Навіть після оголошення двотижневого припинення вогню між США та Іраном нафтовий ринок не повернувся до звичного режиму. Ключова причина — Ормузька протока, через яку проходить значна частина світових морських перевезень нафти, досі не відновила нормального руху танкерів.

Саме тому Goldman Sachs, попри коригування прогнозу після новин про перемир’я, зберігає висхідний сценарій: якщо протока ще місяць залишатиметься переважно закритою для нормального трафіку, Brent у середньому коштуватиме понад $100 за барель і в другому півріччі, і за підсумками всього 2026 року.

Ринок нафти залишається заручником Ормузької протоки навіть після оголошеного перемир’я

Поточна ситуація показує, що для нафтового ринку формальне припинення вогню саме по собі ще не означає зниження ризиків. Ринок оцінює не лише політичні заяви, а насамперед фактичну здатність відновити безпечне судноплавство. Поки цього не сталося, премія за ризик залишається у ціні нафти.

Що саме закладає Goldman Sachs

• Brent може коштувати в середньому понад $100 за барель у 2026 році, якщо Ормузька протока ще один місяць залишатиметься переважно закритою для нормального танкерного руху.
• За таким сценарієм банк очікує, що у другому півріччі 2026 року середня ціна Brent також буде вищою за $100 за барель.
• Якщо ж сильно обмежений трафік у протоці триватиме довше ніж місяць, це, за оцінкою банку, означатиме додаткові втрати видобутку на Близькому Сході.
• У такому жорсткішому сценарії Brent може становити в середньому $120 за барель у третьому кварталі і $115 за барель у четвертому кварталі 2026 року.

Це важливий сигнал для всього ринку нафти й нафтопродуктів. Goldman Sachs фактично каже, що вирішальним чинником зараз є не сам факт перемир’я, а фізичний режим проходження суден через одну з найважливіших енергетичних артерій світу. Якщо вузьке місце глобальної логістики не розблоковане, ринок і далі поводитиметься так, ніби криза не завершилася.

Чому перемир’я не заспокоїло ринок

Після новин про домовленість щодо припинення вогню банк знизив попередні очікування щодо цін на нафту. Водночас цей крок не означав відмови від ризикового сценарію. Навпаки, у банку прямо зазначили, що ризики для прогнозу цін залишаються зміщеними в бік зростання.

Ми й надалі вважаємо, що ризики для нашого цінового прогнозу зміщені в бік зростання — Goldman Sachs

Ключова причина такої оцінки полягає в тому, що режим припинення вогню прив’язаний до відкриття Ормузької протоки, але Іран і далі контролює потоки суден та визначає, хто саме може проходити через цей морський коридор. Для ринку це означає дуже просту річ: юридична або дипломатична домовленість ще не дорівнює відновленню фізичного постачання.

Що відбувається з танкерним рухом

• Судновласники й судноплавні лінії чекають деталей і ясності щодо гарантій безпеки, перш ніж повертатися до нормального проходження через протоку.
• На ринку накопичуються ознаки того, що Іран не поспішає послаблювати контроль над цим вузьким місцем навіть у період дії перемир’я, якщо воно збережеться.
• Саме брак конкретики щодо безпеки став одним із чинників, через який нафтові ціни вранці у четвер знову пішли вгору.

Це дуже показовий момент. Нафта дорожчає не лише тоді, коли руйнується видобуток. Достатньо того, що ринок не бачить гарантованого маршруту постачання. У таких умовах у ціні формується додаткова надбавка за невизначеність, і вона швидко переходить із сировинного сегмента в нафтопродукти, фрахт, страхування та кінцеву вартість пального.

Як ринок відреагував на нові ризики

• На ранніх торгах у Європі обидва нафтові еталони зростали приблизно на 3%.
• Котирування перебували біля позначки $97 за барель.
• Brent скоротив розрив із WTI після того, як протягом попереднього тижня WTI торгувався з премією до Brent.

Сам по собі цей рух показує, наскільки чутливим став ринок до будь-яких сигналів про статус Ормузької протоки. Щойно учасники побачили, що фактичного повернення до нормальної навігації немає, ціна знову пішла вгору. Отже, ринок зараз реагує не на політичний заголовок, а на реальний стан морської логістики.

Що означає фраза про «контрольовану паузу»

Окремо варто звернути увагу на оцінку компанії Windward, яка спеціалізується на морській аналітиці. Вона вказала, що для всіх проходів, як і раніше, потрібна координація з іранськими збройними силами. Це означає, що протока формально не відкрита у звичному ринковому розумінні.

Протока не відкрилася — вона перебуває у режимі контрольованої паузи — Windward

Це, по суті, найточніше визначення нинішньої ситуації. Для нафтового ринку контрольована пауза не є поверненням до нормальної торгівлі. Якщо кожне проходження потребує окремої координації, а питання безпеки не врегульоване, то транспортування залишається ризиковим, повільним і дорожчим.

Що це означає для ринку нафтопродуктів

• Сира нафта дорожчає через ризики для маршруту постачання, а отже під тиском опиняються і нафтопродукти.
• Будь-яке тривале обмеження проходження танкерів через Ормузьку протоку означає дорожчу сировину для нафтопереробки.
• Якщо обмеження затягнуться довше ніж на місяць, ринок отримає не лише логістичний, а й видобувний дефіцит через можливі додаткові втрати upstream production, тобто видобутку нафти на родовищах.

Тут важливо розуміти логіку ланцюга. Спочатку дорожчає ризик проходження суден. Потім це впливає на вартість сирої нафти. Далі зростає ціна на сировину для переробки. І вже після цього дорожчання поширюється на бензин, дизельне пальне, мазут, авіаційне пальне та інші продукти. Саме тому навіть коротка пауза в ключовому морському коридорі здатна підтримувати високі ціни набагато довше, ніж триває політична заява про перемир’я.

Головний висновок

Нафтовий ринок увійшов у фазу, коли ціна дедалі менше залежить від формулювань дипломатичних домовленостей і дедалі більше — від реального контролю над вузькими місцями глобального постачання. Якщо Ормузька протока ще місяць не повернеться до нормального режиму танкерного руху, Brent, за оцінкою Goldman Sachs, залишатиметься вище $100 за барель у середньому впродовж 2026 року. Якщо ж обмеження затягнуться, ринок отримає ще жорсткіший сценарій — із середніми цінами близько $120 у третьому кварталі й $115 у четвертому. Це означає, що для ринку нафти й нафтопродуктів сьогодні вирішальним є не сам факт перемир’я, а питання, чи справді відновлено свободу і безпеку постачання через Ормузьку протоку.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Ситуація навколо Ормузької протоки перейшла у фазу, коли ринок реагує вже не лише на сам ризик блокади, а й на нову модель контролю над маршрутом. Через протоку, якою в нормальних умовах проходить близько 20% світового потоку сирої нафти, Іран пропускає не всіх, а лише частину держав і суден — вибірково, жорстко й, за окремими повідомленнями, навіть за плату. Для нафтового ринку це означає не формальне закриття, а значно небезпечніший сценарій: часткову роботу критичного маршруту в ручному режимі, коли постачання не припиняються повністю, але стають політичним інструментом.

Щонайменше 10 країн і далі користуються Ормузькою протокою, але це вже не вільне судноплавство, а керований пропуск

Головна зміна полягає не лише у військовій риториці, а в самій архітектурі руху через один із ключових енергетичних коридорів світу. Дональд Трамп пригрозив ударами по енергетичній та транспортній інфраструктурі Ірану, якщо протоку не буде відкрито. Водночас Тегеран, попри жорсткі заяви про закриття маршруту, не перекрив його тотально, а перевів у режим вибіркового допуску для так званих «дружніх» країн. Саме тому ринок бачить не повну зупинку, а різке падіння пропускної здатності, зростання політичного ризику та перебудову маршрутів.

Чому це критично для ринку нафти

• Ормузька протока — це один із головних світових коридорів для експорту сирої нафти й газу.
• Через неї проходить близько п’ятої частини світових потоків сирої нафти.
• Саме тому навіть часткове обмеження руху через протоку миттєво підштовхує ціни вгору.
• Повідомлення про закриття маршруту вже призвели до стрімкого зростання нафтових цін.
• Для ринку нафтопродуктів це означає подорожчання не лише сирої нафти, а й усього ланцюга — від фрахту й страхування до кінцевої вартості бензину, дизеля, LNG (скрапленого природного газу) та LPG (скрапленого нафтового газу).

Коли стратегічний маршрут працює під військовим контролем, ринок втрачає головне — передбачуваність. Нафта може фізично рухатися, але трейдер, судновласник, імпортер і страховик уже не можуть виходити з того, що маршрут доступний на однакових умовах для всіх. А це автоматично означає премію за ризик у ціні кожного бареля.

Хто проходить через протоку, а хто ні

Іранський підхід зводиться до простої логіки: доступ надається не за правилами ринку, а за політичною лояльністю або домовленістю. Тегеран дозволяє прохід окремим державам, тоді як США, Ізраїль і частина союзників доступу не мають. До кола країн, які в тексті прямо згадуються як такі, що зберегли або отримали можливість проходу, належать Індія, Китай, Таїланд, росія, Пакистан, Ірак, Японія, Філіппіни та Малайзія; окремо згадано французьке контейнерне судно і турецького судновласника, який також отримав дозвіл на прохід.

• Індія провела через протоку щонайменше чотири судна у період від 28 лютого до 27 березня.
• Китай забезпечив близько 10% суден, що в останні тижні до 27 березня вийшли на схід із затоки.
• Таїланд дістав дозвіл на прохід нафтового танкера 26 березня після переговорів.
• росія була прямо авторизована Іраном для комерційного судноплавства через протоку.
• Пакистан провів танкер 14–15 березня; це був перший зафіксований прохід із початку війни.
• Ірак після кількох тижнів переговорів офіційно отримав статус «дружньої» країни і, відповідно, безпечний прохід без обмежень.
• Японія наприкінці тижня провела через протоку два танкери — один із LNG, інший із LPG.
• Філіппіни й Малайзія 3 квітня були додані до списку країн, яким дозволено безпечний прохід.

«Час спливає — ще 48 годин, перш ніж на них обрушиться пекло». — Дональд Трамп, цитата з Truth Social у переказі OilPrice

Окремо важливий іще один нетиповий для мирного ринку механізм: частина країн змушена платити за прохід, а Корпус вартових ісламської революції (IRGC) фактично перетворює протоку на морський пункт стягнення зборів. Для нафтового ринку це означає додаткове викривлення: ціна транспортування починає залежати не лише від фрахту й страхування, а й від політичної плати за сам доступ до маршруту.

Що кажуть цифри про реальний масштаб обмежень

• За даними Lloyd’s List Intelligence, у період з 1 до 27 березня через протоку пройшло близько 150 суден, зокрема танкери й контейнеровози.
• Це лише трохи більше, ніж добовий нормальний трафік до початку війни.
• Водночас за тиждень до 5 квітня кількість проходів зросла до 53 порівняно з 36 попереднього тижня.
• Навіть це зростання подається як найбільше з початку війни, а отже базовий рівень активності досі залишається пригніченим.

Це і є ключовий сигнал для нафтового ринку: потоки не відновилися, вони лише трохи відійшли від критично низького рівня. Інакше кажучи, енергетична система ще не вийшла з режиму шоку. Навіть коли з’являються нові проходи, це не повернення до норми, а лише часткове розмороження руху під жорстким контролем.

Як ринок нафтопродуктів реагує на цю модель контролю

Нафтовий ринок у таких умовах перебудовується за трьома лініями. Перша — це перерозподіл доступу, коли перевагу дістають «дружні» країни. Друга — подорожчання логістики, бо судна, які не мають прямого доступу або гарантій безпеки, змушені чекати, домовлятися або шукати альтернативи. Третя — зростання енергетичної нерівності: одні імпортери отримують нафту й газ за керованим маршрутом, інші — стикаються з дорожчим, довшим і ризикованішим постачанням.

• Південна Корея, яка стикається зі зростанням енергетичних ризиків, шукала гарантії безпеки для 26 корейських суден.
• За повідомленням, Сеул може направити п’ять суден до Червоного моря, фактично обходячи Ормузьку протоку.
• Частина японських суден, пов’язаних із японськими компаніями, при цьому залишається без руху в Перській затоці.

Для ринку нафтопродуктів це означає дуже просту річ: навіть якщо сирий ресурс фізично ще виходить із регіону, на рівні бензину, дизеля, LPG і LNG починають накопичуватися затримки, нерівність доступу і нові витрати. А коли маршрут обслуговує не попит, а геополітичний відбір, споживач завжди отримує дорожчий літр і менш стабільне постачання.

Висновок

Ормузька протока зараз не є ані відкритою, ані повністю заблокованою. Вона працює як селективний шлюз, де право проходу стає частиною політики, а не лише логістики. Саме це робить нинішню кризу настільки небезпечною для ринку нафти й нафтопродуктів: світ бачить не просто менший трафік, а систему вибіркового допуску, у якій одна країна може пройти, інша — чекати, третя — платити, а четверта — шукати обхідний маршрут. Для ціни бареля це означає постійну премію за ризик. Для ринку нафтопродуктів — дорожче постачання. Для імпортерів — нову епоху енергетичної нестабільності, в якій ключовим товаром стає вже не тільки нафта, а й сам доступ до маршруту її транспортування.

Джерело: Terminal

За матеріалами: OilPrice

Трафік через Ормузьку протоку на початку квітня піднявся до найвищого рівня за кілька тижнів, однак це ще не означає повернення ринку до норми. Через протоку за вихідні пройшло 21 судно, з них 13 вийшли в Аравійське море, тоді як до війни щодня стабільно проходило близько 135 суден. Отже, йдеться не про відновлення звичного руху, а про точкове відкриття проходу для окремих країн, які домовляються з Іраном про безпечний транзит. Це посилює контроль Тегерана над ключовою артерією світового нафтового й газового постачання і водночас переводить ринок у режим, де ресурсне забезпечення дедалі більше залежить від політичних домовленостей, а не від прозорих ринкових правил.

Ресурс проходить, але ринок залишається непрозорим і вразливим

Ормузька протока, вузький морський коридор між Перською затокою і відкритими світовими маршрутами, у шостий тиждень війни остаточно перетворилася не лише на логістичний, а й на політичний фільтр доступу до нафти, скрапленого газу і супутніх вантажів. Підвищення трафіку саме по собі виглядає позитивним сигналом, але фактичний зміст цього руху інший: суден стало більше не тому, що ринок відновився, а тому, що дедалі більше держав виборюють або погоджують для себе окремі умови проходу.

Що саме змінилося в судноплавстві

• За вихідні через Ормузьку протоку пройшло 21 судно.
• 13 суден із цієї кількості вийшли в Аравійське море.
• Це став найвищий дводенний показник із перших днів березня, коли трафік уже почав згортатися.
• Попри це, нинішній рух залишається лише часткою довоєнного рівня, адже раніше протокою регулярно проходило близько 135 суден на добу.

Отже, ринок отримав не нормалізацію, а обмежене розширення доступу. Це принципово інша ситуація. Формально рух є, але системно він лишається керованим у ручному режимі. Для нафтового ринку це означає, що постачання не відновило звичної ритмічності, а ризик зриву маршруту все ще закладений у саму архітектуру торгівлі.

Хто проходить через протоку і на яких умовах

• Іранські судна і далі домінують у трафіку.
• У неділю через протоку пройшов танкер з іракською сирою нафтою після того, як Іран погодив виняток для «братнього Іраку».
• Індія, яка домовлялася про вихід частини суден, уже провела через протоку вісім LPG-танкерів. LPG — це скраплений вуглеводневий газ.
• Минулого тижня прохід із другої спроби здійснили два контейнеровози, пов’язані з Китаєм.
• Також протоку пройшли два судна, пов’язані з Японією.
• Окремо згадуються судна, пов’язані з Китаєм, Туреччиною, Грецією та Таїландом.

Ці цифри й приклади показують: доступ до маршруту розширюється, але нерівномірно. Хтось отримує виняток, хтось окрему домовленість, хтось проходить із другої спроби. Для ринку пального це означає, що фізична наявність ресурсу дедалі тісніше пов’язана не лише з ціною, а й зі статусом країни або компанії у переговорах щодо безпечного проходу.

Баланс прозорості ринку й ресурсного забезпечення у період кризи

Найслабше місце нинішньої моделі — непрозорість. Тегеран веде переговори з дружніми країнами, але умови цих домовленостей залишаються непрозорими навіть тоді, коли факт угоди публічно визнається. Це стосується і домовленості з Іраком, і випадків, коли не до кінця зрозуміло, хто саме забезпечив безпечний прохід для суден, пов’язаних із Францією чи Японією.

• Іран одночасно посилює контроль над протокою і відповідає на запити партнерів.
• Країна просуває закон, який регулюватиме контроль над протокою і збори за прохід.
• За словами судновласників, це фактично оформлює платіжну систему, яка вже кілька тижнів працює в нестандартному режимі.
• Оман, який також контролює частину вод цієї зони, підтвердив, що в неділю провів переговори для згладжування руху.

Для ринку пального це має дві паралельні наслідкові лінії. Перша — ресурсне забезпечення потроху відновлюється, бо держави знаходять способи витягувати з Перської затоки судна, вантажі й екіпажі. Друга — прозорість ринку погіршується, бо дедалі більша частина доступу до стратегічного маршруту залежить від закритих домовленостей, винятків, спеціальних слотів і окремих погоджень.

Саме тут проходить головна межа поточної кризи: ринок ще функціонує, але вже не за однаковими для всіх правилами. Для споживачів це означає ризик того, що ціна дедалі менше відображатиме лише баланс попиту й пропозиції, а дедалі більше — премію за доступ, політичний ризик і можливість фізично провести ресурс через вузьке місце глобального постачання.

Які антикризові механізми вже видно

• Пакистану минулого тижня запропонували 20 слотів для виведення суден із затоки — це більше, ніж у країни фактично застрягло за Ормузькою протокою.
• Пакистан розглядав варіанти взяти під ці слоти інші танкери і навіть перереєструвати їх під іншим прапором, щоб забезпечити постачання добрив, нафти та інших товарів.
• Більшість суден, які отримали дозвіл, рухалися маршрутом, який, схоже, був вказаний Тегераном, уздовж іранського узбережжя.
• Водночас частина суден уже почала використовувати маршрут уздовж протилежного берега.

Це важливий сигнал для ринку. У кризовий період ключовим стає не лише обсяг доступного ресурсу, а й гнучкість механізмів його виведення. Слоти, винятки, зміна прапора, погодження маршруту, координація із сусідніми державами — усе це вже фактично стало інструментами забезпечення постачання. Але чим більша роль таких ручних рішень, тим вищою стає вартість невизначеності для всього ланцюга — від трейдера до кінцевого споживача пального.

Чому ризик для ринку залишається високим

Ситуація залишається нестабільною навіть попри зростання трафіку. Президент США Дональд Трамп пригрозив ударами по цивільній інфраструктурі та пообіцяв Ірану «пекло», якщо прохід не буде відновлено. Тегеран, зі свого боку, заявив, що відкриття маршруту можливе лише після того, як платежі, які стягуються із суден за транзит, покриють воєнні збитки. Тобто сама модель проходу вже прямо прив’язується до війни як до фінансового аргументу.

Іран відповідає на запити своїх партнерів, одночасно посилюючи контроль над Ормузькою протокою. Прохід і далі залежить від волі Ірану, а ситуація може змінитися будь-якої миті, якщо конфлікт загостриться. — Муюй Сюй, старший аналітик ринку сирої нафти Kpler Ltd.

Ця оцінка точно підсумовує нинішній стан ринку. Формально рух через протоку пожвавився. Фактично ж доступ до неї залишається умовним, вибірковим і політично керованим. Для ринку пального це означає, що ризик нових перебоїв не зник, а просто перейшов із фази повного блокування у фазу контрольованого допуску.

Що це означає для ринку пального найближчим часом

• Постачання ресурсу може частково поліпшуватися, але нерівномірно й лише для тих учасників, які мають доступ до домовленостей або спеціальних умов проходу.
• Прозорість ринку погіршується, оскільки умови таких домовленостей здебільшого не розкриваються.
• Цінова волатильність зберігатиметься, бо навіть за зростання трафіку ринок далекий від довоєнних обсягів.
• Логістичний ризик лишається системним, оскільки ситуація може змінитися в будь-який момент у разі ескалації конфлікту.
• Ресурсне забезпечення у період кризи дедалі більше залежить від поєднання дипломатії, маршрутної координації та гнучких адміністративних рішень.

Головний висновок зараз простий: навіть коли суден у протоці стає більше, це ще не означає, що ринок став вільнішим. Навпаки, він стає ще більш керованим зовнішніми рішеннями. А отже, справжнім показником стабілізації буде не разове зростання трафіку, а повернення до зрозумілих, публічних і однакових для всіх правил проходу та постачання ресурсу.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Bloomberg

Попри напругу, ринки нафти реагують зростанням ціни та логістичними викликами, що загрожують глобальній енергетичній стабільності.

Танкерна торгівля зазнає удару

• За останні 2–3 дні трафік через Ормузську протоку скоротився на 20–46 % порівняно зі звичайним рівнем.
• До 50 танкерів одночасно чекають на вихід у конвоях або на обхідні шляхи.
• Через інциденти (зіткнення, глушіння GPS/AIS) і геополітичну напругу компанії Frontline і Shell переносять рейси або обходять Ормуз.

Ціновий і логістичний тиск на ринки

• Фрахт VLCC‑танкерів подорожчав на 20–40 %, страховики підвищили ставки.
• Консалтингові агентства прогнозують зростання ціни Brent до $90–95 у разі збереження загрози.
• У разі повної блокади ціна може перевищити $100, що створить тиск на ринки та бюджети імпортерів.

Іранські погрози та реакції

• Окремі депутати Ірану натякають на можливість закриття Ормузу, визнаючи це крайнім заходом.
• Підрозділи безпеки Ірану готуються до можливих сценаріїв ескалації.

Глобальні наслідки для ринку нафти

• Через Ормуз щодня проходить майже 20 % світових обсягів нафти.
• Навіть короткочасні затримки формують психологічну премію для ф’ючерсів на нафту.
• росія може виграти на тлі ризиків: її нафта транспортується в обхід Ормузу – через Чорне, Балтійське моря та Тихий океан.

Енергетичне вікно для Кремля

• Ціни на нафту, що зростають на $5–7 за барель, здатні забезпечити додаткові $800–900 мільйонів доходу навіть з урахуванням знижок.
• У разі блокади доходи можуть зрости на десятки мільярдів доларів.
• Імпортери з Китаю та Індії можуть активніше переключитися на російську нафту, побоюючись збоїв постачання з Ірану.

Політичний фокус та ризики

• Увага Заходу зміщується з росії на Іран, що створює санкційний глухий кут.
• Менше політичної волі для нових обмежень – більше шансів для кремля обійти обмеження на експорт.
• Україна має вікно часу, щоб нагадати: кожен барель дорожчої нафти — це ракета, що летить по наших містах.

Джерело: Terminal

За матеріалами: politcom.org.ua, Reuters, sea.live, S&P Global

Додаткові джерела інформації: Business Insider, Foreign Policy, Times of India

Замовити тижневий звіт по ринку