Європейський Союз презентував дорожню карту повного розриву енергетичних зв’язків із росією. План передбачає поступову і скоординовану відмову від імпорту російських газу, нафти та ядерного палива до 2027 року. Документ передбачає диверсифікацію постачання, збільшення обсягів ЗПГ, контроль за російським тіньовим флотом та розвиток власного виробництва енергоресурсів і радіоізотопів.

ЄС припинить свою залежність від російських енергоносіїв, зупинивши імпорт газу й нафти та поетапно відмовившись від ядерної енергії з росії, забезпечуючи при цьому стабільне постачання енергії та цінову стабільність в усьому Союзі. Представлена Європейською комісією дорожня карта «REPowerEU» відкриває шлях до повної енергетичної незалежності ЄС.

Попри значний прогрес, досягнутий завдяки санкціям і плану «REPowerEU» після вторгнення росії в Україну, у 2024 році спостерігалося часткове відновлення імпорту російського газу. Це змусило Єврокомісію ініціювати скоординовану відповідь на збереження ризиків для енергетичної безпеки.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила:

«Війна в Україні брутально викрила ризики шантажу, економічного примусу та цінових потрясінь. Завдяки REPowerEU ми диверсифікували енергопостачання й суттєво скоротили залежність від російського викопного палива. Настав час повністю розірвати енергетичні зв’язки з ненадійним постачальником. Енергія, яка надходить до Європи, не повинна фінансувати агресивну війну проти України».

Ключові положення дорожньої карти:

• Газ:
  • нові контракти з російськими постачальниками (трубопровідний і ЗПГ) будуть заборонені,
  • чинні спотові контракти мають бути припинені до кінця 2025 року,
  • весь залишок імпорту має бути припинений до 2027 року.
• Нафта:
  • Єврокомісія запропонує заходи щодо боротьби з тіньовим флотом росії, який транспортує нафту в обхід санкцій.
• Ядерна енергетика:
  • очікується заборона нових контрактів на постачання урану та збагаченого урану з росії,
  • Європейська ініціатива «Радіоізотопна долина» має забезпечити виробництво медичних радіоізотопів у межах ЄС.

У 2025 році очікується зростання глобальних потужностей ЗПГ на 200 млрд кубометрів, що в п’ять разів перевищує обсяги поточного імпорту газу з росії до ЄС. Водночас Єврокомісія планує скоротити споживання природного газу на 40—50 млрд куб. м до 2027 року.

Дорожня карта також передбачає:

• об’єднання попиту на газ між державами-членами,
• оптимальне використання інфраструктури,
• покращення прозорості і контролю за російськими потоками енергоносіїв.

Ці заходи спираються на досягнення Плану «REPowerEU», впровадженого у травні 2022 року у відповідь на вторгнення росії в Україну. Відтоді:

• імпорт російського газу скоротився з 150 млрд куб. м (2021 р.) до 52 млрд куб. м (2024 р.),
• частка російського газу в імпорті впала з 45% до 19%,
• імпорт російського вугілля повністю заборонено,
• імпорт нафти знизився з 27% до 3%.

Держави-члени, що мають реактори типу ВВЕР, просунулись у відмові від російського ядерного палива на користь альтернативних постачальників.

Водночас дорожня карта гармонізується з іншими ініціативами ЄС:
«Компасом конкурентоспроможності», Угодою про чисту промисловість та Планом дій щодо доступної за ціною енергії.

Таким чином, Європа не лише посилює свою енергетичну безпеку, а й стимулює економіку, прискорює декарбонізацію та зміцнює свою геополітичну незалежність.

Джерело: НТЦ Псіхєя mailto:oil@ukroil.com.ua

За матеріалами:  ec.europa.eu

Європейський Союз активно розвиває водневу енергетику, впроваджуючи стратегії та підтримуючи проєкти, проте для досягнення амбітних цілей необхідні додаткові зусилля. До 2030 року ЄС планує виробляти 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпортувати ще 10 мільйонів тонн. Однак реалізація цих планів потребує покращення фінансових механізмів, розвитку інфраструктури та узгодження національних цілей із загальноєвропейськими. Водночас невизначеність щодо підтримки та складність регуляторних процедур уповільнюють розвиток галузі.

На рівні політики Європейський Союз запустив масштабні стратегії та механізми підтримки водневої галузі, проте для повноцінного впровадження необхідні додаткові кроки. Європейська воднева стратегія та ініціатива RePowerEU встановили цілі щодо виробництва 10 мільйонів тонн відновлюваного водню та імпорту ще 10 мільйонів тонн до 2030 року. Регуляторна рамка включає цілі та визначення, пов’язані з відновлюваним воднем, зокрема Делегований акт щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Суворі умови щодо часової та географічної кореляції можуть призвести до необхідності додаткових потужностей для зберігання та, як наслідок, до збільшення витрат на розвиток.

Для досягнення цих цілей необхідні надійні фінансові інструменти для підтримки розробників проєктів та учасників галузі, прискорення розвитку транспортної та розподільної інфраструктури, а також нарощування необхідних компетенцій.

ЄС структурував широкий спектр субсидій, стимулів та фінансових інструментів. Однак процес затвердження для отримання цих коштів є тривалим (від 12 до 24 місяців) і складним, що уповільнює реалізацію проєктів і ставить під загрозу досягнення цілей ЄС.

Станом на грудень 2024 року 60% європейських амбіцій щодо виробництва відновлюваного водню покриваються національними цілями. Країни-члени ЄС мають узгодити свої політичні цілі та зробити їх відповідним із загальноєвропейськими, зокрема щодо темпів нарощування виробництва до 2030 року.

Складність європейських та національних механізмів фінансування вимагає покращення доступності та прозорості чинних інструментів. Довгострокова видимість для інвесторів також має вирішальне значення, зокрема шляхом забезпечення стабільності схем підтримки.

Попри те, що воднева галузь ЄС розвивається, вона ще не має ланцюга постачання, здатного задовольнити її амбітні цілі. Технологічні рішення вже доступні, а промислове масштабування триває: до 1,2 ГВт додаткових потужностей з виробництва електролізерів почнуть роботу до кінця 2025 року. Виробникам необхідна підтримка для подолання «долини смерті», пов’язаної з потенційними затримками у розвитку ринку.

Метою Європейського водневого індексу є аналіз стану водневої галузі в Європі. Він пропонує комплексну рамку для оцінки зрілості європейської водневої промисловості та визначає пріоритетні дії для впровадження у 2025 році. Аналіз зосереджується на низьковуглецевому водні, хоча кількісні дослідження стосуються відновлюваного водню. Відновлюваний водень визначається Європейською комісією у Делегованому акті щодо методології для відновлюваного палива небіологічного походження (RFNBO). Цей аналіз охоплює 1) політичні рамки та схеми стимулювання, 2) промисловий розвиток та 3) перспективи попиту та інвестицій.

Для досягнення цілей RePowerEU до 2030 року в Європі необхідно встановити щонайменше 100 ГВт потужностей електролізерів, що еквівалентно щорічному темпу зростання (CAGR) нових потужностей на рівні 150% між 2025 і 2030 роками, що значно перевищує CAGR у 45% у період з 2020 по 2024 рік.

Розробники проєктів та інвестори залишаються обережними щодо галузі. 98% зі 142 ГВт проєктів перебувають на стадії концепції або дослідження можливості, що вимагає швидкої операціоналізації та фінансування для переходу до остаточного інвестиційного рішення.

Ефективна реалізація водневих проєктів вимагає сильної впевненості в довгострокових перспективах попиту та покращеної координації між технологічними постачальниками, енергетичними компаніями, операторами та кінцевими споживачами для подолання викликів транспортування та складності масштабного промислового розвитку. Укладання довгострокових контрактів на постачання може бути прикладом такого типу співпраці між учасниками верхнього та нижнього ланцюгів.

Необхідно надавати чіткі та послідовні сигнали учасникам ринку, щоб зменшити непередбачуваність програм субсидування та знизити ризик переривчастої підтримки цього ринку, який ще розвивається.

Воднева галузь ЄС демонструє перспективні розробки, проте для досягнення амбітних цілей, особливо з урахуванням невизначеності енергетичного ринку, потрібні значні зусилля. Покращена співпраця, чіткі регуляторні рамки та стабільні механізми підтримки є необхідними для прискорення прогресу та забезпечення довгострокової життєздатності галузі.

Цікаві цифри від ENI:

• Загальний обсяг виробництва біопалива (тис. барелів/день): 3,126 (2023)
• Виробництво біобензину (тис. барелів/день): 1,963 (2023)
• Виробництво біодизелю (тис. барелів/день): 1,145 (2023)
• Виробництво біобензину за країнами: США – 43,6%, Бразилія – 23,7%, решта світу – 11,6%
• Споживання нафти у світі у 2023 році: 100 млн барелів/день, тобто біопаливо замінює 3,126% нафти.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: European Nidrogen Index 2025, Januarius 2025

Після прийняття плану REPowerEU ЄС значно диверсифікував свої постачання та зменшив імпорт російських викопних палив. Попри це, деякі європейські лідери все ще прагнуть повернення російського газу на європейські ринки через енергетичну кризу та непередбачені коливання попиту. Минулого року відновлювана енергія склала 48% енергетичного балансу ЄС, за нею йде ядерна енергія з 24% та викопні палива з 28% — найнижча частка за всю історію.

Три роки тому Європа пережила одну з найбільших енергетичних криз у сучасній історії після вторгнення Росії в Україну. Протягом 2022 року використання природного газу як зброї Росією значно погіршило енергетичну безпеку континенту, що призвело до масового зростання цін на газ. Внаслідок цього Європейська комісія впровадила план REPowerEU для поступової відмови від імпорту російських викопних палив, диверсифікації енергопостачання та виробництва більшої кількості чистої енергії.

Європа збільшила імпорт СПГ із США, який становив 10-50 мільярдів кубічних футів на місяць, але після вторгнення зріс приблизно на 100 мільярдів кубічних футів на місяць. Водночас Європа швидко скоротила імпорт російського газу з 45% до лише 15%. Країни-члени ЄС домовилися заповнити підземні сховища газу до 80% потужності до 1 листопада 2022 року, але, працюючи разом, країни ЄС перевищили цей показник, досягнувши 95% потужності сховищ.

З моменту прийняття плану REPowerEU ЄС значно диверсифікував свої постачання та скоротив імпорт російських викопних палив. Санкції ЄС заборонили морський імпорт російської сирої нафти та нафтопродуктів, а також російського вугілля. Імпорт російського газу знизився, і ЄС на шляху до повної відмови від нього в найближчі роки.

Проте, природний газ поступово втрачає своє значення в енергетиці ЄС. Відновлювані джерела енергії залишаються ключовим джерелом енергії для Європи. Минулого року відновлювана енергія склала 48% енергетичного балансу ЄС, слідом йде ядерна енергія з 24% та викопні палива з 28% — найнижча частка за всю історію. Дійсно, 2024 рік відзначив найнижчі викиди від енергетичного сектору ЄС із зниженням на 13% порівняно з 2023 роком. Хоча ядерна енергія залишається основним джерелом енергії на континенті, вітрова енергія випереджає природний газ. Тим часом минулого року виробництво сонячної енергії в Європі вперше перевищило вугілля.

Ця тенденція передувала війні Росії в Україні: з моменту прийняття Європейського зеленого курсу у 2019 році вітрова та сонячна енергія поступово витісняли вугілля та змушували природний газ до структурного занепаду. Перехід Європи на зелену енергію набрав додаткового імпульсу за останні три роки через війну Росії.

Європейський Союз впровадив заходи для значного скорочення процесу надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти, включаючи визначення спеціальних «зон прискорення відновлюваної енергії», де проєкти проходять спрощені та швидші процедури надання дозволів, що спрямовані на прискорення розвитку відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна та вітрова енергія, по всьому блоку.

Переглянута Директива про відновлювану енергію (RED III) включає положення про значне скорочення часу, необхідного для отримання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти, особливо в визначених зонах прискорення. Минулого року Європейська комісія оновила свою Рекомендацію щодо прискорення процедур надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти та супровідні Керівництва з найкращих практик щодо прискорення процедур надання дозволів на відновлювані енергетичні проєкти та сприяння укладенню угод про купівлю електроенергії.

Це основна причина, чому деякі європейські лідери прагнуть повернення російського газу на європейські ринки. Європейські лідери закликають владу ЄС та Україну активізувати переговори щодо можливого відновлення транзиту російського газу через Україну. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що не виключає відновлення транзиту газу через Україну після закінчення 5-річної угоди про транзит між Москвою та Києвом. Фіцо підштовхує президента Володимира Зеленського до відновлення транзиту, посилаючись на вищі енергетичні витрати для Словаччини та всього регіону. Лідери Європейського Союзу зустрілися в четвер на надзвичайному саміті, щоб обговорити Україну та європейську оборону.

«Трубопровід, що проходить через Словаччину, має потужність 100 мільярдів кубометрів», сказав Фіцо журналістам у Брюсселі. «Я хочу зробити все, щоб він використовувався в майбутньому», додав він.

Минулого року Москва заявила, що відкрита для нової угоди про газ з Україною. У листопаді Росія заявила, що готова продовжувати постачати газ до Європи через Україну, якщо Київ та зацікавлені європейські країни зможуть домовитися.

«Звичайно, на мою думку, європейські країни, які наразі отримують газ через цей коридор, зацікавлені в продовженні такої співпраці», сказав заступник прем’єр-міністра росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичну політику, журналістам. «Ми готові постачати (газ), але від нас залежить не так багато, тому, ймовірно, це має бути обговорено безпосередньо між користувачами та країною, через яку здійснюється транзит» додав він.

Україна може втратити до 1 мільярда доларів на рік на транзитних зборах з Росії, які вона сподівається компенсувати шляхом чотириразового збільшення внутрішніх тарифів на транспортування газу для споживачів, тоді як Газпром втратить близько 5 мільярдів доларів на продажах газу. Український газ склав 5% від загального імпорту газу ЄС.

Ф’ючерси на природний газ у Європі відновилися до 41,5 євро/МВт-год у четвер, що стало відновленням після двох сесій втрат, спричинених прогнозами холоднішої, ніж зазвичай, погоди. Це збільшення попиту на опалення, ймовірно, ще більше знизить рівні зберігання газу до кінця опалювального сезону. Запаси газу в ЄС наразі заповнені на 37,3%, вичерпуючись швидше, ніж очікувалося, цієї зими через холоднішу погоду та менше виробництва вітрової енергії.

Джерело: НТЦ Псіхєя

За матеріалами: oilprice.com