Баланс ринку зміщується від дефіциту й рекордного вилучення запасів до потенційного надлишку

IEA опублікувала Oil Market Report — June 2026 17 червня. Агентство зазначило, що прогноз світового попиту на нафту на 2026 рік погіршено на 700 тис. барелів на добу порівняно з травневим звітом. Причина — падіння постачання у другому кварталі на 5 млн барелів на добу рік до року через високі ціни на пальне та перебої з доступністю нафтопродуктів.

Світова пропозиція, за прогнозом IEA, знизиться на 3,9 млн барелів на добу до 102,4 млн барелів на добу у 2026 році, а у 2027 році відновиться на 8 млн барелів на добу до 110,3 млн барелів на добу. Переробка сирої нафти на НПЗ у 2026 році має скоротитися на 2 млн барелів на добу до 82 млн барелів на добу.

Окремий ризик — запаси. За попередніми даними IEA, скорочення глобальних спостережуваних запасів у травні прискорилося до 143 млн барелів, або 4,6 млн барелів на добу. Від початку конфлікту середній темп вилучення запасів становив 3,8 млн барелів на добу, з них 2,4 млн барелів на добу припадало на сиру нафту і 1,4 млн барелів на добу — на нафтопродукти.

IEA вказує, що навіть за наявності проміжної домовленості між США та Іраном повне відновлення не буде негайним. Серед обмежень агентство називає розмінування, невирішені умови транзиту та політичні ризики.

Джерело: Terminal. За матеріалами: International Energy Agency.

Goldman Sachs зафіксував падіння світового попиту на нафту на 4–5 млн барелів на добу у квітні 2026 року. За оцінкою банку, це створює двосторонні ризики для прогнозу цін на IV квартал 2026 року: Brent — $90 за барель, WTI — $83 за барель. З одного боку, слабший попит тисне на ціни вниз. З іншого — тривале закриття Ормузької протоки для нафтових танкерів може ще більше скоротити глобальне постачання й підтримати ціни.

Goldman Sachs: світовий попит на нафту впав сильніше, ніж очікували

Світовий ринок нафти увійшов у фазу, де ключовим ризиком стає не лише фізичне постачання, а й швидке просідання споживання. Goldman Sachs у записці від п’ятниці повідомив, що світовий попит на нафту знизився сильніше, ніж очікувалося. Це поставило під сумнів стійкість прогнозу банку щодо цін на нафту в IV кварталі 2026 року.

• Прогноз Goldman Sachs для Brent на IV квартал 2026 року становить $90 за барель.
• Прогноз для WTI становить $83 за барель.
• Оцінене падіння світового попиту у квітні — 4–5 млн барелів на добу.
• За оцінкою банку, закриття Ормузької протоки для нафтових танкерів могло скоротити глобальний попит на 4–5%.

Чому попит просів

За даними Goldman Sachs, головним чинником стало слабше споживання пального. Найпомітніше це проявилося у Китаї та Західній Європі, де квітневі звіти щодо роздрібних продажів пального були слабкими.

Оцінка банку базувалася на трьох підходах:

• аналізі глобальних обсягів перероблення нафти на НПЗ;
• високочастотних показниках попиту на нафту;
• оцінках інших прогнозистів і торговельних компаній.

Ринок отримав двосторонній ціновий ризик

Падіння попиту створює ризик зниження нафтових цін, оскільки споживання виявилося слабшим за попередні очікування. Водночас Goldman Sachs вказав і на протилежний ризик: якщо Ормузька протока залишатиметься закритою, а світове постачання зменшиться ще більше, ціни можуть отримати додаткову підтримку.

Така ситуація робить прогноз менш однозначним. Ринок одночасно бачить слабкість споживання й загрозу подальшого скорочення фізичного постачання. Саме це пояснює формулювання Goldman Sachs про двосторонні ризики для цінового прогнозу.

Поточна реакція біржових цін

У п’ятницю нафтові ф’ючерси завершили торги зниженням:

• Brent подешевшала на $1,94, або 2,04%, до $93,09 за барель.
• WTI знизилася на $2,50, або 2,69%, до $90,54 за барель.

Ці показники свідчать, що ринок на момент публікації сильніше відреагував на фактор слабкого попиту, ніж на ризик подальшого скорочення постачання. Проте цінова рівновага залишається нестійкою: прогноз Brent на рівні $90 за барель уже близький до фактичної ціни $93,09 за барель, а WTI торгується вище прогнозного орієнтира Goldman Sachs для IV кварталу 2026 року.

Що це означає для паливного ринку

Для ринку нафтопродуктів головний висновок полягає в тому, що криза навколо Ормузької протоки впливає не лише на постачання, а й на поведінку споживачів. Якщо скорочення попиту на 4–5 млн барелів на добу підтвердиться, це може стримувати зростання нафтових котирувань навіть за умов логістичних обмежень.

Водночас збереження ризиків для морського транспортування нафти залишає ринок вразливим до нових стрибків цін. Для імпортерів, трейдерів і операторів паливного ринку це означає потребу стежити не лише за котируваннями Brent і WTI, а й за фактичними показниками споживання у Китаї та Західній Європі.

Джерело: Terminal За матеріалами: Reuters

Тривале блокування Ормузької протоки вже вилучило з ринку сотні мільйонів барелів нафти, а сукупні втрати постачання з Близького Сходу можуть сягнути 1 млрд барелів до кінця травня. Якщо протока не відкриється найближчим часом, ризик для ринку може перейти від класичного дефіциту сирої нафти до повноцінної кризи нафтопереробки та кінцевого споживання пального.

Світовий ринок нафти наближається до сценарію дефіциту через блокування Ормузької протоки

Блокування Ормузької протоки змінює баланс ринку

Світовий ринок нафти стрімко входить у фазу жорсткого дефіциту. Те, що ще три місяці тому виглядало малоймовірним, тепер стає дедалі реалістичнішим сценарієм: глобальна нестача сирої нафти формується щодня, доки Ормузька протока залишається майже повністю заблокованою.

Аналітики вже не виходять із припущення про швидке завершення війни між США, Ізраїлем та Іраном. Натомість у розрахунках дедалі частіше враховується тривалий період серйозних перебоїв енергетичних потоків.

• Kpler оцінила сукупну втрату постачання нафти на Близькому Сході з 28 лютого до 8 травня у 782 млн барелів.
• За оцінкою Kpler, до кінця травня втрати можуть зрости до 1 млрд барелів.
• У добовому вимірі Саудівська Аравія втрачає понад 3 млн барелів на добу.
• Видобуток Іраку нижчий на 2,88 млн барелів на добу.
• Іран втратив 1,69 млн барелів на добу.
• Кувейт зазнав скорочення на 1,75 млн барелів на добу.

Такі масштаби випадіння постачання означають, що ринок уже працює не в режимі короткострокового цінового шоку, а в режимі фізичного обмеження доступних барелів. Це принципово інша ситуація: ціна може зростати не лише через очікування трейдерів, а через реальну нестачу ресурсу для НПЗ і кінцевих споживачів.

МЕА очікує падіння пропозиції за стійкого попиту

До початку війни високі світові запаси нафти були одним із головних аргументів на користь прогнозів про надлишок на ринку. За оцінками, профіцит міг перевищити попит майже на 4 млн барелів на добу. Тепер ситуація змінилася: Міжнародне енергетичне агентство попереджає, що у 2026 році попит на нафту перевищить пропозицію.

• У своєму останньому місячному звіті МЕА очікує падіння глобальної пропозиції нафти приблизно на 3,9 млн барелів на добу протягом поточного року.
• Водночас фактичні втрати постачання з Близького Сходу, за оцінкою МЕА, вже становлять 10,5 млн барелів на добу.
• Попит, за оцінкою агентства, скоротиться лише на 420 тис. барелів на добу.

Це співвідношення є ключовим для розуміння загрози. Навіть якщо частина споживання буде знижена, попит залишається відносно стійким. Нафта та нафтопродукти потрібні транспорту, промисловості, авіації, аграрному сектору та арміям. Тому зниження пропозиції у мільйонах барелів на добу не може бути швидко компенсоване помірним падінням споживання.

«Ви можете зменшувати споживання лише до певної межі, і коли запаси вичерпаються, вони справді вичерпаються. У певний момент ринок зіткнеться з цим, і ціни різко підуть угору», — заявила Еллен Волд, старша наукова співробітниця Global Energy Center при Atlantic Council, у коментарі Wall Street Journal.

Стратегічні та комерційні запаси вже не виглядають надійним буфером

У нормальних умовах відповіддю на випадіння значної частини видобутку є використання запасів. Але нинішня криза показує обмеженість цього механізму. Запаси можуть виглядати великими на папері, однак не весь обсяг є фізично доступним для швидкого вилучення та постачання на ринок.

Головний виконавчий директор Aramco Амін Нассер раніше попередив, що глобальні наземні запаси пального скорочуються рекордними темпами. За його словами, саме ці запаси є «єдиним буфером, доступним сьогодні», але вони вже «суттєво виснажені».

Окрема проблема полягає в тому, що трейдери можуть переоцінювати реальну доступність нафти у сховищах. Частина запасів фактично заблокована в технологічній інфраструктурі.

«Решта заблокована в заповненні трубопроводів, мінімальних рівнях резервуарів та інших щоденних операційних обмеженнях», — зазначив головний виконавчий директор Aramco Амін Нассер.

• За словами Аміна Нассера, у Європі та США зі сховищ можна максимально вилучати близько 2 млн барелів на добу.
• Kpler оцінює сукупне скорочення наземних запасів із кінця березня у 60 млн барелів.
• Після цього, за оцінкою компанії, у сховищах ще залишається 3 млрд барелів, однак доступною є лише частина цього обсягу.

Це означає, що формальний обсяг запасів не дорівнює реальній здатності ринку швидко замінити втрачений близькосхідний ресурс. Чим довше триватиме війна та блокування Ормузької протоки, тим тоншим ставатиме запас міцності світової нафтової системи.

JP Morgan попереджає про перехід до паливної кризи

Попередження про наближення критичної межі лунають не лише від енергетичних компаній. Аналітики JP Morgan вважають, що вже наступного місяця комерційні запаси нафти у розвиненому світі можуть наблизитися до операційно стресових рівнів. Це означає, що втрата постачання стане набагато менш керованою, ніж зараз.

«Наш висновок полягає в тому, що так чи інакше протока відкриється у червні», — заявила Наташа Канева з JP Morgan, пояснюючи, що завершення війни є єдиним способом уникнути сценарію дефіциту.

Якщо цього не станеться, за оцінкою JP Morgan, наступна фаза шоку може виглядати вже не як традиційний стрибок цін на сиру нафту, а як криза нафтопереробки та кінцевого споживання пального.

«Наступна фаза цього шоку може бути менш схожою на традиційний сплеск цін на сиру нафту і більше нагадувати кризу нафтопереробки та пального для кінцевих споживачів», — зазначила Наташа Канева, керівниця глобальної стратегії JP Morgan на сировинних ринках.

Ключовою умовою для заспокоєння ринків JP Morgan називає не чутки й не часткові сигнали, а лише чітке, достовірне оголошення, ратифіковане та підтверджене обома сторонами.

Ринок переходить від паніки до управління дефіцитом

Певним стабілізувальним фактором стало те, що трейдери почали звикати до нової ситуації. За даними Wall Street Journal, вилучення запасів допомогло пом’якшити удар від перебоїв постачання, а початкова паніка поступово змінюється режимом управління дефіцитом.

Однак управління дефіцитом не означає повернення до нормального ринку. Воно означає, що фізичні барелі розподілятимуться обережніше, а ціни залишатимуться під тиском через скорочення доступного ресурсу.

«Нагальна, миттєва гонитва за фізичними партіями зійшла нанівець. Однак ми досить швидко скорочуємо ці запаси, і в результаті ціни мають зрости як прямий наслідок цього», — заявив Хамад Хуссейн, економіст із сировинних ринків Capital Economics, у коментарі Wall Street Journal.

Для світового ринку це означає, що головний ризик уже не обмежується нафтовими котируваннями. Якщо Ормузька протока не відкриється найближчим часом, удар може перейти на НПЗ, логістику нафтопродуктів і кінцеві ціни пального. Саме тому нинішня криза небезпечна не лише для нафтовидобувних країн чи трейдерів, а й для споживачів у всьому світі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice.com

Об’єднані Арабські Емірати переводять енергетичну безпеку в режим форсованої інфраструктурної відповіді. Новий нафтопровід West-East Pipeline має подвоїти експортні можливості через порт Фуджейра вже у 2027 році та зменшити залежність країни від Ормузької протоки, фактичне закриття якої, за даними Reuters, порушило близько п’ятої частини світового постачання нафти.

ОАЕ нарощують маршрут в обхід Ормузу: Фуджейра стає стратегічним вузлом нафтового експорту

Об’єднані Арабські Емірати прискорюють будівництво нового нафтопроводу, який має подвоїти експортну потужність через порт Фуджейра до 2027 року. Рішення ухвалене на тлі різкого загострення ситуації навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських коридорів для світової торгівлі нафтою.

За повідомленням Abu Dhabi Media Office, спадкоємний принц Абу-Дабі шейх Халед бін Мохамед бін Заїд доручив Abu Dhabi National Oil Company, або ADNOC, прискорити реалізацію проєкту West-East Pipeline. Трубопровід уже будується та, за очікуваннями, має запрацювати наступного року.

Чому Ормузька протока стала головним ризиком для ринку

Ормузька протока є вузьким морським коридором між Перською затокою та Оманською затокою. Через неї проходить значна частина нафтового експорту країн Перської затоки. Саме тому будь-яке обмеження судноплавства в цьому районі швидко перетворюється на глобальний ціновий чинник.

Після початку війни з Іраном Тегеран, за даними Reuters, суттєво розширив власне трактування меж протоки та морської зони, над якою він заявляє контроль. 4 травня флот Корпусу вартових ісламської революції оприлюднив карту з новою зоною контролю, що охоплює значну частину узбережжя ОАЕ в Оманській затоці.

• 28 лютого США та Ізраїль атакували Іран, після чого Тегеран фактично закрив морський коридор.
• 4 травня Іран оприлюднив карту нової зони контролю, яка зачіпає узбережжя ОАЕ в Оманській затоці.
• У травні Корпус вартових ісламської революції додатково розширив трактування протоки, назвавши її великою операційною зоною шириною до 300 миль, або 482,8 км.
• Порушення руху через Ормуз зачепило близько п’ятої частини світового постачання нафти.

На цьому тлі енергетичні ціни зросли, у частині країн почали запроваджувати нормування пального, а ризик економічного спаду посилився через інфляційний тиск.

Фуджейра як вихід із пастки Ормузу

ОАЕ вже мають важливу інфраструктурну перевагу — чинний Abu Dhabi Crude Oil Pipeline, або ADCOP, також відомий як трубопровід Хабшан — Фуджейра. Його потужність становить до 1,8 млн барелів на добу. Цей маршрут дозволяє експортувати нафту з узбережжя Оманської затоки, тобто поза межами Ормузької протоки.

Новий трубопровід має значно посилити цю можливість. Для ринку це означає не лише технічне збільшення експортної потужності, а й зміну балансу ризиків: ОАЕ намагаються зробити так, щоб політична або військова блокада одного морського коридору не паралізувала нафтовий експорт країни.

• ОАЕ та Саудівська Аравія залишаються єдиними виробниками Перської затоки, які мають трубопроводи для експорту нафти поза Ормузькою протокою.
• Кувейт, Ірак, Катар і Бахрейн майже повністю залежать від цього водного шляху для морських постачань.
• Оман має довге узбережжя на Оманській затоці, що географічно зменшує його залежність від вузького проходу через Ормуз.

Саудівський приклад: трубопровід як страхування експорту

Новий еміратський маршрут не слід плутати із саудівським East-West Pipeline. Для Саудівської Аравії цей трубопровід уже став критичним елементом енергетичної стійкості, оскільки дозволяє переорієнтовувати нафту до Червоного моря.

Головний виконавчий директор Aramco Амін Нассер назвав саудівський East-West Pipeline «критично важливою лінією життєзабезпечення».

За його словами, Aramco збільшила потужність цього маршруту до 7 млн барелів на добу за вісім днів. Це дозволило зберегти рух приблизно 60% довоєнного експорту королівства.

Вихід ОАЕ з ОПЕК змінює логіку видобутку

Інфраструктурне прискорення збігається з політично важливим рішенням: два тижні тому ОАЕ вийшли з Організації країн — експортерів нафти, тобто ОПЕК. Це звільнило країну від квот на видобуток, які фактично координувалися в межах організації під провідною роллю Саудівської Аравії.

За словами міністра енергетики ОАЕ, країна за необхідності може збільшити виробничу потужність до 6 млн барелів на добу. ADNOC, зі свого боку, орієнтується на 5 млн барелів на добу вже наступного року. Цю ціль було перенесено на три роки раніше.

• У травні 2024 року ADNOC повідомляла, що її потужність досягла 4,85 млн барелів на добу.
• До війни ОАЕ у січні видобували трохи менше 3,4 млн барелів на добу.
• Після фактичного закриття Ормузької протоки видобуток скоротився більш ніж удвічі, оскільки ADNOC довелося законсервувати частину виробництва.

ADNOC Drilling, одна з шести публічних дочірніх компаній групи, заявила Reuters про готовність забезпечити будь-яке розширення потужностей, яке знадобиться ADNOC.

Атаки на Фуджейру показують: обхід Ормузу не означає повної безпеки

Фуджейра та сусідній порт Хор-Факкан стали для ОАЕ фактичними рятівними маршрутами не лише для нафтової торгівлі, а й для ширшого імпорту, зокрема продовольства. ОАЕ значною мірою залежать від імпорту харчових товарів, тому безпека портів Оманської затоки має значення далеко за межами нафтового сектору.

Водночас Фуджейра вже була мішенню кількох атак, які ОАЕ пов’язують з Іраном. У квітні ці удари змушували тимчасово зупиняти нафтові навантаження. Атаки також відбувалися по саудівському порту Янбу на Червоному морі, де завершується трубопровід East-West Pipeline.

У Міністерстві закордонних справ ОАЕ атаку на танкер ADNOC і обстріл нафтової зони Фуджейри назвали «неприйнятним порушенням» та «економічним шантажем».

Що це означає для світового ринку нафти

Рішення ОАЕ прискорити West-East Pipeline показує, що країни Перської затоки переходять від ситуативного реагування до перебудови експортної архітектури. У центрі цієї перебудови — не лише збільшення потужностей, а й зменшення залежності від одного морського маршруту.

• Для ОАЕ новий трубопровід означає можливість експортувати більше нафти через Фуджейру та частково компенсувати втрати від блокування Ормузу.
• Для покупців нафти це створює альтернативний канал постачання, хоча ризики атак на інфраструктуру Оманської затоки залишаються.
• Для ринку пального це сигнал, що геополітична напруга в Ормузі й далі закладатиметься в нафтові котирування та вартість нафтопродуктів.
• Для інших країн Перської затоки, які майже повністю залежать від Ормузу, ситуація демонструє вразливість експортних моделей без сухопутних альтернатив.

ОАЕ та їхні покупці вже змушені діяти в умовах воєнного ризику: за даними Reuters, кілька танкерів пройшли через протоку з вимкненими передавачами місцеперебування, щоб уникнути іранських атак і вивезти нафту, заблоковану в Перській затоці.

Тому новий трубопровід — це не просто енергетичний проєкт. Це спроба змінити майбутню логіку нафтової торгівлі в регіоні, де безпечний маршрут поступово стає не менш важливим, ніж сам обсяг видобутку.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Reuters.

Порушення руху через Ормузьку протоку перетворилося з логістичної проблеми на виробничий і ціновий шок. Через протоку у 2025 році проходило 15 млн барелів на добу сирої нафти з Перської затоки та 3,3 млн барелів на добу нафтопродуктів. Тепер ринок стикається з дефіцитом, рекордною волатильністю, тиском на запаси й ризиком подорожчання пального для кінцевих споживачів. Про це йдеться у звіті OIES (Оксфордський інститут енергетичних досліджень).

Ормузький шок: світовий ринок нафти втратив опору в найважливішій транспортній артерії

Ормузька протока стала центром найбільшого ризику для нафтового ринку. За оцінкою Oxford Institute for Energy Studies, у 2025 році через неї експортували 15 млн барелів на добу сирої нафти з Перської затоки, що дорівнювало 35% світового експорту. Також регіон був ключовим експортером нафтопродуктів: 3,3 млн барелів на добу, або 13% світового експорту.

• Найбільше вразлива Азія: нафта Перської затоки є базовою сировиною для азійських НПЗ.
• Ризик ширший за нафту: Азія імпортує важливі продукти, зокрема LPG і нафту для нафтохімії.
• Ефект глобальний: взаємопов’язаність ринків переносить наслідки шоку на інші регіони, включно з Європою.

Від транспортного шоку до падіння видобутку

Ключова особливість кризи — масштаб втрати потоків. У звіті зазначено, що рух через Ормузьку протоку був майже повністю перерваний, а невизначеність щодо майбутнього режиму роботи протоки залишається високою.

Те, що починалося як шок постачання, швидко стало виробничим шоком. У квітні 2026 року оцінена втрата видобутку сирої нафти й рідких вуглеводнів становила близько 13 млн барелів на добу, або приблизно 13% світового нафтового постачання.

• відновлення до довоєнних рівнів може зайняти тривалий час;
• повернення до попередніх обсягів до кінця року може бути неможливим для частини виробників;
• швидкість відновлення залежить від того, чи відновляться потоки через Ормузьку протоку.

Шок нафтопродуктів: дизель, бензин і LPG під тиском

Криза не обмежується сирою нафтою. Oxford Institute for Energy Studies окремо наголошує на шоку нафтопродуктів. Його формують пошкодження нафтопереробних активів у країнах GCC, атаки на російські НПЗ, скорочення завантаження заводів через дефіцит сировини, її високу вартість, зміну якості нафти та зростання фрахтових ставок.

• НПЗ скорочують переробку через брак сирої нафти та дорожчу логістику.
• Конкуренція за нафтопродукти посилюється, особливо за дистиляти.
• Частина країн обмежує експорт через заборони або податкові заходи.
• Маржа переробки стала рекордною й волатильною, що посилює ризики для ринку пального.

Для країн споживачів це означає, що дефіцит може проявлятися не лише у ціні нафти Brent, а й у вартості дизельного пального, бензину, авіаційного пального, LPG і сировини для нафтохімії.

Запаси не можуть повністю погасити удар

Одна з найнебезпечніших рис цієї кризи — слабкість буферів. Вільні виробничі потужності як інструмент компенсації недоступні, бо вони розташовані в тому ж регіоні, де виникло порушення. Комерційні запаси та стратегічні резерви OECD є малими порівняно з масштабом шоку.

• комерційні запаси OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку) почали знижуватися попри вивільнення стратегічних резервів;
• запаси США, особливо дистилятів і бензину, швидко скорочуються;
• експорт США сирої нафти й нафтопродуктів різко зріс після початку війни;
• американська нафта й продукти спрямовуються до Азії, а також меншою мірою до Європи.

Китай, за оцінкою OIES, має здоровий рівень запасів, оскільки протягом попереднього року збільшував стратегічні сховища й накопичував нафту. Водночас імпорт сирої нафти Китаєм у квітні знизився переважно через падіння постачання з Близького Сходу.

Фінансовий ринок уже відреагував

Нафтовий шок швидко поширився на фінансові інструменти. Волатильність нафти досягла рекордних рівнів, а перекіс опціонів у бік call-опціонів різко зріс. Це означає, що інвестори або спекулюють на подальшому зростанні цін, або страхуються від такого сценарію.

• Dated Brent різко зростав відносно ф’ючерсного Brent, перш ніж знизитися;
• ринок сирої нафти увійшов у сильну backwardation, коли ближчі постачання дорожчі за майбутні;
• екстремальна волатильність вплинула на ліквідність і позиціонування на ключових ринках;
• у бенчмарках Перської затоки зафіксовано різке падіння ліквідності та позицій.

Окремий ризик — юридичні й технічні проблеми з постачанням, а також потенційна зміна визначення регіональних бенчмарків через порушення роботи Перської затоки.

США менш залежні від Ормузу, але не ізольовані від наслідків

Пряма залежність США від імпорту через Ормузьку протоку обмежена. Американський ринок підтримують власний видобуток і більший імпорт із Канади. Проте це не означає повного захисту від шоку.

• американський експорт сирої нафти й нафтопродуктів різко зріс;
• запаси США швидко знижуються;
• бензин і дизельне пальне у США дорожчають;
• інфляційний тиск почав проявлятися у березні.

Це показує межі концепції енергетичного домінування США: навіть великий виробник не може повністю ізолювати внутрішній ринок від глобального дефіциту, якщо американські ресурси витягуються попитом Азії та Європи.

Попит на нафту вже переглядають униз

Глобальні прогнози попиту вже змінюються. У звіті зазначено, що зростання світового попиту на нафту переглянуто вниз майже на 0,5 млн барелів на добу. Частина прогнозів навіть допускає скорочення нафтового попиту у 2026 році.

• ціновий ефект змушує споживачів зменшувати використання пального;
• ефект доходів обмежує купівельну спроможність економік і домогосподарств;
• політичні заходи можуть включати обмеження споживання або раціонування;
• довгостроковий вплив на попит залишається відкритим питанням.

Ціновий прогноз: усе залежить від відновлення руху через Ормуз

Базове припущення прогнозу OIES — поступове відновлення потоків через Ормузьку протоку у травні 2026 року. Водночас баланс ризиків залишається двостороннім: ціни можуть як знижуватися за умови стабілізації постачання, так і зростати, якщо перебої триватимуть.

• ризик зростання цін зберігається через геополітику, дефіцит постачання та тонкі запаси;
• ризик зниження цін пов’язаний із падінням попиту та поступовим відновленням потоків;
• ринок залишається залежним від фізичного постачання, а не лише від фінансових очікувань;
• ціна стає головним механізмом балансування, якщо шок триватиме.

Для Європи це означає посилення конкуренції за нафтопродукти, насамперед за дистиляти. Навіть якщо основний удар припав на Азію, скорочення глобальних потоків і переорієнтація американського експорту можуть підвищити вартість імпорту для європейських трейдерів і кінцевих споживачів.

Джерело: Terminal.

За матеріалами: Oxford Institute for Energy Studies, Strait of Hormuz Oil Shock: Features and Implications.

Військова операція США проти режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі різко підвищила невизначеність на світовому ринку нафти. Попри те, що країна нині забезпечує менше 1% світового видобутку, вона володіє близько 17% доведених світових запасів нафти, що робить її потенційно ключовим фактором майбутньої пропозиції. Інвестори одночасно оцінюють ризики короткострокових перебоїв і можливість зростання видобутку у середньостроковій перспективі.

Геополітичний шок і очікування ринку

Після оголошення про американську операцію трейдери готуються до різких рухів котирувань із відкриттям торгів нафтовими фʼючерсами. Невизначеність посилюється на тлі загального песимізму на ринку, де аналітики вже попереджають про надлишок пропозиції у 2026 році.

• Видобуток Венесуели: менше 1% світового обсягу
• Частка у світових запасах: близько 17%
• Стан експорту: експорт уже скоротився вдвічі через санкції та морську блокаду

Очікування щодо цін

На думку учасників ринку, у короткостроковій перспективі можливе зростання цін через ризик перебоїв, однак у середньостроковому горизонті ринок закладає сценарій повернення додаткових венесуельських барелів.

“Люди виходитимуть з припущення, що у середньостроковій перспективі на ринку зʼявиться значно більше нафти”, — Амріта Сен, засновниця консалтингової компанії Energy Aspects

Водночас, за оцінками ринку, премія за геополітичний ризик залишається обмеженою через очікувані надлишкові обсяги постачання у першій половині 2026 року.

Ціновий фон: глибокий «ведмежий» ринок

Аналітики прогнозують подальше зниження цін на нафту на початку року після падіння на 20% у 2025 році. Наразі Brent торгується на рівні трохи вище 60 доларів за барель.

• Ринкові настрої: найпесимістичніші за останнє десятиліття
• Brent: рекордні короткі позиції
• WTI: історично низькі довгі позиції

Роль ОПЕК+

Попри кризу у Венесуелі, країни ОПЕК+ не змінили стратегію. Вісім учасників альянсу, серед яких Саудівська Аравія, росія та Обʼєднані Арабські Емірати, підтвердили паузу у нарощуванні видобутку щонайменше до квітня.

Короткострокові ризики для видобутку Венесуели

У найближчі тижні виробництво нафти у Венесуелі може скоротитися ще більше. Морська блокада обмежила імпорт компонентів, необхідних для змішування важкої нафти, що безпосередньо впливає на експортні можливості.

• Втрачений обсяг: від 200 до 300 тис. барелів на добу
• Оператор: державна компанія Petróleos de Venezuela (PDVSA)
• Рішення: вимога до партнерів згорнути частину виробництва

“Ми вже ідентифікували від 200 до 300 тисяч барелів на добу, які були зупинені, і цей показник може зрости”, — Амріта Сен, Energy Aspects

Таким чином, ситуація на нафтовому ринку демонструє, що навіть локальні геополітичні конфлікти можуть мати глобальні наслідки, водночас не завжди трансформуючись у реальні перебої постачання.

Джерело: Terminal

Першоджерело: Financial Times

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) відмовляється від ідеї швидкої «пікової нафти» й тепер очікує зростання глобального попиту до 113 млн барелів на добу до 2050 року, що на 13% більше за рівень 2024 року. Соціально-демографічний тиск — зростання населення, урбанізація, підвищення життєвих стандартів — формує довгостроковий запит на викопне паливо, попри поступ декарбонізації та поширення електромобілів.

Чому МЕА більше не вірить у швидкий пік попиту на нафту

1. Новий прогноз МЕА: попит не падає, а зростає

• Прогноз МЕА: глобальний попит на нафту досягне 113 млн барелів на добу до 2050 року.
• Це зростання на 13% порівняно з 2024 роком, а не вихід на плато або спад.
• Раніше МЕА очікувало, що попит досягне піку або застигне до 2030 року, проте новий World Energy Outlook фактично скасовує сценарій швидкого піку.

Зміна прогнозу МЕА спровокувала звинувачення в тому, що агентство нібито «піддалося політичному тиску». Водночас навіть автор матеріалу визнає: попри дискусії щодо мотивів, сам висновок МЕА відповідає реальним трендам попиту, якщо дивитися не лише на електроенергію, а на повну картину енергоспоживання, особливо у країнах Глобального Півдня.

«Тож, попри можливий політичний елемент, висновки МЕА щодо попиту на нафту є правильними» — Осама Різві

2. Соціальний вимір: мільярди людей ще не дісталися базового рівня добробуту

2.1. Енергетична та соціальна нерівність як драйвер попиту

• Станом на 2025 рік майже 1,5 млрд людей не мають доступу до чистого палива для приготування їжі.
• Близько 2,8 млрд людей живуть у неналежних житлових умовах, переважно в країнах із низьким і середнім доходом.
• Ще 2,3 млрд людей стикаються з помірною або серйозною нестачею продовольства.

Ці цифри означають, що мільярди людей лише мають пройти шлях економічної трансформації. Коли це станеться, попит на енерго- та матеріаломісткі товари й послуги неминуче зростатиме:

• Житло: цемент і сталь для будівництва нових осель.
• Продовольство: аміак як ключовий компонент виробництва добрив для збільшення врожайності.
• Пластики: зростання споживання товарів масового попиту.
• Транспорт і комфорт: автомобілі, кондиціонери, мобільні телефони та інша масова електроніка.

Більшість із цих потреб сьогодні пов’язані з викопним паливом або продуктами його переробки. Саме тому автор робить логічний висновок: економічне зростання та покращення життя мільярдів людей практично неможливо відокремити від зростання попиту на нафту й газ у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

3. Зв’язок між добробутом і споживанням енергії

3.1. Двісті років: від 0,05 до 28 ГДж на людину

• Коли світове населення зросло з 1 млрд у 1800 році до 6,1 млрд у 2000 році, споживання корисної енергії на душу населення теж різко збільшилось.
• За цей час показник виріс із 0,05 ГДж на людину до 28 ГДж на людину.
• Це означає 560-разове збільшення, або приблизно 56 000% зростання.

Такий історичний приклад демонструє: покращення рівня життя системно пов’язане з різким зростанням споживання енергії. Отже, якщо мільярди людей у Глобальному Півдні мають повторити подібну траєкторію, енергетичний попит — включно з нафтою — навряд чи скоротиться.

4. Африка: подвоєння населення та урбанізація

4.1. Демографічний вибух і міста

• У Африці населення, за прогнозами, подвоїться до 2050 року.
• Близько 60% жителів континенту до того часу мешкатимуть у містах.

Це ставить ключове запитання: звідки взяти енергію для такого стрімкого зростання та урбанізації?

4.2. Обмежені можливості відновлюваних джерел енергії в короткостроковій перспективі

• Відновлювані джерела енергії, безумовно, відіграватимуть важливу роль, але сьогодні їм бракує масштабу та технічних можливостей, щоб повністю замінити викопне паливо.
• Автор наголошує, що відновлювані системи поки не здатні стати повноцінним замінником нафти й газу.
• За оцінкою IRENA, загальний попит на енергію в Африці подвоїться до 2040 року.

Звідси логічний висновок: без суттєвого внеску нафти й газу забезпечити енергетичні потреби Африки в горизонті до 2040–2050 років неможливо, навіть при активному розвитку відновлюваної генерації.

5. Індія: майбутній лідер зростання попиту на нафту

5.1. Нафтовий ринок Індії

• Навіть найконсервативніші оцінки передбачають, що споживання нафти в Індії зросте з 5,5 млн барелів на добу у 2024 році до 8 млн барелів на добу до 2035 року.
• За власними оцінками МЕА, Індія буде відповідальною за найбільший приріст попиту на нафту до 2035 року.

5.2. Загальний попит на енергію в Індії

• Попит на енергію в країні, як очікується, зростатиме на 3% щороку до 2035 року.
• Це буде найшвидший темп зростання серед країн, що розвиваються.

Індія, як один із найбільших ринків Глобального Півдня, підсилює загальну тенденцію: економічне зростання тут означає зростання попиту на нафту, а не його скорочення.

6. Електромобілі та декарбонізація: холодний душ для «зеленого оптимізму»

6.1. Поточний стан парку електромобілів

• Станом на 2024 рік частка електромобілів у світовому парку пасажирських авто становила лише 4%.
• Відповідно, 96% автопарку — це автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Отже, фактична залежність від рідкого палива для транспорту залишається домінуючою, попри шум навколо «електромобільної революції».

6.2. Сценарій політик МЕА: навіть за сприятливих умов ДВЗ домінують

• У сценарії SPS (Stated Policies Scenario) МЕА очікує, що парк електромобілів досягне 585 млн одиниць (без урахування дво- та триколісного транспорту).
• Навіть за такого розширення, електромобілі становитимуть лише 30% світового автопарку.
• Відповідно, приблизно 70% автопарку все одно зберігатиме залежність від нафтопродуктів.

У цьому контексті автор зауважує, що «хайп» навколо декарбонізації та електромобілів потребує приземленого погляду. Контекст має вирішальне значення: навіть при швидкому зростанні електромобілів структура попиту на нафту залишається стійкою.

7. Висновки

7.1. Структурні фактори, які підпирають попит на нафту

• Демографія: зростання населення, особливо в Африці й Індії, веде до неминучого збільшення енергоспоживання.
• Економічний розвиток: мільярди людей прагнуть базового рівня комфорту — від житла до кондиціонерів — що підвищує попит на матеріали та енергоресурси, значною мірою пов’язані з нафтою.
• Історичний прецедент: за 200 років зростання добробуту супроводжувалось 560-разовим стрибком споживання корисної енергії на людину.
• Обмеження ВДЕ в коротко- та середньостроковій перспективі: відновлювані джерела поки не мають достатнього масштабу та технічної гнучкості, щоб повністю замінити викопні види палива.
• Реальність транспорту: навіть за оптимістичного сценарію щодо електромобілів, переважна частка автопарку залишатиметься на ДВЗ, зберігаючи високий попит на нафтопродукти.

7.2. Чому висновок МЕА виглядає обґрунтованим

Якщо скласти разом усі елементи інтелектуальної карти — демографію, історичні дані, стан розвитку відновлюваних джерел, динаміку Африки й Індії, реальну частку електромобілів — стає зрозуміло, чому висновок МЕА про зростання попиту на нафту до 2050 року виглядає логічним і статистично обґрунтованим.

• Попит на нафту зростає там, де зростає населення та доходи — передусім у Глобальному Півдні.
• Заміщення викопного палива йде повільніше, ніж розширення економік, що зростають.
• Навіть амбітні «зелені» сценарії не демонструють швидкого й повного відриву від нафти у транспорті та матеріальноємних галузях.

Реальність попиту на нафту значно прозаїчніша, ніж «рожеві» сценарії швидкої глобальної декарбонізації. Політична дискусія може тривати, але цифри щодо населення, енергоспоживання та структури автопарку свідчать про те, що нафта ще надовго залишиться фундаментальним енергоресурсом світової економіки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

OPEC+ узгоджує подальше збільшення видобутку нафти з жовтня 2025 року. За даними джерел і заяв Іраку, базовий крок оцінюється у 130–140 тис. б/д (≈135 тис. б/д) з потенційним розширенням до 200–350 тис. б/д. Це продовжує розворот із квітня, коли кумулятивно додано близько 2,5 млн б/д, у тому числі плюс 547 тис. б/д у вересні, на тлі сигналів про сповільнення попиту та цін близько $65–67/бар.

Сценарії жовтня та наслідки для конкуренції на світовому ринку нафти

Обсянги нафти й ціни

• Принципово узгоджено: стартове збільшення з жовтня на ≈135 тис. б/д (діапазон 130–140 тис. б/д).
• Альтернативний сценарій: можливе розширення кроку до 200–350 тис. б/д.
• Кумулятивно з квітня: +≈2,5 млн б/д до квот (близько 2,4% світового попиту).
• Вересень: затверджено +547 тис. б/д на місяць перед жовтнем.
• Таймлайн рішень: онлайн-зустріч 6–7 вересня 2025 р. для остаточного затвердження.
• Ціни: Brent коливається близько $65–67/бар. на тлі санкцій проти рф та Ірану й ринкових очікувань щодо попиту.

Що саме обговорює OPEC+ на жовтень

• Базовий крок: 130–140 тис. б/д — мінімальна прибавка, яка сигналізує обережність через ознаки слабшого попиту (поза піком автосезону).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д — залежить від оцінки попиту й наявних потужностей окремих країн.
• Дисбаланс спроможностей: реальне збільшення зосередиться у виробників із вільними потужностями, тоді як частина членів наблизилася до меж видобутку.

Наслідки

• Мінімальна прибавка (≈135 тис. б/д):
  • Ринковий сигнал: обережний крок, що не ламає баланс, зменшує ризик надлишкових запасів.
  • Ціновий вектор: за поточних $65–67/бар. та ознак слабшого попиту ймовірний боковий діапазон з низькою волатильністю.
  • Конкуренція: менший крок зберігає простір для Саудівської Аравії та ОАЕ нарощувати частку завдяки резервним потужностям.
• Розширення до 200–350 тис. б/д:
  • Ринковий сигнал: більш агресивне повернення барелів після ≈2,5 млн б/д з квітня; підсилює конкуренцію з поза-OPEC+ виробниками.
  • Ціновий вектор: з урахуванням сповільнення попиту — підвищує тиск вниз на ціни, але ефект пом’якшують санкції на російську та іранську нафту.
  • Конкуренція: перерозподіл ринкових ніш у бік виробників із низькою собівартістю; країни з обмеженими потужностями ризикують втрачати частку.
• Вересневий приріст +547 тис. б/д:
  • Логіка: попередній імпульс пропозиції перед жовтневим кроком — тест ринку на еластичність попиту.
  • Наслідок: якщо запаси не зростають суттєво, у жовтні можливий стриманий крок (≈135 тис. б/д); якщо запаси зростуть — менш імовірне верхнє плече 200–350 тис. б/д.

Вплив на світовий ринок

• Частка ринку: продовження повернення барелів з квітня (≈2,5 млн б/д) — це стратегія відвоювання частки попри слабший попит.
• Цінова дисципліна vs. частка: менші кроки у жовтні балансують дві цілі: стабільність цін і поступове відтиснення конкурентів із вищими витратами.
• Регіональні диспаритети: санкції на російську нафту та іранські потоки перекроюють маршрути постачання, створюючи цінові диференціали (скидки/премії).
• Операційні межі: країни без запасу потужностей обмежені у прирості, що підсилює роль «якорів» пропозиції — Саудівської Аравії та ОАЕ.

Роль Іраку

• Позиція Багдада: Ірак підтверджує 130–140 тис. б/д як базовий крок із опціоном до 200–350 тис. б/д.
• Висновок: за наявності власних мотивацій щодо квот і спроможностей, Ірак зацікавлений у сценарії, який не провокує різкого зниження цін, але дозволяє нарощувати експорт у межах узгоджених квот.

Що далі (таймлайн і ознаки для відстеження)

• 6–7 вересня 2025 р. — віртуальна зустріч для затвердження жовтневого кроку.
• Ключові метрики моніторингу:
  • динаміка комерційних запасів у США та ОЕСР;
  • спред Brent–WTI і маржа нафтопереробки як індикатори еластичності попиту;
  • фактичне виконання вересневого +547 тис. б/д та розподіл приросту між країнами з вільними потужностями;
  • маршрути постачання під впливом санкцій і знижок на російські барелі.

Консолідована таблиця сценаріїв

• Мінімальний жовтневий крок: ≈135 тис. б/д (130–140 тис. б/д).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д.
• Накопичено з квітня: ≈2,5 млн б/д.
• Вересневий приріст: +547 тис. б/д.

Отже, рішення OPEC+ у жовтні стане тестом на здатність картелю поєднати захист цінової стабільності з нарощуванням ринкової присутності, а ключовим фактором лишається еластичність попиту на тлі слабшої глобальної економіки.

Прогноз цінових сценаріїв:

1. Сценарій мінімального кроку (≈135 тис. б/д):

• Ціни Brent залишаться у діапазоні $65–70/барель.

• Ринок отримає сигнал про обережність OPEC+, що зменшує ризик надлишкової пропозиції.

• Волатильність буде низькою, баланс між попитом і пропозицією збережеться.

2. Сценарій розширеного кроку (200–350 тис. б/д):

• Ймовірне зниження Brent до $62–65/барель через очікування надлишкової пропозиції.

• Це посилить тиск на виробників із вищою собівартістю, особливо поза OPEC+.

• Конкуренція на ринку загостриться, а країни з резервними потужностями зможуть відвоювати частку.

3. Фактори стримування падіння цін:

• Санкції проти росії та Ірану продовжать скорочувати обсяги, що реально надходять на ринок.

• Якщо попит у Китаї та Індії залишиться стабільним, це підтримає ціни вище $65/барель, навіть за сценарію 350 тис. б/д.

Отже, базовий сценарій виглядає як збереження Brent у коридорі $65–67/барель із незначними коливаннями залежно від жовтневого рішення OPEC+.

Джерело: Terminal

За матеріалами:
Reuters: OPEC+ will likely raise oil output further in October
Reuters: OPEC+ set to raise oil output further from October

Провідні країни та компанії ухвалюють рішення, що безпосередньо впливають на енергетичну безпеку, ціноутворення та баланс сил у світі. Від придбань активів і санкцій до масштабних газопроводів і нових нафтопереробних заводів — усі ці кроки формують нову архітектуру глобального нафтового та газового ринку.

Ключові енергетичні рішення

Латиноамериканський фактор

• Ecopetrol планує купівлю активів Canacol у Колумбії, що становлять близько 20% газопостачання країни. Це може посилити синергію виробництва у басейні Магдалени та зміцнити внутрішню енергетичну безпеку.
• Бразилія подала заявку на вступ до Міжнародного енергетичного агентства, після досягнення рекордного видобутку нафти — 3,76 млн барелів на добу у червні 2025 року. Це означає амбіцію країни відігравати провідну роль у глобальній енергетиці.
• Ангола запустила процес введення в експлуатацію НПЗ у Кабінді (30 тис. бар./день). До 2027 року країна планує вдвічі скоротити імпорт дизелю та авіаційного пального.

Африка та безпека постачань

• У Мозамбіку $25-мільярдний LNG-проєкт TotalEnergies може відновитися завдяки розміщенню військ Руанди у провінції Кабо-Дельгадо.
• Нігерія підписала угоду про розподіл продукції з TotalEnergies щодо офшорних блоків площею близько 775 квадратних миль.
• Судан зупинив видобуток у басейні Хегліг після атак дронів, що скоротило видобуток на 30 тис. барелів на добу. Це посилює ризики на ринку, де навіть невеликі скорочення можуть вплинути на баланс попиту та пропозиції.
• Кенія готується виставити на аукціон 10 блоків, щоб освоїти поклади нафти обсягом близько 1 млрд барелів.

ОПЕК+ та динаміка цін

• Ринок очікує збереження чинних квот на видобуток. Це має обмежити волатильність цін. Станом на 2 вересня 2025 року ICE Brent утримувався трохи вище $68/барель.

Геополітичні зрушення

• США запровадили санкції проти іракського нафтового магната Валідa ас-Самарра’і за перевезення іранської нафти. Це ускладнює схеми обходу санкцій Іраном.
• росія та Китай підписали угоду про будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2» для постачання 50 млрд куб. м газу щорічно. Проте ціна на газ досі не погоджена, що може гальмувати проєкт.
• Саудівська Аравія та Ірак припинили постачання нафти до індійської Nayara Energy (співвласник — російська «роснефть»), посилаючись на проблеми з платежами в умовах санкцій ЄС.

Європейський контекст

• ЄС пропонує відкласти на 10 років запровадження податків на викиди CO₂ у авіації та судноплавстві (до 2035 року). Це демонструє сильний спротив урядів щодо кліматичних податків.
• Франція: LNG-термінали можуть зупинитися через страйки профспілки CGT. Протести заплановані на 2, 10 та 18 вересня.
• Іспанія зафіксувала понад 500 годин із негативними цінами на електроенергію у січні–серпні 2025 року (удвічі більше, ніж торік) через стрімке зростання сонячної генерації, яка вже перевищила 20 ГВт.
• Норвегія: Equinor інвестує близько $1 млрд в Orsted для підтримки прав випуску акцій на $9,4 млрд, що показує важливість диверсифікації енергетики Європи.

Азійський вектор

• Китай: ціни на залізну руду зросли до ¥772/т ($108) через очікування зняття екологічних обмежень після військового параду.
• Індія: промислове виробництво показало найвищі темпи за 17 років. Енергогенерація зросла на 4% р/р завдяки вугіллю та «сонячному буму».

Висновки

• Рішення ОПЕК+ залишити квоти незмінними стримує цінові коливання, але робить ринок вразливим до локальних потрясінь.
• Зростання ролі країн Латинської Америки (Бразилія, Колумбія, Ангола) свідчить про диверсифікацію центрів впливу у світовій енергетиці.
• Африканські ризики (Судан, Мозамбік, Нігерія) демонструють крихкість постачання, що може викликати регіональні дефіцити.
• росія та Китай поглиблюють енергетичне партнерство, але відсутність домовленості про ціни затримує масштабні проєкти.
• Європа балансує між кліматичними зобов’язаннями та соціально-економічним спротивом, що відтягує введення нових «зелених» податків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Exxon очікує понад 20% зростання глобального попиту на природний газ до 2050 року порівняно з 2024-м. Водночас попит на нафту залишиться на рівні понад 100 млн барелів на добу щонайменше до середини століття.

Такий сценарій свідчить про стійку роль вуглеводнів у світовій енергетиці попри активне впровадження відновлюваних джерел та електромобілів.

Глобальний баланс енергетики до 2050 року

• Нафта: попит утримається вище 100 млн барелів/добу. Це означає понад 950 млрд барелів сумарного споживання за 2025–2050 рр.
• Газ: зростання більш ніж на 20% до рівня 4,8–5 трлн м³ у 2050 р. (порівняно з ~4 трлн м³ у 2024-му).
• Нафта + газ: утримають близько 55% енергетичного міксу.
• Вугілля: поступово витісняється газом у промисловості та генерації.

Висновок: попит на нафту зберігає інерцію, а газ стає головним «перехідним паливом», що витісняє вугілля й підтримує стабільність систем з ВДЕ.

Сценарій для США у 2025 році

• Рекорд споживання газу: очікується понад 90–95 млрд куб. футів/добу.
• LNG: запуск нових терміналів на узбережжі Мексиканської затоки та розширення пропускних потужностей.
• Фактор сезону: пікове літнє споживання електроенергії підсилює попит.

Висновок: LNG-проєкти закріплюють довгострокову роль США як ключового постачальника газу на глобальний ринок.

Структурні зрушення у попиті на паливо

• Бензин: скорочення на ~25% до 2050 року — з ~26 млн б/д до 19–20 млн б/д.
• Дистиляти: дизель та авіапальне залишаються стабільними завдяки авіації та вантажним перевезенням.

Висновок: падіння бензинового сегмента скорочує завантаження НПЗ, що може створити дефіцит дизеля й авіапального та спричинити цінову премію.

Регіональні акценти

• Азія: головний драйвер приросту попиту на газ.
• OECD: зростання частки ВДЕ у поєднанні з газовою генерацією для балансування.
• Пропозиція: Північна Америка, Близький Схід та окремі LNG-басейни формують основу видобутку.

Екологічний фактор

• Прогноз Exxon: ~27 млрд тонн CO₂ у 2050 р. проти ~36 млрд нині.
• Скорочення: приблизно на 25% (9 млрд тонн).
• Проблема: цього недостатньо для досягнення цілей ООН, що передбачають 12–15 млрд тонн.

Висновок: кліматичний розрив може викликати посилення регуляторного тиску на нафтово-газовий сектор.

Аналітичні висновки

• Попит на нафту залишається високим, створюючи довгострокову опору для ринку.
• Зниження споживання бензину веде до ризику дефіциту дистилятів.
• Газ формує основу для балансу систем з ВДЕ та витісняє вугілля.
• Геополітична залежність від LNG підвищує ризики нестабільності ринку.
• Регуляторний тиск через високі викиди стане визначальним фактором для інвесторів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com