Новий звіт Єврокомісії про тижневі ціни на нафтопродукти без податків станом на 19 січня 2026 року показує значні коливання вартості палива у країнах ЄС. Дані дозволяють простежити, як російська агресія проти України та подальші геополітичні потрясіння впливають на енергетичну стабільність континенту.

Європейський паливний ландшафт: де найдорожче заправлятися

За даними Weekly Oil Bulletin, середня ціна на Euro-super 95 в Європі (за 1000 літрів) становить близько 690–706 євро. Проте, країни показують значну розбіжність:

• Найвищі ціни зафіксовано у Данії (797 євро) та Нідерландах (833 євро).
• Найнижчі — у Словенії (533 євро) та Мальті (586 євро).
• Середньозважена ціна по країнах єврозони (Euro Area 20) перевищує середню по всьому ЄС (EUR27_2020).

Ситуація з дизельним паливом (Automotive gas oil) ще більш диференційована:

• Понад 1000 євро за 1000 літрів доводиться платити у Фінляндії.
• У той же час, на Мальті воно коштує лише 553 євро.
• Середньозважена вартість — 757 євро (ЄС) та 771 євро (зона євро).

Вплив на Україну: уроки для енергетичної стійкості

Аналіз європейських даних у часи кризи дозволяє сформулювати ключові висновки для України, яка перебуває в умовах широкомасштабної війни з росією.

Можливі зміни на ринку нафтопродуктів

• Диверсифікація джерел є абсолютним імперативом. Розкид цін між країнами ЄС (наприклад, різниця у вартості дизпалива між Фінляндією та Мальтою сягає майже 450 євро) наочно демонструє залежність від логістичних маршрутів, тарифів та конкретних постачальників. Україні необхідно розбудовувати мультивекторну систему постачання.
• Логістична стійкість та стратегічні запаси стають елементами національної безпеки. Дані звіту показують, що країни з власною нафтопереробкою або стабільними альтернативними маршрутами мають більш передбачувану цінову ситуацію. Для України це означає необхідність інвестувати у власні переробні потужності, сховища та альтернативні транспортні коридори, що мають бути захищені від масованих ударів або блокади.

Захист критичної інфраструктури

• Військова складова захисту НПЗ, терміналів, магістральних трубопроводів та основних складів є життєво необхідною, що підтверджується практикою війни. Інвестиції в інфраструктуру повинні включати не лише відновлення, а й розосередження об’єктів для ускладнення їх знищення ворогом.
• Економічні механізми, такі як державне страхування ризиків або регуляторні стимули для приватних інвестицій у розподілену енергетичну інфраструктуру, можуть сприяти підвищенню загальної стійкості.

Зміни у ціноутворенні

• Структура ціни в умовах війни кардинально змінюється. Питома вага логістичної складової та премії за ризик значно зростає. Податкова політика повинна бути гнучкою, щоб, з одного боку, не обтяжувати кінцевого споживача, а з іншого — забезпечувати ресурс для відновлення зруйнованої інфраструктури.
• Конкуренція на ринку, навіть в умовах війни, має підтримуватися державою для запобігання спекуляціям та формуванню справедливих цін.

Джерело даних: Європейська комісія, Weekly Oil Bulletin

Європейська нафтопереробна галузь опинилася під структурним тиском через стрімке зростання вартості викидів CO₂ за системою EU‑ETS, дорожнечу газу та нові екологічні вимоги (IMO, Sulphur Emission Control Areas). Це змушує операторів модернізуватися — інвестувати в зелені технології, оптимізувати виробництво MGO та VLSFO, спрямовувати зусилля на енергоефективність і зелений водень. У результаті слабкі заводи можуть опинитися на межі рентабельності або перейти в режим імпортного терміналу.

Основні виклики

• EU‑ETS – викиди CO₂: ціна дозволів зросла з ≈ 30 € /т у 2021 до ≈ 70 € /т сьогодні, що додає до вартості ≈ 1–2 $ /барель; безкоштовні квоти скорочуються на 20 % до 2025 і на 40 % до 2030 року.
• Природний газ + CO₂: у Середземномор’ї в 2022 р. це коштувало близько 9 $ /барель після енергетичної кризи, спричиненої війною в Україні.
• Судноплавство у EU‑ETS: з 2024 р. 100 % внутрішніх та 50 % зовнішніх морських рейсів включені до системи, що підвищує логістичні витрати для інтегрованих ланцюгів «нафта→переробка→експорт».
• IMO 2020 + SECAs: розширення зон ЕМСА і обмежень на сірку змушують виробляти більше MGO/VLSFO — виграш для складних НПЗ, загроза для простих.
• Довгострокові тренди: Fit for 55, FuelEU Maritime, CBAM та інші пакети політик стимулюють інвестиції в біопаливо, зелений водень, енергоефективність — старі заводи не витримають, нові працюватимуть гнучкіше.

Висновок

Європейська нафтопереробка проходить фазу глибокого переналаштування. Зростання вуглецевих витрат, дорожнеча газу, регуляторні новації від EU‑ETS, IMO та Fit for 55 ускладнюють бізнес‑моделі менш ефективних НПЗ. Щоб вижити, підприємства змушені модернізуватися: вкладати в десульфуризацію, зелений водень, ефективність та переробку біо-/електропалив. Слабкі невеликі підприємства ризикують закриттям або переходом до імпортної інфраструктури.

За даними IEA, регіони, такі як Сінгапур чи узбережжя Мексиканської затоки США, демонструють значно нижчі питомі вуглецеві витрати, що створює асиметрію в глобальній конкуренції.

Очевидно, що майбутнє галузі потребує системних інвестицій у декарбонізацію, водневі технології та енергоефективність. Водночас критично важливо зберігати ринкову логіку та підтримку виробників у перехідний період.

Джерело: Terminal

За матеріалами: IEA 

Замовити тижневий звіт по ринку