Президент США 10 серпня продовжив на 90 днів дію винятку із закону Jones Act, який дозволяє іноземним суднам перевозити нафту та інші товари між американськими портами. Рішення ухвалено на тлі порушення глобальних потоків сирої нафти та зростання витрат на пальне через війну з Іраном. Водночас умови винятку стали жорсткішими.

Вашингтон зберігає додаткову гнучкість морської логістики як інструмент протидії транспортним вузьким місцям і зростанню цін на пальне

Jones Act вимагає, щоб вантажі між портами США перевозилися суднами, побудованими у США, які належать американським компаніям та мають американські екіпажі. Тимчасове послаблення дає змогу використовувати іноземні судна для внутрішніх перевезень.

Попередній виняток мав завершитися 16 серпня. Reuters зазначає, що його продовження стало найдовшим призупиненням дії відповідних обмежень за більш ніж столітню історію закону.

Водночас Білий дім звузив дію механізму: замість загальних винятків кожен рейс іноземного судна між американськими портами має проходити окремий розгляд. Адміністрація заявляє, що використання іноземного флоту збільшує гнучкість перевезень і допомагає усувати логістичні обмеження.

«Дані свідчать, що виняток суттєво збільшив внутрішні постачання бензину, дизпального й авіаційного пального», — заявила речниця Білого дому Taylor Rogers.

За повідомленням Reuters, одним із завдань рішення є стримування подальшого зростання вартості бензину шляхом збільшення доступної морської транспортної потужності.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

8 серпня Іран заявив, що домовленість з Оманом щодо нового маршруту через Ормузьку протоку близька, але сама угода не означатиме автоматичного відновлення судноплавства. Через цей морський коридор у 2025 році пройшло 44,2 млн тонн LPG, або близько 30% світового морського експорту. Окремим невизначеним чинником стали запропоновані платежі за транзит: Іран добивається 5-7% вартості вантажу, Оман обговорює близько 3%, тоді як США виступають проти таких зборів.

Домовленості про маршрут недостатньо для відновлення руху

Іран та Оман станом на 8 серпня наблизилися до домовленості щодо нового маршруту судноплавства через Ормузьку протоку, проте Тегеран заявив, що цього недостатньо для повного відкриття водного шляху. Відновлення руху Іран пов’язує з додатковими політичними й санкційними умовами.

Днем раніше учасники ринку також не мали визначеності щодо практичного режиму проходження суден. Іран та Оман погоджували маршрут, але залишалися невирішеними умови його використання, страхування, санкційних платежів і прийнятності домовленості для США.

Для LPG ця невизначеність має прямий фізичний вимір. За даними Argus, у 2025 році через Ормузьку протоку пройшло 44,2 млн тонн скрапленого нафтового газу — приблизно 3,7 млн тонн на місяць, або 121 тис. тонн на добу. Це відповідало 30% світового морського експорту LPG.

Переговори додали новий ризик — можливу плату за прохід

7 серпня Reuters повідомив, що Іран домагається платежу в розмірі 5-7% вартості вантажів із суден, які використовуватимуть протоку. Оман обговорював ставку близько 3%, тоді як Вашингтон наполягав на проходженні без таких платежів.

Ці параметри не є остаточно погодженими тарифами. Так само немає підтвердження, що запропоновані ставки в такому вигляді застосовуватимуться безпосередньо до LPG-газовозів. Тому їх не можна включати до поточної вартості транспортування пропану чи бутану як установлену надбавку.

Однак сама поява такого механізму змінює структуру логістичного ризику: навіть після фізичного відкриття протоки ринок може зіткнутися не лише з воєнним страхуванням і дефіцитом газовозів, а й із додатковою платою за використання маршруту.

Попереднє блокування вже показало чутливість європейського LPG

Наслідки перебоїв в Ормузі не обмежуються Азією. Під час першої гострої фази кризи між 27 лютого та 18 березня європейський індикатор великовантажного пропану CIF Amsterdam-Rotterdam-Antwerp зріс на 64%, до $922,75 за тонну. Бутан CIF ARA за той самий період подорожчав на 69%, до $871,75 за тонну.

Argus пояснював цей механізм тим, що скорочення постачання з Близького Сходу змусило азійських покупців активніше конкурувати за американський LPG. У результаті частина американського ресурсу, який міг бути спрямований до Північно-Західної Європи, переорієнтовувалася на Азію.

«Термінал» раніше показував, що ціна LPG дедалі сильніше залежить від фрахту та доступності морських маршрутів. Для оцінки європейської ціни також залишається важливим індикатор пропану CIF ARA, який відображає вартість великої партії з доставкою до ключового північно-західноєвропейського вузла.

Отже, переговори 7-8 серпня ще не усунули головний логістичний ризик для LPG. Ринок отримав перспективу нового режиму судноплавства, але не підтвердження повного та безумовного відновлення проходу газовозів через Ормузьку протоку.

Джерела: Reuters, 7 серпня, Reuters, 8 серпня, Argus Media.

Іранські та оманські переговорники розглядають відкриття майже невикористовуваного середнього проходу через Ормузьку протоку. Це може відновити комерційне судноплавство, але безпекові ризики залишаються.

Відновлення руху може залежати від очищення маршруту

За наведеними даними, сторони обговорюють можливість відкриття середнього проходу через Ормузьку протоку. Цей маршрут майже не використовувався, але його запуск потенційно може відновити комерційне судноплавство.

Водночас у матеріалі зазначено, що іранські морські міни можуть потребувати видалення до того, як судна зможуть безпечно повернутися на маршрут.

Для ринку нафти та нафтопродуктів це питання має пряме значення, оскільки безпечна навігація визначає стабільність морської логістики в регіоні.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com.

Іранські та оманські переговорники розглядають відкриття майже невикористовуваного середнього проходу через Ормузьку протоку. Це може відновити комерційне судноплавство, але безпекові ризики залишаються.

Відновлення руху може залежати від очищення маршруту

За наведеними даними, сторони обговорюють можливість відкриття середнього проходу через Ормузьку протоку. Цей маршрут майже не використовувався, але його запуск потенційно може відновити комерційне судноплавство.

Водночас у матеріалі зазначено, що іранські морські міни можуть потребувати видалення до того, як судна зможуть безпечно повернутися на маршрут.

Для ринку нафти та нафтопродуктів це питання має пряме значення, оскільки безпечна навігація визначає стабільність морської логістики в регіоні.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Oilprice.com.

Ринок реагує не лише на ціну сирої нафти, а й на фактичну швидкість відновлення морських потоків через ключовий маршрут експорту енергоресурсів.

Станом на 12:35 за центральним часом США, або 17:35 GMT, ф’ючерси Brent подешевшали на 52 центи, або 0,68%, до 75,78 долара за барель. Американська WTI знизилася на 83 центи, або 1,15%, до 71,25 долара за барель.

Попри денне зниження, Brent залишався на шляху до тижневого зростання приблизно на 5,13%, а WTI — приблизно на 3,76%. Reuters зазначило, що завершення взаємних ударів і очікування відновлення переговорів між США та Іраном наступного тижня посилили очікування відкриття Ормузької протоки.

До початку війни 28 лютого через Ормузьку протоку проходило близько 20% щоденних світових постачань нафти й газу. Reuters повідомило, що LNG-танкери проходили протокою в останні дні, але загальний щоденний трафік залишався повільнішим.

Для ринку дизельного пального цей фактор важливий через вплив морської логістики на доступність сирої нафти для НПЗ і на постачання готових нафтопродуктів між регіонами.

Джон Кілдафф, партнер Again Capital, заявив: “Цей ринок готовий і здатний реагувати стрибком на добрі новини або принаймні на відсутність поганих новин. І схоже, що ескалація не стане гіршою”.

Джерело: Terminal. За матеріалами: Reuters.

Як криза в Ормузькій протоці змінює енергетичний перехід у судноплавстві

Новий фактор: ризик фізичної недоступності палива

Ескалація конфлікту та перебої у постачанні через Ормузьку протоку вперше поставили під сумнів базове припущення ринку — доступність традиційного суднового палива. Йдеться не лише про ціни, а й про ризик того, що паливо може бути недоступним через внутрішні пріоритети країн-виробників.

• Раніше: інвестиції в альтернативні палива базувалися на екологічному регулюванні
• Тепер: ключовим фактором стає енергетична безпека
• Фактично змінюється вся логіка переходу до «чистого» судноплавства

Ціновий шок: ринок реагує миттєво

У короткостроковій перспективі ринок продемонстрував різку, але нерівномірну реакцію:

• Ціни на VLSFO (*very low sulfur fuel oil — мазут із дуже низьким вмістом сірки*) та LSMGO (low-sulfur marine gas oil — малосірчисте суднове дизельне паливо) різко зросли
• Причина — переоцінка ризиків постачання, а не фактичний дефіцит
• За прогнозом Rystad Energy, LSMGO перевищить $1200 за тонну у квітні–травні 2026 року
• Нормалізація очікується лише до середини 2027 року

Висновок: навіть без зміни структури попиту, сам факт нестабільності постачання вже підриває довіру до традиційного бункерного палива.

Регуляторна невизначеність посилює ефект

Криза співпала з періодом нестабільності в міжнародному регулюванні:

• Очікується засідання MEPC (*Marine Environment Protection Committee — Комітет із захисту морського середовища*) у жовтні 2026 року
• США, Японія та великі нафтовидобувні країни виступають за послаблення або зміну Net-Zero Framework
• Найгірший сценарій — розмиті правила, які не дають чітких цінових сигналів для інвесторів

У такій ситуації енергетична безпека стає не доповненням, а альтернативою регуляторним стимулам.

Хто виграє: порівняння альтернативних палив

Криза по-різному впливає на різні типи альтернативних палив:

• Біодизель: зростає конкуренція за сировину з авіаційним сектором (SAF — sustainable aviation fuel)
• Біо-СПГ (bio-LNG): привабливий для окремих операторів, але має обмежене застосування та слабку інфраструктуру
• Біометанол: зміцнює позиції завдяки масштабам Китаю, але обмежений пропозицією
• Е-метанол: має технологічні переваги, але значно дорожчий у виробництві
• Етанол: підходить для маршрутів поза ЄС, але застосовується лише в окремих сегментах флоту
• Аміак: відстає через потребу в одночасних інвестиціях у політику та інфраструктуру

Ключовий висновок: універсального рішення немає — вибір палива залежить від типу судна, маршруту та бізнес-моделі.

Історичний урок: кризи змінюють структуру ринку

Попередні енергетичні шоки не обмежувалися короткостроковими стрибками цін — вони призводили до довготривалих змін.

• Поточна криза, ймовірно, матиме структурний вплив
• Вперше альтернативні технології вже доступні у комерційному масштабі
• Криза створює політичний мандат та фінансові стимули для прискорення інвестицій

Що це означає для судновласників

Енергетична безпека стає ключовим елементом операційної стратегії:

• Планування рейсів тепер враховує ризики постачання
• Вибір палива залежить не лише від ціни та екології, а й від доступності
• Диверсифікація джерел стає конкурентною перевагою

Компанії, які першими забезпечать гнучкість у постачанні палива, отримають стратегічну перевагу в умовах нової волатильності.

Висновки для ринку нафти та інфраструктури

• Диверсифікація постачання: зростає значення альтернативних маршрутів і палив
• Логістична стійкість: ринок переходить від оптимізації вартості до управління ризиками
• Ціноутворення: у структурі ціни зростає частка премії за ризик постачання
• Інфраструктура: очікується прискорення інвестицій у нові види палива та їх «постачання»

Джерело: Terminal
За матеріалами: OilPrice

Навіть після оголошення двотижневого припинення вогню між США та Іраном нафтовий ринок не повернувся до звичного режиму. Ключова причина — Ормузька протока, через яку проходить значна частина світових морських перевезень нафти, досі не відновила нормального руху танкерів.

Саме тому Goldman Sachs, попри коригування прогнозу після новин про перемир’я, зберігає висхідний сценарій: якщо протока ще місяць залишатиметься переважно закритою для нормального трафіку, Brent у середньому коштуватиме понад $100 за барель і в другому півріччі, і за підсумками всього 2026 року.

Ринок нафти залишається заручником Ормузької протоки навіть після оголошеного перемир’я

Поточна ситуація показує, що для нафтового ринку формальне припинення вогню саме по собі ще не означає зниження ризиків. Ринок оцінює не лише політичні заяви, а насамперед фактичну здатність відновити безпечне судноплавство. Поки цього не сталося, премія за ризик залишається у ціні нафти.

Що саме закладає Goldman Sachs

• Brent може коштувати в середньому понад $100 за барель у 2026 році, якщо Ормузька протока ще один місяць залишатиметься переважно закритою для нормального танкерного руху.
• За таким сценарієм банк очікує, що у другому півріччі 2026 року середня ціна Brent також буде вищою за $100 за барель.
• Якщо ж сильно обмежений трафік у протоці триватиме довше ніж місяць, це, за оцінкою банку, означатиме додаткові втрати видобутку на Близькому Сході.
• У такому жорсткішому сценарії Brent може становити в середньому $120 за барель у третьому кварталі і $115 за барель у четвертому кварталі 2026 року.

Це важливий сигнал для всього ринку нафти й нафтопродуктів. Goldman Sachs фактично каже, що вирішальним чинником зараз є не сам факт перемир’я, а фізичний режим проходження суден через одну з найважливіших енергетичних артерій світу. Якщо вузьке місце глобальної логістики не розблоковане, ринок і далі поводитиметься так, ніби криза не завершилася.

Чому перемир’я не заспокоїло ринок

Після новин про домовленість щодо припинення вогню банк знизив попередні очікування щодо цін на нафту. Водночас цей крок не означав відмови від ризикового сценарію. Навпаки, у банку прямо зазначили, що ризики для прогнозу цін залишаються зміщеними в бік зростання.

Ми й надалі вважаємо, що ризики для нашого цінового прогнозу зміщені в бік зростання — Goldman Sachs

Ключова причина такої оцінки полягає в тому, що режим припинення вогню прив’язаний до відкриття Ормузької протоки, але Іран і далі контролює потоки суден та визначає, хто саме може проходити через цей морський коридор. Для ринку це означає дуже просту річ: юридична або дипломатична домовленість ще не дорівнює відновленню фізичного постачання.

Що відбувається з танкерним рухом

• Судновласники й судноплавні лінії чекають деталей і ясності щодо гарантій безпеки, перш ніж повертатися до нормального проходження через протоку.
• На ринку накопичуються ознаки того, що Іран не поспішає послаблювати контроль над цим вузьким місцем навіть у період дії перемир’я, якщо воно збережеться.
• Саме брак конкретики щодо безпеки став одним із чинників, через який нафтові ціни вранці у четвер знову пішли вгору.

Це дуже показовий момент. Нафта дорожчає не лише тоді, коли руйнується видобуток. Достатньо того, що ринок не бачить гарантованого маршруту постачання. У таких умовах у ціні формується додаткова надбавка за невизначеність, і вона швидко переходить із сировинного сегмента в нафтопродукти, фрахт, страхування та кінцеву вартість пального.

Як ринок відреагував на нові ризики

• На ранніх торгах у Європі обидва нафтові еталони зростали приблизно на 3%.
• Котирування перебували біля позначки $97 за барель.
• Brent скоротив розрив із WTI після того, як протягом попереднього тижня WTI торгувався з премією до Brent.

Сам по собі цей рух показує, наскільки чутливим став ринок до будь-яких сигналів про статус Ормузької протоки. Щойно учасники побачили, що фактичного повернення до нормальної навігації немає, ціна знову пішла вгору. Отже, ринок зараз реагує не на політичний заголовок, а на реальний стан морської логістики.

Що означає фраза про «контрольовану паузу»

Окремо варто звернути увагу на оцінку компанії Windward, яка спеціалізується на морській аналітиці. Вона вказала, що для всіх проходів, як і раніше, потрібна координація з іранськими збройними силами. Це означає, що протока формально не відкрита у звичному ринковому розумінні.

Протока не відкрилася — вона перебуває у режимі контрольованої паузи — Windward

Це, по суті, найточніше визначення нинішньої ситуації. Для нафтового ринку контрольована пауза не є поверненням до нормальної торгівлі. Якщо кожне проходження потребує окремої координації, а питання безпеки не врегульоване, то транспортування залишається ризиковим, повільним і дорожчим.

Що це означає для ринку нафтопродуктів

• Сира нафта дорожчає через ризики для маршруту постачання, а отже під тиском опиняються і нафтопродукти.
• Будь-яке тривале обмеження проходження танкерів через Ормузьку протоку означає дорожчу сировину для нафтопереробки.
• Якщо обмеження затягнуться довше ніж на місяць, ринок отримає не лише логістичний, а й видобувний дефіцит через можливі додаткові втрати upstream production, тобто видобутку нафти на родовищах.

Тут важливо розуміти логіку ланцюга. Спочатку дорожчає ризик проходження суден. Потім це впливає на вартість сирої нафти. Далі зростає ціна на сировину для переробки. І вже після цього дорожчання поширюється на бензин, дизельне пальне, мазут, авіаційне пальне та інші продукти. Саме тому навіть коротка пауза в ключовому морському коридорі здатна підтримувати високі ціни набагато довше, ніж триває політична заява про перемир’я.

Головний висновок

Нафтовий ринок увійшов у фазу, коли ціна дедалі менше залежить від формулювань дипломатичних домовленостей і дедалі більше — від реального контролю над вузькими місцями глобального постачання. Якщо Ормузька протока ще місяць не повернеться до нормального режиму танкерного руху, Brent, за оцінкою Goldman Sachs, залишатиметься вище $100 за барель у середньому впродовж 2026 року. Якщо ж обмеження затягнуться, ринок отримає ще жорсткіший сценарій — із середніми цінами близько $120 у третьому кварталі й $115 у четвертому. Це означає, що для ринку нафти й нафтопродуктів сьогодні вирішальним є не сам факт перемир’я, а питання, чи справді відновлено свободу і безпеку постачання через Ормузьку протоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Геополітика знову штовхає ринок угору

Станом на 2 березня котирування нафти продемонстрували найвищі значення за кілька місяців на тлі різкого загострення ситуації .

• Brent піднімалася до 82,37 дол./бар., а згодом торгувалася на рівні 79,34 дол., що на 6,47 долара або 8,88% вище попереднього закриття.
• WTI (West Texas Intermediate) зросла на 5,36 долара або 8% — до 72,38 дол./бар. після досягнення піку в 75,33 дол.

Brent і WTI — це еталонні (бенчмарк) сорти нафти, які використовуються для формування світових цін.

Що стало тригером

У неділю Ізраїль завдав нової хвилі ударів по Тегерану. У відповідь Іран здійснив ракетні атаки. Напруження різко посилилося після загибелі верховного лідера Ірану, що занурило регіон і глобальну економіку в стан глибокої невизначеності.

За даними джерел у сфері морських перевезень:

• щонайменше три танкери були пошкоджені біля узбережжя Перської затоки;
• один моряк загинув;
• частина суден зазнала супутніх ушкоджень унаслідок іранських ударів у відповідь на атаки США та Ізраїлю.

Один із інцидентів стався поблизу півострова Мусандам в Омані — стратегічного району, через який проходить значна частина світових морських «постачань» нафти. Пошкодження суден безпосередньо вплинуло на логістику та страхові ризики перевезень.

Чому 8% — це багато

Для нафтового ринку одноденне зростання майже на 9% є різким і свідчить про формування так званої “премії за ризик” — додаткової складової в ціні, яка виникає через загрозу перебоїв із фізичним «постачанням» сировини.

Близький Схід забезпечує значну частину світового видобутку та експорту нафти. Будь-які удари по інфраструктурі або танкерах:

• створюють ризик фізичного дефіциту сировини,
• підвищують страхові ставки на перевезення,
• змушують трейдерів закладати додаткові ризики у ф’ючерсні контракти.

Глобальні наслідки

Ескалація конфлікту відбувається на тлі й без того крихкої рівноваги на енергетичному ринку. Пошкодження танкерів означає не лише короткострокові перебої, а й потенційні затримки «постачання» до Азії та Європи.

Сінгапур, один із ключових світових торговельних хабів нафти, відреагував підвищеною волатильністю торгів. Інвестори дедалі більше орієнтуються на військові новини, а не на фундаментальні показники попиту й пропозиції.

Що далі

Подальша динаміка цін залежатиме від:

• масштабу військових дій у регіоні,
• стану танкерного флоту та морської логістики,
• реакції США та інших країн на подальші удари,
• можливого обмеження експорту з регіону.

Поки що ринок демонструє класичну реакцію на геополітичний шок — стрімке зростання котирувань через страх дефіциту.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Reuters

Глобальна карта фрахту: від суховантажів до газовозів

Baltic Dry Index: відновлення після просідання

За даними Baltic Exchange, Baltic Dry Index за тиждень, що завершився 13 лютого 2026 року, піднявся з 1923 до 2083 пунктів. Це індикатор вартості перевезень масових вантажів — руди, вугілля, зерна.

• Capesize (C5TC): середня ставка зросла з $25 692 до $28 849 на добу (+$3 157).
• Трансатлантичні рейси досягали $34 344, а фрахт на далекі маршрути — $55 028.
• Panamax (P5TC): зростання з $14 829 до $15 989 за тиждень.
• Ultramax у Мексиканській затоці перевищували $30 000 на добу.

Зростання суховантажних ставок свідчить про активізацію торгівлі сировиною, що є опосередкованим маркером промислового попиту.

Танкерний сегмент: корекція після піків

У сегменті перевезень нафти й нафтопродуктів ситуація менш однозначна.

• VLCC (TD3C) Близький Схід – Китай: зниження на 7 пунктів до WS132,78, TCE — $117 360/доба.
• West Africa – China (TD15): WS121,44, TCE понад $103 700.
• US Gulf – China (TD22): зростання більш ніж на $330 000 до понад $14 млн за рейс.
• Suezmax Нігерія – UK Continent: WS157,78, TCE майже $69 900.
• Aframax East Coast Mexico – US Gulf: +73 пункти до WS390, TCE понад $128 650.

Worldscale (WS) — це міжнародна система розрахунку ставок фрахту, де 100 пунктів відповідають базовій вартості перевезення.

LNG: Атлантика відновлюється

• BLNG2 US Gulf – Continent: +$9 700 до $21 900/доба.
• BLNG3 US Gulf – Japan: +$9 700 до $23 700/доба.
• 6-місячний тайм-чартер: зниження до $23 900.
• 3-річний контракт: зростання до $60 000.

Зростання ставок в Атлантиці пояснюється скороченням доступного тоннажу та збільшенням незакритих вантажів.

LPG: уповільнення активності

• BLPG1 Ras Tanura – Chiba: −$4,15 до $95,17, TCE — $84 383.
• BLPG2 Houston – Flushing: $88,63, TCE — $94 370.
• BLPG3 Houston – Chiba: $159,08, TCE — $83 775.

Зниження активності пов’язане зі зменшенням кількості угод і комфортнішою пропозицією флоту.

Що це означає для енергетики

1. Можливі зміни на ринку нафти й нафтопродуктів

• Логістична волатильність: різкі коливання ставок (від −7 до +73 пунктів WS) означають нестабільність транспортної складової у ціні пального.
• Диверсифікація маршрутів: активність US Gulf – Європа зростає, що посилює роль трансатлантичного напряму.
• Стратегічне планування: трирічні LNG-контракти по $60 000 свідчать про очікування довгострокової напруженості.

2. Захист критичної інфраструктури

• Концентрація потоків в Атлантиці підвищує значення портів та терміналів як критичних вузлів.
• Інвестиції у флот стають відповіддю на дефіцит тоннажу.
• Розосередження ризиків через альтернативні маршрути зменшує вразливість до блокад.

3. Зміни у ціноутворенні

• Фрахт може формувати значну частину кінцевої вартості пального.
• Падіння ставок MR у Мексиканській затоці до TCE $16 200 впливає на маржу трейдерів.
• Зростання Aframax понад $128 650 на добу може підвищувати премії в окремих регіонах.

Зростання ставок у трансатлантичному сегменті може означати підвищення вартості імпортного ресурсу для європейського ринку.

Висновок. Світовий фрахтовий ринок демонструє складну багатовекторну динаміку: суховантажі зростають, частина танкерів коригується, LNG відновлюється, LPG слабшає. Для енергетичних ринків це означає нестабільну логістичну складову, яка може стати ключовим фактором формування цін у 2026 році.

Джерело: Terminal

За матеріалами: thedcn

Після політичних змін у Венесуелі та підготовки США до прийому до 50 млн барелів венесуельської нафти судноплавні та торговельні компанії зіткнулися з гострим дефіцитом логістичних можливостей. Попри потенціал швидкого зростання експорту до рівня 500 тис. барелів на добу, накопичені запаси, зношена інфраструктура та санкційні обмеження створюють вузькі місця, які можуть стримувати постачання протягом 3–4 місяців.

Логістика венесуельської нафти після санкційного періоду

Багаторічні санкції проти венесуельського нафтового сектору призвели до системної деградації інфраструктури зберігання та транспортування. Це стало ключовим викликом для компаній, які готуються відновити масштабні експортні операції.

Стан зберігання та транспортування

• Майже заповнені наземні резервуари, що знижує гнучкість операцій та підвищує аварійні ризики.
• Старі танкери у ролі плавучих сховищ, більшість з яких перебувають під санкціями та не можуть бути напряму задіяні через страхові й відповідальні обмеження.
• Зношені портові потужності, які обмежують швидкість та безпеку навантаження.

Пошук альтернативних схем перевалки

• Компанії Maersk Tankers та American Eagle Tankers вивчають розширення операцій ship-to-ship біля узбережжя Венесуели.
• Розглядається відтворення логістики, що раніше застосовувалась у затоці Амуай, із багатоступеневими перевалками між сховищами, причалами та експортними танкерами.
• Обмежувальні чинники:
  • дефіцит малотоннажних суден;
  • конкуренція за вікна навантаження;
  • незадовільний технічний стан портового обладнання.

Альтернативні маршрути та їхня ціна

• Перевалка через води Аруби та Кюрасао залишається можливою.
• Водночас такі маршрути є дорожчими за пряме завантаження, що підвищує собівартість бареля.

Потенціал експорту та технологічні рішення

До введення санкцій Венесуела експортувала до США близько 500 тис. барелів на добу. Досягнення цього рівня знову можливе, однак залежить від усунення інфраструктурних обмежень.

• Розвантаження накопичених запасів може тривати 3–4 місяці.
• Ключове вузьке місце — термінал Jose, де пропускна спроможність є обмеженою.
• Для забезпечення транспортування:
  • нафтові компанії імпортують нафту-нафтен зі США;
  • її використовують для змішування з важкою венесуельською нафтою, знижуючи в’язкість та роблячи сировину придатною для транспортування й переробки.

Висновки

Описана ситуація демонструє, що навіть за політичного рішення про відновлення постачання нафти ключовим фактором стає фізична спроможність логістики.

• Ринок нафти й нафтопродуктів:
  • диверсифікація джерел постачання має супроводжуватися оцінкою реального стану інфраструктури;
  • накопичення стратегічних запасів без належної логістики створює приховані ризики.
• Критична інфраструктура:
  • зношені порти й резервуари стають точками підвищеної вразливості;
• • ускладнена логістика безпосередньо підвищує маржу транспортування;
  • дорожчі маршрути та перевалки трансформуються у вищу кінцеву ціну пального.

Логістична стійкість є не менш важливою за доступ до ресурсу, особливо в умовах воєнних ризиків та санкційних обмежень.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice