Військова операція США проти режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі різко підвищила невизначеність на світовому ринку нафти. Попри те, що країна нині забезпечує менше 1% світового видобутку, вона володіє близько 17% доведених світових запасів нафти, що робить її потенційно ключовим фактором майбутньої пропозиції. Інвестори одночасно оцінюють ризики короткострокових перебоїв і можливість зростання видобутку у середньостроковій перспективі.

Геополітичний шок і очікування ринку

Після оголошення про американську операцію трейдери готуються до різких рухів котирувань із відкриттям торгів нафтовими фʼючерсами. Невизначеність посилюється на тлі загального песимізму на ринку, де аналітики вже попереджають про надлишок пропозиції у 2026 році.

• Видобуток Венесуели: менше 1% світового обсягу
• Частка у світових запасах: близько 17%
• Стан експорту: експорт уже скоротився вдвічі через санкції та морську блокаду

Очікування щодо цін

На думку учасників ринку, у короткостроковій перспективі можливе зростання цін через ризик перебоїв, однак у середньостроковому горизонті ринок закладає сценарій повернення додаткових венесуельських барелів.

“Люди виходитимуть з припущення, що у середньостроковій перспективі на ринку зʼявиться значно більше нафти”, — Амріта Сен, засновниця консалтингової компанії Energy Aspects

Водночас, за оцінками ринку, премія за геополітичний ризик залишається обмеженою через очікувані надлишкові обсяги постачання у першій половині 2026 року.

Ціновий фон: глибокий «ведмежий» ринок

Аналітики прогнозують подальше зниження цін на нафту на початку року після падіння на 20% у 2025 році. Наразі Brent торгується на рівні трохи вище 60 доларів за барель.

• Ринкові настрої: найпесимістичніші за останнє десятиліття
• Brent: рекордні короткі позиції
• WTI: історично низькі довгі позиції

Роль ОПЕК+

Попри кризу у Венесуелі, країни ОПЕК+ не змінили стратегію. Вісім учасників альянсу, серед яких Саудівська Аравія, росія та Обʼєднані Арабські Емірати, підтвердили паузу у нарощуванні видобутку щонайменше до квітня.

Короткострокові ризики для видобутку Венесуели

У найближчі тижні виробництво нафти у Венесуелі може скоротитися ще більше. Морська блокада обмежила імпорт компонентів, необхідних для змішування важкої нафти, що безпосередньо впливає на експортні можливості.

• Втрачений обсяг: від 200 до 300 тис. барелів на добу
• Оператор: державна компанія Petróleos de Venezuela (PDVSA)
• Рішення: вимога до партнерів згорнути частину виробництва

“Ми вже ідентифікували від 200 до 300 тисяч барелів на добу, які були зупинені, і цей показник може зрости”, — Амріта Сен, Energy Aspects

Таким чином, ситуація на нафтовому ринку демонструє, що навіть локальні геополітичні конфлікти можуть мати глобальні наслідки, водночас не завжди трансформуючись у реальні перебої постачання.

Джерело: Terminal

Першоджерело: Financial Times

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) відмовляється від ідеї швидкої «пікової нафти» й тепер очікує зростання глобального попиту до 113 млн барелів на добу до 2050 року, що на 13% більше за рівень 2024 року. Соціально-демографічний тиск — зростання населення, урбанізація, підвищення життєвих стандартів — формує довгостроковий запит на викопне паливо, попри поступ декарбонізації та поширення електромобілів.

Чому МЕА більше не вірить у швидкий пік попиту на нафту

1. Новий прогноз МЕА: попит не падає, а зростає

• Прогноз МЕА: глобальний попит на нафту досягне 113 млн барелів на добу до 2050 року.
• Це зростання на 13% порівняно з 2024 роком, а не вихід на плато або спад.
• Раніше МЕА очікувало, що попит досягне піку або застигне до 2030 року, проте новий World Energy Outlook фактично скасовує сценарій швидкого піку.

Зміна прогнозу МЕА спровокувала звинувачення в тому, що агентство нібито «піддалося політичному тиску». Водночас навіть автор матеріалу визнає: попри дискусії щодо мотивів, сам висновок МЕА відповідає реальним трендам попиту, якщо дивитися не лише на електроенергію, а на повну картину енергоспоживання, особливо у країнах Глобального Півдня.

«Тож, попри можливий політичний елемент, висновки МЕА щодо попиту на нафту є правильними» — Осама Різві

2. Соціальний вимір: мільярди людей ще не дісталися базового рівня добробуту

2.1. Енергетична та соціальна нерівність як драйвер попиту

• Станом на 2025 рік майже 1,5 млрд людей не мають доступу до чистого палива для приготування їжі.
• Близько 2,8 млрд людей живуть у неналежних житлових умовах, переважно в країнах із низьким і середнім доходом.
• Ще 2,3 млрд людей стикаються з помірною або серйозною нестачею продовольства.

Ці цифри означають, що мільярди людей лише мають пройти шлях економічної трансформації. Коли це станеться, попит на енерго- та матеріаломісткі товари й послуги неминуче зростатиме:

• Житло: цемент і сталь для будівництва нових осель.
• Продовольство: аміак як ключовий компонент виробництва добрив для збільшення врожайності.
• Пластики: зростання споживання товарів масового попиту.
• Транспорт і комфорт: автомобілі, кондиціонери, мобільні телефони та інша масова електроніка.

Більшість із цих потреб сьогодні пов’язані з викопним паливом або продуктами його переробки. Саме тому автор робить логічний висновок: економічне зростання та покращення життя мільярдів людей практично неможливо відокремити від зростання попиту на нафту й газ у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

3. Зв’язок між добробутом і споживанням енергії

3.1. Двісті років: від 0,05 до 28 ГДж на людину

• Коли світове населення зросло з 1 млрд у 1800 році до 6,1 млрд у 2000 році, споживання корисної енергії на душу населення теж різко збільшилось.
• За цей час показник виріс із 0,05 ГДж на людину до 28 ГДж на людину.
• Це означає 560-разове збільшення, або приблизно 56 000% зростання.

Такий історичний приклад демонструє: покращення рівня життя системно пов’язане з різким зростанням споживання енергії. Отже, якщо мільярди людей у Глобальному Півдні мають повторити подібну траєкторію, енергетичний попит — включно з нафтою — навряд чи скоротиться.

4. Африка: подвоєння населення та урбанізація

4.1. Демографічний вибух і міста

• У Африці населення, за прогнозами, подвоїться до 2050 року.
• Близько 60% жителів континенту до того часу мешкатимуть у містах.

Це ставить ключове запитання: звідки взяти енергію для такого стрімкого зростання та урбанізації?

4.2. Обмежені можливості відновлюваних джерел енергії в короткостроковій перспективі

• Відновлювані джерела енергії, безумовно, відіграватимуть важливу роль, але сьогодні їм бракує масштабу та технічних можливостей, щоб повністю замінити викопне паливо.
• Автор наголошує, що відновлювані системи поки не здатні стати повноцінним замінником нафти й газу.
• За оцінкою IRENA, загальний попит на енергію в Африці подвоїться до 2040 року.

Звідси логічний висновок: без суттєвого внеску нафти й газу забезпечити енергетичні потреби Африки в горизонті до 2040–2050 років неможливо, навіть при активному розвитку відновлюваної генерації.

5. Індія: майбутній лідер зростання попиту на нафту

5.1. Нафтовий ринок Індії

• Навіть найконсервативніші оцінки передбачають, що споживання нафти в Індії зросте з 5,5 млн барелів на добу у 2024 році до 8 млн барелів на добу до 2035 року.
• За власними оцінками МЕА, Індія буде відповідальною за найбільший приріст попиту на нафту до 2035 року.

5.2. Загальний попит на енергію в Індії

• Попит на енергію в країні, як очікується, зростатиме на 3% щороку до 2035 року.
• Це буде найшвидший темп зростання серед країн, що розвиваються.

Індія, як один із найбільших ринків Глобального Півдня, підсилює загальну тенденцію: економічне зростання тут означає зростання попиту на нафту, а не його скорочення.

6. Електромобілі та декарбонізація: холодний душ для «зеленого оптимізму»

6.1. Поточний стан парку електромобілів

• Станом на 2024 рік частка електромобілів у світовому парку пасажирських авто становила лише 4%.
• Відповідно, 96% автопарку — це автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ).

Отже, фактична залежність від рідкого палива для транспорту залишається домінуючою, попри шум навколо «електромобільної революції».

6.2. Сценарій політик МЕА: навіть за сприятливих умов ДВЗ домінують

• У сценарії SPS (Stated Policies Scenario) МЕА очікує, що парк електромобілів досягне 585 млн одиниць (без урахування дво- та триколісного транспорту).
• Навіть за такого розширення, електромобілі становитимуть лише 30% світового автопарку.
• Відповідно, приблизно 70% автопарку все одно зберігатиме залежність від нафтопродуктів.

У цьому контексті автор зауважує, що «хайп» навколо декарбонізації та електромобілів потребує приземленого погляду. Контекст має вирішальне значення: навіть при швидкому зростанні електромобілів структура попиту на нафту залишається стійкою.

7. Висновки

7.1. Структурні фактори, які підпирають попит на нафту

• Демографія: зростання населення, особливо в Африці й Індії, веде до неминучого збільшення енергоспоживання.
• Економічний розвиток: мільярди людей прагнуть базового рівня комфорту — від житла до кондиціонерів — що підвищує попит на матеріали та енергоресурси, значною мірою пов’язані з нафтою.
• Історичний прецедент: за 200 років зростання добробуту супроводжувалось 560-разовим стрибком споживання корисної енергії на людину.
• Обмеження ВДЕ в коротко- та середньостроковій перспективі: відновлювані джерела поки не мають достатнього масштабу та технічної гнучкості, щоб повністю замінити викопні види палива.
• Реальність транспорту: навіть за оптимістичного сценарію щодо електромобілів, переважна частка автопарку залишатиметься на ДВЗ, зберігаючи високий попит на нафтопродукти.

7.2. Чому висновок МЕА виглядає обґрунтованим

Якщо скласти разом усі елементи інтелектуальної карти — демографію, історичні дані, стан розвитку відновлюваних джерел, динаміку Африки й Індії, реальну частку електромобілів — стає зрозуміло, чому висновок МЕА про зростання попиту на нафту до 2050 року виглядає логічним і статистично обґрунтованим.

• Попит на нафту зростає там, де зростає населення та доходи — передусім у Глобальному Півдні.
• Заміщення викопного палива йде повільніше, ніж розширення економік, що зростають.
• Навіть амбітні «зелені» сценарії не демонструють швидкого й повного відриву від нафти у транспорті та матеріальноємних галузях.

Реальність попиту на нафту значно прозаїчніша, ніж «рожеві» сценарії швидкої глобальної декарбонізації. Політична дискусія може тривати, але цифри щодо населення, енергоспоживання та структури автопарку свідчать про те, що нафта ще надовго залишиться фундаментальним енергоресурсом світової економіки.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

OPEC+ узгоджує подальше збільшення видобутку нафти з жовтня 2025 року. За даними джерел і заяв Іраку, базовий крок оцінюється у 130–140 тис. б/д (≈135 тис. б/д) з потенційним розширенням до 200–350 тис. б/д. Це продовжує розворот із квітня, коли кумулятивно додано близько 2,5 млн б/д, у тому числі плюс 547 тис. б/д у вересні, на тлі сигналів про сповільнення попиту та цін близько $65–67/бар.

Сценарії жовтня та наслідки для конкуренції на світовому ринку нафти

Обсянги нафти й ціни

• Принципово узгоджено: стартове збільшення з жовтня на ≈135 тис. б/д (діапазон 130–140 тис. б/д).
• Альтернативний сценарій: можливе розширення кроку до 200–350 тис. б/д.
• Кумулятивно з квітня: +≈2,5 млн б/д до квот (близько 2,4% світового попиту).
• Вересень: затверджено +547 тис. б/д на місяць перед жовтнем.
• Таймлайн рішень: онлайн-зустріч 6–7 вересня 2025 р. для остаточного затвердження.
• Ціни: Brent коливається близько $65–67/бар. на тлі санкцій проти рф та Ірану й ринкових очікувань щодо попиту.

Що саме обговорює OPEC+ на жовтень

• Базовий крок: 130–140 тис. б/д — мінімальна прибавка, яка сигналізує обережність через ознаки слабшого попиту (поза піком автосезону).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д — залежить від оцінки попиту й наявних потужностей окремих країн.
• Дисбаланс спроможностей: реальне збільшення зосередиться у виробників із вільними потужностями, тоді як частина членів наблизилася до меж видобутку.

Наслідки

• Мінімальна прибавка (≈135 тис. б/д):
  • Ринковий сигнал: обережний крок, що не ламає баланс, зменшує ризик надлишкових запасів.
  • Ціновий вектор: за поточних $65–67/бар. та ознак слабшого попиту ймовірний боковий діапазон з низькою волатильністю.
  • Конкуренція: менший крок зберігає простір для Саудівської Аравії та ОАЕ нарощувати частку завдяки резервним потужностям.
• Розширення до 200–350 тис. б/д:
  • Ринковий сигнал: більш агресивне повернення барелів після ≈2,5 млн б/д з квітня; підсилює конкуренцію з поза-OPEC+ виробниками.
  • Ціновий вектор: з урахуванням сповільнення попиту — підвищує тиск вниз на ціни, але ефект пом’якшують санкції на російську та іранську нафту.
  • Конкуренція: перерозподіл ринкових ніш у бік виробників із низькою собівартістю; країни з обмеженими потужностями ризикують втрачати частку.
• Вересневий приріст +547 тис. б/д:
  • Логіка: попередній імпульс пропозиції перед жовтневим кроком — тест ринку на еластичність попиту.
  • Наслідок: якщо запаси не зростають суттєво, у жовтні можливий стриманий крок (≈135 тис. б/д); якщо запаси зростуть — менш імовірне верхнє плече 200–350 тис. б/д.

Вплив на світовий ринок

• Частка ринку: продовження повернення барелів з квітня (≈2,5 млн б/д) — це стратегія відвоювання частки попри слабший попит.
• Цінова дисципліна vs. частка: менші кроки у жовтні балансують дві цілі: стабільність цін і поступове відтиснення конкурентів із вищими витратами.
• Регіональні диспаритети: санкції на російську нафту та іранські потоки перекроюють маршрути постачання, створюючи цінові диференціали (скидки/премії).
• Операційні межі: країни без запасу потужностей обмежені у прирості, що підсилює роль «якорів» пропозиції — Саудівської Аравії та ОАЕ.

Роль Іраку

• Позиція Багдада: Ірак підтверджує 130–140 тис. б/д як базовий крок із опціоном до 200–350 тис. б/д.
• Висновок: за наявності власних мотивацій щодо квот і спроможностей, Ірак зацікавлений у сценарії, який не провокує різкого зниження цін, але дозволяє нарощувати експорт у межах узгоджених квот.

Що далі (таймлайн і ознаки для відстеження)

• 6–7 вересня 2025 р. — віртуальна зустріч для затвердження жовтневого кроку.
• Ключові метрики моніторингу:
  • динаміка комерційних запасів у США та ОЕСР;
  • спред Brent–WTI і маржа нафтопереробки як індикатори еластичності попиту;
  • фактичне виконання вересневого +547 тис. б/д та розподіл приросту між країнами з вільними потужностями;
  • маршрути постачання під впливом санкцій і знижок на російські барелі.

Консолідована таблиця сценаріїв

• Мінімальний жовтневий крок: ≈135 тис. б/д (130–140 тис. б/д).
• Розширений крок: 200–350 тис. б/д.
• Накопичено з квітня: ≈2,5 млн б/д.
• Вересневий приріст: +547 тис. б/д.

Отже, рішення OPEC+ у жовтні стане тестом на здатність картелю поєднати захист цінової стабільності з нарощуванням ринкової присутності, а ключовим фактором лишається еластичність попиту на тлі слабшої глобальної економіки.

Прогноз цінових сценаріїв:

1. Сценарій мінімального кроку (≈135 тис. б/д):

• Ціни Brent залишаться у діапазоні $65–70/барель.

• Ринок отримає сигнал про обережність OPEC+, що зменшує ризик надлишкової пропозиції.

• Волатильність буде низькою, баланс між попитом і пропозицією збережеться.

2. Сценарій розширеного кроку (200–350 тис. б/д):

• Ймовірне зниження Brent до $62–65/барель через очікування надлишкової пропозиції.

• Це посилить тиск на виробників із вищою собівартістю, особливо поза OPEC+.

• Конкуренція на ринку загостриться, а країни з резервними потужностями зможуть відвоювати частку.

3. Фактори стримування падіння цін:

• Санкції проти росії та Ірану продовжать скорочувати обсяги, що реально надходять на ринок.

• Якщо попит у Китаї та Індії залишиться стабільним, це підтримає ціни вище $65/барель, навіть за сценарію 350 тис. б/д.

Отже, базовий сценарій виглядає як збереження Brent у коридорі $65–67/барель із незначними коливаннями залежно від жовтневого рішення OPEC+.

Джерело: Terminal

За матеріалами:
Reuters: OPEC+ will likely raise oil output further in October
Reuters: OPEC+ set to raise oil output further from October

Провідні країни та компанії ухвалюють рішення, що безпосередньо впливають на енергетичну безпеку, ціноутворення та баланс сил у світі. Від придбань активів і санкцій до масштабних газопроводів і нових нафтопереробних заводів — усі ці кроки формують нову архітектуру глобального нафтового та газового ринку.

Ключові енергетичні рішення

Латиноамериканський фактор

• Ecopetrol планує купівлю активів Canacol у Колумбії, що становлять близько 20% газопостачання країни. Це може посилити синергію виробництва у басейні Магдалени та зміцнити внутрішню енергетичну безпеку.
• Бразилія подала заявку на вступ до Міжнародного енергетичного агентства, після досягнення рекордного видобутку нафти — 3,76 млн барелів на добу у червні 2025 року. Це означає амбіцію країни відігравати провідну роль у глобальній енергетиці.
• Ангола запустила процес введення в експлуатацію НПЗ у Кабінді (30 тис. бар./день). До 2027 року країна планує вдвічі скоротити імпорт дизелю та авіаційного пального.

Африка та безпека постачань

• У Мозамбіку $25-мільярдний LNG-проєкт TotalEnergies може відновитися завдяки розміщенню військ Руанди у провінції Кабо-Дельгадо.
• Нігерія підписала угоду про розподіл продукції з TotalEnergies щодо офшорних блоків площею близько 775 квадратних миль.
• Судан зупинив видобуток у басейні Хегліг після атак дронів, що скоротило видобуток на 30 тис. барелів на добу. Це посилює ризики на ринку, де навіть невеликі скорочення можуть вплинути на баланс попиту та пропозиції.
• Кенія готується виставити на аукціон 10 блоків, щоб освоїти поклади нафти обсягом близько 1 млрд барелів.

ОПЕК+ та динаміка цін

• Ринок очікує збереження чинних квот на видобуток. Це має обмежити волатильність цін. Станом на 2 вересня 2025 року ICE Brent утримувався трохи вище $68/барель.

Геополітичні зрушення

• США запровадили санкції проти іракського нафтового магната Валідa ас-Самарра’і за перевезення іранської нафти. Це ускладнює схеми обходу санкцій Іраном.
• росія та Китай підписали угоду про будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2» для постачання 50 млрд куб. м газу щорічно. Проте ціна на газ досі не погоджена, що може гальмувати проєкт.
• Саудівська Аравія та Ірак припинили постачання нафти до індійської Nayara Energy (співвласник — російська «роснефть»), посилаючись на проблеми з платежами в умовах санкцій ЄС.

Європейський контекст

• ЄС пропонує відкласти на 10 років запровадження податків на викиди CO₂ у авіації та судноплавстві (до 2035 року). Це демонструє сильний спротив урядів щодо кліматичних податків.
• Франція: LNG-термінали можуть зупинитися через страйки профспілки CGT. Протести заплановані на 2, 10 та 18 вересня.
• Іспанія зафіксувала понад 500 годин із негативними цінами на електроенергію у січні–серпні 2025 року (удвічі більше, ніж торік) через стрімке зростання сонячної генерації, яка вже перевищила 20 ГВт.
• Норвегія: Equinor інвестує близько $1 млрд в Orsted для підтримки прав випуску акцій на $9,4 млрд, що показує важливість диверсифікації енергетики Європи.

Азійський вектор

• Китай: ціни на залізну руду зросли до ¥772/т ($108) через очікування зняття екологічних обмежень після військового параду.
• Індія: промислове виробництво показало найвищі темпи за 17 років. Енергогенерація зросла на 4% р/р завдяки вугіллю та «сонячному буму».

Висновки

• Рішення ОПЕК+ залишити квоти незмінними стримує цінові коливання, але робить ринок вразливим до локальних потрясінь.
• Зростання ролі країн Латинської Америки (Бразилія, Колумбія, Ангола) свідчить про диверсифікацію центрів впливу у світовій енергетиці.
• Африканські ризики (Судан, Мозамбік, Нігерія) демонструють крихкість постачання, що може викликати регіональні дефіцити.
• росія та Китай поглиблюють енергетичне партнерство, але відсутність домовленості про ціни затримує масштабні проєкти.
• Європа балансує між кліматичними зобов’язаннями та соціально-економічним спротивом, що відтягує введення нових «зелених» податків.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Exxon очікує понад 20% зростання глобального попиту на природний газ до 2050 року порівняно з 2024-м. Водночас попит на нафту залишиться на рівні понад 100 млн барелів на добу щонайменше до середини століття.

Такий сценарій свідчить про стійку роль вуглеводнів у світовій енергетиці попри активне впровадження відновлюваних джерел та електромобілів.

Глобальний баланс енергетики до 2050 року

• Нафта: попит утримається вище 100 млн барелів/добу. Це означає понад 950 млрд барелів сумарного споживання за 2025–2050 рр.
• Газ: зростання більш ніж на 20% до рівня 4,8–5 трлн м³ у 2050 р. (порівняно з ~4 трлн м³ у 2024-му).
• Нафта + газ: утримають близько 55% енергетичного міксу.
• Вугілля: поступово витісняється газом у промисловості та генерації.

Висновок: попит на нафту зберігає інерцію, а газ стає головним «перехідним паливом», що витісняє вугілля й підтримує стабільність систем з ВДЕ.

Сценарій для США у 2025 році

• Рекорд споживання газу: очікується понад 90–95 млрд куб. футів/добу.
• LNG: запуск нових терміналів на узбережжі Мексиканської затоки та розширення пропускних потужностей.
• Фактор сезону: пікове літнє споживання електроенергії підсилює попит.

Висновок: LNG-проєкти закріплюють довгострокову роль США як ключового постачальника газу на глобальний ринок.

Структурні зрушення у попиті на паливо

• Бензин: скорочення на ~25% до 2050 року — з ~26 млн б/д до 19–20 млн б/д.
• Дистиляти: дизель та авіапальне залишаються стабільними завдяки авіації та вантажним перевезенням.

Висновок: падіння бензинового сегмента скорочує завантаження НПЗ, що може створити дефіцит дизеля й авіапального та спричинити цінову премію.

Регіональні акценти

• Азія: головний драйвер приросту попиту на газ.
• OECD: зростання частки ВДЕ у поєднанні з газовою генерацією для балансування.
• Пропозиція: Північна Америка, Близький Схід та окремі LNG-басейни формують основу видобутку.

Екологічний фактор

• Прогноз Exxon: ~27 млрд тонн CO₂ у 2050 р. проти ~36 млрд нині.
• Скорочення: приблизно на 25% (9 млрд тонн).
• Проблема: цього недостатньо для досягнення цілей ООН, що передбачають 12–15 млрд тонн.

Висновок: кліматичний розрив може викликати посилення регуляторного тиску на нафтово-газовий сектор.

Аналітичні висновки

• Попит на нафту залишається високим, створюючи довгострокову опору для ринку.
• Зниження споживання бензину веде до ризику дефіциту дистилятів.
• Газ формує основу для балансу систем з ВДЕ та витісняє вугілля.
• Геополітична залежність від LNG підвищує ризики нестабільності ринку.
• Регуляторний тиск через високі викиди стане визначальним фактором для інвесторів.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oilprice.com

У липні 2025 року ключові нафтові бенчмарки зберегли структуру backwardation*, попри певне зниження цін на найближчі ф’ючерси. Ринок підтримали стійкий попит на фізичну нафту, скорочення програм завантаження у Північному морі та низькі комерційні запаси країн ОЕСР. Про це йдеться у звіті OPEC.

Світовий ринок нафти у липні 2025: динаміка спредів та структура backwardation

Динаміка кривих форвардних контрактів

Криві форвардних контрактів на ICE Brent і NYMEX WTI у липні були в стабільному backwardation, що базувалося на позитивному балансі попиту і пропозиції на друге півріччя 2025 року.

• ICE Brent M1/M3 звузився на 0,24 $/бар., до backwardation 1,67 $/бар.
• ICE Brent M1/M6 скоротився на 0,39 $/бар., у середньому до 2,63 $/бар.
• NYMEX WTI M1/M3 знизився на 0,27 $/бар., до 2,15 $/бар.
• DME Oman M1/M3 зріс на 0,51 $/бар., до 2,31 $/бар.
• North Sea Brent M1/M3 піднявся на 0,14 $/бар., до 2,43 $/бар.
• Dubai M1/M3 додав 1,11 $/бар., до 2,93 $/бар.
• У США WTI M1/M3 скоротився на 0,25 $/бар., до 2,23 $/бар.

Різниця між солодкою та кислою нафтою

У липні 2025 року спреди sweet–sour мали протилежну динаміку в різних регіонах.

• В Європі премія Ekofisk–Johan Sverdrup зросла на 0,73 $/бар., до 0,25 $/бар.
• У Чорному морі дисконт Urals до North Sea Dated скоротився на 0,64 $/бар., до –11,81 $/бар.
• У Північно-Західній Європі дисконт Urals зменшився на 0,76 $/бар., до –11,96 $/бар.
• На узбережжі Мексиканської затоки премія LLS–Mars зросла на 1,32 $/бар., до 2,63 $/бар.
• В Азії премія Tapis–Dubai звузилася на 2,41 $/бар., до 3,05 $/бар.
• Премія Brent–Dubai знизилася на 2,03 $/бар., до 0,13 $/бар.

Висновки

• Світовий ринок нафти зберігає високий рівень backwardation, що свідчить про дефіцит пропозиції у найближчій перспективі.
• Регіональні відмінності у спредах пов’язані з локальною структурою попиту, якістю нафти та логістичними обмеженнями.
• Сильніші спреди у бенчмарках Dubai та Oman вказують на зростаючу роль азійського попиту.
• Зміцнення премій на світлих сортах у Європі та США підкреслює ключову роль середніх дистилятів у формуванні ринкових трендів.

* Беквордація (backwardation) — це ситуація на ринку ф’ючерсів, коли ціна ф’ючерсного контракту на певний актив нижча за поточну (спотову) ціну цього активу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OPEC

У липні 2025 року, згідно із звітом OPEC, маржа нафтопереробки в Атлантичному басейні зросла порівняно з попереднім місяцем завдяки сильним показникам crack spread середніх дистилятів. Усі ключові продукти на US Gulf Coast показали зростання, тоді як дефіцит дизеля та низький імпорт мазуту створили додатковий тиск на маржі. У Роттердамі маржі середніх дистилятів перевищили інші ключові продукти (крім HSFO), що відображає більш жорсткий ринок дизеля. У Сінгапурі маржі знизилися порівняно з попереднім місяцем через високі обсяги експорту з Китаю, що вплинули на верхній і нижній сегменти переробки.

Світовий обсяг переробки у липні досяг рекордних 83,6 млн бар./добу, що на 884 тис. бар./добу більше м/м і на 2,0 млн бар./добу більше р/р.

Танкерний ринок

• Ставки на «брудні» танкери знизилися м/м на всіх маршрутах через зменшення геополітичної напруги.
• VLCC: середнє падіння на 14% м/м; Middle East–East –20%, Middle East–West –6%.
• Suezmax: зниження приблизно на 5% в Атлантичному басейні.
• Aframax: Middle East–East –1% м/м; Середземномор’я –2%.
• Clean tankers: Середземномор’я +5% м/м; East of Suez –11% м/м.

Торгівля сирою нафтою та нафтопродуктами

• США: імпорт сирої нафти — 6,1 млн бар./добу (рівень попереднього місяця, сезонно вищий); експорт — 3,3 млн бар./добу (мінімум з березня 2022 року), зниження через менші потоки до Європи та Африки, особливо Нігерії.
• Імпорт продуктів у США — 1,6 млн бар./добу (мінімум за 8 місяців); експорт продуктів –3% м/м, 6,7 млн бар./добу.
• ОЕСР Європа (червень): імпорт сирої нафти — сезонне зниження; імпорт продуктів –10% м/м, експорт зріс завдяки бензину та дизелю.
• Японія (червень): імпорт сирої нафти <2,0 млн бар./добу (вперше з червня 2021 року); імпорт продуктів — 722 тис. бар./добу (мінімум за 21 місяць); експорт продуктів — 405 тис. бар./добу.
• Китай (червень): імпорт сирої нафти — 12,2 млн бар./добу (максимум за 22 місяці); імпорт продуктів знизився через падіння імпорту LPG; експорт продуктів зріс за рахунок мазуту.
• Індія (червень): імпорт сирої нафти трохи менший за 5,0 млн бар./добу (мінімум за 5 місяців); імпорт продуктів — 1,3 млн бар./добу (+16% LPG); експорт продуктів — трохи менше 1,4 млн бар./добу (–3% м/м).

Комерційні запаси

• ОЕСР (червень): 2 789 млн бар. (–3,2 млн бар. м/м), на 57,9 млн бар. менше р/р, на 91,7 млн бар. нижче середнього за останні 5 років і на 158,6 млн бар. менше середнього 2015–2019 рр.
• Запаси сирої нафти: 1 348 млн бар. (–9,6 млн бар. м/м), на 12,2 млн бар. менше р/р, на 47,3 млн бар. нижче середнього за 5 років і на 117,4 млн бар. менше середнього 2015–2019 рр.
• Запаси продуктів: 1 441 млн бар. (+6,3 млн бар. м/м), на 45,7 млн бар. менше р/р, на 44,4 млн бар. нижче середнього за 5 років і на 41,2 млн бар. менше середнього 2015–2019 рр.
• Дні покриття попиту: 60,2 (–0,1 дня м/м), на 1,4 дня менше р/р, на 3,9 дня менше середнього за 5 років, на 1,6 дня менше середнього 2015–2019 рр.

Баланс попиту й пропозиції

• Попит на нафту DoC у 2025 році: 42,5 млн бар./добу, що на 0,4 млн бар./добу більше, ніж оцінка 2024 року.
• Прогноз попиту на 2026 рік: 43,1 млн бар./добу, що на 0,2 млн бар./добу вище попередньої оцінки та на 0,6 млн бар./добу більше, ніж прогноз на 2025 рік.

Джерело: Terminal 

За матеріалами: OPEC

У травні 2025 року Morgan Stanley знизив прогноз ціни на нафту Brent до $62,50 за барель на другу половину року, посилаючись на очікуване перевищення пропозиції над попитом. Це рішення відображає зміни в стратегії OPEC+, яка планує збільшити видобуток, що може призвести до надлишку на ринку.

Аналітики попереджають про можливе зниження цін до $55 за барель у разі погіршення економічної ситуації.

У травні 2025 року аналітики Morgan Stanley переглянули свій прогноз щодо ціни на нафту Brent, знизивши його до $62,50 за барель на третій і четвертий квартали поточного року. Це зниження на $5 від попереднього прогнозу обумовлене очікуваним надлишком пропозиції на ринку, який може досягти 1,1 мільйона барелів на добу в другій половині року.

Рішення OPEC+ про збільшення видобутку нафти, зокрема на 411 000 барелів на добу, стало основним фактором, що вплинув на перегляд прогнозу. Це збільшення майже втричі перевищує раніше заплановані обсяги. Аналітики зазначають, що така стратегія може призвести до значного надлишку на ринку, особливо якщо попит залишиться на поточному рівні або знизиться.

Крім того, Morgan Stanley попереджає, що у разі погіршення економічної ситуації, зокрема через торгівельні війни або інші макроекономічні фактори, ціни на нафту можуть впасти до $55 за барель. Це підкреслює вразливість ринку до змін у глобальній економіці та політиці.

Зниження прогнозу ціни на нафту також впливає на фінансові показники великих нафтових компаній. Morgan Stanley зменшив цінові цілі для акцій таких компаній, як BP, TotalEnergies, Shell, Equinor та Repsol, на 9–14%, посилаючись на очікуване зниження прибутковості та грошових потоків у секторі.

Ці зміни в прогнозах підкреслюють необхідність для учасників ринку уважно стежити за динамікою пропозиції та попиту, а також за макроекономічними тенденціями, що можуть вплинути на ринок нафти в найближчій перспективі.

Джерело: НТЦ Псиіхєя

За матеріалами:

• OilPrice.com: Morgan Stanley slashes Brent oil price forecast to $62.50(oilandgas360.com)
• Morgan Stanley: Is the Oil Market Flashing a Potential Recession Warning?(Morgan Stanley)
• Financial Times: European oil majors face falling profits, says Morgan Stanley(Financial Times)
• Thetimes: Latest news & breaking headlines
• Financial Times