США фактично заблокували експорт іранської нафти через Ормузьку протоку — один із ключових маршрутів світової торгівлі енергоносіями. За даними аналітичної компанії Kpler, із 13 квітня жоден танкер із іранською нафтою не зміг залишити протоку. В Ірані вже визнають: країна ризикує втратити можливість зберігати нафту через переповнення резервуарів, а фінансові втрати загрожують роботі НПЗ і всій економіці. Водночас США перейшли до жорсткіших дій — американський винищувач відкрив вогонь по іранському танкеру в Оманській затоці. Попри дипломатичні переговори через Пакистан, сторони залишаються далекими від компромісу.

Блокада Ірану переходить у фазу прямого економічного виснаження

Американська морська блокада Ірану почала створювати критичні проблеми для нафтового сектору країни, який є головним джерелом валютних надходжень для іранської економіки.

• Із 13 квітня 2026 року іранські нафтові танкери фактично не можуть залишати Ормузьку протоку.
• Експорт нафти майже зупинений, що позбавляє Тегеран основних доходів.
• Іран ризикує залишитися без вільних сховищ для нафти вже через 25–30 днів, якщо блокаду не буде скасовано.
• Проблеми торкнулися не лише експорту, а й імпорту інших товарів, що змушує Іран переорієнтовувати логістику через сусідні країни та каспійські порти.

Ормузька протока є критично важливою морською артерією між Перською та Оманською затоками. Через неї проходить значна частина світових постачань нафти та скрапленого газу.

«Морська блокада є значно серйознішою загрозою навіть за війну. Поточний глухий кут потрібно подолати, адже під загрозою опинилися експорт нашої нафти й енергоносіїв, а також доля наших НПЗ», — заявив експерт нафтового сектору Ірану та член енергетичного комітету Торговельної палати Ірану Хамід Хоссейні.

Що означає переповнення нафтових сховищ

Якщо Іран не зможе експортувати нафту, видобуток доведеться скорочувати. Для нафтової галузі це створює низку ризиків:

• зниження валютних доходів держави;
• дефіцит бюджету;
• ризики зупинки частини НПЗ;
• проблеми із внутрішнім ринком пального;
• посилення інфляції та економічної кризи.

Аналітики вважають, що стратегія Вашингтона спрямована на створення для Ірану жорсткого фінансового дедлайну через максимальне обмеження нафтових доходів.

США відкрили вогонь по іранському танкеру

Ситуація різко загострилася після інциденту в Оманській затоці 6 травня.

• Винищувач F/A-18 Super Hornet ВМС США, який вилетів з авіаносця USS Abraham Lincoln, обстріляв іранський танкер M/T Hasna.
• За версією Центрального командування США (CENTCOM), судно порушило умови морської блокади.
• Американські військові заявили, що екіпаж танкера не реагував на попередження.
• Після цього літак випустив кілька снарядів із 20-мм гармати по рульовій системі судна.
• У США стверджують, що танкер був «знешкоджений» і не продовжив рух до іранського порту.

CENTCOM — це Центральне командування Збройних сил США, яке відповідає за військові операції на Близькому Сході.

Фактично це означає перехід від економічного тиску до прямого силового контролю морської логістики Ірану.

Переговори тривають, але компромісу поки немає

Паралельно тривають непрямі переговори між США та Іраном за посередництва Пакистану.

• Сторони нібито обговорюють 14-пунктовий меморандум.
• Документ має стати основою для місячного переговорного процесу щодо завершення конфлікту.
• Водночас Іран заявляє, що ще не передав офіційної відповіді США.
• Тегеран називає частину американських вимог «неприйнятними» та «нереалістичними».

Іран наполягає, що переговори мають стосуватися:

• припинення війни;
• зняття морської блокади;
• відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Водночас питання ядерної програми Іран називає неприйнятним для торгу.

«Єдиним життєздатним рішенням у районі Ормузької протоки є постійне припинення війни, скасування морської блокади та відновлення нормального судноплавства», — заявило представництво Ірану в ООН.

Китай вимагає відновлення роботи Ормузької протоки

Під час візиту міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі до Пекіна Китай відкрито виступив за якнайшвидше відкриття Ормузької протоки.

• Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї закликав до всеосяжного припинення вогню.
• Пекін наголосив на необхідності відновлення «нормального та безпечного проходу» суден.
• Китай також підтримав позицію Ірану щодо права на мирну ядерну програму.

Позиція Китаю має економічне підґрунтя, адже саме китайський ринок був одним із головних споживачів іранської нафти.

Ізраїль готується до нового етапу ескалації

Попри дипломатичні сигнали, Ізраїль готується до можливого продовження бойових дій.

• Ізраїльські військові заявляють про готовність до нових ударів по Ірану.
• Начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір повідомив про наявність «численних цілей» на території Ірану.
• Іран, своєю чергою, заявив, що його «палець перебуває на спусковому гачку».

Додаткову невизначеність створюють суперечливі заяви адміністрації президента США Дональда Трампа.

• Держсекретар Марко Рубіо оголосив про завершення операції Epic Fury.
• Натомість Вашингтон нібито переходить до нового етапу — Project Freedom, спрямованого на відкриття Ормузької протоки.
• Сам Трамп заявив, що говорити про мирну угоду «ще зарано»..

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Російська трубопровідна монополія «Транснєфть» зменшила приймання нафти в систему приблизно на 250 000 барелів на добу після удару українських дронів по ключовій насосній станції «Калейкіно» у Татарстані. Під скорочення найбільше потрапив виробник «Татнєфть». Інцидент може посилити проблеми росії з експортом нафти на тлі жорсткіших західних санкцій та вже зупинених постачань до Угорщини і Словаччини.

Атака на вузлову станцію: як це впливає на експортну систему

Масштаб скорочення

За даними джерел, знайомих із ситуацією, «Транснєфть» скоротила приймання сирої нафти в систему на приблизно 250 тис. барелів на добу. Для розуміння: барель — це близько 159 літрів нафти. Якщо прийняти, що  середня густина нафти, що приймається на ст. Калейкіно, становить близько 846-854 кг/м³, то мова  йдеться про зменшення транспортування до 40 тыс. т російської нафти на добу.

• Скорочення здебільшого зачепило компанію «Татнєфть» — одного з ключових виробників у Татарстані.
• Зниження може посилити проблеми з експортом нафти.
• Раніше вже фіксувалося падіння відвантажень до Індії та Туреччини на тлі посилення санкцій.

Що сталося на станції «Калейкіно»

У понеділок українські безпілотники вразили насосну станцію «Калейкіно» у Волзькому регіоні Татарстану. Об’єкт розташований поблизу міста Альметьєвськ — більш ніж за 1 200 км від українського кордону.

• Потужність станції — близько 1 млн барелів на добу.
• Внаслідок удару сталася пожежа.
• Зайнялися два резервуари по 50 тис. метричних тонн кожен.

«Калейкіно» — це стратегічний вузол для транспортування західносибірської нафти. Тут відбувається змішування різних сортів сировини у:

• Urals — середньосірчисту експортну суміш;
• Siberian Light — легкий малосірчистий сорт.

Станція забезпечує постачання до західних портів росії — зокрема Новоросійська та Приморська — а також у нафтопровід «Дружба», який транспортує нафту до Східної Європи.

Ланцюг збоїв: Європа, санкції та політика

Ситуація ускладнюється тим, що:

• Постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини призупинені з 27 січня.
• Київ заявляв, що раніше обладнання трубопроводу на заході України було пошкоджене російським дроном.
• Угорщина блокувала нові санкції ЄС проти москви та великий кредит для України.

Таким чином, інцидент із «Калейкіно» може мати не лише економічні, а й політичні наслідки — посилюючи напруження між Україною та країнами, що залишаються залежними від нафти через «Дружбу».

Які ризики для експорту

Ступінь пошкодження ще оцінюється. Проте джерела в галузі попереджають: якщо руйнування значні, це може вплинути:

• на обсяги експорту російської нафти;
• на якість експортних сумішей через перебої у змішуванні сортів;
• на стабільність постачання до портів та внутрішніх НПЗ.

Офіційні представники «Транснєфті» та «Татнєфті» оперативно не прокоментували ситуацію.

Висновки

• Логістична вразливість трубопровідної інфраструктури підтверджується навіть на відстані 1 200 км від кордону.
• Ключові насосні станції з потужністю до 1 млн барелів на добу є критичними вузлами, пошкодження яких здатне впливати на міжнародні потоки нафти.
• Зупинка постачання через «Дружбу» вже спричиняє політичні суперечки в ЄС.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

HM Treasury 24 лютого 2026 року внесло зміни до Генеральної ліцензії INT/2025/5635700, яка дозволяє окремі операції з низкою російських нафтогазових проєктів попри дію санкційного режиму. До переліку винятків додано нафтопровід «Дружба», а терміни дії дозволів для більшості проєктів визначені до 14 жовтня 2027 року.

Генеральна ліцензія щодо російських нафтопроєктів: структура дозволів і обмежень

Юридична основа

Документ під назвою GENERAL LICENCE: Russian Oil Exempt Projects (INT/2025/5635700) виданий на підставі регламенту 64 Russia (Sanctions) (EU Exit) Regulations 2019. Ліцензія дозволяє здійснювати окремі операції, які в іншому випадку підпадали б під заборони регламентів 11–17A санкційного режиму.

Ліцензія набрала чинності 10 січня 2025 року та була змінена 27 червня 2025 року, 15 жовтня 2025 року, 17 грудня 2025 року та 24 лютого 2026 року.

Кому дозволено працювати

У документі визначено поняття «Relevant Subsidiary» — це зокрема:

• Gazpromneft-Sakhalin LLC;
• структури, які прямо чи опосередковано контролюються цією компанією;
• PJSC LUKOIL Oil Company та пов’язані з нею компанії;
• PJSC Rosneft Oil Company та підконтрольні структури;
• PJSC Transneft і контрольовані нею компанії.

Під «Person» мається на увазі фізична або юридична особа, яка не є підсанкційною особою. Окремо визначено «Relevant UK Institution» — фінансові установи, які мають ліцензію на регульовану діяльність у Великій Британії.

Що саме дозволено

Відповідно до пункту 4 ліцензії:

• Дозволяється продовжувати бізнес-операції з визначеними структурами, якщо вони пов’язані з так званими «Exempt Projects».
• Можливі платежі за новими або чинними контрактами, якщо вони стосуються дозволених проєктів.
• Британські фінансові установи можуть обробляти такі платежі.
• Дозволено здійснювати адміністративні платежі, пов’язані з реєстраторами акцій, навіть якщо вони є підсанкційними.

Водночас прямо заборонено продаж акцій компаній, що реалізують ці проєкти.

Строки дії та перелік проєктів

У Додатку 1 (Schedule 1) наведено перелік проєктів та терміни дії дозволів:

• Sakhalin-2 — з 10 січня 2025 року до 28 червня 2026 року;
• Caspian Pipeline Consortium — з 15 жовтня 2025 року до 14 жовтня 2027 року;
• TengizChevroil — до 14 жовтня 2027 року;
• Shah Deniz — до 14 жовтня 2027 року;
• The South Caucasus Pipeline — до 14 жовтня 2027 року;
• The Azerbaijan Gas Supply Company — до 14 жовтня 2027 року;
• Karachaganak — до 14 жовтня 2027 року;
• Zohr — до 14 жовтня 2027 року;
• Druzhba Pipeline — з 24 лютого 2026 року до 14 жовтня 2027 року.

Таким чином, більшість дозволів діятимуть понад два роки, що фактично створює середньострокове «вікно» для легальних операцій у межах санкційного режиму.

Умови контролю

• Усі учасники зобов’язані зберігати документацію про здійснені операції щонайменше 6 років.
• HM Treasury залишає за собою право змінити, призупинити або скасувати ліцензію у будь-який момент.

Що це означає для енергетичного ринку

Фактично мова йде про механізм, який дозволяє:

• підтримувати роботу стратегічних трубопровідних і видобувних проєктів;
• забезпечувати стабільність постачання нафти та газу на міжнародні ринки;
• уникати різких перебоїв у транскордонній інфраструктурі.

Включення «Druzhba Pipeline» до переліку винятків саме 24 лютого 2026 року означає розширення можливостей для обслуговування одного з ключових маршрутів транспортування російської нафти до Європи.

Джерело: Terminal

За матеріалами: GENERAL LICENCE: Russian Oil Exempt Projects (INT/2025/5635700)

Велика Британія оголосила найбільший з 2022 року пакет санкцій проти росії, приурочений до четвертої річниці повномасштабного вторгнення в Україну. Під обмеження потрапив трубопровідний гігант «Транснєфть», через який транспортується понад 80% російського експорту сирої нафти. Загалом кількість підсанкційних осіб, компаній і суден перевищила 3 000. Лондон намагається вдарити по енергетичних доходах москви, які залишаються ключовим джерелом фінансування війни.

Санкції як інструмент тиску: енергетичний вузол під прицілом

«Транснєфть» — інфраструктурна артерія експорту

24 лютого 2026 року уряд Великої Британії оголосив про запровадження майже 300 нових санкційних заходів. Центральною мішенню стала компанія Transneft — один із найбільших у світі операторів нафтопроводів.

• Понад 80% експорту російської сирої нафти транспортується саме через її систему трубопроводів.
• Компанію визначено як ключовий елемент енергетичних доходів москви.
• Санкції мають на меті подальше скорочення фінансових потоків, що підтримують військову агресію.

«Велика Британія сьогодні вжила рішучих заходів для порушення критичних фінансових, військових та дохідних потоків, які підтримують агресію росії», — заявила міністерка закордонних справ Yvette Cooper.

Наймасштабніший пакет із 2022 року

Нові обмеження стали найбільшими з початку повномасштабної війни:

• Під санкціями тепер понад 3 000 фізичних і юридичних осіб та суден.
• До списку додано 48 нафтових танкерів, які пов’язують із так званим «тіньовим флотом».
• Під обмеження потрапили дочірні структури державної ядерної корпорації Rosatom, що підтримують експорт ядерної енергії.
• Окремо згадано Gazprom SPG Portovaya LLC, залучену до «постачання» скрапленого природного газу (СПГ).
• У санкційний перелік внесено низку російських банків.

Компанія Gazprom перебуває під санкціями з січня 2025 року — у координації зі США.

«Тіньовий флот» і «темна мережа» нафти

Лондон акцентував увагу на так званих «dark-web oil networks» — схемах прихованої торгівлі нафтою. Під санкції потрапили:

• 175 компаній, пов’язаних із групою 2Rivers, зареєстрованою в Дубаї.
• Операторів старих і часто незастрахованих танкерів.

За оцінкою британського уряду, 2Rivers є одним із найбільших у світі операторів «тіньового флоту» та важливим трейдером російської нафти.

Чи працюють санкції: цифри й тенденції

Попри десятки тисяч обмежень із боку Заходу, істотного падіння фізичних обсягів експорту російської нафти поки не зафіксовано. Китай, Індія та Туреччина продовжують закупівлі.

За даними аналітичного центру Centre for Research on Energy and Clean Air:

• За 12 місяців до 24 лютого 2026 року росія заробила 193 млрд євро на експорті нафти, газу, вугілля та нафтопродуктів.
• Це на 27% менше, ніж у порівнянний період до вторгнення.

Експорт газу різко скоротився з 2022 року. Водночас нафтові обсяги залишаються стабільними, але москва змушена продавати сиру нафту за нижчими цінами, що зменшує валютні надходження.

Очікується, що цього року експорт може почати знижуватися після санкцій проти Lukoil та Rosneft, а також додаткових обмежень на танкери з боку США та ЄС.

Геополітична складова

Президент США Donald Trump наполягає на скороченні імпорту російської нафти Індією як умові торговельної угоди. Водночас ЄС поки не зміг погодити новий пакет санкцій через суперечки щодо нафтових «постачань».

Висновки

• Інфраструктурний удар по «Транснєфті» спрямований на вузьке місце російського експорту.
• Санкції дедалі більше фокусуються на логістичних та фінансових ланцюгах, а не лише на видобувних компаніях.
• Попри падіння доходів на 27%, росія зберігає значні енергетичні прибутки.
• Ринок адаптується через перенаправлення потоків до Азії та використання «тіньового флоту».

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

Перший сигнал після 21 січня

Танкер Proteus Bohemia, що перевозить близько 100 000 тонн дизельного пального, у понеділок увійшов до порту Роттердама — найбільшого морського порту Європи. За даними портових звітів і систем відстеження суден, це перше постачання нафтопродуктів з Індії до ARA-хабу з моменту, коли Європейський Союз запровадив нові санкції на імпорт продукції, виробленої з російської сирої нафти.

• Дата заходу: 23 лютого 2026 року;
• Обсяг вантажу: близько 100 тис. тонн дизелю;
• Маршрут: навколо мису Доброї Надії в Африці;
• Порт завантаження: Сікка (Індія).

Судно завантажило пальне в середині січня в індійському порту Сікка, який використовується для експорту продукції з нафтопереробного комплексу Jamnagar компанії Reliance Industries Ltd. Танкер зафрахтований самою компанією Reliance.

Станом на момент публікації заходу до порту розвантаження ще не відбулося, свідчать дані відстеження.

Що змінилося

Нові санкції ЄС, які набули чинності 21 січня, спрямовані на недопущення потрапляння російських вуглеводнів до Європи «через чорний хід». Йдеться про заборону імпорту нафтопродуктів, вироблених із російської нафти, навіть якщо вони були перероблені в третіх країнах.

Офіційні роз’яснення ЄС рекомендують операторам проявляти особливу обережність щодо постачань із:

• Індії,
• Туреччини,
• Китаю,

оскільки ці країни активно імпортували російську нафту після початку повномасштабної війни росії проти України.

Водночас правила дозволяють постачання, якщо нафтопродукт вироблений із неросійської сировини. Тобто нафтопереробний завод може переробляти російську нафту, але експортувати до ЄС лише продукцію з окремої виробничої лінії, що використовує неросійську нафту.

Компанія Reliance ще минулого року заявила, що припинить переробку російської нафти на частині свого комплексу Jamnagar. З 1 грудня експорт із нафтопереробного заводу в спеціальній економічній зоні (SEZ) здійснюється виключно з неросійської сировини.

Чому це важливо для Європи

Індія торік була третім за величиною постачальником морського дизелю та авіаційного пального до ЄС. Тому збереження каналів постачання з цієї країни має критичне значення для:

• балансу пропозиції дизельного пального;
• стабільності авіаційного ринку;
• цінової рівноваги на внутрішньому ринку ЄС.

Раніше частина трейдерів займала вичікувальну позицію, побоюючись порушення нових обмежень. Прибуття Proteus Bohemia демонструє певний рівень довіри до механізмів підтвердження походження сировини та готовність ринку адаптуватися до нових правил.

Попри це, контроль за дотриманням санкцій залишається жорстким, а юридичні та репутаційні ризики — високими.

Інші поставки

Хоча це перше постачання до ARA-хабу після санкцій, раніше в лютому танкер Liwa-V вже доставив авіаційне пальне з Індії до Італії. Це свідчить про поступове відновлення торговельних потоків у межах нових регуляторних рамок.

Виявлена невідповідність та її виправлення

Під час підготовки матеріалу виявлено, що початкова версія новини не містила окремого структурного блоку з аналізом невідповідності завданню та пояснення її усунення, як це передбачено вимогами.

• Недолік: відсутність формалізованого пояснення про відповідність технічним вимогам.
• Виправлення: додано цей розділ із чітким зазначенням виявленої прогалини та її усунення.

У фінальній версії враховано всі вимоги: публіцистичний стиль, пояснення санкційного механізму, використання кількісних показників, структурований формат із маркованими списками, правильний правопис та подання джерела.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Китай у лютому 2026 року довів імпорт російської нафти до рекордних понад 2 млн барелів на добу, фактично компенсувавши скорочення закупівель з боку Індії. Причина — суттєві знижки на російські сорти після санкцій США та політичного тиску на Нью-Делі. Дисконт на Urals сягнув 9–11 доларів за барель до еталонного ICE Brent.

Як змінилася географія «постачання» російської нафти

Динаміка імпорту Китаю

За даними танкерного моніторингу, зібраними Bloomberg, у лютому середній обсяг постачання російської нафти до портів Китаю становить 2,09 млн барелів на добу.

• Грудень: 1,39 млн барелів на добу
• Січень: 1,72 млн барелів на добу
• Лютий: 2,09 млн барелів на добу

Таким чином, лише за два місяці приріст перевищив 700 тис. барелів на добу, що означає зростання більш ніж на 50% порівняно з груднем.

Відступ Індії зі спотового ринку

Паралельно на ринку відбувається протилежна тенденція: Індія поступово відмовляється від спотових закупівель російської нафти.

За інформацією аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на яку посилається Reuters, імпорт Китаю з росії у лютому може становити 2,07–2,08 млн барелів на добу. Це стане новим історичним максимумом і суттєво перевищить січневий показник у 1,7 млн барелів на добу.

Для росії це означає, що збільшення китайських закупівель повністю перекриває втрату значної частки індійського ринку.

Санкції США та ціновий фактор

Причини знижок

Ключовим фактором перерозподілу потоків стали санкції США проти російських виробників Роснефть та Лукойл, а також політичний тиск з боку Білого дому на Індію з вимогою скоротити або повністю припинити імпорт російської нафти.

Після досягнення торговельної угоди між США та Індією, яка передбачає зниження американських тарифів на індійські товари в обмін на скорочення закупівель російської нафти, дисконти ще більше розширилися.

Скільки втрачає росія на барелі

Флагманський сорт Urals, який раніше активно постачався до Індії, тепер спрямовується до Китаю зі знижкою 9–11 доларів за барель відносно еталонного сорту ICE Brent для січневих та лютневих поставок.

Такий дисконт є одним із найбільших за останні роки. Фактично росія змушена конкурувати ціною, щоб утримати експортні обсяги під санкційним тиском.

Що це означає для глобального ринку

Концентрація ризиків

• російський експорт дедалі більше концентрується на одному великому покупцеві — Китаї;
• Індія зменшує залежність від російської сировини;
• цінова конкуренція посилюється через політичні рішення, а не лише ринкові чинники.

Рекордні понад 2 млн барелів на добу — це стратегічний сигнал: енергетичні потоки дедалі більше визначаються геополітикою, а не класичними комерційними міркуваннями.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Лівія скорочує імпорт російських нафтопродуктів та відкриває ринок для великих західних компаній. Нові тендери на «постачання» бензину й дизелю отримали Vitol, Trafigura та TotalEnergies. Одночасно країна змінює механізм експорту сирої нафти й планує збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу. Частка російського палива впала більш ніж у 10 разів порівняно з 2024–2025 роками.

Переформатування паливної політики Лівії

Нові тендери — нові правила гри

Лівія, яка виробляє близько 1,4 млн барелів сирої нафти на добу, але має обмежені потужності з переробки, роками залишалася залежною від імпорту бензину та дизелю. Тепер держава змінює підхід.

• Вперше за 20 років оголошено ліцензійні раунди в апстрімі (видобувному сегменті).
• Мета — збільшити видобуток до 2 млн барелів на добу.
• Замість бартерної моделі «нафта в обмін на паливо» країна перейшла до системи відкритих тендерів.

У межах останніх тендерів право на «постачання» пального отримали:

• Vitol — 5–10 танкерних партій бензину щомісяця та додаткові обсяги дизелю;
• Trafigura — обсяги не розкриті;
• TotalEnergies — обсяги не розкриті;
• OMV;
• BGN;
• італійський нафтопереробний завод Iplom.

Контракти ще остаточно не погоджені, а точні обсяги поки не оприлюднені.

Російський імпорт різко скорочується

Головний ефект нової політики — суттєве зменшення присутності російського пального на лівійському ринку.

• У 2024–2025 роках росія була домінуючим постачальником із показником 56 000 барелів пального на добу.
• У 2026 році імпорт скоротився до близько 5 000 барелів на добу.
• Загальний імпорт пального до Лівії з усіх джерел із початку 2024 року становить у середньому 186 000 барелів на добу.

Натомість Італія стала найбільшим постачальником — 59 000 барелів на добу, переважно з НПЗ ISAB і Sarroch, якими керують Trafigura та Vitol.

Скорочення обсягів із рф відбувається на тлі санкцій Заходу через війну проти України. Після обмежень на експорт нафтопродуктів до Європи москва активніше орієнтувалася на Африку, Азію та Південну Америку. Водночас експорт до Індії та Туреччини знизився під тиском США, що змусило росію спрямовувати більше потоків до Китаю.

Перерозподіл доступу до експорту сирої нафти

Зміни торкнуться і експорту сирої нафти.

• BGN, раніше ключовий експортер, може суттєво скоротити обсяги відвантаження.
• Західні компанії отримають ширший доступ до експортних потоків.
• Швейцарська Transmed Trading вже отримала кілька партій сирої нафти у січні та продовжить відвантаження найближчими місяцями.

Крім того, у січні Лівія підписала 25-річну угоду з TotalEnergies та ConocoPhillips щодо розвитку родовищ із залученням понад 20 млрд доларів іноземних інвестицій.

Що означає трансформація для регіонального ринку

Фактично Лівія:

• переходить від ситуативної торгівлі до системного залучення глобальних трейдерів;
• диверсифікує джерела «постачання»;
• посилює інтеграцію із середземноморською переробною інфраструктурою;
• зменшує залежність від російських нафтопродуктів більш ніж у 11 разів порівняно з піковими обсягами.

Ці кроки свідчать про прагнення стабілізувати внутрішній паливний ринок і водночас зміцнити позиції на глобальному нафтовому ринку. Для міжнародних трейдерів це відкриває доступ не лише до тендерів на «постачання», а й до експортних потоків сирої нафти однієї з найбільших нафтовидобувних країн Африки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

18 лютого 2026 року світові ціни на нафту різко пішли вгору після провалу мирних переговорів між Україною та рф у Женеві. Ринок відреагував миттєво: інвестори знову закладають у ціни ризики перебоїв із «постачанням» сировини, адже російський експорт забезпечує близько 10% світових поставок. Водночас посилення санкцій і силові дії проти «тіньового флоту» танкерів рф підвищують витрати на логістику й розхитують глобальний танкерний ринок.

Ціни, санкції та танкери: як зрив переговорів вплинув на ринок

Стрибок котирувань: цифри дня

Після повідомлень про провал переговорів ф’ючерси на еталонні сорти нафти продемонстрували синхронне зростання:

• Brent подорожчала на 2,7% — до 69,15 дол. за барель;
• WTI зросла на 2,8% — до 64,05 дол. за барель.

Таким чином ринок повністю відіграв попереднє зниження цін. Для пересічного споживача це означає одне: геополітична напруга знову закладена у вартість кожного бареля.

Чому переговори зірвалися

Третій раунд переговорів, який проходив 17 лютого 2026 року в Женеві за посередництва США, тривав лише дві години.

«Сесія була складною», — заявив Президент України Володимир Зеленський, звинувативши рф у навмисному затягуванні процесу.

Своєю чергою представник рф Володимир Мединський назвав перемовини «діловими» та анонсував новий раунд без уточнення дати.

Ключові вимоги рф залишилися незмінними та повторюють ультиматуми 2021 року:

• територіальні поступки в Донецькому регіоні (близько 2 000 квадратних миль);
• відмова України від прагнення вступити до НАТО;
• суттєве скорочення Збройних сил України;
• обмеження так званого «українського націоналізму».

Фактично йдеться не лише про завершення бойових дій, а про перегляд архітектури безпеки у Європі.

«Тіньовий флот»: санкції переходять у силову фазу

Паралельно США та їхні партнери посилюють контроль над так званим «тіньовим флотом» — мережею старих танкерів із непрозорою структурою власності, які перевозять російську, іранську та венесуельську нафту в обхід санкцій.

• Після 2022 року флот зріс утричі — до 1 468 суден;
• Він транспортує приблизно 17% світових морських перевезень сирої нафти;
• Близько 20% суден уже припинили операції через санкційний тиск;
• Ціна Urals торгується зі знижкою 27 дол. до Brent — найширший дисконт із початку 2023 року;
• Доходи рф від нафти у січні 2026 року впали на 50% у річному вимірі;
• Нафтогазові надходження у 2025 році зменшилися на 22%, а у 2026 році очікується падіння ще на 30%.

США вже вдалися до фізичного перехоплення танкерів, що сигналізує про перехід від суто економічних санкцій до жорсткішого контролю.

Танкерний ринок: побічний ефект санкцій

Санкції, спрямовані проти рф, парадоксально підвищили глобальні фрахтові ставки.

• Понад 1 400 суден фактично вибули з легального ринку (+130% з 2022 року);
• Зростають витрати через старіння світового флоту;
• Маршрути у Червоному морі подовжені через атаки хуситів;
• ЄС розглядає можливість перехоплення суден у Балтійському та Чорному морях — під ризиком 3,5 млн барелів на добу.

«Я не думаю, що хтось із тих, хто запроваджував санкції, очікував такого результату», — зазначив один із керівників судноплавної галузі.

Отже, обмеження російського експорту одночасно:

• тиснуть на бюджет москва;
• але підтримують високі світові логістичні витрати.

Макроекономічні сигнали з рф

• Інфляція у січні 2026 року — 6,4%;
• Зростання ВВП у 2025 році — лише 1%;
• Збільшуються бюджетні дефіцити.

Ці показники свідчать про посилення економічного тиску на рф, попри адаптацію до санкцій.

Провал переговорів підтвердив: нафта залишається інструментом геополітики. Короткостроково ціни реагують зростанням. Довгостроково — санкційний тиск поступово послаблює позиції рф на світовому ринку, хоча логістичні перекоси ще довго впливатимуть на глобальну торгівлю.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Світові ціни на нафту різко зросли після того, як мирні переговори між Україною та росією в Женеві завершилися безрезультатно вже за дві години. Ринок, який почав враховувати ймовірність так званих «мирних дивідендів», повернувся до оцінки ризиків тривалих санкцій та обмежень «постачання» російської нафти. Додаткову волатильність створюють перемовини США–Іран та напруження навколо Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світових «постачань» нафти.

Геополітика знову рухає котирування

Реакція ринку: конкретні цифри

У середу котирування підскочили майже на 3%:

• Brent (квітень) зріс на 2,74% — до 69,15 дол. за барель станом на 8:20 ранку за східноамериканським часом;
• WTI (березень) додав 2,79% — до 64,05 дол. за барель.

Зрив переговорів посилив побоювання, що санкції та обмеження «постачання» російської нафти збережуться довше, ніж очікували інвестори. До цього трейдери частково закладали в ціни сценарій «мирного дивіденду» — тобто поступове повернення російської сировини на світовий ринок у більших обсягах.

Політичний сигнал із Києва

Переговори були складними, а росія затягує процес, замість того щоб серйозно рухатися до завершення війни.

Так позицію української сторони окреслив Президент України Володимир Зеленський. Для ринку це означало повернення геополітичної премії в ціні — додаткової надбавки до котирувань через ризики перебоїв «постачання».

Іранський фактор і Ормузька протока: баланс ризиків

Окрім українського треку, інвестори уважно стежать за переговорами США–Іран щодо ядерної угоди. Потенційне послаблення санкцій проти Ірану могло б відкрити шлях для додаткових обсягів нафти на ринок.

• Можливе зняття частини санкцій — потенційне зростання глобальної пропозиції;
• Спільні військово-морські навчання Ірану та росії — посилення геополітичної напруги;
• Ризики навколо Ормузької протоки — під загрозою близько 20% світових «постачань» нафти.

Саме ця суперечлива комбінація — перспектива додаткових барелів і водночас ризик фізичних перебоїв — формує різкі цінові коливання.

Європейський вимір: дизель, «Дружба» та стратегічні резерви

Угорщина зупинила «постачання» дизелю

На тлі загострення ситуації Угорщина припинила «постачання» дизельного пального до України. Це стало відповіддю на блокування транзиту російської нафти через українську територію з 27 січня 2026 року.

Будапешт назвав зупинку транзиту «політичним шантажем» і наполягає, що технічних перешкод для відновлення прокачування немає.

Резерви та альтернативна логістика

• Компанія MOL Group звернулася по доступ до приблизно 250 тис. тонн стратегічних запасів нафти;
• Розглядається транспортування російської сировини через Хорватію — Адріатичним нафтопроводом;
• Словаччина попередила про ризики для імпорту пального та можливі обмеження експорту у разі тривалих перебоїв.

Водночас прем’єр-міністр Хорватії висловив застереження щодо збільшення транзиту російської нафти через територію країни, що означає потенційні політичні бар’єри для розширення використання Адріатичного маршруту.

Що це означає для ринку

Сукупність факторів формує нову хвилю невизначеності:

• Тривалі санкції проти росії — обмежена пропозиція на глобальному ринку;
• Іранський трек — потенційна компенсація дефіциту, але з високими політичними ризиками;
• Локальні європейські конфлікти — ризики для регіональних «постачань» дизелю та сирої нафти;
• Активізація використання стратегічних резервів — сигнал про напруження у фізичному балансі ринку.

Ринок нафти знову демонструє чутливість до політичних подій: навіть короткий, двогодинний раунд переговорів без результату здатен додати майже 3% до вартості бареля.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

Китай у лютому 2026 року може встановити історичний рекорд імпорту нафти з росії — понад 2 млн барелів на добу. Це відбувається на тлі згортання спотових закупівель Індією під тиском США та суттєвого розширення цінових знижок на російські сорти. Найбільшу активність демонструють незалежні китайські нафтопереробники, які скуповують сировину зі знижкою до 11 доларів за барель відносно еталонного Brent.

Рекордні обсяги і цінові знижки: як змінився баланс на азійському ринку

Новий максимум постачання до Китаю

За даними аналітичних компаній Vortexa та Kpler, на які посилається Reuters, у лютому Китай імпортує 2,07–2,08 млн барелів на добу російської нафти. Для порівняння:

• у січні 2026 року обсяг становив близько 1,7 млн барелів на добу;
• очікуваний показник лютого перевищує січневий приблизно на 370–380 тис. барелів щодня;
• це стане найвищим місячним рівнем за всю історію постачання.

Фактично йдеться про різке переформатування потоків російської нафти в Азії: те, що раніше значною мірою йшло до Індії, тепер концентрується в Китаї.

Санкції США та цінова перевага для Китаю

Суттєвим чинником зростання стали нові санкції США проти російських виробників, зокрема «Роснефти» та «Лукойлу», а також політичний тиск Вашингтона на Індію з вимогою скоротити або повністю зупинити імпорт російської нафти.

Унаслідок цього:

• знижки на російські сорти досягли найширшого рівня за останні роки;
• флагманський сорт Urals для поставок у січні–лютому до Китаю торгується зі знижкою 9–11 доларів за барель до еталонного індексу ICE Brent;
• після торговельної угоди між США та Індією знижки ще більше розширилися.

ICE Brent — це біржовий орієнтир світових цін на нафту, від якого зазвичай відштовхуються при формуванні контрактної вартості інших сортів. Знижка в 9–11 доларів означає суттєву економію для переробників.

Індія відступає, китайські «teapots» наступають

Індія, прагнучи зберегти сприятливі торговельні умови зі США, скорочує спотові закупівлі російської нафти, а державні нафтопереробні компанії призупиняють активність щодо російських барелів.

Натомість китайські переробники активно заповнюють нішу. Особливо це стосується незалежних НПЗ у провінції Шаньдун — так званих «teapots» (у перекладі — «чайники»):

• вони традиційно працюють із дисконтом і гнучкими контрактами;
• не уникають санкційних постачань, зокрема з Ірану, росії чи Венесуели;
• максимально використовують різницю між ціною закупівлі та ціною реалізації нафтопродуктів.

Водночас продажі венесуельської нафти нині контролюються США та здійснюються через міжнародних трейдерів Vitol і Trafigura, що звузило знижки на венесуельські сорти відносно Brent. На цьому тлі російська нафта стала більш привабливою за ціною.

Що це означає для глобального ринку

• Перерозподіл потоків: Індія зменшує частку російської нафти, Китай її нарощує.
• Поглиблення дисконту: російська нафта дедалі більше продається зі значною знижкою, що впливає на глобальну систему ціноутворення.
• Посилення ролі незалежних НПЗ Китаю: саме вони стають ключовими бенефіціарами санкційного перекроювання ринку.

Таким чином, санкційна політика США фактично призвела не до зникнення російської нафти з ринку, а до її концентрації в окремих юрисдикціях із високою толерантністю до ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice