Рентабельність нафтопереробки зберігається на рівні, вищому за середній, однак зростаюча пропозиція дешевої нафти може тиснути на маржі. Попри те, що рентабельність нафтопереробки вища за середню у другій половині минулого десятиліття, вона дещо знизилась порівняно з торішнім рівнем. Поточне середовище сприятливих марж обумовлене як структурними, так і циклічними факторами.

Рентабельність НПЗ

Індустрія переробки залишається висококонкурентною. Заводи отримують перевагу від економії на масштабах, але використовують уніфіковані технології та процеси. Бар’єри для входу залишаються високими через капіталомісткість і тривалі строки реалізації проєктів. Це ускладнюється екологічними обмеженнями в розвинених країнах, що надає перевагу існуючим гравцям. Конкурентні переваги підтримуються завдяки власним або ліцензованим технологіям.

Втім, виробники часто мають стимул збільшувати обсяги переробки за умов доступу до додаткової сировини. Однак така практика — особливо у разі надходження зниженої або дешевої нафти — у довгостроковій перспективі підриває загальносвітовий рівень маржі.

Складність НПЗ — запорука виживання

Традиційно більш складні НПЗ отримують вищу рентабельність за рахунок переробки важкої та сірчистої нафти або напівфабрикатів, трансформуючи їх у продукти з доданою вартістю — бензин, дизпаливо, авіапаливо — на відміну від мазуту та інших низькомаржинальних продуктів. Також перевагу мають заводи у США (узбережжя Мексиканської затоки) та Близькому Сході, які отримують доступ до дешевших сировинних ресурсів порівняно з підприємствами Північної Європи або Азії.

Із початку десятиліття ОПЕК+ цілеспрямовано обмежує видобуток, щоб підтримати ціни. Зокрема, обсяги експорту нафти з Близького Сходу до США у 2024 році впали до мінімуму за 40 років — 530 тис. барелів на добу. Подібна тенденція спостерігається і щодо Європи. Це зменшило конкуренцію між канадською важкою нафтою Western Canada Select (WCS) та близькосхідними сортами, що призвело до дефіциту важкої нафти у США.

Маржі переробки у США та Європі (2019–2025)

За умов дефіциту важкої нафти, переробники вдавались до трьох основних стратегій: закупівля спотової сировини за вищими цінами, використання запасів (що створює додаткову напругу на ринку) або зниження обсягів переробки. Такий вибір транслює ситуацію на ринку нафти у відповідні зміни на ринку нафтопродуктів.

Таким чином, контанго чи беквордейшн на ринку нафти перетікає в аналогічну структуру ринку продуктів. Рестриктивна політика ОПЕК+ в останні роки допомогла підтримати загальну прибутковість галузі. Водночас це звузило диференціал у маржах між складними та простішими НПЗ. Проте нещодавні сигнали про розворот політики ОПЕК+ і нарощування видобутку створюють ризик перенасичення ринку та зниження маржі, якщо виробники не втримаються від спокуси збільшити обсяги переробки дешевшої нафти.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку