Новий звіт Єврокомісії про тижневі ціни на нафтопродукти без податків станом на 19 січня 2026 року показує значні коливання вартості палива у країнах ЄС. Дані дозволяють простежити, як російська агресія проти України та подальші геополітичні потрясіння впливають на енергетичну стабільність континенту.

Європейський паливний ландшафт: де найдорожче заправлятися

За даними Weekly Oil Bulletin, середня ціна на Euro-super 95 в Європі (за 1000 літрів) становить близько 690–706 євро. Проте, країни показують значну розбіжність:

• Найвищі ціни зафіксовано у Данії (797 євро) та Нідерландах (833 євро).
• Найнижчі — у Словенії (533 євро) та Мальті (586 євро).
• Середньозважена ціна по країнах єврозони (Euro Area 20) перевищує середню по всьому ЄС (EUR27_2020).

Ситуація з дизельним паливом (Automotive gas oil) ще більш диференційована:

• Понад 1000 євро за 1000 літрів доводиться платити у Фінляндії.
• У той же час, на Мальті воно коштує лише 553 євро.
• Середньозважена вартість — 757 євро (ЄС) та 771 євро (зона євро).

Вплив на Україну: уроки для енергетичної стійкості

Аналіз європейських даних у часи кризи дозволяє сформулювати ключові висновки для України, яка перебуває в умовах широкомасштабної війни з росією.

Можливі зміни на ринку нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел є абсолютним імперативом. Розкид цін між країнами ЄС (наприклад, різниця у вартості дизпалива між Фінляндією та Мальтою сягає майже 450 євро) наочно демонструє залежність від логістичних маршрутів, тарифів та конкретних постачальників. Україні необхідно розбудовувати мультивекторну систему постачання.
• Логістична стійкість та стратегічні запаси стають елементами національної безпеки. Дані звіту показують, що країни з власною нафтопереробкою або стабільними альтернативними маршрутами мають більш передбачувану цінову ситуацію. Для України це означає необхідність інвестувати у власні переробні потужності, сховища та альтернативні транспортні коридори, що мають бути захищені від масованих ударів або блокади.

Захист критичної інфраструктури

• Військова складова захисту НПЗ, терміналів, магістральних трубопроводів та основних складів є життєво необхідною, що підтверджується практикою війни. Інвестиції в інфраструктуру повинні включати не лише відновлення, а й розосередження об’єктів для ускладнення їх знищення ворогом.
• Економічні механізми, такі як державне страхування ризиків або регуляторні стимули для приватних інвестицій у розподілену енергетичну інфраструктуру, можуть сприяти підвищенню загальної стійкості.

Зміни у ціноутворенні

• Структура ціни в умовах війни кардинально змінюється. Питома вага логістичної складової та премії за ризик значно зростає. Податкова політика повинна бути гнучкою, щоб, з одного боку, не обтяжувати кінцевого споживача, а з іншого — забезпечувати ресурс для відновлення зруйнованої інфраструктури.
• Конкуренція на ринку, навіть в умовах війни, має підтримуватися державою для запобігання спекуляціям та формуванню справедливих цін.

Джерело даних: Європейська комісія, Weekly Oil Bulletin