До 2030 року Казахстан і Азербайджан можуть зіштовхнутися зі зниженням потужностей видобутку нафти, попри інвестиції у великі інфраструктурні проєкти. Потужності Тенгізу та Кашагану в Казахстані, а також проєкт ACE в Азербайджані покликані частково пом’якшити спад, проте довгострокові перспективи залишаються невизначеними.

Казахстан

У 2024 році загальний обсяг постачання нафти в Казахстані скоротився на 50 тис. барелів на добу (тб/д) у річному вимірі до 1,9 млн барелів на добу (мб/д) через технічне обслуговування на ключових родовищах Тенгіз, Кашаган і Карачаганак. Проєкт Future Growth Project (FGP) на Тенгізі під керівництвом Chevron розширив потужність родовища на 260 тб/д — до 860 тб/д у січні 2025 року, що збільшило загальну потужність видобутку сирої нафти до 2,1 мб/д.

Після запуску проєкту з керування тиском на свердловинах Тенгіза у 2023 році та старту FGP, частка Тенгізу у загальному видобутку казахської нафти перевищила 40%. Однак, за прогнозами, до 2030 року потужність Казахстану знизиться до 1,9 мб/д — доти, доки не буде ухвалено тверде рішення щодо розширення Кашагану та інших великих родовищ.

У жовтні 2024 року Сенат Казахстану поглибив стратегічне партнерство з Катаром, затвердивши довгострокову співпрацю в енергетиці та сільському господарстві. Було підписано угоди між QazaqGaz та катарською компанією UCC Holdings щодо завершення будівництва заводу з переробки сірководневого газу потужністю 100 млн стандартних куб. футів на добу (MMscf/d), що підтримує фазу 2A розвитку Кашагану.

Завод і супутні трубопроводи мають збільшити нафтовидобувні потужності приблизно на 25 тб/д — до 440 тб/д; запуск очікується наприкінці 2026 року. Підписані також угоди щодо наступних газопереробних проєктів, пов’язаних з Кашаганом, однак у прогноз вони поки не включені як остаточні.

Азербайджан

У 2024 році загальний обсяг постачання нафти в Азербайджані знизився на 20 тб/д — до 600 тб/д. Очікується, що обсяг залишатиметься приблизно на цьому рівні, оскільки BP продовжує поступово вводити в експлуатацію нову офшорну платформу Azeri Central East (ACE) потужністю 100 тб/д.

Цей проєкт, а також компресорна станція на Шах-Денізі, мають зміцнити нафтовидобувний потенціал Азербайджану в короткостроковій перспективі та пом’якшити спад до очікуваного зниження до 520 тб/д у 2030 році.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA

Замовити тижневий звіт по ринку

ОПЕК+ продовжує збільшувати видобуток нафти, попри ризики для фінансової стабільності своїх членів. Це рішення пов’язане з бажанням утримати ринкову частку, уникнути війни цін із США та врахувати зміни у світовому балансі попиту та пропозиції. Водночас історичний досвід показує, що подібні дії можуть мати серйозні економічні наслідки для країн-учасниць.

Ціни на нафту різко впали після оголошення ОПЕК+ 3 березня про продовження запланованого збільшення видобутку. Це рішення посилило песимістичні настрої на ринку, враховуючи зростання пропозиції від інших виробників та невизначеність щодо попиту з боку Китаю. Нижчі ціни на нафту та газ відповідають інтересам Дональда Трампа, який прагне підтримувати стабільні ціни на енергоносії під час свого другого президентського терміну. Проте багато хто ставить під сумнів доцільність такого кроку для членів ОПЕК+, оскільки беззбиткові ціни на нафту для них значно вищі за поточні рівні.

Для більшості країн ОПЕК+ економічно важливо підтримувати ціни на нафту на високому рівні. З 2022 року організація уникала збільшення видобутку, натомість ініціювала скорочення на 5,85 мільйона барелів на добу (бл. 5,7% світової пропозиції). У грудні картель продовжив скорочення видобутку на 2,2 мільйони барелів на добу до кінця першого кварталу 2023 року. Очікується, що перший етап відновлення видобутку становитиме близько 138 тисяч барелів на добу в квітні.

За словами джерела OilPrice.com, збільшення видобутку частково пов’язане з перевиробництвом у Казахстані, Іраку та Росії. Остання використовувала «темну інвентаризацію», щоб уникнути санкцій. Крім того, ОПЕК+ прагне захистити свою ринкову частку, враховуючи зміни у балансі попиту та пропозиції. Організація також усвідомлює, що не зможе виграти війну цін із США, особливо під час другого президентського терміну Трампа.

Історичний досвід показує, що подібні стратегії можуть мати катастрофічні наслідки. Під час війни цін 2014-2016 років Саудівська Аравія витратила понад 34% своїх валютних резервів (737 мільярдів доларів) і зіткнулася з рекордним дефіцитом бюджету. Водночас країни ОПЕК загалом втратили щонайменше 450 мільярдів доларів.

Дональд Трамп використовував слабкість ОПЕК+ для підтримки стабільних цін на нафту під час свого першого терміну. Його «діапазон цін на нафту» становив 40-45 доларів за барель Brent для нижньої межі та 75-80 доларів – для верхньої. Ці рівні забезпечували прибутковість американських виробників сланцевої нафти та сприятливі умови для економічного зростання США.

Саудівська Аравія усвідомлює, що Трамп має більше впливу на другому терміні, зокрема через республіканську більшість у Конгресі. Водночас відносини між США та Саудівською Аравією зазнали значних змін після війни цін 2014-2016 років. Якщо раніше угода між країнами передбачала гарантії безпеки в обмін на стабільні постачання нафти за розумними цінами, то після 2016 року США поставили умову: Саудівська Аравія не повинна підривати економічний добробут США.

Ці зміни вплинули на стратегію ОПЕК+. Попри спроби підтримувати ціни на нафту, організація змушена враховувати інтереси США та уникати різких кроків, які могли б призвести до нової війни цін.

Джерело: НТЦ Псіхєя

У повному обсязі стаття за посиланням.