Світові ціни на нафту 23 лютого 2026 року демонструють нестійку динаміку: інвестори реагують на заплановані переговори між США та Іраном, а також на нову хвилю тарифної невизначеності у США. Аналітики Morgan Stanley підвищили прогноз ціни Brent на ІІ та ІІІ квартали, попри ризики ескалації навколо Ірану. Базовий сценарій – без значних перебоїв фізичного «постачання» сировини, однак варіант ударів по Ірану і затримок танкерів через Ормузьку протоку залишається в полі ризику.

Глобальний нафтовий ринок: дипломатія проти геополітики

Поточна цінова динаміка

Станом на 08:55 за східноамериканським часом (ET) ф’ючерси на нафту демонстрували помірне зростання:

• Brent +0,3% — до 71,95 дол./бар.
• WTI (West Texas Intermediate) +0,4% — до 66,73 дол./бар.

Коливання відображає чутливість ринку до новин про переговори США та Ірану щодо ядерної програми, які заплановані на четвер у Женеві.

Прогноз Morgan Stanley: підвищення очікувань

Інвестиційний банк Morgan Stanley переглянув прогноз ціни Brent:

• ІІ квартал 2026 року — 62,50 дол./бар. (раніше 57,50 дол.)
• ІІІ квартал 2026 року — 60 дол./бар. (раніше 57,50 дол.)

Аналітики банку окреслили декілька сценаріїв розвитку подій навколо Ірану:

• Переговорне врегулювання — без перебоїв «постачання»;
• Масований удар США та відповідь Ірану — затримки танкерів і скорочення глобального експорту;
• Тимчасове або часткове блокування Ормузької протоки — хоча це не включено до базового сценарію.

«Наш базовий погляд передбачає незначні або відсутні перебої фізичного постачання. Повне і тривале закриття Ормузької протоки не є неможливим, однак ми не розглядаємо його як основний сценарій», — зазначили аналітики Morgan Stanley.

Ормузька протока — ключова морська артерія, через яку проходить значна частина світового експорту сирої нафти з Перської затоки. Будь-які затримки танкерів у цьому регіоні миттєво закладаються у «ризикову премію» ціни.

Фактор тарифів США

Додатковий тиск на ринок спричинили заяви президента США Дональда Трампа про підвищення тимчасового мита на імпорт до 15% з попередніх 10%, після рішення Верховного суду США щодо незаконності частини чинного тарифного режиму.

Аналітики ING підкреслюють:

«У разі досягнення угоди ми побачимо доволі агресивне зниження ризикової премії, закладеної в ціни, хоча досягти угоди значно складніше, ніж здається».

Ризикова премія — це додаткова складова в ціні бареля, яку ринок закладає через імовірність геополітичних перебоїв.

Що це означає для України

З огляду на описані глобальні тренди можна зробити такі висновки:

• Цінова волатильність зберігатиметься: коливання в діапазоні 65–72 дол./бар. впливатиме на імпортну складову українських цін на бензин і дизпальне.
• Диверсифікація джерел постачання нафтопродуктів до Європи стає критичною, адже потенційні перебої в Ормузькій протоці можуть змінити глобальні торгові потоки.
• Логістична стійкість — затримки танкерів означають можливе подорожчання фрахту і страхування, що прямо впливає на структуру кінцевої ціни в Україні.

Висновок

Ринок нафти перебуває у фазі «очікування». Дипломатія між США та Іраном наразі стримує різке зростання котирувань, однак навіть короткострокові перебої в Ормузькій протоці можуть суттєво змінити баланс. Підвищення прогнозів Morgan Stanley сигналізує про збереження структурної напруги, попри формально спокійний базовий сценарій.

Джерело: Terminal
За матеріалами: The Wall Street Journal

Рішення США щодо тарифів проти європейських союзників, перегрупування сил на Близькому Сході та активізація газових постачань до Європи формують нову реальність для світового енергетичного ринку. На цьому тлі зростає значення Арктики, диверсифікації джерел енергії та захисту критичної інфраструктури.

Геополітичні зсуви та енергетичний вимір

Світова енергетика входить у фазу прискорених змін, де політичні рішення безпосередньо впливають на ціни, логістику та безпеку постачання. Події останніх тижнів демонструють, що питання енергії дедалі тісніше переплітаються з безпекою та військовою присутністю.

Арктика та трансатлантична напруга

• США запроваджують тарифи проти восьми європейських країн, зокрема Німеччини, у відповідь на навчання НАТО в Гренландії.
• Тарифи стартують із 10% у лютому та зростають до 25% у червні, що підвищує витрати європейських експортерів.
• Президент США наголосив на вразливості Канади перед конкурентами США в Арктиці.
• Франція активувала антипримусовий інструмент ЄС, а Данія ініціювала консультації з союзниками НАТО щодо безпеки регіону.

Ці кроки означають фактичне перекладання фінансового тягаря оборони Арктики та розвитку інфраструктури на європейські столиці.

Близький Схід: контроль над ресурсами

• Уряд Сирії підписав угоду про припинення вогню з курдськими силами SDF, які підтримуються США.
• Мета угоди — інтеграція сил і повернення контролю над нафтовими, газовими та гідроенергетичними ресурсами східних провінцій.
• Ірак оголосив про повне виведення військ коаліції США з федеральної території, за винятком Курдистану.

Ці рішення змінюють баланс сил у регіоні та можуть вплинути на маршрути й обсяги постачання нафти.

Європа та диверсифікація газу

• Азербайджан розпочав експорт газу до Австрії та Німеччини через трубопровід TAP.
• Це посилює диверсифікацію джерел для Європи та зменшує залежність від окремих постачальників.

Водночас очікується, що середня ціна WTI у 2026 році становитиме близько 52 доларів за барель, що відображає надлишок пропозиції та уповільнення попиту.

Глобальна економіка та енергоспоживання

• Економіка Китаю зросла лише на 4,5% у IV кварталі 2025 року.
• Роздрібні продажі — 0,9%, а народжуваність впала до 5,6 на 1 000 осіб.
• Споживання електроенергії вперше перевищило 10 трлн кВт·год.

Це свідчить про структурні зміни: економічне зростання сповільнюється, але енергетичне навантаження залишається високим.

Нові проєкти та зміна маршрутів

• Мозамбік запустив корпус Coral North FLNG із потужністю 3,6 млн тонн на рік до 2028 року.
• Японія готує до перезапуску АЕС Kashiwazaki-Kariwa через 15 років після Фукусіми.
• Гаяна оновила нафтове законодавство для залучення офшорних інвесторів за підтримки США.

Ринок нафти та нафтопродуктів

• Диверсифікація постачання стає критичною в умовах війни та ризиків блокади.
• Посилюється потреба у стратегічних запасах і сценаріях швидкого перерозподілу логістики.

Захист критичної інфраструктури

• Зростає роль військового захисту енергетичних об’єктів.
• Необхідні інвестиції в розосередження інфраструктури та страхування ризиків.

Ціноутворення

• Можливе коливання цін через зміну структури імпорту та логістичних витрат.
• Ключову роль відіграватимуть податкова політика та рівень конкуренції на внутрішньому ринку.

Таким чином, глобальні геополітичні рішення вже сьогодні формують умови, в яких Україні доведеться будувати енергетичну стійкість у найближчі роки.

Джерело: Terminal

За матеріалами: geopoliticsunplugged.substack.com

Зростання політичної напруги навколо Ірану знову загострило увагу світових нафтових ринків до Ормузької протоки — ключового морського коридору, через який проходить близько п’ятої частини світового споживання нафти. Попри те що фізичних перебоїв у постачанні наразі не зафіксовано, ризики ескалації, тарифного тиску та можливих страйків в іранському нафтосекторі формують підґрунтя для підвищеної волатильності цін.

Ормузька протока як вузлова точка світового ринку

Ормузька протока з’єднує Перську затоку з Аравійським морем і є критично важливою для транспортування сирої нафти та нафтопродуктів. За даними Управління енергетичної інформації США, у 2024 році через неї щодня проходило в середньому 20 млн барелів нафти, що становить близько 20% світового споживання рідких вуглеводнів.

• Жодного повного блокування протоки в історії не відбувалося
• Навіть під час танкерної війни 1980-х років атаки не призвели до зупинки транзиту
• Втім, часткові обмеження або відмова судновласників від рейсів уже тоді викликали різке зростання цін

Іранський фактор: видобуток, протести та ризики експорту

Іран є одним із найбільших виробників нафти у світі. У 2023 році країна посідала 9-те місце за обсягами видобутку, забезпечуючи майже 4 млн барелів на добу, або близько 4% світового видобутку.

Масові антиурядові протести та жорсткі дії влади різко підвищили геополітичну напругу. За новими оцінками, під час демонстрацій загинуло понад 500 осіб. Водночас з’явилися заклики до страйків серед працівників нафтової галузі, що посилило побоювання ринку.

“Загибель людей і заклики до страйків підвищили ризик того, що під загрозою можуть опинитися мільйони барелів експорту на добу”, — Алекс Пірс, аналітик з товарних ринків Schneider Electric.

• Навіть короткострокова ескалація може порушити потоки постачання
• Зростають страхові витрати на перевезення через Перську затоку
• Ринкові настрої залишаються обережними, попри заяви іранської влади про контроль ситуації

Політика США: тарифи та сценарії ескалації

Президент США Дональд Трамп заявив про готовність розглядати дипломатію щодо іранської ядерної програми, однак паралельно не виключив силових варіантів. Додатковим фактором напруги стало рішення про 25% тарифи проти будь-яких країн, що ведуть бізнес з Іраном.

• Під дію тарифів потенційно підпадають Китай, Індія та Туреччина
• Торговельні обмеження можуть непрямо скоротити попит на іранську нафту
• Будь-який військовий удар несе ризик відповіді Ірану через Ормузьку протоку

“Будь-який удар США може підштовхнути Тегеран до використання свого головного козиря — порушення руху через Ормузьку протоку”, — Маніш Радж, Velandera Energy Partners.

Реакція ринку та цінові орієнтири

Попри зростання ризиків, у короткостроковій перспективі ринок залишається відносно спокійним. На тлі останніх новин:

• Американська нафта WTI подорожчала на 0,6% — до 59,50 дол. за барель
• Світовий еталон Brent зріс на 0,8% — до 63,87 дол. за барель

Втім, історичний досвід свідчить, що навіть часткові перебої або очікування шоків можуть різко змінити баланс попиту та пропозиції.

Джерело: Terminal

Першоджерело: MarketWatch

Глобальний ринок електромобілів входить у фазу різкої турбулентності: рекордний обсяг лізингових контрактів, що завершуються у 2026 році в США, може обвалити ціни на вживані EV та спровокувати цінову війну. Одночасно політичні розвороти у США, скасування податкових пільг у розмірі 7 500 доларів та нові мита змушують автовиробників згортати або відкладати свої EV-програми, створюючи ланцюгову реакцію на глобальних ринках. Попри «похмурий» внутрішній фон у США, падіння цін і сильний зовнішній попит здатні все ж таки вивести частку електромобілів до понад 40% світових продажів до 2030 року.

Драйвери глобальної цінової війни на ринку електромобілів

1. Стартовий імпульс: рекордна хвиля завершення лізингу EV у США

Ключовою відправною точкою майбутньої цінової війни стає різке зростання пропозиції вживаних електромобілів на ринку США у 2026 році.

• Щонайменше 243 000 лізингових контрактів на електромобілі в США завершаться у 2026 році.
• Дослідження J.D. Power оцінює, що ця цифра може зрости до 330 000 – тобто утричі більше порівняно з рівнем 2025 року.
• Такий обсяг повернень створює «лавину EV» на вторинному ринку, різко збільшуючи пропозицію вживаних авто.

Висновок: трикратне збільшення обсягу повернених із лізингу електромобілів неминуче тисне на ціни, формуючи базу для цінової війни, адже продавці змушені конкурувати між собою за покупця.

Автоблог повідомляє про майбутню «лавину EV», коли на тлі завершення стимулів і зростання запасів на майданчиках вживаних авто цінова війна може зробити електромобілі навіть дешевшими за бензинові машини (Auto Blog).

2. Політичний розворот у США: кінець податкових пільг та зміна пріоритетів

Політика стає другим ключовим вузлом інтелектуальної карти – вона різко змінює правила гри для виробників та споживачів.

• Адміністрація Трампа скасовує стимули для галузі EV, кардинально змінюючи політичне тло для електромобілів у США.
• Федеральний податковий кредит у розмірі 7 500 доларів на купівлю електромобіля закінчився 30 вересня поточного року.
• Після завершення дії пільг:
  • частка електромобілів становить лише 6% нових продажів,
  • проти 12,9% у вересні, коли покупці масово поспішали скористатися останньою можливістю отримати податковий кредит.

«У зв’язку із закінченням податкових кредитів на EV і тим, що автовиробники продовжують віддавати пріоритет гібридним силовим установкам, водії можуть вирішити відмовитися від електрифікації», – зазначає Auto Blog. – «Хоча ставлення до EV залишається позитивним, бульбашка електрифікації демонструє ознаки напруги» (Auto Blog).

Висновок: втрата фінансових стимулів і переорієнтація виробників на гібриди послаблюють короткостроковий попит на нові електромобілі в США, посилюючи залежність ринку від цінового чинника, особливо у сегменті вживаних авто.

3. Реакція автовиробників: скорочення й затримки EV-проєктів

Після зміни політики автовиробники коригують свої стратегії, що формує третій великий блок інтелектуальної карти.

• Компанії Ford, Kia та General Motors скорочують виробництво електромобілів для ринку США.
• Автовиробники:
  • відкладають запуск нових моделей EV,
  • у деяких випадках повністю відмовляються від окремих моделей.

«Вони чітко відкладають виведення нових моделей, а в деяких випадках відмовляються від них», – пояснює старша наукова співробітниця Інституту клімату та сталого розвитку Салати Гарвардського університету та колишня головна економістка General Motors Елейн Бакберг. – «Вони вже не рухаються на ринок настільки амбітно, як планували шість місяців тому» (Elaine Buckberg, Marketplace).

Висновок: скорочення і затримка EV-проєктів обмежують майбутню пропозицію нових електромобілів, але водночас підсилюють роль вторинного ринку і цінових сигналів, що робить цінову війну ще більш вірогідною, особливо для вживаних авто.

4. Мита та глобальні ланцюги: від заводів до фермерів

Четвертий вузол інтелектуальної карти – митні війни, які виходять далеко за межі автомобільного сектору та б’ють по глобальній економіці.

• Автовиробники стикаються з мільярдними тарифними ударами й змушені переосмислювати власну прибутковість.

«Вони дивляться на цей ландшафт, де стикаються з багатомільярдними тарифними ударами, тому їм справді потрібно подумати про свою прибутковість», – наголошує Елейн Бакберг (Elaine Buckberg).

• Китайська компанія Xiaomi, що виробляє електромобілі та смартфони, переживає різке падіння – від «улюбленця ринку» до найгіршої технологічної акції країни за дуже короткий час.
• Пекін відповідає на західні тарифи:
  • запроваджує мільярдні сільськогосподарські санкції проти США, ЄС та Канади,
  • чітко пов’язує зняття цих санкцій із скасуванням 100% мит на китайські EV.

«Пекін запровадив багатомільярдні сільськогосподарські санкції проти США, Європейського Союзу та Канади після того, як вони ввели мита на китайські EV, аби захистити власних автовиробників», – йдеться у матеріалі Rest of World. – «Китай заявив, що скасує мита на сільгосппродукцію лише тоді, коли західні уряди відмовляться від мит на EV» (Rest of World).

Висновок: тарифні війни перетворюють ринок електромобілів на елемент ширшого геоекономічного протистояння. Вартість EV у різних регіонах світу дедалі більше залежить не лише від технологій і масштабів виробництва, а й від політичних рішень і зустрічних санкцій.

5. Розрив між США і рештою світу: де EV залишаються драйвером зростання

П’ятий блок карти показує асиметрію: те, що виглядає «похмуро» для США, не обов’язково є гальмом для глобального ринку.

• Перспективи EV у США описуються як «похмурі» – через завершення пільг, політичні розвороти й обережність автовиробників.
• Водночас у багатьох регіонах світу:
  • продажі електромобілів залишаються сильними,
  • очікується подальше зростання попиту разом із подешевшанням EV.
• Внутрішня цінова війна в Китаї у сегменті електромобілів гарантує, що в країнах без високих тарифів ціни залишатимуться низькими.

Висновок: навіть якщо американський ринок тимчасово гальмує, глобальний попит, особливо за межами тарифних бар’єрів, здатен компенсувати внутрішні американські втрати й підтримати загальносвітову динаміку EV.

6. Довгостроковий фокус: шлях до 40% частки продажів EV до 2030 року

Останній вузол інтелектуальної карти – прогноз, що задає орієнтир для всієї галузі на найближче десятиліття.

• Згідно з доповіддю Global EV Outlook 2025 Міжнародного енергетичного агентства:
  • попри невизначеність у прогнозах,
  • частка електрокарів у загальних продажах авто перевищить 40% до 2030 року за нинішніх налаштувань політики.

Міжнародне енергетичне агентство в документі Global EV Outlook 2025 прогнозує, що «попри невизначеність у прогнозах, частка електромобілів у загальних продажах авто перевищить 40% у 2030 році за умов сьогоднішніх політик» (IEA, Global EV Outlook 2025).

Висновок: навіть у контексті податкових розворотів, митних воєн і зниження частки EV у короткостроковій перспективі в США, глобальна траєкторія залишається висхідною. Ключову роль у цьому відіграють:

• падіння цін на електромобілі, зокрема внаслідок:
  • наповнення вторинного ринку вживаними EV у США,
  • жорсткої внутрішньої конкуренції між китайськими виробниками;
• стійкий міжнародний попит у регіонах, де:
  • політика залишається сприятливою для електрифікації,
  • митні бар’єри менше впливають на кінцеву ціну для покупця.

7. Висновки

Узагальнюючи всі вузли, можна представити структуру цінової війни на ринку електромобілів як послідовний ланцюг причин і наслідків:

• Рекордна кількість завершених лізингів у 2026 році ⇒ різке зростання пропозиції вживаних EV ⇒ зниження цін та старт потенційної цінової війни.
• Скасування податкового кредиту в 7 500 доларів і політичний розворот у США ⇒ падіння частки EV у нових продажах із 12,9% до 6% ⇒ послаблення короткострокового попиту на нові електромобілі.
• Скорочення та відтермінування EV-проєктів Ford, Kia, GM ⇒ зменшення пропозиції нових моделей у майбутньому ⇒ підвищення значущості вторинного ринку.
• Мільярдні тарифні удари та взаємні санкції (у тому числі аграрні) ⇒ зростання регіональної диференціації цін на EV ⇒ посилення контрасту між дорогими й дешевими ринками.
• Цінова конкуренція в Китаї ⇒ низькі ціни на EV у країнах без високих тарифів ⇒ підтримка глобального попиту попри проблеми в США.
• Прогноз IEA про понад 40% частки продажів EV до 2030 року ⇒ свідчення того, що довгострокова траєкторія електрифікації транспорту зберігається, навіть якщо окремі ринки тимчасово гальмують.

Майбутня цінова війна на ринку електромобілів не є випадковістю, а результатом накладання кількох процесів: завершення лізингового циклу, різкої зміни державної політики, стратегічних рішень автовиробників і митних конфліктів між провідними економіками. Попри локальні «похмурі» сценарії, закладені в нинішніх трендах механізми здешевлення та зміни глобального балансу попиту вказують на збереження потенціалу швидкого зростання частки EV у світових продажах до 2030 року.

Джерело: Terminal
За матеріалами: oilprice.com

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) у щомісячному звіті від 13 листопада 2025 року підвищило оцінки зростання попиту й пропозиції на нафту та попередило про більший, ніж раніше прогнозувався, профіцит у 2025-му: 4,09 млн барелів на добу (б/д) проти 3,97 млн б/д у жовтневому звіті. З січня світова пропозиція зросла на 6,2 млн б/д, тоді як приріст попиту залишається помірним за історичними мірками.

Баланс нафти 2025–2026

• Попит
  • 2025: зростання +790 тис. б/д (підвищено з +700 тис. б/д)
  • 2026: зростання +770 тис. б/д (підвищено з +700 тис. б/д)
  • Темпи названо «скромними» у порівнянні з історичними нормами
• Пропозиція
  • З січня: +6,2 млн б/д (приблизно порівну між non-OPEC+ та OPEC+)
  • Прогноз 2025: +3,1 млн б/д (з них non-OPEC+ — +1,7 млн б/д)
  • Прогноз 2026: +2,5 млн б/д (з них non-OPEC+ — +1,2 млн б/д)
  • Запаси продовжують зростати
• Баланс
  • Профіцит 2025: 4,09 млн б/д (попередня оцінка — 3,97 млн б/д)
• Ризики
  • Економічні наслідки тарифної турбулентності
  • Невизначеність через шатдаун федерального уряду США
  • Наслідки нових санкцій щодо росії
• Сигнали OPEC
  • Оцінка: «загалом збалансований» ринок у 2026 році (замість раніше очікуваного дефіциту)
  • Коментар ринку: побоювання неминучого надлишку тиснуть на ціни

Тільки цифри

• Попит:
  • 2025: +790 тис. б/д (жовтень: +700 тис. б/д)
  • 2026: +770 тис. б/д (жовтень: +700 тис. б/д)
• Пропозиція:
  • З січня: +6,2 млн б/д (non-OPEC+ та OPEC+ — приблизно порівну)
  • 2025: +3,1 млн б/д (non-OPEC+ — +1,7 млн б/д)
  • 2026: +2,5 млн б/д (non-OPEC+ — +1,2 млн б/д)
• Баланс:
  • Профіцит 2025: 4,09 млн б/д проти 3,97 млн б/д у жовтневій оцінці

Прямі формулювання МЕА

«Глобальні баланси на нафтовому ринку виглядають дедалі більш асиметричними, адже світова пропозиція нафти рухається вперед, тоді як зростання попиту залишається скромним за історичними стандартами», — МЕА, щомісячний звіт, 13 листопада 2025 р.

Ризики та сценарії

• Тарифи: можливі економічні наслідки від нещодавньої тарифної турбулентності можуть знизити темпи попиту.
• Шатдаун у США: невизначеність щодо впливу зупинки роботи федерального уряду США додає волатильності очікуванням.
• Санкції щодо росії: вплив нових санкцій ще не визначений, що створює додаткові змінні для прогнозу.

Позиція OPEC і ринкова реакція

• OPEC цього тижня оцінила 2026 рік як «загалом збалансований» (раніше — очікувався дефіцит).
• Ринковий ефект: очікування надлишку натиснули на ціни на нафту.

Висновки

• Дисбаланс посилюється: прискорення пропозиції (+6,2 млн б/д із січня; +3,1 млн б/д у 2025 та +2,5 млн б/д у 2026) суттєво перевищує помірні темпи зростання попиту (+790 тис. б/д у 2025; +770 тис. б/д у 2026), що структурно підтримує профіцит.
• Запаси зростають: накопичення запасів підтверджує надлишок і посилює тиск на котирування в короткостроковому горизонті.
• Ризики — асиметричні: перелічені МЕА шоки (тарифи, шатдаун у США, санкції щодо росії) радше пригальмують попит, ніж скоротять пропозицію, що збільшує імовірність профіциту у 2025.
• Сигнали OPEC: перегляд оцінки на 2026 рік до «збалансованого» стану (замість дефіциту) узгоджується з оновленими даними МЕА і підтверджує ризик «надлишку» у ближчій перспективі.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

росія, що десятиліттями жила з експорту сировини, перетворилася на покупця бензину: у вересні білоруські залізничні постачання зросли приблизно вчетверо до близько 49 тис. тонн, москва скасувала імпортні мита та перейшла до вилучення енергетичних активів у олігархів. Паралельно фіксується ураження 16 із 38 НПЗ і падіння експорту нафтопродуктів приблизно на 170 тис. барелів на добу, що зумовлює дефіцити пального та перебої на ринку.

Причини й наслідки паливної кризи на росії

1) Вихідні факти

• Імпорт бензину: білорусь збільшила залізничні постачання до росії приблизно вчетверо — до ~49 000 тонн у вересні (екстрене закриття «дір» у внутрішньому балансі пального).
• Мита: москва скасувала/урізала імпортні мита на бензин із Азії та інших напрямків (щоб знизити «цінову підлогу» для імпортерів і прискорити приватні ввезення).
• Адміністративний тиск: держава вилучила Oblkomun-energo у двох мільярдерів і передала в держконтроль (спроба прямого управління критичною інфраструктурою).
• Масштаб пошкоджень: уражено 16 із 38 російських НПЗ; експорт нафтопродуктів зменшився приблизно на 170 тис. б/д.
• Оперативні збої: на АЗС у Бєлгороді заборонено каністри; у Волгограді на заправках «Газпром» немає пального; «Яр-Нафть» і «Волга-Нафть» без бензину; в окупованому Донецьку — черги та дефіцит А-92/А-95.
• Ескалація ударів: заява про намір України масштабувати удари по логістиці та паливній інфраструктурі; у відкритих звітах фіксуються потрапляння в нафтоб’єкти кожні 1–2 дні.

2) Зв’язки

• Серійні удари по НПЗ → фізична втрата переробних потужностей → дефіцит бензину/дизелю всередині країни.
• Дефіцит переробки → падіння експортних відвантажень (≈ –170 тис. б/д) → перекроювання потоків (вивільнення місця для імпорту, зменшення пропозиції в експорті).
• Імпортні «латки» (49 тис. т з білорусі) → тимчасове пом’якшення дефіциту на АЗС, але не відновлення втраченої потужності НПЗ.
• Скасування мит → зниження бар’єрів входу для приватних імпортерів → короткострокове нарощення імпорту, але сигнал недовіри до власної переробки.
• Вилучення активів → вручне управління (деталі постачання, ремонт, персонал) → політичні ризики (опір мереж впливу олігархів) і невизначеність ефективності.

3) Висновки щодо впливу на ринки нафти й нафтопродуктів

• Ринки нафтопродуктів у Євразії: скорочення російської переробки та експорту приблизно на 170 тис. б/д ущільнює пропозицію у регіоні, посилюючи ціновий тиск на бензин/дизель. Імпорт до росії (~49 тис. т за вересень лише з білорусі) перерозподіляє регіональні потоки, підвищуючи конкуренцію за вільні партії.
• Цінові сигнали: скасування мит у росії зменшує чисті нетбек-ціни для імпортерів на внутрішній ринок росії, перетягуючи частину обсягів із сусідніх ринків та локально стабілізуючи внутрішні ціни, але за рахунок жорсткішої конкуренції за товар у регіоні.
• Логістичний фактор: ураження НПЗ + обмеження трубопроводів/залізниці/портів не переналаштовуються миттєво, тож імпорт «накладається» поверх дефіциту без вирішення структурної проблеми — це підвищує волатильність і ризик періодичних «вибухів» дефіциту.
• Структурний тренд: якщо удари кожні 1–2 дні зберігаються, а ремонт/запчастини/інженери не відновлюють потужність, ринок отримає тривалу «дірку» в пропозиції, що підпирає премії у цінах на нафтопродукти та зменшує гнучкість експорту з росії.
• Політичний ризик-преміум: вилучення активів і «ручне управління» створюють регуляторну невизначеність для ринку постачання/сервісу (запчастини, інженери), що знижує ймовірність швидкого відновлення переробки.

4) Хронологія й ключові дії

• Вересень: білорусь збільшує постачання бензину росії приблизно вчетверо до ~49 000 тонн.
• Після екстреного імпорту: москва скасовує/урізає імпортні мита на бензин із Азії та інших напрямків.
• Далі: вилучення Oblkomun-energo у двох мільярдерів і передача під держконтроль.
• Поточні наслідки: дефіцити на АЗС у низці регіонів, падіння експорту нафтопродуктів приблизно на 170 тис. б/д, уражено 16 із 38 НПЗ.

5) Стан «на землі»

• Бєлгород: заборона заправки в каністри (обмеження генераторів для населення).
• Волгоград: на АЗС «Газпром» немає пального.
• «Яр-Нафть», «Волга-Нафть»: без бензину.
• Окупований Донецьк: черги, зникнення А-92/А-95.

6) Оцінка ефективності заходів

• Імпорт і мита — лише «патч»: зменшують дефіцит у моменті, але не відновлюють фізичну переробку.
• Вилучення активів — критично залежить від доступу до запчастин, інженерів, техобслуговування. Без цього зміна власності «косметична».
• Імовірний базовий сценарій — довша фаза раціонування на внутрішньому ринку та менша експортна гнучкість.

Джерело: Terminal

За матеріалами: euromaidanpress.com

Індія у серпні зафіксувала найшвидше зростання генерації електроенергії за останні п’ять місяців, що напряму пов’язано з рекордним відновленням промисловості. Водночас ризики зовнішньої торгівлі та тарифних бар’єрів можуть вплинути на подальшу динаміку.

Індія балансує між короткостроковим посиленням залежності від викопних джерел і довгостроковим курсом на енергетичну трансформацію.

Промисловий драйвер

• Генерація електроенергії у серпні зросла на 4% (аналіз Reuters даних Grid India).
• Виробнича активність досягла максимуму з 2008 року.
• PMI у промисловості (HSBC, S&P Global) зафіксував найшвидше поліпшення за 17,5 років.

S&P Global зазначає: «Стійкий попит продовжує підтримувати значне зростання замовлень на фабриках та виробництва».

Оскільки виробництво споживає близько половини всієї електроенергії, зростання PMI стало каталізатором для рекордного підйому генерації. Аналітики прогнозують продовження тренду у найближчі два квартали після завершення сезону мусонів.

Зовнішні бар’єри

• США підвищили тарифи на індійські товари на 50%.
• Чверть цього підвищення пов’язана з закупівлею Індією російської нафти.

Reuters відзначає: «Залишаються сумніви, як індійська промисловість впорається з новими тарифами».

Цей фактор створює додаткові ризики для експорту, але внутрішній попит на електроенергію поки демонструє стійке зростання.

Вугільна енергетика та відновлювані джерела

• У серпні вугільна генерація вперше за п’ять місяців показала річне зростання.
• У травні вугілля впало до мінімуму з часів локдаунів 2020 року через зростання «зеленої» генерації та відсутність спеки.
• Індія достроково на 5 років виконала план — 50% встановлених потужностей з невикопних джерел.

Втім, наявність потужностей не дорівнює їхньому використанню. Обмеження у мережах, затримки з батареями та інфраструктурні проблеми не дозволяють відновлюваним джерелам швидко витіснити вугілля.

Висновки

• Зростання промисловості й попиту на енергію підтримує попит на нафту.
• Торговельні бар’єри з боку США можуть посилити залежність Індії від дешевшої російської нафти.
• У середньостроковій перспективі розширення «зеленої» генерації може знизити структурний попит на нафту, хоча швидкого ефекту очікувати не варто.

Джерело: Terminal

За матеріалами: oilprice.com

Нафта марки Brent стартувала тиждень із найвищої відмітки за останній місяць — $68.80 за барель, але вже за два дні втратила частину позицій, відкотившись до $67.74. Торги проходять у традиційно спокійний літній період, проте цього разу ринок змушений реагувати не на попит і пропозицію, а на геополітичні сигнали — митну війну США проти Індії та різке скорочення імпорту російських енергоносіїв у Європі та Америці.

На глобальному ринку формується асиметрія — Захід послідовно обмежує імпорт, тоді як Азія компенсує втрати росії своїми закупівлями.

Макроекономіка і нафтова динаміка

Очікування ринку підживлює заява голови ФРС Джерома Пауелла про можливе зниження ставок у вересні на 25 базисних пунктів. Це додає впевненості інвесторам, однак технічні бар’єри обмежують потенціал росту Brent: денний діапазон усього $3.46 та опір на рівні 50-денної середньої. На тлі цього спред Brent-WTI закріпився біля $4/барель, сигналізуючи про тиск на американську нафту.

Мито США та виклик для Індії

Президент Дональд Трамп виконав обіцянку й наклав додаткові 25% мит на індійський експорт, довівши загальну ставку до 50%. Офіційне пояснення — фінансування російської війни в Україні через масштабні закупівлі нафти.

• Імпорт Індії з росії зріс із $8.25 млрд у 2021 до $65.7 млрд у 2024.
• З них $52.2 млрд припадає на нафту (проти $2.31 млрд у 2021).
• Вугілля: $3.5 млрд (2024) проти $1.12 млрд (2021).
• Добрива: $1.67 млрд (2024) проти $483 млн (2021).

«Індійські компанії продовжать купувати там, де отримають найвигідніші умови», — заявив посол Індії у росії Віней Кумар (TASS).

Індія називає дії США «несправедливими й упередженими» й закидає Заходу подвійні стандарти: ЄС і надалі купує російський газ та окремі ресурси.

Європа й США: різке скорочення імпорту з росії

На відміну від Індії, Захід демонструє послідовність у відмові від російських енергоносіїв:

• ЄС скоротив імпорт товарів із росії з €30.58 млрд у Q1 2021 до €8.74 млрд у Q1 2025.
• Імпорт нафти зменшився з €14.06 млрд до €1.48 млрд за цей самий період.
• Частка російського газу впала із 48% у 2021 до 17% у 2025.
• США знизили закупівлі з $14.14 млрд (H1 2021) до $2.5 млрд (H1 2025).

Європейський газ: ціни й запаси

Оптимізм щодо завершення війни в Україні розвіявся після зустрічі президентів Трампа і Путіна. Європейський ринок газу миттєво відреагував:

• TTF (вересневі постачання) піднявся на 8% тиждень-до-тижня до €33.774/MWh, із відкатом до $32.53/MWh.
• Запаси — 88.402 млрд куб. м, що дорівнює 76% технічного максимуму.
• Темп закачування: 2.3713 млрд куб. м/тиждень (вище середнього показника 5 років — 2.2803).
• Запуск Golden Pass LNG (Texas) відкладено на пів року — старт наприкінці 2025 – початку 2026. Повна потужність у 18 млн т/рік очікується пізніше.

Висновки

• Brent: зростання виявилося нетривким, технічні бар’єри та тарифні суперечки створюють додатковий тиск.
• Індія: залишиться головним покупцем російських енергоносіїв, підриваючи ефект санкцій.
• Європа: демонструє поступову енергетичну незалежність, але газові ціни лишаються вразливими.

Джерело: Terminal

За матеріалами: Oil Review

Індія, третій за величиною імпортер нафти у світі, відновила зацікавленість у закупівлі російської нафти Urals після зниження цінових пропозицій, навіть попри загрозу 50% тарифу з боку США. Зниження ціни на спотові партії створило додаткові стимули для перемовин із трейдерами напередодні зустрічі Дональда Трампа та володимира путіна.

Вплив тарифного тиску США та цінових знижок Urals на стратегію закупівель Індії

• Зміна позиції Індії: державні нафтопереробні компанії, які кілька тижнів тому призупинили закупівлі російської нафти, знову звертаються до трейдерів із запитами щодо можливих постачань Urals.
• Причина повернення: знижка на спотові постачання Urals розширилась до близько $2,70 за барель порівняно з $1–$1,50 наприкінці липня.
• Тарифний тиск США: після запровадження додаткового 25% тарифу на індійські товари, що підвищує загальний тариф до 50% через імпорт російської нафти, державні НПЗ відмовилися від закупівель на жовтневі відвантаження.
• Термін дії тарифів: початок дії — через 21 день після 6 серпня.
• Альтернативні закупівлі: індійські держкомпанії придбали щонайменше 22 млн барелів неросійської нафти з постачанням у вересні–жовтні.
• Приклад угоди: Bharat Petroleum Corporation Limited (BPCL) уклала контракт на 10 млн барелів американської нафти у п’ятимісячному тендері, виграному Glencore.
• Стратегія Індії: розширення закупівель енергоресурсів зі США на тлі перемовин щодо торгової угоди та спроб уникнути високих тарифів.

«Ми чекатимемо результатів переговорів Трампа та Путіна, які дадуть нам певні орієнтири», — повідомило одне з джерел Reuters.

• Довгострокові тенденції: з 2022 року частка російської нафти в імпорті Індії зросла до близько третини загального обсягу, зробивши росію найбільшим постачальником.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com

Російська нафта сорту Urals, що зазвичай постачається з портів західної росії до Індії, нині пропонується Китаю зі знижками. Причина — невизначеність щодо індійських закупівель після введення додаткових американських мит. Це може стати значним переформатуванням маршрутів експорту російської нафти.

Зміна напрямків постачання та цінової політики

Переналаштування потоків російської нафти

• Партії Urals для негайних постачань пропонуються китайським покупцям, які зазвичай імпортують дальньосхідну нафту сорту ESPO.
• Ціна Urals знизилася з премії у 2,50 дол./бар. до 1,50 дол./бар. відносно котирувань Brent за тиждень.
• Китай є найбільшим покупцем російської нафти, але переважно імпортує ESPO з порту Козьміно у далекосхідній росії.
• Urals традиційно постачається з портів західної росії до Індії; Китай рідко закуповував цей сорт через вищі транспортні витрати та триваліші перевезення.

Вплив американських мит на індійський ринок

• США запровадили додаткове мито 25% на індійські товари, прямо націлене на імпорт російської нафти.
• Загальне мито на індійські товари досягне 50% і набуде чинності через 21 день після 6 серпня.
• Найбільші індійські державні НПЗ відмовляються від спотових закупівель російської нафти на жовтень.
• Індійські компанії вже придбали щонайменше 22 млн барелів нафти з інших джерел для постачання у вересні та жовтні.

Обмежені можливості Китаю компенсувати обсяги

• Навіть за умов зростання закупівель Urals Китаєм, він не зможе повністю замістити обсяги, які раніше купувала Індія.
• Перенаправлення потоків може вплинути на азійські ціни та логістичні маршрути.

«Навіть за умов зростання закупівель Urals Китаєм, він не зможе повністю замістити обсяги, які раніше купувала Індія», — за даними Bloomberg

Підсумок

Підвищення мит США на індійські товари стало ключовим фактором зміни географії російського нафтового експорту. Втрата індійського ринку для Urals частково компенсується Китаєм, але обсяги та логістика не дозволяють повністю перекрити попит. Це створює передумови для подальших цінових корекцій і зміни торговельних балансів в Азії.

Джерело: Terminal
За матеріалами: Oilprice.com