Дворівнева реакція енергетичного ринку на перемир’я вже очевидна. З одного боку, фінансові майданчики миттєво відреагували полегшенням: Brent подешевшала приблизно на 13% — до близько 95 доларів за барель, а японський індекс Nikkei зріс на 5% до максимуму за місяць. З іншого боку, фізичний ринок нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу залишається в режимі невизначеності: у регіоні все ще заблоковані десятки мільйонів барелів сировини й продуктів, пошкоджена інфраструктура, а судновласники не мають достатньої впевненості, що коротке перемир’я справді відновить нормальні постачання.

Ринок пального отримав перепочинок, але не розв’язання кризи

Перемир’я, на яке погодилися США та Іран, справді зменшує гостроту енергетичної кризи, але не усуває її причини. Йдеться не лише про ціну на нафту, а про здатність ринку фізично переміщати ресурс, відновлювати видобуток і повертати довіру до морських маршрутів.

Що саме змінило перемир’я

• Президент США Дональд Трамп погодився на двотижневе перемир’я за умови, що Іран припинить блокаду постачання нафти й газу через Ормузьку протоку.
• Ормузька протока — це вузький морський коридор, через який зазвичай проходить близько однієї п’ятої світової торгівлі нафтою.
• Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран припинить контратаки й гарантує безпечний прохід суден через протоку.
• Фінансові ринки сприйняли цю новину як сигнал до короткострокового зниження ризику дефіциту: Brent впала приблизно на 13% — до близько 95 дол./бар., а Nikkei додав 5%.

Але для ринку пального цього недостатньо. Ціна миттєво реагує на політичний сигнал, тоді як фізичні постачання реагують на зовсім інші речі: реальну безпеку маршруту, наявність танкерів, стан терміналів, готовність трейдерів брати на себе ризик і швидкість повернення видобутку.

Чому ринок не вірить у швидке повернення до норми

• Після оголошення про перемир’я Іран здійснив нові атаки по Ізраїлю та країнах Перської затоки, що одразу показало крихкість домовленості.
• Війна триває вже шостий тиждень, забрала понад 5 000 життів майже в десятку країн і суттєво пошкодила регіональну енергетичну інфраструктуру, включно з нафтовими й газовими об’єктами.
• Для ринку це означає, що навіть формальне припинення бойових дій ще не є доказом відновлення стабільних постачань.

Саме тут і виникає головна проблема балансу між прозорістю ринку та ресурсним забезпеченням у кризовий період. Щоб ринок працював спокійно, йому потрібні не лише заяви про перемир’я, а зрозумілі й перевірювані умови проходження суден, ясність щодо тривалості домовленостей і розуміння, які обсяги реально можуть вийти на ринок. Без цього ціна може тимчасово знижуватися, але фізичне постачання не відновлюватиметься належними темпами.

Скільки ресурсу зависло в регіоні

• У Перській затоці зараз перебувають близько 130 млн барелів сирої нафти і 46 млн барелів нафтопродуктів, що розміщені приблизно на 200 танкерах.
• Окремо на суднах затримано ще 1,3 млн тонн скрапленого природного газу.
• Тобто навіть короткострокове відкриття маршруту може дати ринку швидкий ресурсний ефект, бо частина вже виробленого й оплаченого товару просто не може вийти з регіону.

Цей обсяг є своєрідним аварійним клапаном для ринку. Якщо судна почнуть проходити безпечно, частина найгострішого дефіциту може бути знята доволі швидко. Але в цьому й полягає межа оптимізму: звільнити накопичений ресурс — це не те саме, що повністю відновити регулярні постачання.

Чому найбільший удар припав на Азію

• Азія залежить від Близького Сходу приблизно на 60% в імпорті нафти і на 80% в імпорті газу.
• Через різке скорочення постачання низка країн була змушена обмежувати промислове виробництво і нормувати пальне.
• Тому навіть часткове вивільнення заблокованих обсягів дає для азійських економік не просто ціновий, а системний ефект.

Це важливий сигнал і для всього світового ринку пального. Коли великі імпортери починають обмежувати споживання та перерозподіляти попит, змінюється не лише ціна. Перебудовується вся логіка торгівлі, логістики й закупівельних пріоритетів.

Де проходить межа між відкриттям протоки й реальним відновленням постачання

• Проблема вже не зводиться лише до виходу танкерів із затоки. Не менш важливо, чи погодяться судновласники й фрахтувальники знову заводити судна назад у регіон.
• Блокада Ормузької протоки різко зменшила доступність танкерів і підняла фрахтові ставки до рекордних рівнів.
• Судновласники мають підстави для обережності: якщо бойові дії відновляться, судна й екіпажі можуть знову опинитися в пастці.

Тому прозорість ринку в кризу — це не абстрактна категорія. Це передусім довіра до правил гри. Поки учасники ринку не розуміють, наскільки стійким є перемир’я, вони не повертають тоннаж у зону ризику. А без тоннажу не працює навіть той ресурс, який уже є у наявності.

Що сталося з видобутком і експортом

• Експорт нафти з Близького Сходу через Ормузьку протоку в березні впав приблизно на 13 млн барелів на добу.
• Це еквівалентно близько 13% світового споживання.
• Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати змогли частково переорієнтувати окремі потоки альтернативними маршрутами.
• Попри це, регіональні виробники були змушені зупинити близько 7,5 млн барелів на добу видобутку в березні.
• З цього обсягу на Ірак припало близько 2,8 млн барелів на добу, а на Саудівську Аравію — близько 1,9 млн барелів на добу.

Ці цифри показують головне: навіть якщо на ринок одномоментно вийдуть накопичені в танкерах барелі, це ще не означає автоматичного повернення довоєнного обсягу пропозиції. Частина ресурсу просто не видобувається, а відновлення видобутку — це довший і технічно складніший процес.

Чому ресурсне забезпечення не відновиться швидко

• Запуск нафтових родовищ, особливо на Близькому Сході, є складним і тривалим процесом, який навіть у кращому разі займає тижні.
• Національні нафтові компанії, зокрема Saudi Aramco і Adnoc, навряд чи поспішатимуть із повним відновленням видобутку без більшої ясності щодо стійкості перемир’я.
• Пошкоджені ракетними та дроновими ударами родовища, нафтопереробні заводи й експортні термінали потребуватимуть місяців, а подекуди й років на ремонт.
• Ситуацію додатково ускладнює дефіцит спеціалізованого обладнання і кваліфікованої робочої сили.
• Без упевненості в тому, що на ринку буде достатньо танкерів для вивезення сирої нафти, дизеля й авіаційного пального, виробники не захочуть ризикувати запуском потужностей.

Саме тому баланс між прозорістю ринку й ресурсним забезпеченням у кризу виглядає так: ринку потрібен не лише фізичний ресурс, а й видимість майбутнього руху цього ресурсу. Якщо виробник не впевнений, що продукцію можна буде вивезти, він не відновлює видобуток. Якщо перевізник не впевнений, що судно вийде безпечно, він не повертає танкер. Якщо трейдер не розуміє, чи протримається перемир’я довше двох тижнів, він не закладає нормальний комерційний цикл.

Що залишиться після навіть оптимістичного сценарію

• Навіть якщо Вашингтон і Тегеран домовляться про стале припинення бойових дій і повне відкриття Ормузької протоки, ринок усе одно не повернеться до довоєнної моделі миттєво.
• За оцінкою керівника енергетичних досліджень MST Marquee Сола Кавоніка, у середньостроковій перспективі нафтовий ринок може залишатися на 3–5 млн барелів на добу більш напруженим, ніж очікувалося до війни.
• Причина — пошкодження експортної інфраструктури та необхідність відновлювати виснажені запаси.

І це, мабуть, головний висновок для ринку пального. Перемир’я прибирає частину негайної паніки, але не стирає накопичених втрат. Воно дає ціновий перепочинок, однак не повертає стару пропозицію, стару логістику і стару передбачуваність. Тому ринок входить не у фазу нормалізації, а у фазу обережного відновлення під постійним контролем ризиків.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Reuters

18 лютого 2026 року світові ціни на нафту різко пішли вгору після провалу мирних переговорів між Україною та рф у Женеві. Ринок відреагував миттєво: інвестори знову закладають у ціни ризики перебоїв із «постачанням» сировини, адже російський експорт забезпечує близько 10% світових поставок. Водночас посилення санкцій і силові дії проти «тіньового флоту» танкерів рф підвищують витрати на логістику й розхитують глобальний танкерний ринок.

Ціни, санкції та танкери: як зрив переговорів вплинув на ринок

Стрибок котирувань: цифри дня

Після повідомлень про провал переговорів ф’ючерси на еталонні сорти нафти продемонстрували синхронне зростання:

• Brent подорожчала на 2,7% — до 69,15 дол. за барель;
• WTI зросла на 2,8% — до 64,05 дол. за барель.

Таким чином ринок повністю відіграв попереднє зниження цін. Для пересічного споживача це означає одне: геополітична напруга знову закладена у вартість кожного бареля.

Чому переговори зірвалися

Третій раунд переговорів, який проходив 17 лютого 2026 року в Женеві за посередництва США, тривав лише дві години.

«Сесія була складною», — заявив Президент України Володимир Зеленський, звинувативши рф у навмисному затягуванні процесу.

Своєю чергою представник рф Володимир Мединський назвав перемовини «діловими» та анонсував новий раунд без уточнення дати.

Ключові вимоги рф залишилися незмінними та повторюють ультиматуми 2021 року:

• територіальні поступки в Донецькому регіоні (близько 2 000 квадратних миль);
• відмова України від прагнення вступити до НАТО;
• суттєве скорочення Збройних сил України;
• обмеження так званого «українського націоналізму».

Фактично йдеться не лише про завершення бойових дій, а про перегляд архітектури безпеки у Європі.

«Тіньовий флот»: санкції переходять у силову фазу

Паралельно США та їхні партнери посилюють контроль над так званим «тіньовим флотом» — мережею старих танкерів із непрозорою структурою власності, які перевозять російську, іранську та венесуельську нафту в обхід санкцій.

• Після 2022 року флот зріс утричі — до 1 468 суден;
• Він транспортує приблизно 17% світових морських перевезень сирої нафти;
• Близько 20% суден уже припинили операції через санкційний тиск;
• Ціна Urals торгується зі знижкою 27 дол. до Brent — найширший дисконт із початку 2023 року;
• Доходи рф від нафти у січні 2026 року впали на 50% у річному вимірі;
• Нафтогазові надходження у 2025 році зменшилися на 22%, а у 2026 році очікується падіння ще на 30%.

США вже вдалися до фізичного перехоплення танкерів, що сигналізує про перехід від суто економічних санкцій до жорсткішого контролю.

Танкерний ринок: побічний ефект санкцій

Санкції, спрямовані проти рф, парадоксально підвищили глобальні фрахтові ставки.

• Понад 1 400 суден фактично вибули з легального ринку (+130% з 2022 року);
• Зростають витрати через старіння світового флоту;
• Маршрути у Червоному морі подовжені через атаки хуситів;
• ЄС розглядає можливість перехоплення суден у Балтійському та Чорному морях — під ризиком 3,5 млн барелів на добу.

«Я не думаю, що хтось із тих, хто запроваджував санкції, очікував такого результату», — зазначив один із керівників судноплавної галузі.

Отже, обмеження російського експорту одночасно:

• тиснуть на бюджет москва;
• але підтримують високі світові логістичні витрати.

Макроекономічні сигнали з рф

• Інфляція у січні 2026 року — 6,4%;
• Зростання ВВП у 2025 році — лише 1%;
• Збільшуються бюджетні дефіцити.

Ці показники свідчать про посилення економічного тиску на рф, попри адаптацію до санкцій.

Провал переговорів підтвердив: нафта залишається інструментом геополітики. Короткостроково ціни реагують зростанням. Довгостроково — санкційний тиск поступово послаблює позиції рф на світовому ринку, хоча логістичні перекоси ще довго впливатимуть на глобальну торгівлю.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com