Стрибок цін на нафту після загострення навколо Ірану майже миттєво позначився на українських заправках, але подальше послаблення біржових котирувань не принесло такого ж швидкого здешевлення у роздробі. Найгостріше це проявилося на ринку дизельного пального, яке за березень-квітень подорожчало значно сильніше за бензин. Причина полягає не лише у зовнішньому шоку через Ормузьку протоку, а й у внутрішній структурі ринку: високій залежності від імпорту, вразливій логістиці, слабкій конкуренції та підозрах у завищеній маржі великих мереж АЗС. Про це йдеться у матеріалі Главком

Як близькосхідна криза перетворилася на ціновий шок для українських водіїв

Загострення на Близькому Сході вдарило по світовому нафтовому ринку через Ормузьку протоку — один із ключових маршрутів глобального енергетичного експорту. Саме через неї в мирний час проходило близько 20% світової нафти та скрапленого газу. На цьому тлі котирування Brent — еталонної світової марки нафти — за лічені дні перевищили $120 за барель, а згодом закріпилися поблизу $100, хоча до війни трималися біля $65–67 за барель.

Що відбулося з цінами в Україні

• За нафти на рівні близько $67 за барель бензин А-95 в Україні коштував 58–60 грн/л.
• Після перших ударів США та Ізраїлю по Ірану наприкінці лютого барель спершу піднявся до близько $85, а за кілька днів — понад $100.
• 3 березня літр А-95 на українських АЗС здорожчав більш ніж на 2 грн — із 62,87 до 65 грн.
• 4 березня бензин додав ще 2 грн, а 5 березня — ще 1 грн.
• До 24 березня середня ціна А-95 досягла 72 грн/л.
• У квітні бензин пішов на новий виток здорожчання і 8 квітня сягнув піку 73,32 грн/л, після чого коливався біля 73,1 грн/л.
• Різниця між мережами за одним і тим самим видом пального сягала 5–6 грн/л.

Чому дизель став головним болем економіки

Ще різкішим виявилося подорожчання дизельного пального. Якщо бензин дорожчав поступово, то дизель за короткий період продемонстрував майже шокову динаміку.

• Упродовж березня дизель здорожчав майже на 23 грн/л — із 62,7 до 85,4 грн/л.
• У квітні ріст продовжився: ще плюс 6 грн/л.
• Станом на 15 квітня дизель коштував близько 91,4 грн/л.

Із тексту випливає, що це подорожчання має для України значно тяжчі наслідки, ніж ріст ціни бензину. Дизель споживають аграрії в розпал посівної, автомобільні перевізники, які стали критично важливими через проблеми із залізничною та морською логістикою, важка військова техніка, а також генератори під час відключень електроенергії. Тобто мова йде не лише про витрати водіїв, а про витрати всієї економіки та секторів, від яких залежить стійкість країни.

Чому саме дизель вистрілив сильніше за бензин

Український ринок орієнтується не на сиру нафту як таку, а на готові нафтопродукти, імпортовані ззовні. Саме тому ключовим орієнтиром для ціни в Україні є не стільки барель нафти, скільки вартість дизельного пального на європейських хабах.

• Після 2022 року Європа припинила закупівлі дизелю з росії.
• Одним із головних джерел імпорту дизелю та важкої нафти (sour crude — сировина, важлива для виробництва дизелю) став Близький Схід.
• На тлі нестабільності в регіоні ціни на дизель у Роттердамі зросли з $650–700 за тонну до майже $1500 у пікові періоди.
• На момент описаних подій вони коливалися біля $1200 за тонну.

Отже, дизель подорожчав непропорційно не лише через нервову реакцію ринку, а й через структурний дефіцит саме цього виду продукту в Європі.

Чому зниження світових цін не дає швидкого здешевлення на АЗС

Описана поведінка роздробу відповідає так званому «ефекту ракети та пір’я»: коли оптові або біржові ціни зростають, роздріб реагує швидко й різко; коли вони знижуються, здешевлення на колонках або не відбувається, або відбувається дуже повільно. Для непідготовленого читача це означає просту річ: ціна вгору летить як ракета, а вниз опускається як пір’їна.

• Коли енергоносії у світі дорожчали, українські АЗС майже одразу переписували цінники.
• Коли нафта дешевшала, відповідного швидкого відкату вниз споживачі майже не бачили.
• Трейдери пояснювали це послабленням гривні, ускладненою логістикою, нестачею дизелю в Європі, подорожчанням гуртових цін майже вдвічі та зростанням премій постачальникам на 10–15%.

«Коли світові котирування на нафту зросли — ціни на заправках одразу підскочили, а коли нафта подешевшала — чому ми не бачимо зниження?» — Ніна Южаніна

Що кажуть експерти про механіку ціноутворення

Експерти заперечують спрощене пояснення, ніби ціна на українських АЗС автоматично й прямо залежить від біржової ціни нафти.

«Лише приблизно в 7% випадків ціни на АЗС в Україні рухаються синхронно зі світовими котируваннями нафти. У решті випадків ситуація зовсім інша» — Геннадій Рябцев

Цей висновок важливий, бо він змінює саму рамку дискусії. Якщо зв’язок між нафтою та роздрібною ціною такий слабкий, то синхронне й майже миттєве підвищення на АЗС у день біржового стрибка виглядає не як нормальна ринкова реакція, а як ознака внутрішньої поведінки самого ринку роздрібного пального.

Підозри щодо завищеної маржі

Одна з центральних претензій стосується структури кінцевої ціни.

• За оцінкою Геннадія Рябцева, у нормальних європейських країнах податки становлять близько 55% кінцевої ціни.
• Постійні витрати АЗС — близько 15%.
• Маржа мережі — лише 3–5%.
• Тобто на власне товарну складову припадає приблизно 25–27% ціни.

В Україні, за його словами, картина інша:

• частка податків — близько 45%;
• мережа забирає собі щонайменше 15% від ціни;
• на преміальному пальному — ще більше;
• це у 4–5 разів більше, ніж у Польщі.

З цієї логіки випливає важливий висновок: якщо в українській ціні велика частка припадає на торговельну маржу, тоді швидке і майже одночасне подорожчання на АЗС може пояснюватися не лише зовнішнім шоком, а й внутрішнім бажанням великих операторів зберігати або збільшувати прибутковість у кризовий момент.

Чи була змова великих мереж

У згаданому матеріалі немає доказу змови як встановленого юридичного факту, але є кілька аргументів, через які підозри залишаються. Антимонопольний комітет, за словами його голови Павла Кириленка, не побачив доказів змови та заявив, що оператори скаржаться на падіння обсягів продажів і зниження рентабельності, а також декларують готовність знижувати ціни.

Водночас критики цього висновку вказують на такі обставини:

• ціни у великих мережах зросли майже синхронно;
• в перший день підвищення ціна на стелах великих мереж була однаковою до копійки;
• публічний висновок про відсутність змови прозвучав ще до завершення розслідування;
• ринок слабко і повільно реагував на подальше зниження світових котирувань.

Таким чином, у межах наданих даних коректно говорити не про доведену змову, а про ознаки скоординованої ринкової поведінки, які викликали сумніви в депутатів та експертів.

Європейські країни застосовували широкий набір інструментів:

• зниження або скасування ПДВ (податку на додану вартість) та акцизу на бензин і дизель;
• обмеження роздрібної націнки;
• переговори з постачальниками пального;
• обмеження на купівлю дизельного пального;
• пільги для перевізників;
• в Угорщині — навіть заморожування цін для автомобілів з угорськими номерами.

Український уряд обрав інший шлях:

• не пішов на зниження податків, аргументуючи це потребами бюджету й фінансуванням армії;
• запустив програму «кешбек на пальне»;
• держава повертає 15% витрат на дизель, 10% — на бензин і 5% — на автогаз;
• «Укрнафта» отримала завдання продавати пальне з мінімальною торговельною націнкою до стабілізації ситуації;
• після поїздки президента до країн Близького Сходу було оголошено про домовленість щодо постачання нафтопродуктів із країн Перської затоки щонайменше на один рік, хоча механізм цих постачань на момент публікації залишався незрозумілим.

Чому «паливний кешбек» викликав критику

Ключова претензія до цієї програми полягає в тому, що держава в умовах дорогої сировини і дефіцитного дизелю фактично не стимулює економію, а частково оплачує подальше споживання з бюджету. Така логіка викликала хвилю критики.

«Зараз на ринку значно більше психологічної паніки та намагання спекулянтів заробити, ніж реального фізичного дефіциту нафти і нафтопродуктів» — Андрій Мизовець

За логікою експертів, бюджетне субсидування попиту в умовах слабкої конкуренції може не знизити тягар для споживача, а навпаки — дозволити великим мережам легше втримувати високі ціни.

Що відбувається з конкуренцією на ринку

Є ще один важливий чинник — нерівні умови для великих мереж і малого бізнесу.

• Авансові платежі з податку на прибуток становлять 60 тис. грн на місяць з АЗС.
• Підвищення акцизів і ці платежі значно легше витримують великі оператори, ніж невеликі дистриб’ютори.
• Особливо болісно це б’є по заправках у прифронтових зонах, де клієнтами є військові, лікарні, сільгоспвиробники.
• Зі скороченням числа малих гравців слабшає конкуренція, а великі мережі отримують більше простору для утримання високої маржі.

Отже, проблема ціни постає не лише як наслідок глобальної кризи, а і як наслідок ринкової концентрації: коли слабшають малі гравці, великі мережі отримують більше свободи в ціноутворенні.

Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

Лише на основі наданого тексту можна зробити кілька висновків про можливі зміни ринку.

• Диверсифікація джерел вже стала вимушеною реальністю для Європи після відмови від дизелю з росії у 2022 році, але нова залежність від Близького Сходу створила іншу вразливість.
• Логістична стійкість виявилася недостатньою: проблеми в Ормузькій протоці майже миттєво вдарили по європейських хабах і, через імпортну залежність України, по українському роздрібному ринку.
• Сценарій блокади ключового маршруту вже фактично спрацював як ціновий шок: навіть без повного фізичного дефіциту сам ризик порушення судноплавства різко підняв ціни.
• Оголошені домовленості з країнами Перської затоки про постачання нафтопродуктів на рік свідчать, що влада шукає додаткові канали постачання, але не зрозуміло, як саме вони працюватимуть на практиці.

Захист критичної інфраструктури та економічна стійкість

Дизель став елементом критичної стійкості країни.

• На дизелі працює важка військова техніка.
• На дизелі тримаються генератори під час відключень електроенергії.
• Він критично важливий для агросектору та автоперевезень, які підтримують експорт та імпорт.

Тому різке подорожчання дизелю — це не просто споживча проблема, а ризик для секторів, які забезпечують оборонну, логістичну й економічну стійкість держави.

Зміни у ціноутворенні: податки, маржа, конкуренція

• Структура ціни в Україні, за оцінкою експертів, містить нижчу податкову частку, ніж у низці країн ЄС, але значно вищу торговельну маржу мереж.
• Маржа великих мереж, за оцінкою Геннадія Рябцева, сягає щонайменше 15%, що значно вище за типові 3–5% у європейських країнах.
• Податкова політика в Україні не була пом’якшена, на відміну від підходу багатьох країн ЄС, а це означає, що уряд свідомо зберіг фіскальний тиск заради бюджетних доходів.
• Конкуренція послаблюється через додатковий тиск на малих дистриб’юторів, що, за оцінками експертів, полегшує великим мережам утримання високих цін.

Саме томувипливає такий головний висновок: поточне подорожчання пального в Україні не можна пояснити лише нафтою чи війною на Близькому Сході. Воно формується на перетині зовнішнього шоку, імпортної залежності, дизельного дефіциту в Європі, вразливої логістики, слабкої конкуренції та високої маржі великих мереж.

Що далі

За оцінкою Володимира Омельченка, зниження цін на АЗС не варто очікувати щонайменше до травня, оскільки основні обсяги вже законтрактовані за високими цінами і прямують в Україну. Він також попереджає: якщо дизель дійде до 100 грн/л, це стане непідйомним тягарем для аграрного сектору та економіки загалом і може спровокувати серйозний стрибок інфляції.

Через здорожчання енергоносіїв ціни на нідерландському хабі TTF (ключовий європейський торговельний майданчик для природного газу) піднялися до 43–45 євро за мегават-годину замість раніше очікуваних 25–27 євро. Це означає, що напруга на паливному ринку вже почала перекидатися й на газ, який Україні та Європі потрібно закачувати в сховища після холодної зими.

Джерело: Terminal

Публічна заява Павла Кириленко, Голови АМКУ,  з трибуни ВР УКраїни про те, що станом на 8 квітня 2026 року Антимонопольний комітет України ще не побачив остаточних доказів змови на ринку пального, не може вважатися завершеним висновком по суті.

Із самого тексту випливає інше: розслідування триває, а наявні ринкові індикатори — мінімальний лаг до зовнішніх котирувань, майже тотожні ціни в провідних мережах, — не доводять картель автоматично, але вказують на серйозні скринінгові ознаки, які потребують значно глибшої перевірки.

Ринок нафти й нафтопродуктів потребує не заспокійливих сигналів, а повноцінного аналізу мікроданих

Уся логіка виступу зводиться до одного ключового висновку: промова Павла Кириленка у Верховній Раді України побудована як публічний захист проміжної позиції, а не як нейтральне викладення результатів розслідування. Формально в ній є коректна процесуальна частина. АМКУ, тобто Антимонопольний комітет України, справді повідомляв, що 9 березня 2026 року розпочав розгляд справи щодо підвищення цін на пальне, а 8 квітня 2026 року заявив, що на наявному на той момент масиві даних остаточних доказів змови не вбачає. Але в самому ж тексті наголошено: розслідування триває. Отже, йдеться не про виправдувальний фінал, а лише про поточну стадію процедури.

«Станом на сьогодні доказів змови не зафіксовано» — із публічного виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України

Проблема полягає в тому, що така формула в публічному просторі звучить значно сильніше, ніж дозволяє її реальний юридичний зміст. Коли проміжний процесуальний стан подають як майже завершений висновок, це створює враження, що картельна версія вже фактично спростована. І саме це — головна слабкість публічної аргументації.

Чому проміжна відсутність доказів ще не є спростуванням змови

• Поточна відсутність остаточних доказів означає лише те, що на цьому етапі АМКУ не завершив доказування, а не те, що координації не було.
• У виступі прямо підкреслено: розслідування ще не завершене, тому публічний сигнал про те, що «змови нема», є передчасним.
• За українським правом схожа поведінка конкурентів може бути кваліфікована як антиконкурентні узгоджені дії, якщо аналіз ринку не підтверджує наявність об’єктивних причин для такої поведінки.
• Закон охоплює не лише пряме встановлення цін, а й схожі дії або бездіяльність за відсутності об’єктивного виправдання.

Інакше кажучи, сам по собі паралельний рух цін ще не є доказом порушення, але й не є підставою для автоматичного заспокоєння. Він переводить розслідування на інший рівень, де потрібні мікродані, форензіка і перевірка внутрішньої логіки ціноутворення.

Які індикатори вже виглядають ризиковими

Є три особливо чутливі індикатори. Саме вони роблять ситуацію на ринку нафтопродуктів не просто емоційною, а аналітично підозрілою.

• Мінімальний лаг до зовнішніх котирувань. Це означає, що внутрішні ціни реагують на зовнішній ринок майже без затримки.
• Майже тотожні роздрібні ціни у провідних мережах, де різниця вимірюється буквально копійками.
• Висока кореляція цін, близька до 1. У прикладному аналізі це означає майже повний збіг напрямку й темпу зміни цін у різних операторів.

Саме тут у виступі з’являється важливе посилання на OECD — Організацію економічного співробітництва та розвитку. OECD прямо застерігає, що паралельні рухи цін, цінові цикли та явище rocket and feather pricing є типовими маркерами проблеми, але самі по собі не становлять повного доказу. Під цим терміном мається на увазі ситуація, коли ціни на пальне швидко зростають слідом за оптовим або зовнішнім ринком, але знижуються повільніше. Для паливного сектору це один із найважливіших тестів на якість конкуренції.

Тобто наведені індикатори не доводять картель автоматично, але вони вже достатні, щоб вважати ринок ризиковим з точки зору координації. Із цього випливає потреба не в риторичних поясненнях, а в повноцінному аналізі закупівельних контрактів, часових рядів оптових і роздрібних цін, залишків у резервуарах, транспортних витрат, алгоритмів ціноутворення, рекомендованих цін від постачальників, а також внутрішніх і міжфірмових комунікацій.

Чому аргументи про відсутність монополії та вільне ціноутворення не спрацьовують

• Теза про те, що частки учасників нібито виключають монополізацію, не розв’язує головного питання.
• Для картельних або інших антиконкурентних узгоджених дій за статтею 6 Закону не потрібно доводити ні класичну монополію, ні одноосібне домінування.
• Українське право окремо оперує також категорією колективного домінування, коли визначальний ринковий вплив може виникати не в одного, а в кількох гравців.
• Твердження про вільне ціноутворення є формально правильним, але не має виправдувальної сили. Саме на ринках із вільним ціноутворенням антимонопольне право і перевіряє, чи не відбувається координація при встановленні цін.

Отже, коли аргументація зміщується від питання координації до питання монополії, це виглядає як відволікання від суті. Для ринку нафтопродуктів це критично, бо координація може виникати не лише там, де є один домінант, а й там, де кілька великих операторів рухаються надто синхронно в прозорому середовищі.

Чому «об’єктивні фактори» не закривають справу

У промові майже вся публічна дискусія зводиться до переліку об’єктивних факторів: імпорт із Європейського Союзу, однакові трейдери, валютний курс, логістика, митні платежі. Дійсно, ці чинники можуть пояснювати частину паралелізму. Але не весь паралелізм і не будь-яку його форму.

• Однакові витратні фактори можуть пояснювати загальний напрямок цінового руху, але не обов’язково пояснюють надмірну синхронність.
• Висока прозорість паливного ринку, про яку застерігає OECD, може не лише відображати ринок, а й полегшувати мовчазну координацію.
• Посилання на те, що самі оператори кажуть про падіння продажів і рентабельності, є лише позицією сторін, які перевіряються, а не нейтральним доказом.

У цьому питанні доречно навести порівняння з британською практикою. Британський CMA, тобто Управління з конкуренції та ринків, у своєму моніторингу паливного ринку прямо зазначав, що зростання операційних витрат не пояснює історично високі маржі, а конкуренція на ринку лишається слабкою. Звідси головний висновок: одного лише посилання на витратний тиск недостатньо, коли ринок демонструє підозріло узгоджену поведінку.

Європейська практика 2026 року була значно жорсткішою, ніж це подано в промові

Найслабшим місцем промови є спроба послатися на європейський досвід так, ніби в країнах ЄС антимонопольні органи в умовах кризи майже не втручалися. Цьому є протилежні приклади.

• У Британії CMA 12 березня 2026 року прискорив збір даних щодо бензину й дизеля та прямо заявив, що перевірятиме швидкість передавання оптових змін у роздрібні ціни й наявність rocket and feather pricing.
• Окремо 11 березня 2026 року британський регулятор розпочав перевірку скарг на heating oil, тобто на ринок пічного або опалювального пального.
• У Німеччині Bundeskartellamt повідомляв, що станом на 19 березня 2026 року зростання оптових цін на дизель було приблизно на 25 євроцентів за літр вищим за зростання цін на нафту.
• Ще в березні 2025 року у Німеччині було розпочато провадження за §32f GWB щодо суттєвого й тривалого порушення конкуренції на паливному ринку, а законодавчий пакет від 26 березня 2026 року ці інструменти додатково посилив.
• В Італії у березні 2026 року запровадили спеціальний Decreto carburanti, який зобов’язав компанії щоденно публікувати і передавати рекомендовані ціни до AGCM та органу цінового моніторингу.
• У Чехії антимонопольний орган офіційно заявляє, що довгостроково моніторить ринок пального і регулярно отримує звернення щодо однакових цін у певних локаціях.
• Європейська комісія в березні 2026 року підтверджувала, що в ЄС немає негайного дефіциту постачання, запаси нафти високі, а координація ведеться через Oil Coordination Group, тобто Групу координації нафтового ринку.

Ця фактура змінює акценти. Європа не діяла за принципом «це просто криза, тому все пояснюється автоматично». Навпаки, регулятори одночасно контролювали безпеку постачання, маржі, асиметрію передавання цін і поведінку самих учасників ринку. Тому апеляція до європейського досвіду в промові виглядає вибірковою.

Що це означає для українського ринку нафти й нафтопродуктів

• Ринок перебуває в ситуації, коли паралельна поведінка цін вже не може пояснюватися лише загальними словами про кризу, курс чи логістику.
• Наявність мінімального лагу до зовнішніх котирувань, цінової тотожності до копійок і високої кореляції формує достатній масив ознак для поглибленого скринінгу.
• Відсутність прямих доказів на ранній стадії не означає, що версія узгодженої поведінки знята.
• Політичні посилання на втручання Президента чи уряду можуть мати суспільне значення, але не мають самостійної доказової сили для відповіді на питання, чи була координація цінової поведінки.

Для паливного ринку це означає просту, але принципову річ: суспільство чує не те, чи завершено розслідування, а те, який сигнал подає регулятор. І коли такий сигнал лунає у формулі «доказів змови не зафіксовано», а поруч відсутнє пояснення, що йдеться лише про проміжну стадію, ринок отримує радше заспокійливий політичний меседж, ніж виважену конкурентну оцінку.

Підсумок

Із виступу Голови відомства випливає, що АМКУ юридично не спростовує картельну версію. Вона лише фіксує, що на ранньому етапі розслідування Комітет ще не мав достатніх доказів для остаточного висновку. Але аргументи, якими це супроводжується, — відсутність монополії, вільне ціноутворення, однакові витратні фактори і заяви самих операторів — не є достатніми для зняття підозр. Навпаки, з огляду на цінові індикатори ринок нафтопродуктів України потребує не публічної презумпції спокою, а повноцінного доведення або спростування версії узгодженої поведінки на базі мікроданих, часових рядів і форензічного аналізу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: виступу Павла Кириленка у Верховній Раді України