підтверджують експерти, полягає в тому, що саме Китай створив економічні умови для такого стрибка.

«Ми бачимо, як світ починає користатися вигодами від цього масштабу, що дає змогу економікам, які з’являються, справді скористатися можливістю та стрибнути в наступну енергетичну еру»
— Ларс Ніттер Хавро, керівник напрямку енергетичних макродосліджень Rystad Energy

• Зниження вартості панелей і турбін робить сонячну та вітрову енергію конкурентними навіть без масштабних субсидій.
• Країни Глобального Півдня отримують шанс обійти «вуглецеву» стадію розвитку енергетики й перейти одразу до чистих технологій.
• Цей перехід відбувається саме тому, що китайські виробничі потужності забезпечують дешеве та масове постачання обладнання.

Китай як «енергетичний хребет» декарбонізації та провал кліматичного фінансування

Масштаб і доступність китайського виробництва сформували майже повну домінацію Пекіна в глобальних ланцюгах постачання чистої енергетики та посилили його вплив на енергетичну політику країн, що розвиваються.

• Китай став «єдиною реалістичною опорою» для багатьох економік, які прагнуть декарбонізуватися.
• Інші механізми здешевлення енергетичного переходу — передусім обіцяне, але зірване кліматичне фінансування — виявилися масштабними провалами.
• У результаті саме доступ до китайських технологій визначає, чи залишатиметься декарбонізація економічно досяжною для значної частини світу.

Таким чином, нинішня архітектура глобальної енергетики виглядає так:

• США, попри економічну міць, відступають від ролі лідера в чистій енергетиці.
• Китай посідає місце ключового постачальника і технологічного «локомотива».
• Країни Глобального Півдня стають передовою лінією енергетичного переходу, спираючись на доступне китайське обладнання.

Висновки: переформатування енергетичної геополітики

Головна «інновація» нинішнього етапу енергетичного переходу полягає не лише в технологіях, а у перерозподілі ролей між центрами сили:

• Політичний сигнал COP30: світові процеси декарбонізації вже не залежать від участі США на найвищому рівні.
• Економічний факт: без китайського масового виробництва вітрових та сонячних технологій значна частина країн не могла б дозволити собі нинішні темпи переходу.
• Ринкова реальність: перевага Глобального Півдня в темпах впровадження сонячної генерації означає, що майбутня карта енергетичного впливу буде значно відрізнятися від звичної.

У сукупності ці фактори створюють ситуацію, коли дешеві китайські «зелені» технології, що масово постачаються на ринки, що розвиваються, не лише прискорюють глобальну декарбонізацію, а й формують нову геополітичну конфігурацію у сфері енергетики.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Державна компанія Oil and Natural Gas Corporation Limited (ONGC), найбільший видобувач нафти й газу в Індії, зазнала скорочення чистого прибутку у квітні–червні 2025 року через зниження цін на нафту та майже незмінні обсяги видобутку.

Фінансові результати та стратегія ONGC

• Фінансові показники: Чистий прибуток у першому кварталі фінансового року 2025/2026 склав $917 млн (80,24 млрд індійських рупій), що на 10% менше, ніж за аналогічний період минулого року.
• Дохід зменшився на 9,3% – до $3,65 млрд (320 млрд рупій).
• Середня ціна реалізації нафти впала до $67,87 за барель з $80,64 за барель у квітні–червні 2024 року.

• Ринкові умови: Ціни на нафту у квітні–червні 2025 року знизилися приблизно на 10% на тлі високої волатильності, спричиненої тарифною політикою США та війною між Ізраїлем і Іраном.
• Світові ринки рухаються до надлишку пропозиції нафти, що створює додатковий тиск на ціни.

• Видобуток: Видобуток сирої нафти склав 4,683 млн тонн проти 4,629 млн тонн у квітні–червні 2024 року.
• Видобуток природного газу залишився майже без змін – 4,846 млрд кубометрів за квартал.

• Стратегія диверсифікації: ONGC планує розширювати діяльність у сферах нафтопереробки, нафтохімії, торгівлі СПГ та відновлюваної енергетики.
• У березні керівництво компанії заявило, що нові напрями бізнесу допоможуть захиститися від ризиків низьких цін на нафту.

«Світ рухається до надлишку постачання нафти, що означає зниження цін», – наголосив директор зі стратегії ONGC Арунандшу Саркар у березневому інтерв’ю Bloomberg.

• Інфраструктурні плани: компанія вже розглядає бронювання потужностей для регазифікації СПГ на західному узбережжі Індії та веде переговори щодо постачання газу з міськими дистриб’юторами.
• Заплановано будівництво нафтопереробного заводу. Минулого року повідомлялося про оцінку проєкту НПЗ і нафтохімічного комплексу вартістю $8,3 млрд у найбільш населеному штаті Індії для задоволення зростаючого попиту на пальне.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

29 липня 2025 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), ухвалила постанови №1144 та №1145, які внесли зміни до Кодексу системи передачі (КСП) та Кодексу систем розподілу (КСР) для реалізації механізмів первинного законодавства щодо підключення об’єктів відновлюваної енергетики. Більшість положень набули чинності 2 серпня 2025 року, після офіційної публікації 1 серпня 2025 року.

Нові механізми підключення та використання мереж

1. Бронювання пропускної спроможності для вітрових проєктів

• Для ВЕС потужністю понад 20 МВт, що підключаються до системи передачі.
• Подача заявки до ОСП із графічними матеріалами, копіями реєстраційних документів та, за наявності, ТЕО.
• Підготовка технічного рішення ОСП та підписання стандартного договору бронювання у строк до 10 робочих днів.
• Внесення застави €5/кВт на ескроу-рахунок протягом 20 днів після підписання.
• Видача остаточного технічного рішення упродовж 10 робочих днів після затвердження проєктної документації.

2. Cable pooling — спільне використання точок приєднання

• Дозволяє підключати «субвиробників» понад 1 МВт до внутрішніх мереж головного виробника за тристороннім договором з оператором мережі.
• Оператор має 10 робочих днів для надання договору та техумов після отримання заявки.
• Встановлюються лічильники, обладнання контролю, техвимоги до реконструкції мереж.
• Передоплата €10/кВт не застосовується.
• Договір визначає алгоритм розподілу потужності, баланс, відповідальність і порядок відключень.

3. Передоплата за підключення до системи передачі

• Обов’язковий платіж €10/кВт — 50% упродовж 30 днів після отримання техумов, решта — до 12 місяців.
• Передбачено часткове повернення у разі невикористання та додаткові платежі у разі перевищення потреб.

4. Підключення систем накопичення енергії (BESS)

• Дозволено підключення до внутрішніх мереж виробника з дотриманням обмежень потужності та автоматики.
• У разі відбору електроенергії з мережі застосовуються стандартні процедури підключення.

5. Строки дії договорів про приєднання

• Максимум 3 роки з можливістю одноразового продовження ще на 3 роки.
• Продовження можливе за умови затвердження проєкту, оплати та наявності дозволів на будівництво.
• Дозволено електронні підписи.

Висновки: зміни створюють єдині стандарти підключення, стимулюють розвиток вітрових та накопичувальних проєктів, запроваджують cable pooling як ефективний інструмент спільного використання мереж, а також посилюють фінансову дисципліну через передоплати та чіткі строки реалізації.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Dentons

Італійська компанія Sapio розпочала зведення першого в країні заводу з виробництва відновлюваного водню під тиском 500 бар у Порто-Маргера біля Венеції. Проєкт спрямований на розвиток стратегічного енергетичного хабу для сталого промислового та логістичного розвитку.

Інвестиції та підтримка проєкту

• Проєкт отримав близько €17 млн фінансування у межах ініціативи Hydrogen Valley в Brownfield Industrial Areas за Національним планом відновлення та стійкості (PNRR).
• €14 млн призначено на електролізер і систему компресії Sapio потужністю 500 бар, ще €3 млн — на будівництво окремої фотоелектричної установки на 2 МВт від компанії ECO+ECO.

Мета та плани розвитку

Sapio, що виробляє водень з 1922 року, планує інвестувати близько €40 млн у 2024–2026 роках для переоснащення промислового комплексу промислових газів у Порто-Маргера.

«Ці інвестиції є першим кроком до створення стратегічного енергетичного хабу в цьому районі, здатного відновити Порто-Маргера та зробити його привабливішим для сталого промислового, логістичного й дослідницько-розробного розвитку», — зазначив Альберто Доссі, президент групи Sapio.

Технічні характеристики та терміни

• У межах проєкту встановлять електролізер потужністю 5 МВт для виробництва близько 500 тонн на рік відновлюваного водню.
• Передбачено створення логістичного хабу для транспортування водню високого тиску у 500-барових трейлерах.
• Завершення будівництва заплановане до 30 червня 2026 року відповідно до вимог PNRR.

Джерело: Terminal

За матеріалами: qcintel.com

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Іспанія має значний потенціал для розвитку чистих технологій, зокрема зеленого водню, завдяки рясним ресурсам відновлюваної енергії, сильним промисловим кластерам та чіткій державній підтримці.

Фінансова підтримка та інвестиції для розвитку водневої інфраструктури

На заході в Мадриді, організованому BBVA та Hy24, глобальний керівник зі стратегії сталого розвитку BBVA Роберто Альбаладахо наголосив на ключових перевагах Іспанії:

• Рясні джерела відновлюваної енергії, які забезпечують конкурентоздатне виробництво зеленого водню
• Потужна промислова база та готовність інвестувати у масштабування технологій
• Публічні зобовʼязання уряду щодо підтримки декарбонізації

За словами Альбаладахо, «зелений водень є великою можливістю підвищити конкурентоспроможність іспанських компаній». Він зазначив, що «вісім з 15 проєктів з виробництва водню з відновлюваної енергії, схвалених Єврокомісією, реалізують в Іспанії». Для них передбачено фінансування майже на €300 млн – найбільший обсяг серед пʼяти країн-бенефіціарів.

Водночас він підкреслив, що «декарбонізація має бути економічно виправданою». Хоча технології сонячної та вітрової енергії вже є прибутковими, зелений водень, вуглецеве уловлювання та стійкі види пального «потребують підтримки для масштабування».

BBVA наголошує на ролі фінансових інституцій не лише у фінансуванні, а й у сприянні переходу та інноваціям, необхідним для досягнення кліматичних цілей.

Інфраструктурні ініціативи та транскордонна співпраця

Пʼєр-Етьєн Фран, CEO Hy24, зазначив, що Іспанія демонструє можливість реалізації зеленого водню завдяки передовій відновлюваній енергетиці, міцній промисловій базі та транскордонній інфраструктурі, зокрема проєкту H2med – водневому трубопроводу на 2 млн тонн на рік, який має зʼєднати Іберійський півострів із Францією та Німеччиною.

«Масштабування водневої галузі неможливо досягти лише завдяки амбіціям – потрібна стабільна та стійка політична підтримка», – наголосив Фран.

Артуро Гонсало Айспірі, CEO іспанського TSO Enagás, підкреслив, що Іспанія добре позиційована, щоб виробляти найбільш конкурентний зелений водень у ЄС. Він відзначив консолідацію лідерства Іспанії у розвитку водневої інфраструктури через коридор H2med та Іспанську водневу мережу.

«Ця інфраструктура є необхідною для створення європейського ринку водню з власною промисловістю та енергетичними ресурсами», – додав Айспірі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: BBVA

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Польська нафтова компанія ORLEN успішно розмістила зелені єврооблігації на 600 млн євро для фінансування енергетичного переходу. Залучені кошти підуть на розвиток відновлюваних джерел енергії, нульових викидів у транспорті (електричні та водневі авто) та підвищення енергоефективності.

Стратегія переходу та фінансування

ORLEN повідомила про успішне розміщення семирічних зелених облігацій з фіксованою ставкою 3.625% річних, з погашенням 2 липня 2032 року. За даними компанії, розміщення було перепідписане у 2.5 раза.

«Енергетичний перехід та створення вартості Групи ORLEN до 2035 року вимагають інвестицій понад 30 млрд злотих на рік. Тому важливо забезпечити стабільне фінансування цього розвитку», – заявив Іренеуш Фонфара, президент правління ORLEN.

• Кошти підуть на: розвиток ВДЕ
• створення нульових викидів у транспорті для електричних і водневих автомобілів
• інвестиції в підвищення енергоефективності

Відмова від вугілля

Компанія підтвердила плани припинити виробництво електроенергії на вугіллі до 2030 року та відмовитися від використання вугілля у системах опалення до 2035 року. Їхню роль мають замінити газові установки, відновлювані джерела енергії, водень і малі модульні реактори.

Водночас у червні ORLEN оголосила про отримання 1.7 млрд злотих від польського уряду в межах Національного плану відновлення для реалізації водневих проєктів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Quantum Commodity Intelligence

Замовити тижневий звіт по ринку

Оперативна інформація по ринках пального

Пропозиції Республіканської партії США щодо змін до податкових кредитів Закону про зниження інфляції (IRA) викликають серйозну стурбованість у галузі через потенційні «ефекти доміно» для інвестицій у чисту енергетику та економіку загалом.

Обговорення змін до податкових стимулів

Американський ринок податкового капіталу значно зріс із 2022 по 2024 рік — з 18 млрд до 40 млрд доларів США — завдяки можливості передавати чисті енергетичні податкові кредити третім особам.

• Це спростило фінансування проєктів у США.
• Багато компаній з різних секторів купують такі кредити, навіть якщо їхня діяльність не пов’язана з енергетикою.

Амiш Шах, партнер з податкового права в Holland & Knight, підкреслив:

«Це не лише про енергетичні податкові кредити. Це має величезні ефекти для економіки в цілому, і важливо це пам’ятати».

Загроза від нових положень щодо іноземних компаній

Увагу юристів і девелоперів проєктів привернули положення про «іноземні компанії занепокоєння» (FEOC) у проєктах законів Палати представників і Сенату.

• Обмеження стосуються технологічно нейтральних кредитів 45Y і 48E для виробництва та інвестицій у чисту електроенергію, а також кредиту 45X для передових енергетичних виробництв.
• Законопроєкт Палати представників забороняє участь проєктів, які отримують «матеріальну» допомогу від компаній із Північної Кореї, Китаю, ірану чи рф без винятків de minimis, що робить положення «непрактичними» на думку індустрії.
• Натомість Сенат пропонує поступове порогове значення витрат без зворотної сили, що дозволить проєктам, які розпочали будівництво у 2024 році, зберегти чинні умови до 2028 року.

«Якщо ви змогли забезпечити безпечну гавані для цих проєктів, у вас загалом є час до 2028 року, щоб ввести їх в експлуатацію», — пояснив Стівен Шмолл з Alvarez & Marsal Tax.

Фінансові аспекти та ризики для ринку

• Кредити 45Y і 48E для вітрових і сонячних проєктів знижуватимуться з 2026 року — до 60% вартості, 20% у 2027-му, а у 2028 році — будуть скасовані.
• Інші безвуглецеві технології, включно з накопиченням енергії, зберігатимуть повні кредити до 2033 року.

Стівен Шмолл звернув увагу:

«Ціноутворення на ринку PPA (договорів купівлі електроенергії) може суттєво змінитися, якщо частина учасників отримає повні кредити, а інші — ні».

Перспективи попри обмеження

Попри можливі скорочення чи зміни, ринок податкових кредитів може зберегти активність.

«Усе це перемішується в одній великій мисці, і подивимося, що буде в результаті», — додав Амiш Шах.

Джерело: Terminal

За матеріалами: S&P G

Уряд Німеччини планує впровадити один із найжорсткіших штрафів у Європі — €17 000 за кожну тонну нестачі синтетичного авіаційного палива (e‑SAF) відповідно до вимог ReFuelEU Aviation. Цей крок підкреслює серйозність намірів країни у сфері декарбонізації авіації.

Норми та зобов’язання

• Обов’язкове домішування e‑SAF запроваджується з 2030 року: щонайменше 0,7 % щороку та 1,2 % у середньому у 2030–31 роках.
• Поступове зростання частки: 2 % у 2032 році, 5 % — у 2035-му, та 35 % — до 2050 року.
• Розмір штрафу має бути не меншим за подвійну різницю вартості між e‑SAF та звичайним авіаційним пальним.
• Європейське агентство з безпеки польотів (EASA) розрахувало мінімальний штраф у €13 922/т. Німецька ініціатива встановлює планку вище — €17 000/т.

Розвиток e‑SAF

• e‑SAF можна виробляти з відновлюваного водню або низьковуглецевого, зокрема отриманого за допомогою електролізу з використанням ядерної енергії.
• Пряме використання водню в авіації допускається, хоча це вважається довгостроковою перспективою.
• Німеччина раніше пропонувала національні квоти e‑SAF, але відмовилась від них після ухвалення єдиних правил ЄС.

Регуляторні виклики

• Більшість проєктів з виробництва e‑SAF у Європі залишаються на початковій стадії розвитку.
• Інвестори очікують більшої ясності щодо механізмів штрафів та підтримки проєктів, щоб приймати фінальні інвестиційні рішення.

Висновки

• Штраф у €17 000/т — один з найвищих у ЄС — має стати стимулом для прискорення інвестицій у виробництво e‑SAF.
• Однак ринок потребує додаткових стимулів, аби зробити e‑SAF доступним і конкурентоспроможним у найближчі десятиліття.

Джерело: Terminal

За матеріалами:

• Argus Media
• BioEnergy Times

Додаткові джерела інформації:

• H₂ View – draft law & RFNBO targets
• Transport & Environment – ReFuelEU penalties briefing

Замовити тижневий звіт по ринку