Європейський Союз планує запровадити повну заборону на морські послуги для російської сирої нафти, однак остаточне рішення потребує координації з країнами G7. Нова ініціатива може зробити чинний механізм «цінової стелі» неактуальним та суттєво скоротити енергетичні доходи росії.

Повна заборона морських послуг: що пропонує Єврокомісія

20-й пакет санкцій: новий рівень обмежень

На початку лютого 2026 року Європейська комісія в межах підготовки 20-го пакета санкцій проти росії запропонувала повну заборону морських послуг для російської сирої нафти.

Йдеться про заборону на:

• морське транспортування;
• страхування танкерів;
• фінансові та брокерські послуги, пов’язані з перевезенням;
• іншу логістичну підтримку операцій.

«Оскільки судноплавство — це глобальний бізнес, ми пропонуємо запровадити повну заборону в координації з партнерами-однодумцями після рішення G7», — заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Таким чином, ЄС визнає: без узгоджених дій із країнами «Великої сімки» (G7 — група семи найбільш розвинених економік світу) ефективність заборони буде обмеженою.

Позиція санкційного представника ЄС

Спеціальний посланець ЄС із санкцій Девід О’Салліван підтвердив, що питання потребує спільного рішення з G7. За його словами, консультації між ЄС і представниками «сімки» відбудуться найближчими тижнями.

Водночас наразі Євросоюз застосовує чинний механізм цінової стелі на російську нафту.

«Європейський Союз чітко дав зрозуміти, що наразі ми застосовуємо цінову стелю на нафту, яку нещодавно знижено до 44 доларів за барель», — зазначив Девід О’Салліван.

Він також підкреслив, що доходи росії від нафти й газу «різко скоротилися останніми місяцями», і політика тиску продовжиться.

Механізм цінової стелі: як він працює

Із 1 лютого 2026 року діє оновлений автоматичний механізм адаптації граничної ціни:

• Нова межа становить 44,10 долара за барель.
• Це на 15% нижче середньої ринкової ціни на російську нафту Urals за попередній 22-тижневий період.
• Механізм є динамічним, тобто автоматично коригується залежно від ринку.

За чинними правилами західні компанії можуть надавати морські послуги для перевезення російської нафти лише за умови, що вона продається за ціною, не вищою за встановлену межу.

Повна заборона морських послуг зробить цей механізм фактично неактуальним, оскільки будь-які операції будуть заборонені незалежно від ціни.

Проблема «тіньового флоту»

Застосування цінової стелі дало змішані результати. росія переорієнтувала значні обсяги експорту нафти на так званий «тіньовий флот» — мережу танкерів і посередників, які працюють поза західною юрисдикцією.

• Використовуються судна зі складною структурою власності;
• Залучаються альтернативні трейдери;
• Застосовуються нетипові маршрути постачання.

Саме тому ЄС прагне посилити режим обмежень і зменшити можливості обходу санкцій.

Що означає можливе рішення для ринку

Якщо G7 підтримає ініціативу, повна заборона може призвести до:

• додаткового скорочення доходів росії від експорту нафти;
• ускладнення пошуку покупців російської сировини;
• зростання логістичних витрат для альтернативних схем транспортування;
• переформатування глобальних потоків сирої нафти.

Рішення ЄС та G7 стане одним із ключових факторів, що впливатимуть на структуру світового нафтового ринку у 2026–2027 роках.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Українські сили завдали ударів по критичних вузлах нафтопровідної системи «Дружба», спричинивши масштабну пожежу на об’єкті «Транснєфті» у Татарстані. Внаслідок атак було порушено «постачання» російської сирої нафти до Угорщини та Словаччини через південну гілку трубопроводу. Подія вже спровокувала нову хвилю дипломатичної напруги в ЄС і загострила питання енергетичної безпеки в умовах повномасштабної війни.

Удар по енергетичному хребту: що сталося і які наслідки

Географія атак і технічний ефект

У ніч на неділю українські сили здійснили цільові удари далекобійними безпілотниками по критичних вузлах нафтопровідної мережі «Дружба» — однієї з ключових артерій експорту російської нафти до Європи.

• Уражено великий нафтоперекачувальний та диспетчерський хаб «Транснєфті» у Татарстані — виникла масштабна пожежа.
• Атаки також зафіксовано на станціях «Унеча» (Брянська область) та «Нікольське» (Тамбовська область).
• Усі ці об’єкти є критичними для функціонування системи «Дружба».

Нафтопровід «Дружба» — це одна з найдовших трубопровідних систем у світі, яка забезпечує транзит російської сирої нафти до країн Центральної Європи.

Операція стала частиною посиленої кампанії України, спрямованої на ослаблення експортно-енергетичної економіки росії та її паливної логістики.

Порушення «постачання» до Угорщини та Словаччини

Унаслідок ударів було порушено «постачання» сирої нафти до:

• Угорщини
• Словаччини

Обидві країни залишаються єдиними членами ЄС, які досі значною мірою залежать від російської нафти через південну гілку «Дружби», отримавши тимчасові винятки з-поміж загальноєвропейських обмежень.

Дипломатичний фронт: звинувачення та блокування рішень ЄС

Позиція Будапешта і Братислави

Угорщина та Словаччина раніше вже загострювали суперечку з Києвом, звинувачуючи його в навмисному блокуванні транзиту російської нафти.

«Немає технічних причин для припинення потоків нафти», — заявили угорські та словацькі посадовці, назвавши зупинку «політичним шантажем».

Представники обох країн стверджують, що Київ свідомо використовує енергетичний фактор як інструмент політичного тиску після протистояння щодо членства України в ЄС.

• Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пообіцяв блокувати процес вступу України до ЄС.
• Будапешт заявив про намір заблокувати кредит ЄС обсягом €90 млрд, призначений для підтримки військових та економічних потреб України.
• Угорщина також пообіцяла ветувати 20-й пакет санкцій ЄС проти росії, який планували ухвалити до четвертої річниці повномасштабного вторгнення.

Позиція Києва

Україна відкинула звинувачення як безпідставні.

«Перебої спричинені ударами російських дронів і ракет по критичній інфраструктурі на заході України», — заявили в Києві, додавши, що ремонт триває, але ускладнений подальшою агресією рф.

Київ також запропонував сусіднім державам адресувати свої претензії кремлю, а не Україні.

Енергетична безпека Європи: що означає цей інцидент

Ключові ризики

• Підвищення вразливості південної гілки «Дружби», яка залишається критичною для окремих країн ЄС.
• Посилення політизації енергетичних потоків у Центральній Європі.
• Зростання напруги навколо санкційної політики ЄС.

Європейська комісія вже скликала надзвичайні засідання для врегулювання ситуації.

Атака на «Дружбу» демонструє, що енергетична інфраструктура стала не лише економічним, а й стратегічним військовим ресурсом. Водночас для Європи це сигнал про необхідність пришвидшення відмови від російської сировини, а для України — підтвердження, що енергетичний фронт залишається ключовим елементом протистояння.

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Європейський Союз готує одну з найжорсткіших змін у санкційній політиці щодо російської нафти — повну заборону сервісів для її транспортування. Проте Греція та Мальта висловили застереження, побоюючись удару по європейському судноплавству та зростання енергетичних цін. Дискусія навколо 20-го пакета санкцій показує, наскільки складним є баланс між тиском на москва та захистом власної економіки.

Санкції проти нафти: що саме пропонує Єврокомісія

Європейська комісія запропонувала замінити чинну цінову стелю на російську нафту на заборону ключових послуг, без яких фізичне постачання нафти морем стає неможливим.

• Страхування танкерів, без якого судна не можуть заходити в більшість портів
• Транспортні та брокерські послуги, включно з фрахтом
• Сервіси з технічного та юридичного супроводу морських перевезень

Мета — перекрити росії доступ до доходів від експорту нафти, адже попередній механізм цінової стелі, запроваджений наприкінці 2022 року країнами G7, не забезпечив суттєвого скорочення нафтових надходжень.

Чому виник опір

Під час засідання послів ЄС Греція та Мальта заявили про низку ризиків:

• Удар по європейському судноплавству, адже обидві країни є ключовими морськими хабами ЄС
• Зростання цін на енергоносії в Європі через обмеження логістики
• Невизначеність щодо санкцій проти іноземних портів, які приймають російську нафту
• Посилений контроль за продажем суден, щоб вони не потрапляли до флоту москва

Мальта офіційно заявила про участь у технічних дискусіях, наголошуючи на необхідності реалістичної та виконуваної моделі санкцій. Греція публічних коментарів не надала.

20-й пакет санкцій ЄС

Запропонована заборона є центральним елементом 20-го пакета санкцій ЄС, спрямованого проти росії за повномасштабну агресію проти України, яка триває вже п’ятий рік.

• Експортні обмеження на суму понад €360 млн — гума, хімічна продукція
• Імпортні заборони більш ніж на €500 млн — зокрема окремі метали
• Квоти на імпорт аміаку
• Санкції проти криптооператорів та банків у Центральній Азії й Лаосі

Окремо ЄС уперше планує застосувати антиобхідний інструмент, який може обмежити експорт верстатів і радіообладнання до Киргизстану. Водночас Німеччина застерігає, що це може зашкодити двостороннім відносинам і пропонує альтернативу — квоти на рівні довоєнної торгівлі.

Роль Китаю

Євросоюз також розглядає можливість зняття санкцій із двох китайських банків — Heihe Rural Commercial Bank та Heilongjiang Suifenhe Rural Commercial Bank — після отримання зобов’язань від Пекіна щодо обмеження підтримки російської війни.

Водночас у самому пакеті залишаються санкції проти китайських компаній, які, за даними ЄС, постачають критичні компоненти для російської військової машини.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Індійська Reliance Industries здійснила перше з січня 2026 року постачання авіаційного пального до Європи після набуття чинності заборони ЄС на імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської нафти. Подія стала тестом для європейського ринку пального на тлі санкційної політики проти росії та війни проти України.

Складові події

Що сталося

• Reliance Industries частково розвантажила партію авіаційного пального в Італії — це перше постачання з Індії до ЄС після набуття чинності нової заборони.
• Заборона ЄС на імпорт продуктів, вироблених із російської нафти, почала діяти 21 січня 2026 року.
• Розвантаження відбулося в порту Ф’юмічіно поблизу Рима у період з 1 по 4 лютого.

Кількісні показники

• Танкер Aframax Liwa-V, зафрахтований Reliance, доставив близько 390 тис. барелів авіаційного пального.
• Це становить приблизно половину вантажу судна.
• Судно прибуло до Італії ще 8 січня і очікувало розвантаження майже три тижні.
• Початково розвантаження планувалося до 24 січня.

Чому це важливо для Європи

• ЄС заборонив імпорт продуктів з російської нафти, щоб обмежити нафтові доходи москви, які використовуються для фінансування війни проти України.
• Індія є одним із найбільших покупців російської нафти, тому її експорт до Європи перебуває під пильним наглядом ринку.
• Будь-які збої у постачанні можуть підштовхнути ціни на альтернативні джерела авіапального.

Позиція Reliance Industries

• Компанія управляє двома НПЗ у комплексі Джамнагар:
  • один орієнтований на експорт,
  • другий — на внутрішній ринок.
• 20 листопада Reliance повідомила, що припинила переробку російської нафти на експортному НПЗ.
• Європейським покупцям надаються письмові декларації, що у виробництві експортного пального не використовувалася російська нафта.

Затримка розвантаження

• Компанія пояснила затримку несприятливими погодними умовами.

«Розвантаження було затримане через погану погоду, судно вже вивантажило значну частину пального  та очікує завершення операції», — повідомив представник Reliance Industries.

Ринок авіапального Європи та роль Індії

• У 2025 році Індія експортувала до Європи 4,1 млн метричних тонн авіаційного пального.
• Це майже утричі більше, ніж у 2021 році — до початку повномасштабної війни.
• У 2022–2025 роках Індія забезпечувала близько 15% імпорту авіапального Європи.

Ситуація після заборони

• У січні зафіксовано лише одне додаткове постачання індійського авіапального до Європи — танкер Karpathos.
• Постачання дизпалива з Індії до Європи відсутні від початку дії заборони.

Ринкові очікування

• Аналітики допускають, що компанії можуть використовувати:
  • FOB-контракти (free-on-board — передача відповідальності в порту відвантаження),
  • операції зі змішування пального,

  якщо європейські покупці залишатимуться обережними.

«Reliance наполягає, що сегрегація дизельних потоків є можливою, і логічно очікувати пошуку обхідних рішень», — зазначив аналітик Sparta Commodities Джеймс Ноел-Бесвік.

Джерело: Terminal

Першоджерело: Reuters

Європейський Союз обговорює радикальне посилення санкцій проти росії: замість чинної цінової стелі на нафту може бути запроваджена повна заборона морських послуг для експорту російської нафти. Такий крок покликаний скоротити нафтові доходи кремля та спростити контроль за виконанням санкцій.

Від цінової стелі до прямої заборони

Європейський Союз розглядає можливість замінити механізм цінової стелі на російську нафту повною забороною морських послуг у межах чергового санкційного пакета проти москва за війну проти України.

• Йдеться про заборону страхування, транспортування та інших морських послуг, необхідних для експорту російської нафти
• Обмеження діятимуть незалежно від ціни на нафту, що робить їх жорсткішими за чинний механізм
• За словами джерел, такий підхід суттєво спростить контроль і виконання санкцій

Представник Європейської комісії, яка відповідає за санкційну політику ЄС, відмовився від коментарів щодо деталей обговорень.

Поточна модель цінової стелі

Наразі цінова стеля на російську нафту базується на формульному підході:

• З 1 лютого гранична ціна має знизитися до 44,10 долара за барель
• Рівень стелі визначається як 15% нижче середньої ринкової ціни на нафту марки Urals
• Механізм переглядається кожні шість місяців

Водночас окремі столиці ЄС вже заявили про незгоду з ідеєю повної заборони послуг, адже для ухвалення санкцій потрібна одностайна підтримка всіх держав-членів.

Економічний тиск на росію

Обмеження нафтових доходів залишаються ключовою метою санкційної політики ЄС, адже саме вони:

• Фінансують війну росії проти України
• Підтримують загальний стан російської економіки

За даними розрахунків Bloomberg на основі статистики мінфіну рф, доходи росії від нафти й газу у 2025 році скоротилися до мінімуму за п’ять років.

Нафтові потоки з росії впали до найнижчого рівня з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році через санкції США та ЄС у поєднанні з низькими цінами.

Ширший пакет обмежень

Запропонований санкційний пакет, який може стати 20-м від початку повномасштабної агресії, також передбачає:

• Додаткові обмеження проти російських банків і нафтових компаній
• Санкції щодо криптовалютних сервісів і фінансових структур у третіх країнах, які допомагають обходити обмеження
• Розширення списку суден так званого тіньового флоту
• Нові торговельні обмеження на товари та компанії, задіяні у виробництві озброєнь
• Скорочення імпорту окремих російських металів

Окремо ЄС розглядає вперше застосувати інструмент протидії обходу санкцій, який може передбачати заборону експорту верстатів і певного радіообладнання до Киргизстану.

Посилення санкцій проти російської нафти має безпосереднє значення для України під час широкомасштабних військових дій, адже скорочення нафтових доходів рф:

• Обмежує фінансові можливості ведення війни
• Підсилює міжнародний тиск на агресора
• Знижує ризики цінових маніпуляцій на регіональних ринках нафтопродуктів

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Рішення Європейського Союзу заборонити імпорт палива, виробленого з російської нафти, вже у січні 2026 року суттєво змінило глобальні потоки дизпалива. Індія повністю припинила постачання дизеля до ЄС і натомість різко наростила експорт до Західної Африки, тоді як Туреччина втратила значну частину прибуткового європейського ринку.

Європейські санкції як каталізатор глобального «перетасування» ринку

З 21 січня 2026 року в ЄС почала діяти заборона на імпорт палива, виробленого з російської нафти. Мета політики — економічний тиск на росію через її повномасштабну війну проти України у 2022 році.

• Ключовий ефект — перерозподіл міжконтинентальних потоків нафтопродуктів.
• Фактично йдеться не про дефіцит дизпалива, а про зміну маршрутів та ринків збуту.

Індія: від Європи до Африки

За даними Kpler та Vortexa, Індія у січні 2026 року не відправила до ЄС жодного бареля дизпалива.

• У 2025 році середній обсяг експорту дизеля з Індії до ЄС становив 137 тис. барелів на добу.
• Це робило Індію третім найбільшим постачальником дизпалива до Євросоюзу.
• У грудні 2025 року експорт дизпалива Індії до Західної Африки сягнув рекордних 155 тис. барелів на добу.
• У січні 2026 року постачання до регіону залишаються високими — близько 84 тис. барелів на добу.

Причина: російська нафта становила близько 30% морського імпорту сирої нафти Індії у 2025 році. За новими правилами ЄС це фактично блокує доступ індійського дизпалива на європейський ринок.

«Найімовірніше, більше індійського дизпалива піде до Африки, що звільнить додаткові обсяги постачання з Близького Сходу для Європи», — зазначила аналітикиня Energy Aspects Клер Морріс.

Туреччина: падіння експорту до ЄС

Туреччина також відчула негативний ефект від нових правил.

• У січні 2026 року Туреччина постачала до ЄС близько 45 тис. барелів дизпалива на добу.
• У 2025 році середній показник становив 87 тис. барелів на добу.
• Частка російської нафти у морському імпорті Туреччини у 2025 році досягала 48%.

Нові правила ЄС дозволяють імпорт палива лише за умови:

• або фізичного відокремлення російської нафти на НПЗ;
• або повної відмови від імпорту російської нафти протягом 60 днів до дати відвантаження.

Турецький НПЗ Star (належить SOCAR) у січні 2026 року продовжував імпорт російської нафти, що обмежує його доступ до ринку ЄС. Водночас Tupras зупинив імпорт російської нафти на заводі в Ізмірі ще у листопаді, але інший завод — у Ізміті — продовжує закупівлі сорту Urals.

«Туреччина не має значного профіциту дизпалива. Вона імпортувала російський дизель для внутрішнього ринку, а власний продавала в Європу. Нова заборона закриває цю схему», — пояснила Клер Морріс.

Європа: диверсифікація постачання

ЄС заздалегідь готувався до обмежень:

• Імпорт палива з США та країн Близького Сходу у січні 2026 року досяг трьохмісячного максимуму.
• Диверсифікація джерел стала ключовою відповіддю на санкційні ризики.

Таким чином, санкції ЄС проти палива з російської нафти мають не лише політичний, а й довгостроковий структурний ефект для глобального енергетичного ринку, що є критично важливим для країн споживачів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

Європейський ринок нафтопродуктів увійшов у фазу прискореної логістичної перебудови напередодні набуття чинності нового пакета санкцій ЄС проти росії. Прагнення трейдерів і нафтопереробників встигнути з постачанням до дедлайну призвело до рекордного зростання премії за прохід танкерів LR2 через Суецький канал, що відображає структурні зрушення у маршрутах, ціноутворенні та управлінні ризиками.

Рекорд логістичних витрат

Премія за прохід танкерів класу Long Range 2 через Суецький канал порівняно з маршрутом навколо мису Доброї Надії досягла близько $500 тис., що стало історичним максимумом.

• Ще три тижні тому різниця становила близько $300 тис.
• До жовтня 2025 року прохід через Суецький канал був дешевшим за довший маршрут.
• Останні угоди на маршруті Перська затока – континентальна Європа:
  • $4,4 млн — через Суецький канал
  • $3,9 млн — навколо мису Доброї Надії, попри подовження рейсу до двох тижнів

Санкційний чинник та часовий тиск

Ключовим каталізатором стала підготовка ЄС до впровадження 18-го пакета санкцій, які набудуть чинності 21 січня.

• Санкції передбачають відстеження походження молекул нафтопродуктів.
• Забороняється імпорт продуктів, вироблених із російської нафти, навіть якщо переробка здійснювалася у третіх країнах.
• Регулювання впроваджується майже через чотири роки після початку війни.

«Кількість вантажів на цих маршрутах значно зросла за останні два тижні», — джерело серед власників танкерів для світлих нафтопродуктів.

Прискорене постачання та накопичення запасів

Постачальники з Перської затоки та Індії намагаються мінімізувати майбутні адміністративні бар’єри.

• Активізовано постачання дизельного пального та авіагасу до Європи.
• Частина вантажів спрямовується у сховища Роттердама.
• До 21 січня резервуари газойлю в Європі можуть бути заповнені з урахуванням сезонного послаблення зимового попиту.

Маршрути, ризики та страхування

Попри покращення безпекової ситуації в регіоні, готовність судновласників використовувати коротший маршрут залишається обмеженою.

• Лише обмежене коло власників суден (переважно з Греції, Китаю та Перської затоки) погоджується на транзит через Баб-ель-Мандебську протоку.
• Деякі страхові контракти:
  • або виключають покриття для цього маршруту,
  • або передбачають додаткові страхові премії.
• Страхові компанії регулярно видають рекомендації уникати регіону.

Ціноутворення

Ринкова кон’юнктура на користь швидкого продажу нафтопродуктів.

• Окремі ринки перебувають у стані беквардації.
• Це стимулює трейдерів продавати вантажі негайно, отримуючи вищу маржу.
• Внаслідок цього чартери готові сплачувати підвищену фрахтову премію.

«Через це фрахтувальники не заперечують проти сплати премії за перевезення», — джерело серед власників танкерів для світлих нафтопродуктів.

Висновки для ринку

Ринок нафти й нафтопродуктів

• Санкції прискорюють диверсифікацію джерел постачання до Європи.
• Зростає значення швидкості логістики порівняно з її вартістю.
• Накопичення запасів стає інструментом адаптації до регуляторних змін.

Критична інфраструктура

• Безпекові ризики морських маршрутів безпосередньо транслюються у фрахтові ставки.
• Страхування перетворюється на ключовий економічний чинник доступу до коротких маршрутів.

Ціноутворення

• Логістична складова дедалі більше впливає на кінцеву ціну нафтопродуктів.
• Премії за ризик і швидкість зменшують чисту маржу, але підвищують оборотність капіталу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: S&P Global Commodity Insights (Platts)

Європейський Союз розширив санкційний тиск на російський енергетичний сектор, запровадивши обмеження проти осіб і компаній, пов’язаних із тіньовим флотом.

Рішення спрямоване на скорочення нафтових доходів рф на тлі падіння цін та фінансового ослаблення галузі.

Санкції: нові цілі ЄС

Рада ЄС ухвалила рішення про санкції проти 9 суб’єктів — 5 фізичних осіб та 4 компаній, які підтримують діяльність так званого тіньового флоту рф.

• 5 фізичних осіб, пов’язаних із експортом російської нафти та нафтопродуктів
• 4 судноплавні компанії, що володіють або управляють танкерами з чорного списку

Хто потрапив під обмеження

За даними ЄС, усі підсанкційні особи працюють у секторах, що забезпечують суттєві надходження до бюджету рф, та контролюють судна, які:

• перевозять сиру нафту або нафтопродукти російського походження
• приховують реальне походження нафти
• використовують нерегулярні та високоризикові судноплавні практики

До списку увійшли:

• Муртаза Лахані — канадсько-пакистанський нафтовий трейдер
• Валерій Кілдіяров — фінансовий директор Litasco Middle East DMCC (структура Lukoil)
• Анар Мадатлі, Талат Сафаров, Етібар Ейюб — акціонери та/або директори 2Rivers Group (раніше Coral Energy, ОАЕ)

Компанії тіньового флоту

Санкції поширено на судноплавні компанії з трьох країн:

• Nova Shipmanagement LLC-FZ (ОАЕ)
• Citrine Marine SPC (ОАЕ)
• Hung Phat Maritime Trading (В’єтнам)
• SeverTransBunker Company Limited (росія)

Ці компанії володіють або керують танкерами, які вже були внесені до санкційних списків ЄС та інших країн як частина тіньового флоту.

Економічний ефект: падіння доходів рф

Нові санкції накладаються на складну для рф ринкову ситуацію:

• Падіння світових цін на нафту
• Зміцнення російської валюти, що знижує рублеві доходи експортерів
• Дезорганізація торгівлі після санкцій США проти Rosneft і Lukoil

За підрахунками Reuters, у грудні доходи рф від нафти й газу можуть скоротитися майже на 50% у річному вимірі, до мінімального рівня з серпня 2020 року.

Наслідки для глобального ринку

Санкційний тиск посилює структурні зміни на ринку:

• Індійські НПЗ переглядають плани закупівель російської нафти
• Зростають логістичні ризики для непрозорих постачань
• Підвищується вартість страхування та фрахту для сумнівних перевезень

Водночас ЄС демонструє намір системно перекривати альтернативні канали експорту рф, обмежуючи її можливості фінансувати війну проти України.

Джерело: Terminal

За матеріалами першоджерела: Oilprice.com

На початку грудня 2025 року світовий нафтовий ринок опинився у точці, де політика й геополітика стають не менш важливими за запаси й видобуток. Європейський Союз одночасно готується до повної відмови від імпорту російських енергоносіїв до 2027 року, обговорює разом із G7 заборону морських сервісів для російської нафти, стикається з ударами по енергетичній інфраструктурі в Україні та будує нову архітектуру безпеки постачання. На цьому тлі ціни на нафту коливаються у коридорі приблизно 60–73 дол./барель, а економіка єврозони зростає близько на 1,1% на рік, залишаючись вразливою до енергетичних ризиків.

Грудневі складові ризиків і можливостей для енергетичної безпеки ЄС

1. Диверсифікація постачання та логістична стійкість Європи

Між 3 і 9 грудня 2025 року одразу кілька ключових новин задали контури майбутньої конфігурації європейського ринку нафти й нафтопродуктів.

• Політичне рішення ЄС про повну відмову від російського газу й нафти до 2027 року. За даними матеріалу Mfame, досягнуто політичної домовленості між Європарламентом і Радою ЄС, яка передбачає:
  • припинення імпорту LNG з росії до 31 грудня 2026 року;
  • припинення імпорту трубопровідного газу до 30 вересня 2027 року з можливим коротким подовженням до 1 листопада 2027 року у разі проблем із заповненням сховищ;
  • зобов’язання держав-членів подати національні плани диверсифікації постачання газу й нафти.
• G7 та ЄС обговорюють перехід від цінового стелі до повної заборони морських сервісів для російської нафти. Матеріал Reuters від 5–6 грудня 2025 року фіксує:
  • плани заборонити страхування, фрахт і низку інших морських сервісів для експорту російської нафти;
  • оцінку, що приблизно третина експорту рф досі використовує судна й сервіси з юрисдикцій G7/ЄС, тоді як решта вже пішла у «тіньовий флот»;
  • ризик подальшого зростання ставок фрахту та страхових премій, особливо для маршрутів з високим політичним ризиком.
• Світовий ринок у режимі надлишкової пропозиції. Аналітичні огляди відзначають, що:
  • Brent і WTI перебувають біля дво-тижневих максимумів на очікуваннях зниження ставки ФРС США, але
  • середньостроковий фон залишається «ведмежим» через очікуваний надлишок пропозиції у 2026 році, зростання видобутку поза ОПЕК+ та великі запаси, включно з «плавучими» запасами нафтопродуктів на танкерах.

Висновок: грудневі новини формують три ключові вузли для інтелектуальної карти європейського нафтового ринку:

• стратегічна диверсифікація (заміщення російських обсягів LNG і трубопровідного газу до 2026–2027 років);
• жорсткіший санкційний режим G7/ЄС, який підвищує вартість логістики та страхування і змушує рф ще глибше йти в «тіньовий флот»;
• глобальний надлишок пропозиції, що стримує ціни, але робить ринок чутливим до будь-яких збоїв інфраструктури чи нових санкцій.

Таким чином, для ЄС логістична стійкість уже не лише питання фізичних маршрутів, а й доступу до страхових і фінансових сервісів, які можуть бути обмежені політичним рішенням.

2. Захист критичної паливної та енергетичної інфраструктури

Грудневий інформаційний потік одночасно підсвітив військові ризики для енергетики на східному фланзі ЄС та економічні інструменти її захисту.

• Нові санкції США проти російських нафтових гігантів. Аналітика Free Policy Briefs описує:
  • посилення санкцій проти Роснефти та Лукойла, включно з вторинними санкціями для банків і контрагентів, які з ними працюють;
  • вимушені кроки окремих країн ЄС, зокрема тимчасову націоналізацію НПЗ Lukoil у Болгарії для гарантування паливної безпеки;
  • асиметричний вплив на держави, які довше користувалися дешевою російською сировиною, та їхню потребу у фінансуванні модернізації й диверсифікації НПЗ.
• Системна підтримка ЄС відновлення енергосистем України та Молдови. За матеріалами The Odessa Journal:
  • Єврокомісія підтверджує, що ЄС продовжить фінансувати відновлення енергетичної інфраструктури України та Молдови, пошкодженої ударами;
  • йдеться про інтеграцію енергомереж у європейську систему та підтримку транскордонних потоків (зокрема експорту електроенергії з Румунії до Молдови у разі дефіциту);
  • фактично це довгострокові інвестиції в критичну інфраструктуру на східному фланзі ЄС, які підвищують стійкість усього європейського енергетичного простору.
• Масовані удари рф по енергетичній інфраструктурі України. The Kyiv Independent повідомляє про:
  • ракетно-дронові атаки по об’єктах енергетики в Кременчуці, Чернігівській області та районі Фастова у період 7–8 грудня;
  • пошкодження ТЕЦ, енергооб’єктів, залізничної інфраструктури, загибель мирних жителів і масштабні перебої з електро-, водо- та теплопостачанням;
  • необхідність аварійного відновлення критичних систем та посилення захисту об’єктів.

Висновок: захист критичної інфраструктури для ЄС вже прямо поєднує військову та економічну складові:

• удари рф по енергосистемі України демонструють, що об’єкти генерації, нафтобази, порти й залізниця є пріоритетними цілями у сучасній війні;
• санкції та тимчасове державне управління НПЗ у країнах ЄС показують готовність втручатися в управління активами заради безперервності постачання палива;
• фінансування відновлення та інтеграції мереж України й Молдови формує новий пояс енергетичної безпеки довкола ЄС.

Це означає, що «захист інфраструктури» більше не обмежується фізичною безпекою об’єктів: він охоплює санкційну політику, інвестиції, страхування ризиків та регуляторні механізми тимчасового управління активами.

3. Європейська економіка: ВВП, експорт і фіскальний простір

Новини початку грудня 2025 року дозволяють окреслити контури економічного фону, на якому розгортаються енергетичні події.

• IC Markets фіксує, що:
  • інфляція в єврозоні наближається до 2%, а ЄЦБ утримує ставки без змін, балансуючи між ціновою стабільністю та підтримкою зростання;
  • прогнозоване зростання ВВП єврозони на 2025 рік становить близько 1,1%;
  • економічне відновлення значною мірою спирається на публічні інвестиції та поступове пожвавлення експорту.
• Економічний огляд The Rio Times зазначає, що:
  • ВВП єврозони у 3 кварталі 2025 року зріс приблизно на 0,3% квартал до кварталу;
  • паралельно поліпшуються торговельні показники, зокрема завдяки збільшенню постачання енергоресурсів із США;
  • енергетичний шок 2022–2023 років частково подолано, і основні ризики для зростання нині пов’язані з монетарною політикою та зовнішнім попитом.
• Аналітичні коментарі щодо ринку нафти підкреслюють:
  • слабку промислову активність у частині європейських економік;
  • обмежений приріст попиту на паливо попри помірне зростання ВВП;
  • залежність податкових надходжень від того, наскільки безболісним буде перехід на нову енергетичну модель із меншим упором на російські ресурси.

Висновок: для європейських урядів ціна помилки в енергетичній політиці висока:

• надто різкий розрив із російськими енергоносіями без належної диверсифікації загрожує гальмуванням зростання ВВП та втратою експортних позицій через високі енерговитрати;
• надто повільна адаптація збільшує геополітичні ризики і зберігає уразливість до шантажу й ударів по інфраструктурі;
• оптимальна траєкторія передбачає поєднання інвестицій у інфраструктуру, підтримку промисловості та таргетоване пом’якшення для вразливих секторів, щоб зберегти податкові надходження.

4. Ціноутворення та конкуренція на європейських нафтових хабах

Цінова динаміка нафти початку грудня 2025 року відображає синтез ринкових і політичних факторів.

• За даними Reuters, ціни на нафту зростали майже на 1% до дво-тижневих максимумів на тлі:
  • очікуваного зниження ставки ФРС США, яке може стимулювати економічне зростання та попит на енергію;
  • застою переговорів щодо миру в Україні, що зберігає невизначеність щодо майбутніх обсягів російського експорту;
  • санкційних ризиків і напруженості довкола росії та Венесуели.
• Аналітичні матеріали відзначають, що:
  • Brent і WTI торгуються у широкому коридорі приблизно 60–73 дол./барель на тлі надлишку пропозиції;
  • на ринку формується логістична та «воєнна» премія у ціні, пов’язана з ризиками для постачання з росії та іншими конфліктними регіонами;
  • дисконт Urals до Brent залишається інструментом, через який санкційний тиск зменшує бюджетні доходи рф і водночас змінює конкурентні умови для НПЗ у ЄС та поза ним.

Структура ціни для європейських хабів у грудні 2025 року фактично складається з декількох шарів:

• базова ціна сировини (Brent/WTI) у коридорі 60–73 дол./барель;
• логістична складова, яка зростає через:
  • ризики нових санкцій G7/ЄС;
  • можливу заборону морських сервісів для російської нафти;
  • перерозподіл вантажопотоків та зростання ставок фрахту й страхування;
• регуляторно-фіскальна надбавка (акцизи, ПДВ, вуглецеві податки та інші інструменти кліматичної політики ЄС);
• маржа трейдерів і НПЗ, яка стискається в умовах конкуренції та надлишкової пропозиції, але може тимчасово розширюватися під час локальних збоїв.

У підсумку конкуренція на європейських хабах зміщується з боротьби за «дешеву молекулу» до боротьби за «надійну і санкційно чисту молекулу» з прогнозованою логістикою та податковими ризиками.

5. Причинно-наслідкові зв’язки грудня 2025 року

Якщо звести всі наведені факти, можна виділити такі ключові ланцюжки.

• Санкційна політика G7/ЄС → вартість логістики → структура цін → доходи рф та маржа європейських НПЗ.
  • Перехід від price cap до можливої заборони морських сервісів підвищує вартість транспортування російської нафти та обмежує коло легальних сервіс-провайдерів.
  • Це ймовірно збільшує логістичну премію у кінцевій ціні й поглиблює дисконт Urals, зменшуючи податкові доходи рф.
  • Для європейських НПЗ це означає нерівне конкурентне поле залежно від доступу до дешевших санкційних обсягів і швидкості диверсифікації.
• Військові ризики для інфраструктури → інвестиції в відновлення та інтеграцію мереж → довгострокова енергетична безпека ЄС.
  • Масовані удари рф по енергетичним об’єктам України оголюють вразливість транзитних коридорів і критичної інфраструктури.
  • Відповідю стають програми ЄС із фінансування відновлення та інтеграції енергосистем України й Молдови.
  • У довгостроковій перспективі це зміцнює стійкість східного флангу ЄС і розосереджує ризики.
• Диверсифікація постачання → енергетичні витрати промисловості → зростання ВВП, експорт і податкові надходження.
  • Політичне рішення про відмову від російських енергоносіїв до 2026–2027 років змушує ЄС активно інвестувати в альтернативні джерела та маршрути.
  • Якщо диверсифікація буде реалізована із запізненням, це загрожує підвищеними енерговитратами для промисловості й тиском на експорт.
  • Своєчасна диверсифікація на тлі вже частково подоланого енергетичного шоку й поточного зростання ВВП близько 1,1% дозволяє стабілізувати податкові надходження і зберегти конкурентоспроможність.
• Глобальний надлишок пропозиції → вузький ціновий коридор → висока чутливість до шоків.
  • Надлишковий видобуток поза ОПЕК+ та великі запаси тримають ціни у коридорі 60–73 дол./барель.
  • Це знижує ймовірність довготривалих цінових сплесків, але робить ринок дуже чутливим до короткострокових шоків — санкційних, військових, логістичних.
  • Для ЄС це означає потребу в гнучких механізмах управління стратегічними запасами нафти й нафтопродуктів та в сценарному плануванні на випадок блокад чи масованих ударів.

Сукупно ці фактори показують, що грудень 2025 року став не просто черговим місяцем волатильності цін на нафту, а моментом, коли ЄС закріпив курс на глибоку перебудову всієї системи енергетичної безпеки – від санкційної політики до інвестицій у мережі й захист критичної інфраструктури.

Джерело: Terminal

Огляд підготовлено за матеріалами: Exclusive: EU, G7, Reuters, EU

Україна, Чехія, Польща та Словаччина опрацьовують політично чутливий проєкт експорту української нафти до Чехії через нафтопровід «Дружба». Йдеться не лише про до 15 % чеського споживання нафти та завантаження Літвіновського НПЗ, а й про перевірку здатності ЄС переформатувати інфраструктуру, історично пов’язану з російською сировиною, на користь України та спільної енергетичної безпеки.

Проєкт експорту української нафти до Чехії

1. Про що насправді йдеться

У центрі уваги — рішення, чи зможе Україна вже найближчим часом експортувати власну нафту до Чехії трубопровідним маршрутом, який десятиліттями асоціювався з російською сировиною.

• Маршрут: українська нафта → південна гілка нафтопроводу «Дружба» через Україну → Угорщина та Словаччина → Чехія (Літвіновський НПЗ).
• Ключові оператори:
  • чеська державна компанія Mero (власник і оператор чеської ділянки «Дружби»),
  • словацька державна Transpetrol (оператор словацької частини «Дружби»),
  • польська група Orlen та її чеська «донька» Orlen Unipetrol RPA (власник чеських НПЗ).
• З пропозицією купувати українську нафту виступила сама Україна, підтверджують джерела, наближені до переговорів.
• Статус на кінець листопада 2025 року:
  • Словаччина вже отримала близько 100 тис. тонн української нафти та підписала угоди.
  • Чеська сторона досі веде переговори, упираючись у політичні та регуляторні обмеження, пов’язані з санкціями ЄС та «російським слідом» у трубі.

2. Чому Київ шукає «добрі руки» для своєї нафти

Українська мотивація має водночас економічний, енергетичний та геополітичний вимір.

• Зруйнована нафтопереробка: російські удари під час повномасштабної війни фактично вивели з ладу майже всі українські НПЗ, зокрема Кременчуцький. Україна не має де переробляти власну нафту й не має де її зберігати.
• Припинення видобутку технічно пов’язане із видобутком природного газу, який критично потрібен промисловості й системі опалення. Зупинка свердловин означала б і удар по газовому балансі країни, і дороговартісну консервацію родовищ.
• Масштаб видобутку:
  • на початку 2000-х «Укрнафта» видобувала до 4,5 млн тонн нафти й газоконденсату на рік;
  • у 2024-му, за оцінками, видобуток становить близько 1,2 — 1,4 млн тонн на рік — більш ніж утричі менше, але з тенденцією до зростання після очищення компанії від впливу олігархічних груп.

«Якщо ви зупиняєте видобуток нафти, то маєте глушити свердловини. А це свердловини, з яких нафта йде дуже давно, і потім їх відновлювати обійдеться дорожче, ніж бурити нові. У нас родовища виснажені…» — наголошує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

• Пошук ринку збуту: за оцінками чеських медіа та експертів, плановий експорт у 75–100 тис. тонн на місяць майже дорівнює річному видобутку України — це робить чеський напрямок ключовим каналом збуту.
• Політичний вибір покупця:
  • існують й інші потенційні покупці,
  • але продаж нафтового ресурсу країні, яка системно підтримує Україну, розглядається як продаж «у добрі руки», а не «підгодовування» держав, які грають на боці агресора.

«Краще нам продати це в Чехію, країну, яка нас підтримує, аніж підгодовувати тих, хто по суті є нашим ворогом», — підкреслює Михайло Гончар.

3. Енергетична безпека та політичний сигнал ЄС

Для Чехії проєкт української нафти — це тест на послідовність відмови від російської сировини та можливість зміцнити власну енергетичну автономію в межах ЄС.

• Структура споживання нафти:
  • річне споживання нафти в Чехії становить близько 7 млн тонн;
  • обговорювані обсяги української нафти — 75–100 тис. тонн на місяць, тобто майже 15 % внутрішнього споживання за рік;
  • для Літвіновського НПЗ це може становити близько 20 % його переробки.
• Відмова від російської нафти:
  • НПЗ у Кралупах ще з 1995 року працює на неросійській легкій нафті, яку Чехія отримує західним маршрутом;
  • НПЗ у Літвінові до весни 2025 року переробляв переважно російську Urals, що надходила «Дружбою»;
  • із 2025 року Чехія виконала зобов’язання ЄС і повністю відмовилася від російської Urals, перейшовши на суміш неросійських нафт, що йдуть через Трансальпійський нафтогін TAL та гілку IKL з Німеччини.
• Стратегічна роль «Дружби» у Чехії:
  • після відмови від російської нафти чеська ділянка «Дружби» фактично простоює;
  • Mero утримує її в робочому стані, розглядаючи як потенційний маршрут постачання неросійської нафти (зокрема з Каспійського регіону через Одесу — Броди);
  • для держави це питання не лише економіки, а й символічного розриву з російською енергозалежністю.

Політичний ефект проєкту:

• Чехія перетворюється на демонстраційний кейс для ЄС: чи може країна, що є членом співтовариства, не просто відмовитися від російської сировини, а й переорієнтувати інфраструктуру на українську нафту.
• Участь державної компанії Mero в підтримці проєкту показує, що це не суто комерційна угода, а політично схвалений курс на посилення зв’язків із Україною.

4. Роль союзників і транзитних держав

Без Польщі та Словаччини цей проєкт неможливий — саме вони забезпечують політичне «плече» та логістичний транзит.

• Польща — стратегічний енергетичний партнер:
  • група Orlen є власником обох чеських НПЗ і активно співпрацює з українським «Нафтогазом» за газовими контрактами;
  • купівля української нафти для Orlen — це одночасно форма підтримки України та комерційна можливість завдяки нижчій ціні, про що свідчать дані чеських медіа;
  • Orlen Unipetrol RPA виступив першим із запитом до Transpetrol щодо транспортування української нафти до Чехії.
• Словаччина — полігон для перевірки маршруту:
  • словацька компанія Transpetrol підтверджує, що до неї зверталися:
    • спочатку Orlen Unipetrol RPA,
    • пізніше — словацький нафтопереробник Slovnaft.
  • за рік Transpetrol уже доставив до словацького НПЗ близько 100 тис. тонн української нафти, що становить трохи більше ніж 2 % від загального імпорту Словаччини (4,7 млн тонн із січня до жовтня);
  • замовлення на жовтень і листопад становили ще 70 тис. тонн, що демонструє сталість інтересу.

«У зв’язку з геополітичною ситуацією, санкціями ЄС і непевністю щодо майбутнього розвитку подій у нафтовій і нафтохімічній промисловості відбуваються зміни, і нафтопереробні заводи намагаються розширити свій портфель постачальників», — пояснює речниця Transpetrol Луціа Патцнерова.

• Політичний зміст словацької позиції:
  • офіційна риторика підкреслює не лише комерційну логіку, а й реакцію на санкції ЄС проти російської нафти та загальну геополітичну нестабільність;
  • готовність Transpetrol працювати з українською нафтою демонструє, що навіть за наявності винятку з санкцій для Словаччини щодо російської нафти, країна активно диверсифікує джерела.

5. ЄС, санкції та «російський слід» у трубопроводі

Найбільш делікатний геополітичний аспект — як поєднати санкційний режим ЄС з тим фактом, що в системі «Дружби» все ще є російська нафта.

• Словацький контекст:
  • через виняток у санкціях ЄС Словаччина досі отримує російську нафту через «Дружбу»;
  • через схожий склад української та російської нафти постачання до словацьких НПЗ не створює помітної технічної чи регуляторної проблеми.
• Чеський контекст:
  • Чехія відмовилася від російської нафти, пільговий період завершився;
  • у чеській частині «Дружби» все ще залишається обсяг російської нафти у власності Mero;
  • чисто політично та юридично Чехія не може дозволити змішування української нафти з залишками російської у способі, який виглядатиме як повернення до залежності від російської сировини.

«Враховуючи, що технологічне наповнення словацької системи “Дружба” складається з російських експортних сумішей, через заборону, пов’язану з санкціями ЄС, чеській стороні необхідно вирішити це питання технічно та адміністративно, що згодом дозволить Transpetrol транспортувати українську вітчизняну нафту через територію Словацької Республіки та доставляти її чеському транспортеру для Orlen Unipetrol RPA», — наголошують у Transpetrol.

• Політична суть проблеми:
  • фактично йдеться не стільки про техніку, скільки про доведення політично й юридично прозорого походження сировини для європейських регуляторів;
  • Чехія має показати, що українська нафта не стане «фасадом» для прихованої присутності російської Urals у трубопроводі.

6. Якість української нафти та політичний вимір ціни

Дискусія про якість української нафти виходить за межі технології — вона впливає на сприйняття проєкту в політичних колах ЄС.

• Порівняння з іншими сортами:
  • у минулих дослідженнях у сертифікованій лабораторії італійської компанії AGIP українська нафта показала характеристики, практично тотожні азербайджанській Azeri Light;
  • такі сорти традиційно коштують дорожче, ніж російська Urals.

«Якщо це буде просте додавання української нафти в потік Urals, то ми лише покращимо якість Urals, але самі отримуватимемо ціну як за Urals», — попереджає Михайло Гончар.

• Політичний висновок із питання ціни:
  • Україна має наполягати, щоб її нафта не розчинялася в російському потоці ні фактично, ні юридично;
  • Чехія та інші партнери повинні вибудувати модель, де політична підтримка України не перетворюється на приховане субсидування старих російських схем через занижену ціну на високоякісну українську нафту.

7. Ризики з українського боку: прозорість та антикорупційна чутливість партнерів

Окремі питання стосуються внутрішньоукраїнських ризиків, які можуть впливати на готовність ЄС та окремих держав рухати проєкт уперед.

• Репутаційний фактор:
  • європейські партнери особливо уважно стежать за можливими «схемами» навколо експорту нафти;
  • створення додаткових «фірм-прокладок» або непрозорих ланцюжків власності в експортних операціях може зупинити або сповільнити проєкт.

Михайло Гончар наголошує, що надзвичайно важливо уникнути появи спеціальних «фірм-прокладок» для організації експорту, оскільки «європейські партнери України дуже остерігаються подібного “схематозу”, а на тлі останніх корупційних скандалів ця тема є особливо чутливою».

• Політичний імператив для Києва:
  • усі рішення щодо маршруту, операторів і фінансових потоків мають бути максимально прозорими та публічними;
  • цей проєкт здатен стати позитивним прецедентом взаємодії України з ринками ЄС — або, у разі помилок, негативним символом.

8. Як проєкт змінює баланс сил

Якщо узагальнити усі складові питання, вимальовується кілька ключових геополітичних висновків.

1. Від «російської труби» до українсько-європейського коридору

• перезапуск «Дружби» в чеському сегменті для української нафти означатиме фактичну зміну її геополітичної ідентичності — з символу залежності від росії на інструмент інтеграції України до енергетичного простору ЄС;
• для Mero та чеської держави це шанс продемонструвати, що інфраструктура на території ЄС більше не диктується логікою “руської нафти”.

2. Поглиблення політичного союзу Україна — Чехія — Польща — Словаччина

• енергетичні проєкти на кшталт цього доповнюють військово-політичну та гуманітарну підтримку України з боку країн регіону;
• спільна участь Orlen, Mero, Transpetrol та українських компаній створює мережу взаємозалежності, яка робить політичний розворот окремих урядів щодо України дорожчим і менш ймовірним.

3. Перевірка дієздатності санкційної політики ЄС

• ЄС має відповісти на практичне питання: чи здатний він одночасно:
  • жорстко дотримуватися обмежень щодо російської нафти,
  • і гнучко адаптувати ці правила для підтримки експорту союзника, який воює, — України.
• Рішення щодо маршруту через «Дружбу» стане індикатором політичної волі Брюсселя та національних урядів.

4. Енергетична безпека як продовження оборонної політики

• проєкт дозволяє:
  • зняти з України проблему накопичення невивезеної нафти та пов’язаних із цим ризиків,
  • посилити енергетичну стійкість Чехії та регіону Центральної Європи без повернення до російської сировини.
• Таким чином, енергетика стає ще одним фронтом війни, де союзники можуть діяти скоординовано й системно.

Підсумок: якщо Чехія, Польща, Словаччина та Україна спільно подолають правові, санкційні й політичні бар’єри, експорт української нафти через «Дружбу» може стати поворотною точкою у трансформації європейської енергетичної архітектури. Це не лише економічний контракт, а й сигнал: інфраструктура, яку десятиліттями контролювала росія, тепер працює на зміцнення України та Європейського Союзу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: radio.cz,  komersant.ua